Згідно Закону України “Про національну поліцію” визначається, що такий контроль здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і, в межах своєї компетенції, ради. При цьому, місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою поліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність. Беручи до уваги те, що Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” було прийнято набагато пізніше ніж Закон України “Про національну поліцію”, ця стаття обмежує коло суб’єктів цивільного контролю за діяльністю поліції .Науковці, зокрема Веприцький Р.С. пропонує викласти статтю у такій редакції:

“Контроль за діяльністю поліції здійснюють Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет. Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, судові органи України, громадяни України та громадські організації, засоби масової інформації”.

Суб’єктами контрольно-наглядової діяльності за дотриманням законності в адміністративній діяльності поліції в цілому, та поліції громадської безпеки зокрема, системою нормативно-правових актів України визначаються:

• Верховна Рада України;
• Президент України;
• Кабінет Міністрів України;
• МВС України, керівники його структурних органів (підрозділів);
• судові органи; прокуратура;
• органи місцевого самоврядування;
• засоби масової інформації;
• громадськість.

При цьому важливо зазначити, що суб’єкти, які здійснюють контроль за діяльністю поліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально- процесуальну та адміністративну діяльність, крім тих, яким це право надане законом. Розглянемо детальніше їх повноваження.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, відповідно до наданих Конституцією України повноважень безпосередньо заслуховує міністра внутрішніх справ про результати діяльності НП, з метою постійного контролю за реалізацією норм прийнятих законів створює комісії (тимчасові контрольні, ревізійні, слідчі) та комітети (Комітет ВР України з питань законності та правопорядку), на засіданнях яких розглядаються інформація про стан виконання законів і постанов з питань боротьби із злочинністю, підсумки роботи МВС України на квартал, півріччя, рік; різноманітні статистичні дані та матеріали про виконання роботи МВС за певними напрямками; і по яких виносяться певні рішення.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у відповідності до повноважень, наданих Конституцією України та Законом України „ Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” забезпечує

• захист прав і свобод громадянина, проголошених Конституцією України, законами України, міжнародними договорами України;
• запобігання порушенням прав і свобод людини й громадянина або сприяння їх поновленню;
• запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод тощо.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, формою контролю органів місцевого самоврядування (зокрема, сільських, селищних та міських рад) є:

• заслуховування повідомлень керівників поліції про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території,
• порушення перед відповідальними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі виявлення їх діяльності незадовільною;
• звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади;
• розгляд окремих справ про адміністративні правопорушення; утворення адміністративних комісій.

Широкий обсяг повноважень Президента України щодо контролю за законною діяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб, обумовлений його державно-правовим статусом гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (ст.102 Конституції України).

Формами президентського контролю є здійснення повноважень щодо: — кадрового призначення керівників органів виконавчої влади;

• видання указів та розпоряджень з питань боротьби зі злочинністю, зміцнення законності;
• є Головою Ради національної безпеки і оборони України (ст.107 Конституції України), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. До її складу входить і міністр внутрішніх справ України. Рішення Ради вводяться в дію указами Президента України.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (ст.113 Конституції України). Відповідно до статті 20 Закону України, прийнятого 27лютого 2014року № 794-УІІ “Про Кабінет Міністрів України”, що визначає його основні повноваження, Кабінет Міністрів України у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина:

• забезпечує проведення державної правової політики;
•  здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади;
• вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, запобігання і протидії корупції;
• здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками;
• створює умови для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню;
• здійснює заходи щодо забезпечення функціонування системи
• безоплатної правової допомоги;
• забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів;
• організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення
• діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їхніх сімей;
• забезпечує координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції;

Контроль судових органів реалізується відповідно до вимог чинного законодавства України, Кримінально-процесуального та цивільно- процесуального зокрема, норми якого наділяють суди повноваженнями одночасно з винесенням вироку чи рішення по кримінальній чи цивільній справі за наявності підстав звертатися з окремою ухвалою до органів внутрішніх справ (поліції). Ці акти виносяться також у випадках порушення адміністративно-правових норм.

