Вступ

Дуже важливе значення в інтеграційному процесі західноєвропейських країн має правове регулювання внутрішнього ринку, який, по суті, є серцевиною всього Європейського Союзу. Саме тому дуже важливо вивчати механізм державного регулювання та основні положення права, яке регулює цей ринок, особливо українським юристам, оскільки, як вже зазначалося, Україна прагне до вступу в це утворення. Саме тому вивченням даного питання присвячувались роботи видатні вчені, як то Алан Татам, Петер Фішер, Міхаель Швайтцер, Б.Н. Топорнін, Ю.Д. Ільїн та інші.

Головними напрямами регулювання в праві Євросоюзу свободи пересування товарів, послуг, вільного руху капіталів та робочої сили є створення такого рівня інтеграції країн-членів цього об’єднання, при якому будуть відмінені всі перешкоди стосовно переміщення в рамках Євросоюзу всіх перерахованих категорій та усунення будь-яких перешкод при реалізації громадянами своїх прав в даній сфері. В преамбулі до Договору про заснування Європейського Співтовариства віддзеркалюється прагнення засновників зняти напруження в Європі через економічну інтеграцію і розвиток миру та свободи.

Питання правового регулювання митних бар’єрів у торгівлі та дискримінаційних торгових обмежень є одними з найактуальніших в Договорі про заснування Європейського Співтовариства. Для подальшого вивчення цього питання доцільно буде, на мою думку, розглянути його за такою схемою: митне регулювання (Єдиний митний тариф; заборона митних зборів та зборів еквівалентної дії); торгові обмеження (дискримінаційні фізичні та технічні торгові обмеження; заборона кількісних обмежень); експорт; винятки.

1. Прихована економічна діяльність та проблеми її оподаткування

Джерелами одержання інформації для більше об’єктивного аналізу можуть служити експертні оцінки окремих каналів «витоку» капіталу, такі як:

— заниження вартості експорту на основі статистичних даних;

— ненадходження експортного виторгу;

— непогашення імпортних авансів;

— невиявлений контрабандний експорт;

— перевищення фінансових кредитів понад виданий Центральним банком Росії ліцензій;

— засобу, витрачені російськими громадянами на придбання нерухомості за кордоном;

— нелегальний вивіз наявної валюти.

У сукупності методів виявлення недонадходжень податків і платежів від неформальної економічної діяльності виділяють із одного боку, методи, засновані на використанні кількісно-якісних особливостей товарів, а з іншого боку — методи, не прив’язані до обороту неврахованої продукції.

Традиційно вважається, що передумови для існування тіньового сектора економіки створюються можливістю обороту неврахованої продукції. У той же час умови, які дозволяють здійснювати не відбиваний в облікових документах обмін товарно-матеріальними цінностями, нерідко випливають із особливостей визначення кількісних і якісних характеристик товарів. Розкриття цих особливостей, упорядкування системи виміру й обліку характеристик товарів внесе значимий вклад у висновок з тіньового сектора неврахованого обороту товарних потоків і дозволить збільшити доходи бюджету.

Розглянемо особливості податкових злочинів, пов’язані з порядком виміри й обліку виробленої продукції, на прикладі схем відхилення від оподатковування, у яких задіяно трохи технологічно взаємозалежних правопорушників.

Обмін неврахованою продукцією організується або при особистій участі підприємства-перевізника, або таємно. В останньому випадку промислові підприємства використовують той факт, що споживчої вартості й фізично вимірні кількості перевезених ними товарів не збігаються між собою. Прикладом можуть служити залізничні перевезення бокситів, алюмінію або глинозему. Всі ці субстанції характеризуються тим, що в їхній склад входить корисний матеріал (алюміній) і порожня порода. Ця обставина дозволяє постачальникам сировини, заводу-виробникові й споживачам його продукції обмінюватися неврахованою кількістю корисного матеріалу шляхом заниження його концентрації в перевезеній масі, зафіксованої в супровідних документах. При цьому відомості про чинене правопорушення зберігаються усередині взаємодіючих контрагентів без присвяти в них перевізників.

