Вступ

У забезпеченні збереження майна усіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності покарання, який вимагає обов’язкового розслідування кожного злочину. Реалізація цього принципу передбачає також максимальне використання під час розслідування спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку, що зумовлює необ­хідність призначення судово-бухгалтерської експертизи. Використання висновків експерта-бухгалтера у сукупності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити зловживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріальних цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють вчиненню злочинів.

Ухвалення законів України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інших створює реальні можливості використання всіх досягнень науки в діяльності установ влади, державного управління, правоохоронних органів для захисту прав громадян та інтересів держави, зміцнення правопорядку й законності. Законом України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» палаті надано експертно-аналітичні повноваження і право передавати матеріали своїх перевірок до правоохоронних органів.

Предмет судово-бухгалтерської експертизи — це відображені в документах або облікових реєстрах господарські операції, що стали об’єктом вивчення, розслідування чи судового розгляду і щодо яких бухгалтер-експерт дає висновок на поставлені уповноваженим органом питання. Предмет судово-бухгалтерської експертизи визначається завданнями, поставленими перед нею, і змістом питань, які вирішуються в правоохоронній діяльності.

1. Призначення та проведення судово-бухгалтерської експертизи

На стадії досудового розслідування та судового розгляду важлива роль належить науковим методам збору доказів. Одним з таких методів, що застосовується у процесі розслідування або судового розгляду справ про розкрадання та привласнення майна, інші корисливі господарські злочини, є судово-бухгалтерська експертиза [3, с.32].

Судово-бухгалтерська експертиза належить до найпоширеніших видів судових експертиз. її застосовують при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ, коли виникають питання, для розв’язання яких необхідні спеціальні знання з бухгалтерського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судово-бухгалтерська експертиза на стадіях провадження дізнання, досудового слідства і судового розгляду складається з дослідження матеріалів справи фахівцем-бухгалтером і надання, у відповідності до його спеціальних знань, висновку за поставленими питаннями, що відносяться до господарської діяльності і знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку.

Як визначено в Законі України «Про судову експертизу»,

судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Правовою основою призначення і проведення судових експертиз є Закон України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальний (КПК), Цивільний процесуальний (ЦПК), Господарський процесуальний (ГПК) кодекси України. Законодавство встановлює, що судові експертизи по кримінальних і цивільних справах призначаються в тих випадках, коли для вирішення питань при провадженні за цими справами необхідні спеціальні пізнання.

Незалежно від того, по яких справах призначається судово-бухгалтерська експертиза, предметом її є господарська діяльність, відображена в документах бухгалтерського обліку та бухгалтерських регістрах, що стали об’єктом розслідування чи судового розгляду і у відношенні яких перед експертом-бухгалтером поставлені слідчим або судом питання, що потребують застосування спеціальних знань з бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності підприємств.

Бухгалтер-експерт обов’язково повинен володіти як певним обсягом процесуально-правових знань, так і достатніми знаннями з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності. Тільки при суворому додержанні ним процесуального законодавства і правильному застосуванні спеціальних знань судово-бухгалтерська експертиза може бути визнана доброякісною і такою, що відповідає своєму призначенню [6, с.249].

Необхідно розрізняти поняття предмета судово-бухгалтерської експертизи як дослідження явищ господарської діяльності і предмета судово-бухгалтерської експертизи, що проводиться по конкретній справі [6, с.249].

У першому випадку предмет експертизи становлять питання, які взагалі входять у компетенцію експерта-бухгалтера, у другому — предметом експертизи є питання слідчого або суду, поставлені бухгалтеру-експерту з конкретної справи [2. с.24].

Предмет судово-бухгалтерської експертизи визначається конкретно поставленими завданнями і змістом питань, які вона вирішує. Як правило, основні питання, на які повинен дати відповіді експерт у своєму висновку, пов’язані з обґрунтуванням висновків проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства що перевіряється. Предметом судово-бухгалтерської експертизи є стан і результати економічної діяльності підприємств, установ і організацій.

Можна погодитись із думкою тих науковців, які пропонують, щоб в основу класифікації судово-бухгалтерських експертиз за видами і різновидами були покладені класифікація економічних наук (фінансова експертиза, економіко-статистична експертиза, експертиза економіка праці), класифікація галузей економіки (експертиза в промисловості, експертиза сільського господарства, будівельна експертиза) і класифікація видів економічної діяльності (експертиза приватизації, страхової діяльності, оподаткування тощо). Однак офіційно така класифікація не затверджена.

