Вступ

В умовах нестабільності загострюється увага до нових чинників економічного зростання тієї чи іншої держави, серед яких вагома роль відводиться фінансово-кредитним установам як ефективним посередникам між власниками позикового капіталу та реальним сектором економіки. З метою порівняння потребують детального розгляду побудова кредитних систем в різних країнах, їх структура та функціонування.

Розвиток кредитної системи як США, так і інших зарубіжних країн досліджували Т.Авагян, Ю.Вешкин, О.Гордей, Х.Джонсон, В.Іванов, Т.Коротка, Ю.Лисенков, В.Масленников, П.Мельник, В.Прядко, П.Роуз, М.Сайко, І.Софіщенко, Л.Тарангул та інші. Однак, вчені розглядали кредитну систему зарубіжних країн в цілому, тоді як місце того чи іншого виду фінансово-кредитних інституцій, їх діяльність на ринку фінансових послуг країни (в тому числі і США) залишалися поза їх увагою.

Доходи цільових фондів, державного і місцевих бюджетів, соціально-економічний розвиток України, національне багатство, рівень життя населення нашої країни багато в чому залежить від функціонування грошово-кредитної системи.

Одним із напрямів удосконалення функціонування грошово-кредитної системи України є використання позитивного закордонного досвіду в цій галузі, а зокрема досвіду однієї з провідних держав у світі — Сполучених Штатів Америки.

Тому в сучасних умовах господарювання першорядне значення і особливу актуальність має узагальнення закордонного досвіду функціонування грошово-кредитної системи, а зокрема досвіду Сполучених Штатів Америки, можливості використання його на Україні.

Метою роботи є розгляд структури грошово-кредитної системи США та дослідження ролі та місця на ринку фінансових послуг даної країни.

 

1. Досвід функціонування грошово-кредитної системи Сполучених Штатів Америки

Сполучені Штати Америки(США) — держава, що розташована в Північній Америці. Територія—9,4 млн. км². Населення — 285 млн. осіб(2005 рік) [3, с. 255].

США — високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством, політичний, економічний і валютно-фінансовий центр світу. Грошово-кредитна система США — це форма організації грошового обігу і кредитування, яка історично і законодавчо утворилася в цій країні.

Важливими атрибутами грошово-кредитної системи США є:

1. Найменування грошової одиниці.
2. Масштаб цін.
3. Форми грошей, що встановлені законодавчо і знаходяться в обігу.
4. Організація безготівкових розрахунків і порядок здійснення готівкового грошового обороту.
5. Державні структури, що регулюють грошовий обіг.
6. Комерційні банки.
7. Фінансово-кредитні установи.

Грошова одиниця США — долар США = 100 центам. В обігу знаходяться: банкноти в 100, 50, 20, 10, 5, 2, 1 долар; срібно-мідні і мідно-нікелеві монети в один долар, а також 50, 25, 10, 1 цент [2, с. 125].

Долар США— провідна платіжна і резервна валюта світу. На валютний курс долара значно впливає використання його в міжнародних розрахунках.

Резиденти США (фізичні та юридичні особи) можуть володіти іноземною валютою на території країни, банківськими внесками за кордоном, вкладати свої кошти в іноземні цінні папери. Також вони мають право володіти золотом, продавати, купувати, експортувати і імпортувати золото, здійснювати операції із золотом.

Слід зазначити, що у США самий найбільший в світі золотий запас(більше 8 тисяч тон) [1, с. 54].

Грошово-кредитна система США включає:

1. Федеральні резервні і комерційні банки.
2. Експортно-імпортний банк.
3. Позиково-ощадні асоціації.
4. Взаємо-ощадні банки.
5. Кредитні союзи.
6. Державні і контрольовані державою кредитні установи.
7. Компанії по страхуванню життя і майна.
8. Інвестиційні компанії.
9. Інвестиційні банки, дилерські і брокерські фірми.
10. Фінансові компанії.
11. Пенсійні фонди корпорацій.
12. Нью-Йорська фондова біржа.

Функції центрального банку США виконують 12 федеральних резервних банків, які входять до Федеральної резервної системи (ФРС) (функціонує з липня 1913 р.). Згідно з Федеральним резервним актом — територія США була розділена на 12 округів. Кордони федеральних резервних округів не співпадають з кордонами штатів. Кожний з 12 округів (Нью-Йорк, Бостон, Філадельфія, Клівленд, Річмонд, Атланта, Чікаго, Сент-Луїс, Мінеаполіс, Канзас-Сіті, Даллас і Сан-Франциско) обслуговується федеральним резервним банком (або його філіями) даного округу.

