Вступ

Котирування — це назва ціни на валютному ринку, за якою здійснюється обмін валюти. Трейдер може купити або продати ту або іншу валюту за ціною — котирування. Як правило, у котируванні відтворюється дві ціни, такі, як котирування покупки (коли продавець готовий продати валюту) і котування продажу (продавець готовий купити валюту).

Поточна ціна ринку відбувається з останнього котирування ціни продажу або покупки, потім згодом виставляється банками — маркет-мейкерів для клієнтів.

На ринку в угоді беруть участь дві іноземні валюти — фіксується валюта і контр — валюта.

Перша є базовою, якою зазвичай купується певна кількість, друга ж є валютою котирування, вона весь час змінюється і залежить від видозміни курсу. При збільшення співвідношення валюти до валюти котирування, базова стає дорожче, при зменшенні ж її, відповідно дешевше, цим і визначається зміна позиції валют.

Коли оголошується котирування перший валюти, мається на увазі, що вона є базовою. Наприклад, якщо котирування звучить, як «долар — євро», то долар є базовою валютою, а котирування «франк — долар» означає, що тут базовою валютою є франк.

Існують міжнародні стандарти кодів валют, і для їх подання використовують саме їх пари. Так котирування «долар — євро» буде позначатися, як USDEUR, а котирування «франк — долар», як CHFUSD.

1. Поняття та порядок котирування

Одним з найважливіших завдань брокерської діяльності є участь у визначенні довідкової біржової ціни — котирування. Підходи до цієї операції існують різні. Так, у Німеччині в складанні котирувальних бюлетенів беруть участь виключно офіційні маклери (курс-маклери). В інших країнах цим займаються спеціальні котирувальні комісії, що призначаються Біржовим комітетом з членів біржі і постійних відвідувачів. На українських біржах до 1917 року і в період непу основним показником котирування були так звані типові або довідкові ціни. Встановлені котирувальною комісією, вони були цінами переважаючої реалізації. Це було пов'язано з великою розкиданістю цін протягом навіть одного торгового дня. При великій кількості укладених з певним товаром угод типову ціну визначити не так уже й складно, оскільки згідно із законом великих чисел відхилення взаємно компенсуються, і за основу з великою впевненістю можна брати середню ціну. Однак при малій кількості угод типову ціну визначити значно важче. Тут необхідною була висока компетентність членів котирувальної комісії. Ціна виводилася з урахуванням всіх ціноутворюючих чинників: співвідношення попиту і пропозиції, кількості учасників торгів, умов розрахунку, поставки, транспортування. При цьому необхідно забезпечувати відповідність (але не збіг) раніше виведеної типової ціни і тієї, що виводиться (нинішньої). Таким чином, типова ціна відображає вартість одиниці товару при типових обсягах продажу й умовах реалізації. Крім неї в біржовий бюлетень заносяться на кожний вид товару межі відхилень, встановлені продавцями і покупцями цін укладених угод: найбільша і найменша. Важливу роль у котируванні відіграло правильне визначення кон'юнктури ринку, тобто того середовища (співвідношення попиту і пропозиції, кількість операцій, руху цін), в якому сформувалися відображені в котируванні ціни.

У біржовому зведенні вказується мінімальна і максимальна ціни, визначені в ході кожного з біржових торгів, а також останні (при закритті торгів) ціни продавців і покупців, тобто ціни, за якими продавці виявили бажання продати, а покупці купити товар. Офіційною котирувальною або розрахунковою ціною для кожної позиції на даний день є ціна при закритті біржі. Брокери і клієнти, аналізуючи ситуацію з цінами на біржі за попередній період, а також кон'юнктуру (співвідношення попиту і пропозиції в попередній і майбутній періоди) можуть прогнозувати котирування на сьогодні і завтра.

Сучасні біржові бюлетені і методи котирування дещо відрізняються від тих, які були в дореволюційний період і в період непу. За останні десятиріччя у світі відбулася значна уніфікація біржової справи.

Серед методів котирування найбільше поширення отримали:

* метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери;

* метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди, з вказівкою "від — до".

У біржові бюлетені заноситься як довідкова ціна, яка відображала вартість одиниці товару при типових обсягах і умовах продажу, так і коливання цін на кожний вид товарів.

Нині біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на день у встановлений час. Таким чином, розрізняють котирування за результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що виникає в результаті торгів. Частота публікації котирування залежить від інтенсивності біржової торгівлі та величини обороту товарів (контрактів) на біржі. При незначній кількості операцій проводиться тільки підсумкове котирування, а при великій біржовій торгівлі виникає необхідність визначення рівня цін протягом біржового дня (або хоча б за першу його половину).

На найбільших біржах поточне котирування цін являє собою, як правило, просту демонстрацію фактичних цін укладених в цей день угод. Підсумкове котирування здійснюється різними способами, але у будь-якому разі її здійснює ЕОМ шляхом фіксування дійсних цін укладених угод.

