Вступ

Актуальність теми. Події останньої світової економічної та фінансової кризи довели, що стабільність грошової одиниці є необхідною умовою досягнення стратегічних цілей економічного розвитку держави. Характерною рисою та суттєвим економічним досягненням країни протягом останніх трьох років було досягнення та підтримання стабільності грошової одиниці. Зниження інфляції було зумовлено комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників, що сприяло макроекономічній стабілізації та створенню базових передумов для інтенсифікації інвестиційного процесу та збереженню вартості заощаджень населення. Економіка України характеризується значним ступенем відкритості. Тому негаразди у світовій економіці відповідним чином відображаються і на економічному розвитку України.

Отже, в сучасних економічних умовах, що характеризуються активізацією трансформаційних процесів, формуванням соціально-орієнтованої ринкової економіки України важливу роль у досягненні сталого економічного розвитку держави відводиться грошово-кредитній політиці. З урахуванням Конституції України головною метою грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності грошової одиниці України, як важливої передумови фінансової і макроекономічної рівноваги та сталого соціально-економічного розвитку країни. Формування ефективної грошово-кредитної політики країни зумовлює необхідність аналізу грошової маси, оскільки зміни, що відбуваються у складі, структурі, обсязі грошової маси суттєво впливають на швидкість обороту грошей, формування платоспроможного попиту, ринкову кон’юнктуру і, як наслідок, на економічний розвиток країни в цілому. Саме тому аналіз стану грошової маси завжди є актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В працях М.І. Савлука [1], А.С. Гальчинського [2,3], Б.С. Івасіва [3], П.В. Круша [5], С.В. Міщенко [6], Т.В. Медвідь [7], С.В. Науменкова [8] , В.І. Бочан [9], А. В. Рабушенко[10], І.О. Педерсен[11], Т.Т. Ковальчук [12] та інших вчених увага приділена сутності грошової маси та чинникам, що впливають на її обсяг, склад і структуру. Але обсяг і структура грошової маси постійно змінюються у часі, у зв’язку з чим потребують постійного аналізу, що і стало підставою проведення даного дослідження.

Основою метою дослідження є аналіз обсягу, складу і структурі грошової маси України протягом останніх п’ять років.

1. Поняття грошової маси, грошові агрегати та грошова база

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Зміна маси грошей, що циркулює в економічній системі, може суттєво вплинути на реальний випуск продукту, рівень цін, зайнятість тощо.

Маса грошей в обігу — це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів економіки у певний момент часу [5, с 85].

Оскільки контроль за кількістю грошей надзвичайно важливий для економічної стабільності, необхідно володіти адекватними можливостями для вимірювання грошової маси. В умовах розвинутих ринкових відносин визначення кількості грошей — надзвичайно складне завдання. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці різні види активів одночасно тією чи іншою мірою виконують усі основні функції грошей (засіб обігу, міра вартості, засіб нагромадження). Тобто немає вагомих підстав для того, щоб провести чітку межу між власне грошима та іншими ліквідними активами.

Залежно від можливості одночасного використання різноманітних видів грошових коштів розрізняють кілька грошових агрегатів, що є показниками обсягу і структури грошової маси.

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси [5, с.85].

*Грошовий агрегат — це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть служити альтернативними вимірниками грошової маси [5.С.86].

Основними принципами формування грошових агрегатів є:

• грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні;
• уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості;
• сукупна грошова маса містить також: банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній плюс новий блок фінансових активів.

З 1993р. у статистичній практиці України НБУ визначає структуру, грошової маси відповідно до агрегатного методу, використовуючи для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: МО, МІ, М2, МЗ.

Арегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка у касах банків сюди не входить.

Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади у банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою [2, с.83].

Показник грошової бази не є ще Одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей [2, с.83].

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 р. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки.

Протягом п’яти років після реформи грошова база та грошова маса зростали щорічно, збільшившись відповідно у 4,7 та у 4,8 раза. На фоні постійного скорочення реального обсягу валового внутрішнього продукту зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бюджетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не могли не вплинути на вартість грошей: гривня за п’ять років знецінилась у 2,1 раза, а щодо долара США — у 2,8 раза.

