ВСТУП

Товарно-матеріальні ресурси складають значну частину активів підприємства і відображаються в балансі серед оборотних (поточних) активів. Водночас вони мають суттєвий вплив на фінансові результати підприємства, займаючи здебільшого домінуючі позиції у структурі витрат торговельних підприємств. Тому питанню організації обліку товарно-матеріальних ресурсів завжди приділяється велика увага.

Актуальність. Оскільки товарні ресурси для торговельного підприємства є основною статтею оборотних коштів, за рахунок яких в процесі торговельної діяльності (обороту) підприємство отримує прибутки, які є ціллю та основою життєдіяльності любого підприємства, то оперативний та достовірний облік їх на підприємстві є також невід’ємною частиною управління підприємством, без якого не можливе досягнення цілей підприємства. Тому, тема удосконалення бухгалтерського обліку в системі управління товарними ресурсами торгівельного підприємства є найактуальнішою темою для вирішення задач управління торговельним підприємством.

Ефективне використання товарних ресурсів, чіткий облік — це необхідний елемент управління підприємства. Управління — це перш за все передбачати: хід виконання плану товарообігу, відхилення від плану і завданих параметрів, відхилення у використанні товарних запасів, напрямки перспективного розвитку підприємства після прийняття відповідних управлінських рішень.

Тема: «Аудит обліку товарів».

Метою даної роботи є систематизація і закріплення теоретичних і практичних знань з аудиту товарних запасів підприємства, застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань, оволодіння методикою аудиту товарних запасів підприємства.

Об’єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю “Оксамит-Інтер”, основним видом діяльності якого є виробництво та продаж черепиці, керамічних блоків, облицювальної цегли, декоративного каменю, водозливних систем, мансардних вікон. Аудит товарних запасів підприємства проводився аудиторською фірмою “Аудит-Партнер”.

Предметом дослідженняє теоретичні аспекти вивчення аудиту товарних запасів підприємства, застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань, методика аудиту товарних запасів підприємства.

Завдання роботи:

• розкрити теоретичні аспекти організації аудиту товарів;
• техніко-економічна характеристика підприємства ТОВ «Оксамит-Інтер»;
• аудит товарних запасів підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТУ ТОВАРІВ

1.1. Аналіз основних понять і наукових напрямків з аудиту товарів

Аналіз навчальної літератури з аудиту свідчить про недостатній розгляд визначення основних понять з аудиту товарних запасів. Трактуванню основних понять саме з аудиту товарів мало приділено уваги зі сторони вчених. Наведенні визначення основних понять з аудиту товарів свідчать про різний підхід авторів щодо визначення основних понять цієї ділянки аудиту.

Таблиця 1.1.

Аналіз літературних джерел з аудиту товарів

№	Джерело інформації	Зміст
1.	Андреев В.Д. Практический аудит (справочное пособие). – М.:Экономика, 1994. – 366 с.	Основними елементами аудиту матеріально-виробничих запасів є : — наявність; — належність; — оцінка; — використання. В зв’язку з цим в обов’язки аудитора входять: — перевірка збереження цінностей; — вивчення стану внутрішнього контролю за рухом матеріалів; — перевірка правильності оцінки і раціонального використання матеріалів у виробництві; — встановлення дотримання норм запасів, а також витрачання сировини і матеріалів згідно з діючими нормами.
2.	Аудит: практическое по-собие/ Под ред. А. Кузь-минского. – К.: “Учетинформ”, 1996.-238 с.	Об’єкт аудиту товарних запасів — прийом цінностей по кількості і якості, їх зберігання, брак і псування, норми витрачання на виробництво, бухгалтерський облік, звітність, первинні документи.
3.	Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 416 с.	Завданнями аналізу використання матеріальних цінностей є: — визначення рівня забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами; — виявлення понаднормативних або дефіцитних видів матеріальних цінностей; — з’ясування своєчасності укладання господарських договорів на постачання виробничих запасів; — встановлення ступеня ритмічності поставок, а також їх обсягу, якості; — підрахування транспортно-заготівельних витрат; — вивчення показників раціональності використання матеріальних ресурсів на виробництві; — виявлення втрат через вимушену заміну матеріалів, а також простоїв обладнання і робітників через відсутність необхідних матеріалів; — оцінка впливу організації матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів на обсяг виробництва і собівартості продукції.
4.	Давидов Г.М. Аудит: Навч.посібник. — К.:Т-во „Знання”, КОО, 2002. — 363 с.	Основними завданнями аудиту товарно-матеріальних цінностей є перевірка: наявності та порядку зберігання товарно-матеріальних цінностей; правильного і своєчасного відображення в обліку всіх операцій руху; додержання підприємством встановлених норм списання; відповідності аналітичних показників обліку товарно-матеріальних цінностей синтетичним; додержання підприємством вимог проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.
5.	Дубровина Т.А., Сухов В.А., Шеремет А.Д. Аудиторская деятель-ность в страховании : Учеб. Пособие / Под ред. А.Д.Шеремета. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 384 с.	Практичними завданнями аудиту є покращення фінансового стану клієнта, залучення пасивів (інвесторів, кредиторів), допомога і консультування клієнта.
6.	Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. — Київ: Ділова Україна, 1996. — 373 с.	Завдання аудиту товарних запасів: — реальність існування; — повнота обліку; — права і зобов”язання; -оцінка; — відображення в обліку.
7.	Ковалева О.В., Константинов Ю.П. Аудит. Учебное пособие. – М.: “Издательство ПРИОР”, 1999. – 272 с.	Аудитор в процесі перевірки операцій з матеріально-виробничими запасами вирішує слідуючі завдання: — вивчення складу матеріально-виробничих запасів, ознайомлення з умовами їх зберігання; — підтвердження правильності оцінки запасів і відображення операцій по їх надходженню і використанню в обліку; — оцінка системи внутрішнього контролю за використанням сировини і матеріалів у виробництві; -підтвердження достовірності визначення і відображення в обліку операцій по нарахуванню зносу МШП; — оцінка якості проведених інвентаризацій матеріально-виробничих запасів.
8.	Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятель-ности предприятия: 4-е изд. – Минск: ООО «Новое знание», 1999. – 688 с.	Завдання аналізу забезпечення і використання матеріальних ресурсів: -оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, рівня їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники; — оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів; — виявлення внутрішньогосподарських резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів по їх використанню.
9.	Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: підручник. — К.: Знання Прес, 2002. — 223 с.	Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є: — аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності; — перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх обліку; — контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей; — дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу; — контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів; — перевірка виконання договірних зобов”язань щодо поставки і збуту товарів; — виявлення фактів приписок і понаднормового спсання товарів.