Способи відображення котирування цін на біржах поступово змінюються й удосконалюються з часом. Можна виділити основні види котирування:

1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша (максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з кожного товару (контракту).

2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт).в умовах кон'юнктури даного дня.

3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт), але одночасно вказуються і проміжні "переломи" в динаміці цін, що відбуваються протягом біржового торгу.

4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і останньої угоди дня.

Здійснення самого котирування цін підпорядковується певним правилам, більшість з яких на сучасних біржах дотримується як результат уніфікації вимог до угод, що здійснюються наявністю типового обсягу партії, типового порядку розрахунків і поставки тощо.

Все це відноситься головним чином до угод з реальними товарами і цінними паперами. На сучасних ф'ючерсних ринках роль котирування цін дещо інша. У договорах, що укладаються на строк (з виконанням контракту у майбутньому), ціни, угод не завжди вказуються. У такому випадку ці контракти укладаються за цінами, що склалися в той день, коли за умовами договору угода повинна бути виконана. Таким чином, мова йде про ціни котирування цього дня, вони стають не просто орієнтиром для брокерів, а встановленою для такої угоди ціною.

Обороти ф'ючерсних операцій на біржі, як правило, рівні року (особливо це стосується сільськогосподарських товарів), і в біржових бюлетенях котирування товарів вказується відповідно по місяцях.

Стандартні котирувальні таблиці складаються з шести граф, у яких вказуються рік і місяць поставки даного виду товару, відповідні ціни на товари по місяцях і величина підвищення або падіння цін.

За своєю природою біржові котирування універсальні. Вони являють собою ряд цін на однорідний товар із стандартними, протягом тривалого періоду незмінними умовами контракту. Це й дозволяє використати їх як світові ціни.

Угоди з біржовим товаром можуть укладатися:

1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладення угоди;

2) за ціною, що склалася на ринку на момент поставки товару;

3) коли ціна досягне певної (граничної) величини;

4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку.

Якщо в обумовлений день довідкова котирувальна ціна відсутня, то розрахунок проводиться за ціною, яка опублікована в останній, попередній дню ліквідації день, в який проводилося котирування. Якщо котирування на цей товар не проводилося більше трьох біржових днів до дня ліквідації, то розрахунок проводиться за угодою сторін, а якщо такого не буде досягнуто, — за ціною, що встановлена арбітражною комісією і котирувальним комітетом.

При укладенні угод на товар, що не котирується на даній біржі, довідкова котирувальна ціна встановлюється на основі довідкових котирувальних цін основних товарів і операцій.

2. Основні умови котирування

Основою для проведення котирування є достатня кількість замовлень на купівлю-продаж цінних паперів, які подаються клієнтами-брокерами не пізніше ніж за один день до початку торгів, для наступної передачі їх брокерами на біржу.

При наявності достатньої кількості замовлень на купівлю-продаж того чи іншого цінного паперу визначаються, виходячи з попереднього курсу, максимальна та мінімальна межі зміни курсу на поточні торги відповідно до критеріїв, які встановлені біржею. Усі дані вносяться до листка котирувань, за допомогою якого і проводиться зіставлення замовлень на купівлю-продаж, тобто зіставлення попиту і пропозиції, та визначається курс дня.

Три умови котирування. Крім зазначених вище трьох принципів котирування, при визначенні курсів використовуються три умови котирування. Перша умова: зміни ціни (курсів) порівняно з останнім (попереднім) котируванням не повинні перевищувати встановлені біржею межі (наприклад, 10 чи 20 відсотків), крім випадків припинення котирування. Доцільність даної умови полягає в тому, щоб гарантувати безпеку ринку, не допустити занадто великих коливань, змін та варіацій курсів, які не висвітлюють дійсних тенденцій ринку і фінансово-економічного стану емітента. Проте це може відбутися, якщо, наприклад, в один день більшість замовлень на продаж будуть позначені лімітом ціни ЗКД – за курсом дня. Така ситуація можлива, якщо на ринку низька активність, надходить недостатня кількість замовлень на продаж цінних паперів. Низький рівень активності буде створювати тенденцію до різкого зниження курсу.

Внаслідок цього зміни цін можуть вийти з-під контролю, якщо інвестори, які одержали інформацію про дану ситуацію, вирішать продати свої цінні папери. При цьому відбудеться значне зниження вартості цінних паперів конкретного емітента, в цілому знизиться й ринкова вартість акціонерного товариства без певних на те причин.

