Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Управління продуктивністю операційної діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод»

ВСТУП

Актуальність дослідження. Зміни в економіці України вимагають вирішення ряду принципово нових завдань, одним з яких є максимально ефективна діяльність підприємства.

Українські підприємства та компанії дедалі частіше використовують управлінські методи і підходи в своїй діяльності. Цьому сприяють об’єктивні причини: посилення конкуренції, структурні зміни та перетворення у галузі, використання нових технологій. Усі ці зрушення вимагають від керівництва підприємств і компаній, з одного боку, далекозорості і зваженості у прийнятті управлінських рішень, а з іншого – оперативності та блискавичної реакції на запити споживачів та потреби ринку.

Розвиток ринкової економіки потребує від підприємств України раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення стратегії збільшення доходів підприємства, аналізу і оцінки отриманих результатів. Однією з найголовніших складових стратегії фінансової політики підприємства є політика максимізації дохідності. Формування оптимального доходу підприємств у розмірах, необхідних для покриття його поточних витрат, сплати податків і отримання прибутку, що дає змогу забезпечити розширене відтворення, є необхідною умовою функціонування будь-якого суб’єкта господарювання.

Окремі питання управління операційною діяльністю підприємств розглядаються в працях зарубіжних та вітчизняних авторів І. Ансоффа, М.І. Баканова та інших. Найбільш послідовно проблеми управління висвітлені в працях українських вчених І.О. Бланка, Л.О. Лігоненко та Н.М. Ушакової.

Питанням управління фінансовими результатами й ефективністю операційної діяльності підприємств присвячено роботи таких учених, як А.А. Мазаракі, Г.В. Савицька, Л.І. Кравченко, Н.О. Власова, І.Ю. Мелушова та ін.

Саме аналіз відіграє важливу роль як в оперативному, так і в стратегічному управлінні. Відомо безліч прийомів і способів аналізу, які можуть бути застосовані для вирішення завдань управління. Однак у навчально-методичних посібниках, наукових роботах вітчизняних та зарубіжних авторів методика аналізу, як правило, обмежується лише вертикальним і горизонтальним аналізом звіту про фінансові результати.

Аналіз опублікованих робіт виявив недоліки методики аналізу операційної діяльності та його сегментів, які обумовлені відсутністю:

  • системи показників-індикаторів, що вказують на необхідність корегування цінової та кредитної політики для досягнення мети управління доходом;
  • показників оцінки альтернативних способів управління;
  • показників оцінки ефективності управлінських рішень, що приймаються при управлінні доходом;
  • методики аналізу доходу іншої операційної діяльності.

Мета дослідження полягає у вивчені сутності управління продуктивністю операційної діяльності.

Поставлена мета вимагає виконання наступних завдань:

  • визначення сутності та поняття продуктивності операційної діяльності;
  • проаналізувати показники ефективності операційної діяльності підприємства;
  • визначити організаційно-економічні напрями підвищення ефективності операційної діяльності підприємства;
  • аналіз управління та виробничої структури підприємства;
  • характеристика номенклатури та асортименту продукції;
  • визначення ефективності використання трудових ресурсів та заробітної плати;
  • аналіз ефективності використання основних засобів;
  • аналіз прибутковості операційної діяльності;
  • внесення пропозицій щодо вдосконалення продуктивності операційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти та практичні засади продуктивності операційної діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження виступає операційна діяльність ПАТ «Яготинський маслозавод» в контексті оцінки її продуктивності.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою роботи є системно-аналітичний підхід вивчення економічних процесів і явищ, відповідно до якого здійснено теоретичне узагальнення існуючих концепцій продуктивності; еволюційний метод пізнання, системний метод вивчення теоретичних положень даного питання, економічних і соціальних явищ у трудових колективах.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи: діалектичний; статистичний та графічного аналізу – для формування таблиць, діаграм, графіків, блок-схем і подання результатів теоретичних і практичних досліджень у наочній формі; логічного аналізу та системний; розрахунково-аналітичний, рядів динаміки і порівняльний; методи сучасних комп’ютерних технологій обробки економічної інформації, зокрема, пакет прикладних програм Microsoft Excel.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, офіційні матеріали ПАТ «Яготинський маслозавод», річні облікові та звітно-статистичні дані підприємства, результати авторських досліджень, розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі дослідження продуктивності, управління, організації виробництва, спеціальні літературні та інші джерела.

Структура та обсяг роботи. Визначення мета та завдання дослідження зумовили його структуру, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління продуктивністю операційної діяльності

1.1. Сутність та поняття продуктивності операційної діяльності

Поняття «операційна діяльність» носить неоднозначний характер, оскільки в сучасних наукових розробках та законодавстві не повністю розкривається економічна сутність цього терміну.

Термін «операція», що характеризує сутність операційної діяльності визначається деякими авторами як «наскрізна, міжфункціональна система взаємозалежних споріднених процедур, реалізація яких призводить до використання ресурсів з метою створення певної продукції, що має цінність для внутрішньо організаційних чи зовнішніх споживачів та формування конкурентних переваг підприємстві» [19, с. 280]. Такий підхід щодо визначення поняття «операція», на нашу думку,  не є точним, оскільки ототожнює операції з процесом виробництва матеріальних благ, переробки сировини, а при цьому термін «операція» є ширшим, оскільки він включає не лише виробництво товарів, але й надання послуг. Операції містять у собі ті дії, у результаті яких виробляються товари і послуги, що поставляються у зовнішнє середовище [34, с. 133].

Розглядаючи визначення «операції», «як процес, метод або низка дій, головним чином практичного характеру», можна стверджувати про відсутність будь-яких рис, що визначають зміст терміну [14].

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. До основної діяльності відносять операції, пов’язані з наданням послуг, які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених втрат від операційної курсової різниці, створення резервів сумнівних боргів тощо [9, c. 315].

Дослідивши визначення А. Ансоффа та А. Чандлера  можна дійти висновку, що операційна діяльність розглядається як складова частина загальної стратегії розвитку підприємства, при цьому автори не вказують на її важливе значення, оскільки досягнення мети в довгостроковому періоді є першочерговим по відношенню до результатів, які показуються у близькій перспективі [3, с. 321; 37, с. 117].

На думку М. Мескона  в складі операційної діяльності доцільно виділяти окрім операційної функції, ще функції маркетингу, фінансів, трудових ресурсів та інженерну функцію [23, с. 23].

З точки зору Сідун В.А., до операційної діяльності відносять виробничо-збутову або основну для певного підприємства діяльність, яка характеризується наступними показниками: собівартість реалізованої продукції; валовий прибуток від операційної діяльності; інші операційні та комерційні витрати; прибуток від операційної діяльності [33].

Вимірювання продуктивності є основним засобом для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, витрачені підприємством і є найголовнішим показником компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності є одним з найскладніших завдань менеджменту, поскільки продуктивність розглядається як баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню.

Продуктивність підприємства означає баланс між усіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільші обсяги виробництва при найменших витратах. Дане поняття продуктивності підприємства відрізняється від загальновідомого показника продуктивності на одного працюючого або на одну людино-годину.

Необхідно зазначити, що продуктивність підприємства є категорією ринковою, оскільки тільки ринок через систему попиту і пропозиції може визначити, наскільки продуктивно функціонує підприємство. І тому поняття продуктивності підприємства як економічної категорії слід розуміти як здатність операційної системи задовольняти потреби споживачів в продуктах і послугах із затребуваними на ринку споживчими властивостями при забезпечені постійного зростання доходу в розрахунку на витрачену одиницю ресурсу.

Управління продуктивністю підприємства ставить за мету оптимізацію співвідношення виробленої продукції та затрачених на це ресурсів і передбачає реалізацію комплексу стратегічних та оперативних заходів, практичних дій, спрямованих на її досягнення. Сучасне управління продуктивністю потребує наявності таких принципових елементів: загальної політики менеджменту продуктивності; методів вимірювання та оцінки продуктивності; методів контролювання та підвищення продуктивності; ефективного впровадження всіх елементів.

Управлінню продуктивністю належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування промислового підприємства, тому в умовах постійного зниження продуктивності підприємства, що є наслідком кризового періоду, особливо важливою є проблема знаходження того обсягу виробництва, який би забезпечив так звану достатню продуктивність підприємства.

Продуктивність у широкому розумінні – це відносна ефективність та економічність організацій. Одним із головних складників ефективності є якість.

1.2. Показники ефективності операційної діяльності підприємства

Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансового аналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати – об’єм – прибуток).

Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об’ємів реалізації продукції.

Основною задачею аналізу CVP є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад: скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству; яким чином мобілізувати ці кошти; до якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля; до якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов’язаного з діяльністю підприємства; чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості; як відіб’ється на прибутку зміна об’єму реалізації тощо.

CVP-аналіз служить пошуку оптимальних, найбільш вигідних підприємству витрат. Він вимагає розподілу витрат на перемінні й постійні, прямі і непрямі, релевантні і не релевантні. Ігнорування особливостей поведінки витрат може негативно вплинути на бізнес (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Поведінка змінних і постійних витрат при зміні об’єму виробництва і незмінності інших факторів

Об’єм виробництва Змінні витрати Постійні витрати
Загальні На одиницю продукції Загальні На одиницю продукції
Росте Збільшуються Незмінні Незмінні Зменшуються

Оскільки CVP-аналіз вимагає розподілу витрат на змінні й постійні, то при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цю величину називають маржинальним доходом (чи валовою маржею). Маржинальний доход – це результат реалізації продукції (товарів, послуг) після відшкодування перемінних витрат.

Ідеальні умови для бізнесу – сполучення низьких постійних витрат із високим валовою маржею. Операційний аналіз дозволяє установити найбільш вигідне сполучення змінних і постійних витрат, ціни й об’єми реалізації.

Процес управління активами, спрямований на збільшення прибутку, характеризується у фінансовому менеджменті як леверидж (важіль). Це такий процес, навіть несуттєва зміна якого приводить до істотних змін результативних показників.

Існують три види левериджу, що визначаються шляхом перекомпонування й деталізації статей звіту про фінансові результати (рис. 1.1).

Виробничий (операційний) леверидж – це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об’єму випуску продукції. Дія операційного важеля (левериджу) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об’єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.

Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржинального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:

Свов = МД / П,     (1.1)

де, Свов – сила впливу операційного важеля;

МД – маржинальний доход;

П – прибуток.

Для підприємств, перевантажених громіздкими виробничими фондами, високий рівень операційного важеля являє значну загрозу: в умовах економічної нестабільності, падіння купівельної спроможності клієнтів і досить високої інфляції кожен відсоток зниження виторгу може обернутися катастрофічним падінням прибутку й входженням підприємства в зону збитків. Менеджмент такого підприємства є заблокованим, тобто позбавленим варіантів вибору продуктивних рішень.

У сучасних умовах реформування обліку та фінансової звітності змінився підхід до формування фінансових результатів підприємства.