Значний інтерес становить структура грошової маси та її динаміка за вісім років. Привертає до себе увагу надто високе (151,7%) зростання в 1997 р. агрегату МО, внаслідок чого готівки в загальній масі грошей (за агрегатом МЗ) було майже 49%, що негативно характеризує структуру грошової маси і стан грошового обороту. Разом з тим ця тенденція спричинила скорочення рівня грошово-кредитного мультиплікатора, через що в 1997 р. агрегати М2 і МЗ зростали значно повільніше, ніж грошова база, що мало певні антиінфляційні наслідки.

Грошовий обіг за будь-яких обставин повинен бути регульованим. Нерегульованість грошового обігу — це одна з причин платіжної кризи.

Планування і регулювання грошово-кредитного обороту в Україні до 1992 р. проводилось на базі кредитного плану, касового плану і балансу грошових доходів та витрат населення. Ці документи відображали лише бухгалтерські записи центрального банку та спеціалізованих державних банків, тому не давали відповіді на запитання про кількість грошей, потрібних економіці, а також не могли комплексно враховувати весь грошовий обіг країни. Грошово-кредитна система використовувалась для контролю за виконанням державного плану економічного і соціального розвитку, а грошово-кредитна політика мала пасивний характер і відігравала другорядну роль у процесі управління економікою.

Дворівневий принцип організації банківської системи України зумовив відокремлення емісійних операцій регулювання грошового обігу, які закріпились за Національним банком України (банком першого рівня), від розрахункового, касового і кредитного обслуговування юридичних і фізичних осіб, котре виконують комерційні банки (банки другого рівня).

Тобто Національний банк виступає організатором грошового обігу у державі та здійснює його регулювання.

Управління грошовим обігом здійснюється НБУ шляхом регулювання двох складових грошового обороту: готівки і безготівкової маси грошей, тобто визначення обсягу готівкової грошової маси та регулювання кредитних операцій комерційних банків. Головне завдання Національного банку в сучасних умовах полягає у регулюванні депозитної емісії, яка відбувається під час кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання. Для цього використовуються три основні групи методів:

• регулювання кредитних відносин Національного банку з комерційними банками (рефінансування комерційних банків; процентна політика та інші);
• проведення операцій на відкритому ринку;
• встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків (розмір мінімальних резервів; регулювання співвідношення певних груп пасивів та активів через показники ліквідності балансу банку; встановлення нормативів ризику комерційних банків та ін).

2. Аналіз стану грошової маси України за період 2008-2013 р.р.

В сучасних економічних умовах гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії. Вони не є автономними і є елементами єдиної грошової системи. Одним із кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу є величина грошової маси, обсяг та структура якої здійснюють значний вплив економічний розвиток держави. Під грошовою масою розуміють всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент часу [1]. Нині грошова маса існує у таких формах як — готівкові знаки, грошові кошти на банківських рахунках та деякі види цінних паперів, що є складовим грошової маси і істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Для оцінки кількісних змін грошового обігу та формування грошово-кредитного політики використовують показники складу та структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових

коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, не фінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Критеріями поділу грошової маси на грошові агрегати є ступінь ліквідності активів [1,2,3,4]. Дослідження грошових агрегатів дозволяє охарактеризувати склад й структуру грошової маси, оцінити ступінь розвитку грошової маси країни та визначити шляхи стабілізації і         зміцнення   грошової    одиниці.      Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати наступного складу:

—         М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями;

—         М1    включає      грошовий   агрегат М0  та переказні депозити в національній валюті;

—         М2    включає      грошовий   агрегат М1  та переказні кошти в іноземній валюті й інші депозити;

—         М3 включає грошовий агрегат М2 та цінні папери,    крім          акцій. Грошовий  агрегат        М3     є показником грошової маси в країні.

У таблиці 1 наведено динаміку грошових агрегатів протягом 2008-2013 років.

Таблиця 1. Динаміка грошових агрегатів в Україні у 2008-2013 рр.

