Вступ

Англійська етикет — це втілення строгості і офіційності. Саме в цій країні зародився поняття про «справжнє джентльмена». Тільки джентльмен у третьому поколінні може носити почесне звання «істинного». Якщо, наприклад, Ви самі володієте бездоганними манерами, у Вас відмінну освіту, але Ваш дідусь нехтував правилами хорошого тону, то, на жаль, в Англії Вас ні за що не визнають «справжнім джентльменом».

Однак етикет Англії не сприймає вживання слова «джентльмен» для оцінки рівня вихованості людини. Ви проявите крайнє неуцтво, якщо будете користуватися поняттями «джентльмен»/«не джентльмен», «леді»/«не леді», характеризуючи людей в Англії. Хоча, приміром, у Франції вживання цих понять у мові є нормою. p> Іноземці, які приїхали з візитом до Англії, часто бувають просто приголомшені бездоганною культурою жителів Туманного Альбіону. Англійська етикет полягає в постійному прояві таких якостей, як ввічливість, коректність, незворушність, запобігливість і терпимість. p> Виховані англійці ніколи з власної волі не підуть на конфлікт і спробують уникнути його навіть у тому випадку, коли його наполегливо нав’язують. Крім того, англійська етикет закликає відмовитися від різкого тону в спілкуванні, а також занадто активного прояву емоцій під час розмови.

Якщо все ж англійця вдається втягнути в суперечку, то він все одно буде вести себе дуже стримано і коректно: ні за що не перейде на особистості, буде спокійно викладати свої доводи і безпристрасно оцінювати аргументи, висунуті опонентом. Згідно з англійським етикету, навіть легке підвищення тону розмови розцінюється як провокування скандалу. Єдиний випадок, коли підвищення голосу під час розмови є допустимим, це ситуація кричущого порушення опонентом прийнятих у суспільстві норм поведінки.

Отже, зайва емоційність вважається порушенням етикету в Англії, а от лестощі — цілком доречне явище в культурі Туманного Альбіону. Не дивуйтеся, якщо в цій країні Вас, з приводу і без, будуть обсипати компліментами — просто цього знову ж вимагає англійська етикет.

Але якщо прояв зайвого захоплення щодо співрозмовника на Туманному Альбіоні розцінюється як належне, то такі явища, як самозамилування і хвалькуватість, культура Англії не сприймає. Виховані британці ніколи не дозволять собі хвалитися власними заслугами або якось по-іншому проявляти своє марнославство і самовдоволення. Англійська етикет виховує в підданих Сполученого Королівства такі риси як скромність і стриманість. Справжні джентльмени і леді швидше принизити свої достоїнства, ніж похвалитися ними.

Однак скромність у англійцях примудряється уживатися з сильно розвиненим почуттям власної гідності. Дотримуючись норм етикету і спираючись на заповіді культури Англії, жителі цієї країни ніколи не поскаржаться на власне нещастя, що не будуть шукати співчуття у випадку невдачі або благати про допомогу в складній ситуації. Людей, які втрачають почуття власної гідності, в цій країні не люблять і не виявляють до них співчуття.

Англійці — справжні патріоти. Вони дуже педантично ставляться до сімейних і державним традиціям. Уклад життя відіграє важливу роль в культурі Англії. Британці завжди негативно реагують на негативні зауваження на адресу своєї країни або свого способу життя. Звичайно, вони не висловлять Вам свого невдоволення в обличчя, але в душі затаїв образу.

1. Особливості ділового етикету у Великій Британії

У другій половині XVIII століття Англії почався промисловий переворот. Це спричинило розвитку підприємництва та розвитку буржуазії. Саме тоді, щоб позначити своїй приналежності до нового класу, нові торговці, банкіри і власники мануфактури стали вводити норми, одягу, згодом які становлять сучасний американо-європейський ділової стиль. У ХІХ і XX столітті європейські та американські бізнесмени грали домінуючу роль поставляють на світовий арені. Разом зі капіталом, товарами і технологіями вони принесли всьому світу і правил поведінки у ділової середовищі.

З того часу цих правил дотримуються бізнесмени як Європи і сподівалися Америки, а й Японії, Азії. Африки. В усіх країнах атрибутом ділову людину найчастіше є англійська піджак, смокінг чи фрак.

