Вступ

Відносини між приймаючими країнами й ТНК є досить складними та різноспрямованими. Це обумовлено частою розбіжністю інтересів, а також асиметрією влади. ТНК, як правило, економічно набагато сильніші, ніж більшість приймаючих їх країн. Вони нерідко намагаються використати свої ресурси для мінімізації своїх податкових зобов’язань або одержання особливих пільг у фінансовій сфері, інфраструктурі, захисті ринку тощо. Як відповідні дії багато країн застосовують заборони й обмеження, а також націоналізацію й експропріацію власності.

Дослідженню процесу взаємодії ТНК із національними економіками присвячені роботи таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як К. Акамацу, П. Ашегьян, П. Баклі, Дж. Даннінга, М. Кассона, Ч. Кіндлебергєра, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, В. Новицького, Т. Орєхової, О. Рогача, Л. Руденко- Сударєвої, Є. Савельєва, С. Якубовського та інших.

Нинішній період характеризується більш гострою конкуренцією за ПІІ між приймаючими країнами. При цьому в стратегії ТНК важлива роль приділяється скороченню «державних ризиків». Як показав досвід, діяльність ТНК у 90-ті роки по-різному впливала на економіку приймаючої країни. З одного боку, наявними є численні сприятливі наслідки їхньої присутності – розширення припливу капіталу й експорту, модернізація методів керування й маркетингу, більш швидкий приплив нових технологій, поліпшення поставок на внутрішній ринок, зростання доходів тих, хто був найнятий на роботу у міжнародні компанії, і місцевих субпостачальників.

Основна частина. Активна виробнича, інвестиційна й торговельна діяльність ТНК дозволяє їм виконувати дві функції, які мають велике значення для всього світового господарства:

– стимулювання економічної інтеграції;

– міжнародне регулювання виробництва й розподілу продукції.

ТНК сприяють економічній інтеграції, створюючи стійкі економічні зв’язки між різними країнами. Багато в чому завдяки їм відбувається поступове «розчинення» національних економік у глобальному економічному просторі, у результаті чого чисто економічними засобами, без застосування насильства, спонтанно створюється глобальна економіка.

Усвідомлюючи вигоди приймаючих країн від діяльності ТНК, міжнародні організації прямо пропонують країнам, що розвиваються, залучати ТНК для здійснення технічної модернізації, а уряди цих країн, у свою чергу, активно борються за залучення ТНК у свою економіку, конкуруючи один з одним.

Оскільки транснаціоналізація підвищує й середній прибуток, і надійність його одержання, то власники акцій ТНК можуть розраховувати на високі й стійкі доходи. Висококваліфіковані працівники, що служать на підприємствах ТНК, користуються вигодами від формування світового ринку праці, переїжджаючи із країни в країну.

Саме головне, що у результаті діяльності ТНК здійснюється імпорт інститутів – тих «правил гри» (норм трудового й антимонопольного законодавства, принципів оподатковування, практик укладання контрактів тощо), які сформувалися в розвинених країнах. ТНК об’єктивно підсилюють вплив країн, що вивозять капітал, на країни, що їх ввозять.

З іншого боку, чимало й негативних наслідків присутності ТНК. Їх дорікають у тому, що в ряді країн вони привнесли диференціацію в економіку: оскільки самі представляють сучасний глобалізиваний сектор, а розрив між ним і іншими секторами породжує нерівність доходів. Ті корпорації, чия мета зводиться до завоювання внутрішнього ринку країни, зазнають критики за нарощування інтенсивності імпорту в дану країну й витиснення місцевих товарів і компаній. Вони можуть також використувати свій олігополістичний статус, встановлюючи високі ціни [6, c. 54-55].

Існує й інша, більш загальна, макроекономічна проблема. Чим вище ступінь міжнародної економічної інтеграції через ТНК, тим більше безпосередньо на дані країни поширюється стратегія цієї корпорації у вигляді міжнародного ринкового тиску, циклічних коливань, конкуренції, спекулятивних маневрів. Якщо в якійсь національній економіці досягнуто певний поріг ПІІ, присутність іноземних компаній необхідно розглядати як фактор макроекономічного керування, політики в області обмінних курсів, процентних ставок, податків тощо.

Крім того, ТНК зіштовхуються з рядом проблем і дилем. Так, крім регулювання в приймаючих країнах існують міжнародні угоди й правила, що стосуються трудових відносин і охорони навколишнього середовища, які корпораціям варто взяти до уваги. Вони, як правило, є об’єктом більш пильного національної й навіть міжнародної суспільної уваги, тому що мова йде про іноземні, великі й потужні структури. Вони також випробовують на собі ефект маркетингової стратегії своїх міжнародних конкурентів. Тому ТНК зацікавлені в тому, щоб уникати нападок з боку урядів і громадськості.