Валовий прибуток (збиток) підприємства формується за такою схемою:

Прибуток (збиток) від операційної діяльності формується за такою схемою:

Отже, вихідним моментом виступає дохід (виручка) від реалізації, який формується за рахунок реалізації готової продукції, товарів, надання послуг і виконання робіт.

У процесі аналізу формування валового прибутку (збитку) та прибутку (збитку) від операційної діяльності необхідно порівнювати отримані доходи з витратами підприємства за наведеною вище схемою, з’ясовувати причини їх зростання або спадання. Це стосується величини собівартості реалізованої про­дукції, інших операційних, збутових витрат, адміністративних витрат, які прямо впливають на зменшення валового прибутку та прибутку від операційної діяльності.

У формуванні прибутків значну роль відіграють відрахування з доходів: податок на додану вартість; акцизний збір; інші відрахування з доходу – знижки, повернення товарів тощо.

До показників рентабельності належать такий показник як Рентабельність за операційним прибутком (ОП) (Rоп) – являє собою відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

Показує, скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн чистого доходу (виручки). Чим вище цей показник, тим краще.

Показник четвертої групи – це: Рентабельність операційних витрат (Rов) – відношення прибутку від операційної діяльності (ПОД) до величини операційних витрат (ОВ), розраховується за формулою

Характеризує прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.

Оцінка ефективності передбачає аналіз факторів формування показників, які характеризують стабільність функціонування підприємства з позиції забезпечення прибутковості операційної діяльності. Серед цих показників чільне місце належить порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості, розрахунок яких проводиться за інформацією форми №2 «Звіт про фінансові результати» (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Вихідна інформація для розрахунку порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості

Показники Умовні позначення Порядок розрахунку за даними форми №2 (рядки)
Операційний дохід ОД 035+060
Операційні витрати ОВ 040+070+080+090
у тому числі: змінні витрати ЗВ 040 х ((230+240+250)÷280)+090
постійні витрати ПВ 040 х ((260+270)÷280)+070+080
Маржинальний дохід МД ОД – ЗВ
Прибуток (збиток) від операційної діяльності П 100 (105)

Показник порогу рентабельності визначається за формулою:

ПР = ПВ / КМД                                                                            (1.7)

де:   ПР – поріг рентабельності, тис. грн.;

ПВ – постійні витрати, тис. грн.;

КМД – питома вага (коефіцієнт) маржинального доходу в операційному доході.

Розрахунок КМД здійснюється за формулою:

КМД = МД / ОД                                                              (1.8)

Отже, поріг рентабельності – це вартісний показник, який характери­зує суму операційного доходу, що забезпечує повне покриття операційних витрат, тобто беззбитковість операційної діяльності підприємства.

Чим менша величина порогу рентабельності, тим більш фінансово стійким є підприємство.

Проте в умовах суттєвого зростання операційного доходу в більшості випадків одночасно зростають і операційні витрати, а значить і поріг рентабельності. Тому важливо забезпечити перевищення темпу при­росту операційного доходу над темпом приросту порогу рентабельності, в результаті чого відбуватиметься зниження питомої ваги порогу рентабе­льності в операційному доході. Це означатиме, що більша частка операцій­ного доходу працюватиме не на покриття операційних витрат, а на одер­жання прибутку від операційної діяльності.

Показник запасу фінансової стійкості визначається за формулою:

ЗФС  = ПР / ОД х 100,                                                         (1.9)

де: ЗФС – запас фінансової стійкості, %; ОД – операційний дохід, тис. грн.; ПР – поріг рентабельності, тис. грн.

Запас фінансової стійкості – це відносний показник, який характеризує максимально допустимий відсоток зменшення фактичного операційного доходу до того рівня, поки операційна діяльність залишиться беззбитковою. Чим вище значення запасу фінансової стійкості, тим більш фінансово стійким є аграрне підприємство з точки зору забезпечення прибутковості операційної діяльності, тим менший ризик настання збитковості. Запас фінансової стійкості характеризує той рівень захищеності операційної діяльності, який є в підприємства на момент розрахунку і яким можна скористатися на випадок несприятливих обставин, наприклад, при зменшенні обсягів виробництва або реалізації продукції.

1.3. Організаційно-економічні напрями підвищення ефективності операційної діяльності підприємства

Основна мета управління прибутком підприємства – забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл [40].

Функціонування системи управління операційною діяльністю обумовлює необхідність порівняння показників діяльності різних центрів прибутку. Так, система управління прибутком є складовою частиною системи управління підприємством, її організаційне забезпечення інтегрується із загальною організаційною структурою управління. Тобто кожен елемент витрат і доходів підлягає розподілу на відповідні продукти, послуги або рівні відповідальності.

Забезпеченню ефективності управління операційною діяльністю сприятимуть: по-перше, гарантійна взаємодія фінансово-економічного підрозділу з підрозділами планування, аналізу та контролю; по-друге, чіткий розподіл меж відповідальності за реалізацію основних завдань щодо управління прибутком.

В даний час існує декілька різних варіантів організації такої діяльності: розподіл функцій між структурними підрозділами; концентрація в рамках однієї із служб (планово-економічний відділ, фінансово-економічний відділ, бухгалтерія), створення відособленого структурного підрозділу або формування тимчасової групи. Кожен з вказаних варіантів має свої переваги залежно від індивідуальних особливостей і умов функціонування підприємства. Так, наприклад, аналізом витрат можуть займатися фахівці планового, фінансового відділів та бухгалтерія. Така організаційна форма вирішення проблем існує в багатьох західних компаніях.

Основними регламентами моніторингу управління операційною діяльністю підприємства є: розробка методики цільових показників підприємства; орієнтація робіт по плануванню «знизу-вверх» для забезпечення досягнення мети підприємства, сформульованої «зверху-вниз»; розробка пропозицій щодо узгодження проекту бюджету, коли з’ясовується його невідповідність поставленим цілям; відстеження тематики, яка не увійшла в затверджений план на майбутній рік; забезпечення взаємозв’язку між напрямами діяльності підприємства; забезпечення узгодженості стратегічного і оперативного планування; попередній моніторинг виконання плану і прогнозування основних показників операційної діяльності.

Основними напрямками моніторингу управління операційною діяльністю є:

1) координація інформаційного зв’язку з виробничими підрозділами;

2) розробка і узгодження процедур формування обліково-аналітичної інформації для прийняття управлінських рішень;

3) автоматизація обробки даних і уніфікація документального супроводу управлінського циклу;

4) організація моніторингу.

До завдань першого напрямку моніторингу управління операційною діяльністю підприємства входить: розробка форм управлінської звітності за центрами відповідальності підприємства і безпосередньо збір аналітичної (планової і фактичної) інформації від центрів відповідальності, обробка і аналіз отриманих даних, розробка і контроль нормативів витрат. Результатом цього етапу є складання управлінських звітів та узагальнення інформації для прийняття управлінських рішень, експертиза управлінських рішень, пов’язаних з витратами центрів відповідальності.

Другим напрямком є розробка процедур передачі даних, контроль за збором і аналізом фактичної облікової інформації. Результатом цього етапу є розробка пропозицій щодо оптимізації облікового процесу в бухгалтерії, а також оформлення результатів економічної експертизи управлінських рішень.

Третім напрямком є оптимізація інформаційних потоків на підприємстві з використанням сучасних комп’ютерних технологій. Завдання щодо автоматизації повинні узгоджуватися в цілому по всіх підрозділах. Систематична оцінка якості функціонування існуючих систем автоматизації фінансово-господарської діяльності підприємства забезпечить можливість розробки пропозицій з удосконалення роботи цих систем. Використання сучасних технологій обробки інформації сприяє підвищенню якості управлінських звітів щодо витрат на основі деталізації інформації про витрати; оперативній розробці рекомендацій по ціновій політиці за видами продукції і послуг.

Четвертий напрямок – виконання функцій внутрішнього аудиту. З метою уточнення завдань внутрішнього аудиту і визначення способів їхньої реалізації пропонується розмежувати діяльність за функціональними напрямками. Внутрішній аудит за видами діяльності передбачає об’єктивне обстеження і всебічний аналіз певних видів діяльності, областей бізнесу або бізнес-проектів з метою виявлення можливостей поліпшення господарської діяльності підприємства.

На сучасному етапі підприємства визначають в якості стратегічного орієнтиру операційної діяльності максимізацію прибутку. Основна мета вищого керівництва – створити таку інформаційну систему, яка забезпечить координацію дій до досягнення цієї мети. В цьому зв’язку недостатньо просто зафіксувати цільовий вектор прибутку у відповідних бюджетах. Для вирішення цього завдання необхідно розробити механізм реагування на відхилення фактичних показників від планових.

На практиці інформаційна підтримка прийняття управлінських рішень часто базується на інтуїтивному підході, не маючи під собою досить глибокого опрацювання з боку економічних структур підприємства. На середньому за розміром підприємстві з моновиробництвом обсяг функцій і завдань обліку, планування і звітності буде меншим в порівнянні з багатопрофільними підприємствами, тому не виникає гострої необхідності витрачати значні фінансові і трудові ресурси на розробку складної системи виробничого обліку. Великі промислові підприємства повинні мати в своєму арсеналі повний набір інструментів оперативного і стратегічного планування, бюджетування і контролю та раціональну систему внутрішньовиробничих інформаційних зв’язків. Система управління операційною діяльністю повинна спиратися на взаємозв’язані процедури планування витрат і доходів центрів витрат, децентралізації повноважень формування номенклатури витрат та матеріального стимулювання за отримані результати. Сполучною ланкою збалансованої дії систем підтримки управління є система обліку.

Завдання щодо визначення операційного прибутку за різними рівнями управління вирішується таким чином:

1) визначення прибутку з урахуванням нормативного і податкового регулювання;

2) визначення прибутку за місцями його виникнення для контролю витрат і доходів. Це вирішується на основі планових розрахунків прибутку.

В загальному виді сукупність показників можливо класифікувати за трьома групами (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Структура інформаційного забезпечення стратегії управління операційною діяльністю підприємства [38,  с.166]

Група показників Найменування показників Зміст управлінської стратегії
Показники із зовнішніх джерел Ринкова активність

Конкурентоспроможність

Емісія грошових коштів

Обсяг грошових доходів населення

Індекс інфляції

Вартість валюти на зовнішньому ринку

Формування портфеля замовлень Участь    у    формуванні    власного капіталу
Показники

з внутрішніх джерел

Вартість необоротних засобів

Величина оборотних активів

Витрати на виробництво

Стан розрахунків з контрагентами

Характеристика джерел коштів

Рівень     забезпечення     ресурсною базою підприємства Фінансово-кредитна політика
Показники управлінської звітності Постійні і змінні витрати

Неповна собівартість

Граничні витрати

Маржинальний дохід

Собівартість одиниці продукції

Витрати за центрами відповідальності

Чотирирівнева    оцінка    проміжних фінансових результатів

Перша група показників, що впливають на прибуток, об’єднує показники, які отримують із зовнішніх джерел. Ця система показників служить базою для проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища і використовується для визначення резервів зростання прибутку.