Але й по сьогодні зберігаються розбіжності у нормах і правилах одягу та поведінки у різних країнах. Національні особливості, історія, клімат, історично сформовані моральні норми впливають те що, як бізнесмени, та й лише вони, вдягаються, поводяться, що вважають пристойним і гідним, і є знаком ненадійності чи неповаги до партнера.

Діловий світ Великобританії неоднорідний у соціальному, а й у своєї цехової спеціалізації, що у принципі вирізняє його від ділових кіл інших країнах. Для англійського бізнесу характерна кастовість, яка, з одного боку, визначає її високий професійний рівень, з другого – перешкоджає припливу «свіжої крові».

Фінансовий сектор британського бізнесу є ідеологом проведення тих чи інших нововведень.

Англійський бізнесмен дуже спостережливий, є гарним психологом, і сприймає, як фальші, і приховування слабкої професіональною підготовкою. У зв’язку з цим краще висунути теза у тому, що з англійців чого повчитися, що ви з радістю попросіть свого англійського колегу про надання практичної допомоги. Тим паче, що діляться вони своїми знаннями й досвідом дуже охоче, часто розкривають секрети свого ремесла й уміло вводять Вас у тонкощі тієї чи іншої ринку.

2. Особливості ділового етикету в західноєвропейських країнах та вплив англійського етикету

Першою книгою з етикету прийнято вважати «Дисципліну клерикалис», складену на початку XIII століття іспанським священиком Педро Альфонсо. На її основі виросли правила поведінки в Англії, Франції, Німеччини. Однак справжнє облагороджування звичаїв у Європі почалося з Італії. Епоха Відродження змінила вдачу та манери: люди почали цікавитися мистецтвом, модою і один одним.

Етикет — не що інше, як уміння тримати себе в суспільстві так, щоб заслужити схвалення і ніякими з своїх дій не образити кого б то не було.

У другій половині XVIII ст. в Англії почався промисловий переворот. Основними рисами англійського характеру є стриманість, схильність до недомовленості, небагатослівність, часом межує з мовчазністю. Останнє призводить до замкнутості і некомунікабельності як проявам англійської прагнення до незалежності. Схильність і вміння вичікувати, пошук зручного, здійсненного, примирного, що неминуче обумовлює часом нехтування логікою і принципами, враховуючи або дотримуючись протилежних позицій, — все це також англійський національний характер. Найсильніша риса характеру англійців — почуття справедливості. При веденні справ англійці покладаються на віру в чесність партнера, не терплять підступності та хитрості. Загальновідомо їх повагу до думки співрозмовника. З цієї причини вони уникають категоричних тверджень або незгод. Крім того, у розмовах вони всіляко уникають особистісних тим, що вважають вторгненням в особисте життя.

Англійська бізнесмен дуже спостережливий, є хорошим психологом, і не сприймає як фальші, так і приховування слабкою професійної підготовки. У зв’язку з цим краще висунути тезу про те, що в англійців є чому повчитися, і що Ви з радістю попросіть свого англійського колегу про практичної допомоги. Тим більше, що діляться вони своїми знаннями і досвідом надто охоче, часто розкривають секрети свого ремесла і вміло вводять Вас у тонкощі того чи іншого ринку.

Ще одна яскрава національна англійська риса — абсолютне дотримання встановлених правил і законів. Маючи справу з англійськими партнерами, слід завжди пам’ятати панівне Англії правило: «Дотримуйся формальності». Ні в якому разі не можна звертатися до кого б то не було по імені, якщо ця людина не дав такого дозволу. Важливо розбиратися в званнях і титулах, проте не можна нагороджувати титулами себе. Процедура знайомства дотримується дуже суворо. Велике значення має, чиє ім’я буде названо першим. Англієць спостерігає, кого першим представляють. Так, у службовій обстановці пріоритет при знайомстві віддається клієнту, оскільки саме він більш важлива особа. Якщо доводиться представляти свого колегу особі, що займає більш високу посаду, першим покладається назвати ім’я високопоставленої особи.

Переговори з англійськими організаціями треба починати з ретельної підготовки та узгодження. Якщо терміни і програма Вашого перебування узгоджені, немає ніякої необхідності повідомляти англійським партнерам про своє прибуття і місце зупинки, тому що англійці виключно пунктуальні.