Інший приклад. Готова продукція, виготовлена по мінімально припустимих розмірах, буде відповідати ДСТ, але кожний виріб буде легше. Відвантажуючи їхньому споживачеві по вазі, можна непомітно для перевізника відправити більша кількість виробів. Це дозволяє виробникам потай від перевізника обмінюватися додатково зробленою продукцією. При цьому оплата отриманого товару споживачем відбувається не по вазі, а поштучно, тобто  відповідно до  цінності й кількістю споживчих властивостей даного товару.

Якщо, наприклад, розглянути технологічний ланцюжок, що включає гірничорудні, металургійні, трубні, а також нафтовидобувні, транспортні й переробні підприємства, можна відзначити наступні особливості:

— по-перше, як уже згадувалося, до складу руди входить корисний матеріал і порожня порода. Концентрація їх може варіюватися в супровідних документах. Відповідність перевезеної маси зазначеним у документах даним не є очевидним і вимагає проведення спеціальних досліджень. Аналогічна  проблема існує й з металобрухтом, що надходить на переробні його підприємства;

— по-друге, вироблена на металургійних підприємствах трубна заготівля повинна відповідати ДСТ, у якому передбачений діапазон припустимих значень. Це дозволяє відправити на адресу споживача додаткову продукцію. Аналогічним образом виробники труб можуть поставити нафтовикам або газовикам невраховану партію труб;

— по-третє, у нафтогазовому комплексі з використанням додатково отриманих труб можливий випуск додаткової продукції. Визначення якості нафти й нафтопродуктів є настільки ж складною проблемою, як і у випадку з рудою. Те ж можна сказати й про вироблену з її продукції.

Отже, якщо на початковому етапі в технологічний ланцюжок потрапила неврахована продукція, то є всі можливості довести неї до споживача непомітно як для контролюючих органів, так і для перевізників. Надходячи до кінцевого споживача на території країни, ця продукція збільшує обсяг наявного грошового обігу, розміри тіньової складової економіки. Якщо продукція надходить на експорт, це можна розцінювати як вивіз за рубіж національних багатств.

В будь-якому разі наслідку неврахованого поширення додатково зробленої продукції через транспортну систему вкрай негативні для економіки країни. Причому варто враховувати, що на кожному технологічному етапі обсяг неврахованої продукції не  зменшується,  а тільки збільшується.

Таким чином, що існують методи визначення кількісних і якісних характеристик товару, спосіб їхнього обліку, порядок організації цієї процедури можуть служити сприятливими умовами для тіньового сектора економіки, основою його розширеного відтворення, залучення в злочинну діяльність нових учасників.

2. Проблеми прихованого оподаткування та шляхи вирішення у сфері зовнішньоторговельних операцій в Україні

На сучасному етапі в розвинутих країнах непрямі податки є однією з головних форм оподаткування, в тому числі зовнішньоекономічної діяльності. Непрямі податки виступають у вигляді надбавки до цін товарів і послуг, яка сплачується кінцевим споживачем, тобто непрямі податки сплачують особи, які витрачають грошові кошти на купівлю товарів і послуг.

Дослідження темпів зростання надходжень платежів від зовнішньоекономічної діяльності за останні три роки зобразимо на діаграмі за даними Державної митної служби України (рис. 1) [4].

Рис. 1. Динаміка щорічних надходжень платежів, що адмініструються ДМСУ, до держбюджету (2007-2009 рр.)

Пропонуємо порахувати питому вагу платежів, що адмініструються Державною митною службою України (ДМСУ) в доходах держбюджету за даними Державної митної служби та Мінфіну України (табл. 1).

Таблиця 1

Питома вага платежів, що адмініструються ДМСУ, в держбюджеті (2007-2008 рр.)

 

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення (+, -)
				2008 до 2007	2009 до 2008
Доходи держбюджету, млрд грн	165,9	231,7	225,4	65,8	-6,3
Платежі, що адмініструються ДМСУ, млрд грн	54,12	96,47	79,01	42,35	-17,46
Питома вага в доходах держбюджету, %	32,62	41,64	35,05	9,02	-6,59

З таблиці видно, що у 2009 році значно зменшилась питома вага платежів, що адмініструються ДМСУ у доходах держбюджету на 6,59 %.

