Шляхи навчання діалогічного мовлення

Вступ

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами сучасного суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого–педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну межу навчання і вивчення іноземних мов, а саме: оволодіння іншомовним, міжкультурним спілкуванням, шляхом формування і розвитку вмінь навичок діалогічного спілкування.

Для навчання діалогічного спілкування, слід зазначити особливості комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування. Серед них зазначимо наступні:

Мова розглядається як засіб спілкування. Перевага віддається оволодінню поняттями та функціями.
Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Вони є головними автономними суб’єктами навчання, які володіють когнітивними й метакогнітивними стратегіями та прийомами оволодіння мовою й іншомовним спілкуванням та відповідають за свої успіхи і невдачі.
Основними цілями є соціальна відповідність та прийнятність.
Урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь діяльнісно-орієнтованих й інтелектуально-орієнтованих завдань, які дають змогу вивчати іноземну мову як основний засіб міжкультурного спілкування в процесі цього спілкування.
Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано.
Типовими завданнями є заповнення інформаційних програм, розв’язання проблем, рольова гра, симуляція.
Типовими формами інтерактивності є групова і парна робота.
Змінюється роль вчителя в процесі навчання. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії у визначенні цілей та шляхів вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації.
Змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі і розглядаються, як свідчення процесу навчання.
Рідна мова використовується зрідка, де необхідно, коли це виправдано складною ситуацією.

Питання комунікативного підходу до навчання іншомовного спілкування, зокрема навчання діалогічного мовлення, є дуже актуальним для освіти в сучасній школі. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках іноземної мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі так і учні. Дуже часто зустрічається такий вид роботи, як «вчитель – учні», а не «учні – учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування. Важливим недоліком у вивченні іноземної мови та іншомовного спілкування є використання не іноземної мови, а рідної, що не веде до ефективного сприйняття та подальшого використання іншомовного матеріалу.

Звідси, актуальність нашого дослідження полягає у наступному: з одного боку, дискусія є ефективним засобом розвитку непідготовленого іншомовного спілкування, з іншого боку, проблема визначення шляхів навчання діалогічного мовлення у контексті комунікативного підходу не достатньо розроблена у методиці викладання іноземних мов у школі.

Об’єкт дослідження – процес визначення та встановлення шляхів навчання діалогічного мовлення.

Предмет дослідження – зміст і комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів та аспектів.

Мета дослідження полягає в розробці методики навчання діалогічного мовлення з використанням різних шляхів до навчання цього виду мовлення.

Завдання дослідження:

Уточнити психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку для навчання діалогічного мовлення.
Визначити особливості навчання діалогічного мовлення та його функції.
Вивчити різні шляхи для навчання діалогічного мовлення.
Розробити комплекс вправ для оволодіння вмінь і навичок діалогічного мовлення.

Методи дослідження:

Опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови.
Лінгвометодичний аналіз автентичного діалогу.
Створення шляхів та системи вправ для навчання діалогічного мовлення.
Запропонування комплексу вправ з використанням різних шляхів з для навчання діалогічного мовлення.

Розділ І.Теоретичні основи дослідження

1.1. Психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку для навчання діалогічного мовлення

Велика увага в програмі середньої загальноосвітньої школи 1-4 класів з іноземної мови надається питанням оволодіння учнями вміннями орієнтуватися в ситуації спілкування, зв’язно, логічно, послідовно викладати думки. Саме цим пояснюється потреба в якісному навчанні школярів діалогічного мовлення.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивне засвоєння дітьми лексики, граматики (відомостей про граматичні форми), елементів синтаксису (відомостей про нескладні синтаксичні конструкції), а також відомостей про інтонування речень і текстів. Розвиток мовлення, у тому числі й діалогічного, слід поєднувати з вивченням відомостей з фонетики, граматики, правопису.

Діалогічне мовлення школярів необхідно збагачувати новими словами. На уроках учитель повинен проводити словникову роботу, постійну увагу приділяючи визначенню рівня сформованості в дітей основних навичок говоріння. Говоріння має бути правильним, свідомим, виразним.

Усне мовлення учнів має бути грамотним, виразним, емоційним, що передбачає:

розпізнавання ними відтінків лексичних значень слів, словосполучень, фраз та усвідомлення змісту всієї розповіді;
уміння в темпі, нормальному для сприймання співрозмовником, передати, доповнити, продовжити сказане чи почуте, застосовуючи художні засоби виразності, та вживання синонімів із метою уникнення повторення слів;
знання дітьми норм етики спілкування.

