Вступ

Вода – найважливіша складова середовища нашого мешкання. Після повітря, вода другий за значенням компонент, необхідний для людського життя. Наскільки важлива вода, свідчить той факт, що її зміст у різних органах складає 70 – 90 %. Вода необхідна для підтримки всіх обмінних процесів, вона бере участь у засвоєнні клітками живильних речовин.

Вода є теплоносієм і терморегулятором. Вона поглинає надлишки тепла і виділяє його, випаровуючи крізь шкіру і дихальні шляхи. Вода воложить слизуваті оболонки, очне яблуко і забезпечує рухливість суглобів.

Вода охоплює майже всі сфери життя і господарської діяльності людини. Як стрімко розвивається індустріальна цивілізація, настільки ж стрімко забруднюються ґрунт, ріки і водойми промисловими відходами. Вода зберігає смак і запах рослинності, мінералів, органічних речовин і газів, що містяться в ґрунті та у повітрі.

Висновок очевидний: при такому великому значенні води для людини, вода повинна бути відповідної якості, якщо ж вода містить які-небудь шкідливі речовини, то вони будуть неминуче поширені по всьому організму.

1. Актуальні питання стану якості питної води

Вода є одним із важливих елементів довкілля. Основними проблемами екології, які пов’язані з гідросферою планети, є умови забезпечення населення водою, її якістю та можливості її підвищення. До недавнього часу ці проблеми не стояли так гостро, в зв’язку з відносною чистотою природних джерел водопостачання та їх достатньою кількістю. Але в останні десятиріччя ситуація різко змінилася. Значна концентрація міського населення, різке збільшення промислових, транспортних, сільськогосподарських, енергетичних та інших антропогенних викидів призвели до порушення якості води, появі в джерелах водопостачання невластивих природному середовищу хімічних, радіоактивних та біологічних агентів. Все це робить ефективне водозабезпечення населення провідною проблемою сучасної гігієни.

Експертами ВОЗ встановлено, що 80% всіх хвороб в світі пов’язано з незадовільною якістю питної води та порушенням санітарно-гігієнічних та екологічних норм водозабезпечення.

Проблема питного водопостачання в Україні, як і в інших країнах світу існує не ізольовано, а й численних взаємозв’язках з народногосподарськими, водогосподарськими та екологічними проблемами. ЇЇ розв’язанню сприяють Водний і Земельний кодекси України, державні стандарти та галузеві нормативні документи, що регулюють утримання джерел питного водопостачання і забезпечення належної якості питної води.

В зв’язку з чим проблема забезпечення населення доброякісною питною водою є актуальною і її вирішення вбачається в створенні моніторинга гідросфери, особливо підземних та поверхневих джерел водопостачання.

Проведеними дослідженнями впродовж 2000-2001 років встановлено, що до 25% обстежених джерел децентралізованого водопостачання Черкащини забруднені нітратами. А в окремих районах таких, як — Корсунь-Шевченківський, Канівський та ін. до 50% вибірково-обстеженних джерел децентралізованого водопостачання забрудненні нітратами. В більшості районів області в обстежених колодязях вміст нітратів перевищує граничне — допустиму концентрацію до 2 — 4 разів, а в таких, як Маньківський, Катеринопільський, Уманський і більше. В 80% вибірково-обстеженних криниць підвищений вміст азотовміских сполук знаходився в вигляді нітратів та нітритів, що свідчить про віддалене в часі забруднення води (нітрати) та недавнє забруднення води (нітрити) органічними речовинами. Фактично спостерігається картина постійного забруднення

Використання питної води забрудненої нітратами в штучному харчуванні дітей раннього віку призводить до отруєння, навіть з фатальним кінцем.

Поява отруєнь нітратами води дітей раннього віку повинна розцінюватись, як загроза для життя та здоров’я населення.

Встановлено відхилення від вимог ГОСТ 2874-82 в питній воді й по іншим показниках якості води — загальній жорсткості-16, 2 мг-екв/л-, норматив-7,0 мг-екв/лю., вмісту марганцю -0,4, норматив-0.1 мг/л., вмісту загального заліза -0,91мг/л., норматив — 0,3 мг/л., вмісту фтору — 0,5мг/л- норматив — 5 мг/л.