Розширюючи свою експансію, ТНК використовують різноманітні форми освоєння світового ринку. Ці форми в значній мірі ґрунтуються на контрактних відносинах і не пов’язані з участю в акціонерному капіталі інших фірм.

Розглядаючи питання взаємодії транснаціонального бізнесу і держави необхідно зосередити увагу на її аспекті з точки зору питання, яке зараз широко обговорюється у різних колах наукової, політичної та бізнес-громадськості, — це приватно-державне партнерство.

Серед позитивних впливів ТНК на економіку країни, що приймає їх на своїй території, насамперед, варто назвати такі: ТНК сприяють раціональнішому розподілу наявних ресурсів і розміщенню виробництва, завдяки їм активніше поширюються нові технології та товари, працівники підвищують кваліфікацію та формують нову філософію управління.

Водночас, негативний вплив ТНК на динаміку економічного зростання країни може бути таким істотним, що перекриває можливі позитивні ефекти. Наприклад, ТНК часто втручаються у сфери, що традиційно вважаються сферами державних інтересів. Вони можуть навіть дезорганізувати зовнішньоекономічну сферу країни-партнера, оскільки здатні протидіяти реалізації неприйнятній для них економічній політиці держави. Використовуючи трансфертні ціни, дочірні компанії, що діють у різних країнах, вміло приховують прибутки від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу, внаслідок чого бюджетом приймаючої країни недотримуються відповідні кошти. Крім того ТНК здатні встановлювати монопольно високі ціни, диктувати інші умови, які зачіпають інтереси країн, що їх приймають [2, c. 54-55].

Дуже часто діяльність ТНК характеризується хижацькою експлуатацією природних і трудових ресурсів відповідної країни. Дбаючи про захист власних інтересів, ТНК, зазвичай, концентрують наукові дослідження і технічні розроблення в країні базування, внаслідок чого країни, що їх приймають, стають менш науково та технологічно розвиненими порівняно із країнами, в яких розташована материнська компанія корпорації.

Німецькі дослідники діяльності міжнародних корпорацій К. Вернер і Г. Вайс у своїй книзі «Чорна книга корпорацій» наводять низку доказів на користь недобросовісної, а інколи і протиправної діяльності відомих ТНК, які порушують права людей, займаються експлуатацією працівників, обманюють споживачів, порушують правові та міжнародні норми тощо [1]. Зважаючи на це, національний капітал здатний витримати конкуренцію з ТНК тільки тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам, і може провадити активну зовнішньоекономічну політику.

Для обмеження негативних наслідків міжнародної діяльності ТНК Комісія ООН з прав людини у 2003 р. затвердила проект конвенції «Норми відповідальності ТНК», що накладає на великий міжнародний бізнес такі ж обов’язки, як і на держави. Також варто зазначити, що у приймаючих країнах часто немає або послаблений контроль за діяльністю ТНК як з боку держави, так і з боку великого бізнесу. Система відносин між державою і ТНК є діалектичною єдністю суперечностей. З одного боку, ТНК є важливим інструментом зовнішньоекономічного та зовнішньополітичного впливу, і держава не може не використовувати це в інтересах своєї присутності на світовій арені. З іншого боку, єдність інтересів не виключає наявності суперечностей: держава постійно намагається регулювати експорт капіталу, товарів, технологій різними методами, що не завжди пов’язується із довготерміновими планами ТНК [1, c. 69].

Табл. 2. ТНК, які за 2007 рік здійснили угод на суму понад 7 млрд. дол.. 

Діяльність ТНК на національному ринку може призвести до монополізації. Це особливо актуально для українського ринку, оскільки вітчизняна продукція не є достатньо конкурентоспроможною на міжнародному ринку і велика міжнародна корпорація може легко її витіснити. Крім того, в ході дослідження виявлено тенденцію до захоплення ринкової влади на найбільш швидкозростаючих та прибуткових ринках країни, олігополізуючи їх. Наприклад, ринок пива в Україні контролюється двома іноземними ТНК — Baltic Beverages Holding (ВВН) і Sun Interbrew (SI), які скупили акції українських пивзаводів на суму більше 7 млн. доларів США. Внаслідок цього, незалежним серед усіх виробників пива залишилося лише ВАТ «Оболонь».

Вітчизняна ТНК матиме змогу бути більш ефективною для країни, ніж виробник, діючий виключно в межах національного ринку. Суперництво за конкурентні позиції на ринку між українськими та закордонними ТНК сприятиме підвищенню ролі вітчизняної економіки і якнайповнішому задоволенню потреб споживачів [4, c. 34].