Навчання школярів мовлення, зокрема діалогічного, ґрунтується на врахуванні педагогічних закономірностей і таких лінгвометодичних принципів:

взаємозв’язок у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів;
функціонально-комунікативна спрямованість;
стилістична диференціація;
взаємозв’язок розвитку усного і писемного мовлення;
оцінка виразності мовлення;
розвиток чуття мови;
взаємозв’язок мовлення і мислення;
системний підхід до мовленнєвого розвитку;
активне керівництво процесом розвитку мовлення; безперервність і наступність в мовленнєвому розвитку;
оптимізація у виборі методів, прийомів та засобів навчання мовлення.

Принцип взаємозв’язку в навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів передбачає чітке визначення і врахування загальних вимог щодо засвоєння учнями мовних і мовленнєвих знань та виховання й розвитку молодших школярів відповідно до змісту шкільної програми.

Принцип функціонально-комунікативної спрямованості під час навчання молодших школярів допоможе вчителеві реалізувати соціальне замовлення щодо виховання особистості, здатної вільно працювати в різних галузях людської діяльності.

Принцип стилістичної диференціації означає додержання законів функціональної стилістики, орієнтацію школярів на використання мовних засобів, адекватних завданням та умовам спілкування, формування вмінь обирати найбільш вдалий варіант серед усіх відомих.

Принцип взаємозв’язку в розвитку усного і писемного мовлення вимагає чергувати усне й писемне діалогічне мовлення, не віддаючи переваги жодній з форм..

Принцип оцінки виразності мовлення у процесі навчання наукового діалогічного мовлення означає добір таких вправ, які формували б уміння оцінити, наскільки влучними і виразними в стилістичному відношенні є дібрані для висловлювання думки мовні одиниці.

Принцип розвитку чуття мови полягає в розвитку інтуїтивних здібностей школярів щодо додержання норм літературної мови. Мовне чуття формується внаслідок спостереження за стильовими ознаками, а також під час роботи над помилками.

Принцип взаємозв’язку мовлення і мислення у процесі роботи над діалогічним мовленням означає оволодіння молодшими школярами системою розумових дій: операцій аналізу і синтезу. Оперуючи різними категоріями мислення, доводиться шліфувати свою думку, удосконалювати її, використовуючи для цього найрізноманітніші мовні одиниці.

Принцип системного підходу означає:

відносну самостійність у роботі;
цілеспрямованість;
урахування взаємозв’язку в формуванні умінь і навичок будувати діалогічне мовлення між наступним і попереднім класами.

Принцип активного керівництва процесом навчання молодших школярів полягає в тому, що формування комунікативних здібностей учнів повинно бути під постійним контролем учителя, спрямовуватись у потрібне русло. Вчитель повинен дбайливо ставитись до власної культури мовлення, створювати відповідне мовленнєве середовище.

Принцип комплексного підходу до процесу навчання діалогічного мовлення передбачає, що розвиток усіх видів мовленнєвої практики (говоріння, слухання, письмо) — взаємозв’язаний процес.

Принцип безперервності і наступності – означає постійне вдосконалення мовленнєвої культури на всіх етапах навчання.

Принцип оптимізації у виборі методів, прийомів та засобів навчання учнів діалогічного мовленню передбачає добір найефективніших шляхів, які забезпечують свідомість у побудові діалогічного мовлення.

Керуючись цими принципами, ми намагаємось, розвиваючи діалогічне мовлення, формувати в учнів уміння розмірковувати, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, розвиваємо творче мислення, пам’ять, спонукаємо дітей до будови власних висловлювань.

Формування творчої особистості, здатної плідно працювати в різноманітних сферах суспільної діяльності, тісно пов’язана із засвоєнням правил спілкування у різноманітних комунікативних ситуаціях. Тому завдання вчителя — навчити молодших школярів вільно володіти діалогічним та монологічним мовленням, емоційно-експресивними засобами, постійно дбати про мовленнєву досконалість. Це одна з першочергових і актуальних проблем у системі мовної шкільної освіти.

Використання комунікативного підходу при навчанні діалогічного мовлення дітей молодших класів дає можливість розвивати творчі здібності дітей в обґрунтуванні власних думок і відповідей. Діти навчаються розмірковувати над тими проблемами, які ми ставимо перед ними в процесі навчання. Удосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів на сучасному етапі зумовлюється передусім зростаючими соціальними потребами в особистості високої мовленнєвої культури, здатної вільно користуватися мовними засобами в різноманітних комунікативних ситуаціях. Така система ефективно допомагає підвищенню рівня розвитку діалогічного мовлення, вдосконаленню інтонаційних умінь і навичок, розвитку зв’язного мовлення.

В учнів початкових класів необхідно сформувати такі вміння:

складати діалог на задану тему;
використовувати формули мовленнєвого етикету («ввічливі» слова, тощо);
дотримуватись правил спілкування (не перебивати співрозмовника, заохочувати його висловлювати свою думку, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати);
додержувати норм літературної мови.