Другу групу становлять показники, сформовані на основі внутрішньої інформації фінансового обліку підприємства. Джерелом внутрішньої інформації є бухгалтерська звітність, що містить основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства. Вказані показники є надійною базою для управління операційною діяльністю підприємства. При цьому інформаційна база, яка формується на основі фінансового обліку, має певні недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників по підприємству в цілому; неможливість використання узагальненої інформації для прийняття управлінських рішень; відсутність інформації про витрати та доходи за центрами відповідальності. Тому доцільно додатково використовувати інформацію управлінського обліку.

Показники управлінського обліку (третя група) доповнюють фінансові показники і представляють інформаційну базу для прийняття оперативних рішень в сфері формування і використання прибутку і планування діяльності підприємства в майбутньому періоді. Їхня перевага перед фінансовими показниками в тому, що вони відображають не лише вартісне значення, але і деталізують натуральні величини, а отже, і тенденції зміни цін на сировину та готову продукцію.

Основу системи показників управління прибутком становлять нормативи, розроблені в рамках самого підприємства. Стандартні витрати розраховуються на підставі технологічної документації і нормативів витрат. В процесі калькуляції необхідно складати кошториси витрат за видами діяльності та продукції. Виділення витрат у розрізі замовлень за видами діяльності дозволить визначити собівартість конкретного виробничого замовлення. Класифікація витрат одночасно повинна узгоджуватися з деталізацією доходів за такими ж рівнями управління шляхом використання методів трансфертного ціноутворення. Зіставлення витрат і доходів в системі багаторівневого управління операційним прибутком дозволить отримати аналітичну інформацію для оцінки результативності операційної діяльності.

Особливе місце в цій системі посідає періодичні або структурні витрати, які пов’язані безпосередньо з виробництвом продукції або видом діяльності. При цьому частина таких витрат може мати умовно-змінний характер, наприклад, витрати на рекламу, а частина – постійний, наприклад, ліцензійні платежі і збори.

Отже, підприємства визначають в якості стратегічного орієнтиру операційної діяльності максимізацію прибутку. Система управління операційною діяльністю повинна спиратися на взаємозв’язані процедури планування витрат і доходів центрів витрат, децентралізації повноважень формування номенклатури витрат та матеріального стимулювання за отримані результати. Завдання щодо визначення операційного прибутку за різними рівнями управління вирішується таким чином:

1) визначення прибутку з урахуванням нормативного і податкового регулювання;

2) визначення прибутку за місцями його виникнення для контролю витрат і доходів.

Це вирішується на основі планових розрахунків прибутку.

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Яготинський маслозавод»

2.1. Загальна характеристика ПАТ «Яготинський маслозавод»

Об’єктом дослідження обрано  ПАТ «Яготинський маслозавод», основна частка акцій якого належить ЗАТ «Молочний альянс» – 99,2091%.

Для здійснення Товариством господарської діяльності, забезпечення виконання ним своїх зобов’язань та встановлення обсягу корпоративних прав акціонерів  в Товаристві створено Статутний (складений) капітал у розмірі 3 796 716 гривень, розділений на 361 592 прості іменні акції номінальною вартістю 10 гривень 50 копійок кожна. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Еталон Ессет Менеджмент» володіє 0,0074% пакету акцій товариства. Решта акцій (0,7834%) належать акціонерам-фізичним особам, їх кількість становить 1441 особу [43].

Товариство є самостійним господарюючим статутним суб’єктом, юридичною особою приватного права, підприємницьким товариством відповідно до законодавства України, має відокремлене майно, в межах якого відповідає за своїми зобов’язаннями, має самостійний баланс,  поточні та інші рахунки в установах банків, круглу печатку та штампи зі своїм найменуванням й ідентифікаційним кодом, фірмові бланки, товарний знак, емблему та інші реквізити й атрибути.

За формою власності Товариство є приватним підприємством.

При ПАТ «Яготинський маслозавод» створені сільськогосподарські дочірні підприємства «Київська Русь», «Лан», «Супоївське», «Богданівське», а також торговельне підприємство «Яготинський молочний продукт» [43].

ПАТ «Яготинський маслозавод» виробляє 70 видiв молочної продукцiї, для забезпечення населення Яготинського району та частково м. Києва і Київської областi, надає транспортнi послуги на замовлення населення.

Дiє роздрiбна та оптова торгiвля переважно продовольчим асортиментом [43]. Серед основної продукції підприємства наступна:

  • сири тверді та м’які;
  • сливки; молоко; молоко сухе обезжирене; сметана; кисломолочна продукція;
  • масло рослинне;
  • морозиво.

Асортимент продукції ПАТ «Яготинський маслозавод» випускається під торговою маркою «Яготинське». В липні 2013 р. ПАТ «Яготинський маслозавод» отримав сертифікат відповідності системи управління якістю вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2011. Дiє роздрiбна та оптова торгiвля переважно продовольчим асортиментом.

Маслозавод – це широкопрофільне виробництво. Із 1994 року тут організована фірмова торгівля, через яку завод здебільшого реалізує свою продукцію: в Києві – 4 магазини, дочірнє підприємство «Яготинський молочний продукт» і 5 кіосків; у Яготині – 3 магазини, 1 кафе та 6 торгових точок (кіоски) та організовано виїзну торгівлю на 4 ринках у Києві. Щодня реалізується 3,5 т масла вершкового, 7 т молока, 1 т сметани, по 1,4 т кефіру та сиру та багато іншої продукції.

Таким чином, ПАТ «Яготинський маслозавод» є добре знаним на українському ринку молока та молочних продуктів, користується популярністю серед споживачів, має рентабельне виробництво. Наведені техніко-економічні показники роботи товариства у 2013 р. значно покращилися порівняно з попередніми роками, що свідчить про зростання ефективності діяльності. Для більш глибокого ознайомлення з підприємством необхідно проаналізувати показники його виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності, що буде зроблено нижче.

2.2. Аналіз управління та виробничої структури підприємства

Вищим органом Товариства є загальнi збори Товариства. Наглядова рада Товариства у перiод мiж проведенням загальних зборiв i в межах компетенцiї, визначеної статутом, контролює i регулює дiяльнiсть виконавчого органу. Виконавчим органом Товариства, який здiйснює керiвництво його поточною дiяльнiстю, є Правлiння. Голова Правлiння Товариства без довiреностi здiйснює дiї вiд iменi Товариства. Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю Правлiння Товариства здiйснюється ревiзiйною комiсiєю. Організаційна структура управління ПАТ «Яготинський маслозавод» наведена в Додатку Б.

ПАТ «Яготинський маслозавод» складається з таких структурних пiдроздiлiв:

  • основне виробництво;
  • допомiжне виробництво;
  • апарат управлiння;
  • непромисловий персонал.

До складу основного виробництва входять:

  • дiльниця по виробництву масла тваринного, незбираної i нежирної молочної продукції;
  • маслоробна дiльниця;
  • сироварно-цiльномолочна дiльниця;
  • приймально-апаратна дільниця;
  • лабораторія;
  • дiльниця по виробництву морозива;
  • тарний склад;
  • склад готової продукції.

Допомiжне виробництво включає в себе:

  • механiчну дільницю;
  • компресорне господарство;
  • енергодiльницю.

До складу непромислового персоналу входить персонал торгiвлі та транспортного обслуговування центрозавозу продукцiї в торгiвельну мережу та центровивозу сировини.

Для оцінки ефективності затрат на управління розрахуємо такі показники: продуктивність праці; розмір зниження собівартості продукту; обсяги приросту прибутку; обсяги реалізації продукту; питома вага управлінців в загальній чисельності працюючих; питома вага персоналу управління в загальному фонді оплаті праці; питома вага витрат на управління в собівартості продукції (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Показники оцінки ефективності управління ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показник 2012р. 2013р. Відхилення
± %
Чистий дохід від реалізації, тис. грн. 718790 944276 225486 +31,4
Чистий прибуток, тис. грн. 33193 19313 -13880 -41,8
Витрати на оплату праці, всього, тис. грн 38946 40795 1849 4,7
Витрати на оплату праці управ-лінського персоналу, тис. грн 6471 6526 +55 +0,9
Собівартість продукції, тис. грн 549992 743345 +193353 +35,2
Витрати управління, тис. грн 9515 13921 +4407 +46,3
Середньооблікова чисельність працівників, осіб 853 818 -35 -4,1
Управлінський персонал, осіб 79 82 3 3,8
Питома вага управлінського персоналу в структурі працівників, % 10,94 11,25 +0,31 +2,8
Продуктивність праці, тис. грн/ос. 842,66 1154,37 +311,71 +37,0
Середньомісячна заробітна плата, грн. 3804,8 4156,0 +351,2 +9,2
Середньомісячна заробітна плата управлінського персоналу, грн 6825,45 6631,92 -193,5 -2,8
Питома вага витрат на управління в собівартості продукції, % 1,73 1,87 +0,14 +8,3
Питома вага зарплати персоналу управління в загальному фонді оплаті праці, % 16,61 16,00 -0,62 -3,7
Коефіцієнт співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління 1,09 0,95 -0,14 -12,8

Джерело: розраховано автором за даними звітності ПАТ «Яготинський маслозавод»

Продуктивність праці персоналу підприємства у 2012 р. становила 842,66 тис.грн., у 2013р. вона зросла до 1154,37 тис.грн., тобто на 311,71 тис.грн. або на 37,0% (рис. 2.1).

Позитивним є те, що темп приросту кількості персоналу набагато менший, ніж темп приросту продуктивності праці, а в 2013 р. навіть при скороченні персоналу на 4,1% продуктивність зросла на 37% (рис.2.2).

Рис. 2.2. Порівняння приросту кількості персоналу та зростання продуктивності праці на ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2008-2013 рр.

Джерело: розраховано автором за даними звітності ПАТ «Яготинський маслозавод»

Собівартість продукції у 2013 р. зросла порівняно з 2012 р. на 35,2%, що в сумі склало 193353тис.грн.

Позитивним також є зростання темпів обсягу чистого доходу від реалізації продукції: у 2013 р. таке збільшення становило 31,4%.

Темпи зростання собівартості у 2013 р. були дещо вищими порівняно з темпами зростання чистого доходу від реалізації.

Цей фактор, а також зростання інших статей витрат та криза в економіці, призвели до скорочення прибутку на 41,8%.

Частка управлінського персоналу в загальній чисельності працівників заводу у 2012 р. становила 10,94%, і в 2013 р. зросла до 11,25% (рис. 2.3).

Питома вага витрат на управління у 2012 р. становила 1,73%, у звітному 2013 р. зросла до 1,87%.

Середньомісячна зарплата як всіх працівників підприємства, так і управлінського персоналу зростала в динаміці. Так зарплата одного працівника управління в 2012 р. становила 3804,8 гривень, у 2013 р. вона зросла на 351,2 грн. та склала 4156,0 тис. грн.