Протягом 2007 р. до держбюджету перераховано з ДМСУ податків та зборів на суму 54 млрд. 119,5 млн грн, що на 12 млрд 945,6 млн грн (на 31,4 %) більше, ніж у попередньому році (41 млрд 173,9 млн грн). Розмір середньоденного перерахування митних платежів та інших податків і зборів за 2007 рік склав 217,3 млн грн, що у 1,3 разу більше, ніж у 2006 році.

Загальні обсяги перерахувань у 2007 році порівняно з попереднім роком збільшились за всіма видами митних платежів [4]: ПДВ — на 9799,3 млн грн (на 30,7 %); ввізне мито — на 2 614,7 млн грн (на 37,5 %); вивізне мито — на 20,8 млн грн (на 7,7 %); акцизний збір — на 415,9 млн грн (у 1,5 рази); митні збори — на 64,7 млн грн (на 6,4 %); єдиний збір — на 21,6 млн грн (на 26,5 %).

Протягом 2008 року до держбюджету України перераховано з ДМСУ податків та зборів на суму 96 млрд 47,2 млн грн, що на 41 млрд 927,7 млн грн (на 77,5 %) більше, ніж у попередньому році. Показник розпису доходів, встановлений Держмитслужбі Мінфіном України на 2008 р. у сумі 97,9 млрд грн, виконано на 98,1 %.

Загальні обсяги перерахувань за 2008 р. порівняно з 2007 р. збільшились [4]: ПДВ — на 39 278,9 млн грн (у 1,9 рази); ввізне мито — на 2 337,4 млн грн (на 24 %); акцизний збір — на 877,6 млн грн (у 1,7 рази); єдиний збір — на 34,3 млн грн (на 33 %). Зменшились надходження з вивізного мита на 93,3 млн грн (на 32 %) та митних зборів — на 569,5 млн грн (на 53 %). Надходження з вивізного мита зменшилися у зв’язку із зменшенням обсягів вивезення природного газу та насіння олійних культур, з митних зборів — у зв’язку із втратою чинності постанови КМУ від 27.01.1997 р., № 65 «Про ставки митних зборів» у зв’язку із вступом України до СОТ.

Щодо 2009 року то інформацію щодо податків та зборів надано Державною митною службою України лише за перше півріччя 2009 року. За офіційними даними мінфіну України можна розрахувати суму даних податків, що становить 79 млрд грн [5].

Одним із розповсюджених непрямих податків, що використовуються для оподаткування товарів, вироблених у внутрішній економіці, у тому числі для експорту та імпортованих, є податок на додану вартість. Попри значну історію застосування цього податку багато країн стикаються з низкою проблем, пов’язаних головним чином з оподаткуванням ПДВ зовнішньоторговельних операцій.

В Україні, де оподаткування ПДВ зовнішньоторговельних операцій має місце вже більше десяти років поспіль, головними з цих проблем є необхідність повернення ПДВ експортерам, поширеність негрошових розрахунків з ПДВ, велика кількість пільг та наявність різних схем ухилення від його сплати [2, с. 72]. Невирішеність цих проблем негативно впливає на забезпечення податкових надходжень до бюджету, знижує фіскальну ефективність ПДВ. При переході до застосування ПДВ в зовнішньоекономічній діяльності країни повинні були визначитися з принципами оподаткування, до яких світова практика відносить принцип країни походження товару та принцип країни призначення. Вибір принципу диктується необхідністю заохочувати вітчизняного виробника до експорту власних товарів чи стимулювати імпорт у країну продукції іноземного походження [2, с. 72]. За принципом призначення товари оподатковуються за місцем їх споживання, тобто при споживанні у країні-експортері. Застосування принципу призначення у механізмі оподаткування імпорту податком на додану вартість, згідно з чинними в країнах СОТ домовленостями, передбачає, що ставка даного податку не повинна перевищувати внутрішню у разі реалізації вітчизняних товарів. Перевагою даного принципу є можливість дотримання та контролювання однакового рівня оподаткування на момент кінцевої реалізації імпортних та національних товарів. За принципом походження товари оподатковуються за місцем їх виробництва, тобто стягнення податків у даному разі відбувається під час експорту товарів. Недоліком принципу походження є відмінність між механізмами та рівнями оподаткування товарів, що імпортуються, та вітчизняних товарів, особливо якщо у країні походження під час експорту застосовується інша ставка. Застосування принципу походження тягне за собою необхідність урегулювання питання «подвійного оподаткування зовнішньої торгівлі» у зовнішньоекономічних відносинах, що пов’язано з високим рівнем податкової координації між країнами та передбачає прийняття системи розподілу податків.