Основними причинами забруднення джерел децентралізованого водопостачання в сільській місцевості є низький рівень загальноінформованості населення, щодо екологічної ситуації, що призвело до широкомасштабного спорудження всмоктуючих колодязів. Відношення кількості побудови всмоктуючих колодязів до кількості джерел децентралізованого водопостачання становить 1:1, при щільності 0,6 га. Люди не враховують того, що відходи, які містять азот повинні бути включенні в кругообіг азоту в вигляді органічних добрив, які необхідно вносити в грунт, де вони можуть бути використані більш ефективно ніж у водній системі.

Менш радикальним, але більш швидким шляхом е очищення води, забрудненої нітратами та нітритами на станціях комплексного очищення води питної, які сьогодні розробляються на Черкащині. Станції комплексного очищення води питної є різної комплектації і включають в себе: модуль очищення води, ультрафільтраційний апарат, модуль знезалізування води, іонообмінні фільтри, іонатор та ін. і можуть бути використані, як в промисловості так і в побуті

Приведені дані підтверджують необхідність подальшого проведення моніторингу підземних га поверхневих джерел водопостачання.

Слід відмітити, що не дивлячись що постійно впроваджуються заходи щодо оздоровлення підземних та поверхневих джерел водопостачання контроль за її якістю поки ще е одним із слабких місць сучасної екологічної та санітарної практики і потребує постійного удосконалення.

2. Проблеми питної води в Україні

Сотні мільйонів людей у європейських країнах живуть у будинках без водопроводу. У країнах Східної Європи води і каналізації в будинку немає 16% населення. У сільських районах цього регіону Європи без водопроводу обходиться більше половини населення.

За даними ООН, у регіоні Євросоюзу від пов’язаних з водою хвороб щодня вмирають 37 дітей. За 2006 рік таких випадків було 170 тисяч. Багато жертв — малята у віці від 6 до 11 місяців, повідомляє служба новин ООН.

Чистих місць на карті екологів небагато, ріки й водоймища надзвичайно забруднені. У багатьох регіонах викиди промисловості вже встигли отруїти навіть підземні води. Криза охопила й Дніпро, що постачає водою 2/3 населених пунктів України. Директор Українського науково-дослідного інституту «Укрводгео» С. Разметаєв стверджує, що «фактично, це вже вода забруднена, яка має потребу в глибокому складному очищенні й у такому вигляді не придатна для водопостачання». Схід і Південь України знаходяться у зоні небезпеки через надмірне техногенне навантаження. В окремих місцях і районах відхилення від якості води досягає 80%. На Заході держави ситуація краща, аграрні регіони зберегли чистоту води. За винятком Львівщини, яку забруднили нафтовидобувачі й керівники промисловості на початку минулого століття. Хлорування води ситуації не рятує.

Крім того, небезпечні для організму шкідливі продукти утворюються під впливом хлору й потрапляють до організму із водою. За кордоном питну воду не хлорують, а очищають мікроорганізмами. Українські екологи не раз пропонували уряду ввести біоочистку води та нові стандарти якості. Зараз 75 % водопроводів України мають потребу в заміні.

Відповідно до Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки України, у 2006-2007 році виявлено 25 випадків аварійного забруднення довкілля небезпечними хімічними речовинами, з них пов’язаних із наявністю у навколишньому середовищі шкідливих (забруднюючих) речовин понад гранично допустимі концентрації (ГДК): у питній воді — 3 випадки (Вінницька, Дніпропетровська, Івано-Франківська області); у підземних водах — 3 випадки (Волинська (2), Львівська області).

Однією з важливих передумов сталого розвитку є забезпечення водою в достатній кількості та якості як населення, так і виробництва. За запасами води, доступними для використання, Україна належить до малозабезпечених країн. Нерівномірний розподіл водних ресурсів у просторі та часі, деградація і антропогенне забруднення значною мірою обумовили критичну ситуацію щодо забезпечення якісною питною водою населення України. Більш ніж 75% людей в нашій країні споживають воду з поверхневих джерел водопостачання, які, за офіційними даними, є забрудненими.