Питома вага затрат на оплату праці управлінського персоналу зменшувалася в динаміці, що характеризує зростання ефективності управління, так як продуктивність праці покращувалася (рис. 2.4).

Негативним явищем в діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» є зменшення значення коефіцієнта співвідношення між темпами зростання виробництва та темпами зростання витрат на управління, що свідчить про зростання суми управлінських затрат в розрахунку на 1 гривню виробництва продукції.

У 2012 р. частка адміністративних витрат в структурі витрат маслозаводу становила 5,67% (табл. 2.2) та їх абсолютне значення  38354 тис. грн., у 2013 р. частка зменшилася до 4,77% (на 0,9 відсоткових пункти) хоча сума зросла до 6811 тис. грн. (на 17,8%).

Таблиця 2.2. Структура  витрат ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показник Рік, (тис.грн.) Структура, % Відхилення, +/-
2012 2013 2012 2013 в сумі в питомій вазі
Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг 549992 743345 81,28 78,54 +193353 -2,74
Адміністративні витрати 38354 45165 5,67 4,77 +6811 -0,90
Витрати на збут 39268 65750 5,80 6,95 +26482 +1,14
Інші операційні витрати 14041 40586 2,08 4,29 +26545 +2,21
Фінансові витрати 34813 51412 5,14 5,43 +16599 +0,29
Інші витрати 201 217 0,03 0,02 +16 -0,01
Разом 676669 946475 100,0 100,0 +269806 0,00

Джерело: розраховано автором за даними звітності ПАТ «Яготинський маслозавод»

Потрібно зазначити, що частка адміністративних витрат в структурі витрат підприємства є незначною.

Динаміка коефіцієнта ефективності управління, розраховуємо як відношення фактичного обсягу виробництва до запланованого і він знижується у 2013 р. порівняно з 2012 р., що свідчить про погіршення організації діяльності заводу. У 2013 р. значення коефіцієнта зменшилося до 0,95, що стало наслідком кризових явищ в економіці, зниження платоспроможності підприємства та призвело до зменшення ефективності управління.

Таким чином, можемо зробити висновок, що у 2013 р. ефективність витрат на управління знизилась, чому сприяла фінансово-економічна криза в Україні, зниження купівельної спроможності населення, девальвація гривні тощо.

2.3. Аналіз номенклатури та асортименту продукції

Асортимент продукції ПАТ «Яготинський маслозавод», що випускається під торговою маркою «Яготинське» наведено в Додатку В. Обсяг продажу за кожною групою продукції за рік наведено в Зведеній відомості за 2013 рік в Додатку Д.

Серед асортименту продукції є 3 види, які формують переважну частку як обсягу виробництва у натуральному виразі, так і у вартісному.

Інформація про обсяги реалізації продукції за основними видами у 2013 р. наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Обсяги виробництва та реалізації продукції за основними видами в ПАТ «Яготинський маслозавод»

№ п/п Основний вид продукції Обсяг виробництва Обсяг реалізованої продукції
у натуральній формі, т у грошовій формі (тис. грн.) у % до всієї виробленої продукції у натуральній формі, т у грошовій формі (тис. грн.) у % до всієї реалізованої продукції
1 Сир «Бринза» 15 1490,121 6,5 12,7 1596,65 5,5
2 Сир «Яготинський Домашній» 19 1650,596 7,2 17,9 2072,64 7,1
3 Сир «Російський» 33 2200,794 9,6 30,6 2635,72 9,1
4 Сир «Адигейський» 25 1719,371 7,5 24,3 2452,93 8,4
5 Сир «Любительський» 18 1352,571 5,9 15,6 1652,09 5,7
6 Масло «Яготинське» 35 2269,569 9,9 33,2 2985,94 10,3
7 Масло «Шоколадне» 24 1879,845 8,2 23,3 2098,19 7,2
8 Масло «Солодковершкове» 29 1879,845 8,2 28,1 2531,47 8,7
9 Молоко пряжене 2700 894,0727 3,9 2631,4 1315,72 4,5
10 Молоко 2,5% 3610 1054,547 4,6 3602,3 1400,89 4,8
11 Молоко 3,2% 3410 1215,022 5,3 3405,1 1475,54 5,1
  РАЗОМ х 17606,35 76,8 х 22217,78 76,3
12 Інші види продукції   5318,586 23,2   6896,99 23,7
  ВСЬОГО х 22924,94 100 х 29114,77 100

Дані таблиці 2.3 показують, що основними центрами прибутковості є масло «Яготинське» (частка в структурі виробництва та реалізації складає відповідно 9,9 та 10,3%); сир «Російський» (частка в структурі виробництва та реалізації складає 9,6 та 9,1%); масло «Солодковершкове» (частка в структурі виробництва та реалізації складає 8,2 та 8,7%); масло «Шоколадне» (частка в структурі виробництва та реалізації складає 8,2 та 7,2%%) та сир «Адигейський» (частка в структурі виробництва дорівнює 7,5%, а в структурі реалізації  – 8,4%).

Таблиця 2.4. Обсяги реалізації продукції за основними видами у ПАТ «Яготинський маслозавод»  2013 р.

Продукція В питомій вазі, % 2013 рік Відхилення в питомій вазі, 2013/2001
2011 2012 в тис. грн. в %
Масло 27,2 28,4 7615,6 26,2 -1,0
Сир 34,9 33,5 10410,03 35,8 0,9
Йогурти 3,2 2,9 947,03 3,3 0,1
Десерти 3,8 4,6 1136,13 3,9 0,1
Молоко 13,5 15,3 4192,15 14,4 0,9
Сметана 5,8 5,9 1952,52 6,6 0,8
Ряжанка 5,2 5,5 1613,34 5,5 0,3
Сироватка 5,3 1,3 384 1,3 -4,0
Закваска 1,1 2,6 863,97 3,0 1,9
Всього 100 100 29114,77 100,0 0,0

Основними центрами прибутковості є сири (35,8%), масло (26,2%) та молоко (14,4%). Загалом ці види продукції в структурі виробництва мають частку 76,8%, а в структурі вартості реалізації – 76,3%. Якість продукції, випущеної на підприємстві оцінюється за показниками сортності.

У таблиці 2.5 наведено інформацію, за якою визначимо виконання плану випуску продукції (сирів) ПАТ «Яготинський маслозавод».

Таблиця 2. 5. Аналіз виконання плану сортності сирів у ПАТ «Яготинський маслозавод» за лютий 2013 року

Сорт Плановий випуск Фактичний випуск Виконання плану
Кількість,
т.
Сума, тис. грн Питома вага, % Кількість,
т.
Сума, тис. грн Питома вага, % За кількістю За вартістю
вищий 3,9 721,5 47,90 4,15 767,75 47,40 106,40 106,40
перший 3,3 442,2 40,50 3,70 495,80 42,30 112,10 112,10
другий 0,94 80,84 11,60 0,90 77,40 10,30 95,70 95,70
Усього продукції 8,14 1 244,54 100,00 8,75 1340,95 100,00 107,50 107,50

У ході аналізу обчислюють питому вагу випуску продукції кожної категорії сорту в загальному випуску, вивчають, скільки продукції здано з першого подання, скільки виробів «переведено» в нижчий сорт. Обчислені показники порівнюють з плановими, з фактичними показниками попередніх періодів і роблять висновки про зміни щодо якості продукції.

  1. Випуск продукції (сирів) у вартісному та кількісному вимірниках у цілому та за окремими сортами.
  2. Структура планового і фактичного випуску сирів за окремими сортами.

За результатами аналізу можна зробити висновок про виконання плану за якістю сирів, оскільки:

  • збільшилася питома вага випуску сирів першого гат., незважаючи на незначне зниження виробництва сирів вищого гат.;
  • відсоток виконання плану у вартісному вимірі дещо випереджає відсоток виконання плану в натуральному вимірі.

Далі визначимо вплив зміни якості сирів на обсяг реалізованої продукції.

Визначається середня собівартість одиниці продукції без урахування сорту:

За планом = 1 244,54 : 8,14 = 152,89 (грн).

Фактично = 1 340,95 : 8,75 = 153,25 (грн).

За рахунок забезпечення сортності сирів на кожній од. продукції збільшується її середня вартість у середньому на 0,36 грн. (153,25 грн. – 152,89 грн.), а загальний випуск сирів – на 3,15 тис. грн.

За аналізований період фактичний обсяг реалізованої продукції перевищує плановий на 96,41 тис. грн. (1 340,95 – 1 244,54 ), у тому числі:

  • вплив якісного показника (середньої вартості продукції незалежно від сорту): (153,25 грн. – 152,89 грн.) х 8,75 ц. = 3,15 (тис. грн.);
  • вплив кількісного показника (обсягу): (8,75 ц. – 8,14 ц.) х 152,89 грн. = 93,26 (тис. грн.).

Баланс відхилень: 3,15 тис. грн. + 93,26 тис. грн. = 96,41 тис. грн., 96,41 = 96,41 тис. грн.

Отже, можна зробити висновок, що незначне зниження якості сирів приводить до зменшення їх вартості.

Таблиця 2.6

Аналіз виконання плану випуску молока за рівнем сортності

Сорт Плановий випуск Фактичний випуск Виконання плану
Кількість,
т.
Сума, тис. грн. Питома вага, % Кількість,
т.
Сума, тис. грн. Питома вага, % За кількістю За вартістю
перший 2200 31,4 550 2000 27,2 500 90,9 90,9
другий 800 11,4 160 550 7,5 110 68,8 68,8
Усього 7000 100,0 1910 7350 100,0 2050 105,0 107,3
Вартість за ціною вищого сорту 7000 100 2100 7350 100 2205 105,0 105,0

Як свідчать дані таблиці 2.6, якість продукції порівняно з планом дещо поліпшилась: питома вага продукції вищого сорту зросла на 8,1 % (із 57,2 % до 65,3%). Випуск продукції першого та другого сортів скоротився на 4,2 % (із 31,4 % до 27,2 %) і 3,9 % (із 11,4 % до 7,5 %) відповідно.

Плановий коефіцієнт сортності становить:

1910 / 2100 = 0,9095 (90,95%).

Фактичний коефіцієнт сортності: 2050 / 2205 = 0,9297 (92,97%).

Отже, сортність випущеної продукції вища від запланованої на 2,02% (92,97 – 90,95) при перевиконанні плану з випуску продукції на 7,3%

Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції.

За можливістю виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після чого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (кінцевий брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції).

У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками минулих періодів.

Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску товарної продукції. Визначають втрати від браку і втрати товарної продукції.

На основі даних, наведених нижче, проаналізуємо втрати підприємства від браку товарної продукції.

