Вступ

Житомирська область розміщена в північно-західній частині України і займає близько 3 млн га площі. Понад 80% території розташовано в зоні Полісся і близько 20% — Лісостепу.

Ландшафт Житомирської області — рівнина поверхня, на півдні густо порізана ярами, річковими долинами. Водні ресурси: понад 200 малих річок, головна з яких — Тетерів (притока Дніпра). Ґрунт — дерново-підзолистий, сірий, лісовий, на півдні — опідзолений чорнозем і типові малогумусні ґрунти. Клімат: помірно-континентальний, кількість опадів становить 600-650 мм.

По багатьох корисних копалинах область здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але й створити значний експортний потенціал.

Характерною особливістю природних умов області є їх зональність, що чітко проявляється у зміні ґрунтового та рослинного покриву, будови рельєфу та структури земельних угідь.

До поліської зони належать 17 адміністративних районів, з яких 12 розташовані повністю в поліській частині. Межі зон досить умовні, тому для узагальнення досліджень виділяють перехідну, міжзональну територію, до якої належать Романівський, Житомирський, Коростишівський, Брусилівський та Новоград-Волинський райони. Південна частина області з 6-ма районами входить до зони Лісостепу.

1. Історія Житомира

У давні часи на території області жили слов’янські племена, нащадками яких стали древляни. Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був Іскоростень (нині Коростень).

З утворенням Київської Русі древлянська земля увійшла до її складу.

Наприкінці XIII — на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року територія Житомирщини в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

Після Третього поділу Польщі (1795 р.) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир.

Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету в 1923 році здійснено адміністративно – територіальний поділ Волинської губернії шляхом утворення на території майбутньої Житомирської області Коростенського, Новоград – Волинського та Житомирського округів, до складу яких увійшли відповідні міста та райони. Наступне глобальне адміністративно – територіальне    реформування  було здійснено згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р., у ході якого зазначені округи були ліквідовані та утворена Житомирська область шляхом поділу Київської області, а також приєднання до неї м. Бердичева, Дзержинського (нині Романівський), Любарського, Чуднівського та Янушпольського районів Вінницької області. В даний час за своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні – займає п’яте місце. Протяжність території області із заходу на схід – 170 км., із півночі на південь – 230 км.

Область розташована у двох природно — кліматичних зонах – Полісся і Лісостепу. По території області протікає 221 річка. Найбільші: Тетерів, Случ, Ірпінь, Ірша, Уж.

Чисельність наявного населення за станом на 01.07.10 – 1282,9 тис. осіб — 2,8 % від населення України; у тому числі: міське – 741,6 тис. чол.,  сільське – 541,3 тис. чол.

Щільність населення (осіб на 1 кв. км.) — 47,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир — 296,9; Бердичів — 90,2; Коростень — 65,3; Новоград-Волинський — 56,5 тис. осіб. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці — 14,3; Коростишеві — 27,7; Малині — 34,2; Овручі — 21,5; Радомишлі — 17,7 тис. жителів.

Серед районів найбільшу кількість населення мають Овруцький — 71,5; Житомирський — 67,0; Новоград-Волинський — 53,0; Малинський — 55,2 тис. осіб, найменша чисельність у районах: Народницькому — 10,5; Брусиловському — 18,3; Луганському — 21,3 тис. осіб

Потужний потенціал добувної галузі Житомирщини базується на природних ресурсах регіону.