Аналіз джерел інформації з визначення завдань обліку товарних запасів свідчить про різний підхід авторів щодо визначення завдань обліку товарів.

Всі визначення досить цікаві, заслуговують на увагу і доповнюють одне одного. Зробимо спробу об’єднати ці визначення і виведемо власне визначення мети аудиту товарних запасів.

Метою аудиту операцій із товарами є встановлення:

• достовірності первинних даних щодо наявності та руху товарів;
• повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах;
• правильності ведення обліку товарів відповідно до прийнятої облікової політики;
• достовірності відображення залишків товарів у звітності господарюючого суб'єкта [25, с. 63].

Під час організації аудиту товарних запасів аудитору необхідно керуватися наступними законодавчими і нормативними актами:

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. — визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 22.05.97 р. — визначається порядок нарахування податку на прибуток, визначається база оподаткування, базові ставки оподаткування, пільги, порядок розрахунку амортизаційних відрахувань.
3. Закон України “Про податок на додану вартість” зі змінами і доповненнями від 3.04.97 р. — визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету та ін [13, с. 44].

Бухгалтерський облік і звітність в торгівлі здійснюються з дотриманням єдиних методологічних принципів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», прийнятих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, законодавчих і нормативних активів з урахуванням специфіки діяльності торговельних підприємств.

В національних стандартах бухгалтерського обліку, діючих на сьогоднішній день, немає визначення терміну „торгівля”, але в проекті Державного стандарту України „Торгівля. Терміни та визначення” він визначається так:

— оптова торгівля — сфера підприємницької діяльності по придбанню і відповідному перетворенню товарів для подальшої їх реалізації підприємствами роздрібної торгівлі, іншими суб”єктами підприємницької діяльності. Включає як безпосередньо комерційні зв”язки на умовах договорів купівлі-продажу і постачання маж підприємствами-виробниками, так і зв”язки між ними через торгових посередників;

— роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності по продажу товарів або послуг на основі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання [13, с. 49].

1.2. Розробка методики аудиту товарів

Здійснення торговельної діяльності передбачає обовя'зкове ліцензування, патентування та сертифікацію. Крім того, будь-яке торговельне підприємство, що займається роздрібною торгівлею, повинно мати для розрахунку із споживачами електронні контрольно-касові апарати.

Аудиторові під час перевірки слід враховувати певні особливості методології бухгалтерського обліку торговельних підприємств:

— облік товарообороту може здійснюватися як за продажнимицінами, так і за цінами придбання;

— витрати обігу не включаються до собівартості реалізованих товарів, а покриваються за рахунок торгових знижок і націнок на товари;

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР торговельні підприємства мають право на податковий кредит з ПДВ при одержанні товару та нараховують податкові забов'язані з ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості продажу товарів [13, с. 43].

2. Перевіркою бухгалтерського обліку роздрібної торгівлі необхідно встановити порядок розподілу торговельної націнки між реалізованим товаром та залишком товару на кінець періоду. Для того, щоб визначити купівельну вартість цих товарів і дохід від їх реалізації, наприкінці місяця підприємства торгівлі новині визначати та списувати суми торговельної націнки, що належать до вартості реалізованих товарів. Для визначення суми торговельної націнки, що підлягає списанню на реалізовані товари, із загальної суми торговельних націнок вираховується та її частина, яка відноситься до залишку нереалізованих товарів.

Крім того, підприємства торгівлі, що мають запаси товарів, які переходять на наступний період, щомісяця розраховуються обсяги витрат обігу на залишок товарів на кінець місяця і на реалізовані у звітному періоді за статтями витрат обігу, що мають безпосереднє відношення до залишку товарів на кінець місяця.

1. Сума витрат обігу, що відноситься до залишку нереалізованих на кінець місяця товарів, визначається як добуток суми вартості нереалізованих товарів і середнього відсотка витрат на перевезення, зберігання, підсортування, обробку, пакування, передпродажну підготовку товарів, на сплату відсотків за користування кредитами.

2. Середній відсоток витрат обігу визначається відношенням суми витрат обігу на залишок товарів на початок місяця і витрат на перевезення, зберігання, підсортування, обробку, пакування, передпродажну підготовку товарів, на сплату відсотків за користування фінансовими кредитами за звітний місяць до суми вартості реалізованих у звітному місяці товарів і залишку їх на кінець звітного місяця.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. У свою чергу, валовим доходом вважається загальний обсяг реалізації товарів. До введення цього закону оподатковуваний оборот податком на прибуток визначався як валовий дохід, у вигляді різниці між продажною та купівельною вартістю реалізованого товару, зменшеною на податок на додану вартість і витрати обігу [10, с. 91].

Аудитору потрібно перевірити відображення в обліку результатів інвентаризації товарів на торгівельному підприємстві.

По-перше, необхідно перевірити порядок документального оформлення інвентаризації, тобто інвентаризаційні відомості, в яких повинні знайти відображення лише дані про фактичну наявність товару, і порівняльні відомості з даними про залишок облікованих товарів, фактичні залишки та результат інвентаризації (надлишок, нестача) окремо за кожним видом товарів.

По-друге, слід перевірити правомірність списання втрат товарів у межах норм природного убутку. Якщо підприємство нараховує резерв на покриття втрат товару у межах природного убутку, то під час інвентаризації відповідний резерв має бути закритий, тобто надлишкове нарахована сума сторнується, а недонарахована сума — донараховується.

Особливим етапом перевірки торговельних підприємств є аудит зворотної тари. Тара, яка неодноразово використовується у виробництві, є зворотною. Найбільшу питому вагу на торговельних підприємствах займає зворотна склотара, яка за своїми властивостями може кілька разів використовуватися у технологічних процесах, пов'язаних з розливом, розфасовкою, упаковкою тощо.

Насамперед аудитор має впевнитися у наявності між підприємством, постачальником та торговельним підприємством належно оформленого договору на поставку товару в склотарі. У ньому повинно бути окремо визначено тару як зворотну (заставну). Без такого договору (контракту) на повернення тари тара не вважається зворотною і на неї не поширюється дія пп. 4.6 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" [13, с. 45].