  1. Вартість товарної продукції в діючих цінах – 26749 тис. грн.
  2. Собівартість товарної продукції – 25032 тис. грн.
  3. Собівартість забракованої продукції – 350 тис. грн.
  4. Витрати на виправлення браку – 40 тис. грн.
  5. Вартість браку за ціною можливого використання – 120 тис. грн.
  6. Утримання з винних осіб – 3 тис. грн.
  7. Стягнено з постачальників за поставку неякісних матеріалів – 5 тис. грн.

1) Розрахуємо втрати підприємства від браку:

Втрати = 350 + 40 – 120 – 120 – 3 – 5 = 262 тис. грн.

2) Суму недоотриманої продукції у зв’язку з випуском бракованих виробів розраховуємо по формулі:

(товарна продукція × % браку в собівартості продукції) / 100

26749 * (262 ÷25032) ÷ 100 = 280,1 тис. грн.

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. Такими стали: недостатній рівень кваліфікації робітників; відхилення від технологічного процесу; порушення ритмічності виробництва; відсутність належного упакування, маркування; порушення умов зберігання, перевезення, навантажування.

2.4. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заробітної плати

Проаналізуємо використання трудових ресурсів на підприємстві, плинності та стабільності персоналу ПАТ «Яготинський маслозавод» (табл. 2.7).

Таблиця 2.7. Рух персоналу ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показник 2012 р. 2013 р. Відхилення
абсолютне (±)  %
1. Середньоспискова чисельність працівників, осіб 853 818 – 35 –4,1
2. Прийнято на роботу нових працівників протягом року 15 9 – 6 –60
3. Вибуло працівників 50 8 –42 – 84
у т. ч. з причин:        
а) призов до армії, вибуття на навчання, вихід на пенсію та з інших причин, передбачених законом 5 3 -2 -40
б) з власного бажання 44 5 -39 -89
в) звільнення за порушення трудової дисципліни 1 1
4. Коефіцієнт обороту:        
– з приймання, % 1,76 1,1 –0,66 –37,4
– зі звільнення, % 5,86 0,98 -4,88 -83,3
5. Коефіцієнт плинності кадрів, % 5,16 0,73 -4,42 -85,8
6. Коефіцієнт загального обороту, % 7,62 2,08 -5,54 -72,7

Джерело: розраховано автором за даними звітності ПАТ «Яготинський маслозавод»

Для вивчення руху робочої сили в установі розраховуємо коефіцієнти обороту з приймання та зі звільнення, а також коефіцієнти плинності, стабільності, загального обороту.

Коефіцієнт обороту з приймання (КПп) – це відношення заново прийнятих працівників до середньоспискової чисельності персоналу основної діяльності:

КПп2012 =  15/853*100 = 1,76 %

КПп2013 = 9/818*100 = 1,1 %

Коефіцієнт обороту зі звільнення (КПз) – це відношення кількості звільнених працівників до середньоспискової чисельності персоналу основної діяльності:

КПп2012 = 50/853*100 = 5,86 %

КПп2013 = 9/818*100 = 0,98 %

Коефіцієнт загального обороту (КПоб) обчислюємо як відношення кількості заново прийнятих на роботу і тих, що вибули, до середньоспискової чисельності:

КПп2012 = 50/853*100 = 5,86 %

КПп2013 = 9/818*100 = 0,98 %

Коефіцієнт плинності кадрів (КПпл) розраховуємо як відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

КПп2012 = (44+1)/853*100 = 7,62%

КПп2013 = (5+1)/818*100 = 0,73 %

Розрахунок показує, що в установі коефіцієнт загального обороту знизився у звітному періоді на 72,7 % [2,08 : 7,62· 100 – 100], коефіцієнт обороту з приймання – на 60 %, коефіцієнт плинності кадрів зменшився вдвічі.

Унаслідок розрахунку показників руху персоналу можна зробити висновок про погіршення ситуації у 2013 р. порівняно з попереднім роком. Доказом цього є зменшення коефіцієнта обігу з прийому, який становить 0,011 і знизився порівняно з 2012 р. на 37,4 %. Негативним аспектом є те, що темпи росту коефі­цієнта обігу з прийому є значно нижчим, ніж коефіцієнт обігу зі звільнення. Показник коефіцієнта обігу зі звільнення у 2013 р. набагато відрізняється від показника 2012 року. Протягом 2013 рр. відбувається зменшення цього показника, що позитивно впливає на результати діяльності.

Зменшення коефіцієнта плинності вказує на поліпшення трудової дисципліни в ПАТ «Яготинський маслозавод». Основними причинами звільнення працівників були: за власним бажанням, за прогули тощо.

Повноту використання трудових ресурсів оцінимо за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим цеху по виробництву молока, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу визначимо відхилення фактичних показників від планових та від аналогічних показників минулих періодів і встановимо конкретні причини можливих відхилень (табл. 2.8).

Таблиця 2.8. Використання робочого часу ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показник 2012 р. 2013 р. Відхилення (±) Умовні позначення показника
план фактично від плану від 2011 р.
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб 75 75 73 -2 -2 ЧР
2. Відпрацьовано одним працівником:            
а) днів 219 219 210 –9 –9 Д
б) годин (ряд. 2а · ряд. 3) 1730 1752 1596 –156 –134 ЛГр
3. Середня тривалість робочого дня, год. 7,9 8,0 7,6 –0,4 –0,3 Т
4. Фонд робочого часу,
тис. год. (ряд. 1 · ряд. 2б)
129,8 131,4 116,5 -14,9 -13,2 Фр.ч
у т. ч.:            
надурочно відпрацьований час, тис. год. 3,876 3,448 +3,448 -0,428  

Як свідчать дані таблиці 2.8, загальний фактичний фонд робочого часу в установі знизився на 14,9 тис. год.

На підставі табл. 2.8 розрахуємо вплив факторів на зменшення фонду робочого часу у звітному періоді.

Величина фонду робочого часу (Фр.ч) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою:

Фр.ч = ЧР · Д · Т.                                                 (2.1)

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

ΔФр.ч.р = (ЧРф – ЧРпл) · Дпл · Тпл; (73 – 75) · 219 · 8 = –3504 год.

ΔФр.ч.д = (Дф – Дпл) · ЧРф · Тпл;  (210 – 219) · 73 · 8 = –5256 год.

ΔФр.ч.т = (Тф – Тпл) · ЧРф · Дф;   (7,6 – 8) · 73 · 210 = – 6132 год.

Усього:   –15204 год.

Таким чином, фонд робочого часу зменшився проти планового у звітному періоді на 15,2 тис. годин, у тому числі за рахунок зменшення чисельності робітників – 3,5 тис. год., за рахунок невідпрацьованих днів (цілоденних втрат робочого часу) – на 5,3 тис. год. і за рахунок зменшення тривалості робочого дня (внутрішньозмінних втрат робочого часу) – на 6,1 тис. годин.

Розрахунок показав, що трудові ресурси молочного цеху ПАТ «Яготинський маслозавод» використовувались недостатньо ефективно. У середньому одним робітником відпрацьовано 210 днів замість 219, у зв’язку з цим втрати робочого часу на одного робітника становили 9 днів, а на всіх робітників –  657 (9 · 73), або  5256 годин (657 · 8).

Внутрішньозмінні втрати робочого часу за один день (зміну) становили 0,4 год. (7,6 – 8), а за всі відпрацьовані робітниками дні – 6132 год. (–0,4 · 210 · 73). Загальні втрати часу становили 11388 год. (5256 + 6132).

У загальну кількість відпрацьованих робітниками годин вклю­чають і години, відпрацьовані надурочно. Якщо їх виключити, то фактична кількість годин роботи в середньому на одного робітника буде меншою, а розмір втрат відповідно зросте.

Конкретні причини втрат робочого часу можна встановити, порівнюючи плановий і фактичний баланс робочого часу у звітному періоді (табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Аналіз балансу робочого часу за 2013 р.

Показники На одного
робітника
Відхилення (±)
за планом фактич­но на одного робіт­ника на всіх робітників (73 особи)
Календарний фонд часу, днів у т. ч. 365 365
— святкові 9 9
— вихідні 104 104
Кількість робочих днів 252 252
Невиходи на роботу, днів 33 42 +9 +8622
у т. ч. з поважних причин: 33 37 +4 +3832
— чергові відпустки 22,4 21,6 –0,8 –766
— відпустки на навчання 2 3 +1 +958
— відпустки через вагітність і пологи 4 2 –1 –1916
— хвороби 3 8 +5 +4790
— виконання громадських обов’язків 1,6 2,4 +0,8 +766
Втрати робочого часу, днів у т. ч.: 5 +5 +4790
— простої 2 +2 +1916
— прогули 1 +1 +958
— невиходи з дозволу адміністрації 2 +2 +1916
Відпрацьовано, днів 219 210 –9 –8622
Тривалість робочого дня, год. 8 7,6 –0,4 –383
Усього тривалість робочого часу, год. 1752 1596 –156 –149 448
Надурочно відпрацьований час, год. 3,6 +3,6 +3448
Невиробничі витрати часу, год. 104,4 +104,4 +100 000

На збільшення цілоденних втрат робочого часу вплинули:

— підвищення планової величини відпусток на навчання + 1 день
— хвороби + 5 днів
— виконання громадських і державних обов’язків + 0,8 дня
— простої + 2 дні
— прогули + 1 день
— невиходи з дозволу адміністрації + 2 дні

                                                                                        

Разом +11,8 дня

Цілоденні втрати робочого дня було частково компенсовано скороченням тривалості:

– чергових відпусток –0,8 дня
– відпусток через вагітність –2 дні

                                                                                        

Разом –2,8 дня

Усього невиходів на роботу [11,8 + (–2,8)] = +9 днів.

За лікарняними листками потрібно вивчити причини захворювань і розробляють заходи щодо поліпшення умов праці, профілактики захворювань. Потрібно перевірити, з яких причин надавались адміністративні відпустки. Кількість днів, втрачених у зв’язку з ними, становить у розрахунку на всіх робітників – 146 дні (2 · 73).

Втрати робочого часу на підприємстві через суб’єктивні причини (прогули, простої, додаткові відпустки з дозволу адміністрації) у розрахунку на одного робітника становили 40,4 год. [(2 + 1 + 2) · 8 + 0,4], а на всіх робітників – 2949 год. (40,4 · 73). Ці втрати можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу.

Проведений вище аналіз (табл. 2.1) показав, що фонд заробітної плати на підприємстві за 2012-2013 рр. збільшився, зросла як середньомісячна заробітна плата, так і продуктивність праці, до того ж остання має вищі темпи збільшення.

2.5. Аналіз ефективності використання основних засобів

Використовуючи публічну звітність  та дані бухгалтерського обліку ПАТ «Яготинський маслозавод» проведемо аналіз стану та ефективності використання основних засобів підприємства. По-перше, проведемо аналіз динаміки і структури активів ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 роки та частки основних засобів в активах підприємства (табл. 2.10).