Найпоширенішим є принцип оподаткування в країні призначення. Цей принцип оподаткування застосовується у більшості країн ЄС та СНД. Його використання стимулює вивіз продукції з митної території держави, впливає на підвищення динамічності експортної діяльності, адже оподаткування експортних операцій здійснюється за нульовою ставкою. Характерною рисою оподаткування зовнішньоторговельних операцій податком на додану вартість за принципом призначення є необхідність повернення експортерам вхідного ПДВ, сплаченого ними при виробництві експортної продукції. За законодавством багатьох країн, що застосовують ПДВ у зовнішньоторговельній діяльності за вказаним принципом, повернення вхідного ПДВ експортерам передбачається за обмеженими термінами. У відповідності до цього в Україні передбачено, що сума перевищення податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань з ПДВ підлягає відшкодуванню платникові податку з державного бюджету протягом місяця з дня поданні декларації.

В Україні законодавчо закріплено оподаткування ПДВ як податку на споживання за принципом призначення, тобто експортовані товари оподатковуються за нульовою ставкою, а імпортовані оподатковуються під час перетину ними митного кордону. Це дозволяє уникнути подвійного оподаткування товару в країні експортера і в країні імпортера. Крім того, враховуючи, що товари вітчизняного виробництва оподатковуються під час їх реалізації, а імпортовані — під час перетину кордону, то різниця в часі сплати податку складає значні переваги для національного товаровиробника. У той же час в Україні цей податок, як один з головних джерел формування доходів бюджету, не забезпечує належний рівень їх наповнення. Так, за даними Мінфіну України планували отримати у 2009 р. надходжень від ПДВ із ввезених на територію України товарів до загального фонду держбюджету України 12,8 млрд грн більше, ніж отримали фактично (рис. 2). Це пояснюється падінням імпорту товарів у 2009 році на 46,9 % (за оперативними даними Держкомстату).

Рис. 2. Надходження від ПДВ із ввезених на територію України товарів до загального фонду держбюджету України (2007-2009 рр.)

Нині у світі помітна тенденція до зниження рівнів ставок імпортних митних тарифів і зменшення їх диференціації. Це можна пояснити низкою причин [1, с. 43]:

—         виконанням вимог СОТ країнами-учасницями щодо зменшення рівня митних тарифів;

—         єдина ставка створює однаковий рівень захисту для вітчизняних виробників усіх галузей;

—         велика диференціація ставок посилює лобістські дії певних груп, що переслідують свої вузькі економічні інтереси й намагаються підвищити рівень наданого їм захисту;

—         наявність великої кількості різних ставок митних тарифів збільшує обсяги витрат на їх стягнення. Щоправда, існують і погляди, згідно з якими використання митних тарифів може бути ефективним

лише за наявності диференціації у ставках. Вони базуються на теорії «оптимального оподаткування», розробленій Ф.П. Рамесом, яка передбачає потребу у вищому оподаткуванні кінцевого продукту, ніж виробничих ресурсів [1, с. 43]. Певною мірою з ними можна погодитися, але тільки стосовно імпортного мита і з урахуванням принаймні двох обставин.

