Концепції Д.Осборна і Т.Геблера, Т.Пітерса і Р.Уотермена були сформульовані в дусі впливової в сучасній (насамперед англосаксонській) адміністративній науці теорії «Нового публічного менеджменту». Частіше інших можна почути визначення новий менеджеризм , що означає, що ідеї менеджменту, які значною мірою виникли в приватному секторі, витіснили концепції традиційного адміністративно-державного управління. Подібні зміни одержали назву трьох «Е» — економія, енергійність і ефективність — і глибоко вплинули на розуміння як ролі управління при визначенні державної політики, так і статусу державного службовця [9; 10].

Традиційні бюрократичні методи державного управління з позицій нового публічного менеджменту були піддані найжорсткішій критиці як » гнітюча підприємницька ініціатива, що обмежує вибір, як передумова надвиробництва послуг і як передумова для розбазарювання коштів, не результативності ‘ ‘ , а ринок, точніше ринки в різних сферах, розглядалися як щось протилежне і позитивне: ‘ ‘ заохочуючи конкуренцію, вони максимізують волю вибору, збільшують результативність у різних формах, створюють умови для розквіту підприємницької ініціативи в рамках держави.

Проведені реформи зосереджувалися на вирішенні таких найважливіших проблем, як політична, адміністративна, наближення держави до громадян.

Більшою мірою політична проблема, зосереджена на питанні «що повинна робити держава?», може бути вирішена лише за умов спирання на політичну систему держави. Адміністративна проблема, пов’язана з адмініструванням та питаннями ефективності, у свою чергу, зосереджена на питанні «як держава може краще робити те, що повинна?». Вирішення цієї проблеми вимагає твердого політичного управління й підтримки. Реформатори із чиновницького апарату повинні отримувати виразні сигнали від політиків, що прийшли до влади в результаті виборів, оскільки в них самих немає вагомих спонукальних стимулів займатися реформуванням своєї діяльності.

Результатом проведених реформ повинно було стати підвищення довіри населення, оскільки ознаки зниження рівня довіри були очевидними, що особливо простежувалось в 1990-і рр., коли громадяни залишались прихильниками демократії як форми політичного устрою, однак були не задоволені тим, як демократія функціонує в країні. У багатьох випадках подібна незадоволеність виступає як потужний спонукальний мотив проведення адміністративних реформ [9-11].

Проблема ефективності у всіх її формах — економічній, соціальній, організаційній була поставлена в центр реформування. До середини 90-х рр. 39 штатів повідомили про вжиті заходи з підвищення якості управління, таким чином була виявлена політична воля, що, в кінцевому рахунку, і привело до позитивних результатів. Одним з основних компонентів проведених реформ стало підвищення значення й відповідальності низових рівнів управління. В цілому процес надання послуг повинен був ставати все більш прозорим для населення, відомчі бар’єри не повинні перешкоджати цьому процесу [9].

Реформування державного управління — це справа не тільки держави, вона вимагає широкої участі громадян, тісного співробітництва між державними і недержавними установами, насамперед, при визначенні цілей і завдань реформ. Зусилля з реформування державного управління повинні бути узгоджені з цінностями і нормами суспільства.

Практика реформ показала зростаюче значення різних способів надання послуг, що відрізняються від традиційних способів управлінських дій. У XXI ст. державне управління в США буде все більше спиратися на неурядові інститути, а задля цього потрібне встановлення більш тісної інституційної взаємозалежності урядових і неурядових організацій і установ та їхньої функціональної ефективності.

В результаті проведених реформ у дусі нового публічного менеджменту підвищився рівень значення й відповідальності низових рівнів управління. Цей процес буде і надалі підсилюватися, що змусить приділяти більшу увагу розподілу ролей в управлінні.

Значну увагу було приділено координації механізмів надання послуг населенню в рамках державного управління — процес надання послуг повинен ставати більш доступним і прозорим для громадян.

У реформах нового публічного менеджменту домінують дві тенденції: економічна — маркетизація (ринофікація) і організаційна — дебюрократизація [4]. Змістом маркетизації є введення в практику державного апарату ринкових механізмів, дебюрократизації — організаційне забезпечення економічних імперативів, що орієнтуються на ефективність державного сектору в цілому.

Встановлено, що глобалізація впливає і буде впливати на процес державного управління. Уряд повинен буде приймати багато важливих рішень разом із іншими національними державами та транснаціональними корпораціями.

Проведені в США реформи в цілому збільшили продуктивність роботи апарату державної служби, підвищили якість надання державних послуг та зменшили їх собівартість. У результаті проведених реформ державна служба наблизилась до громадян. На думку автора, Україна потребує впровадження елементів концепції NPM, що дасть змогу наблизити державну службу до пересічних громадян, підвищити якість послуг та, в першу чергу, виявити, чого насправді потребує населення. На сьогодні є успішні практики впровадження інструментів NPM в містах і регіонах України, зокрема: запровадження пілотних проектів, маркетингових інструментів, єдиного вікна, практики бенчмаркінгу.

Список використаної літератури

1. Дьякова В. Появление и развитие модели «Нового государственного менеджмента» [Электронный ресурс] / В. Дьякова // Центр политического анализа и прогнозирования «Центурион». — Режим доступа : http://centurion-center.narod.ru/vd3.html
2. Питерс Т. В поисках эффективного управления / Т. Питерс, Р. Уотермен. — М. : Изд-во «Прогресс», 1986.-424 с.
3. Державне управління в Україні: навчальний посібник / [за заг. ред. В. Б.Авер’янова]. — К. : Вид-во ТОВ «СОМИ», 1999. — 265 с.
4. Завальна Ж. В. Щодо питання договірного регулювання відносин державного управління / Ж. В. Завальна // Часопис Київського університету права . — 2009. — № 2. — С. 100-105.
5. Ляхович Г. І. Щодо сучасного розуміння сутності та особливостей державного управління в державі // Вісник ХНУВС. — 2009. — № 3 (46). — С. 129—136.
6. Соловйов В. М. Поняття і сутність правового регулювання державного управління в Україні // Університетські наукові записки. — 2007. — № 3 (23). — С. 27-33.
7. Сурмін Ю. Термінологічна система державного управління: сутність і перспективи становлення // Вісник НАДУ. — 2008. — № 4. — С. 5—14.
8. Діяльність державно-політичних структур України в умовах переходу до ринкової економіки: Монографія/ В. Ф. Салабай, Н. М. Довганик, М. В. Борисенко, М. П. Чуб; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т ім. В. Гетьмана. — К.: КНЕУ, 2005. — 280 с.
9. Державне управління: Навчальний посібник/ А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко,. — К.: Знання-Прес, 2003. — 343 с.