Вступ

Світова фінансово-економічна криза обумовила якісно нові умови міжнародної конкуренції для всіх учасників світового господарства. Підвищення цін на імпорт природного газу в Україну, збереження високих цін на нафту, руйнівний вплив кризи на експортоорієнтовані галузі зумовлюють нестабільність і високу ймовірність тривалого збереження несприятливої світової кон’юнктури щодо українських товарів експортної групи.

Експерти прогнозують поступове пом’якшення кризового становища у 2010 р. В умовах, що склалися, зростає нагальна потреба визначення напрямів економічної політики з урахуванням взаємного впливу факторів формування зовнішньої та внутрішньої конкурентоспроможності. Фахівці визначають зовнішню конкурентоспроможність як здатність продавати товари та послуги на світових ринках, наявність у структурі експорту достатньої кількості товарів і послуг, що забезпечують стійкість платіжного балансу країни.

Міжнародні ринки товарів і послуг, а також фінансові ринки, у взаємодії, впливають на національний дохід країни, зайнятість, рівень інфляції та інші макроекономічні показники. При розробці економічної політики уряд країни повинний враховувати механізми взаємозв’язку макроекономічних показників у відкритій економіці. Для визначення особливостей такого механізму, притаманних тій або іншій країні, необхідно визначити та виміряти основні макроекономічні змінні, що характеризують участь країни в міжнародному обміні товарами, послугами та капіталом, проаналізувати вплив на потоки товарів, послуг і капіталів економічної політики, що запроваджується. Основою для такого макроекономічного аналізу слугує платіжний баланс країни.

Платіжний баланс є головним статистичним документом, що відображає зовнішньоекономічні операції держави. Його стан має важливі наслідки для її економіки. Стан торгового і платіжного балансів має великий вплив на валютний курс і валютну політику держави. За останні роки в платіжному балансі України спостерігається дефіцит ресурсів, який негативно впливає на економіку України.

1. Основні закономірності формування валютного курсу та вплив платіжного балансу

Одним із вагомих факторів формування валютного курсу є валовий національний продукт (ВНП), який відображає загальний стан економіки країни. ВНП – це вартість усіх вироблених товарів і послуг, які були виготовлені у певній країні протягом року. Зростання ВНП означає поліпшення стану економіки, збільшення промислового виробництва, приплив зарубіжних інвестицій в економіку, зростання експорту, в результаті чого збільшується попит на національну валюту і підвищується її курс. Зазначимо, що триваюче на протязі декількох років зростання ВНП призводить до “перегріву” економіки та посилення інфляційних тенденцій і, отже, до очікування росту відсоткових ставок (як основного антиінфляційного заходу), що також збільшує попит на валюту.

Іншим важливим фактором впливу на валютний курс є рівень реальних відсоткових ставок, який визначає для інвесторів загальну прибутковість вкладень в економіку даної країни. Зростання відсоткових ставок означає подорожчання грошей, а відтак сприяє зміцненню курсу національної валюти. Високі відсоткові ставки (реальні, окрім інфляційної складової) переключають грошовий попит на внутрішній грошовий ринок, де з’являються більш вигідні умови для інвестування коштів. Коливання відсоткових ставок також призводить до міжнародного руху капіталів. Збільшення відсоткових ставок можливо лише до певного рівня, оскільки зростання валютного курсу в наслідок підвищення відсоткових ставок послаблює позиції вітчизняних експортерів, товари яких із-за високих цін стають менш неконкурентоспроможними.

Зазначимо, що для збільшення експорту деякі країни підтримують курс національної валюти на певному рівні, не допускаючи його надмірного зміцнення, використовуючи як інструмент регулювання відсоткову ставку.

Іншим вагомим фактором формування валютного курсу є платіжний баланс або баланс платежів і надходжень у країну. Перевищення платежів із-за кордону над платежами за кордон забезпечує позитивне сальдо платіжного балансу і призводить до зростання курсу національної валюти. Перевищення платежів за кордон над надходженнями в країну створює дефіцит платіжного балансу (негативне сальдо) і призводить до падіння курсу національної валюти.

На формування валютного курсу також впливає баланс руху капіталів. В основі міжнародного руху капіталів лежать інвестиційні плани великих інвесторів (грошових, пенсійних, страхових і взаємних фондів, які акумулюють значні грошові ресурси населення і корпорацій). З метою максимально вигідного розміщення активів вони періодично змінюють структуру портфеля інвестицій, вкладаючи фінансові ресурси в різні інвестиційні інструменти – акції корпорацій, урядові облігації, банківські депозити і т. ін.