1.2. Особливості діалогічного мовлення та його функції

Діалогічне мовлення характеризується певними комунікативними психологічними й лінгвістичними особливостями. Діалогічне мовлення – це процес взаємодії двох або більше учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.

Розглянемо комунікативні, психологічні та мовні особливості цього виду мовленнєвої діяльності.

Діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

Запит інформації – повідомлення інформації;
Пропозиція (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття/неприйняття запропонованого;
Обмін судженнями/думками/враженнями;
Взаємопереконання/обґрунтування власної точки зору.

Кожна з цих функцій має свої специфічні мовні засоби та є домінантною у відповідному типі діалогу.

Охарактеризуємо діалогічне мовлення з психологічної точки зору.

Діалогічне мовлення завжди вмотивоване. Проте в умовах навчання мотив сам по собі виникає далеко не завжди. Отже, необхідно створити умови, за яких у школярів з’явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття, тобто, за висловом К. Станіславського, слід поставити їх у «запропоновані обставини». Крім того, сприятливий психологічний клімат на уроці, доброзичливі стосунки, зацікавленість у роботі сприятимуть вмотивованості діалогічного мовлення.

Діалогічне мовлення, як і монологічне, характеризується зверненістю. Спілкування, як правило, проходить у безпосередньому контакті учасників, які добре обізнані з умовами в яких відбувається комунікація. Діалог передбачає зорове сприйняття співрозмовника й певну незавершеність висловлювань, що доповнюються позамовними засобами спілкування (мімікою, жестами, контактом очей, позами співрозмовників). З їх допомогою мовець виражає свої бажання, сумніви, жаль, припущення. Отже, їх не можна ігнорувати в навчанні іншомовного спілкування.

Однією з найважливіших психологічних особливостей діалогічного мовлення є його ситуативність. Ситуативним діалогічне мовлення є тому, що часто його зміст можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, в якій воно здійснюється.

Іншими словами, існує чітка співвіднесеність діалогічного мовлення з ситуацією, що, однак, не слід розуміти буквально. Справа в тому, як зазначає Ю. І. Пассов, що власне зовнішніх обставин ситуації у момент мовлення може не бути, проте вони існують у свідомості комумікантів. Це можуть бути якісь минулі події, відомі лише співрозмовникам, їхні переживання, життєвий досвід, спільні відомості. Класичним прикладом ситуативності є репліка «Іде!», яка в школі може означати, що йде вчитель і учням слід негайно заходити до класу й сідати на свої місця, а на трамвайній зупинці – появу довгоочікуваного транспорту й т. п.

Слід зазначити, що в процесі навчання нас цікавлять не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, що спонукають до мовлення. Такі ситуації називають мовленнєвими, або комунікативними. Вони завжди містять у собі стимул до мовлення.

Уявімо, що ви відчуваєте спрагу. Якщо ви прийшли додому, то, звичайно, підете на кухню і вип’єте води (соку,чаю тощо). Але коли ви прийшли в гості, то потреба випити води стане стимулом до мовлення, в даному разі – звернення до господині (господаря) дому: «Чи не дасте мені склянку води? У мене страшенна спрага». Реакція співрозмовника буде як вербальною («Будь ласка», «Із задоволенням» тощо), так і невербальною: він (вона) наллє вам склянку води або пригостить чашкою чаю. З вашого боку буде висловлена подяка.

Питаннями ситуативності мовлення й створення навчальних комунікативних ситуацій займалося багато вчених: Є. П. Шубін, Й. М. Берман і В. А. Бухбіндер, В. А. Скалкін і Г. А. Рубінштейн, Є. М. Розенбаум, В. О. Артемов, Ю. І. Пассов, А. Хорнбі та багато інших.

Проте ніхто доступніше за В. О. Артемова не сформулював компонентного складу комунікативної ситуації, аналізуючи комунікативні ознаки мовленнєвих вчинків: «…для сценічної актуалізації мовленнєвого вчинку важливо враховувати: хто, кому, що, навіщо, за яких обставин і з яким ставленням повідомляє й наказує, пропонує тощо» Спираючись на роботу, можна конкретніше визначити компоненти комунікативної ситуації:

комуніканти та їх стосунки (суб’єкти спілкування);
об’єкт (предмет) розмови;
ставлення суб’єкта (суб’єктів) до предмета розмови;
умови мовленнєвого акту.

Навчальні комунікативні ситуації створюються на уроці за допомогою вербальних і різних невербальних аудіовізуальних засобів. Вони мають стимулювати мотивацію навчання, викликати інтерес до участі у спілкуванні, бажання найкраще виконати завдання.

Характерною особливістю діалогічного мовлення є його емоційна забарвленість. Мовлення, як правило, емоційно забарвлене, оскільки мовець передає свої думки, почуття, ставлення до того,про що йдеться. Це знаходить відображення у відборі лексико-граматичних засобів, у структурі реплік, в інтонаційному оформленні тощо. Справжній діалог містить репліки подиву, захоплення, оцінки, розчарування, незадоволення та інше.