2. Природні ресурси та корисні копалини Житомирщини

Клімат області помірно континентальний з вологим літом і м’якою зимою. Пересічна температура січня —5,7°, липня +18,9°. Абсолютний мінімум —35, —40°, абсолютний максимум +35, +40°. Період з температурою понад +10° становить 158 днів. Сума активних температур 2390—2520°. Опадів на півночі випадає 600 мм, на півдні — 570 мм на рік, найбільше їх випадає влітку. Висота снігового покриву 20— 30 см. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1—2 дні (рідше 4—6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Житомирська область належить до вологої, помірно теплої агрокліматичноі зони. На території області діють 5 метеостанцій (Житомир, Овруч, Олевськ, Коростень, Новоград-Волинський) Гідрографічна сітка густа, територією області протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Всі вони належать до басейну Дніпра. Найбільші притоки Дніпра — Тетерів з Гнилоп’яттю, Гуйвою та Іршею; Ірпінь і Здвиж (верхні течії), притоки Прип’яті — Уборть, Словечна та Уж з Жеревом і Норином, притока Горині — Случ. Пересічна густота річкової сітки 0,36 км/кв. км, у лісостеповій частині 0,20—0,26 км/кв. км. Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50 % річкового стоку припадає на талі снігові води. Багато озер (найбільше — Кам’яне), збудовано 16 водосховищ (загальною площею понад 2,9 тис. га); найбільші: Іршанське, Малинське, Житомирське і Лісне.

Серед зональних типів ґрунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті ґрунти піщаного, глинисто-піщаного і супіщаного механічного складу, оглеєні (52,4 % площі області). В балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні і торфово-болотні ґрунти. В лісостеповій частині області — сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лесових «островах» формуються ясно-сірі лісові ґрунти. Є невеликі масиви чорноземів мало гумусних глибоких і неглибоких, вилугуваних (35 % площі області).

Житомирська область лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної під провінції. Лісами вкрито 1 млн. га (28 % площі області). Головні лісо-утворюючі породи: сосна, дуб, береза, вільха та ін. В північній і північно-західній частинах поширені соснові ліси (бори), в усій поліській частині — сосново-дубово-березові (субори). Значні площі займають дубово-грабові і грабові ліси (груди і сугрудки). В лісостеповій частині Житомирської області дубово-грабові ліси, де переважає дуб з домішкою граба, ясена, клена та явора. Лісистість південних районів області становить 3— 4 %. Під луками близько 5,3 % території області.

Тваринний світ області різноманітний, всього налічується близько 400 видів, у т. ч. ссавців — 67, птахів — 270, риб — ЗО. Водяться лось, козуля, свиня дика, вовк, лисиця, борсук, білка, заєць, бобер, куниця, соня лісова, полівка лісова, миша лісова, миша польова, бурозубка звичайна, кроти, хом’як звичайний і ховрах крапчастий; з птахів — тетерів, рябчик, шпаки, дятели синиці, дрозди, качки дикі, куріпки, кулики, перепілки, вивільги, горлиці, лелеки та ін. У річках і озерах — щука, краснопірка, лин, густира, лящ, карась, сом. У ставках — короп, окунь тощо, досить різноманітний світ плазунів і зем-новодних. Акліматизовано оленя благородного і фазана.

Північна частина області лежить у межах Житомирського Полісся, південна — Дністровсько-Дніпровської лісостепової фізико-географічної провінції. Поліську частину території Житомирської області займають недреновані перезволожені та заболочені, а також поліські алювіально-зандрові й терасні природно-територіальні комплекси. В лісостеповій частині Житомирської області переважає тип місцевості вододільних слабо — і добре дренованих лесових рівнин, по долинах річок — долинно-зандрові типи місцевостей, подекуди розвинуті типи моренно-зандрових і моренних рівнин. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для сільськогосподарського виробництва, в поліській частині області спостерігаються оглеєння, окислення, заболочування, на осушених масивах — переосушення і вторинне заболочування ґрунтів.

Таблиця 1. Структура земельного фонду

Територія, усього	2982,7	тис.га
у тому числі:  сільськогосподарські угіддя	1517,1	тис.га
3,7 % від площ с.-г. угідь України
з них   рілля	1085,3	тис.га
Ліси й інші лісовкриті площі	1117,1	тис.га
Забудовані землі	89,4	тис.га
Землі водного фонду	48,7	тис.га
Інші землі	210,3	тис.га
Розпайовані землі	1098,01	тис.га

Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів . Присутні також рідкоземельні елементи — ванадій, скандій, гафній, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ільменіт (оксид титану).

Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується.

В області видобувається кольоровий напівдорогоцінний камінь — берил, топаз, кварц з подальшою його обробкою та виготовленням ювелірних виробів.

Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи — 60%, твердолістниє (дуб) і мягколістниє (береза, вільха, осика) — по 20%. Загальний запас деревини складає понад 120 млн. м3. Найбільшу лісистість мають Овручській і Ольовській райони, де вона складає понад 60%.

В Житомирській області- 102 території і об’єкти природно-заповідного фонду (загальною площею 32,1 тис. га), у т. ч. Поліський заповідник ; 43 заказники, (ботанічний Городницький заказник, гідрологічні — Дідове Озеро, Забарський заказник, Червоновільський заказник, зоологічні — Казява, Кутне, лісові — Поясківський заказник, Туганівський заказник, ландшафтний — Плотниця, орнітологічний — Часниківський заказник), 26 пам’яток природи, у т. ч. урочище Корніїв, З1 парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва.

3. Геологічна цінність Житомирщини

Великий і різноманітний комплекс корисних копалин області зосереджений на 551 родовищі (з урахуванням комплексності – 503).

Область багата природними ресурсами.

Мінерально-сировинний потенціал:

Представлений облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії і будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом.

Розвідані запаси лужних каолінов, їх об’єми і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн. тонн польовошпатних концентратів в рік.

Запаси будівельних пісків, пірофілітових сланцев, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Декоративно-облицювальний камінь (лабрадорит, граніт, габбро), який має великий попит в країні і за кордоном. Розвідані поклади лабрадориту і габбро в області складають 86% запасів цього каменя в Україні.

Кольорові камені:

Ведеться здобич кольорового напівкоштовного каменя — берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою і виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування в промисловості знаходить п’єзокварц. Є родовища високоякісного пірофілліта.

Перспективним є родовище мармуру, який має незвичайний малюнок. Він є сировиною для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломітов для металургії, різних видів флюсів і наповнювачів, а також мінеральних добрив.

Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, поставляє його на експорт. У рудному масиві, окрім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи: ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатіти. Поклади цієї сировини складають понад 85% всіх розвіданих запасів України.

У нікальним є родовище кварцитів, де сконцентровані майже 89% всіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві огнеупоров для футерування доменних печей і приготування феросплавів.

У галузі функціонує 52 великих, середніх та вагомих за обсягами виробництва підприємства основного кола. На території області суб’єктам господарювання надано 227 спеціальних дозволів на користування надрами.

У надрах області залягають поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу та інших копалин.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Видобуток титанових (ільменітових) руд в області здійснює філія „Іршанський ГЗК” ЗАТ „Кримський титан”, ТОВ „Валки-Ільменіт”, які спільно з Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим у Дніпропетровській області, повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина яких експортується. Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану.

Стратегічний напрямок їх подальшого розвитку є розробка розвіданих корінних комплексних родовищ титано-апатитових руд — Стремигородського, Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах. По Стремигородському та Кропивенському родовищах здійснюються проектні роботи з техніко-економічного обґрунтування ефективності їх промислового освоєння.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п`єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат.

На сьогодні опрацьовуються пропозиції інвесторів з метою відновлення виробничої діяльності на ВАТ “Кварцсамоцвіти”, що в попередні роки розробляло Волинське родовище п`єзосировини.

У геологічній будові надр значне місце відведено міцним кристалічним породам.

Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами з унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, на яких сконцентровано близько 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80 відсотків від загальнодержавного обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Водночас, враховуючи потенційні можливості родовищ, завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволить щороку переробляти понад 3 млн.тонн гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади декоративно-облицювального каменю.

Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% запасів цих корисних копалин в Україні. По їх запасам, регіон займає лідируючі позиції не тільки в державі, але й в Європі.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності. У 2009 році на область припало 36,2% вироблених в державі виробів з каменю, 27,4% видобутку щебеню та каменю дробленого, 5% граніту.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ, які зосереджені у Володарсько-Волинському, Коростишівському, Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах.

Протягом 2009 року гірничими підприємствами, що входять до основного кола, видобуто понад 58 тис.куб.метрів блочного облицювального каменю.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменю представлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32.

У 2009 році на щебеневих заводах області виготовлено фракційного щебеню у обсягах понад 11,3 млн. тонн.

Водночас резерв області щодо розвіданих родовищ будівельного каменю, розташовані в економічно привабливих для потенційного інвестора районах — в межах розташування залізничних комунікацій, вичерпано. Для ведення робіт з пошуків перспективних ділянок у 2009 році надано 25 спецдозволів на геологорозвідку.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими.

Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище „Гірне”, з запасами 549 тис. тонн. сировини. Обидва розробляються.

Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур’янівським. Нагорянське родовище готується до розробки на ньому проводяться дослідні роботи щодо застосування пірофіліту в металургії.

На території Житомирщини знаходиться одне із найвідоміших в державі каолінове родовище, на базі якого ще з кінця XVIII ст. працюють фарфоро-фаянсові заводи (Баранівський, Коростенський, Городницький). У даний час детально розвідані 4 родовища каолінів. На одному родовищі у Баранівському районі геологорозвідувальні роботи продовжуються.

Завершено детальне геологічне довивчення, з урахуванням сучасних вимог, одного з найбільших Велико-Гадоминецького родовища каолінів в Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн. тонн. У 2010 році зазначене родовище планується ввести в експлуатацію.

Значні перспективи для підприємств аграрного сектору пов`язані з розробкою перспективного Білокоровицького родовища карбонатної сировини для вапнування кислих ґрунтів.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин.

Держбалансом враховано 4 родовища для виробництва скла та 21 родовище піску будівельного, з яких розробляється та готується до розробки 5.

Із 77 розвіданих родовищ цегельно-черепичної сировини в області, право на розробку надано по 11 родовищах.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, мінеральні води для лікувальних цілей на 9.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин. Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3.

Головним підприємством з розробки зазначених родовищ є державне підприємство “Житомирторф”, філії якого виготовляють паливний торфобрикет та торф сільськогосподарського призначення.

При планових обсягах виробництва запаси родовищ, що розробляються, забезпечать роботу філій більш як на 50 років. Але через відсутність цільової програми державної підтримки розвитку торфодобувної галузі, торфопідприємства не вийшли на рівень прибуткових. В умовах зростання цін на енергоносії діюче метало- та енергоємне обладнання заводу з випуску паливних брикетів, зі складною технологією виробництва, потребує модернізації та заміни на сучасне.

Торф є цінним компонентом та основою для виробництва мінеральних добрив і компостів для підтримання родючості сільськогосподарських угідь. Тому його запаси необхідно використовувати головним чином в напрямі виробництва добрив, а не палива.

Програмою розвитку мінерально-сировинної бази України до 2010 року в області передбачається підготовка та подальша розвідка перспективних родовищ молібдену – Вербинського, Устинівського та Високого, можливо з супутнім сріблом, оловом та вісмутом.

Існують перспективи пошуків нових родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні. Там підчас проведення пошукових робіт виявлено Прутівське родовище мідно-нікелевих руд та складено техніко-економічне обґрунтування доцільності його детальної розвідки та промислового освоєння.

У межах області виявлено площі з проявами алмазів. Але враховуючи дефіцит коштів, Програмою передбачається їх пошук проводити тільки в найбільш перспективних районах, на схилах Бердичівської височини.

