Княгиня Ольга ( хресне ім’я — Олена; бл. 890-969) — велика київська княгиня, дружина великого князя київського Ігоря. Після його смерті 945 р. стала володаркою Київської держави. Здійснила ряд реформ, упорядкувала податкову систему. Одна з перших прийняла християнство. 957 р. відійшла від справ і передала державу в руки сина — князя Святослава. Померла у Києві, похована у Десятинній церкві. Православна церква визнала її святою, день поминання — 24 липня.

1. Умови формування особистості:

а) вплив сімейного виховання; б) найближче оточення. Біографія Ольги в більшій її частині досі залишається загадковою. Нестор у своїй “Повісті” пише: “ Ігор виріс і збирав данину після Олега, і слухались його. І привели йому дружину із Пскова на ім’я Ольга”. Складачі Житій вважають Ольгу уродженкою псковського села Вибуто, дочкою простих батьків. Однак найімовірніше, вона вийшла з родини дружинника середньої руки, що жив у Псковській землі. Той дружинник був вихідцем із Скандинавії. Адже скандинавське походження імені Ольга — Хельга — визначається лінгвістами безсумнівним.

У низці давнього північно руського фольклору, що беруть початок з Х — XI ст., Ольга зображується сміливою та сильною дівчиною. Ігор уперше вподобав її, коли побачив, як вправно вона керувала човном [18; с. 46].

в)  історичний час в якому формувалась особистість діяча. Політичний устрій давньоруської держави в середині Х ст. може бути охарактеризований як ранньофеодальна монархія: Очолював державу великий князь Київський. Він керував спільно з радою інших князів, які становили боярську думу. В першій половині Х ст. племінні княжіння східних слов’ян ще зберігали певну автономію. Місцеві князі перебували у васальній залежності від Києва. Вони сплачували йому данину і залучались як союзники до участі у походах [4; с. 40]

Її (Ольжине) правління було виключно подією сурового середньовічного періоду. По всій Європі господарювала фізична сила, кожний правитель був перш за все полководцем, а на Київському престолі панувала жінка [22; с. 15]

2. Шлях формування особистості:

а) реакція на навколишню дійсність. Ольга з численним почтом прибула до Візантії влітку і більше двох місяців, до 9 вересня, чекала аудієнції в імператора. Таке зволікання було тонко розрахованим прийомом психологічного тиску на приїжджих князів і королів. За його допомогою досвідчені грецькі політики намагалися посіяти розгубленість у серцях тих, хто марно чекав прийому. Та у випадку з Ольгою ці хитрощі не мали успіху.

Коли нарешті Ольгу і її супутників увели до парадного Золотого залу, щодо неї вчинили ще одну психологічну атаку. Трон, на якому сидів пишно вбраний імператор, раптом злетів до стелі, страшно заревли й били хвостами мідні леви, на всі голоси співали штучні птахи… Але Ольга спокійно і з гідністю дивилася на ті чудеса. Княгиню удостоїла прийому й імператриця, що влаштувала в її честь парадний вихід придворних дам…. Через місяць імператор дав руській княгині ще одну парадну аудієнцію. Побувала вона й на урочистому обіді, під час якого сиділа за одним столом з імператорською родиною [18; с. 52]

б)  перші життєві кроки: У часи, коли помста була абсолютним моральним обов’язком, Ольга швидко й жорстоко помстилася древлянам за чоловіка. Разом з тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, який став причиною смерті Ігоря… Аби краще знати свої володіння, Ольга часто подорожує до всіх великих міст і земель. [ 32; с. 51]

в)  риси характеру. “Коли горда та вдоволена Ольга повернулась до Києва, вона біля церковки Св. Іллі в гурті християн пізнала старця — сліпця, що колись ще в дитинстві, пророкував їй бути княгинею. Підійшла.

“Старче, — сказала, — як шкода, що ти не можеш бачити мене! Я та сама Ольга, що ти мене ще маленькою пророкував їй бути княгинею. Пророцтво твоє справдилося.”

А старець підняв сліпі очі вгору, простягнув руки і сказав: “Ти велика грішниця, княгине Ольга! Кров невинних громадян на твоїх руках. Покайся Ольго! Кайся за гріхи твої! Кайся…” — чулися за нею слова.

І часто бачили люди, як вона заходила до старця, що жив біля церкви Святого Іллі. Ніхто не знав чому. А старець навчав княгиню праву Христової віри.”[3]

3. Риси особистості які проявились в її діяльності:

а) погляди (світогляд). В багатьох літописах розповідається про хрещення Ольги в Царграді. До сьогодні історики сперечаються щодо мети візиту Ольги до Константинополя. Збереглась книга Костянтина Багряного “Про церемонії”, в якій детально описується зовнішня сторона прийняття

Ольги у палаці. Перераховується світа княгині: з нею були племінник, священик Григорій, 20 послів, 44 купця, перекладач — всього 80 осіб. Отже, Приїхала Ольга вже християнкою, на що вказує і трапеза за одним столом з імператором.