Іншою визначальною рисою мовлення є його спонтанність. Відомо, що мовленнєва поведінка кожного учасника діалогу значною мірою зумовлюється мовленнєвою поведінкою партнера. Саме тому діалогічне мовлення, на відміну від монологічного, неможливо спланувати заздалегідь. Обмін репліками відбувається досить швидко, і реакція вимагає нормального темпу мовлення. Це й зумовлює спонтанність, непідготовленість мовленнєвих дій, потребує досить високого ступеня автоматизму та готовності до використання мовного матеріалу.

Діалогічне мовлення має двосторонній характер. Спілкуючись, співрозмовник виступає то в ролі мовця, то слухача, який повинен реагувати на репліку партнера. Іншими словами, обмін репліками не може здійснюватись без взаємного розуміння, яке відбувається через аудіювання. Отже, володіння діалогічним мовленням передбачає володіння говорінням та аудіюванням, що вимагає від учасників спілкування двосторонньої мовленнєвої активності та ініціативності.

Виходячи з цього, в учнів необхідно розвивати вміння ініціативно
розпочинати діалог, реагувати на репліки співрозмовника та спонукати його до продовження розмови.

Висновки до першого розділу

В цьому розділі ми розглянули ряд теоретичних положень, які необхідно знати і застосовувати при навчанні різними шляхами діалогічного мовлення. Важливі пункти цього розділу висвітлені у параграфах, які стосуються психологічних особливостей учнів у процесі навчання діалогічного мовлення; у параграфах, в яких розглянуто особливості діалогічного мовлення та його функціональні типи.

Для кращого забезпечення навчання учнів різним шляхам діалогічного мовлення слід звернути увагу на вимоги до навчання діалогічного мовлення у середніх класах, які визначені у державній навчальній програмі. Дані вимоги необхідно враховувати у розробці завдань для ведення діалогу або дискусії:

Навчання різним шляхам діалогічного мовлення неможливо без знання особливостей комунікативного підходу у навчанні іншомовного спілкування. Комунікативний напрямок передбачає самостійну роботу учнів в режимі «учень – учень»; учні самі відповідають за свої успіхи та невдачі; спілкування на уроці іноземної мови проходить інтегровано без використання рідної мови.

Розділ ІІ. Практична частина дослідження

2.1. Новітні вимоги державної програми до навчання діалогічного мовлення

Нова програма будується на комунікативному методі навчання іноземної мови в загальноосвітніх закладах, який спрямований на володіння іншомовним між культурним спілкуванням шляхом формування і розвитку між культурної комунікативної компетенції. Мова вивчається через особисту діяльність учнів. Саме вони є тепер головними суб’єктами навчання, які повинні оволодівати різні прийоми і стратегії іншомовного спілкування (діалогічного) та учні самі відповідають за свої успіхи та невдачі.

Зроблено акцент на інтегроване опанування учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування у чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі, — в типових ситуаціях.

На кінець кожного року навчання в програмі запропонована детальна характеристика мовленнєвої компетенції в різних видах мовленнєвої діяльності. Розглянемо нижче якими вміннями діалогічного мовлення повинні володіти учні молодших класів на кінець навчального року.

На кінець 2-го класу (перший рік навчання) учні повинні уміти за зразком ставити запитання різних типів;
відповідати на них згідно мовним матеріалом;
реагувати на репліки вчителів і однокласників;
висловлювати згоду (незгоду), пробачення, співчуття, радість, схвалення (несхвалення), пропозиції, ставлення (позитивне, негативне), відмову;
вести діалог-розпитування.

Висловлювання кожного співрозмовника повинно містити не менше 2-3 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні..

На кінець 3-го класу учні повинні вміти:
вести діалог за формами: запитання — відповідь, твердження – згода/незгода, привітання – відповідь;
реагувати на репліки вчителя і однокласників;
вести діалог етикетного характеру в стандартних ситуаціях спілкування (діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін думками);
звернутися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку;
створити мікро-діалоги, виступаючи в певних ролях;
використовувати позамовні засоби спілкування (жести, міміку);
використовувати стягнені форми.

Висловлювання кожного співрозмовника повинно містити не менше 4-5 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.

На кінець 4-го класу умови для ведення діалогу залишаються такими ж, як і для ученів 2-го і 3-го класів, однак додається ще уміння:
починати розмову використовуючи ініціативну репліку;
правильно і швидко реагувати на репліку співрозмовника реактивною реплікою.

Кількість реплік залишається такою ж, як і у третьому класі.

Наведені вище вимоги до навчання діалогічного мовлення були враховані при розробці системи комплексу вправ, що містяться у другому розділі нашого дослідження.