Корнинське родовище

В Корнінському кар’єрі добувають граніт. Корнинський комплекс об’єднує рівномірнозернисті, зрідка порфіроподібні граніти, що поширені у південній частині району в середній течії р. Тетерів, у межах субширотної перехідної зони між Волинським та Подільським мегаблоками. Граніти утворюють окремі невеликі штокоподібні тіла в антиклінальних структурах, а також більші за розміром масиви (коростишівський, корнинський, житомирський). До складу комплексу, крім того, включають тіла біотитових гранітів і гранодіоритів.

Граніти переважають серед інтрузивних порід і займають істотне місце в геологічній будові України. Масиви корнинських гранітів мають неоднорідну будову. Типовою для них є зональність: в центрі сірі порфіроподібні граніти, а ближче до периферії – сірі рівномірнозернисті двослюдяні граніти, на периферії – рожеві апліто-пегматоїдні граніти. Відмічають випадки і прямо протилежної зональності – локалізацію порфіро-подібних гранітів на периферії масивів, а також смугастоподібне їх чергування.

Таблиця 2. Параметри ймовірнісної моделі двовимірних відеозображень з вимірювальною інформацією про механічні величини   

Тип відеозображення	Середнє значення амплітуди видеосигналу, дискретних рівнів	Середньоквадратичне значення амплітуди відеосигналу дискретних рівнів	Параметр кореляційної функції ах. (дискретн. точок)» і	Параметр кореляційної функції ау, (дискретн. точок)» і	Похибка апроксимації за методом найменших квадратів для типової кореляційної функції (4). нормованої відносно G2f:
					середньоквадратнчна похибка	максимальна похибка
Граніт Корніського родовнша Житомирської області: — канал R — канал G — канал В	51,46 52.94 46.36	48.49 41.87 36,17	0.08 0.09 0.08	0.10 0.13 0.16	0.04 0.07 0.11	0.06 0.13 0.22

 

Балансові запаси граніту 4,43 млн. м³. Приурочене до групи докембрійських гранітів, що складають півн.-сх. схил Укр. кристаліч. щита. Породи розкриву — четвертинні відклади (глини, щебінь, суглинок) потужністю 0,3-4,5 м. Потужність розвіданої продуктивної товщі 10 м. Граніт являє собою грубозернисту порфировидну породу типу рапаківі, що складається з мікрокліну, плагіоклазу, кварцу і біотиту. Колір червонувато-оранжевий з однотипним крапчастим малюнком.

На території Корнинського кар’єру працює ЗАТ “Корнинський кар’єр “Леопард”: виробництво гранітних блоків, плитки облицювальної гранітної та бордюр гранітний, які експортує за рубіж.

Антропогенне навантаження Корнинського кар’єру на навколишнє природне середовище з кожним роком зростає, що викликає значні видимі і приховані зміни довкілля.

За даними спостережень, стан забруднення поверхневих водних об’єктів оцінюється як помірний. Основний внесок і забрудненість роблять скиди неочищених дощових вод з території смт.Корнин та відвалів гірських порід, діючого гранітного кар’єру. Також значну роль відіграє відсутність процесів самоочищення з причини порушення природного гідрологічного режиму.

5. Екологічний стан Житомирщини

Місто Житомир має властивості, які є характерними середньому за величиною обласному центру в Україні. Воно знаходиться в північній частині України. Територія, що займає міська зона, складає 100 км2. Аналіз статистичних даних вмісту твердих побутових відходів показав, що на 2007 р. промисловими підприємствами, установами, організаціями, комерційними структурами, житловим фондом міста щорічно утворюється близько 70 тис. тонн твердих побутових відходів. При проведенні аналізу звалищ м. Житомира визначено, що на території міста діє лише одне санкціоноване звалище та більше 25 стихійних звалищ.

