Вступ

Актуальність теми. Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів — 7,1%, гірських — 2,3 (у Карпатах — 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні…. зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. — 1013,6 тис. га)

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси бальнеологічних ресурсів України.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

• визначити характеристику та типологію бальнеологічних ресурсів України;
• охарактеризувати природно-ресурсний потенціал земель рекреаційного, курортного та природоохоронного значення;
• дослідити тенденції розвитку бальнеологічного комплексу України;
• виявити проблеми й перспективи розвитку курортно-рекреаційної системи України.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема рекреаційних ресурсів України, територіальна структура рекреаційного комплексу України.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси рекреаційних ресурсів України.

Предметом дослідження виступає шляхи формування, розвитку бальнеологічних ресурсів України, їх проблеми та перспективи.

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення бальнеологічних ресурсів

1.1.Рекреаційно-туристичні ресурси: основні поняття і терміни

Лікувально-оздоровчий туризм найтіснішим образом пов’язаний з курортологією й від-повідно види турів залежать від типу курортів. Основою класифікації курортів служить її провідний природний лікувальний фактор. Відповідно до цього курорти ділять на бальнеоте-рапевтичні, грязьові й кліматичні. Якщо курорти розташовують декількома курортними факторами, вони вважаються клімато-бальнеотерапевтичними, бальнеогрязьовими, клімато- грязьовими, клімато-бальнео-грязьовими й т.д. [1].

На бальнеологічному курорті в якості головного лікувального фактору використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього (ванни) й внутрішнього (питво, інгаляції та ін.) споживання. Мінеральні води допомагають вилікувати від численних недуг. Серед пацієнтів, що приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної й нервової систем, дихальних шляхів, опорно-рухового апарата. Проведені медичні дослідження підтверджують ефективність лікування ряду захворювань на бальнеологічних курортах. Воно дає результати, порівнянні із впливом звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийманні ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність наступних загострень та їхня інтенсивність.

Грязьові курорти прив’язані до родовищ лікувальних грязей (пелоїдів). Грязелікування показане переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних й деяких інших захворюваннях. Завдяки сучасним методам і пере-довим технологіям грязелікування дозволяє домогтися високих медичних результатів, що сприяє зростанню популярності грязьових курортів у туристів, що потребують лікарської допомоги.

Поняття «лікувально-оздоровчий туризм» охоплює дві нерівні з погляду обсягу турис-тичного потоку області — бальнеологічні програми (тобто санаторно-курортний відпочинок) і сам туризм як такий. Санаторно-курортний відпочинок базується на природнокліматичних ресурсах конкретного регіону — це найбільш затребуваний туристичний продукт у секторі лікувально-оздоровчих турів, що сьогодні пропонує чи не кожна друга операторська й агентська компанія. У той же час, у рамках таких турів туристові крім лікувальних процедур пропонується велика екскурсійна програма.

Географія лікувальних поїздок тісно пов’язана із досягненнями в цій області тієї або іншої країни. За свідченням фахівців це насамперед Німеччина, Швейцарія, Ізраїль, США, а також Об’єднане Королівство та Італія.

Спектр пропозицій лікувально-оздоровчого відпочинку більш широкий: Чеська республіка, Ізраїль, Угорщина, Німеччина, Словаччина, Чорногорія, Італія, Франція, Швейцарія, Австрія. Як додаткова послуга лікувально-оздоровчі процедури нерідко замовляються також у Румунії, Греції, Туреччині, Тунісі, Йорданії.