2.2. Характеристика шляхів навчання діалогічного мовлення

Існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основні. Перший шлях – «згори вниз» — навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу зразка з його подальшим варіюванням, а згодом і створювання власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий – «знизу вгору» — надання елементів для самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не включає прослуховування діалогів – зразків. Відомо, що діалогічна єдність складається з реплік – ініціативних та репродуктивних. За висловом Скалкіна В.Л., учнів насамперед необхідно навчити «реплікування», тобто швидко й адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя, а також продукувати ініціативні репліки за зразком вчителя.

Навчання реп лікування можна вважати підготовчим, або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів. Коли учні засвоять репліку – реакцію та ініціативну репліку певної діалогічної єдності, можна переходити до першого етапу формування навичок і вмінь діалогічного мовлення – оволодіння певними діалогічними єдностями. Другим етапом формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів є оволодіння ними мікро-діалогом. На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціональних типів. (див. табл.. 3)

Під час навчання учнів за комунікативною методикою діалогічного мовлення слід використовувати такі методичні прийоми, як спілкування в межах певного контексту чи ситуації (соntехtuаlisеd рrасtісе), складання діалогу з розрізнених реплік (jumblеd dіаlоguеs), наповнення й завершення діалогу (dіаlоguе соmрlеtіоn), складання діалогу «крок за кроком» (disсоursе сhаіns), а також на основі програми чи схеми спілкування, складання діалогів за опорними сигналами (сuеd dіаlоguеs) та письмове складання діалогів.

Дуже важливе місце у процесі навчання діалогічного мовлення необхідно відвести рольовій грі, наприклад, у формі обміну інформацією, на основі сценарної розробки, у формі встановлення, підтримки й розвитку міжособистісних відносин, а також у вигляді різних ігрових прийомів (дія з предметами, пантоміма, використання фото і малюнків, текстів, газетних публікацій).

Значну увагу треба приділяти моделюванню ситуацій спілкування на міжособистісній основі (sіmulаtіоn), прийомам дискусійного обговорення. Слід зазначити, що предметом особливої уваги є навчання самовираження в процесі іншомовного спілкування. Тому на цьому етапі перевагою е використання інтерв’ю, техніки дискусії, техніки розповіді та проектної методики.

Таблиця 3

Діалогічні єдності, характерні для різних

функціональних типів діалогу

Функціональні типи діалогу	Види діалогічних єдностей
1. Діалог – розпитування	· Запитання – відповідь · Повідомлення – запитання · Питання – відповідь є повідомлення · Повідомлення – повідомлення · Повідомлення – повідомлення у відповідь є додаткове повідомлення
2. Діалог – домовленість	· Запитання – відповідь + повідомлення · Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення · Повідомлення + повідомлення у відповідь є запитання · Спонукання – згода · Запитання – відповідь · Повідомлення – запитання
3. Діалог – обмін враженнями, думками	· Повідомлення – повідомлення · Запитання – відповідь + повідомлення · Повідомлення – запитання · Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення · Запитання – відповідь
4. діалог – дискусія	· Повідомлення – повідомлення · Запитання – відповідь · Повідомлення – відповідь · Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

2.3. Система та комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення

Система вправ для навчання діалогічного мовлення складається з трьох основних етапів: І етап – початковий, на якому відбувається презентація матеріалу; ІІ етап – середній, на якому відбувається практика сформованих вмінь та навичок діалогічного мовлення; ІІІ етап – останній, креативний – на цьому етапі відбувається творча, самостійна робота учнів у процесі діалогічного мовлення. Розглянемо типи вправ, які притаманні кожному з зазначених нами етапів.

Етап І. Вправи першого етапу умовно – мовленнєві, рецептивно – репродуктивні. Вони можуть бути імітативні, підстановчі, трансформаційні, запитання – відповіді, вправи на обмін репліками. Усі вправи на цьому етапі виконуються послідовно в таких режимах: «вчитель – учень», «учень – вчитель», «фонограма — учень», «учень – фонограма», «учень – учень».

Наприклад: Вправа 1

А: I’m interested in dancing.

В: I’m interested in dancing too.

А: I’m interested in reading books.

В: I’m interested in reading books too.

Етап ІІ. Вправи другого етапу спрямовані на розвиток умінь складати мікродіалоги і паралельно вдосконалювати навички оволодіння діалогічними єдностями. Використовуючи засвоєні раніше діалогічні єдності, учні складають діалоги із двох – трьох діалогічних єдностей.

Вправи другого етапу відбуваються у певних навчально – мовленнєвих ситуаціях і з комунікативним завданням. Учням пропонують слухові вербальні опори (фонограма діалогу – зразка) і зорові вербальні опори (мікродіалог – підстановчу таблицю і мікродіалог – схему), які складаються на основі мікродіалогу – зразка. Після перевірки розуміння мікродіалогу – зразка учні слухають його вдруге і в паузах повторюють кожну репліку за диктором або вчителем.