Таблиця 2.10. Аналіз складу, структури та динаміки майна ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показники Звітний період Абсолютне відхилення (+,-)

2013 від 2012

Темп росту, %

2013 до 2012

2012 2013
Всього майна, тис. грн. 336590 414407 +77817,0 123,1
1. Необоротні активи (НА), тис. грн. 173783 184685 +10902,0 106,3
У % до майна 51,6 44,6 -7,1 86,3
1.1.Основні засоби 160365 183670 +23305,0 114,5
У % до НА 92,3 99,5 +7,2 107,8
2. Оборотні активи (ОА), тис. грн. 162807 229722 +66915,0 141,1
У % до майна 48,4 55,4 +7,1 114,6
2.1. Запаси, тис. грн. 33945 31101 -2844,0 91,6
У % до ОА 20,8 13,5 -7,3 64,9
2.2. Дебіторська заборгованість, тис. грн. 123479 196277 +72798,0 159,0
У % до ОА 75,8 85,4 +9,6 112,7
2.3.Поточ. фін. інвестиції, грошові кошти, тис. грн. 3655 510 -3145,0 14,0
У % до ОА 2,2 0,2 -2,0 9,9
2.4. Інші оборотні активи, тис. грн. 1728 1834 +106,0 106,1
У % до ОА 1,1 0,8 -0,3 75,2

У цілому майно підприємства за аналізований період збільшилося з 336590 тис. грн. до 414407 тис. грн., або на 23,1%. Таке збільшення майна підприємства може свідчити про зростання господарського обороту.

Сукупні активи ПАТ «Яготинський маслозавод» складаються з необоротних і оборотних активів і сукупна вартість необоротних активів за останній рік збільшилася на 6,3% (із 173783 до 184685 тис. грн.). Це означає,що протягом досліджуваного періоду підприємство здійснювало інвестиції (здійснювалося придбання або модернізація основних засобів тощо), причому питома вага необоротних активів ПАТ «Яготинський маслозавод» становила 44,6% в 2013 р., при її зменшенні з 51,6% в порівнянні з 2012 р., тобто на 7,1%.

Дану структуру активів можна охарактеризувати  як «важку», оскільки основні засоби складають більше 40%.

У табл. 2.11 показана динаміка і структура основних засобів підприємства за  2010-2013 рр.

Таблиця 2.11. Динаміка і структура основних засобів (первинна вартість) ПАТ «Яготинський маслозавод» за  2012-2013 рр.

Групи основних фондів Первісна вартість, тис. грн. Питома вага,% Відхилення,+/-

2013р.

/2012 р.

Відхилення в питомій вазі, +/-

2013р.

/2012р.

2012 рік 2013 рік 2012 рік 2013 рік
Виробничі основні засоби 205401 249640 97,4 97,4 +44239 0,0
Будинки, споруди та передавальні пристрої 101224 93038 48,0 36,3 -8186 -11,7
Машини та обладнання 81401 128921 38,6 50,3 +47520 +11,7
Транспортні засоби 12442 15122 5,9 5,9 +2680 0,0
Інструменти, прилади, інвентар 10333 12559 4,9 4,9 +2226 0,0
Невиробничі основні засоби 5483 6664 2,6 2,6 +1181 0,0
Разом 210884 256304 100,0 100,0 +45420

Щодо динаміки основних засобів, то у 2013 р. загальна вартість основних засобів підприємства зросла порівняно з 2012 р. на 45420 тис.грн., що обумовлено зростанням вартості виробничих основних фондів на 44239 тис.грн.: машин і обладнання – на 47520 тис.грн., інструментів та приладів – на 2226 тис.грн., транспортних засобів – на 2680 тис.грн. в той час, як спостерігаємо зменшення будинків, споруд, передавальних пристроїв на 8186 тис.грн.

Зростання спостерігаємо майже по всіх видах основних засобів. Загалом, виробничі основні засоби зросли в 2013 році в порівнянні з 2012 роком з 205401 тис. грн. до  249640 тис. грн., або на 21,5%. Невиробничі основні засоби також зросли за рік з 5483 тис. грн. до  6664 тис. грн.

Загальна структура основних засобів  ПАТ «Яготинський маслозавод» за  2010-2013 рр. майже не змінилася, тобто в основному це виробничі фонди, в яких переважають будинки, споруди і передавальні пристрої, машини і обладнання. (рис. 2.6).

Проте, декілька змінилася сама структура виробничих фондів: питома вага будинків, споруд і передавальних пристроїв зменшилась з 48% до 36,3% та зросла питома вага машин та обладнання з 38,6% до 50,3%, що пов’язано з придбанням нового обладнання.

Оцінимо рух основних засобів, для чого використаємо дані табл. 2.12.

Таблиця 2.12. Рух основних засобів ПАТ «Яготинський маслозавод» за  2013 р.

Показник Залишок на початок року Введено за рік Виведено за рік Залишок на кінець періоду
Будівлі, споруди 101224 100 62 93038
Машини та облад­нання 81401 400 5 128921
Транспортні засоби 12442 80 50 15122
Інші основні засоби 15816 45   19223
Разом, за первісною вартістю 210884 625 117 256304
Залишкова вартість 160365   183670
Знос 50519 72634

З допомогою наведених в табл. 2.12 даних розрахуємо коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів.

Коновлення = 625/256304 = 0,0024

Отже, частка від на­явних на кінець звітного періоду та введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного року складає лише 0,24%.

Відносно стану машин і обладнання слід сказати, що наявні позитивні тенденції оновлення машинного парку дадуть змогу підприємству бути  більш конкурентоспроможним.

Частка вибулих основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на початок звітного періоду складає 0,066, вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання склали 9,6% від наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду:

Квибуття = 117,07/210884 = 0,00056

В даному випадку, вартість введених у дію основних засобів (625 тис. грн.) перевищує вартість вибулих основних засобів (117,07 тис. грн.), що є позитивною ситуацією в діяльності підприємства. Збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду склало 0,056%:

Кприросту = (625-117,07)/ 210884 = 0,0024

Коефіцієнт зносу показує, що 23,96% в 2012 р. та 28,34% в 2013 р. вартості основних засобів списано на витрати виробництва. Коефіцієнт зносу невисокий і говорить, що підприємство приділяє увагу щодо оновлення матеріально-технічної бази відповідно до технічного прогресу:

Кз(2012) = 50519/210884 = 0,2396

Кз(2013) = 72634/256304 = 0,2834

Коефіцієнт придатності показав, що в 2012 р. 76,7% та в 2013 р. 75,2% основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності:

Кп(2012) = 1-0,24 = 0,76

Кп(2013) = 1-0,28 = 0,72

Коефіцієнт придатності основних засобів зменшився, а коефіцієнт зносу основних засобів в кінці року зріс, що свідчить про збільшення частки вартості основних засобів в загальних витратах виробництва. Це є недоброю тенденцією, адже чим нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан основних засобів.

Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлю­ють і необхідність застосування застарілих технологічних проце­сів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

Поліпшення багатьох показників свідчить про відсутність серйозних проблем у фінансуванні потреб суб’єкта господарювання на технічне переозброєння і оновлення устаткування. Слід враховувати, що спрацьовані основні засоби не зумовлюють конкурентоспроможність продукції підприємства.

Проаналізуємо ефективність застосування основних засобів, яку характеризують показники фондовіддачі, фондомісткості й фондорентабельності.

Фондовіддача показує, що 3,41 грн. в 2012 р. та 3,68 грн. в 2013 р. виробленої продукції припадає на одну гривню основних виробничих засобів (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Ефективність застосування основних засобів ПАТ «Яготинський маслозавод» за  2012-2013 р.

Показник 2012 рік 2013 рік Відхилення, +/-
Вартість основних засобів, тис. грн. 210 884,00 256 304,00 +45 420,00
Вартість виробничих основних засобів, тис. грн. 205 401,02 249 640,10 +44 239,08
Чистий прибуток, тис. грн. 33193 19313 -13 880,00
Обсяг виробництва, тис.грн. 718790 944276 +225 486,00
Чисельність виробничого персоналу, чол. 853 818 -35,00
Продуктивність праці, тис.грн./чол. 0,55 2,74 +2,19
Фондорентабельність 0,16 0,08 -0,08
Фондоозброєність 247,23 313,33 +66,10
Фондовіддача 3,41 3,68 +0,28
Фондовіддача виробничих основних засобів 3,50 3,78 +0,28
Фондомісткість 452,35 114,55 -337,79

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, що визначають обсяг продукції ПАТ «Яготинський маслозавод», резерви її росту – краще використання техніки в ПАТ «Яготинський маслозавод» і на кожному робочому місці. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичне зростання фондовіддачі  за рахунок росту продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення основних засобів.

Фондоозброєність показує, що 247,23 тис грн. в 2012 р. та 313,33 тис. грн. основних засобів приходяться на одного працюючого. Зростання цього показника свідчить про позитивну динаміку технічної оснащеності виробництва,  перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами фондоозброєності є позитивним явищем, бо це свідчить про  зростання максимальної ефективності виробництва.

Проведемо факторний аналіз на основі даних ПАТ «Яготинський маслозавод» (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Факторний аналіз фондовіддачі ПАТ «Яготинський маслозавод» за  2012-2013 рр.

Показник Позначення 2012 р. 2013 р. Відхилення, +/-
Випуск продукції, тис. грн В 718790,0 944276,0 +225486,0
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн ОВЗ 210884,0 256304,0 +45420,0
Середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн ОВЗа 93843,4 144042,8 +50199,5
Питома вага активної частини основних засобів у загальній їхній вартості (р.3/р.2) ПВа 0,4 0,6 +0,1
Фондовіддача (р.1/р.2) Фо 3,41 3,68 +0,28
Фондовіддача активної частини ОЗ(р.1/р.3) Фоа 7,7 6,6 -1,1
Середньорічна вартість машин і устаткування, тис. грн МО 81401,2 128920,9 +47519,7
Питома вага машин і устаткування в активній частині основних засобів (р.7/р.3) ПВмо 0,9 0,9 0,0
Фондовіддача машин і устаткування (р.1/р.7) Фмо 8,8 7,3 -1,5

Аналіз змін проведемо (абсолютних відхилень), порівнюючи дані показників за  2012 – 2013 рр. Визначення впливу факторів на результативний показник (фондовіддачу) виконаємо способом абсолютних різниць.

Позначимо відхилення показників наступним чином:

ΔФо – загальна зміна фактора фондовіддачі;

ΔФопва – зміна фактора фондовіддачі за рахунок  зміни питомої ваги активної частини в загальній вартості засобів;

ΔФопвмо- зміна фактора фондовіддачі за рахунок  зміни питомої ваги машин і механізмів в активній частині основних засобів;

ΔФофомо – зміна фактора фондовіддачі за рахунок  зміни фондовіддачі машин і механізмів. Результати розрахунків подані в табл. 2.15.

Отже, у 2013 р.  фактор фондовіддачі  машин і обладнання мав позитивний вплив на  формування показника  загальної фондовіддачі, що пов’язано в основному із зростанням доходів від випуску продукції і підтверджує доцільність проведення реконструкції і механізації ПАТ «Яготинський маслозавод»  та  діючих цін.