В організаційній структурі ФРС США існують:

1. Рада управлінців.
2. Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку.
3. Федеральна консультаційна рада.
4. Дванадцять федеральних резервних банків і комерційні банки (члени ФРС) (не всі комерційні банки США є членами ФРС).

Рада управлінців ФРС — вищий адміністративний орган, який включає 7 осіб, що призначаються Президентом США(за згодою парламенту). Рада управлінців здійснює керівництво операціями системи на всіх етапах і у всіх сферах, регламентує і контролює діяльність резервних банків, приймає рішення про відкриття їх філіалів у США і за кордоном.

Рада управлінців ФРС має широкі повноваження в області грошово-кредитної політики, а зокрема:

—      затверджує ставки по переобліку векселів, які встановлюються федеральними резервними банками;

—      визначає політику по операціям з цінними паперами;

—      змінює в установлених законом межах норми обов’язкових резервів банків.

До Федерального комітету з операцій на відкритому ринку входять всі члени Ради управлінців ФРС і 5 представників, що обираються федеральними резервними банками.

Федеральна консультаційна рада включає 12 осіб, які призначаються федеральними резервними банками. Формально названа рада володіє лише консультативними функціями. Вона подає рекомендації з питань діяльності ФРС, особливо з кредитної політики, емісії банкнот, операції із золотом та іноземними банками.

Федеральні резервні банки юридично не є державними інститутами, їх капітал належить банкам — членам ФРС. Але фактична „незалежність” ФРС від уряду і казначейства носить формальний характер, їх дії завжди виходять з інтересів держави.

Складовим елементом грошово-кредитної системи США є комерційні банки. За сумою активів вони займають перше місце серед кредитно-фінансових установ. У кінці 2005 року в США налічувалось близько 15 тисяч комерційних банків [2, с. 124].

Найбільш відомі комерційні банки США: „Сітібенк’’, „Бенк оф Амеріка’’, „Морган геранті траст компані оф Нью-Йорк’’, „Чейз Манхеттен бенк’’, „ Ма- нуфекчурерз Г ановер траст компані”, „Ферст нешнл бенк оф Чікаго”, „Кемікл бенк ’’[1, с. 54].

Експортно-імпортний банк США — державний спеціальний кредитний інститут США, призначений для сприяння експорту та імпорту. Цей банк був заснований в 1934 р., його капітал належить Міністерству фінансів США.

Експортно-імпортний банк США надає в основному середньо- і довгострокові експортні кредити (до 12 років, в окремих випадках до 20 років). Всі кредити пов’язані з поставками товарів і наданням послуг американськими фірмами, що стимулює експорт США. Відсоткові ставки по кредитам банку диференційовані для різних країн-імпортерів.

Експортно-імпортний банк США підтримує тісні зв’язки з Міжнародним валютним фондом, регіональними банками. Основними джерелами ресурсів банку є власні кошти і позики.

За останні два десятиріччя банки США значно розширили масштаби своїх міжнародних операцій. Експансія великих банківських монополій США в інших країнах полягає в формі відкриття закордонних філіалів, купівлі частки капіталу закордонних банків, участі в багатонаціональних консорціумах і концернах.

Позиково-ощадні асоціації США — спеціальні кредитні інститути із суворо обмеженими функціями. Головна форма мобілізації коштів асоціаціями — залучення заощаджень населення шляхом продажу власних акцій. Особи, що внесли свої заощадження до асоціації, стають її акціонерами та одержують доходи в формі дивідендів. Вилучення заощаджень(викуп акцій) дозволяється лише з повідомленням за 30-90 днів. Важливий вид активних операцій асоціацій — надання іпотечного кредиту під житлові будівлі.

Взаємоощадні банки приймають у населення заощадження і інвестують їх в різноманітні види активів. Вкладники одержують дохід в формі відсотків по внеску. Найбільшу питому вагу в активах цих банків складає іпотечний кредит.

Кредитні союзи (кооперативи) належать до найбільш масових кредитних установ США. Особи, які входять в кредитні союзи, купують акції і одержують дивіденди за ними. Ці акції викуповуються у тримача за першої вимоги. Кредитні союзи контролюються урядом і місцевими органами влади.