По-перше, це жодною мірою не може стосуватися сучасних найновіших технологій, машин, устаткування, які закуповують вітчизняні виробники для виробничих потреб. Така група товарів, на думку автора, взагалі повинна бути звільнена від оподаткування, як це практикується в деяких зарубіжних країнах (Корея, Гонконг, Сінгапур). По-друге, виробничі ресурси, які є в достатніх обсягах (наприклад, вугілля, руди), мають оподатковуватися імпортними митними зборами. А якщо ні, то це може призвести до заміщення виробничих ресурсів вітчизняного походження безмитним імпортом, а також до значного скорочення обсягів надходжень до бюджету країни.

Стосовно експортного мита, то воно використовується у більшості країн світу. Ним, як правило, оподатковують «стратегічні товари», продукцію добувних галузей та деякі види продовольства. Застосування такого мита, поряд з політичними цілями (стосовно товарів «стратегічного призначення»), переслідує й чисто економічні: скорочення обсягів поставок, особливо дефіцитних товарів; поліпшення умов торгівлі як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; стабілізації надходжень доходів у бюджет; оподаткування надмірного прибутку експортерів. Надто важливим є застосування експортного мита на товари, до яких часто застосовуються антидемпінгові розслідування, що призводять до значних втрат (для України насамперед це продукція чорної металургії і хімічної промисловості). До переліку товарів, на які доцільно застосовувати експортне мито, слід внести руди, металолом, мінеральні води, цінні породи деревини.

Приєднання в 2008 р. України до СОТ обумовлює нагальну необхідність перегляду ключових засад податкового регулювання в сфері зовнішньоторговельних відносин. В багатьох країнах, насамперед в країнах ЄС, середня величина імпортного тарифу на готову продукцію значно перевищує зазначену величину на сировинні матеріали. А отже, важливим напрямком вдосконалення тарифної політики України може стати більш детальна диференціація тарифів по імпортних товарах. При цьому важливим є не тільки зниження середніх рівнів тарифів, а і зменшення різниці між різними його рівнями, виключення пільг, крім тих, що надаються в рамках спеціальних режимів торгівлі.

Оподаткування в національних господарських системах має безпосередній вплив на надходження капіталу до країни. Занадто високі ефективні ставки оподаткування можуть зменшити інвестиційну активність, а відносно низькі ставки здатні залучити інвестиції до мобільних виробництв, тобто які досить легко при необхідності згорнути. Сама ставка податку не дає об’єктивної уяви про ступінь оподаткування, тобто суми доходу, яку отримує інвестор після сплати податкових платежів. В цьому випадку мається на увазі спосіб обчислення оподаткованого прибутку, а саме нарахування амортизації, облік запасів, віднесення проценту за кредит і збитків до складу виробничих витрат. Крім цього, сучасні зарубіжні методики оподаткування передбачають додаткові стимули інвестування — податкові канікули, податкові інвестиційні відрахування, податкові інвестиційні кредити. Такі чинники дають змогу пояснити відмінність фактичного податкового тиску від того, що прийнятий у вигляді законодавчо встановленої базової ставки.

Загалом існуюча сьогодні в Україні податкова система через високі податкові ставки, а головне, нестабільність механізму оподаткування стала однією із основних причин загострення економічної кризи в країні. Незважаючи на проведення часткових податкових реформ, вона залишається дуже складною і аж ніяк не відповідає основним класичним принципам оподаткування, які були закладені в її основу. Наприклад, на практиці повністю відсутня стабільність системи оподаткування, на що справедливо нарікають не лише іноземні інвестори, а й вітчизняні підприємці, які, фактично, ще ніколи не працювали в стабільному податковому полі. Сучасна методологія системи побудови окремих видів податків в зарубіжних країнах формується, як правило, з урахуванням уникнення подвійного оподаткування на різних рівнях адміністративного управління, заохочення до розвитку пріоритетних для держави напрямків економічної діяльності. Особливо важливим дане питання постає з огляду на «відкритість» економіки України, а отже і необхідність врахування зовнішньоекономічного чинника при здійсненні національної податкової політики.