Зношений стан об’єктів водно-каналізаційного господарства в містах, застарілі технології водопідготовки і очищення стоків, відсутність мережі централізованого питного водопостачання у сільській місцевості, де проживає близько 63% населення України, особливо в регіонах інтенсивного сільськогосподарського землекористування, обумовили нині значне погіршення якості питної води, що становить серйозну загрозу здоров’ю населення.

В Україні прийнято Закон «Про питну воду і питне водопостачання», яким встановлено принципи державної політики в сфері питного водопостачання: державне керування і регулювання; пріоритетність питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування; гарантоване першочергове забезпечення питною водою населення; раціональне використання питної води; нормування якості питної води; державні стандарти на питну воду, технології виробництва питної води; попереджувальний характер заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання; дотримання оптимального балансу використання поверхневих і підземних вод; обов’язковість державної експертизи; економічне стимулювання раціонального використання питної води; відповідальність у випадку порушення даного законодавства; відшкодування заподіяних збитків; вільний доступ до інформації про якість питної води; заборона відключення об’єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання.

Кожному споживачу питної води державою гарантується право вільного доступу до Інформації про якість питної води. З цією метою центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щороку готує і робить надбанням гласності Національну доповідь про якість питної води в Україні.

В міру загального погіршення якості природних вод усе більше приходиться займатися виведенням речовин, що додають воді присмаки і запахи, а також токсичних речовин.

Появу у воді присмаку і запахів викликають мінеральні розчинені і колоїдні речовини (сірководень, хлор, залізо), а також органічні сполуки.

Вибір методу дезодорації води залежить від походження запахів і присмаку. Якщо причиною є мінеральні розчинені і колоїдні речовини, проблема зважується демінералізацією, знезалізенням, дегазацією води. Однак основне питання дезодорації – питання видалення з води розчинених органічних речовин. Це вимагає спеціальної обробки води. З даною проблемою тісно зв’язана проблема видалення з води токсичних речовин, що знаходяться там, як правило, у малих кількостях.

Питна вода являє собою продукт харчування людини, а необхідний ступінь її очищення і знезаражування є гарантією здоров’я і довголіття. Однак придатної для використання не так багато, і її кількість увесь час зменшується.

Прийшов час, коли людина зобов’язана взяти на себе турботу про дбайливу витрату ресурсу, а також по його очищенню, яку вірніше було б назвати водопідготовкою. При цьому варто дотримувати вимоги екології, тобто щоб процес якнайменше порушав природну рівновагу.

Державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах:

— державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання;

— пріоритетності питного водопостачання перед іншими видами спеціального водокористування;

— гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб;

— раціонального використання питної води;

— науково обґрунтованого нормування якості питної води, нормативів її споживання та формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;

— наближення вимог державних стандартів щодо питної води, технологій виробництва питної води, а також засобів вимірювання і методів оцінки до відповідних стандартів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському Союзі;

— запобіжного характеру заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання;

— дотримання оптимального балансу використання поверхневих і підземних вод для питного водопостачання;

— обов’язковості державної експертизи і оцінки експлуатаційних запасів підземних вод для питного водопостачання;

— обов’язковості державної екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи;

— економічного стимулювання раціонального використання питної води споживачами;

— невідворотності відповідальності у разі порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання;

— відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання;

— забезпечення вільного доступу до інформації про якість питної води;

— додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб’єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання;

— ліцензування господарської діяльності із централізованого водопостачання та водовідведення;

— заборони відключення об’єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об’єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

3. Глобальне забруднення води в світі

Вивіз сміття — це проблема, яка вирішувалася на всьому протязі існування людини, але в сучасному світі виникають нові проблеми, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища, такі як забруднення водного середовища. Більше півтора мільярдів людей відчувають брак чистої питної води і близько п’яти мільйонів смертей у світі можна пов’язати з передаються через воду хворобами. Майже 2 / 3 планети покриті океанами, при цьому ці маси води служили безмежної звалищем, куди вивозили сміття. Стічні води, різне сміття, поховання токсичних відходів та розливи нафти постійно скорочують здібності розчинення океанів, і як наслідок більшість прибережних вод схильне постійному забрудненню. Слідство всіх ці процесів, це зубожіння дикої природи, закриття з-за великої кількості бактерій пляжів і т.п.