Державні і контрольовані державою кредитні установи США класифікуються за трьома категоріями:

1. Урядові агентства, що повністю належать державі, а операції з ними знаходять відображення в державному бюджеті.
2. Позабюджетні установи(капітал належить уряду, зобов’язання включаються до суми федерального боргу, але операції з ними не відображаються в державному бюджеті).
3. Установи, що знаходяться під урядовим наглядом (їх капітал не належить уряду, операції з ними не включаються до державного бюджету, заборгованість не входить до федерального боргу, але уряд здійснює контроль за їх діяльністю).

Компанії із страхування життя і майна за розміром активів і значенню серед фінансово-кредитних інститутів займають друге місце після комерційних банків. Названі компанії є великими тримачами облігацій, що випускаються на тривалі строки(15-40 років). Облігаційні позики користуються попитом серед великих компаній і фірм.

Інвестиційні компанії розміщують свої зобов’язання(акції) серед дрібних інвесторів і використовують виручені кошти для купівлі акцій і облігацій підприємств в різних галузях господарства.

Основні функції інвестиційних банків, дилерських і брокерських фірм наступні:

1. Емісійні — ведення переговорів з торгово-промисловими компаніями про випуск цінних паперів і технічну підготовку таких випусків.
2. Прийняття на себе зобов’язань розмістити цінні папери на ринку і купити ту частину, яка не буде розміщена за передплатою.
3. Дилерські і брокерські — купівля-продаж на ринку цінних паперів, а також проведення консультацій по фінансовим питанням.

Найбільш поширеними серед фінансових компаній США є установи , що кредитують продаж в розстрочку споживчих товарів довгострокового використання. Наприклад, „Дженерал моторз аксептанс корпорейшн” фінансує дилерів, які продають автомобілі концерну „Дженерал моторз”.

У США має місце швидке зростання пенсійних фондів корпорацій і посилення їх активності на ринку цінних паперів. На відміну від державних пенсійних фондів, кошти, які формуються за рахунок внесків державних службовців і інвестуються в облігації казначейства, приватні пенсійні фонди створюються за рахунок внесків службовців корпорацій і підприємців.

Приватні пенсійні фонди стали найбільшими серед інших фінансових установ покупцями акцій промислових корпорацій, а за сумою щорічної купівлі корпоративних облігацій поступаються лише компаніям по страхуванню життя.

Нью-Йорська фондова біржа займає перше місце в світі з торгівлі цінними паперами. На цій біржі в основному здійснюється продаж цінних паперів компаній США і інших країн світу.

2. Особливості структури кредитної системи Сполучених Штатів Америки

Загальна структура другого рівня кредитної системи США представлена на рис. 1.

Ефективне функціонування банківської системи США забезпечують 1770 комерційних банків [1].

Вони поділяються на національні банки та банки штатів, серед яких, у свою чергу, виділяють банки штатів-члени ФРС і банки штатів-нечлени ФРС.

Приблизно 2/3 комерційних банків є банками штатів, тобто приватними банками, діючими відповідно до чартеру штату. Частина комерційних банків не є членами ФРС, але підлягають регулюванню на тих самих принципах, що і комерційні банки-члени ФРС. Вони одержують чартери від федерального уряду, тобто є національними банками.

Комерційні банки США поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Серед найпотужніших універсальних комерційних банків США можна відзначити «Бенк оф Америка корпорейшн», створений в 1968 р. Друге місце станом на 30.06.07 р. займала корпорація «Дж. П. Морган Чейз і компанія». Вона була заснована шляхом злиття «Чейз Манхеттен банку» з «Бенк оф Мапхеттен» і приватним банком «Дж. П. Морган». Третьою за величиною корпорацією США є «Сітігруп» з Лас-Вегасу. Найбільшим банком штатів вважався «Сантраст БК» з Атланти (штат Джорджі), який на середину 2007 р. займав сьому позицію в рейтингу американських банків [2, с. 309]. Основними функціями комерційних банків США є:

— залучення грошових ресурсів шляхом продажу акцій;

—         прийом коштів на поточні рахунки у формі строкових і ощадних внесків;

—         здійснення різноманітних активних операцій;

—         здійснення операцій банків із цінними паперами;

—         здійснення валютних, акцептних, гарантійних, посередницьких, довірчих операцій.

Серед спеціалізованих комерційних банків США виділяються інвестиційні банки та Експортно-імпортний банк США.

Інвестиційні банки виникли ще в середині XIX ст. в період громадянської війни (1861-1865 pp.) з метою розміщення облігацій федерального уряду. Нині інвестиційні банки займаються випуском і розміщенням цінних паперів промислових та інших компаній. Значне поширення інвестиційних банків у США пов’язане із законодавчими обмеженнями для комерційних банків на виконання емісійних та інвестиційних операцій.