Наприклад: Вправа 2

— ……………………………..?

-It made a deep impression on me,too.How did you like the singing?

— ……………………………….?

— Yes, he is my favourite opera singer.

Етап ІІІ. Вправи третього етапу направлені на навчання учнів складати і вести власні діалоги згідно з навчально – мовленнєвими ситуаціями на рівні вимог програм. Вправи третього етапу продуктивні. Усі опори зняті, вправи мають самостійний характер. На цьому етапі пропонується навчально – мовленнєві ситуації для учнів, ступінь розгорнутості кожного з компонентів поступово змінюється – зменшується – залежно від набутих учнями діалогічних умінь. Наведемо приклад вправи даного етапу.

Вправа 3. Тема «Покупки»

Завдання першому партнеру: You are an absent-minded customer. Now you are at the Hat Department. Choose the hat.

Завдання другому партнерові: You are a shop assistant .Your customer is very absent-minded. Help him to choose the right thing. Be polite.

Як було зазначено нами у попередніх параграфах дослідження, існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення: навчання діалогічній єдності, навчання мікро діалогу та макродіалогу (самостійна робота учнів). Ми також відокремили і інші шляхи навчання діалогічного мовлення за допомогою тексту – зразка, на основі складання діалогу «Крок за кроком», створюючи певну ситуацію спілкування та використовуючи рольову гру. Розглянемо умови навчання діалогічного мовлення за даними засобами та наведемо приклади формулювання завдань до таких вправ.

Засіб 1. Навчання діалогічного мовлення з використанням тексту – зразка.

Робота з діалогом – зразком орієнтована на оволодіння зразками – виразами іноземною мовою, тренування комунікативної взаємодії учнів, оперування мовним матеріалом у діалогічному мовленні, виконання різних трансформацій з текстом діалогу, а також на формування навичок і вмінь складання діалогу за зразком.

Робота з діалогом – зразком може бути запропонована у таки вправах:

Прослухайте діалог без тексту з попередніми орієнтирами (запитання за змістом, правдивими й неправдивими твердженнями, ключовими словами).
Прослухайте діалог, використовуючи візуальну опору.
Прослухайте окремі репліки для відпрацювання правильної вимови та
інтонації і прочитайте діалог.
Прочитайте діалог за ролями.
Заповніть порожні місця у репліках діалогу.
Розкрийте дужки в репліках діалогу.
Відтворіть діалог у ролях.
Самостійно розширте репліки в діалозі відповідно до контексту.

9.Складіть діалог, розміщуючи переплутані репліки у відповідному порядку (а jumbled dialоguе).

10.Складіть діалог на основі теми, ситуації, ключових слів і з урахуванням певної комунікативної задачі.

Засіб 2. Навчання діалогічного мовлення на основі складання діалогу
«Крок за кроком»

Навчання складання діалогу «Крок за кроком» передбачає оволодіння учнями тактикою побудови діалогу відповідно до мовленнєвих намірів комунікантів і з урахуванням взаємодії між ними, взаємозв’язку й характеру реплік спонукання та реплік реагування. Цей спосіб навчання орієнтований також на формування навичок і вмінь конструювання діалогу в різних ситуаціях з урахуванням характеру комунікативних партнерів та їх міжрольової взаємодії.

Складання діалогу «Крок за кроком» може бути запропоновано у таких вправах:

Опишіть ситуацію й назвіть репліки, адекватні цій ситуації.
Розширте репліку реагування (наприклад, вкажіть причину відмови).
Використайте інші форми реагування (пообіцяйте зробити це пізніше,
виразіть небажання це робити).
Розбийте діалог на мікродіалогічні одиниці (спонукання — реакція) та
представте їх у самостійно придуманих ситуаціях.
Розширте діалог.

Засіб 3. Навчання діалогічного мовлення за допомогою створення ситуації спілкування.

Навчання діалогічного мовлення за допомогою серії вправ передбачає
оволодіння навичками й вміннями, потрібними для реалізації ситуації
спілкування відповідно до комунікативних задач комунікантів, з
урахуванням конкретних умов спілкування, а також з опорою на різні типи
міжособистісної та міжрольової взаємодії співрозмовників. У таких вправах
передбачається також тренування ситуативного вживання як різнобічного
мовного матеріалу, так і різних функціональних типів мовленнєвих висловлювань і типів комунікативної взаємодії учнів. Ситуативно обумовлене навчання діалогічного мовлення може бути запропоновано в таких вправах:

Складіть діалог до серії малюнків, використовуючи ключові слова (малюнки відображають послідовність дій людей, які спілкуються).
Складіть діалог за змістом малюнка чи фотографії.
Складіть діалог, використовуючи наявні дані про ситуацію, початок і кінцівку діалогу.
Складіть діалог на основі ключових слів.
Складіть діалог за прочитаним текстом.