Найбільш пріоритетними сферами створення ТНК в Україні, на наш погляд, є наступні:

• авіаційна промисловість,
• воєнно-промисловий комплекс,
• електроніка,
• легка і харчова промисловість,
• машинобудування,
• металургійна сфера,
• наукові дослідження,
• програмування і веб-дизайн,
• ракетно-космічна галузь,
• транспорт,
• хімічна промисловість.

Вплив процесів глобалізації на економічний стан країни є досить суперечливим, що зумовлено певними суб’єктивними і об’єктивними причинами. Будь-яка країна, що приймає участь у міжнародних процесах, буде задіяна в глобалізації. Тому важливо не лише втримати свої позиції, а й одержати вигоду.

Одним з найбільш вигідних способів ведення бізнесу на сьогодні є створення транснаціональних корпорацій. Останнім часом, ТНК розширює корпоративну мережу через злиття або поглинання компаній в країні-реципієнті. Це призводить до монополізації ринку даної країни, контролювання і знищення національних виробників, тобто робить сильних ще сильнішими, а слабких ще слабшими. Україна ще не відчула всього впливу ТНК на національне виробництво, оскільки масштаб їх діяльності на території держави менший, у порівнянні з іншими країнами (наприклад, ЄС).

В Україні функціонує багато філій зарубіжних ТНК, а от українських ТНК у нас ще фактично одиниці: Індустріальний союз Донбасу, Систем Кепітал Менеджмент, Укрнафта, Приватбанк, УкрСіббанк. Близькою до статусу ТНК є фірма «Оболонь», якщо реалізує свій проект із будівництва заводу в Німеччині. Створити корпорації повного замкненого циклу, які б займалися видобутком сировини, її переробленням і виготовленням та реалізацією з неї продукції, Україна може лише в окремих галузях економіки. Фактично, повним замкненим циклом металовиробництва, що властивий ТНК, володіла колишня державна компанія «Криворіжсталь». Проте для повного визнання компанії як ТНК потрібна її повна фінансова прозорість, що на сьогодні для багатьох наших компаній є недозволеною розкішшю з певних суб’єктивних причин. Крім того, створення власних ТНК можливе в галузях, що найбільше інтегровані у світове господарство. Чи не найголовнішою такою галуззю в Україні є транспортування енергоносіїв на ринки європейських держав [5, с. 6].

Висновки

Визначення державою цілей свого розвитку та систематизація можливих цілей стратегій діяльності ТНК, які входять на її ринок, дають змогу вибору подальшої моделі розвитку їх взаємовідносин залежно від збігу чи суперечностей між цими цілями та можливостей лобіювання інтересів тієї чи іншої сторони залежно від розстановки сил у глобальному економічному середовищі під час прийняття рішень.

Очевидно, що для країни з перехідною та ще недостатньою конкурентоспроможною економікою більш доцільною є політика, спрямована на узгодження своїх інтересів з інтересами ТНК пошуку взаємно оптимальної економічної політики, ніж дотримання політики протистояння.

На основі наданого визначення було узагальнено систему критеріїв віднесення відносин до категорії “приватно-державне партнерство між країною, що приймає та ТНК”.

Такими критеріями є:

• наявність двох і більше стратегічних сфер співробітництва;
• однакове розуміння сторонами змісту відносин партнерства;
• поступальність відносин співробітництва (наявність попереднього тривалого висхідного розвитку відносин співробітництва та партнерства);
• наявність чітких механізмів реалізації та координації стратегічних інтересів у рамках партнерства;
• закріплення змісту і механізмів стратегічного партнерства в окремих документах.

Список використаної літератури

1. Гайдуцький І. Мотиви виходу ТНК на ринки нових країн / Іван Гайдуцький // Банківська справа. — 2008. — № 4. — С. 68-71
2. Гайдуцький І.П. Розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК) та їхній вплив на економіку країн // Економіка АПК. — 2008. — № 1.- С.53-57
3. Паньков В. Глобализация экономики: qualis es et vadia? [Текст] / В. Паньков // Мировая экономика и международные отношения. — 2011. — № 1. — С. 16-24
4. Пестушко В. ТНК в економіці України // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 7-8. — С. 34
5. Пестушко В. ТНК для України // Географія та основи економіки в школі. — 2009. — № 1. — С. 6
6. Пестушко В. ТНК у світовій економіці // Географія та основи економіки в школі. — 2008. — № 3. — С. 54-55
7. Фесенко М. ТНК і держава : Суперечливі взаємовідносини в умовах фінансової глобалізації // Зовнішні справи. — 2008. — № 10. — С. 46-49