Відповідно до пп. 4.6 ст. 4 Закону "Про податок на додану вартість" вартість зворотної тари не включається до бази оподаткування, ПДВ і вартість її збільшує загальну вартість продажу такого готового товару. Вартість зворотної тари у податковій накладній, форма та порядок заповнення якої затверджено наказом ДПА України 30.05.97 р. № 165 і зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.97 р. № 233/2037, відображається у III розділі податкової накладної.

Торговельне підприємство-покупець, зареєстроване платником податку, списуючи кошти з банківського рахунку в оплату готового товару, розлитого, розфасованого, упакованого в тару, яка за умовами договору визначена зворотною, не має підстав відносити до податкового кредиту суму податку на додану вартість за такою зворотною тарою, оскільки сума податку на додану вартість у частині вартості зворотної тари у податковій накладній відсутня і фактично не сплачена за ціною придбання готового товару. Якщо протягом терміну позовної давності, визначеної законом, з моменту отримання зворотної тари вона не повертається відправникові, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Таким чином, податкові зобов'язання у звітному періоді, в якому закінчився термін позовної давності, збільшуються на суму податку на додану вартість і відображаються у рядку 8 "Коригування на основі попередніх звітних періодів" податкової декларації з податку на додану вартість.

У таких випадках аудитор має звернути увагу на те, що у такого платника не виникає права на податковий кредит. Торговельні підприємства поряд з продажем продукції, розлитої, розфасованої, упакованої в скляну тару, що за умовами договору визначена зворотною, здійснюють продаж ідентичної продукції у скляній тарі, яка за контрактом не є зворотною, тому обов'язково повинні окремо обліковуватися операції з продажу такої продукції.

У разі, коли зворотний рух тари від кінцевого споживача (населення) здійснюється через роздрібну торговельну мережу, в тому числі через приймальні пункти, то придбання (закупка) скляної тари у населення проводиться без врахування податку на додану вартість. Враховуючи особливості торговельної діяльності та узагальнюючи особливі господарські операції, які притаманні торгівлі, розроблена методика перевірки, яка наведена у Додатку А.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Економічна характеристика ТОВ «Оксамит-Інтер»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит-Інтер» було засноване в 1995 році.

Фірма ТОВ "Оксамит-Інтер" працює на будівельному ринку 13 років як комплексний постачальник покрівельних і фасадних матеріалів високої якості.

Метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є:

1. Постачання покрівельних і фасадних матеріалів;

2. Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Юридична та фактична адреса товариства ТОВ "Оксамит-Інтер": Дегтярівська вул. 51, оф.308, Київ 03113 (044) 4564956.

e-mail oksamyt@oksamyt-inter.com.ua

Підприємство у своїй підприємницькій діяльності керується затвердженими зборами засновників Установчим договором та Статутом, Конституцією України, законодавчими та чинними нормативними актами України. Обласним статистичним управлінням ТОВ "Оксамит-Інтер".

На підставі заяви в Київській облдирекції „ПроКредит Банк” відкрито поточний рахунок № 260050100408.

Для організації торгівлі на підприємстві були підготовлені наступні документи:

1. асортиментний перелік, затверджений в міській СЕС;

2. довідка пожежної інспекції про відповідність приміщення протипожежним нормам;

3. свідоцтво про реєстрацію товарно-касової книги;

4. свідоцтво про реєстрацію електронного контрольно-касового апарату (ЕККА);

5. Торговий патент.

ТОВ "Оксамит-Інтер" здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

ТОВ "Оксамит-Інтер" має самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків, печатку зі своєю назвою.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства. Взаємовідносини між товариством і працівниками регулюються колективним договором.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється через систему прямих угод. Основними постачальниками товарів є місцеві промислові та крупні дистриб`ютерські торгові підприємства.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Оксамит-Інтер" має в розпорядженні все необхідне технологічне обладнання. Для здійснення діяльності підприємство укомплектовано необхідним персоналом .

За штатним розкладом чисельність працівників у ТОВ "Оксамит-Інтер" становить 40 чол., при цьому середньомісячна заробітна плата одного працівника на підприємстві складає 590 грн.

Оцінити реальний стан та ефективність використання ресурсів можна на підставі використання певного комплексу показників (табл.2.1.), використовуючи дані фінансової звітності підприємства (Додаток Б).

Таблиця 2.1.

Основні показники господарської діяльності ТОВ "Оксамит-Інтер"

№ з/п	Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Відхилення 2007 р. від 2005 р.
+, —	%
1	Виручка від реалізації, тис.грн..	7308,0	8167,2	9026,4	1718,4	23,5
2	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн..	5497,0	6289,0	7081,0	1584,0	28,8
3	Валовий прибуток, тис.грн..	1811,0	1878,2	1945,4	134,4	7,4
4	Середньо облікова чисельність працівників, чол..	39	39	40	1	2,5
5	Оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи, тис.грн..	491,9	565,2	638,4	146,5	29,8
6	Матеріальні витрати, тис.грн..	4498,2	4989,6	5481,0	982,8	21,8
7	Основні засоби, тис.грн..	1967,7	2443,5	2937,4	969,7	49,2
8	Оборотні засоби, тис.грн..	1192,0	1318,3	1570,8	378,8	31,8
9	Продуктивність праці, тис.грн..	187,4	209,4	225,7	38,3	20,4
10	Чистий доход на 1 грн. оплати праці, грн..	14,86	14,45	14,14	-0,72	-4,8
11	Матеріаловіддача, грн..	1,63	1,64	1,65	0,02	1,4
12	Фондовіддача, грн..	3,71	3,34	3,07	-0,64	-17,2
13	Оборотність оборотних засобів	6,13	6,20	5,75	-0,38	-6,2

Чистий дохід підприємства збільшився в 2007р. порівняно з 2005р. на 1718,4 тис.грн, або на 23,5%., а порівняно з 2006р. – на 859,2 тис.грн., або на 10,5%.

Зростання показників продажу забезпечило прибутковість господарської діяльності та збільшення доданої вартості підприємства, а також прибутку з метою оподаткування.