Рукостискання вживається в Англії лише при першому поданні. При подальших зустрічах достатньо буде усного вітання. Жінкам рук не цілують, та й компліментів краще не робити, так як це може бути розцінено як нетактовність.

В Англії завжди доречно показати, що Ви цінуєте час вашого партнера, тому перед початком зустрічі слід обов’язково поцікавитися, яким часом він має в своєму розпорядженні.

Розмова починається з сторонніх тим — погода, спорт і т.д. Рішення англійці беруть досить повільно. На їх чесне слово можна покластися. У переговорах досить гнучкі і уважні до ініціатив іншого боку. У крові британців — прагматизм і вміння уникати гострих кутів у переговорах. Їх відрізняє уміння терпляче вислухати співрозмовника, не заперечуючи йому, проте далеко не завжди це означає згоду, а часто є виявом важливих ​​рис їх характеру — самовладання. Вона, зокрема, знаходить своє вираження в умінні мовчати і не проявляти відкрито своїх емоцій. Спілкуючись з англійцями, слід робити паузи в розмовах, оскільки грубою поведінкою вважається балакучість.

У перерві ділових переговорів партнерам часто пропонують стандартний англійський сніданок або обід. Спілкуючись з англійцями, не слід ставити особистих питань і тим більше влаштовувати дискусій на подібні теми, а також треба уникати розмов про життя королівської сім’ї та обстановку в Північній Ірландії.

Після закінчення робочого дня не прийнято говорити про справи. Для англійця всі розмови про роботу повинні закінчуватися з кінцем робочого дня, навіть якщо він вечеряє зі своїм діловим партнером. І тим більше, проявом невихованості стане спроба заговорити про справи, поки не замовлені страви. Це вважається нечемним по відношенню до офіціанта.

В англійських ділових колах дуже суворо ставляться до подарунків. Тільки далеко не всі речі модно вважати подарунками, а не хабаром. Це календарі, записні книжки, запальнички, фірмові авторучки, а на Різдво — алкогольні напої. Все інше розглядається як засіб тиску на ділового партнера. Якщо на знак особливої ​​прихильності Вас запросили в будинок, то в день візиту слід надіслати з посильним квіти, шоколад і вино господарям будинку.

Сьогодні етикет — умовне позначення для поведінки в повсякденному житті. Етикет заповнює наше спілкування вдома, на роботі, за столом, у транспорті, на вулиці, в Інтернеті, буквально — скрізь. На будь-яку дію існує рекомендація, як зробити його правильніше.

В основі всіх хороших манер лежить турбота про те, щоб люди відчували себе добре разом.

3. Діловий етикет у Великій Британії

Діловий етикет у Великій Британії вельми неоднорідний, причому не тільки в соціальному плані, а й у своїй «цеховій» спеціалізації, що відрізняє його від ділових кіл інших країн. Для нього характерна кастовість, яка, з одного боку, визна­чає високий професійний рівень, а з іншого — заважає при-токові «свіжої крові».

Ділові люди Великої Британії — чи не найкваліфікованіші у діловому світі Заходу. Вони вміють ретельно аналізувати ситуацію, що виникає на ринку, складати короткотермінові й середньотермінові прогнози. Здатні дістатися найвищого рів­ня аналізу довготермінових перспектив, де, крім економічних, величезне значення мають соціальні, політичні й загальносвітові чинники.

Українським підприємцям бажано добре уявляти собі портрет англійського бізнесмена, чітко знати «правила гри» бізнесу в цій країні. Бізнесмен Великої Британії — це вимуштрувана, ерудована людина, в якій поєднуються найвища професійна підготовка і політичний інфантилізм. Суто людські чинники мають для нього величезне значення. Він спостережливий, обізнаний з літературою, мистецтвом, чудовий психолог, не терпить фальші й приховування, професійної слабкості в маркетингу.

У цьому разі краще одразу заявити, що вам бракує про­фесійної підготовки і є чого повчитися у свого англійського колеги, й звернутися до нього по практичну допомогу. Англійці охоче діляться своїми знаннями і досвідом, нерідко відкривають таємниці ремесла й особливостей ринку.

Молоді англійські бізнесмени, котрі тільки входять у світ бізнесу, мають як спадок від своїх батьків чудову психологічну підготовку, а в коледжах і спеціалізованих комерційних школах вони навчаються на базі найсучаснішої техніки й відпрацьованих методологій. Важливим предметом у програмі навчання є соціальна психологія.