Серед основних завдань, що вирішуються судовими експертами, можна виділити такі класи:

• завдання, пов’язані з ідентифікацією об’єктів. Наприклад, встановлення посадової особи, відповідального за здійснення і документальне оформлення незаконної господарської операції;
• діагностичні завдання — складаються у виявленні механізму події, встановленні часу, способу і послідовності дій, що привели до правопорушення, якісних і кількісних характеристик здійснених діянь. Наприклад, розкриття механізму розкрадання товарно-матеріальних цінностей і коштів, розрахунок суми заподіяного збитку;
• завдання, пов’язані з експертною профілактикою, тобто діяльністю з виявлення обставин, що сприяють здійсненню злочинів (правопорушень) і розробці заходів щодо їх усунення.

На підставі дослідження документів експерт робить висновки щодо законності господарських операцій та правильності відображення їх у бухгалтерському обліку. При цьому він не повинен виходити за межі спеціальних знань, тобто давати документам юридичну оцінку і визначати їх доказове значення у справі [6, с.249-250].

Основні питання, на які дає відповідь у своїх висновках експерт, належать до сфери обґрунтування висновків ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Завданнями судово-бухгалтерської експертизи є:

• дослідження документів з метою перевірки та виявлення фактів і обсягів нестачі чи залишків товарно-матеріальних цінностей, грошових ресурсів, а також визначення часу і місця виникнення нестачі чи залишку;
• вивчення та аналіз змісту документів для експертного висновку щодо обґрунтованості списання на виробництво сировини й матеріалів та законності руху готової продукції;
• встановлення фактів порушення фінансової дисципліни для експертного висновку за змістом;
• визначення наявності й причин необ’єктивного відтворення у звітах обсягу виробничої діяльності, виконуваної роботи, кількості виготовлюваної продукції;
• визначення дотримання законності у здійсненні бухгалтерських операцій і виявлення реального стану розрахунків між підприємствами, організаціями;
• встановлення негативних економічних наслідків зловживань службових осіб, матеріальної шкоди, тяжкості цих наслідків для виробничих процесів та причин зловживань;
• виявлення аномалій у бухгалтерському обліку та методиці обліку, запроваджених на певному підприємстві;
• встановлення причин відхилень від запроваджених норм в обліку та звітності;
• визначення відповідності господарських операцій чинному законодавству;
• з’ясування в межах своєї компетенції умов, що сприяють вчиненню зловживань та інших противоправних дій працівниками облікового апарату підприємства;
• розробка пропозицій, спрямованих на запобігання зловживань та порушень законів і виявлення їхніх причин у господарській діяльності.

Усе це визначає предмет судово-бухгалтерської експертизи. Його вивчення здійснюється з допомогою специфічних способів, що їх застосовує бухгалтер-експерт під час дос­лідження документів, записів у матеріалах справи.

У сучасних умовах удосконалення виробничих процесів у галузях виробництва, форми та методи обліку загалом залишаються незмінними, хоч і модернізованими, з викорис­танням комп’ютерної техніки. Водночас це дає змогу вдосконалювати способи, форми і методи порушень законів та підзаконних актів, які регулюють облік і звітність. Тому бухгалтер-експерт у конкретних умовах своєї роботи зобов’язаний використовувати вдосконалені методи дослідження, які перевершують методи злочинця за повнотою і гли­биною знань, знаходити способи розкриття наміру і мети злочинця [7, c. 35-36].

2. Особливості організаційного забезпечення судово-бухгалтерської експертизи

Законодавством України судова експертиза визначається як дослідження досвідченим фахівцем-вченим, експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Правовою основою призначення та проведення судових експертиз є Закон України «Про судову експертизу», Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), Цивільний процесуальний (ЦПК) та Господарський процесуальний (ГПК) кодекси України. Чинне законодавство встановлює, що судові експертизи з кримінальних та цивільних справ призначаються у тих випадках, коли в процесі судового провадження за цими справами для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання.

Судово-експертну діяльність у нашій країні здійснюють спеціалізовані установи та відомчі служби:

• науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України;
• експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Крім того, судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі свідоцтва і державного реєстру експертів.

Атестація судових експертів із числа працівників підприємницьких структур та громадян проводиться Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров’я України.

