Великий ступінь відкритості економіки України супро­воджується деформованою структурою експорту та ізо­льованістю країни від глобальних виробничих мереж, невідповідністю національного законодавства вимогам міжнародних угод, що гальмує подальший розвиток зовнішньоекономічного сектору та економіки країни в цілому й відда­ляє Україну від загальних тенденцій розвитку міжнародних торговель­них відносин.

Незалежна Україна постійно поширює міжнародні зв’язки в плані “повернення” до Європи, інтеграції до європейських, євроатлантичних, а також світових структур. Проаналізована політика України по входженню в загальноєвропейський процес, її дії по налагодженню контактів з європейськими структурами, в тому числі з такими впливовими організаціями як Рада Європи, Європейський Союз, НАТО та інші. Акцентована увага на тривалість і складність процесу інтеграції України в Європу, залучення до європейських структур, обумовленого об’єктивними і суб’єктивними факторами.

В умовах глобалізації світового господарства і міжнародних економічних відносин зростає роль і значення зовнішньоекономічних зв’язків між різними країнами світу. Україна визначила курс на інтеграцію до Європейського Союзу як стратегічну мету своєї зовнішньоекономічної політики. Пріоритет європейського вектора економічної інтеграції України обумовлений геополітичними, історично-культурними, суспільно-політичними факторами [2, c. 18].

Вибудовуючи стратегію інтеграції в ЄС, необхідно уникнути помилки в оцінці відносного геоекономічного становища основних глобальних конкурентів у перспективі. Зокрема, важливим є питання, чи спроможеться ЄС, перевантажений структурними й фінансовими проблемами, що випливають з його потреби у внутрішній інституційній реструктуризації й одночасно у зовнішньому розширенні на Схід, здобути першість у глобальному суперництві, з одного боку, зі США, а з іншого – з величезним Азійсько-Тихоокеанським регіоном. При цьому варто взяти до уваги відсутність світового лідерства у ЄС за окремими важливими показниками в галузі формування найновітніших секторів економіки.

За таких умов наявний ступінь інтегрованості в Європейський Союз дає Україні змогу використовувати гнучкіший алгоритм розвитку відносин на цьому напрямі. Не виключено, що у випадку значного економічного успіху Китаю і регіону Східної Азії загалом та уповільнення темпів розвитку ЄС в України буде більше можливостей ефективно розвивати свій східний вектор світогосподарських зв’язків саме в статусі асоційованого, а не повноправного члена Євросоюзу.

Проведений аналіз інтеграції України в європейські та євроатлантичні структури дає підстави стверджувати, що Україна активно співпрацює з ЄС, Радою Європи, НАТО та іншими міждержавними організаціями, які надають їй допомогу в різних сферах суспільного життя, сприяють її інтеграції до об’єднаної Європи.

Серед першочергових пріоритетів зовнішньої політики України особливе місце належить розвитку та поглибленню відносин стратегічного партнерства із Сполученими Штатами Америки. Активний політичний діалог на високому рівні між Україною та США засвідчив, що стратегічне партнерство між двома країнами набуває дедалі більш конкретного виміру і наповнення, стає важливим компонентом міжнародної безпеки.

В українській геополітиці значне місце займає співробітництво України з НАТО. Автор приходить до висновку, що з початку 90-х років відбулися значні події у відносинах Україна-НАТО, зрушення у міжнародних відносинах, а також внутрішньополітичному розвитку України, які змінили загальний контекст ставлення в Україні до НАТО[5, c. 32].

Вступ України до СОТ був безперечним пріоритетом зовнішньоекономічної політики. Адже нинішнє членство України в СОТ забезпечить: а) зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної; б) отримання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн – членів СОТ. Крім того, членство в СОТ передусім є важливою умовою для присутності на міжнародних ринках українських товарів та послуг. Без членства в СОТ Україна втрачала комерційні вигоди через гірші умови доступу до ринків цих країн, а отже, й не кращим чином використовувала геоекономічні механізми забезпечення українських інтересів в країнах-членах СОТ, що оточують нашу країну. Тепер послідовна гармонізація законодавства з вимогами СОТ, належна законодавча база, привабливість ринкового та інвестиційного середовища, поклали початок реформуванню та проведенню глибоких структурних перебудов економіки та державному сектору зокрема, а вітчизняні підприємства поступово готуються до «гри за єдиними правилами».

Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля – головна вимога і водночас, переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними так і державними, а також значно зменшують можливості для корупційних дій для всіх. Вступ до СОТ є дуже суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що, насамперед, впливатиме на формування ефективного ділового середовища, як для національних так і для іноземних компаній, а також її економічний розвиток, оскільки членство в СОТ є ознакою надійності, передбачуваності бізнес-середовища країни, її інвестиційного клімату, гарантуватиме захист прав інвесторів в Україні та стимулюватиме створення виробництв на території нашої країни з огляду на покрашення доступу товарів вироблених в Україні на ринки країн-членів цієї організації [1, c. 208-209].

Участь у СОТ сприятиме створенню ефективної системи захисту національного товаровиробника, яка відповідає загальновизнаним правилам системи СОТ. Так, завдяки повноправному членству в організації, Україна може кардинально вирішувати проблеми застосування дискримінаційних антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходів щодо українських товарів, а також захищати потужним національних виробників від недобросовісного імпорту. До аргументів на користь до СОТ варто додати, що без приєднання до угод СОТ у сфері наукоємних товарів і прав на інтелектуальну власність досить проблематичним є подолання технологічного відставання й у перспективі вихід нашої держави на світовий ринок високих технологій, а також без вступу до СОТ неможливий життєво необхідний для країни перехід на інноваційний шлях розвитку. Крім того, від тепер, повноправне членство в СОТ гарантує визнання за Україною в антидемпінгових розслідуваннях статусу країн з ринковою економікою, який став можливим завдяки спрямованим зусиллям з боку українського уряду, Посольства України в США та представників провідних вітчизняних металургійних підприємств.