Рис. 2. Екологічна ситуація на території Житомирської області

На Житомирщині порушених земель нараховується понад 12,4 тис. га. Значні площі їх знаходяться під відкритим розробками, шахтами, кар’єрами, териконами, відвалами, зокрема, в Коростенському районі – 2060 га, Володарсько-Волинському – 762 га, Олевському – 724 га, Овруцькому – 500 га, Андрушівському – 472 га, Малинському – 452 га. Незалежно від виду будь-який комплекс рекультиваційних робіт проводиться у два етапи: технічний та біологічний.

Таблиця 3. Структура природно-заповідного фонду

Назва категорії заповідності	Кількість об’єктів, шт.	Площа га
1.               Території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
Природні заповідники	2	50976,84
Парки-пам’ятки садово- паркового мистецтва	5	121,86
Заказники	10	6757
Пам’ятки природи	2	51
Ботанічні сади	1	35,4
Разом	20	57942,1
2.               Території та об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення
Заказники	128	68002,76
Пам’ятки природи	34	93,56
Дендропарки	3	14,9
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва	18	242,04
Разом	183	68353,26
Всього	203	126295,36

 

Промислові підприємства завдають великої шкоди ґрунтовому покриву регіону, знищуючи його на значних площах або забруднюючи токсичними сполуками. Наприклад, під час видобування відкритим способом значні території займаються кар’єрами, відвалами, териконами.

Токсичні сполуки, винесені на поверхню землі, забруднюють навколишню територію і згубно впливають на рослини і тварини. Нині розроблені методи рекультивації кар’єрів, териконів, золовідвалів, шлаків (лісонасадження, вирощування польових або плодових культур, створення лісопарків з водоймами, архітектурні ландшафтні комплекси, а з відходів виготовляють будівельні матеріали.

В результаті врахування загальних природоохоронних й геоеколоічних принципів проектування природно-технічних систем та впровадження стратегічних завдань щодо регіонального використання території в межах регіону спонукатиме до збалансованого соціально-екологічного та економічного розвитку Житомирщини, що передбачатиме раціональне використання природних ресурсів, а також збереження та відновлення властивостей навколишнього середовища.

Державні адміністрації, природоохоронні органи, освітні заклади розробили і здійснили конкретні заходи по поліпшенню стану довкілля, залученню до акцій і конкурсів максимальної кількості учасників.

Особливо доброчинними акціями стали: «Зробимо місто чистим», «Зелений марш парків», «Барви Полісся», «Малим річкам — чисті береги».

Так, у ході проведення акції «Зелений марш парків» в м.Житомирі з залученням представників громадськості  (обласні організації екологічного спрямування — «Шлях» і «Житомирська молодіжна  екологічна ліга»; студенти і викладачі Державного агроекологічного університету, Житомирського інженерно-технологічного інституту, ЗОШ № 24) були проведені роботи по благоустрою місць відпочинку — висаджено дерева та кущі,облаштовано місця для сидіння,вивезено сміття.

Акція “Зробимо місто чистим” включала в себе роботи  по благоустрою прибережної смуги р.Путятинки — ліквідовано 2 несанкціонованих сміттєзвалища, на місцях звалищ висаджено дерева.

6. Туризм Житомирщини

Житомирщина відноситься до потенційно привабливих для туристичних груп дестинацій. За наявності рекреаційних ресурсів Житомирщина посідає одне з провідних місць у державі. Курортно-рекреаційні ресурси області визначаються як ефективний інструмент, що дозволяє впливати на поліпшення економічної, соціальної й екологічної ситуації.

На території області нараховується 23 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва; в тому числі: 5 – загальнодержавного і 18 місцевого значення. Загальна площа – 364,0 га. Три дендропарки займають площу 14,9 га. На державному обліку в області перебуває 3213 пам’яток, у тому числі археології – 808, історії – 2321, монументального мистецтва – 84. До Державного реєстру нерухомих пам’яток України національного значення занесено 17 пам’яток, у тому числі пам’яток археології – 12; історії – 4 та монументального мистецтва – 1. В регіоні також знаходиться 316 пам’яток архітектури, серед них місцевого значення – 255, національного – 61.