Якщо інвестори вважатимуть, наприклад, що реальна прибутковість зарубіжних облігацій вища, ніж вітчизняних, вони здійснять продаж останніх та обміняють отриману національну валюту на валюту держави, де знаходяться зарубіжні облігації з метою їх покупки. Якщо обсяг даних операцій буде значним, то вартість вітчизняних облігацій впаде і курс вітчизняної валюти знизиться.

Стан валютного регулювання відбивається на торговельному балансі. Для цього є дві причини. По-перше, розрахунки по зовнішньоторговельних операціях здійснюються за допомогою міжнародного ринку активів, де продаються і купуються національні грошові активи. Такий ринок корінним чином відрізняється від місцевого ринку активів, не здатного слугувати показником стабільності або кризових явищ на валютному ринку. По-друге, зміна положення в зовнішній торгівлі скоріше викликає кумулятивні зміни валютних курсів, ніж міжнародний рух капіталів. Стан зовнішньої торгівлі пояснюється вбудованим в неї механізмом зворотного руху капіталу за рахунок зворотного притоку процентних платежів і основної суми боргу.

Зміна валютного курсу національної грошової одиниці неоднозначно впливає на стан поточного рахунку платіжного балансу.

Девальвація гривні викликає зниження цін експортних товарів в доларах, якщо взагалі можна спостерігати яку-небудь дію цього явища на ціни. Українські експортери зі свого боку також зацікавлені у нижчих цінах в доларах, оскільки ціни експорту у гривнях залишаються ще високими. Якщо зміна цін як-небудь впливає на обсяг експорту, то він повинен збільшитися, оскільки іноземні покупці скористаються нижчими цінами українського експорту в доларах і більше куплять цих товарів в Україні. Вже ясно, що в цілому чиста дія девальвації на вартість експорту дещо невизначена, тому що ціни в доларах, можливо, впадуть, а обсяг експорту, можливо, збільшиться. Щодо імпорту, можливо, відбудеться скорочення цін в доларах, а також і кількості товарів, що імпортуються. Девальвація призведе до того, що ціни імпорту в гривнях здаватимуться вище, відповідно, впаде обсяг експорту, тому що покупці почнуть шукати замінники імпортним товарам на внутрішньому ринку України. Якщо відбудеться падіння попиту, це зробить негативний вплив на вартість імпорту в доларах. Вартість імпорту в доларах, таким чином, впаде. Але, якщо цю вартість відняти з вартості експорту, яка може як знизитися, так і зрости, то залишається не зовсім ясним кінцевий результат — сальдо зовнішньої торгівлі. Тому необхідно мати в своєму розпорядженні інформацію про еластичність зміни попиту і пропозиції на ринках як експортера, так і імпортера.

Центральна ідея концепції еластичності полягає у припущенні, за яким еластичність пропозиції експорту українських товарів та імпорту іноземних товарів є досконалою, тому зміни обсягу попиту не впливають на ціну.

Найцікавішими і найактуальнішими, на наш погляд, є група чинників, яка впливає на динаміку валютного курсу і більшою мірою пов’язана з перебігом економічних процесів – це структурні фактори. Так, структурні (довгострокові) фактори відображають реальний стан економіки країни, внутрішні особливості функціонування якої та участь у світовому господарстві мають безпосередній вплив на величину і динаміку обмінного курсу. Це, зокрема, такі фактори, як: економічний розвиток країни і темпи зростання її ВВП; темпи інфляції в країні; динаміка грошової маси; рівень процентних ставок; стан платіжного балансу країни; державне регулювання валютного курсу; ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, а також спекулятивні потоки капіталів.

Як зазначалось вище, одним із вагомих структурних факторів, які здійснюють вплив на курсоутворення є стан платіжного балансу країни, який впливає на валютний курс залежно від наявності активного чи пасивного сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників для погашення їхніх зобов’язань перед національними експортерами та кредиторами. Пасивне сальдо платіжного балансу зумовлює зниження валютного курсу, оскільки зростає попит на іноземну валюту з боку національних боржників (вони продають національну валюту в обмін на іноземну для погашення зовнішніх зобов’язань) [6].

Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Його використовують під час купівлі-продажу валюти у зв'язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, у зв'язку з надходженням в країну або вивезенням з неї за кордон капіталів, наданням кредитів, при визначенні прибутків тощо. Через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв'язків.