Після прийняття християнства княгиня почала руйнувати язичницькі капища і будувати храми. Вона побудувала старовинну церкву Св. Софії біля Золотих воріт (Іоакимівський літопис). Пізніше за часів Ярослава Мудрого на її місці побудували Софійський собор [ 22; с. 16]

б) моральні принципи. Послала вона (Ольга) до міста зі словами: “До чого хочете досидітися? Адже всі ваші міста вже здалися мені й зобов’язалися виплачувати данину, і вже обробляють свої ниви й землі, а ви, відмовляючись платити данину, збираєтесь померти з голоду”. Древляни ж відповіли: “Ми ю раді платити данину, але ж ти хочеш мститись за мужа свого… Більше вже не хочу мститися, — хочу лише взяти з вас невеличку данину і, уклавши мир з вами, піду геть”. Древляни ж спитали: “Чого хочеш від нас? Ми раді дати тобі мед і хутра”. Вона ж мовила: “Немає у вас тепер ні меду, ні хутер, тому прошу вас небагато: дайте мені від кожного двору по три горобці. Адже я не хочу накладати на вас тяжкої данини, як муж мій, тому прошу у вас малого. Ви ж знесилились в облозі, тому й прошу у вас цієї крихти”.

Древляни ж, зрадівши, зібрали з двору по три голуби й по три горобці й послали до Ольги з поклоном… Ольга ж, роздавши воїнам кому голуба, кому горобця, наказала прив’язувати до кожного голуба й горобця трут… І не було двору, де б не горіло. І не можна було гасити, тому що одразу запалили всі двори. Й побігли люди з міста, й наказала Ольга воїнам своїм хапати їх. І таким чином здобула місто й спалила його. Міських же старійшин забрала в полон, а інших людей убила, ще інших віддала в рабство мужам своїм, а інших примусила платити данину” [18, с.48].

4. Оцінка діяльності:

а)  роль та місце особистості в історичних подіях:Ольга в наших легендах стала типом, ідеалом мудрої княгині… Ольга свято виконувала свій обов’язок вдови й залишилась в пам’яті народної як приклад достойної жінки, строго відданої своїм обов’язкам [8, с.64]. Про правління Ольги літопис оповідає багато легенд, вихваляючи її мудрість і добре господарювання [9, с.22].

Історичне значення державної постаті Ольги полягає в тому, що вона першою серед руських князів відчула необхідність впорядкування й нормування данини і повинностей, поширення адміністративної й судової систем на всі підвладні Києву землі. Цілеспрямовані дії Ольги сприяли “окняжненню” земель східних слов’ян, перетворенню їх на державну теорію [18].

Державні заходи Ольги, при всій їхній негероїчності, були оспівані в усній народній творчості. Як відзначив історик “господарча розпорядливість Ольги не могла не вразити новонароджене суспільство, і тому Ольга перейшла до (уяви) нащадків як наймудріша серед людей …” Які ж риси були за тодішніми уявленнями, притаманні мудрій, знаменитій княгині: Хитрість, винахідливість, кмітливість чи та дитяча мудрість, якою відрізнявся многодосвідчений Одіссей. [ 19; с. 52]

б)  чиї інтереси захищала. Вона стежила за тим, щоб її підлеглі не позбавлялися всіх засобів до існування й відтак могли знову сплачувати данину. Закріпивши за казною права на багаті хутровими звіром землі, Ольга в такий спосіб забезпечила себе постійним притоком прибутків [ 32; с. 51]

Дехто з учених гадає, що княгиня у свою особисту власність вилучила частину землі в общинників, які досі нею користувалися [ 19; с. 52].

У власних соціально-політичних інтересах, очевидно збиралася використати своє хрещення Ольга. Прийняття княгинею нової релігії на батьківщині було її особистою справою. А от хрещення в Константинополі ставало актом державної політики. [ 19; с. 55]

в) результати та значення її діяльності для суспільства. Заволодівши Іскоростенем, Ольга “пішла з сином і дружиною по Древлянській землі, встановлюючи розпорядок данини і податків. Й існують місця її стоянок і полювань до сих пір” Та княгиня не задовольнилась поверненням Древлянської землі під владу Києва, впорядкуванням збирання данини й відбування повинностей залежними людьми. Минув рік, веде далі свою розповідь Нестор, аж коли “попрямувала Ольга до Новгорода і встановила по Мсті (річці) погости й данини, й по Лузі (річці) — оброки й данини. Ловила (мисливські угіддя) її збереглися по всій землі (Руській) і свідоцтва про неї, й місця її, й погости” [18; с.49].