Інвестиційні банки здійснюють два основних види операцій з цінними паперами [3, с. 86]: 1) гарантування емісії цінних паперів, коли банк гарантує компаніям, які випускають цінні папери, їх розміщення, причому зобов’язується купити за свій рахунок ті папери, які самі компанії не зможуть розмістити на ринку; 2) безпосереднє розміщення цінних паперів компаній. У цьому випадку інвестиційні банки скуповують акції та облігації компаній, а потім розміщують їх на ринку. При цьому інвестиційні банки широко використовують засоби, які вони отримують у позику від інших банків, для інвестицій у цінні папери.

Основними функціями інвестиційних банків США є: ведення переговорів з промисловими компаніями щодо випуску цінних паперів; підготовка випусків цінних паперів; розміщення цінних паперів на ринку; купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок та для клієнтів на комісійній основі; надання консультацій з фінансових питань.

До основних впливових інвестиційних банків належать: First Boston Corp., Lawman Brothers, Merrill Lynch, Piers, Finer&Smith та ін. За формою організації одні інвестиційні банки є корпораціями (акціонерними компаніями), інші — неакціонерними фірмами або товариствами, які включають обмежене коло партнерів (наприклад, Lawman Brothers має 17 партнерів) [3, с. 86].

Значний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі здійснює Експортно-імпортний банк США. Це державний спеціалізований банк, що був створений Міністерством фінансів країни у 1934 р., діє від імені американського уряду. Сучасну назву дістав у 1968 р. Банк є важливою ланкою державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Діяльність банку регламентується окремим законом, прийнятим у 1945 р. Головним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання позик іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми позиками. Надання кредитів іноземним компаніям та урядам, як правило, пов’язане з оплатою товарів найпотужніших американських компаній («Дженерал Електрик», «Боїнг» та ін.). Ресурси банку складаються із власного капіталу, який належить Міністерству фінансів, та позик Казначейства [4]. Як правило, покупці американських товарів у кредит з участю у кредитуванні Експортно-імпортного банку США сплачують 10-20% їх вартості, комерційні банки — 30-55%, а решту — Експортно-імпортний банк США. Така система дає можливість банку, з одного боку, брати участь у кредитуванні багатьох проектів, з іншого — зменшити ризики непогашення кредитів [3, с. 95]. За більш ніж 70 років Експортно-імпортний банк США простимулював експорт країни на світовому ринку на суму більш ніж 400 млрд дол США. Найбільша частка в структурі послуг банку належить гарантіям (близько 77%); частка наданих кредитів протягом 2004-2008 рр. поступово зменшувалась і в середньому становила 12%; частка страхових послуг протягом цього ж періоду майже не змінювалась (близько 12%), [5].

В Сполучених Штатах, як і в інших розвинутих країнах, кредитною справою традиційно займаються приватні банкірські доми, значення та вплив яких постійно знижується і вони поступово перетворюються в акціонерні банки. Серед них можна на-звати корпорації «Дж. П. Морган Чейз і компанія» та «Веллс Фарго». За даними станом на 30.06.2007 р. остання займала 5 місце серед американських банків [2, с. 310].

У США, крім комерційних банків, кредиту систему формують небанківські фінансово-кредитні установи, які є складовими банківських холдингів.

Одними із основних небанківських фінансово-кредитних інститутів, які діють в США, є страхові компанії.

Страхові компанії спеціалізуються на страхуванні життя та майна і функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі, що перетворює для суспільства один вид активів на інший. Страхові компанії використовують страхові внески та поліси з метою інвестування в такі активи як облігації, акції, заставні та надання позик. Доходи від цих активів використовуються для виплати страхових відшкодувань за полісами.

Страхові компанії існують у вигляді акціонерних або взаємних компаній. В США налічується близько 2,6 тис. компаній зі страхування життя і понад 3,2 тис. компаній зі страхування майна. Серед найбільших компаній зі страхування життя можна відзначити компанію «Prudenshl», «Presbyterian Ministers Fund in Philadelphia» та «MetropoHten», а серед компаній зі страхування майна — компанії «Іgna», «State Farm Insurance» і «Allstate Insurance».

Друге місце серед небанківських фінансово-кредитних інститутів після страхових компаній займають пенсійні фонди. Вони виконують посередницькі функції з перетворення активів і гарантують суспільству ще один вид захисту — виплати доходу після виходу на пенсію. Системи пенсійного забезпечення можуть засновувати підприємці, трудові спілки, приватні особи. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у довгострокові цінні папери [3, с. 93].