В основі визначення та прогнозування курсів валют лежать паритети їх купівельних спроможностей. Проте ряд чинників може спричиняти певне відхилення від них реального валютного курсу, наприклад [див. 1; 7]:

— зміна на ринку співвідношення між попитом та пропозицією валюти, на основі якого визначають стан платіжного балансу країни. Якщо позитивне сальдо платіжного балансу зростає, то збільшуються валютні надходження в країну та пропозиція їх порівняно з попитом, що призводить до збільшення курсу національної валюти. І навпаки, якщо стан платіжного балансу погіршується, тоді зростає попит на іноземну валюту, що спричиняє падіння курсу національної валюти. У свою чергу, на стан платіжного балансу впливають такі чинники: зміна структури виробництва і динаміки ВВП, рівень конкурентоспроможності національної продукції, кон’юнктура внутрішніх і світових цін на ринках партнерів тощо;

— кон’юнктура валютних курсів та спекулятивні валютні операції завжди мають сильний вплив на валютний курс. Як засвідчує світова практика, валютні операції далеко не завжди здійснюються задля торговельних та фінансових розрахунків. У багатьох випадках визначальною мотивацією суб’єктів валютного ринку може бути отримання спекулятивного прибутку;

— на динаміку валютного курсу відчутно впливає норма процента, яка регулює міграцію та розміщення капіталів. Зокрема, підвищення рівня позичкового процента стимулює залучення іноземного капіталу і, відповідно, іноземної валюти, а зниження – стимулює відплив капіталів за кордон. Але підвищення процентних ставок має і тіньовий бік, призводячи до подорожчання кредиту та пригнічення інвестиційної діяльності усередині країни;

— розвинутий ринок цінних паперів створює здорову конкуренцію валютному ринку, бо фондовий ринок може безпосередньо залучати іноземну валюту, а також національну валюту для придбання іноземної;

— нарешті, ступінь довіри до валюти визначається станом економіки та політичною обстановкою у країні. Слід зазначити, що водночас враховуються не лише темпи щомісячного зростання інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, але й перспективи динаміки цих показників. Крім того, валютний курс надзвичайно чутливий до чинників, що визначають політичну та соціальну ситуацію в країні.

Отже, активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний стан породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов’язань.

Нестабільність платіжного балансу приводить до стрибкоподібних змін попиту на відповідні валюти і їх пропозицію. В сучасних умовах посилився вплив міжнародного ресурсу капіталів на платіжний баланс, отже, на валютний курс.

Змінюючи валютний курс, Національний банк і уряд тим самим може створювати додаткові переваги експортерам або імпортерам. Як відомо, при завищеному курсі експортери отримають додатковий дохід, а тому й можливість маніпуляції ціною при конкуренції з іншими країнами за ринки збуту. При зниженому курсі додаткові переваги матимуть імпортери, які після продажу імпортованих товарів, при обміні національної грошової одиниці, зможуть отримати більше іноземної валюти. Фіксація валютного курсу на дещо завищеному рівні призведе до створення додаткових конкурентних переваг вітчизняних товарів на світовому ринку. При фіксації валютного курсу на рівні нижчому від паритету, зазначені вище процеси будуть діяти навпаки.

На сучасному етапі розвитку української економіки найсприятливішим для реалізації валютної політики є використання режиму регульованого валютного плавання. Мається на увазі, що курс національної валюти не фіксується, а приводиться у відповідність до змін на зовнішньому і внутрішньому секторах економіки. За даного режиму можливо уникнути різких коливань, що обумовлені недостатнім ступенем розвиненості ринку.

2. Аналіз стану платіжного балансута його складових

Аналіз стану платіжного балансу дозволяє простежити стан зовнішньоекономічної діяльності країни за окремими напрямами, є найважливішим орієнтиром при розробці обґрунтованої макроекономічної політики та її складових: бюджетної, податкової, грошово-кредитної, зовнішньоторговельної, валютної та ін.

Проаналізуємо залежність між станом платіжного балансу і реального обмінного курсу, з одного боку, та економічними показниками, за якими можна робити висновки про рівень конкурентоспроможності України (зовнішня конкурентоспроможність – експортні позиції на світових ринках, внутрішня конкурентоспроможність – динаміка та усталеність економічного зростання) в період 1998–2009 рр., що охоплює дві світові фінансово-економічні кризи.

Аналіз стану платіжного балансу України, динаміки сальдо рахунку поточних операцій, та рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій здійснюємо за даними НБУ [10].

