Зміст прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами, визначається у п.1 ч.1 ст. 195 Цивільного кодексу України [1], ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України [2], який називає їх корпоративними, Законами України „Про господарські товариства”, „Про цінні папери та фондову біржу”, а також актами локальної нормотворчості, зокрема статутами акціонерних товариств (далі – АТ).

У літературі можна зустріти думку, що пайові цінні папери засвідчують право на частку у статутному капіталі АТ, тобто право власності. Хоча аналіз змісту ЦК України, а також інших законодавчих актів дає можливість зробити висновок, що акція як пайовий цінний папір посвідчує факт внесення коштів у статутний фонд АТ, а суб’єктом права власності з моменту передачі коштів є саме товариство як юридична особа.

Корпоративні права, які посвідчуються пайовими цінними паперами, в науковій літературі поділяють на немайнові та майнові [3, с.114].

Серед немайнових прав центральне місце посідає право участі в управлінні емітентом.

Це право є особистим, тісно пов’язаним із майновим. Воно не може бути відчужене або передане іншій особі окремо від інших прав чи у відриві від пайового цінного паперу. Це право реалізується в таких формах:

• Право участі в загальних зборах товариства. За загальним правилом голосувати можуть власники простих акцій за принципом „одна акція – один голос”, власники привілейованих акцій права голосу не мають, якщо статутом АТ не встановлено інший порядок [4, с.75]. У проекті Закону України „Про акціонерні товариства” окреслено питання, при вирішенні яких власники преф-акцій мають право брати участь у голосуванні. До них належать:
• злиття, приєднання, поділ, виділення товариства, які передбачають конвертацію привілейованих акцій цього типу в привілейовані акції іншого типу, прості акції або інші цінні папери;
• внесення змін чи доповнень до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів-власників цього типу привілейованих акцій;
• внесення змін чи доповнень до статуту товариства, що передбачають розміщення нового типу привілейованих акцій, власники яких матимуть переваги в черговості дивідендів чи виплат у разі ліквідації, або збільшення обсягу прав акціонерів – власників розміщених типів привілейованих акцій, які мають переваги в черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації.

Це право забезпечується такими правами:

вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату, час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з обов’язковим зазначенням способу, за допомогою якого акціонери можуть ознайомитися з документами щодо порядку денного. Час, місце проведення та процедура реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах товариства повинні створювати сприятливі умови для участі акціонера у зборах. Товариство повинно повідомляти акціонерів про скликання загальних зборів не пізніше як за 45 днів до проведення загальних зборів;

вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного загальних зборів за умови внесення такої пропозиції акціонером (ами), який (які) володіють необхідною кількістю голосів. Будь-який акціонер має право вносити письмові пропозиції щодо доповнення порядку денного окремими питаннями або частинами питань не пізніше як за 30 днів до скликання загальних зборів. Рішення про включення пропозиції акціонера приймається виконавчим органом і має бути погоджено з наглядовою радою. Підстави для відмови щодо включення пропозиції акціонера повинні бути чітко передбачені у внутрішніх документах товариства. Пропозиції акціонера (акціонерів), які володіють відповідною кількістю голосів (згідно з вимогою закону), повинні бути включені до порядку денного в обов’язковому порядку. Товариство повинно не пізніше як за 10 днів до загальних зборів повідомити акціонерів про зміни у порядку денному шляхом опублікування повідомлення у тих засобах масової інформації, у яких було надруковане загальне повідомлення про скликання зборів, а також шляхом надсилання персонального письмового повідомлення рекомендованим листом або вручення особисто за власним підписом акціонера – власника іменних акцій. У персональному повідомленні, що надсилається акціонерові, пропозиція якого була відхилена, повинні бути зазначені підстави відхилення його пропозиції;

своєчасно та у зручний для акціонера спосіб ознайомитися з матеріалами, пов’язаними з порядком денним загальних зборів, та отримувати додаткову інформацію стосовно питань порядку денного від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства. Для того, щоб акціонери могли прийняти виважені рішення з питань порядку денного, товариство повинно забезпечити акціонерам можливість у будь-який час з моменту повідомлення про скликання загальних зборів до дня їх проведення ознайомитися з документами, пов’язаними з порядком денним;

брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загальних зборах акціонерами та представниками акціонерів, мають однакову силу.