Засіб 4. Навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри.

Навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри спрямована на засвоєння різноманітних видів діалогічних єдностей, мікро-діалогів з використанням різних типів наочності, а також на формування вмінь учнів складати власні самостійні діалоги без допомоги вербальних опор.

Робота над діалогом з елементами рольової гри може бути запропонована у таких вправах:

А: Покажіть сімейний альбом своєму онуку чи онуці, розповідаючи їй або йому про ваших родичів на фотографіях.

В: Ви онук чи онука, ви розглядаєте сімейний альбом дідуся.

Розкажіть йому, хто з родичів на фотографіях на кого схожий.

Проведіть бесіду – інтерв’ю з представником певного виду професії, використовуючи репліки або ключові слова на картках.
Згідно з заданої ролі на картці проведіть дискусію або дебати.
Складіть діалог на основі даної теми та ситуації, у якому ви виражаєте свою думку або ставлення до певного предмету або об’єкту.
Проведіть телефонну розмову, враховуючи відстань, різницю в часі і недостатнє знання англійської мови.

Навчання діалогічного мовлення відбувається у комплексі, що передбачає собою вправи для кожного етапу формування вмінь і навичок ведення діалогу. Існує три етапи, на яких відбувається формування вмінню і навичок діалогічного спілкування. Кожному етапу притаманні певні типи вправ. Розглянемо кожний етап формування вмінь і навичок діалогічного мовлення і наведемо приклади.

Етап 1.На першому етапі використовуються умовно-мовленнєві, рецептивно-репродуктивні вправи. Вправи можуть бути імітативні, підстановчі, трансформаційні, запитання-відповіді тощо. На даному етапі використовуються всі види опор: вербальні і невербальні, підстановчі таблиці, зорові опори та слухові опори. Наведемо приклади.

Вправа 1.”Запитання-відповідь”

Завдання : Read the given dialogue and in pairs put your variants to the words underlined in it, use the prompts on the board

A: How do you do today?

B: Very well. I’m going to the cinema today.

A: Excellent!

Prompts: super, the theatre, good luck; wonderful, the circus, have fun.

Вправа 2.”Повідомлення”

Завдання : Inform your partner about a new supermarket in your street. Use the lines from the given dialogue.

A: Jan, did you know that a new supermarket opens soon in my street?

B: Really? Where is it exactly?

A: Just a five-minute walk from here.

Вправа 3.”Запитання-відповідь”

Завдання: Ask each other’s opinion about the film you saw last night. Use the examples of questions and answers below.

Examples of questions: How did you like the film last night?

What do you think about the film?

Why didn’t you like that film?

Examples of questions: I liked it very much. I think it was boring.

I didn’t like the music in it.

Dialogue sample: -Did you enjoy the film we saw?

-Well, not really. I think it was too slow.

Етап 2. На другому етапі використовуються вправи на розвиток умінь складати мікро-діалоги та вдосконалення навичок оволодіння діалогічними єдностями. На цьому етапі учням пропонуються вербальні слухові опори

(фонограма діалогу-зразку),зорові вербальні опори (мікродіалог-підстановча таблиця, мікродіалог-схема).

Вправа 4. “Діалог-зразок”

Завдання: a) Listen to a dialogue on the tape and put the dialogue on the paper into the correct order.

1.Eddi! You look awful! What’s wrong?

2.It’s no wonder. You don’t do anything. What you need to do is to change your lifestyle.

3.You could start by getting up early in the morning and eating a healthy breakfast.

4.I know. But you’ll soon get into a routine. You could also join a gym.

5.No, I’m serious. If you work out three times a week, you’ll soon start feeling better.

Me in the gym? You’ve got to be joking!
Yeah, but I’m used to waking up around 11.
Well, I feel so bored and tired lately. Nothing seems to interest me.

d.Well,I suppose I could give it a try.

And how am I supposed to do that?
b) Use the prompts to act out a similar dialogue:

tired/ not sleeping/go to bed early, try drinking war milk before bed/ used to going to bed late/go to bed the same time every night/ wake up early.

Вправа 5. “Діалог-зразок”

Завдання : Look at the picture and in pairs complete the dialogue by choosing the right word in each line.

A: Where do you think the picture was taken?

B: In a hospital. / At a school.

A: What can you see in the picture?

B: I can see a woman outing a plaster on a boy’s finger. /I can see a teacher talking to one of her pupils.

A: When was the last time you saw you doctor? / When was the last time you talked to your teacher?

B: Two months ago.

* Use the lines from the given dialogue and in pairs work with another picture.

Вправа 6. “Крок за кроком”

Завдання: In pairs change the italicized words in the given dialogue, using the prompts on the board:

In the morning, eat breakfast, go to school, I have 6 lessons a day, wake up in the morning, go to work immediately.