Саме тому найбільш безпечно було б встановлювати максимальний рівень коливань курсу. Даний процент коливань визначається біржею, виходячи з наступних обставин:

– періодичність проведення котирувань (коли котирування здійснюється частіше та зменшується встановлена варіація коливань, межі змін курсів);

– рівень інфляції та процентних ставок (при збільшенні ставок і зростанні інфляції зростають і межі змін курсів);

– ліквідність цінних паперів (при високій ліквідності цінних паперів встановлюються вищі межі змін курсів). Це означає, що для різних груп котирування, навіть для окремих груп цінних паперів та окремого цінного паперу, біржею можуть на певний час вводитися різні межі змін коливань курсів.

Друга умова: усі замовлення на купівлю, лімітний (обмежувальний) курс яких чітко вище курсу котирування, повинні виконуватися повністю, в тому числі замовлення за курсом дня. Усі замовлення на продаж, лімітний (обмежувальний) курс яких чітко нижчий, ніж курс котирування, повинні виконуватися повністю, в тому числі замовлення за курсом дня.

Причина цієї умови полягає в тому, що будь-який інвестор при бажанні купити або продати за визначеною ціною може погодитись на більш низьку ціну у випадку купівлі та на більш високу ціну у випадку продажу. Дана умова є головною складовою процесу фіксингового котирування і допомагає максимально збільшити кількість замовлень, за якими укладаються угоди.

Якщо ця умова не може виконуватися внаслідок перевищення встановленої біржею межі змін курсів цінних паперів, тобто першої умови, то в даному випадку визначається, що ринок знаходиться в стані нерівноваги або нерівноваги із скороченням.

Третя умова: замовлення на купівлю або продаж, обмежувальний курс яких дорівнює курсу дня, можуть виконуватися лише частково, виходячи з ситуації, що склалася на ринку. Це зумовлено тим, що кількість цінних паперів, які подані для продажу на ринку, не буде суворо дорівнювати кількості цінних паперів, які купляються на ринку за курсом дня, що співпадає з обмежувальними курсами замовлень на купівлю і продаж.

Усі три умови використовуються при проведенні котирування та застосовуються разом із принципами котирування для визначення тенденцій станів ринку і процентів скорочення у випадках ринку в стані нерівноваги, а також ставок задоволення замовлень на ринку в стані неповної рівноваги.

Висновки

Для встановлення валютного курсу застосовується зворотна або пряма котирування. Зворотне котирування — визначення, коли вартість одиниці національної валюти виражається в одиницях іноземної. У прямій котирування вартість одиниці іноземної валюти визначається в національній валюті.

Коли потрібно зобразити пряме котирування знаходиться в Сполучених Штатах Америки, використовується термін «американські умови». Це означає, що формулювання котирування відбувається в американських доларах за одиницю іноземної валюти. Ідентично з терміном «європейські умови», коли пряме котирування виражається в євро за одиницю іноземної валюти.

Через глобалізацію валютного ринку, котирування долара модифікувалася з американських умов на європейські. Значить, долар США постійно є базовою валютою. На ринку незмінно є валюти, такі, як євро і фунт стерлінгів, щодо яких долар є валютною котируванням.

Обидва види котирувань друкуються у фінансових виданнях.

Але при розгляді тонкощів у Форексі, не завжди трейдер знає, яка з валют є базовою, він повинен навчитися чітко бачити яка з пари — базова валюта.

Тому, що, на приклад, котирування USDCHF може бути позначена лише як CHF, навіть якщо долар США тут відмічено, як базову. Безупинно мінливі попит і пропозиції, викликають зміни котирувань на валютному ринку.

Список використаної літератури

1. Біржова діяльність: Підручник для студ. вузів/ Ред. Валентина Крамаренко, Борис Холод,. — К.: ЦУЛ, 2003. — 261 с.

2. Губський Б. Біржові технології ринку: монографія/ Богдан Губський,; Передм. М.Г.Чумаченко. — К.: Нора-прінт, 1997. — 295 с.

3. Дудяк Р. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навч. посібник для студ. вузів / Роман Дудяк, Світлана Бугіль,. — Львів: Новий Світ-2000: Магнолія плюс, 2003. — 359 с.

4. Кушнір Т. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. посібник для студ. вузів/ Таміла Кушнір,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі . — Х.: Консум, 2003. — 214 с.

5. Рябовол Л. Біржове право: (Товарна біржа як особливий суб’єкт господарювання): Навчальний посібник/ Лілія Рябовол,; КДПУ ім. В. Винниченка. — Кіровоград: Ред.-вид. центр КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 51 с.

6. Сохацька О. Біржова справа: Підручник/ О.М. Сохацька,; М-во освіти і науки України, Тернопільська академія народного господарства . — Тернопіль: Катрт-бланш, 2003. — 602 с.

7. Чесноков В. Біржові операції: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віктор Чесноков ; під ред. : М. А. Коваленка. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 191 с.

8. Шканова О. Інфраструктура товарного ринку: Навчальний посібник/ Олена Шканова,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 319 с.