По завершенню навчання у Великій Британії здійснюють ретельний кадровий добір, що має навдивовижу прискіпливий характер. Після конкурсу випускника зараховують до компанії за тимчасовим контрактом, а далі службова кар´єра цілком залежить від його професійних та особистісних якостей і соціального статусу.

У діловому етикеті Англії існує певний ритуал спілкування, якого намагаються суворо дотримуватися: в особистому спілкуванні, під час телефонної розмови, при проведенні ділових ланчей, обідів, під час відвідин виставок, семінарів, симпозіумів, конгресів, тенісних турнірів, перегонів тощо, а також у роботі престижних клубів.

На все це необхідно зважати, аби позитивно налаштувати до себе англійського бізнесмена. Так, приміром, якщо англійський партнер запросив вас на ланч, ви також маєте організувати аналогічний захід. У процесі ланча вихована людина не забуває про регламент, перед початком зустрічі во­на неодмінно поцікавиться, скільки часу має його партнер, демонструючи в такий спосіб власне вміння цінувати свій і чужий час. Не варто засмучуватися, якщо перша зустріч не принесла бажаного результату. Проаналізуйте перебіг зустрічі й дайте оцінку своїм діям. Це сприятиме тому, щоб під час наступної зустрічі уникнути помилок.

Діловий етикет вимагає пам´ятати про знаки уваги партнерам, з якими ви зустрічалися або вели переговори. Ві­тальна листівка до свята або з нагоди дня народження, найкращі побажання близьким вашого колеги піднімуть ваш діловий авторитет, засвідчать вашу ввічливість, чудові людські якості, закладуть підмурок для встановлення тривалих діло­вих взаємин, що принесе вам і підприємству або фірмі чималий прибуток.

В англійському діловому етикеті поширена низка правил вручення подарунків, які не розглядаються як хабар. До них належать календарі, записнички, запальнички, фірмові авторучки, а до Новорічних свят — алкогольні напої.

Для англійських фірм з метою визначення позицій на пе­реговорах стосовно ухвалення контрактів (з експорту та імпорту) важливі такі чинники:

• торгово-політичний, з огляду на який англійські фірми подеколи мусять знехтувати комерційним прибутком і вигодами і відмовитися від контракту;
• тривалість періоду контактів з українською організа­цією (фірмою), підкріплена суто дружніми стосунками, а також симпатією до партнера, часто-густо сприяє укладанню угоди.

Нашим українським бізнесменам треба пам´ятати, що позиція на переговорах будь-якої англійської фірми, як правило, жорстка. На переговорах фіксується кожна деталь, кожен параметр контракту, залучається численний фактичний, довідковий і статистичний матеріал, обговорюється і визначається не тільки все, що має стосунок до контракту, а й діяльність, спрямована на подальший розвиток, на перспективи укладання інших угод, можливість співпраці у сфері вироб­ництва та збуту.

Тож попри те, що англійські фірми і корпорації прийма­ють рішення не так швидко, як, скажімо, європейські чи японські, ризик в ухваленому рішенні є мінімальним. Британський бізнес скрізь і завжди вправно й ефективно визначає і обстоює власні інтереси.

В Англії велике значення надається манерам під час харчування. Руки слід тримати на колінах, а не на столі. Столові прибори не знімаються з тарілок, оскільки підставки для ножів в Англії не вживають. Ніж повинен весь час знаходитися в правій руці, виделка – в лівій. Кінці виделки слід обертати до тарілки. Різні овочі подаються одночасно з м’ясними стравами, тому слід покласти на виделку маленький шматочок м’яса і ножем набрати на нього овочів. Шматочок м’яса повинен підтримувати овочі на увігнутій стороні зубів виделки. Наколювання на виделку хоч би однієї горошини свідчить про погане виховання.

За столом не дозволяється проводити приватні розмови. Всі повинні слухати того, хто говорить. Не слід цілувати руки або публічно робити комплімент: «Яке у вас плаття!» або «Як чудовий цей торт!» – це розцінюється як велика неделікатність.