До об’єктів національної спадщини віднесено музей-садибу Е. Ганської в с. Верхівня Ружинського району; будинок Лесі Українки у м. Новограді-Волинському; братську могилу учасників повстання Коліївщини 1767 р. в с. Кодня Житомирського району.

На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Для області характерний високий рівень залягання кристалічних порід, які у багатьох місцях виходять на денну поверхню. Область багата на різноманітні корисні копалини та цінні будівельні матеріали за що її справедливо називають „Урал в мініатюрі”. В області розвідані і експлуатуються джерела мінеральних вод, зокрема радонових та лікувальні грязі.

Говорячи про туристичну привабливість Житомирщини слід звернути увагу на кількість туристів, що відвідали регіон в заданий період.

Сфера туризму одержала розвиток в регіонах, зокрема в Житомирський області, про що свідчать статистичні дані (табл.4).

 Таблиця 4. Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі Житомирщини в 2001-2008 рр.

Показники	2001	2006	2007	2008
Кількість туристів обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності	8536	9997	11991	12857
У тому числі іноземні туристи	626	295	13
туристи громадяни України які виїжджали за кордон	324	1280	2734	3774
внутрішні туристи	7586	8422	9244	9083
кількість екскурсантів	13736	15712	14317	19194

 

За останні роки в області спостерігається тенденція до збільшення кількості об’єктив туристичної діяльності і зростання обсягу туристичних послуг. В області є необхідні умови для розвитку індустрії туризму: природно-рекреаційні ресурси, історико-культурне надбання, пам’ятники архітектури і мистецтва. Однак, цей потенціал не є популярним серед туристів, так як матеріальна-технічна сфера туризму вимагає значних капіталовкладень і розвитку. Аналіз ресурсно-рекреаційного потенціалу Житомирської області показує, що область є депресивною в ресурсно-рекреаційному відношенні. Тим не менше, докорінні зміни що відбулися в економіці за останні роки зачепили і туристично-рекреаційний комплекс регіону. Розвиток ринкових відносин сприяв активному виходу санаторних і туристичних підприємств на ринок платних послуг, посилення тенденції до більшої самостійності і забезпечення рентабельності, більш активного входження їх в ринковий простір.

З рис. 3 видно, що в період 2000 — 2007 рр. у загальному обсязі туристичного потоку області іноземні туристи становлять мізерну частку. Це може пояснюватися недостатньою поінформованістю потенційних екскурсантів про туристичні ресурси регіону, а отже, констатуємо той факт, що маркетингова політика регіону у сфері туризму є неефективною.

Однією з причин непривабливості туристичної дестинації Житомирщини можна визначити недосконалість туристичної інфраструктури регіону та невідповідність сервісних умов європейським стандартам. Одним із елементів туристичної інфраструктури є забезпеченість регіону місцями тимчасового проживання туристів. Зобразимо динаміку розвитку готельних комплексів Житомирського регіону на наступному рисунку.

Інфраструктура туристичного комплексу регіону залишається на досить низькому рівні. З рис. 4. ми бачимо, що за останні роки кількість установ готельного типу та місць

Існує велика кількість значних перешкод, які заважають зростанню туризму в Житомирській області. До них, на нашу думку, належать:

1. Відсутність чіткої політики в галузі туризму на національному та місцевому рівнях;
2. Несформований або негативний імідж України у цілому та туристичної дестинації Житомирського регіону, зокрема, як предмета туристичного інтересу;
3. Відсутність ефективної системи сприяння туризму та відповідних рекламних матеріалів;
4. Ускладнений візовий режим;
5. Погані умови пересування (повітряним транспортом, залізницею, автотранспортом) та затримки на кордонах;
6. Поганий імідж України та Житомирської області як місця вкладення інвестицій (високий рівень податків, високі відсоткові ставки, питання володіння землею, відсутність внутрішнього фінансування для туристичних проектів);
7. Низька якісь об’єктів проживання;
8. Низький рівень сервісного обслуговування;
9. Відсутність організованого приватного та комерційного сектора;
10. Відсутність регіональної співпраці.