Собівартість реалізованої продукції в 2007 р. в порівнянні з 2005 р. зросла на 1584 тис.грн., або на 28,8%, а порівняно з 2006 р. — на 1086,2 тис.грн., або на 17,3%. Як бачимо, зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на прибутку від реалізації продукції.

Прибуток від реалізації в 2007р. зріс в порівнянні з 2005р. на 134,4 тис. грн. , або на 7,4%, що пов`язано із поступовим зростанням собівартості продукції внаслідок підвищення цін на товари та енергоресурси.

Матеріальні витрати зросли на 21,8% порівнянно з 2005 р. Змінилась і питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції. Так, якщо в 2005 р. частка матеріальних витрат становила 81,8%, то в 2007 р. – 77,4%. Зниження питомої ваги матеріальних витрат оцінюється позитивно, оскільки це відбулось внаслідок налагодження системи матеріально-технічного забезпечення, технічного переозброєння підприємства і підвищення оплати праці на підприємстві.

Середньооблікова чисельність працівників майже не змінилась, необхідним стало залучення одного працівника – торгового агента.

Середньорічна вартість основних фондів зросла в 2007р. в порівнянні з 2005 р. на 969,7 тис.грн., або на 49,2%, що пов’язано із зростанням обсягів виробництва, а саме із впровадженням нових виробництв: виробництва печива і полуфабрикатів.

Оборотні засоби підприємства зросли у 2006 р. порівнянно з 2004 р. на 378,8 тис. грн., або на 38 % оскільки зросли виробничі запаси на підприємстві.

В 2007 р. порівняно з 2005 р. продуктивність праці склала 120,4%, матеріаловіддача — 101,4%, фондовіддача 82,8%, оборотність оборотних активів – 93,8%. Приведені дані показують, що якісний рівень використання трудових ресурсів підвищився, а основних і оборотних погіршився.

2.2. Загальні аспекти організації обліку на підприємстві

Організація, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в ТОВ «Оксамит-Інтер» здійснюється відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та діючими положеннями бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покладено на головного бухгалтера підприємства, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Головний бухгалтер ТОВ «Оксамит-Інтер» веде системний облік наявності і руху власного майна, сировинних ресурсів; господарських операцій всіх видів діяльності, розрахунків з постачальниками за товари і послуги, з покупцями за реалізовані товари, виконані роботи; складає всі види періодичної звітності з захистом її у відповідних інстанціях і вирішує інші питання за вказівками керівництва та запитами структурних підрозділів.

Головний бухгалтер підписує з керівником підприємства документи, які є підставою для приймання і видачі матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахункових, кредитних і фінансових зобов’язань.

Головним бухгалтером підприємства здійснюється формування облікової політики підприємства і затверджується Наказом про облікову політику.

Функції бухгалтерії регламентуються посадовими інструкціями, що розроблені головним бухгалтером та призначені для конкретних виконавців. Посадові інструкції працівників дають змогу:

— встановити для кожного працівника перелік належних до виконання операцій;

— визначити та закріпити обов’язки кожної особи, а також його права та персональну відповідальність;

— контролювати виконання роботи кожного виконавця, оцінити її результати.

Крім того, посадові інструкції розмежовують завдання кожної служби, вносять узгодженість дій різних служб управління даного підприємства, враховують раціональне використання фонду робочого часу. Посадові інструкції розробляються за дорученням керівника підприємства (про що видається відповідний наказ) відділом кадрів. Текст посадових інструкцій затверджується керівником підприємства. Кожен працівник повинен бути ознайомлений з посадовою інструкцією під розписку із зазначенням дати оформлення. В бухгалтерії здійснюється розподіл облікової роботи за функціональними відділами і за конкретними виконавцями. При функціональній організації структурні підрозділи бухгалтерії створюються за ділянками облікової роботи (рис.2.1).

В основі цього принципу лежить поділ роботи за однорідністю технічних прийомів. Функціональний розподіл робіт дозволяє мати повне уявлення про хід облікових робіт, наближує до об”єктів, що обліковуються, створює умови для повного та рівномірного завантаження кожного облікового працівника.

Бухгалтерія ТОВ «Оксамит-Інтер» складається з наступних функціональних груп (табл.2.2).

На підприємстві запроваджена чітка регламентація діяльності кожного з штатних працівників і всього по підрозділу шляхом розробки Положення про бухгалтерську службу і посадових інструкцій працівників.

В ТОВ «Оксамит-Інтер» застосовується комп`ютерна форма обліку.

Комп'ютерна форма бухгалтерського обліку базується на використанні персональних комп'ютерів та обчислювальних мереж. Бухгалтер працює в діалоговому режимі, використовує зворотній зв'язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Таблиця 2.2.

Функціональні групи бухгалтерії ТОВ «Оксамит-Інтер»

Група	Склад, чол.	Функціональні обов”язки
1	2	3
Матеріальна	1	Ведеться облік придбання запасів, надходжень та витрат запасів в розрізі місць їх зберігання, реалізації тощо, основних засобів, МШП та інших активів
Розрахункова	1	На підставі первинної облікової інформації виконуються всі розрахунки оплати праці та утримання з неї, здійснюється контроль за використанням фонду споживання
Фінансова	2	Ведеться облік витрат на всі види діяльності, калькулюється фактична собівартість реалізованих товарів, складається звітність. Здійснюється облік розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами, ведеться Головна книга, складається фінансова і податкова звітність
Каса	1	Приймання, видача і зберігання готівки
Усього:	5

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування комп'ютерної програми „.1С: Бухгалтерія”.

Порядок ведення облікових записів при комп'ютерній формі обліку на ТОВ «Оксамит-Інтер» наведений на рис.2.2.

Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі на підприємстві можна поділити на три етапи.

Початковим етапом облікового процесу є збір і реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Комп'ютерна система обліку оперативно відображає основні процеси, пов'язані з отриманням різних зведених показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства. В цій обліковій системіінформація йде по єдиному каналу і використовується для будь-яких потреб управління.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій [19, с. 117].

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, в первинних документах та виконання всіма підрозділами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів

Всі документи надаються до бухгалтерії у строки, встановлені керівником підприємства. Документи, які надходять до бухгалтерії, ретельно перевіряються перед рознесенням їх на рахунки бухгалтерського обліку. Після перевірки документи подаються на затвердження керівнику підприємства, а далі підлягають бухгалтерській обробці

Після виконання всіх організаційно-підготовчих процедур бухгалтер приступає безпосередньо до реєстрації даних, які містяться в первинних документах. Послідовність обробки інформації має наступний вигляд (рис.2.3.).