Таблиця 2.15

Результати впливу факторів на фондовіддачу ПАТ «Яготинський маслозавод» в 2013 р.

Показники / роки Розрахунок Вплив факторів на фондовіддачу
ΔФопва=ΔПВаЧПВмо0ЧФмо0 0,12*0,87*8,83 0,90
ΔФопвмо=ПВа1ЧΔПВмоЧФмо0 0,56*0,03*8,83 0,014
ΔФофомо=ПВа1ЧПВмо1ЧΔфмо 0,56*0,9о*1,51 -0,76
ΔФО = ΔФОпва+ ΔФОпвмо+ΔФофомо   0,28

 

Таким чином, для оцінки стану основних засобів на основі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу розраховані коефіцієнти стану основних засобів і вивчена їх динаміка за ряд періодів. Для аналізу технічного стану основних засобів використано коефіцієнти зносу та придатності.  Невисока зношеність засобів і наявність коштів призвела до перевищення коефіцієнта оновлення  над коефіцієнтом вибуття. Технічне переозброєння підприємства позитивно вплинуло на формування показників фондовіддачі і у 2013 рр. по всіх складових спостерігається позитивна динаміка фондовіддачі, що свідчить і про зростання ефективності  діяльності підприємства в цілому.

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення управління продуктивністю операційної діяльності  ПАТ «Яготинський маслозавод»

3.1. Аналіз прибутковості операційної діяльності у ПАТ «Яготинський маслозавод»

Прибуток відіграє вирішальну роль в підприємницькій діяльності, в тому числі і ПАТ «Яготинський маслозавод» і є одним з головних показників діяльності підприємства. Прибуток характеризує можливість  інноваційного розвитку, реконструкції та модернізації його виробництва. Прибуток визначається як одна з цілей діяльності та розвитку ПАТ «Яготинський маслозавод», результат роботи, мотивація, економічна безпека, кількісна міра успішності підприємства. Важливим моментом є не тільки  кількісні показники прибутку, а і його структура, довгостроковість, якість.

Оцінку господарської діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» здійснимо за допомогою показників прибутковості, як результативності господарської діяльності.

Розрахунок основних показників наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Показники прибутковості діяльності  ПАТ «Яготинський маслозавод» за 2012-2013 рр.

Показник 2012 р. 2013р. Відхилення, +/-
абсолютне відносне
Загальна рентабельність підприємства 0,099 0,047 -0,052 -52,74
Рентабельність виробничих засобів 0,207 0,105 -0,102 -49,199
Валова прибутковість від реалізації продукції 0,196 0,177 -0,018 -9,389
Прибутковість основної діяльності 0,038 0,017 -0,021 -55,710
Коефіцієнт прибутку від операційної діяльності (операційна маржа) 0,110 0,087 -0,023 -20,814

Загальна рентабельність підприємства  – відношення чистого прибутку  до валюти балансу, була невисокою – 9,9 в 2012 році та 4,4% в 2013 році.

Загальна рентабельність підприємства є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємства. Зменшення на 5,2 відсоткових пункти свідчить про зниження попиту на продукцію фірми та про перенакопичення активів.

Рентабельність виробничих засобів – відношення чистого прибутку до величини основних засобів та інших необоротних активів, відображає ефективність використання основних засобів та інших необоротних активів, яка вимірюється величиною прибутку на одиницю вартості засобів, тобто . Зменшення цього показника з 20,7% в 2012 р. до 10,5% в 2013 р. при зниженні загальної рентабельності свідчить про ліквідацію лишніх запасів товарно-матеріальних цінностей, подолання проблеми затоварювання готовою продукцією у результаті зниження попиту, скорочення дебіторської заборгованості.

Валова прибутковість від реалізації продукції (робіт, послуг) – відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації, інакше прибуток на 1 грн. реалізованої продукції в 2012 році складав 19,6 коп., в 2013 р. -17,7 коп.

Зменшення цього показника на 9% (1,8 відсоткових пункти) свідчить про  зниження цін при постійних витратах або зростання постійних витрат на виробництво, причиною якого могло бути зменшення попиту на продукцію підприємства.

Прибутковість основної діяльності – відношення чистого прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг) до виручки від реалізації  відображає прибутковість чи збитковість здійснення основної діяльності підприємством, не враховуючи іншої операційної діяльності. Даний показник є кількісною характеристикою головної мети створення підприємства. Його негативна динаміка  – зменшення з 3,8% в 2012 році до 1,7% в 2013 році – є основою для впровадження змін на етапі зростання розвитку підприємства.

Прибутковість операційної діяльності (Коефіцієнт прибутку від операційної діяльності (операційна маржа) – відношення фінансових результатів від операційної діяльності до виручки від реалізації продукції показує, що в 2012 році вона становила 11%. Зниження до 8,7% в 2013 році є негативною тенденцією. Коефіцієнт є приблизною мірою рівня операційного левереджу (використання боргів для фінансування інвестицій), якого може досягти підприємство. Він визначає, що 11 коп. в 2012 р. та 8,7 коп. операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Низькі операційні прибутки можуть вказувати на неефективний контроль за собівартістю продукції або на те, що виручка зростає повільніше, ніж операційні витрати. Аналізу підлягають причини, наслідком яких є зростання чи падіння величини, щоб визначити, наскільки ефективно працює підприємство й чи швидше від витрат зростають ціни на продукцію.

Показник прибутковості на різних етапах розвитку підприємства характеризує ймовірність банкрутства, можливість  подальшого розвитку, життєздатність. Саме тому, для мобільної оцінки господарської діяльності, прийняття управлінських рішень  доцільно застосування інтегрального показника та його порівняння з нормативними і/або  експертними оцінками в залежності від ринкової  та внутрішньої ситуації на підприємстві.

3.2. Шляхи вдосконалення продуктивності операційної діяльності

Організація здатна досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг виробництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності обсягів послуг. Крім того, продуктивність покращується за умови випереджальних темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпами зростання кількості використаних ресурсів, або навпаки, при скороченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скорочення кількості ресурсів.

Основними чинниками, які ведуть до зміни прибутку є:

1) обсяг продажів – при високій питомій вазі постійних витрат в собівартості продукції зростання об’ємів реалізації приведе до більшого зростання прибутку за рахунок зниження частки постійних витрат, що приходяться на одиницю продукції;

2) зростання цін – в період високих темпів інфляції зростання прибутку можна забезпечити за рахунок цінового чинника;

3) зниження собівартості – зниження витрат без негативного впливу на якість продукції, досягається за рахунок більшої керованості і контролю в області витрат;

4) оновлення асортименту і номенклатури продукції, що випускається – прибуток в ринковій економіці – рушійна сила оновлення як виробничих фондів, так і продукції, що випускається. Характерний прояв цієї сили в концепції життєвого циклу продукції.

В ході аналізу господарської діяльності ПАТ «Яготинський маслозавод» за період 2012-2013 рр., було виявлено наступне:

1) в 2013 році відбулося збільшення об’єму продукції, що випускається, в абсолютному (+49,4%) і натуральному виразі (+35,18% або 557 538,07 грн.);

2) в цьому ж періоді покращали показники ефективності використовування ОПФ підприємства – фондовіддача виросла на 0,28 грн./грн. і склала 3,68 грн./грн., а фондомісткість продукції скоротилася на 337,793 грн./грн. і склала 114,55 грн./грн.;

3) чисельність персоналу ПАТ «Яготинський маслозавод» скоротилася на 53 чол. або 4.1% і склала 818 чіл.;

4) на фоні зменшення чисельності персоналу відбулося зростання продуктивності праці на 311,71 грн./чол. або на 37% порівняно з 2012 г.;

5) аналіз витрат досліджуваного підприємства показав, що найбільшу питому вагу в структурі витрат мають матеріальні витрати (близько 70%) і витрати на оплату праці персоналу (≈20%), що характерне для всієї галузі в цілому;

6) в 2013 році витрати операційної діяльності підприємства виросли на 38%, що відбулося в основному за рахунок зростання матеріальних витрат і витрат на оплату праці персоналу;

Таким чином, доходи досліджуваного підприємства в 2013 році виросли на 35%, а витрати на 38% – отже, має місце невідповідності темпів зростання доходів і витрат підприємства; об’єм валового прибутку підприємства в 2013 році виріс на 19%, проте, рентабельність виробництва при цьому знизилася на 49%, а рентабельність продажів зменшилася на 9,4%, отже, прибутковість підприємства була понижена.

Тобто підприємство несе збитки від нереалізованої продукції.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються для кожного виду товарної продукції. Їхніми основними джерелами є збільшення об’єму реалізації продукції, зниження її собівартості (за рахунок економного використання резервів, витрат на інформаційне обслуговування, рекламну діяльність, зменшення втрат від браку, від нереалізованої продукції та ін.), покращення якості продукції, реалізація її на більш вигідних ринках та ін.

Отже, пропонується підвищити прибуток комплексним заходом. Тобто  не тільки підвищити ціну продаж, а й зменшити собівартість продукції.

Так як в ході аналізу підприємства було виявлено, що від 1% до 3% продукції не купується споживачами, а повертається назад у виробництво. Таким чином, виробництво несе збитки у розмірі 1-3% собівартості продукції. Тобто зменшення виробництва на 3% призведе до зменшення витрат без негативного впливу на якість та асортимент продукції.

В період високих темпів інфляції збільшення прибутку забезпечувалося за рахунок цінового фактора. Стосовно даного підприємства, можна відмітити те, що ринок споживачів продукції ПАТ «Яготинський маслозавод», різноманітний і сформований. На відміну від конкурентів ціна на молочну продукцію ПАТ «Яготинський маслозавод» значно менша і вже довгий час не змінювалась. Тому, якщо підвищити ціну продаж на 0,10-0,5%, кількість реалізованої продукції не зміниться, бо все одно ціна на продукцію ПАТ «Яготинський маслозавод» буде нижча ніж у конкурентів. Тобто свою нішу споживачів підприємство не втратить.

Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від чинників зовнішнього середовища (клієнти, конкуренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал тощо). Потенційний клієнт, який має свободу вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

 ВИСНОВКИ

Провівши дослідження, зроблені наступні висновки.

  1. Вимірювання продуктивності – основний засіб порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств.

Продуктивність підприємства означає баланс між усіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільший обсяг виробництва при найменших витратах.