Отже, для подолання назрілих проблем в сфері оподаткування наразі необхідно вжити наступних заходів [3, с. 152]: усунути протиріччя між нормами законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини, та прогалини в чинному податковому законодавстві; відрегулювати механізм податкових пільг та преференцій і встановити їх на визначений строк; забезпечити неупередженість по відношенню до іноземного капіталу в порівнянні з національним (уникнення дискримінації або протекціонізму з метою забезпечення справедливої конкуренції); переглянути акценти митно-тарифної політики в напряму їх трансформації в ціно-регулюючий механізм експортно-імпортної діяльності; експортне оподаткування необхідно проводити шляхом встановлення податкових ставок такий чином, щоб максимально зменшити частку сировинної продукції в структурі експорту; для збільшення обсягу експортованої готової продукції слід передбачити її обов’язковий вивіз за межі України у встановлених пропорціях до загального обсягу виробленої продукції підприємствами-інвесторами при наданні їм податкових пільг і знижок; удосконалення нормативно-правової бази на основі реалізації існуючих та підготовки нових двосторонніх угод в пріоритетних галузях.

Висновки

Система оподаткування повинна стати важливим елементом визначеної інтеграційної стратегії України, засобом входження в міжнародні економічні й управлінські економічні інституції на засадах максимальної конкурентоспроможності національної економіки.

Оподаткування експортних операцій слід проводити шляхом встановлення податкових ставок таким чином, щоб максимально зменшити частку сировинної продукції у структурі експорту. Необхідним засобом є моніторинг цінової політики на зовнішніх ринках як основа для обґрунтування підвищення експортних податків без зменшення обсягу експортованої продукції й уникнення антидемпінгових санкцій до українських товарів.

Для збільшення обсягу експортованої готової продукції доцільно передбачити її обов’язковий вивіз за межі України у встановлених пропорціях до загального обсягу виробленої продукції підприємствами-інвесторами при наданні їм податкових пільг і знижок. Такі знижки доцільно пов’язати у відсотковому співвідношенні до обсягу експорту. З метою уникнення великих обсягів бартерних операцій податкові та митні пільги повинні надаватися винятково при грошовій оплаті експортованої продукції. У сучасних умовах необхідна збалансована політика державного протекціонізму, яка б враховувала не тільки короткострокові, але й довгострокові макроекономічні наслідки захисних дій щодо імпорту. Контроль над імпортом повинен поєднуватися з вирішенням проблем подолання монополізму і забезпеченням дієвої підтримки перспективних вітчизняних виробників. Автономні заходи з підвищення ввізного мита призведуть до збільшення цін на внутрішньому ринку на основі посилення монопольних тенденцій.

Список використаної літератури

1. Безкоровайна В.В. Податки в системі фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності // Фінанси України. — 2004. — № 12. — С. 40-44.
2. Вишневський В. П. Можливі наслідки зменшення експортного мита в рамках приєднання України до СОТ / В. П. Вишневський , О. В. Лук’яненко // Фінанси України. — 2007. — № 1.- С.28-35
3. Ірха Л. І. Облік безготівкових розрахунків експортно-імпортних операцій // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 5. — С. 97 — 103
4. Костюк О. Експорт товарів: особливості оподаткування / Олена Костюк // Податки та бухгалтерський облік. — 2005. — № 66. — С. 13-17
5. Мельник Т.М. Удосконалення оподаткування у сфері зовнішньоторговельних операцій // Економіка і прогнозування. — 2004. — № 4. — С. 71-78.
6. Міжнародне оподаткування / За редакцією Ю.Г. Козака, В.М. Сліпа: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 550 с.
7. Миц І. А. Сучасний стан податкового регулювання руху зовнішньоекономічного капіталу в Україні / І.А. Миц, І.Ю. Ковтун // Облік, аудит і економічний аналіз: історія становлення, проблеми та перспективи. -2008. — Т. 1. — С. 149-153.
8. Музика О. Оподаткування операцій з експорту товарів // Юридичний вісник. — 2003. — № 45. —  С. 9
9. Офіційний сайт Державної митної служби України // http://www.kmu.gov.ua/.
10. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // http://minfin.kmu.gov.ua/.
11. Смєян Ю. Експорт- імпорт: особливості обліку, оподаткування // Галицькі контракти. — 2009. — № 42 : Документи для роботи. — С. 8-12