На первинних документах, що пройшли обробку, ставиться відмітка (дата запису до облікового регістру), яка виключає можливість їх повторного використання.

Шлях, який проходить той чи інший документ, залежить від змісту останнього і визначається графіком документообігу.

Графік документообігу сприяє покращенню усієї роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Графік документообігу розроблено головним бухгалтером ТОВ «Оксамит-Інтер», затверджений і введений в дію наказом керівника підприємства і є обов”язковим не тільки для облікових, але й для інших працівників, пов”язаних з веденням обліку на підприємстві.

Відповідальність за дотримання графіку документообігу, а також своєчасне і якісне створення документів, своєчасну передачу їх для відображення в бухгалтерському обліку та звітності, достовірність даних, що містяться в документах, несуть особи, які їх створили і підписали. Контроль за дотриманням графіку документообігу на підприємстві здійснює головний бухгалтер.

2.3. Методика обліку товарних запасів

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" запаси (в тому числі і товарні)визнаються активами в тому випадку, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та вартість яких можна достовірно визначити [21, с. 95].

Товари є матеріальними цінностями, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

За П(С)БО 9 придбані (отримані) товари зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка складається з фактичних витрат на придбання товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для продажу.

До первісної вартості товарів відносяться такі витрати:

— суми, сплачені постачальнику товару згідно з угодою або контрактом;

— суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги, пов'язані з пошуком і придбанням товару;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків, які відшкодовуються підприємству;

— витрати на заготівлю, транспортування товарів, вантажно- розвантажувальні роботи, включаючи витрати на страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

— інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів [21, с. 97].

Як і будь-які запаси, товари у момент їх оприбуткування обліковуються за первісною вартістю, яка включає всі витрати, пов'язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до продажу. На збільшення вартості товарів відносяться, зокрема, транспортні витрати, комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на зберігання і доставку, здійснені сторонніми організаціями, інформаційні, посередницькі та інші послуги, пов'язані з пошуком і придбанням товарів, витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якості технічних характеристик товарів.

У момент надходження товари повинні бути оцінені за первісною вартістю, для кожного випадку їх надходження необхідно знати, що є первісною вартістю і як її визначити.

У випадку придбання товарів за грошові кошти собівартість придбання включає в себе витрати, пов'язані з їх придбанням і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Товари, що надійшли як внесок до статутного капіталу, оцінюються за вартістю, узгодженою засновниками (учасниками). Погоджена засновниками вартість буде справедливою вартістю.

При вибутті запасів важливим моментом є правильний вибір методу визначення їх оцінки. Відповідно до П(С)БО 9 (п.16) існують шість методів визначення оцінки вибуття запасів, а саме:

— ідентифікованої собівартості;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних витрат;

— ціни продажу [21, с. 99].

Метод ідентифікованої собівартості застосовується при відпуску запасів, призначених для виконання спеціальних замовлень і проектів. Він використовується у відношенні тих матеріалів, що можуть бути замінені іншими. Цей метод застосовується здебільшого до запасних частин і комплектуючих виробів.

Метод середньозваженої собівартості — оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу собівартості повного обсягу запасів у сумарному вираженні з обліком початкового сальдо на загальну кількість запасів і тих, що надійшли за місяць.

Метод FIFO базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходять на підприємство, це значить, що запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюються по собівартості перших за часом надходження запасів. Тобто за принципом «першим прийшов, першим пішов».

Метод LIFO є протилежним методу FIFO. Він базується в зворотній послідовності їхньому надходженню на підприємство. Це значить, що запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюються по собівартості останніх за часом надходження запасів, тобто діє принцип «останнім прийшов, першим пішов».

Метод нормативних витрат базується на застосуванні норм витрат матеріалів на одиницю продукції. Він зручний у машинобудуванні, меблевій, швейній, шкіряній, харчовій промисловості, при масовому і серійному виробництві різноманітної і складної продукції, з великою кількістю деталей і вузлів. Умовою застосування цього методу є перегляд постійно технологічним і плановим відділом норм витрат і розробка нормативних калькуляцій [21, с. 102-103].

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку товарів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

До 01.01.03 р. при обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів підприємства самостійно обирали найбільш прийнятний для них метод вибуття запасів. Враховуючи той факт, що в роздрібній торгівлі великий асортимент товарів, велика кількість підприємств роздрібної торгівлі застосовували метод ціни продажу, а оптові підприємства в основному використовували методи ФІФО, середньозваженої собівартості або ідентифікаційної собівартості. З 01.01.03 р. Законом „Про оподаткування прибутку підприємств”, викладеним в новій редакції, внесені зміни в п.5.9., згідно з якими оцінка вартості вибуття запасів повинна здійснюватись по методу ФІФО або по методу ідентифікаційної вартості [25, с. 138].

На дату балансу товарні запаси оцінюються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації товаріввизначається як різниця між очікуваною ціною реалізації (роздрібною ціною) і очікуваними витратами на реалізацію товарів. До складувитрат на збут в торговельних підприємствах згідно з Положенням 16 "Витрати" включаються витрати на продаж, крім адміністративних, інших операційних та фінансових витрат. Якщо чиста вартість реалізації нижча за собівартість (знецінення запасів внаслідок втрати очікуваної вигоди від їх реалізації — псування, пошкодження, застарілість товарів), підприємство повинно відобразити в обліку витрати від такого знецінення. Згідно з П(С)БО 9 названі витрати відображуються яквитрати звітного періоду. На витрати звітного періоду також відноситься вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) товарів. Одночасно сума виявлених нестач та втрат від псування цінностей, до прийняття рішення про конкретних винуватців, відображаються на позабалансових рахунках. З цього моменту виникаєдебіторська заборгованість і доходи звітного періоду на суму, належну до відшкодування [25, с. 140].

Надходженню товарів на підприємство передує укладення договорів з постачальниками (продавцями) товарів. У них фіксують конкретні умови постачання і приймання товарів, порядок розрахунків, відповідальність сторін, перелік документації, що додається. Зазвичай опрацюванням тексту договору займається продавець (постачальник) товару.