Після кризового спаду, що обумовив дефіцит за рахунок поточних операцій у 1998 р., позитивне сальдо зберігалося з 1999 до 2005 р. Характерною особливістю платіжного балансу в 2006 році стало формування від'ємного сальдо поточного рахунку в розмірі 1,6 млрд. дол США (-1,5 % до ВВП) [10].

У 2007 р. від'ємне сальдо поточного рахунку збільшилося до 5,9 млрд. дол США і становило 4,2 % від ВВП, як результат значного збільшення обсягів імпорту. Водночас зросли надходження коштів за фінансовим рахунком, що дозволило компенсувати дефіцит поточного рахунку та збільшити резервні активи до 32,5 млрд. дол США (рис. 1).

Рис. 1. Поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу, млрд. дол США, поквартально, 2006 р. — І квартал 2009 р. [10]

У січні-серпні 2008 р. продовжились і посилились тенденції минулого періоду (рис. 1). Однак розгортання світової фінансово-економічної кризи з вересня 2008 р. обумовило значне скорочення експорту, відтік короткострокових фінансових ресурсів та уповільнення притоку довгострокового капіталу.

Поглиблення кризових явищ визначило збереження дефіциту платіжного балансу. Зведений баланс у першому кварталі 2009 р. (рис. 1) відбиває значне від'ємне сальдо рахунку фінансових операцій (4,5 млрд. дол США). Обвальне падіння попиту та зниження цін на світових товарних ринках призвели до зменшення обсягів українського експорту товарів та послуг, значного спаду промислового виробництва. Одночасно під впливом зменшення внутрішнього попиту та девальвації гривні відбулося суттєве зменшення обсягів імпорту. Результатом стало зменшення дефіциту поточного рахунку до 819 млн. дол США. Дефіцит зведеного балансу становив 5,3 млрд. грн та був профінансований за рахунок резервних активів [9].

Становить неабиякий інтерес виявлена залежність між динамікою реального обмінного курсу гривні та обсягом товарного експорту в періоди криз 1998 р. та 2008-2009 рр. За результатами аналізу, здійсненого автором [11, 12], виявлено невідповідність реальних тенденцій положенням класичної теорії.

Простежимо динаміку реального ефективного обмінного курсу (РЕОК) гривні за період січень 2007 р. — березень 2009 р. За даними НБУ та Мінекономіки [12], РЕОК гривні протягом 2007 р. ревальвував на 8,2 %. До травня 2008 р. РЕОК ревальвував з початку року ще на 13,7 %. Ревальвація РЕОК була спричинена впливом як курсової складової (укріплення гривні відносно валют, на базі яких розраховується РЕОК), так і інфляційної (рівень інфляції в Україні був вищим, ніж у США та Євро зоні). З вересня 2008 р. починається стрімка девальвація гривні. За жовтень-грудень 2008 р. РЕОК девальвував на 38,3 % [13]. У січні-лютому 2009 р. відбулася ревальвація РЕОК відносно грудня 2008 р. на 10,7 %, в березні ще на 0,25 %. Загалом за І квартал 2009 р. ревальвація РЕОК становила 7,1 %.

З початку 2007 р. до червня 2008 р. відбувається збільшення експорту (з традиційними сезонними коливаннями). Тенденція до спаду намітилася в серпні, і зміцнилась у листопаді-грудні (рис. 2). У січні 2009 р. обсяг експорту становив 2,44 млрд. дол США або лише 32 % від показника липня 2008 р. [13]. З лютого починається поступове відновлення експортних обсягів.

Рис. 2. Товарний експорт та імпорт України, млрд. дол США [14].

Знову, як у 1990-х роках, спостерігаємо не відповідність динаміки РЕОК і експортних тенденцій в Україні у класичній залежності. На тлі ревальвації РЕОК відбувається зростання експорту і навпаки.

Виявлену невідповідність ми пояснюємо тим, що на динаміку зовнішньої торгівлі, крім коливань реального обмінного курсу, впливає цілий ряд внутрішніх і зовнішніх чинників [11, 12]. Для нестабільних транзитивних економік, до яких відносимо Україну, в кризовий період на перший план висуваються фактори, які діють на показники зовнішньої торгівлі в напрямі стрімкого скорочення. Загострення світової економічної кризи призвело до суттєвого зменшення зовнішнього попиту та падіння обсягів експорту, і в свою чергу — обсягів виробництва в експортоорієнтованих галузях (хімічній та металургійній). За таких умов твердження про зростання конкурентоспроможності національних виробників є дискусійним.