Рік	М0, млрд. грн	М1, млрд. грн	М2, млрд. грн	М3, млрд. грн	Питома вага М0 к М3, %	Питома вага М1 к М3 %	Темп росту М0, %	Темп росту М3, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1 кв. 2008	109,84	183,68	411,45	416,01	26,40	44,15
2 кв. 2008	124,74	201,12	446,32	303,02	41,17	66,37	113,57	72,84
3 кв. 2008	133,56	214,82	473,72	477,66	27,96	44,97	107,07	157,63
4 кв. 2008	154,75	225,13	512,53	515,73	30,01	43,65	115,87	107,97
1 кв. 2009	147,1	228,32	523,54	492,72	29,85	46,34	95,06	95,54
2 кв. 2009	153,15	236,54	525,32	497,45	30,79	47,55	104,11	100,96
3 кв. 2009	148,9	251,65	532,12	485,32	30,68	51,85	97,22	97,56
4 кв. 2009	157,02	256,77	541,76	487,3	32,22	52,69	105,45	100,41
1 кв. 2010	155,1	260,33	557,23	491,56	31,55	52,96	98,78	100,87
2 кв. 2010	168,28	265,43	561,76	507,22	33,18	52,33	108,50	103,19
3 кв. 2010	174,81	269,76	564,34	551,76	31,68	48,89	103,88	108,78
4 кв. 2010	182,99	272,32	570,87	597,9	32,17	47,88	104,68	103,09
1 кв. 2011	179,52	278,11	579,56	590,11	30,42	47,13	98,10	103,75
2 кв. 2011	187,7	286,33	598,11	601,34	31,21	47,62	104,56	101,90
3 кв. 2011	180,34	294,67	654,22	669,54	26,93	44,01	96,08	111,34
4 кв. 2011	192,66	304,98	673,23	685,51	28,10	44,49	106,83	102,39
1 кв. 2012	191,79	311,43	690,22	693	27,66	44,91	99,55	101,15
2 кв. 2012	195,72	311,53	703,02	710,39	27,55	43,85	102,05	102,45
3 кв. 2012	198,19	318,98	727,49	731,73	27,09	43,59	101,26	103,00
4 кв. 2012	200,68	322,18	762,3	773,2	25,95	41,67	101,26	105,67
1 кв. 2013	209,22	339,89	799,16	802	26,10	42,4	104,26	103,69
2 кв. 2013	219,91	350,94	829,31	836,49	26,29	41,95	105,11	104,34
3 кв. 2013	224,33	372,18	868,76	871,55	25,74	42,70	102,01	104,19

Аналіз динаміки грошових агрегатів показує, що протягом періоду з початку 2008р. по вересень 2013 р. зросли всі грошові агрегати. Слід зауважити, що на 114,49 млрд. грн зросли наявні в обороті готівкові гроші, а грошова маса збільшилась на 455,54 млрд. грн, або майже у 2 рази. При дослідженні грошових агрегатів особливу увагу необхідно приділяти співвідношенню готівки і безготівкової частини грошової маси. Вважається, що чим нижча частка готівкових грошей, що знаходиться поза банків, у загальній грошовій масі, тим ефективнішою й розвиненішою вважається грошова система країни. У країнах з розвиненою ринковою економікою частка готівки у структурі грошової маси не перевищує 5-7%. В Україні, у зв’язку із зниженням довіри населення до банківської системи, внаслідок фінансової кризи, інфляційними очікуваннями, нерозвиненістю безготівкових розрахунків населення, низькими доходами населення та інших чинників, майже четверта частина грошової маси обертається поза банками і не контролюється банківською системою.

Проте як видно із наведених розрахунків, що починаючи з липня 2011 року і до теперішнього часу частка готівки постійного зменшується, що пов’язано як із збільшенням грошової маси, так із поверненням депозитів населення до банківської системи.

Достатньо інформативним агрегатом, що характеризує частину грошової маси, яка не використовується для розвитку національної економіки, є агрегат М1. Він містить гроші поза банками й вклади економічних суб’єктів в національній валюті, що можуть бути використані у будь-який час. Відповідно до даних таблиці 1, співвідношення М1/М3 має тенденцію до зниження (44,15% на початок періоду, що досліджується, 42,7% на кінець періоду). Така тенденція є позитивною і свідчить про те, що значна маса грошей виступає у вигляді кредитного ресурсу. Збільшення агрегату М2 та показника всієї грошової маси країни підтверджує зростання заощаджень економічних суб’єктів у банківських й небанківських установах.