На сьогоднішній день Міністерством юстиції України рішенням Президії науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при МЮ України від 30.01.2001 р. запроваджено загальну назву — судово-економічна експертиза, куди входять експертизи по 3-х спеціальностях:

• 11.1. — дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності;
• 11.2 — дослідження документів з фінансово-кредитних операцій;
• 11.3 — дослідження документів з економічної діяльності підприємств і організацій.

У відповідності до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року, основними завданнями Міністерства юстиції є організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науко-во-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль діяльності підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової слідства і суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд чи інший орган, що призначає експертизу, повинен перевірити, чи є у фахівця свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності та чи включений він до Державного реєстру судових експертів України [4, c. 26-27].

Проведення експертизи за одноразовими договорами може мати місце в тих випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. При цьому в договорі повинні бути зазначені терміни виконання експертизи, розмір винагороди експерту і порядок її виплати.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про адвокатуру» і ст.48 КПК України за заявою адвокатів, захисників і осіб, що самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватися дослідження , результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів (далі — інші дослідження). Причому, експертизи і висновки спеціалістів проводяться експертними установами у відповідності до регіональних зон їх обслуговування.

Підставою для проведення експертиз в експертній установі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Інші дослідження проводяться за письмовою заявою замовника з обов’язковою вказівкою його реквізитів, а також питань, що підлягають вирішенню.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності покладається на ті міністерства та відомства, до складу яких входять відповідні спеціалізовані установи та заклади, що здійснюють відповідний вид судової експертизи, у тому числі й судово-бухгалтерську.

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи.

На Координаційну раду з проблем судової експертизи покладається обговорення та розробка рекомендацій з таких питань:

• забезпечення якнайповнішого задоволення потреб судів, органів дізнання та досудового слідства в судово-експертних дослідженнях;
• розвиток мережі судово-експертних закладів та розширення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз;
• удосконалення процесуального законодавства України щодо проведення судової експертизи;
• узгодження відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, наказів), які регламентують порядок проведення судових експертиз та діяльність установ і служб судових експертиз;
• створення нових видів судових експертиз, організаційні та методичні засади яких вимагають об’єднання зусиль судово-експертних установ різних відомств;
• визначення актуальності та пріоритетності основних напрямків науково-дослідних робіт і конкретних тем, які потребують спільної та узгодженої розробки, а також редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи;
• удосконалення організаційних засад проведення міжвідомчих комплексних експертиз;
• обмін науково-технічною інформацією та статистичними даними за профілем діяльності;
• розробка загальних положень з атестації судових експертів та діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;
• удосконалення форм науково-методичної роботи з посадовими особами, які призначають судові експертизи;
• формування державного реєстру судових експертів;
• розробка загальних вимог з підготовки кадрів для судово-експертних установ та підвищення їхньої кваліфікації;
• організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;
• проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, семінарів, лекцій з проблем судової експертизи;
• установлення та розвиток міжнародного співробітництва та обміну науково-технічними досягненнями в галузі криміналістики і судової експертизи;
• здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток наявних та впровадження нових видів судових експертиз [1, c. 65-66].

Організаційно-фінансове забезпечення судово-бухгалтерської експертизи в Україні визначається Законом України «Про судову експертизу».

Здійснення науково-дослідними установами судових експертиз, наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується з державного бюджету. Виконання судових експертиз іншими спеціалізованими установами та відомчими службами фінансується за рахунок коштів, що виділяються їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а науково-дослідними установами — за рахунок замовника.

Інші роботи зазначені установи та служби проводять на госпрозрахункових засадах.

Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1999 за № 1432. Ці послуги надаються інститутами судових експертиз юридичним та фізичним особам на договірних засадах за плату в обсязі витрат, пов’язаних з їх виконанням. До таких платних послуг належать:

1.Проведення судових експертиз, а саме: криміналістичних, біологічних, автотехнічних, економічних, бухгалтерських, товарознавчих, будівельно-технічних та інших у цивільних, господарських та адміністративних справах на підставі та в порядку, встановленому законодавством.

2.Навчально-методична робота із замовниками та виконавцями науково-експертних досліджень.

3.Розробка рекомендацій для органів дізнання, досудового слідства та судів, спрямованих на профілактику правопорушень.

4.Підготовка та видання наукових робіт, впровадження наукових розробок в експертну практику.