Якість води напряму пов’язано зі споживанням води та зі станом економічного розвитку регіону. У промислово розвинених країнах бактеріальне забруднення водної поверховості викликало серйозні проблеми зі здоров’ям населення в великих містах ще в середині 19 століття. У той час як передаються через воду хвороби були усунені в розвиненому світі (Європа), спалахи холери та інших подібних хвороб до цих пір все ще відбуваються в країнах, що розвиваються. Індустріальні та сільськогосподарські хімікати, нітрифікації грунтової води, окислення поверхневих вод забрудненням повітря — сучасні явища загрозливі водного життя в багатьох частинах світу. Якщо в розвинених країнах забруднення виникали послідовно і боротьба з ними досить успішна, то не так давно стали промислово розвиненими країнами Китай, Індія, Бразилія, Мексика і тепер стикаються з усіма цими проблемами відразу і одночасно, що ускладнює комплексне вирішення цих проблем.

Глобальна екологічна катастрофа не неминуча. Але весь цивілізований світ повинен працювати над вирішенням цих проблем, працювати і з країнами, що розвиваються, щоб гарантувати, що індустріалізація їх економік не додавала додаткових проблем до проблеми охорони навколишнього середовища в усьому світі.

Сьогодні в багатьох куточках нашої планети потреба в прісній воді починає перевищувати її доступність, і немає ніяких підстав сподіватися, що ситуація вирішиться сама собою. В даний час одна людина з шести, тобто більше мільярда людей по всій Землі, страждають від нестачі питної прісної води. Відповідно до даних ООН, до 2025 р. більш ніж половина країн земної кулі або зазнає серйозного перевантаження (наприклад, коли потрібна більша кількість прісної води, ніж є), або ж там виникне відвертий її дефіцит. До середини століття вже до трьох чвертей населення Землі зіткнеться з проблемами прісної води.

Вчені очікують, що її дефіцит стане повсюдним значною мірою тому, що населення зростає, а багато людей стають багатшими (що збільшує попит на воду), а також оскільки глобальна зміна клімату веде до опустелювання і зниження водозабезпеченості багатьох регіонів. Більш того, багато джерел води знаходяться під загрозою через забруднення стоками та промисловими викидами, змиву добрив з полів і проникнення солоної води в прибережних зонах у водоносні шари через відкачування ґрунтових вод. Оскільки проблеми прісної води можуть привести до голоду, хвороб, політичної нестабільності і навіть до збройних конфліктів, нездатність прийняти належні заходи загрожує серйозними наслідками.

Уряди та органи влади на всіх рівнях повинні сформулювати та реалізувати конкретні плани з реалізації політичних, економічних і технологічних заходів, які зможуть забезпечити водну безпеку в сьогоденні і майбутньому.

Світові ресурси прісної води знаходяться під загрозою через те, що потреби в ній підвищуються в багатьох галузях. Дедалі більшій кількості населення потрібно все більше води. При цьому зміни клімату швидше за все сприятимуть виникненню засух.

Органи влади повинні вирішити, як отримати достатню кількість води і при цьому не знищити природні екосистеми, з яких вона надходить.

Застосування нових поліпшених методів опріснення допоможе запобігти нестачі води і збільшити її доступність.

Проте уряди на всіх рівнях повинні почати формувати відповідну політику і проводити інвестиції в інфраструктуру систем водопостачання вже зараз.

Для того щоб розібратися у світовій проблемі водозабезпечення, необхідно зрозуміти, яка кількість прісної води потрібна в розрахунку на одну людину, а також вивчити фактори, що заважають водопостачанню та збільшують потребу у воді в різних частинах світу. Малін Фалкенмарк (Malin Falkenmark) зі Стокгольмського міжнародного інституту води та інші вважають, що кожній людині на Землі в середньому потрібно як мінімум 1 тис. куб. м води на рік, яка витрачається для пиття, гігієни та сільськогосподарського виробництва продуктів харчування. Ступінь забезпеченості залежить від регіону, оскільки розподіл водних ресурсів на Земній кулі дуже неоднорідний.