Як свідчать дані коефіцієнту готівки, динамікою, так як частка готівки у структурі наведені у таблиці 2, протягом 2012 — 2013 років його грошової маси повільно зменшується. значення поступово зменшується, що є позитивною

Для аналізу грошової маси країни також важливим показником є коефіцієнт готівки, значення якого розраховано і наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Значення коефіцієнту готівки за 2008-2013 р.

Рік	Коефіцієнт готівки	Рік	Коефіцієнт готівки	Рік	Коефіцієнт готівки
1 квартал 2008	36,42	1 квартал 2010	38,57	1 квартал 2012	38,48
2 квартал 2008	38,79	2 квартал 2010	42,77	2 квартал 2012	38,58
3 квартал 2008	39,26	3 квартал 2010	44,88	3 квартал 2012	37,44
4 квартал 2008	43,25	4 квартал 2010	47,18	4 квартал 2012	35,73
1 квартал 2009	39,08	1 квартал 2011	44,88	1 квартал 2013	35,46
2 квартал 2009	41,15	2 квартал 2011	45,73	2 квартал 2013	36,09
3 квартал 2009	38,85	3 квартал 2011	38,06	3 квартал 2013	34,81
4 квартал 2009	40,81	4 квартал 2011	40,09

Безпеку функціонування грошового ринку визначає показник співвідношення М0 до ВВП, нормативне значення якого не повинно перевищувати 4% [5]. У таблиці 3 наведено співвідношення М0 до ВВП. Як видно із розрахунків цей показник не відповідає нормативному значенню, але поступово знижується, оскільки зростання абсолютного розміру готівки компенсується більш інтенсивним зростанням ВВП.

Таблиця 3. Співвідношення готівкових грошей, що знаходяться поза банками і показника ВВП

Рік	М0, млрд. грн	ВВП млрд.грн	Співвідношення М0 до ВВП, %
2008	154,75	948,04	16,32
2009	157,025	914,06	17,18
2010	182,99	1082,55	16,90
2011	192,66	1316,6	14,63
2012	200,68	1408,88	14,24

Показники грошової маси використовується для визначення рівня монетизації економіки. Монетизація економіки — макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. Монетизація економіки — це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади. А також рівень кредитної активності. Основним фактором динаміки показника рівня монетизації економіки, є попит на реальні гроші, який у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб’єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов є попит на реальні гроші. У кінцевому рахунку, рівень монетизації економіки визначається рівнем розвитку економіки.

Коефіцієнт монетизації економіки, розраховується, зазвичай, як відношення грошового агрегату М2 до ВВП у відсотках. Інколи для розрахунку коефіцієнта монетизації використовують агрегат М3. У розвинутих країнах коефіцієнт монетизації дорівнює 70-80%, що є орієнтиром для НБУ.

У таблиці 4 наведено динаміку коефіцієнту монетизації економіки.

Таблиця 4. Динаміка коефіцієнту монетизації економіки за період 2008-2012рр.

Рік	М2, млрд.грн.	ВВП, млрд.грн.	М2/ВВП, %	Темп росту рівня монетизації,%
2008	512,53	948,04	54,06
2009	541,76	914,06	59,27	109,63
2010	570,87	1082,55	52,73	88,97
2011	673,23	1316,6	51,13	96,97
2012	762,3	1408,88	54,11	105,81

Рівень монетизації економіки України значно нижче 70%, що свідчить про недостатню забезпеченість економіки грошовою масою. Проте Круша П.В. вважає, що для України коефіцієнт монетизації варіюється у межах 50% [5]. Отже можна вважати, що рівень монетизації національної економіки є достатнім.

Слід зазначити, що причиною різниці у рівнях монетизації різних країн є відмінності у розрахунку цього показника, а також певні методичні недоліки в розрахунку даного коефіцієнта, зокрема не досить коректне зіставлення грошової маси, як запасу, і валового внутрішнього продукту, як потоку [8].

Стійкість розвитку національної економіки, ефективність використання обсягів грошової маси для регулювання грошового обороту характеризує показник швидкості обігу грошової маси. Зміна швидкості обігу грошей суттєво впливає на їх пропозицію в обігу та, тим самим, впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу, ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу, дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів [11]. Значення показника швидкості обігу грошей вважається достатнім у випадку, якщо кожна грошова одиниця обертається приблизно 2 рази за рік.

