Наукові дослідження з економіки ґрунтуються на дослідженні документів, що відображають інформацію про стан, поведінку, використання об’єктів дослідження. Документальні джерела інформації дають можливість досліджувати об’єкти з визначеною періодизацією, тобто в динаміці по періодах, що необхідні для виявлення і зіставлення факторів, що впливають на господарську діяльність.

Застосування комп’ютерних технологій в наукових дослідженнях не заміняє документальні джерела інформації, а навпаки, підсилює потребу в документах як носіях інформації.

Документом називається матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання в науці та практиці.

Науковим документом називається носій, в якому тим чи іншим способом зафіксована наукова інформація з указівкою ким, де і коли вона була створена.

Друкований документ — це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку.

Носіями інформації можуть бути різні документи:

• книги (підручники, монографії);
• періодичні видання (журнали, бюлетені, наукові збірники);
• нормативні документи (стандарти, інструкції, нормативні таблиці);
• каталоги та прейскуранти;
• патентна документація;
• звіти про науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи;
• інформаційні видання (виставочні проспекти, інформаційні листки, експрес інформація);
• переклади іноземної науково-технічної літератури;
• матеріали науково-технічних і виробничих нарад;
• дисертації, автореферати;
• виробничо-технічна документація організацій (звіти, акти приймання робіт і т.д.);
• вторинні документи (реферативні огляди, бібліографічні каталоги, реферативні журнали і т.п.).

Залежно від змісту та цільової спрямованості форма викладення матеріалу в наукових працях може бути різною, тобто мати свої композиційні особливості.

Розглянемо тільки ті наукові праці, з якими найчастіше доводиться працювати досліднику.

Підручник і методичний посібник належать до числа наукових праць, призначених для педагогічних цілей. Вони повинні відповідати певній програмі; бути доступними за формою викладення матеріалу тому контингенту читачів, якому призначаються; давати ясні та чіткі формулювання понять і визначень; розташовувати матеріал у суворо логічній послідовності; відображати зв’язок теорії з практикою.

Журнальна стаття, як правило, має обмежений обсяг (0,25 – 0,4 друкованого аркуша або відповідно 5,5 – 8,5 сторінок друкованого тексту) і повинна містити мінімальну кількість графічних та ілюстративних матеріалів.

Журнальна стаття може бути побудована таким чином:

• заголовок статті із зазначенням прізвища автора і назви наукового або виробничого закладу, в якому була виконана робота;
• питання, що розглядаються, та значущість викладених наукових фактів для теорії та практики;
• стислі дані про методику дослідження;
• отримані результати дослідження та їх аналіз;
• висновки та пропозиції.

Монографія (з  грецького mono — один, grapho — пишу) — спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств та ін.).

Монографія, як правило, має довідковий апарат: список використаних джерел, хронологічний довідник, тематичний або іменний покажчик.

Архітектоніка монографії виражена самостійними структурними підрозділами, які мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунків, схем та ін. Заголовки і підзаголовки розділів, підрозділів повинні мати динамічний виклад матеріалу дослідження. Підрозділи в разі потреби поділяють на пункти.

Заголовки структурних частин монографії обов’язково повинні розкривати зміст, їх можна також заповнювати підзаголовком.

Робити висновки після кожної частини розділу, підрозділу не обов’язково, а слід наводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матеріалу.

Висновок є обов’язковою частиною монографії У ньому викладають результати дослідження, формулюються основні положення, концепції автора, вказуються проблеми, які потребують подальшої розробки. В кінці монографії вміщують список використаних джерел, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату.

Література з теми дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід включати статті, які містяться у збірниках наукових записок, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими дослідниками. Ці звіти, як правило, зберігаються у бібліотеці організації, де вони були виконані, і є власністю вузького кола спеціалістів.

Звіт про виконання НДР та дисертація за обраною темою дослідження не відрізняються архітектонікою від монографії. Вони мають лише різне функціональне призначення.

Брошура являє собою видання невеликого обсягу ( не більше 48 стор.), що видається в м’якій обкладинці. Це одна з форм публікацій науково-популярного характеру.

Науковий звіт з теми є підсумком науково-дослідної роботи і має відповідати конкретним вимогам.

У звіті висвітлюється основна ідея, задум дослідження і визначаються шляхи їх реалізації. Досліднику потрібно об’єктивно викласти позитивні і негативні результати своєї творчої роботи, дати аналіз рішень. У звіті також розглядаються публікації наукових статей, реферати і повідомлення наукового характеру, зроблені за звітний період.

Дисертація — кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані і опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впроваджені у виробництво машини або технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертації складається автореферат, де висвітлюються його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни і практична значущість результатів дослідження .

У науково-інформаційній діяльності всі джерела інформації підрозділяють на дві категорії: первинні і вторинні.

Первинні джерела містять нові оригінальні результати, запис результатів вивчення, дослідження, розробки. До них належать монографії, журнальні статті, описи винаходів (патентів і авторських посвідчень), збірники праць конференцій і тематичних збірників, дисертації. Називаючи ці джерела інформації первинними, підкреслюють, що інформація в них з’являється вперше.

Вторинні джерела інформації є результатом переробки одного чи декількох первинних документів, відображаючи в максимально стислому вигляді їхній зміст. До вторинних джерел інформації відносяться бібліографічні описи, анотації, реферати, огляди, довідкові й інформаційні видання, переклади, бібліографічні каталоги і покажчики, словники тощо. Крім того, до вторинних документів відносять документи бухгалтерського обліку господарської діяльності, складені на підставі первинної документації.

Таким чином, документальні джерела інформації є найбільш достовірними носіями  інформації,  а  тому   широко   застосовуються  в  наукових  дослідженнях з економіки.

Ієрархія за значенням літературних джерел розташовується таким чином:

— роботи відомих представників економічної думки;

— статистичні матеріали;

— науково-дослідна література;

— навчальна література;

— науково-популярна література;

— практичні посібники;

— довідкова література.

Роботи відомих представників економічної думки — це роботи представників вітчизняної і закордонної економічної теорії.

Статистичні матеріали України — це відомості про розвиток вітчизняної економіки, що видаються Міністерством статистики України й обласними управліннями статистики в регіонах.

Науково-дослідна література — це монографії, що узагальнюють наукові праці, збірники статей, які містять нову наукову інформацію з економіки.

Навчальна література — це видання з питань економічних дисциплін, призначені для підготовки фахівців області економіки.

Науково-популярна література — це брошури і книги, призначені для пояснення і пропаганди серед широкого кола читачів економічної політики держави на сучасному етапі.

Практичні посібники — це видання, розраховані на задоволення потреб окремих категорій фахівців в їх повсякденній професійній діяльності.

Довідкова література призначена для одержання різного роду довідок. Сюди відносяться довідники, енциклопедії, словники, а також нормативні матеріали.