• право обирати членів органів АТ, а також право бути обраним до складу цих органів;
• право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо. Право на отримання інформації про товариство є одним із головних прав акціонера. Лише на підставі повної, достовірної та своєчасної інформації про товариство акціонер може прийняти виважене рішення стосовно своєї інвестиції та реалізувати більшість своїх прав;
• право передавати права, посвідчені пайовими цінними паперами, своєму представнику (кам) за довіреністю;
• право виходу з товариства.
• серед майнових прав можна розглядати:
• право на реєстрацію та підтвердження права власності на акції та права, які посвідчуються ними (після повної сплати вартості акцій). Облік та збереження інформації про власників іменних акцій та належні їм акції здійснюються товариством у депозитарній або реєстраторській системах обліку залежно від форми випуску акцій (бездокументарна, документарна). У разі випуску акцій у документарній формі товариство повинно скористатися послугами незалежного реєстратора з метою забезпечення права акціонерів на надійну та ефективну реєстрацію і підтвердження права власності на акції;
• право на отримання дивідендів, які за загальним правилом сплачуються у грошовій формі. Хоча існує практика виплати дивідендів іншим чином, наприклад акціями [5, с. 143];
• переважне право всіх акціонерів придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному фонді;
• право на отримання частини вартості майна товариства у разі його ліквідації;
• право на власний розсуд розпоряджатися належними пайовими цінними паперами. Хоча ч. 3 ст. 81 ГК України встановлює переважне право акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства;
• право відшкодування збитків, пов’язаних із зміною статутного фонду товариства;
• право вимагати обов’язкового викупу товариством акцій за справедливою ціною в акціонерів, які не голосували „за”, або принаймні у тих акціонерів, які голосували „проти” певних прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права. Право вимагати викупу товариством належних акціонеру акцій спрямоване в першу чергу на захист прав дрібного акціонера, який не голосував „за” або голосував „проти” певних рішень загальних зборів, які обмежують його права. В умовах відсутності ліквідного фондового ринку це право набуває великої актуальності для акціонерів. Право акціонера вимагати викупу товариством належних йому акцій може виникати у разі прийняття загальними зборами акціонерів особливо важливих рішень, зокрема рішення про укладення товариством значних угод, про реорганізацію товариства тощо. Перелік таких рішень доцільно встановити у внутрішніх документах товариства, якщо це не передбачено чинним законодавством. Ціна, за якою товариство здійснює обов’язковий викуп власних акцій, повинна бути справедливою, тобто такою, що дорівнює їх ринковій вартості. Викуп акцій, що котируються на біржах чи в торговельно-інформаційних системах, повинен здійснюватись за ціною, що склалась на ринку на момент викупу, але не меншою від середньозваженої ціни, за якою відбувалося придбання акцій товариства на ринку за певний час (наприклад два останніх місяці) у товариствах, акції яких не знаходяться в обігу на організованому ринку, ринкова вартість акцій, що підлягають викупу, повинна визначатись незалежним оцінювачем за рахунок товариства. Товариство разом із повідомленням про проведення загальних зборів акціонерів зобов’язане інформувати акціонерів про право вимагати обов’язкового викупу акцій, що їм належать, якщо рішення, прийняте на загальних зборах акціонерів, може стати підставою для виникнення в акціонерів права вимагати викупу акцій. Повідомлення повинно містити інформацію про ціну, за якою товариством буде здійснюватися викуп акцій. Товариство повинно забезпечити інформування акціонерів про наявність у них права вимагати обов’язкового викупу акцій та порядок його реалізації перед проведенням голосування з відповідного питання порядку денного.

Обсяг прав, які посвідчуються пайовими цінними паперами, залежить від виду (класу) акцій. Проте кожне з передбачених прав повинно мати свій механізм реалізації, який би унеможливив зловживання як з боку посадових осіб товариства, так і з боку акціонерів. А це, в свою чергу, вимагає вирішення існуючих практичних проблем на законодавчому рівні.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
3. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право. – К., 2000.
4. Проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні. – Львів, 2004.
5. Луць В. В., Яворська О. С., Сивий Р. Б. Акціонерне право. – К., 2005.
6. Проект Закону України „Про акціонерні товариства”.