Таблиця 5. Швидкість обігу грошей в Україні за період 2008-2012рр.

Рік	М3	ВВП	Швидкість обігу грошей	Рік	М3	ВВП	Швидкість обігу грошей
2008	515,73	948,04	1,8	2011	673,2	1316,6	1,9
2009	487,3	914,06	1,9	2012	773,2	1408,9	1,8
2010	597,9	1082,55	1,9

Як видно із даних, що наведені в таблиці 5 значення показника швидкості обігу грошової маси знаходиться у межах норми.

Економіка України виявилась надто чутливою до глобальних фінансових потрясінь. Однією із причин цього є значний рівень доларизації економіки, що спричинив її залежність від коливань курсу іноземної валюти, зокрема долара США. Доларизація економіки, як феномен грошової системи, є, в більшій мірі, негативним явищем, аніж позитивним, оскільки підриває національні інтереси країни, сприяє незаконному відпливу капіталу за кордон, призводить до втрати інвестиційного потенціалу, збіднює суспільство та державу, штучно знецінює та деформує структуру грошового обігу [13].

Труднощі з точним визначенням рівня доларизації економіки країни пов’язані з відсутністю чітко визначених показників оцінки валютного заміщення. У світовій практиці для приблизного визначення ступеня доларизації застосовують ряд показників: частка валютних депозитів у загальному обсязі грошової маси (методика МВФ); абсолютний розмір депозитних вкладень домогосподарств й підприємств та наданих їм кредитів у іноземній валюті; частка зобов’язань банків за коштами залученими на депозитні рахунки в іноземній валюті фізичних і юридичних осіб у загальному їх обсязі; динаміка обсягів та сальдо операцій з купівлі — продажу валюти на готівковому й безготівковому сегментах валютного ринку. У таблиці 6 наведено розраховані показники рівня доларизації української економіки за методикою МВФ. Граничне значення для рівня доларизації є 30%.

Таблиця 6. Показники доларизації української економіки за методикою МВФ

РІК	М3, млрд.грн	Обсяг депозитів в іноземній валюті, млрд. грн.	Рівень доларизації, %
2008	515,73	157,949	30,6
2009	487,3	154,372	31,7
2010	597,87	174,137	29,1
2011	685,51	207,823	30,3
2012	773,2	248,374	32,1
Вересень 2013	871,55	252,34	29

 

Розраховані дані показують, що доларизація економіки України підвищується у періоди нестабільності та прояву кризових явищ, що викликає недовіру населення до національної грошової одиниці. Серед причин доларизації слід відмітити:

—         вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

—         стабільніші відсоткові ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті;

—         прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу;

—         такі характерні вади української економіки, як недостатня глибина і ліквідність національного валютного ринку, низький рівень розвитку ринку фінансових інструментів і цінних паперів, деномінованих в національній валюті, високі ризики ліквідності і низький рівень довіри до національної валюти.

3. Шляхи подолання інфляційних процесів і стабілізації грошового обігу

Інфляцію сьогодні розглядають як багатофакторне та багатоаспектне явище, причини якого різноманітні і, зазвичай, діють одночасно. Серед головних причин інфляції виділяють такі: зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту (тобто економічно необґрунтована емісія грошей); дефіцит державного бюджету; зростання внутрішнього та зовнішнього боргу; мілітаризація та бюрократизація економіки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки, незбалансованість зовнішньоекономічних зв’язків країни, доларизація й неплатежі в економіці та її бартеризація, інфляційні очікування та ін.

Поряд з зазначеними вище причинами інфляційне зростання цін зумовлене більш глибинними чинниками, які є довготривалими та основоположними і перебувають як у сфері грошового обігу, так і в сфері виробництва й доволі часто зумовлені економічними та політичними відносинами в країні. Конкретні причини ніби накладаються на більш глибокі, усталені диспропорції, які є в основі інфляційного зростання цін. До таких чинників грошового обігу належать: перенасичення сфери обігу надлишковою грошовою масою, здебільшого внаслідок емісії грошей для покриття дефіциту державного бюджету; перенасичення кредитами національної економіки; збільшення швидкості обігу грошей; заходи уряду з підтримки валютного курсу національної грошової одиниці тощо. До негрошових — циклічний розвиток економіки; монополізація; чинники пов’язані зі структур-ними диспропорціями в національній економіці; держа-вна економічна політика, передусім податкова, політика цін; політична нестабільність у країні і соціальна активність населення (страйки в базових галузях економіки); соціальні чинники, до яких зачислюють прийняття соціальних програм і рівень їхньої реалізації, методи фінансування соціальних програм тощо.

