Сучасна система наукових знань представлена такими основними групами наук: природними, технічними і суспільними. Економічна наука є складовою частиною суспільних наук.

Поняття “економічна наука” вперше з’явилося в його значенні умілого ведення домашнього господарства. Цей термін ввів Аристотель (ІІІ ст. до н.е.).

Багатоплановість сучасного змісту економіки обумовлює розмаїтість напрямків вивчення економічних відносин у суспільстві. В сучасних умовах виділяють поняття мікроекономіки, що досліджує відносини на нижчому рівні, починаючи з родини, а підприємство є його основною ланкою. Макрорівень економіки займається вивченням економіки країни в цілому.

Також конкретні організаційно-економічні відносини формуються в системах окремих областей господарювання — економіка промисловості, сільського господарства, торгівлі, транспорту і т.д. Специфіку їх функціонування вивчають конкретні галузеві економічні науки. До загальних організаційно-економічних відносин належать форми і методи господарювання, характерні для всіх галузей економіки. Серед них виділяють ринок, товарно-грошові відносини і підприємництво, метою якого є ефективне ведення господарства.

Економічна наука з часом все більше виступає як безпосередньо продуктивна сила. Вона здобуває вирішальне значення в розвитку всіх елементів виробництва.

Напрямки економічних досліджень визначаються потребами суспільства в матеріальних, культурних і соціальних благах.

Економічні дослідження можуть проводитися в спеціальних сферах громадського життя:

1. соціально-економічні дослідження, пов’язані з пошуком можливого підвищення добробуту, а також культурного рівня життя людей;
2. науково-технічні пошуки, спрямовані на вирішення фундаментальних проблем у різних галузях науки, вивчення можливостей практичного використання результатів досліджень у конструкторських розробках, забезпечення впровадження кращих з них у серійне виробництво;
3. виробничо-технічні дослідження передбачають вирішення проблем розвитку й удосконалення виробництва, підвищення його технічного рівня та економічної ефективності, розширення номенклатури і поліпшення якості продукції;
4. регіональні проекти призначені для регулювання територіальних розбіжностей у рівнях соціально-економічного розвитку між районами, напрямків на освоєння нових територій, а також на формування і розвиток великих територіально-виробничих комплексів;
5. екологічні дослідження забезпечують розробку і здійснення заходів щодо раціонального природокористування, а також природоохоронних заходів.

В сучасних умовах ринкового реформування економіки України для того, щоб стати рівноправним учасником загальносвітового процесу інтеграції і раціоналізації, держава повинна вирішити в першу чергу наступні науково-технічні проблеми:

— усунути бар’єри розвитку науково-технічних зв’язків з іншими країнами;

— розширити взаємовигідний обмін науковою продукцією з найближчими країнами-партнерами;

— налагодити випуск конкурентноздатної продукції та знайти вільні ринкові ніші на світовому ринку;

— розробити і ввести в дію нормативні акти, що сприяють розвитку інтегруючого співробітництва, у тому числі і регіонального;

— збільшити частку виробництва експортних товарів.

Найважливішим напрямком економічних досліджень є зовнішньоекономічні програми співробітництва.