Суд при наявності підстав виносить окрему ухвалу, звертає увагу посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли здійсненню правопорушення, з вимогою вжити відповідних заходів. Не пізніше як у місячний строк за окремою ухвалою повинні бути застосовані необхідні міри і про їхні результати повідомлено суд, що виніс ухвалу. Суди встановлюють контроль за виконанням окремих ухвал (постанов). Для здійснення контролю суди запрошують громадськість підприємств, організацій, у яких виявлені недоліки, що сприяли скоєнню правопорушень. При виявлені випадків невиконання окремих ухвал (постанов) чи формального відношення до усунення недоліків від окремих керівників органів внутрішніх справ чи посадових осіб суди порушують питання перед вищестоящими підрозділами органів внутрішніх справ про відповідальність цих керівників чи посадових осіб. Вказівки суду, що наведені в окремій постанові, є обов’язковими для співробітників поліції.

Ефективною формою забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ є розгляд судами (суддями) матеріалів про адміністративні правопорушення, що подаються органами внутрішніх справ. Результатом такого розгляду є вказівки судів (суддів) про усунення виявлених порушень законності. Вони обов’язкові для виконання.

Розглядаючи матеріали, що надійшли з органів внутрішніх справ, на осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, суди (судді) оцінюють повноту і підстави зібраних доказів, перевіряють законність дій працівників поліції і приймають рішення про правомірність притягнення громадянина до відповідальності. При встановленні порушення закону чи інших недоліків, що не дозволяють винести правильне рішення, суд (суддя) повертає матеріали в поліцію з вказівкою усунути виявлені порушення чи упущення в справі. Якщо суд (суддя) виявить у цих матеріалах відсутність ознак правопорушення в діях громадянина (особи), він припиняє справу, повідомляє працівника поліції про допущення ним порушення законності.

З метою попередження порушень законності в діяльності поліції судові органи постійно вивчають і узагальнюють практику роботи поліції, обговорюючи результати роботи на спільних засіданнях колегій, загальних зборах працівників судових органів, прокуратури, органів національної поліції.

Важливою формою забезпечення законності є розгляд адміністративними судами скарг громадян і посадових осіб на неправомірні рішення ( найчастіше постанови) органів національної поліції, наприклад, про накладення штрафу за адміністративне правопорушення.

Завдання адміністративного судочинства визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, як “захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства». У разі задоволення адміністративного позову за ч.2  ст.162 КАСУ адміністративний суд вправі прийняти постанову, якою може визнати протиправним рішення органу національної поліції чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, повернути виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також зобов’язати відповідача вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій; стягнути з відповідача кошти; визнати наявність чи відсутність компетенції (повноважень) посадової особи органу(підрозділу-при умові наявності статусу юридичної особи) як суб’єктів владних повноважень. Національна поліція в межах своєї компетенції зобов’язана виконувати рішення судових органів, прийняті у встановленому законом порядку.

Таким чином, розглядаючи ті або інші справи, пов’язані з діяльністю органів поліції, суд перевіряє правомірність прийнятих ними актів, виправляє помилки і недогляди працівників поліції й таким чином активно сприяє зміцненню законності.

Своєрідне місце в системі контролю за діяльністю поліції посідає прокуратура, яка здійснює вищий нагляд за додержанням законів в Україні, тобто за законністю діяльності органів виконавчої влади, поліції у тому числі.

Нагляд прокуратури за адміністративною діяльністю поліції здійснюється в межах загального нагляду. Він полягає в спостереженні за точним виконанням законів, указів Президента, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, всіх актів управління і відповідністю їх Конституції України, за точним виконанням законів усіма працівниками поліції.