Прослідкуємо залежність між станом рахунку поточних операцій платіжного балансу та реальним ефективним обмінним курсом гривні в період 2006 р. — І квартал 2009 р. Основу рахунку поточних операцій становить баланс товарів і послуг. В Україні динаміку поточного рахунку визначає насамперед баланс товарів (рис. 3).

Очевидною є симетрія динаміки реального ефективного обмінного курсу та товарного балансу. Можна припустити, що подібна симетрія існує відносно поточного рахунку платіжного балансу.

Рис. 4. Реальний ефективний курс гривні та товарний баланс [10]

Загальна тенденція не порушується в І кварталі 2009 р. На перший погляд, виникає суперечність з отриманим вище висновком про характер зв'язку між динамікою РЕОК та експорту. Проте згадаємо, що зменшення від'ємного сальдо товарного балансу і відповідно — дефіциту поточного рахунку до 819 млн. дол США в І кварталі 2009 р. було обумовлене значним скороченням імпорту одночасно зі зменшенням обсягів експорту.

Узагальнення результатів аналізу свідчить про те, що взаємний вплив показників реального ефективного обмінного курсу, платіжного (товарного) балансу та зовнішньої торгівлі здійснюється відмінно на різних фазах економічного циклу, принаймні для країн з нестабільною транзитивною економікою. У фазі зростання залежність має характер, близький до класичного, в період кризи залежність набуває оберненого характеру.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що для розвитку експортно-орієнтованої економіки України більш ефективним буде підтримання валютного курсу на дещо завищеному рівні.

Висновки

Валютний курс – це синтезуюча економічна категорія, що виражає пропорцію, в якій валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої країни, і яка є показником найважливіших тенденцій економічного розвитку країн в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків та інтернаціоналізації потоків капіталу”. Дане визначення відображає той факт, що валютний курс виступає показником розвитку національної економіки та світової зокрема.

Саме платіжний баланс відображає масштаби, структуру і характер зовнішньоекономічних операцій, рівень пристосування національної економіки до світової.

Основним індикатором стану платіжного балансу є відношення сальдо рахунку поточних операцій до валового внутрішнього продукту.

Слід зазначити, що фактори, які формують валютні курси, є досить мобільними і їх взаємний вплив може нейтралізовувати або підсилювати вплив окремих із них. Тому, керуючись загальними тенденціями динаміки валютних курсів, потрібно у кожній конкретній ситуації аналізувати дію кожного фактора у взаємозв’язку з іншими.

Взаємозв'язок змін курсу національної валюти і платіжного балансу є предметом наукових досліджень багатьох поколінь вчених. Взаємне переплетіння світових фінансових і господарських зв'язків підвищує потенціал впливу валютного чинника на національні економіки окремих країн. Переливи міжнародних ресурсів істотно впливають на валютний курс гривні, котирування акцій українських компаній, стан фінансового ринку, зовнішньої торгівлі, економіки в цілому.

Стан платіжного балансу країни: при перевищенні експорту над імпортом (активне сальдо платіжного балансу) процентні ставки за міжбанківськими кредитами звичайно знижуються; якщо імпорт більше від експорту, то спостерігається дефіцит і процентні ставки за міжбанківськими кредитами підвищуються.

Отже, стан платіжного балансу країни відіграє важливу роль. Небезпеку становить ситуація, коли в країні протягом тривалого часу спостерігається негативне сальдо за поточними операціями платіжного балансу, яке покривається припливом за рахунком капіталу. Тоді у разі відтоку або різкого уповільнення припливу капіталу країна, швидше за все, зіткнеться з кризою (Угорщина та інші країни Східної Європи в 2008-2009 роках рр.).

