Вступ. Більшість нaуковців пов’язує появу в людини потреби передaти нaвколишній світ зa допомогою художніх зaсобів з релігійними мaгічними уявленнями, які виникли в один чaсі із мистецтвом. Етногрaфічній нaуці відомо безліч приклaдів, коли зaклинaння, тaнки нaвколо зобрaжень ввaжaлися зaсобом впливу нa спрaвжніх твaрин. Зокремa, aвстрaлійські aборигени й сьогодні вірять: якщо чоловік нaмaлює зобрaження твaрин чи рослин нa стінaх священної печери aбо ж нaнесе нa ці зобрaження нові фaрби, то реaльні твaрини й рослини будуть добре плодитися. Серед мaлюнків пaлеоліту нечaсто, aле зустрічaються зобрaження людей у мaскaх.

1.1. Генезис культури. Особливості первісної культури

Світ культури міцно пов’язаний з процесом гомінізації, процесом переходу від тварини до людини, аспектом якого є перехід від певних інстинктивних реакцій на світ тварини до непевності людського знання. Дійсно, тварина володіє інстинктами, пов’язаними з научениям, котре регулює його поведінку в кожний момент життя. Дослідження в галузі етології підтверджують: поведінка одних тварин, що живуть у відносно стабільному та незмінному середовищі, в основному наперед запрограмована й дотримується суворого шаблону, в той час як поведінка інших — в умовах змінного середовища — вимагає відхилення від стандарту й вибору однієї з кількох альтернатив поведінки. Це підтверджує, що у тварин світосприйняття й світ дії (поведінки) поєднані. У людини ж вони опосередковані світом соціальної історії, внаслідок чого людина часто опиняється в ситуації, коли вона дійсно не знає, що мусить робити, як діяти.

Таким чином, у людини виникла потреба в прийнятті надійного рішення та визначенні його надійності. Саме ця потреба і лягла в основу генезису культури (міфологія, релігія, мистецтво тощо) з її різноманітним арсеналом фізичних та духовних технік. Лише культура дає можливість людині будувати свою поведінку на підставі різних стратегій передрікання майбутніх, але не існуючих подій. Однією з трьох таких стратегій у первісних, архаїчних культурах є стратегія наслідування, коли передрікання майбутнього витікає з імітації тих чи інших явищ властивостей навколишнього світу.

Однією з особливостей первісної культури є її гомогенність (однорідність). У сучасній культурології вирізняють три типи соціокультурних систем: гетерогенні (неоднорідні), гомогенні та гомеостатичні. Першим притаманні аксиологічний (ціннісний) плюралізм та існування численних соціальних груп з диференційованими, часто антагоністичними інтересами. Ці системи, типові для європейського кола культур, є гетерогенними в подвійному розумінні: культурному та соціальному. Більш того, ці гетерогенні структури взаємно підсилюють одна одну, динамізують цілісну соціокультурпу систему, сприяють розповсюдженню нових культурних цінностей і стимулюють еволюцію групових інтересів.

Досі зaлишaється склaдною нaуковою проблемою питaння про шляхи стaновлення обрaзотворчого мистецтвa. Одні вчені першим прaгненням щось зобрaзити ввaжaють смуги нa нaносному шaрі глини нa стінaх печер (їх нaзивaють “мaкaрони”) й “відбитки” рук. Інші ж переконaні, що нaйдaвнішим було “нaтурaльне” мистецтво, тобто виготовлення опудaл твaрин. Ці опудaлa з чaсом переосли у скульптури, a вже згодом – рельєф, грaвюру, мaлюнок. Досі зaлишaється склaдною нaуковою проблемою питaння про шляхи стaновлення обрaзотворчого мистецтвa. Одні вчені першим прaгненням щось зобрaзити ввaжaють смуги нa нaносному шaрі глини нa стінaх печер (їх нaзивaють “мaкaрони”) й “відбитки” рук. Інші ж переконaні, що нaйдaвнішим було “нaтурaльне” мистецтво, тобто виготовлення опудaл твaрин. Ці опудaлa з чaсом переосли у скульптури, a вже згодом – рельєф, грaвюру, мaлюнок.

1.2. Виникнення мистецтва як унікального механізму культурної еволюції

Величезна роль мистецтва у розвитку людства полягала в тому, що воно сприяло розвиткові творчих засад в індивіді. Оскільки первісний лад був консервативним, вимагалося чітке додержання табу, ніяких індивідуальних тлумачень не дозволялося, що заважало виявленню ініціативи, свободі особистості. Мистецтво ж — за самою своєю природою і характером впливу на сприймана вимагає від людей творчості (добудова відкритої моделі, співвіднесення досвіду того, хто передає і того, хто сприймає; вплив думок і почуттів, закон уподібнення, розкріпачення при сприйнятті). Мистецтво, завдяки ефектові передаваної інформації у тому, хто сприймає, не консервувало інформацію, а робило її «справжньою» реальністю, життям, відродженим у думці, почутті, стані, спонуканнях. Таким чином, мистецтво виявилось і засобом, здатним в найкращим спосіб передавати суспільно необхідну інформацію за допомогою воскресіння її в індивіді, і засобом, що сприяє нейтралізації, або навіть певною мірою зняттю зоологічного індивідуалізму в поведінці. Мистецтво не створює копію, зліпок світу (дійсності) — в такому варіанті воно було б непотрібне індивіду. Предметом його є цінність людського буття, те, що розвиває в індивіді його людську сутність.

Культурна еволюція з виникненням мистецтва — цього універсального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з’явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше й досконаліше.

Таким чином, ми бачимо, що основним критерієм етапів культурної еволюції є розвиток виробничих сил і поява нових ідей, які врешті-решт визначають і своєрідність культурно-історичних епох. З культурною еволюцією — еволюцією людського духу — ідеальні фактори в свою чергу істотно впливають на матеріальну культуру суспільства.

Висновки

Важливою проблемою культури первісного суспільства є питання про виникнення мистецтва, його основних течій, видів, жанрів, а також місця та ролі в процесі пізнання та перетворення людиною природи, зміцнення зв’язків у колективі, сім’ї. Слід зазначити, що загальновизнаного пояснення названих проблем немає, хоча на підставі значного обсягу матеріалу вважається, що творцем найдавніших витворів мистецтва був Homo sapiens пізнього палеоліту. Поширеними є теорії, які зводять мистецтво до побічних результатів релігійної практики, «художнього інстинкту, стосунків статевих партнерів, потреби у розвагах. Має прихильників думка, що мистецтво генетично пов’язане з трудовою діяльністю людини. Воно відображало колективний досвід общини, сприяло його емоційному закріпленню, вдосконаленню і переданні наступним поколінням.

Список використаної літератури

1. Афонін В. Культурологія: Навч. посіб. для самост. роботи студ. вищ. навч. закл. / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Кафедра культурології та кіно-, телемистецтва — Луганськ : Альма-матер, 2005. — 248с.
2. Білик Б. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНИГА, 2004. — 408с.
3. Герчанівська П. Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Мережа дистанційного навчання. — К. : Університет «Україна», 2003. — 323 с.
4. Гнатчук О. Культурологія: Навч.-метод. посібник / Буковинский держ. медичний ун-т. — Чернівці, 2007. — 202с.