Угоди, які укладають у письмовій формі, повинні бути підписані уповноваженими особами. Підпис, у свою чергу, необхідно завіряти печаткою підприємства, від імені якого укладається угода.

Покупець у разі оплати товару (послуги) повинен одержати від продавця письмовий документ, який підтверджує факт передання грошей. Це може бути лист, повідомлення або інший документ, підписаний уповноваженим представником (головним бухгалтером) продавця і завірений печаткою.

Для здійснення усної угоди покупцеві досить сплатити обумовлену суму постачальнику і одержати товар. Однак, виходячи з вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135 (далі — Інструкція № 135), безготівкові розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів. Таким розрахунковим документом у разі укладення усної угоди є виписаний постачальником рахунок (рахунок-фактура) на оплату товару [25, с. 141].

Головною особливістю рахунка-фактури є те, що він поєднує в собі основні риси двох документів: того, що передбачає здійснити оплату, — рахунка і товаросупровідного — фактури. Але так вже склалося на практиці, що здебільшого рахунок-фактура виконує функції розрахункового документа (рахунка).

Рахунок-фактуру виписують у двох примірниках: один надається покупцю (платнику), інший — залишається у продавця (одержувача грошей). Якщо рахунок виписують від руки (під копіювальний папір), оригінал видають платнику, а копію залишають у продавця.

Порядок приймання товарів і документальне оформлення такої операції залежать від умов постачання товарів, обумовлених у договорі, а саме: місця приймання (на складі постачальника, від транспортних підприємств, на складі покупця), його характеру (за кількістю; якістю та комплектністю), відповідності кількості та якості товару умовам договору і супровідним документам.

Для оформлення товарів, що надходять на склад покупця, застосовують різні товаросупровідні документи — складені як постачальниками, так і покупцями. Залежно від умов постачання, порядку розрахунків та умов приймання-передачі товарів цими документами можуть бути: накладна, товарний чек, фіскальний чек; товарно-транспортна накладна; залізнична накладна; рахунок-фактура (як розрахунково-товарний документ); специфікація тощо.

Накладна є найуніверсальнішим документом і на сьогодні досить широко застосовується і виписується за місцем отримання товару. Зазвичай її виписують, якщо під час постачання товару немає необхідності удаватися до його спеціального транспортування (вантажного автоперевезення, залізничного, авіа тощо). У такому випадку покупець доставляє придбаний товар власними силами (у руках, нг таксі, службовим легковим автотранспортом). Крім того, у разі придбання підзвітною особою товарно-матеріальних цінностей (наприклад канцтоварів) документом, що є підставою для оприбуткування таких цінностей, може бути фіскальний чек (одночасно з поданим підзвітною особою авансовим звітом). При цьому дані фіскального чека повинні ідентифікувати дату, найменування, кількість і вартість придбаних ТМЦ.

Товарно-транспортні накладні (ТТН) застосовують під час автоперевезень і, як правило, виписують у чотирьох примірниках:

— перший — залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Інші примірники, завірені підписами і печатками (штампами), передають водієві;

— другий — є супровідним документом на перевезення вантажів і призначений для оприбуткування його одержувачем;

— третій — є підставою дай проведення розрахунків за виконані транспортні послуги. Цей примірник з даними таксування і з підписом таксувальника перевізник відсилає замовнику автотранспорту для оплати;

— четвертий — разом з подорожнім листом вантажного автомобіля залишається у перевізника для обліку його транспортної роботи [21, с. 120].

Нині ТТН не є бланками суворої звітності та можуть виписуватися і вантажовідправником і вантажоодержувачем.

У разі доставки товарів залізницею постачальник оформляє накладну спеціальної форми, яка є супровідним документом і видається вантажоодержувачу на станції призначення.

Рахунок-фактура буде «товарним» документом, наприклад, у разі якщо за раніше оплаченим (на підставі рахунка-фактури) товаром накладна не виписується. Крім того, «товарна» природа рахунка-фактури простежується також під час надання/ отримання деяких послуг (наприклад юридичних), а також оренди.

Специфікація може застосовуватися як додатковий, уточнюючий документ, що додається до одного з вищезгаданих основних товаросупровідних документів. У деяких випадках безпосередньо до товарних документів також можуть додаватися документи, які підтверджують якість товарів, що поставляються, — сертифікати якості, посвідчення якості тощо.

Повнота і своєчасність оприбуткування товарів забезпечується дотриманням правил приймання товарів, правильним документальним оформленням і точним відображенням в обліку операцій, пов'язаних з прибуткуванням товарів, а також розрахунків щодо них.

Товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за наявності належним чином оформленої довіреності відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей. Довіреності є бланками суворого обліку, що передбачає:

— ведення обліку виданих, повернутих і використаних бланків довіреностей у спеціальному журналі;

— покладення обов'язків з їх обліку на спеціально призначену відповідальну особу;

— облік бланків довіреностей на позабалансовому рахунку (крім їх балансового обліку на субрахунку 209 «Інші матеріали»);

— списання бланків, довіреностей за актом.

Для отримання товарно-матеріальних цінностей підприємства-одержувачі визначають матеріально відповідальних осіб (комірників, експедиторів), яким видають довіреності.

Строк дії довіреності, як правило, не перевищує 10 днів. Проте у випадках отримання цінностей, розрахунки за які здійснюються в порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізованими перевезеннями, довіреність можна видавати строком на один місяць.

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту товарів

Основними методами, що використовуються аудитором при аудиті товарних запасів є опитування, фізична перевірка, порівняння, підрахунок, документальна перевірка, вибіркове дослідження.