Головні чинники інфляції є внутрішніми, проте є й такі, що формуються за межами національної економіки. Наприклад, зростання цін на сировину та енергоносії на світовому ринку, світові кризи (валютні, фінансові, економічні та ін.), нелегальний експорт та імпорт тощо. Знання джерел інфляції важливе для вироблення конкретних заходів боротьби з нею.

Економічні дослідження свідчать, що загальний рівень і динаміку цін формують головною мірою ціни на продукцію паливно-енергетичного комплексу, електроенергію, транспорт, а також на продукцію обробної промисловості, будівельної галузі, сільського господарства [8, с. 89].

Причини інфляції доволі часто взаємодіють і підсилюють одна одну. Наприклад, інфляційні очікування призводять до того, що населення переводить заощадження в іноземну валюту, а продавці з цих же міркувань пропонують купувати товари за валюту. У підсумку зростає доларизація економіки, що посилює інфляцію, тобто формується виток інфляційної спіралі. Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на дві стадії: на першій темпи зростання грошової маси випереджають знецінення грошей, але поступово вони зменшуються; на другій — темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їхньої пропозиції.

Пошуки шляхів подолання інфляції в Україні, як і вирішення інших проблем сьогодення, необхідно здійснювати на основі проведення теоретичних досліджень та узагальнень, визначення причин, що їх породжують. Оскільки інфляція — це багатофакторне економічне явище, то її подолання вимагає запровадження комплексу заходів, які повинні враховувати усі її аспекти. Водночас їх реалізація повинна мати тривалий та системний характер. Одиничні та короткострокові заходи, як правило, успіху не приносять. Проте з огляду на те, що в Україні часто міняються уряди, а разом із ними і програми діяльності, розраховувати на успіх у цій сфері дуже складно. Розв’язання, у пожежному порядку, найдошкульніших сучасних проблем, безперечно сприяє пом’якшенню дії інфляційних чинників, проте не дає змоги їх подолати остаточно [11, с. 313].

Нині серед переліку антиінфляційних заходів, які реалізують центральні органи влади, можна виділити ті, що направлені на подолання фінансової кризи в Україні. Зокрема, Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів в Україні» передбачає створення Стабілізаційного фонду, кошти якого будуть спрямовані на надання фінансової підтримки окремим сегментам ринку [9]. Згідно з Указом Президента «Про додаткові заходи щодо подолання фінансової кризи в Україні» пропонується запровадження механізмів захисту національного товаровиробника, тимчасове квотування імпорту окремих товарів, запровадження до стабілізації фінансово-економічної ситуації мораторію на підвищення цін суб’єктів природних монополій тощо [7].

Доречно зауважити, що майже всі країни з ринковою економікою на шляху розвитку стикалися з проблемами інфляції. Дослідження їхнього досвіду дає відповіді на багато запитань. Однак в Україні своя специфіка — відсутність самоналаштовуваної, саморегулівної ринкової економічної системи. Багато причин і чинників, які зумовлюють інфляцію в Україні, взагалі не належать до сфери економіки. Нині можна стверджувати, що оскільки інфляція породжена диспропорціями національної економіки за умов переходу України до ринкового способу господарювання і розірвання традиційних зв’язків з колишніми союзними республіками, то домінантою в антиінфляційній стратегії і політиці повинен бути виробничий аспект. У боротьбі з інфляцією першочерговим завданням є зростання обсягів виробництва, ефективна інвестиційна політика, формування стабільної макроекономічної структури ринку для поступового вирівнювання диспропорцій національної економіки та забезпечення зростання купівельної спроможності населення, розвитку фінансового ринку.