Кредитні спілки (Credit Unions) та кооперативні банки (Cooperative Banks) США входять у Національну асоціацію кредитних союзів. Поряд з іншими небанківськими фінансово-кредитними установами вони активно працюють на фінансовому ринку США. Ці фінансово-кредитні установи надають різноманітний спектр фінансових послуг [7, с. 47]:

—         надання кредитів: на купівлю чи ремонт автомобіля, яхт, моторних човнів та інших транспортних засобів; на купівлю будинків та іншого нерухомого майна; на консолідацію рахунків; на поточні домашні потреби та купівлю товарів домашнього вжитку; на отримання освіти; на ведення приватного бізнесу;

—         обслуговування кредитних та дебетових карток (VISA, MasterCard) тощо;

—         приймання вкладів: на пайові, ощадні, ощадно-розрахункові («Share-Draft») і чекові рахунки фізичних та юридичних осіб; ощадні сертифікати CD, Jumbo, IRA, Jumbo-IRA, пенсійні (IRA), молодіжні, «Money Market», святкові, сімейні, дитячі та інші рахунки;

—         здійснення розрахункових операцій та грошових переказів як у межах країни, так і за кордоном; продаж дорожніх чеків тощо;

—         послуги АТМ-машин (банкоматів);

Крім того, кредитні спілки надають своїм членам додаткові послуги нефінансового характеру: продаж поштових та гербових марок; користування поштовою скринькою, факсом, електронною поштою; надання анкет для отримання різних документів; ламінування та ксерокопіювання документів; послуги нотаріуса, юриста, фінансових експертів та інших фахівців; персональні сейфи (соти); бази даних різноманітної інформації; розміщення оголошень на дошці спілки; консультаційні послуги; довірчі операції; планування спадщини і підготовка до пенсії; депозитарій; мікрофільмування; переклади з іноземних мов та багато інших нефінансових послуг [7, с. 47].

Суттєвим елементом кредитної системи США є іноземні банки. На території США вони здійснюють свою діяльність через відділення, агентства, комерційні банки, інвестиційні компанії. Банківські установи, що є філіями іноземних банків, аналізуються і підлягають нагляду з боку федеральної та штатної влади на тих самих умовах та принципах, що і інші федеральні банки штатів. На них припадає близько третини обсягу кредитування бізнесу в США. Діяльність іноземних банків на території США регулюється Законом «Про міжнародні банківські операції» (1978 р.) [8, с. 33]. В цілому на території США сконцентровано 228 іноземних банків та їх відділень [1].

Висновки

Із вищезазначеного можна зробити наступні висновки:

1. Грошово-кредитна система США — це форма організації грошового обігу і кредитування, що історично і законодавчо утворилася в цій країні.
2. В Україні доцільно використовувати американський(США) досвід діяльності: комерційних банків; державних і контрольованих державою кредитних установ; інвестиційних банків, дилерських і брокерських фірм; фінансових компаній; недержавних пенсійних фондів.
3. На наш погляд, в Україні, слід використовувати досвід США щодо організації кредитування населення і підприємств.

Отже, структура кредитної системи США багато в чому склалася історично, під впливом конкретних подій в політиці і економіці країни. Переважна більшість фінансово-кредитних установ США є універсальними, що дозволяє забезпечувати населення та господарюючі суб’єкти країни фінансовими послугами різних видів.

Список використаної літератури

1. Данилов В. О. Грошово-кредитні системи світу / В. О. Данилов // Гроші. — 2006. — №11. — с. 52 — 54.
2. Економічний словник. — М. : Вік, 2004. — с. 124 — 127.
3. Країни світу. — М. : Політвидав, 2006. — с. 252 — 258.
4. Лисенков Ю. М., Коротка Т. А. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн / Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. — К: Зовнішня торгівля, 2005. — 118 с.
5. Сайт Експортно-імпортного банку США // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.exim.gov/about/reports/ar/ar2008/Exlm_AR.08.html
6. Іванов В. М., Софіщенко І. Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій / В. М. Іванов, І. Я. Софіщенко. — К.: МАУП, 2001. — 232 с. — 73-87.
7. Гончаренко В. Кредитні спілки і кооперативні банки та особливості їх розвитку в Україні / В. Гончаренко // Вісник НБУ. — 2000. — № 1. — С. 47-50.
8. Вешкин Ю. Т., Авагян Т. Я. Банковские системы зарубежных стран: Курс лекций / Ю. Т. Вешкин, Т. Я. Авагян. — М.: Экономистъ, 2004. — 400 с. — 22-176.