Особливо важко забезпечити людей необхідною кількістю води в посушливих регіонах слаборозвинених країн і країн, що розвиваються, при високій густині населення, оскільки потреба у воді там дуже велика, а її доступність обмежена. Такі річки, як Ніл, Йордан, менше Янцзи і Ганг, сильно міліють протягом значної частини року. А під Нью-Делі, Пекіном і багатьма іншими інтенсивно зростаючими містами падає рівень ґрунтових вод.

З проблемами прісної води все частіше починають стикатися і в розвинених країнах. Наприклад сильні посухи в США недавно привели до її дефіциту в багатьох містах в північній частині штату Джорджія і на великих територіях Південно-Заходу.

Висновки

Питна вода являє собою продукт харчування людини, а необхідний ступінь її очищення і знезаражування є гарантією здоров’я і довголіття. Однак придатної для використання не так багато, і її кількість увесь час зменшується.

Прийшов час, коли людина зобов’язана взяти на себе турботу про дбайливу витрату ресурсу, а також по його очищенню, яку вірніше було б назвати водопідготовкою. При цьому варто дотримувати вимоги екології, тобто щоб процес якнайменше порушав природну рівновагу.

Велика частина Американського континенту і Євразія мають рясні джерела води. Однак кілька регіонів страждають від «фізичної» нестачі — коли потреба у воді перевищує її наявність. Інші регіони, в тому числі Центральна Африка, деякі частини Індійського субконтиненту і Південно-Східної Азії, зіткнулися з «економічною» нестачею води, коли недостатня технічна грамотність, погане урядове управління або нестача коштів обмежують доступ до води навіть при наявності достатніх її джерел.

Однак населення зростаючих міст потребує води для пиття, а також для гігієни та санітарії. Постійно зростаючі потреби в рідині для звичайних міських змивних туалетів можна знизити, застосовуючи пристрої, які не потребують води або витрачають її в невеликих кількостях. За допомогою цієї технології сеча направляється для використання в сільському господарстві, а інша речовина перетворюється на місці в органічний компост. Пристрої діють за тим же принципом, що і звичайна садова компостна купа. За допомогою аеробних мікроорганізмів у них відбувається розщеплення фекалій в нетоксичну масу, багату поживними речовинами для рослин, яку можна використовувати як добриво. Технологія може використовуватися абсолютно безпечним чином навіть в умовах дуже щільного міського заселення, як демонструє приклад Gebers Housing Project в передмістях Стокгольма.

По суті, дана технологія дозволяє відокремити санітарні системи від водопостачання, що за умови широкого впровадження дозволить зберегти значні кількості прісної води.

Список використаної літератури

1. Багнюк В. Питна вода: якою вона має бути // Надзвичайна ситуація. — 2007. — № 5. — С. 34-37
2. Гончарук В. Проблеми забезпечення населення України питною водою // Колега. — 2001. — № 3. — С. 11-14
3. Гулієва Н.М. Проблеми забезпечення екологічно чистою питною водою населення, яке проживає на територіях радіоактивного забруднення [Текст] / Н. М. Гулієва, В. Д. Рудь // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 10. — С. 194-202
4. Загальнодержавна програма «Питна вода України» на 2006-2020 рр [// Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 2. — С. 644-661
5. Косянчук І. Вода з під крана — питна чи технічна? [Текст] / Інна Косянчук // Урядовий кур’єр. — 2010. — 22 липня. — С. 8-9
6. Курик М. Екологія питної води // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2003. — № 42-43. — С. 10-13
7. Маловічко С. Забруднення продуктів харчування та питної води, його вплив на здоров’я людини // Біологія. — 2008. — № 11. — С. 14-19
8. Скрипник, Ольга. Вода з крана — питна чи умовно придатна?… [Текст] / Ольга Скрипник // Дзеркало тижня. — 2010. — 27 березня. — С. 12
9. Тимочко Т.В. Всеукраїнська екологічна ліга про поліпшення питного водопостачання та охорону вод в Україні // Екологічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 27-29
10. Топольний Ф.П. Якість питної води як функція якості ґрунту // Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. — 2011. — № 9 : Серія «Стан навколишнього середовища». — С. 2-5