Часто говорять про ввічливість англійців. Дійсно, скрізь Вам посміхатимуться, в магазинах, кафе, вокзалах, у готелі Ви чутимете неодмінне «спасибі», «будь ласка». Можливо, жителі Британських островів і здаються трохи холоднуватими в спілкуванні, але це дуже гостинна країна, яка уміло і любовно зберігає свою культуру і традиції, приваблюючи до себе тисячі туристів з Нового і Старого Світу.

Висновки

Англійський діловий етикет ведення комерційних переговорів характеризується такими нормами й особли­востями:

• англійські бізнесмени питанням переговорів приділя­ють обмаль часу, вони до них ставляться з неабияким прагматизмом, позаяк вважають, що найоптимальніше рішення можна знайти залежно від позиції партнера. Традиційним для них є вміння уникати гострих питань;
• англійські підприємці — виробили певний ритуал ділового спілкування, якого слід суворо дотримуватися. Зокрема, треба знати фірмову структуру ринку товарів, рівень їхніх цін і тенденцію їх просування, особливості потрібної вам фірми і людей, котрі тут працюють. І лише після цього погоджуватися на ділову зустріч;
• переговори з англійськими партнерами доречно починати не з предмета обговорення, а з суто життєвих проблем; погода, спорт, діти, література тощо. Намагайтеся позитивно налаштувати їх до себе, покажіть їм, що загальнолюдські цінності для вас не менш важливі за комерційні інтереси, неодмінно доведіть своє чемне ставлення до англійців та їхніх ідеалів. Усі питання мають бути виваженими й коректними;
• для визначення позиції англійських фірм на перемовинах стосовно укладення контрактів і з експорту, і з імпорту конче важливий торгово-політичний чинник;
• чим тривалішими є взаємини, тим легше англійському бізнесмену укласти угоду якщо не на власну шкоду, то принаймні з дуже невеликою вигодою.

Список використаної літератури

1. Білик Е. Сучасна енциклопедія етикету: 1000 правил і корисних порад/ Елліна Білик,; Пер. з рос. Олени Росінської,. — Донецьк: БАО, 2005. — 382 с.
2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб./ В.П. Галушко,. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 222 с.
3. Гах Й. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Йосип Гах,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія». — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 158 с.
4. Герет Т. Етика бізнесу: монографія/ Томас М.Герет, Річард Дж.Клоноскі,; Пер. з англ. Остап Ватаманюк,; Ред. Степан Панчишин, Роман Цяпало,. — 2-е вид.. — К.: Основи, 1999. — 214 с.
5. Етика ділового спілкування: Курс лекцій/ Міжрегіон. акад.управл. персоналом; Тамара Чмут, Галина Чайка, Микола Лукашевич, Ірина Осечинська. — К.: МАУП, 1999. — 203 с.
6. Калашник Г. Вступ до дипломатичного протоколу та ділового етикету: навч. посіб.. — К. : Знання, 2007. — 143с.
7. Кубрак О. Етика ділового та повсякденного спілкування: учбовий посібник/ Олег Кубрак,. — 3-тє вид., стереотип.. — Суми: Університетська книга; К.: ВД «Княгиня Ольга», 2005. — 221 с.
8. Культура ділового спілкування: Навч. посібник/ Укл. Людмила Зубенко, Віктор Нємцов,. — К.: ЕксОб, 2000. — 196 с.
9. Палеха Ю. Ділова етика: учбовий посібник/ Юрій Палеха,; Європейський ун-т фінансів, інформ. систем, менеджм. і бізнесу. — К.: Вид-во Європейського ун-ту фінанас., інформ. систем, ме-неджменту і бізнесу, 2000. — 179 с.
10. Резніченко В. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету / Київська міська держ. адміністрація. — К. : УНВЦ «Рідна мова», 2003. — 480с.
11. Снітинський В.В., Завальницька Н.Б., Брух О.О. Діловий етикет в міжнародному бізнесі: Навчальний посібник.- Львів, 2008.
12. Статінова Н. Етика бізнесу: Навчальний посібник/ Ніна Статінова, Світлана Радченко; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2001. — 279 с.
13. Стоян Т. Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник/ Тетяна Стоян,; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм.. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 231 с.
14. Тимошенко Н. Корпоративна культура: Діловий етикет: Навч. посібник. — К. : Знання, 2006. — 392с.
15. Чмут Т. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка,. — 2-е вид., пере-роб. і доп.. — К.: Вікар, 2002. — 223 с.