У процесі загального нагляду прокурор має право:

1. вимагати для перевірки відповідності закону нормативні та інші документи, акти, що видаються органами національної поліції;
2. вимагати у керівників органів національної поліції і служб поліції пред’явлення необхідних документів, матеріалів і відомостей;
3. проводити на місці, у поліції, перевірку виконання законів у зв’язку із заявами, скаргами й іншими повідомленнями про правопорушення;
4. перевіряти законність адміністративного затримання громадян і застосування органами внутрішніх справ заходів адміністративного стягнення за адміністративні правопорушення;
5. вимагати від керівників органів національної поліції проведення перевірок окремих служб, підрозділів поліції, окремих співробітників у зв’язку з повідомленнями про порушення законодавчих актів;
6. вимагати від працівників поліції усних чи письмових пояснень з приводу порушення ними закону.

Основними формами реагування прокурора на порушення закону є:

• подання прокурора;
• постанова прокурора .

Відповідно до стаття 24, 25 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УП.:

Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

1. Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
2. Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.
3. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.
4. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.
5. Право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, крім випадків, коли йдеться про рішення у кримінальних провадженнях, розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, — у таких випадках відповідне право надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи: керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першому заступнику та заступнику.
6. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.
7. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Стаття 25. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

2. Генеральний прокурор України, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора України, керівників інших правоохоронних органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Стаття 26. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:

• у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;
• опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайомлюватися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
• знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;
• вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності;
• знайомитися з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установленому законом порядку оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;
• вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних органів та установ попереднього ув’язнення, виконання покарань, застосування заходів примусового характеру та перевірок інших місць, зазначених у пункті 1 цієї частини;
• звертатися до суду з позовом (заявою) у визначених законом випадках.

2. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.
3. Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно (за відсутності відповідного судового рішення, рішення адміністративного органу або іншого передбаченого законом документа чи після закінчення передбаченого законом або таким рішенням строку) перебуває у місці тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі, установі для виконання заходів примусового характеру, інших місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті.
4. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.
5. Взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, які надають допомогу поліції в її правоохоронній діяльності і тим самим забезпечують контроль за її діяльністю у відповідності до Указу Президента України від 16.06.1999 «Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності НП та громадських формувань по охороні громадського порядку» (народні дружини та інші громадські організації, які безпосередньо, самостійно чи спільно з поліцією охороняють громадський порядок, громадські пункти охорони порядку, товариські суди, постійні комісії органів місцевої влади . Забезпечують контроль громадськості за діяльністю поліції також деякі спеціально утворені для нього громадські організації «Справедливість», Рада ветеранів НП” і т.п.)

Пунктом 5 ст.10 Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” встановлено право громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та їх членів вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності пропозиції щодо запобігання адміністративним правопорушенням і злочинам, виникненню причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

3. Право на оскарження незаконних дій поліції гарантоване Конституцією та Законами України «Про національну поліцію»,»Про звернення громадян»( 1996).

ВИСНОВКИ:

Таким чином, контроль судових органів реалізується відповідно до вимог чинного законодавства України, Кримінально-процесуального та цивільно- процесуального зокрема, норми якого наділяють суди повноваженнями одночасно з винесенням вироку чи рішення по кримінальній чи цивільній справі за наявності підстав звертатися з окремою ухвалою до поліції. Ці акти виносяться також у випадках порушення адміністративно-правових норм.

Суб’єктами контрольно-наглядової діяльності за дотриманням законності в адміністративній діяльності поліції, системою нормативно-правових актів України визначаються Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; МВС України, керівники його структурних органів (підрозділів); судові органи; прокуратура; органи місцевого самоврядування; засоби масової інформації; громадськість.

Контроль за станом роботи з зверненнями громадян та організацією прийому в поліції здійснюється шляхом інспекторських та цільових перевірках. Керівники всіх рівнів органів внутрішніх справ зобов’язані аналізувати стан організації роботи з заявами громадян, при розгляді яких були допущені формалізм, порушення порядку розгляду заяв, а також заслуховувати керівників підпорядкованих поліції з цих питань. При порушенні працівниками поліції прав та законних інтересів громадян поліції зобов’язана вжити заходів для відновлення цих прав, відшкодування нанесених матеріальних збитків, за вимогою громадянина публічно принести вибачення. При порушенні установленого порядку розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян, винні особи несуть відповідальність.