  1. На практиці результативність функціонування операційної системи оцінюють за допомогою семи показників: дієвості, економічності, якості, прибутковості (рентабельності), продуктивності, якості трудового життя і впровадження нововведень.
  2. Сутність процесу управління продуктивністю полягає в тому, щоб спонукати до планування продуктивності й забезпечення заходів щодо управління нею за допомогою системи вимірювання продуктивності.
  3. Система вимірювання продуктивності має вказати керівництву, коли є необхідність у плануванні і на якому рівні треба втрутитися. Вона повинна надати таку інформацію, яка б доповнювала інші системи вимірювання результативності діяльності.
  4. Процес управління продуктивністю полягає в розробленні моделі цього процесу для конкретної операційної системи. Організація здатна досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг виробництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності обсягів послуг. Потенційний клієнт, який має свободу вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №18, ст.144
  2. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112
  3. Ансофф А. Стратегическое управление / А. Ансофф – М.: Мир, 2007. – 484 с.
  4. Афанасьєв М.В., Білоконенко Г.В. Економічна діагностика: Навчально-методичний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 296 с.
  5. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента / И. Т. Балабанов. – М.: Питер, 2010. -564 с.
  6. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом / И.Т.Балабанов – М.: Финансы и статистика, 2005. – 258с.
  7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: учеб. курс. / И.А.Бланк – К.: Ника-Центр, Эльга, 2010. -528 с.
  8. Буряк П.Ю., Римар М.В., Биць М.Т. Фінансово-економічний аналіз. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 528с.
  9. Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П. Звітність підприємства. – Житомир: ЖДТУ, 2013. – 427 с.
  10. Загородна О. Діагностика фінансового стану і стійкості функціонування підприєм­ства / О. Загородна, В. Серединська // Економічний аналіз. – 2010. – № 7. – С. 262-264.
  11. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладів/ За ред. А.А. Фастовець. – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2011. – 572 с.
  12. Економічна енциклопедія: У 3 томах. Т. 3 / Мочерний С. В. та ін. – К.: Академія, 2010. – 952 с.
  13. Кабаченко Д.В. Використання системного підходу під час формування комплексної оцінки фінансового стану підприємства / Д.В. Кабаченко // Держава та регіони. – 2010. – № 3. – С. 56-61
  14. Казанцев А.К. Основи производственного менеджмента: учебное пособие / А.К. Казанцев, Л.С. Серова. – М.: ИНФРА-М, 2008. – 348 с.
  15. Капінос Г. І. Операційний менеджмент [текст]: навч. посіб./ Г. І. Капінос І. В. Бабій – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 352 с.
  16. Копчак Ю. С. Проблеми діагностики фінансового стану і стійкості функціонування підприємства / Ю. С. Копчак // Вісник СумДУ. – 2012. – № 9 (68). – С. 23-34.
  17. Корженевська В.М. Роль та значення фінансової стійкості в забезпеченні стабільного розвитку підприємства / В.М. Корженевська // Держава та регіони. Серія: Економіки та підприємництва. – 2010. – №6. – С.210-213.
  18. Котляр М.Л. Методи та прийоми аналізу фінансового стану підприємства / М. Котляр // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 5 (84). – С. 57–61..
  19. Кузьмин О.Є. Бюджетування на підприємстві. Навчальний посібник. / О.Є. Кузьмин, О.Г. Мельник. – К.: Кондор, 2008 р. – 312 с.
  20. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій./Л. О. Лігоненко. – К.: КНЕУ, 2009.-596 с.
  21. МельникГ. Г. Методи та моделі оцінки фінансової стійкості підприємств регіону в антикризовому управлінні // Економічний вісник Донбасу № 3 (25), 2011. – с. 108-111.
  22. Мельникова М.О. Аналіз адаптивності існуючих методів оцінки фінансового стану підприємства для прогнозування на формальному рівні / М.О.Мельникова // Інвестиція: практика та досвід. – 2010. – №23. – С.71-74.
  23. Мескон М.Х. Основи менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 2007. – 702 с.
  24. Найденко О.Є. Методика діагностики стану внутрішнього середовища підприємства // Вісник Східноукраїнського нац. ун-ту ім. В.Даля. – 2005. – №2 (84). – С.162-170
  25. Нестерова С.В. Методологічні основи факторного аналізу у процесі оцінки фінансо­вого стану підприємства / С.В. Нестерова, Є.Ю. Делеган // Науковий вісник Ужгородського університету : зб. наук. праць. – Сер.: Економіка. – 2010. – Вип. 29(ч.1). – 242-244.
  26. Павленко О.І. Вдосконалення механізму оцінки фінансового стану підприємства / О.І. Павленко // Бізнес-навігатор. – 2010. – № 2(19). – С. 72-78.
  27. Притуляк Н.М. Ознаки фінансової стійкості – теоретична основа моделювання факторних систем / Н.М. Притуляк // Економіка, фінанси, право. – 2011. – № 1. – С. 26-31.
  28. Раєвнєва О.В., Степуріна С.О. Моделювання фінансової діагностики стану підприємства // Економіка і регіон. – 2005. – №3 (6). – С.74-80.
  29. Руда Р.В. Оцінка фінансового стану підприємства: сутність та необхідність / Р.В. Ру­да // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – № 1(9). – С. 61-65
  30. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. Пособие– [9-е изд., испр.] – Минск: ООО «Новое знание», 2010. – 704с.
  31. Сафронська І.М. Методичні підходи до комплексної оцінки фінансового стану під­приємства / І.М. Сафронська, Г.С. Бєлай // Економіка та держава. – 2009. – № 11. – С. 104-105.
  32. Семенов Г.А. Діагностика фінансово_економічного стану підприємства // ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ. – 2011. – №!. – с. 136-141.
  33. Сідун В.А. Економіка підприємства. / В.А. Сідун. – Навч. Посібник. – Харків: ХДУХТ, 2013. – 263 с.
  34. Ткачова С.С. Основні підходи до визначення понять «операції» та «операційна діяльність» у менеджменті підприємств / С.С. Ткачова, К.М. Кім // Прогресивні ресурсозберігаючі технології та їх економічне обґрунтування у підприємствах харчування. Економічні проблеми торгівлі. – Х., 2009. – Ч.2, т.2. – С. 132-136.
  35. Фаріон І. Д. Діагностика і економічний аналіз у сфері послуг : курс лекцій / І. Д. Фаріон, Л. І. Савчук, С. М. Жукевич / за ред. д-р екон. наук, проф. І. Д. Фаріона. – Тернопіль : Вид-во «Екон. думка», 2005. – 260 с.
  36. Хачатрян В.В., Усова Л.С. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства. – [Електр. ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://intkonf.org/ken-hachatryan-vv-usova-ls-faktori-scho-vplivayut-na-finansoviy-stan-pidpriemstva/
  37. Чандлер А. Стратегия и структура / А. Чандлер. – М.: Мир, 2010. – 520 с.
  38. Чернодубова Е.В., Темнікова Н.В. Інформаційне забезпечення управління операційною діяльністю підприємства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля №12 (130). – Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля – 2008 – С.163-170
  39. Швиданенко Г.О., Олексюк О.І. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 290 с.
  40. Экономика предприятия. Под ред. проф. Н.А. Сафронова. М., Экономистъ – 2006, 251
  41. Юрій С. І. Фінанси. Навч. посібник / С. І. Юрій. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2009. – 357 с.
  42. Ярошевич  Н. Б. Фінанси підприємств:  Навч. посіб./ Н.Б. Ярошевич. -К.: Знання, 2011. – 341 с.
  43. http://milkalliance.com.ua/entr_yagotyn-info.php – Сайт ПАТ «Яготинський маслозавод»

ДОДАТКИ

Додаток А. Асортимент продукції ПАТ «Яготинський маслозавод»

Назва продукції Характеристика
Масло:  
«Яготинське» Жирність:      69,2%.  Упаковка: брикети, фольга, вага 200 г
«Селянське» Жирність:      78,0% або 72,5%.  Упаковка: брикети, фольга, вага 200 г
«Солодковершкове» Жирність:      82,5%.  Упаковка: брикети, фольга, вага 200 г
«Шоколадне» Жирність:      62,0%.  Упаковка: брикети, фольга, вага 200 г
Сир  
Сир «Адигейський» Жирність:      45%. Упаковка: стрейч-плівка, вагою від 300 г до 500 г
Сир «Яготинський Домашній» Жирність: 9,5% та 0% (нежирний). Вага: 400 г.
Сир «Любительський» Жирність:      40±1,6%. Упаковка: вакуумна плівка
Сир «Бринза» Жирність:      45±2%. Упаковка: вакуумна плівка
Сирок «Яготинський 100 г в асортименті» Сирок Яготинський 23%

Сирок Яготинський солодкий з родзинками 9%

Сирок Яготинський солодкий (курага, мармелад, ваніль) 17%

Упаковка: еколін

Сирок «Яготинський 250 г в асортименті» (упаковка еколін) Сирок Яготинський 9%

Сирок Яготинський солодкий з родзинками 9%

Сирок Яготинський 5%

Сирок Яготинський нежирний 0%

Йогурти Жирність:2,5%. Упаковка: поліетиленові та пюр-пак пакети вагою 0,5 л
Десерти  
Десерти сиркові Жирність: 4%. Упаковка: полістирольні стакани вагою 150 г

Смаки: лимон, курага, вишня, полуниця, полуниця з шоколадом, вишня з шоколадом, мандарин з шоколадом

Десерти сиркові в глазурі
Молоко  
Молоко 3,2% Упаковка: поліетиленові пакети – 1 л, пакети пюр-пак – 1 л,

п/ет пляшки – 920 г

Молоко 2,5% поліетиленові пакети – 1 л та п/ет пляшки – 920 г
Молоко пряжене Жирність 4%. Упаковка: поліетиленові пакети – 1 л, пакети пюр-пак – 0,5 л, п/ет пляшки – 920 г
Сметана  
Сметана 21% Упаковка: полістерольні моностакани 250 г та 450 г,
Сметана 15% та 20% Упаковка: поліетиленова плівка 500 г
Сметана 30% Упаковка: полістерольний моностакан 250 г
Ряжанка  
Ряжанка 4% Упаковка: поліетиленові пакети вагою 1 л та пакети пюр-пак вагою 0,5 л
Ряжанка 2,5% Упаковка: поліетиленові пакети вагою 1 л та пакети пюр-пак вагою 0,5 л
Ряжанка з печі 4% Упаковка: Полістерольний моностакан 300 г
Сироватка пастеризована Упаковка: поліетиленовий пакет, вагою 1 л (термін зберігання 2 доби)

 

Закваска  
Закваска в асортименті Закваска без наповнювача 2,5% та нежирна закваска.

Жирність: 0% та 2,5%

Умови зберігання: при температурі від 0 до 6 градусів

Термін зберігання: пюр-пак – 6 діб, п/ет пляшка – 7 діб

Упаковка:      пюр-пак вагою 0,5 л і 1 л та п/ет пляшка 450 і 920 г

Закваска з наповнювачем в асортименті Продуктова лінійка заквасок нараховує такі смаки як «Персик-маракуйя», «Огірок-кріп», «Абрикос-морква», «Полуниця», «Садові ягоди», «Злаки». Масова частка жиру: 2,5%. Упаковка: п/ет пляшка 450 г
Простокваша з печі 2,5% Жирність: 2,5%.

Упаковка:      Полістерольний моностакан 300 г