A: What do you do in the evening?

B: In the evening I usually watch TV and then go to bed.

A: How many hours do you sleep a night?

B: I usually sleep 8 hours each night. And when do you go to bed?

A: I go to bed at 8 o’clock and go to sleep immediately.

* Complete this dialogue with your partner.

Етап 3.Вправи третього етапу мовленнєві, продуктивні. Усі опори зняті і вправи мають самостійний характер. Метою вправ даного етапу є навчити учнів складати власні діалоги згідно з навчально-мовленнєвими ситуаціями.

Вправа 7. “ Розпитування”

Завдання: Student A You have just arrived in London for the first time.

You have come for a holiday and to learn English.

London seems a little strange and you need to ask for help.

Student B You live in London. You met someone in the street,

who doesn’t know much about London. Be friendly

And prepare to help this person.

Вправа 8.”Обмін думками”

Завдання: Share with your partner your opinion about job situation in Ukraine.

Tell him or her how much each person is paid in your country.

Then say how much you think each person should be paid and say why.

Вправа 9. “ Рольова гра “

Завдання: Person A is meeting Person B at the airport. It is their first meeting.

Ask about Person B’s visit as a tourist.

Висновки до другого розділу

У другому розділі нашого дослідження ми розглянули шляхи навчання діалогічного мовлення та надали їм характеристику. Нами була створена систем вправ для навчання діалогічного мовлення. Система вправ складається з трьох етапів: вправи першого етапу умовно-мовленнєві, рецептивно-репродуктивні, направлені на засвоєння діалогічних єдностей; вправи другого етапу-реподуктивні, спрямовані на розвиток вмінь учнів складати мікродіалоги; вправи третього етапу – продуктивні, метою їх є розвиток навичок складати і вести самостійний макродіалог без допомоги будь-яких опор (які застосовувались на першому і другому етапах). В третьому параграфі наведений приклад комплексу вправ з урахуванням всіх вимог до етапів навчання діалогічного мовлення.

Висновки

Основним напрямком освіти в сучасній Україні є особистісно-орієнтоване навчання, яке зумовлене комунікативним підходом до навчання і викладання іноземної мови у школі. Одним з головних критеріїв комунікативного підходу у навчання є створення мовленнєвих ситуацій в процесі навчання, приблизних до реального життя;комунікативний підхід у навчанні забезпечує самостійну та творчу роботу учнів, а також використання мови, як засобу спілкування для досягнення навчальних цілей.

Вивчивши проблему нашого дослідження про шляхи навчання діалогічного мовлення, ми дійшли наступних методичних висновків:

навчання діалогічного мовлення неможливе без урахування вимог комунікативного підходу у навчанні спілкування;
навчати діалогічному мовленню слід, використовуючи індуктивний і дедуктивний шляхи, а також за допомогою діалогу-зразка, рольової гри та покроковим засобом;
для забезпечення ефективного розвитку навичок і вмінь діалогічного мовлення, необхідно застосовувати комплекс вправ для навчання діалогічного мовлення.

Список використаної літератури

Мисечко О.Є. Методика навчання англійської мови у середній школі. //Житомир. Полісся – 2002
Навчальна програма вимог до викладання іноземної мови в школі. //Київ – 2001
Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови – 2001. — № 1. – с. 50 – 58
Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови – 2002. — № 1. – с. 39 – 46
Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Методика викладання іноземної мови у середніх навчальних закладах. // Київ. Ленвіт. – 2001
Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. та ін. Сучасні технології навчання іноземного спілкування. – К., Ленвіт. – 1997
Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. та ін. Ступенева система освіти в Україні та система навчання іноземних мов. // Іноземні мови – Київ. Ленвіт. – № 1. – 1996
Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови в 6 – 8 класах: Посібник для вчителів. – К., Освіта. – 1992
Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. – Липецк. Липецкий гос. пед. Інститут. – 1998
Петровський В.І. Вікова психологія. Київ. 1983
Серафимова М.А. Шаевич А.М. Тематические диалоги. Л., Просвещение. – 1988. – с. 52 – 70
Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи (на материале английской речи): Пособие для учителей. – К., Рад. Школа. – 1989
Скляренко Н.К. Сучасні вимоги до вправ для формування навичок і вмінь // Іноземні мови. – 199. — № 3 – с. 3 – 8
Скляренко Н.К. Обучение речевой деятельности на английском языке. Киев. 1998
Curry Dean. More dialogs for Everyday Use.Washington, D.C.-1997
Dobson Julia M. Dialogs for Everyday Use.Washington,D.C.-1994
McFarlane.If….questions for the Game of Life.Villard.New York.-1995
New Way of Using Communicative Language Games.TESOL.Alexandria VA.-1999

Освіта та самоосвіта