5.З’ясування обставин, які сприяли або могли сприяти скоєнню злочинів, та розробка рекомендацій з їх усунення.

6.Консультаційні та експертні послуги у разі виклику в органи дізнання та суду.

7.Надання науково-технічних послуг організаціям та громадянам відповідно до законодавства та статусу установ.

8.Проведення науково-практичних семінарів та нарад, конференцій, симпозіумів з питань теорії та практики судової експертизи та криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи.

9.Проведення експертної підготовки з наступним присвоєнням у порядку, визначеному Законом України «Про судову експертизу», кваліфікації судового експерта.

10.Проведення навчання експертів з метою вивчення нових методів та методик експертних досліджень, а також змін у законодавстві з питань судових експертиз.

11.Проведення наукових та науково-технічних експертиз у галузі судової експертизи.

12.Послуги, спрямовані на розв’язання питань, які не належать до судочинства, коли для цього використовуються засоби та методи судової експертизи (висновки фахівців).

13.Копіювальні та брошурувальні роботи.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судову експертизу» на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом України «Про державну службу».

Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб за отримання згоди від органу або особи, які призначили судову експертизу, мають право включати до складу експертних комісій спеціалістів інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи відповідно до умов та положень процесуального законодавства України. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкодування інших витрат, пов’язаних з її виконанням, здійснюється, відповідно, за домовленістю сторін [8, c. 91-92].

Спеціалізовані установи та відомчі служби, які виконують судові експертизи, користуються правом установлювати міжнародні наукові зв’язки з інституціями криміналістики інших країн, проводити спільні наукові конференції, обмінюватися науковою інформацією та випускати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.

Охорону приміщень і територій установ судових експертиз забезпечує Міністерство внутрішніх справ за рахунок коштів, які виділяються йому для цього з державного бюджету.

Висновки

У кожній галузі поряд із загальними застосовують і специфічні форми обліку, тому під час проведення судово-бухгалтерської експертизи треба використовувати як загальні, так і окремі способи дослідження. Враховуючи, що такі злочини як посягання на власність, вчиняються найрізноманітнішим чином, останні не можуть своєрідно не відобразитися в обліку.

Організація судово-бухгалтерської експертизи передбачає встановлення певних правил, принципів, за якими має відбуватись той чи той процес. Без відповідної організації неможливе існування суспільства в цілому та його частин зокрема. Зважаючи на те що судово-бухгалтерська експертиза є невід’ємною частиною суспільного життя взагалі та судового процесу зокрема, вона також потребує належної організації.

Ця потреба реалізується у відповідних нормативно-правових актах, які ухвалюються державними органами, що мають на це повноваження. В Україні до таких органів належать Верховна Рада України, Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки та інші.

У цих документах визначаються ті установи, на які покладається обов’язок проведення судово-бухгалтерської експертизи; установлюються порядок призначення та проведення експертизи, права, обов’язки та відповідальність учасників даного процесу, документи, якими оформляється процес проведення експертизи, проблеми та задачі, які вона вирішує; з’ясовуються питання фінансового та інформаційного забезпечення процесу проведення експертизи та ін.

Список використаної літератури

1. Базась М. Теоретико-методологічні засади судово-бухгалтерської експертизи: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2007. — 484с.
2. Глібко В. Судова бухгалтерія: підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 224с.
3. Лазуренко В. Судова бухгалтерія: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Донецький юридичний ін-т Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка / Володимир Іванович Лазуренко (заг.ред.). — 2-ге вид. — Донецьк : Каштан, 2009. — 384с.
4. Мумінова-Савіна Г. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2004. — 268с.
5. Отенко В. Судова бухгалтерія для менеджерів підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. — 558с.
6. Панченко І. Організація судово-бухгалтерської експертизи: теоретико-практичні аспекти: дис. канд. екон. наук: 08.00.09 / Житомирський держ. технологічний ун- т. — Житомир, 2007. — 242 с.
7. Решетов В. Судово-бухгалтерська експертиза: Навч.-метод. посібник для студ. ВНЗ. — Кіровоград : Імекс ЛТД, 2002. — 75с.
8. Усач Б. Аудит і судово- бухгалтерська експертиза. — Львів : Каменяр, 1998. — 134с.
9. Шарманська В. М. Бухгалтерський облік та судово-бухгалтерська експертиза: навч.-метод. посібник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут післядипломної освіти. Економічний факультет. — К., 2006. — 257с.