Дослідження теоретичних основ та особливостей інфляції в Україні дає змогу зробити такі висновки:

Інфляція — це не лише феномен сфери грошового обігу, це — системне явище, пов’язане з впливом усієї економічної системи суспільства. Поява інфляції є результатом порушення загальної економічної рівноваги, яка характеризує стан суспільного відтворення в цілому. Зазвичай ці порушення обумовлені дією цілої низки різних чинників, які характеризують вплив різних сфер економічних відносин і стають окремими елементами під час дослідження інфляції як системного явища. Водночас грошово-кредитний елемент хоча і є головним у процесі виникнення інфляції, але він не є єдиним, який визначає появу цього явища. Розв’язання завдання зниження рівня інфляції, а тим паче її подолання, можливе лише за системного підходу, коли буде задіяно заходи адекватні чинникам, що її спричиняють.

Аналіз чинників інфляції показав, що на різних етапах роль окремих чинників та їх вплив на загальний інфляційний процес весь час можуть змінюватись. І тому тільки системний підхід до розгляду всіх чинників інфляції може дати цілісне уявлення про природу інфляційних процесів. У разі однакової спрямованості впливу різних чинників виникає ефект синергії.

Інфляція негативно впливає на всі сторони життя суспільства. Вона знецінює результати праці, заощадження фізичних та юридичних осіб, не сприяє довготривалим інвестиціям і економічному зростанню, а за обтяжувальних обставин призводить до краху реального сектору економіки. Висока інфляція практично паралізує фінансовий ринок, руйнує грошово-кредитну систему, що посилює відплив фінансових ресурсів у торгово-посередницькі операції і прискорює «втечу» капіталу з країни, спричиняє витіснення з внутрішнього обігу національної грошової одиниці іноземною валютою, обмежує можливості фінансування державного бюджету. Інфляція знецінює доходи населення, особливо зайнятого в бюджетній сфері, є найефективнішим засобом перерозподілу національного багатства — від найбідніших до найбагатших, посилюючи соціальну диференціацію суспільства. Інфляція підриває соціально-політичну стабільність суспільства, сприяє розвиткові в ньому популістських, авторитарних, диктаторських тенденцій.

Реалізувати завдання відновлення економічного зростання лише грошово-кредитними засобами, запропонованими сучасним монетаризмом в умовах вітчизняної економіки майже неможливо. Це пояснюється тим, що теорія монетаризму спирається на тверду основу ринкової економіки, де діють конкурентні сили і як результат цього ефективно працює приватний сектор, існують відповідні інституційні механізми. В економіці України, яка зазнає трансформації в ринковому напрямі, ці передумови лише формуються. Нині недержавний сектор економіки працює не завжди ефективно, рівень монополізації виробництва є надзвичайно високим, ще не повністю сформований інституційний механізм перетворення заощаджень в інвестиції. Власне тому важливими складовими антиінфляційної політики можна вважати всі рішення, які сприяють появі цивілізованого конкурентного ринкового середовища, тобто, фактично, усі заходи з подальшої ринкової трансформації економічної системи.

Водночас зазначимо, що на сучасному етапі відновити економічне зростання без збільшення інвестиційної активності та підвищення ефективності функціонування фінансового ринку неможливо. Тому для виходу економіки з кризи необхідно, по-перше, значно підвищити питому вагу інвестицій в економіку, по-друге, збільшити державні інвестиції з бюджету розвитку. Джерелами формування доходів бюджету розвитку можуть бути як постійні доходи бюджету, так і державні запозичення на фінансовому ринку, в тому числі цільові — під конкретні проекти, доходи від приватизації та емісія. Використання керованої емісії на фінансування інвестиційних проектів не несе в собі таких негативних наслідків, як її спрямування на фінансування поточних витрат бюджету. Адже внаслідок зростання інвестицій повніше завантажуються існуючі та створюються нові виробничі потужності, що зменшує інфляційний сплеск унаслідок емісії. Інвестиції також дають можливість отримати реальні доходи підприємствам та їх працівникам, що в підсумку дасть змогу збільшити реальні доходи і бюджету. Саме цей напрям руху і є тим шляхом, який, надаючи поштовх економічному зростанню, допоможе вирішити й інфляційну проблему на тривалу перспективу.