Список використаної літератури

1. Геєць В. М. Цінова конкурентоспроможність чи цінова стабільність : дуалізм політики економічного зростання / В. М. Геець // Економіка і прогнозування. — 2005. — № 4. — С. 9-31.
2. Геєць В. М. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної та валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи / В. М. Геєць // Економіка України. — 2009. — № 2. — С. 5¬23.
3. Мельничук М. Реальний ефективний курс гривні : тенденції та перспективи / М. Мельничук, І. Крючкова // Вісник НБУ — 2002. — Липень. — С. 33-35.
4. Илларионов А. Реальный валютный курс и экономический рост // А. Илларионов // Вопросы экономики. — 2002. — № 2. — С. 19-48.
5. Андрійчук В. Шляхи оптимізації платіжного балансу України та зовнішньоторговельного балансу регіонів в умовах фінансової кризи / В. Андрійчук // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/desember08/22.htm
6. Крючкова І. В. Структурні чинники розвитку економіки України / Крючкова І. В. — К. : Наукова думка, 2004. — 317 с.
7. Шевчук В. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в трансформаційних економіках : досвід України. — Львів : Каменяр, 2001. — 495 с.
8. Швандар К. Мировой кризис сквозь призму платежного баланса и конкурентоспособности / К. Швандар // Банковское дело. — 2009. — № 5. -С. 54-60.
9. Платіжний баланс і зовнішній борг України. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України // Платіжний баланс і зовнішній борг України // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/Balance/index.htm
10. Тараненко І. В. Реальний обмінний курс як критерій оцінки міжнародної конкурентоспроможності країни / І. В. Тараненко // Економіка : проблеми теорії та практики. : збірник наукових праць. — Випуск 216. — Том ІІІ. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2006. — С. 628-634.
11. Тараненко І. В. Цінова конкурентоспроможність країни через призму реального обмінного курсу : уроки кризи / І. В. Тараненко // Європейський вектор економічного розвитку : збірник наукових праць. — 2009. — Вип. 1 (6). — С. 162-173.
12. Місячний макроекономічний огляд // Місячний огляд. — 2009. — № 1 (38). — (Міністерство економіки України, Департамент макроекономіки). — С. 1-8.
13. Місячний макроекономічний огляд // Місячний огляд. — 2009. — № 10 (47). — (Міністерство економіки України, Департамент макроекономіки). — С. 1-9.

Додатки

Додаток 1. Динаміка показників зовнішньої торгівлі України й обмінного курсу гривні

Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Сальдо
торговельного балансу, млн дол. США	-1536	-1207	997	1406	1402	3173	2891	6909	2531	-1617	-5918	-12,933
Сальдо
поточного рахунку до ВВП, %	-2,7	-3,0	3,0	3,9	3,7	7,5	5,8	10,6	2,9	-1,5	-4,2	-7,1
Експорт товарів і послуг млн дол. США	20355	17621	16322	19248	21086	23351	28953	41291	44378	50232	64001	85612
Імпорт товарів і послуг млн дол. США	21891	18828	15237	17947	20473	21494	37665	36313	43707	53307	71877	-100132
Темпи росту експорту товарів і послуг, %	100,0	86,8	92,1	120,3	100,6	110,7	124,0	142,6	107,5	113,2	127,4	133,8
Темпи росту імпорту товарів і послуг, %	102,0	86,0	80,9	118,9	100,8	105,0	128,7	131,3	120,4	122,0	134,8	138,8
Відношення експорту до ВВП, %	42,0	40,7	53,1	62,4	55,4	55,1	57,8	63,6	51,3	47,3	45,6	47,0
Відношення імпорту до ВВП, %	45,2	43,5	49,5	57,4	53,8	50,7	55,2	56,0	50,6	50,2	51,2	55,0
Індекс реального обмінного курсу,	100,5	180,5	-22,8	+18,1	+1,3	-1,76	+5,96	+8,8	+1,89	+8,14	+13,54	-14,8
Рівень доларизації, %	+7,7	-38,6	24,5	22,7	18,3	17,8	20,8	24,2	24,1	27,0	17,8	30,6

Додаток 2. Динаміка показників балансу експорту та імпорту товарів і послуг платіжного балансу України за 1999–2009 рр.

Роки	Зміна обсягів за рік	Питома вага	Сальдо балансу експорт/імпорт товарів та послуг, млн дол. США
Експорту товарів і послуг, разів	Імпорту товарів і послуг, разів	Експорту товарів в загальному експорті товарів та послуг, %	Імпорту товарів в загальному імпорті товарів та послуг, %
1999	1,26	1,22	77	87	+1821
2000	1,16	1.12	81	82	+1575
2001	4,2	4,2	81	83	+613
2002	2,4	4,6	80	84	+1857
2003	4,6	4,9	82	84	+1288
2004	1.23	1.32	81	72	+4978
2005	4,3	4,8	80	83	+671
2006	4,8	4,6	78	83	-3068
2007	1,3	1,4	64	85	-7878
2008	0.98	0.95	79	83	-14 520
2009, 1-й кв.	—	—	75	79	-874