Під час аудиту товарів використовуються такі аудиторські процедури:

— аналіз розрахунково-платіжних документів, які підтверджують надходження матеріальних цінностей від постачальників: платіжні вимоги-доручення, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні з різними додатками (специфікацією, сертифікатами, посвідченнями якості). Аналіз документів по обліку надходження товарів з складу в роздрібну мережу;

— співставлення даних документів з оплати постачальникам та даних документів на оприбуткування матеріальних цінностей, а також перевірка наявності правильно оформлених договорів за цими угодами;

— співставлення даних первинних документів по надходженню цінностей з даними складського обліку та регістрів бухгалтерського обліку;

— перевірка правильності оцінки (згідно облікової політики) ТМЦ при надходженні, вибутті;

— з метою встановлення істини проводять письмові запити, усні опитування працівників, зустрічні перевірки;

— перевірка правильності обліку та прийняття до заліку (відшкодуванню) ПДВ;

— перевірка правильності кореспонденції рахунків — чи не має випадків, коли матеріальні цінності, що надійшли, не оприбутковані, а віднесені на інші рахунки ;

— співставлення і порівняння даних документів на списання цінностей та відповідних регістрів бухгалтерського обліку. Особлива увага звертається на списання товарів на реалізацію, а також на операції, пов’язані з видачею товарів в рахунок оплати праці;

— перевірка правильності оцінки матеріальних цінностей, списаних на операційні витрати та реалізованих;

— перевірка правильності кореспонденції рахунків по списанню ТМЦ зі складу;

— вивчення дотримання правил отримання довіреностей на продаж товарів [13, с. 254].

3.2. Етапи аудиту товарних запасів

Підготовчий етап аудиторської перевірки товарних запасів розглянутий в розділі 2, аудиторські документи і результати наведені в додатках 1 – 6.

Оскільки на попередньому етапі аудиту було виявлено, що організація і здійснення внутрішнього контролю товарів знаходяться на низькому рівні, організація та ведення бухгалтерського обліку також не відповідають сучасним стандартам , наступним етапом аудиту є проведення інвентаризації. До початку інвентаризації аудитор:

1. домовився з керівником підприємства про створення комісії;
2. вимагав від матеріально-відповідальних осіб, щоб вони склали звіти по оприбуткуванню та відпуску цінностей на час початку інвентаризації і здали їх в бухгалтерію;
3. отримав розписку від матеріально-відповідальних осіб.

Під час інвентаризації був проведений огляд стану складських приміщень, їх охорона. Комісія фіксувала результати інвентаризації товарів в інвентаризаційних описах, як складаються за місцем знаходження і матеріально-відповідальними особами в одиницях виміру, прийнятих в обліку. Складається порівняльна відомість результатів проведеної інвентаризації. Отримано від матеріально-відповідальних осіб письмове пояснення про причини виявлених нестач. Перевіряється правильність відображення в обліку виявлених нестач товарів. В ході інвентаризації було встановлено нестач на суму 1680 грн, із загальної суми недостач за пересортицею зараховано 280 грн, віднесено на винних осіб 900 грн, віднесено на фінансовий результат 500 грн.

Наступним етапом аудиторської перевірки є аналіз товарообігу підприємства за останні три роки.

Аудит стану товарних запасів аудитор доповнює аналізом товарооборотності. Товарооборотність,характеризує швидкість обороту товарних запасів за визначений звітний період — квартал, рік. Чим коротше термін реалізації, тобточим менше товарні запаси знаходяться в торговельному підприємстві, тим швидше товарооборотність, і навпаки. Наявність менших за розміром, але більш рухливих товарних запасів означає, що менша сума наявних засобів підприємства знаходиться в запасах. Нагромадження великих товарних запасів приводить до заморожування оборотних коштів, зниженнюїхньої оборотності.

Економічнимефектом прискорення (або уповільнення) товарооборотності є відносне вивільнення з обороту засобів (або додаткове залучення в нього, як в нашому випадку). За допомогою факторного аналізу об визначимо суму оборотних засобів, що були додатково залучені внаслідок уповільнення товарооборотністі. Для цього число днів уповільнення помножимо на фактичний обсяг товарообороту і розділимо на 360 (одноденний оборот). Товарооборотність уповільнилась на 1,68 дні, що сприяло додатковому залученню в оборот 42,1 тис.грн. (1,68*9026,4/360).На заморожування оборотних коштів в результаті уповільнення товарооборотності впливають два фактори:зміна середніх товарних залишків і зміна товарообігу.

Слідуючим етапом є перевірка повноти оприбуткування, правильності списання, оцінки та обліку товарно-матеріальних цінностей. Перевіряється правильність ведення складського обліку, повнота оприбуткування, правильність списання товарів, які надійшли зі сторони, а також повнота та своєчасність оприбуткування товарів.

Наступним етапом є перевірка правильності обліку та прийняття до заліку ПДВ. Під час перевірки правильності відокремлення і відшкодування ПДВ був виявлений випадок відсутності первинного прибуткового документу (черепиця), виявлено випадок, коли в накладній не відокремлюється ПДВ. Тому існує велика вірогідність помилок в обліку відокремленого і відшкодованого ПДВ.

На підставі результатів аудиторської перевірки товарних запасів аудитор на завершальному етапі складає проміжний аудиторський звіт про стан бухгалтерського обліку товарів і робить аудиторський висновок щодо достовірності, повноти і реальності подання товарів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства.

3.3. Формування робочих документів аудитора

Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі статей 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність" та національних нормативів аудиту.

Документами документальне оформлення аудиту складається із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Робочі документи — це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту. Робочі документи є власністю аудитора. Вони містять всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок аудитора [13, с. 263].

Робочі документи виконують такі функції:

• забезпечення обгрунтованості аудиторського висновку;
• засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;
• обгрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;
• проведення аудиту на єдиних методологічних принципах;
• слугувати інструментарієм для аудиторів.

Робоча документація містить в собі опис усіх значних моментів і обставин, з якими зустрівся аудитор під час проведення аудиту. Вона повинна бути чіткою і зрозумілою, щоб за нею можна було легко з'ясувати обсяг проведеної роботи, перевірити обгрунтованість зроблених висновків. Робоча документація складається в ході виконання аудиту. Це дає можливість врахувати найменші дрібниці роботи підприємства.

Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є. Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів.

Робочими документами аудитора АФ „Аудит Партнер”, що здійснював аудит товарних запасів на ТОВ «Оксамит-Інтер», є:

1. Договір на проведення аудиту;
2. Загальний план аудиту;
3. Програма аудиту;
4. Робочі документи у вигляді таблиць, які містять спеціально розроблені тестові процедури для вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку на підприємстві;
5. Таблиці аналізу товаробігу та товарооборотністі на підприємстві;
6. Аудиторський висновок.

На завершальному етапі аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкові документи: звіт про результати аудиторської перевірки товарних запасів та аудиторський висновок. Підсумкова документація зберігається і використовується аудитором відповідно до договірних умов та конфіденційності відносин з клієнтом.

Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню. В ньому представлені результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку виробничих засобів, достовірності звітності та її аналізу. Аудиторський звіт не є аудиторським документом, він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише з його дозволу.

Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує чіткий висновок щодо достовірності, повноти і реальності подання товарних запасів у фінансовій бухгалтерській звітності підприємства.

За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України. Аудиторський висновок також складається в довільній формі але обов’язково містить такі розділи: заголовок, вступ, масштаб перевірок, висновок аудитора про стан бухгалтерського обліку виробничих запасів, дата аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, підпис аудиторського висновку. Аудиторський висновок підписується від імені аудиторської фірми директором.

ВИСНОВКИ

За результатами аналізу необхідно обґрунтовано визначити величину товарних запасів, які необхідно мати на підприємстві.

Існує декілька способів.

1. Як відношення товарного запасу на певну дату до обсягу реалізації на ту ж дату за деякий попередній період.

2. Як число тижнів торгівлі, на яке вистачить даного запасу. Початковими даними служить відома (або намічена) товарооборотість.

3. З урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням об'єму реалізації.

Цей підхід засновується на принципі, згідно з яким відхилення фактичного запасу від середнього завжди повинні бути вдвічі меншими (становити 50%), ніж відхилення об'єму реалізації від середньомісячного.

Торгівельному підприємству потрібно оцінити (можливо, і випробувати) різні методи і обрати той, який більше всього підходить саме для нього. Найкращим, природно, потрібно вважати такий метод, при якому споживачі будуть задоволені роботою підприємства; не виявиться випадків відсутності товарів, що запитуються покупцями, рівень товарних запасів оптимальний; товарооборотність прийнятна.

По-друге, облік товарних запасів повинен бути налагоджений і в фізичному вираженні — в штуках, одиницях, масі, упаковках. Необхідно також уміти управляти цими «фізичними» запасами. Урахування фізичного руху товарів, збирання інформації про продаж конкретних найменувань товарів є значно складнішим, ніж отримання даних у вартісних показниках. Між тим управлінцям просто необхідно знати, які марки, фасовка, забарвлення користуються попитом, а які ні. У невеликих магазинах збір подібних даних не складає проблеми, але на великих роздрібних підприємствах і оптових базах з їх надзвичайно широким асортиментом і величезною товарною масою необхідно передбачати спеціальні — іноді вельми складні — системи збору такої інформації.

Надзвичайно важливий і вартісний облік, він ні в якій мірі не може бути замінений обліком в фізичному вираженні — надзвичайно ефективним інструментом. Обидва види обліку дають можливість:

— виявити, які саме найменування товару, товарні групи і цілі категорії товару користуються найбільшим попитом. Це дозволяє ухвалювати обґрунтовані рішення про замовлення додаткових партій товару або, навпаки, про виключення товару з асортименту;

— оптимізувати вкладення капіталу в товарні запаси. Наслідком дуже великих запасів є зменшення товарооборотності, оборотності капіталу і зменшення прибутку;

— підвищити обґрунтованість рішень, що приймаються відносно закупівлі товарів. Знаючи, які товари підприємство має в своєму розпорядженні в даний час, і володіючи інформацією про темпи реалізації різних найменувань і різновидів товарів, про попит на них, управлінці мають базу, на якій можуть засновувати свої рішення відносно оптимізації асортименту.

Контроль за фізичним рухом товару побудований на тих же основах, що і за рухом товару у вартісному вираженні. Він передбачає наявність списку або переліку всіх товарів, що входять в асортимент підприємства.

У списку (а це, по суті, не що інше, як документаційна модель асортименту) приводяться необхідні об'єми запасів за кожною позицією і товарною групою, граничний рівень (при зменшенні запасу до цього рівня необхідно замовляти товар для поповнення запасу), терміни постачання, темпи реалізації та інші відомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» №3125-XII від 22.04.1993р.

2. Адамс Р. Основы аудита. – М .: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – 398с.

3. Аренс Э.А., Лоббек Дж.К. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 560с.

4. Аудит : Збірник задач та практичних ситуацій: Навч.посібник/ За ред. Г. М. Давидова. – К.: Знання, 2001. – 170с.

5. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика: Пер. з англ.. – К.: Основи, 2000. –190 с.

6. Аудит. Методика документування: Кол.авторів. За заг. ред.. академіка АЕНУ, д.е.н., проф.. І.І. Пилипенка. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України. – 2003. – 457с.

7. Аудит: Практ. Пособие / А.Кузьминский, Н.Кужельный, Е.Петрик, В.Савченко и др.; Под ред. А.Кузьминского. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.

8. Аудит: Учебник для вузов/ Под ред.В. И. Подольского.-2-е изд.,перераб.и доп. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 655 с.

9. Барышников Н.П. Организация и методика проведения общего аудита. – М: ФИЛИНЪ, 1996. – 424с.

10. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник – К.: Знання, 2000. -769 с.

11. Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутренний аудит. Организация и методика проведения. – М.: Экзамен, 1999. – 192с.

12. Давидов Г.М. Аудит: Навч.посіб. – К.: Знання, 2002. – 363с.

13. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Знання, 2001. – 402с.

14. Жила В.Г. Ревизия и аудит: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1998. – 96 с.

15. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. – К.: Ділова Україна, 1996. – 379с.

16. Іванішков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту. Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002 – 390с.

17. Кодекс професійної етики аудиторів України: Національні нормативи аудиту. – К.: Аудиторська палата України, 1999.

18. Международные стандарты аудита и Кодекс этики международной федерации бухгалтеров. -М.: ICAR, 2000. – 699 с.

19. Основи Аудиту: Навч. пос. / Л.П. Кулаковська, Ю.В. Піча. – К.; Львів: «Каравела» , «Новий Світ – 2000», 2002. – 504 с.

20. Скобара В.В. Аудит: методология и организация. – М.: Дело и сервис, 1998. – 576с.

21. Сопко В.В., Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б. Організація і методика проведення аудиту: Навч.-практ. посіб. – К.: Видавничий дім “Професіонал”, 2006. – 576с.

22. Сочинская Г.В., Сопко В.В. Аудиторская деятельность. Роль и место аудита в системе контроля. – К., 1993.

23. Терехов А.А. Аудит. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.

24. Усач Б.Ф. Аудит. Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002 – 223с.

25. Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 295с.

26. Шарманська В.М. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. – К.: Знання, КОО, 2002 – 200с.