Інфляція та економічні кризи траплялися в усіх країнах, їх не уникнула жодна держава. Проте навіть найважчі з них завершувалися, зазвичай, оновленням економіки та її зростанням. З огляду на це більшість дослідників вважає фінансово-економічні кризи переломним моментом у науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації ідентично не повторюються, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Методи, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, повинні використовуватися Україні з врахуванням особливостей національної економіки.

Висновки

Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб’єктів грошового обігу на певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначено законодавством, відповідно до ступеня ліквідності, специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів е:

1. Грошова маса — це не лише готівкові гроші, а й депозитні.
2. Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка накопичується та виконує функцію збереження вартості.
3. Сукупна грошова маса — це також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються через приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Швидкість обігу грошей — це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

• обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
• величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
• рівень розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;
• збалансованість попиту і пропозиції на ринку;
• рівень розвитку маркетингу;
• рівень інфляції;
• рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

За результатами аналізу стану грошової маси в Україні, можна зробити наступні висновки:

—         за останні п’ять років грошова маса збільшилась майже у 2 рази а наявні в обороті готівкові гроші зросли на 114,49 млрд. грн;

—         коефіцієнт готівки протягом 2012 — 2013 років поступово зменшується, що є позитивною динамікою, так як частка готівки у структурі грошової маси повільно зменшується;

—         показник швидкості обігу грошей є достатнім оскільки кожна грошова одиниця обертається приблизно 2 рази за рік;

—         рівень доларизації національної економіки є достатньо високим, але спостерігається тенденція зниження.

Взагалі проведений аналіз грошової маси дає підстави стверджувати про позитивні тенденції у динаміці грошової маси України.

Список використаної літератури

1. Савлук М. І. Гроші та кредит: підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 598 с. — ISBN 966-574-369-4.
2. Гальчинский Анатолий Степанович. Кризис и циклы мирового развития / Анатолий Гальчинский. — Изд. 2-е, доп. — К. : АДЕФ- Украина, 2010. — 480 с. — ISBN 978-966-187-054-2.
3. Гальчинський А. Теорія грошей. -К.: Основи, 1996.
4. Івасів Б. С. Гроші та кредит [Текст] : підручник / Б. С. Івасів. — Вид. 3-тє, змін. й доп. — Тернопіль : Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. — 528 с. — ISBN 966-7952-37-1.
5. Круша П. Національна економіка: Підручник / За ред. проф., к.е.н. П. Круша. — К.: Каравела, 2008. — 416с.
6. Міщенко С. В. Економіко — статистичний аналіз факторів монетизації економіки / С. Міщенко// Вісник НБУ. — 2012. — №1. — С.31-33.
7. Медвідь Т.В. Рівень монетизації економіки як важливий індикатор ефективності передавального механізму монетарної політики / Т.В. Медвідь // Збірник наукових праць ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». — 2008. С. 204-210.
8. Науменкова С. В.Основні тенденції розміщення грошової маси та їх вплив на формування грошово-кредитної політики Європи / С. В.Науменкова // Вісник НБУ. — 2006. — №1. — С. 1925.
9. Бочан В.І. Доларизація економіки України: причини і наслідки / В.І. Бочан // Материалы первой международной научно – практической конференции «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (24-26 мая 2007г.). — [Электронный ресурс]. — Режим доступу:http://www.confcontact.com/2007maY/7 bo4anphp
10. Рабушенко А. Дослідження рівня доларизації економіки України / А. Рабушенко, Д. Прийменко // Матеріали XV студентської науково- практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: погляд у майбутнє». — [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http: www.dspace.uabs.edu.ua/bitstream/123456789/82951/
11. Педерсен І.О.Оцінка стану грошової маси в Україні / І.О. Педерсен // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції — 2012 — №6 С.83-87.
12. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: із досвіду професійного аналітика / Т.Т. Ковальчук. — К.: Т-во «Знання», 2004. — 638 с.
13. Радзієвський О. Суперечності доларизації економіки України в умовах фінансової глобалізації / О. Радзієвський // Економіка України. — 2005. — №2. — С. 16-23
14. Статистичні матеріали Національного Банку України — Статистичний бюлетень (електронне видання) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/Electronic%20bulletin/da ta/stat.pdf.
15. Статистичні матеріали Національного Банку України — Монетарний огляд (електронне видання) [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_ id=58037.