Отже, розглянувши потенціал туристичного комплексу Житомирської області, маємо констатувати факт, що при наявності великої кількості рекреаційних та історико-культурних ресурсів розвиток туризму в даному регіоні залишається на досить низькому рівні. Головними причинами відставання є невідповідність туристичної інфраструктури європейським стандартам, недостатня поінформованість про туристичні ресурси регіону, а також недостатня кількість коштів на реконструкцію матеріально-технічної бази та введення нових технологій в розвиток туристичного комплексу регіону.

Саме тому перспективний розвиток туристичного комплексу Житомирщини, на нашу думку, повинен ґрунтуватися на трьох складових: інвестиціях, інноваціях та інформаційних комунікаціях. Без широкого залучення зовнішніх інвестиційних потоків, реалізації державних інвестиційних проектів та активізації внутрішнього інвестиційного капіталу нереально розбудувати ефективний регіональний міжгалузевий туристичний комплекс. Без запозичення туристичних інновацій та переходу на прогресивні європейські стандарти гостьового й рекреаційного сервісу неможливий розвиток конкурентоспроможного на міжнародному ринку туристичного сектора регіону. Без цілеспрямованих маркетингово- промоційних заходів з інформаційного „прориву» регіону проблематична його інтеграція у глобальний ринок туристичних послуг.

Висновки

Природно-рекреаційний потенціал Житомирщини — це бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на півдні м. Житомира, на березі річки Тетерев. Для лікування застосовується радонова гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-магнієва вода. Корисні копалини: налагоджено видобуток титанових руд, динасових кварцитів, кольорового напівдорогоцінного каміння — берилу, топазу, кварцу; є необмежені запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадориту, граніту, габро); родовища високоякісного пірофіліту, унікальне родовище кварцитів.

Житомирщина – мальовничий куточок України, край своєрідних природних багатств, один із центрів зародження слов’янства.

За територією область посідає п’яте місце в державі. Більш як три чверті її земель розташовані в Правобережному Поліссі, решта – у лісостеповій зоні.

Житомирщина належить до регіонів України, в яких зменшення чисельності населення розпочалося задовго до набуття державою незалежності. За переписом населення 1989 року в області кількість мешканців була меншою, ніж за переписом населення 1979 року на 51,4 тис. осіб, а у порівнянні з переписом 1970 року — на 81 тис. осіб. У 90-х роках минулого століття процес зменшення населення відбувався прискореними темпами, що призвело до втрат населення між двома останніми переписами (від 12 січня 1989 року до 5 грудня 2001 року) у кількості 155,9 тис. осіб. З 2001 року — з часу Першого Всеукраїнського перепису населення — кількість мешканців Житомирської області зменшилась на 72,4 тис. осіб.

Список використаної літератури

1. Екологічна ситуація Житомирщини // Стат. зб. — Житомир-Київ, 1988. — 227 с.
2. Житомирщина на зламі тисячоліть. — Житомир, 2000.
3. Карповський Ю. [та ін.]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.
4. Комар В.В. Чорнобильська катастрофа: історичні аспекти, соціальні наслідки. — Житомир, 1999.
5. Костриця М.Ю. Географія Житомирської області. Видання друге стереотипне, — Ж.: ВКО «Газета «Житомирський вісник», 1993.
6. Природа Житомирщини. Під заг. ред. А.С. Малиновського. — К.: Вища школа, 1984.
7. Руденко Л.Г. та ін. Еколого-географічні дослідження території України. — К.: Наукова дума, 1990. — 32 с.
8. Чорний біль Житомирщини / За ред. А.В. Войтенка, О.М. Іващенка, М.І. Лавриневича, Г.Л. Павлова, С.П. Щерби. — Житомир: Льонок, 2001. — 448 с.