Таким чином, інтеграцію до СОТ справедливо можна вважати економічно доцільною. СОТ – це правова та інституціональна основа міжнародних торговельних відносин [5], тобто система правил, за якими всі країни здійснюють свої торговельні операції та налагоджують економічне співробітництво. В рамках питань розвитку глобальної економіки Світова організація торгівлі здійснює співробітництво з іншими міжнародними організаціями та надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, найменш розвиненим країнам та країнам з перехідною економікою. Відзначимо, що Світова організація торгівлі вимагає від України ефективного управління, конкурентоспроможності та мобільності у вирішенні найскладніших завдань.

Приєднавшись до СОТ, ми приєдналися до системи правил. Якщо наша країна не зможе грати за цими правилами, це дозволить іншим країнам грати проти нас.

Втім, СОТ не є панацеєю від усіх економічних проблем. Так, це чіткий шанс для держави, для української економіки здобути нові ринки і підвищити конкурентоспроможність через якість, через додаткового споживача, через додаткові технології. Але, слід наголосити, що Україну в час бурхливого розвитку міжнародної торгівля, як країну-члена СОТ сприйматимуть в світі не лише, як рівноправного гравця в економічному, а й на політичному полі. І хоча, значна кількість діючих договорів дійсно стосується саме економічних відносин, членство в СОТ – це можливість запобігання економічного тиску з боку окремих країн при вирішенні саме політичних питань (зокрема, прив’язка до переговорного процесу в рамках СОТ питань не пов’язаних з торговельною проблематикою організації, наприклад, намагання Киргистану змусити Україну погасити борг, що накопичився з радянських часів в рамках переговорного процесу, щодо вступу до СОТ) [4, c. 23-24].

Сьогодні, з нашого погляду, Україна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня європейських країн через активізацію інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, поліпшення інвестиційного клімату, адаптацію законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Оптимальний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків ґрунтується передусім на принципових змінах у структурі національної економіки України. Тому важливим стає питання реформування зовнішньоекономічного сектора України, інтеграції її господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень насамперед у зовнішньому секторі економіки. Від трансформації зовнішнього сектора економіки України залежать подальший економічний розвиток країни, ефективність і результативність підприємницької діяльності, місце України в системі світового господарства. Якщо Україна хоче стати повноцінним суб’єктом глобальної економічної діяльності та членом Європейського Союзу, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.

Висновки

Таким чином, в ході дослідження було з’ясовано, що інтеграція України в європейське співтовариство обумовлюється як економічної, так і політичною доцільністю. Більш того, критерії доцільності взаємозалежні і взаємодоповнюють один одного. Адже, в сучасний час, с одного боку, країна не може адекватно сприйматись у світі і на політичному рівні, коли вона не є членом багатосторонньої торгівельної системи. З іншого, наше прагнення стати повноправним членом ЄС і набути асоційованого членства продиктовано по-перше, побоюваннями держави залишитися за бортом євроінтеграційних процесів, по-друге, стратегічною метою України, щодо Євросоюзу.

Ступінь участі України в процесах глобалізації, можливості отри­мувати від неї переважно позитивні результати значною мірою зале­жать від забезпечення високих темпів зростання національного госпо­дарства, дієвої координації національної стратегії і поточної політики з країнами чи групами країн, які об’єктивно мають близькі стратегічні інтереси.

Нині Україна не зовсім вписується в ці процеси, оскільки вона: значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації і розвитку інформаційних технологій; перебуває лише на початку фор­мування власних ТНК, здатних вистояти в умовах глобальної конку­ренції; досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію. Протягом 90-х років лібералізацію в Україні здебільшого сприймали як дерегуляцію, вона не асоціювалася зі створенням ефективних рин­кових методів регулювання, що значною мірою зумовлювало нега­тивні наслідки спроб лібералізації. Україна вже стала членом СОТ, яка на сьогодні є найбільш універсальним інститутом глобально­го економічного регулювання і приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими та постсоціалістичними країнами й країнами, що розвиваються.

Всебічне дослідження тенденцій розвитку міжнародних торгово-економічних відносин сприятиме обґрунтуванню зовнішньоеко­номічної політики України, спрямованої на інтеграцію у світову еко­номіку, підвищення керованості цим процесом з метою врахування національних інтересів учасників зовнішньоторговельних операцій, забезпечення підвищення ефективності національної економіки. Не­обхідною умовою тут виступає усвідомлення країною вимог процесів глобалізації, врахування їх наслідків та особливостей для національної економіки.

Список використаної літератури

1. Гаряча Ю. Перспективи України на внутрішньому ринку Європейцського Союзу // Стратегічні пріоритети. — 2008. — № 4. —  С. 207-211
2. Данильченко Л. М. Від становлення та стабілізації економіки в Україні до взаємовигідних відносин зі світом [Текст] / Л. М. Данильченко // Економіка в школах України. — 2010. — № 4. — С. 18-27
3. Європейський Союз і Україна після виборів: майбутнє двосторонніх відносин // Економіст. — 2010. — № 4. —  С. 4-8
4. Солошенко В. Політика зближення України з Європейським Союзом (погляд із Німеччини) // Віче. — 2009. — № 22. — С. 22-25
5. Українсько-російські відносини: досягнення, суперечки, точки зору і перспективи // Економіст. — 2010. — № 4. —  С. 30-38