Зачатки бальнеології з’явилися в V ст. до н.е., коли древньогрецький учений Геродот запропонував спосіб уживання й описав показання до призначення мінеральних вод. У творах Гіппократа          ст. до н.е.) згадується про лікувальні властивості річкової, солоної й морської води. Він першим зайнявся вивченням дії води на організм людини й у своїх працях описав особливості сприятливої дії теплої води в одних випадках і холодної в інших. Римському лікареві Архігену (І ст. н.е.) належить перша класифікація мінеральних вод. У XV ст. італійський чернець Дж. Савонарола випустив «Трактат про італійські мінеральні води», що містить вказівки про користування мінеральними ваннами. У XVІ ст. були опубліковані лекції італійського лікаря Г. Фаллопія — » Сім книг про теплі води», у яких автор намагається з’ясувати хімічний склад мінеральних вод. Початок наукової бальнеології в XVІІ-XVІІІ ст. поклав німецький учений Ф. Гофман, що вперше встановив хімічний склад мінеральних вод і присутність у них солей вугільної кислоти, повареної солі, сірчанокислої магнезії та ін. Шведський хімік І.Я. Берцеліус у 1822 р. зробив точні хімічні аналізи мінеральних джерел у Карлових Варах (Карлсбад) і розробив наукові прийоми визначення складу мінеральних вод. З плином часу в зв’ язку з розвитком природничих наук й медицини бальнеологія почала швидко розвиватися, і перетворилася у велику область теоретичної й практичної медицини [2].

Клімат являється універсальним лікувальним фактором на курорті. Недарма за прави-лами курортографії кліматогеографічна характеристика курорту описується в першу чергу. Усі кліматичні фактори (атмосферний тиск, температура, вологість, вітер, сонячна радіація та ін.) обумовлені висотою над рівнем моря, широтою й довготою місцевості, поряд з особливостями ландшафту створюють середовище, що діє на людину в сукупності, а ландшафтно-кліматичні характеристики створюють ті умови, при яких найбільш ефективно діють й інші лікувальні курортні фактори.

Клімат чинить потужний терапевтичний влив, і повинен розглядатися як сильнодіючий фактор. Кожний переїзд у зону із зміненими кліматичними умовами, навіть сприятливими для здоров’я, завжди супроводжується короткочасними пристосувальними фізіологічними порушеннями багатьох функціональних систем для забезпечення необхідного рівня життєдіяльності в нових умовах — реакцією адаптації. Реакції адаптації проявляються при зміні кліматичних умов, часових поясів й під час кліматичних процедур до періоду курортного лікування.

На курортах проводиться комплексна терапія, яка включає, крім природних лікувальних факторів, фізіотерапію, дієтотерапію, лікувальну фізкультуру, медикаментозний та інші види лікування. Пацієнти проживають у санаторіях або курортних готелях. На багатьох курортах проводиться й амбулаторно-курсове лікування.

За таким принципом й улаштовані сучасні курорти — унікальні природні лікувальні фактори й добре оснащені лікувальні відділення; фешенебельні готелі й невеликі затишні котеджі; теренкури й тінисті алеї парків для неспішних прогулянок або віндсерфінг й польоти на паропланах для аматорів екстрему; розкішні казино й ресторани для аматорів світських розваг або чарівні сільські пейзажі для тих, хто любить спокій й самоту. Сучасні курорти пропонують ефективне лікування й відпочинок на будь-який смак.

До сучасних курортів пред’являються наступні вимоги:

—         наявність вивчених кліматичних, бальнеологічних, грязьових та інших лікувальних ресурсів, що забезпечують нормальне функціонування курорту та його подальший розвиток;

—         наявність спеціальних гідрогеологічних, бальнеотехнічних та інших пристроїв, споруджень й закладів для раціонального використання курортних факторів (каптажі, свердловини, питні галереї, бювети, ванні будинки, грязелікарні, пляжі, солярії, аерарії, плавальні басейни, кабінети фізіотерапії та ін.);

—         наявність лікувально-профілактичних установ (санаторії, пансіонати, готелі, курортні поліклініки), які забезпечують медичне обслуговування хворих, а на кліматичних курортах — ще й оздоровчих установ, призначених для відпочинку й туризму (будинки відпочинку, пансіонати для відпочиваючих, літні містечка відпочинку, молодіжні табори, курортні готелі, туристичні бази, мотелі, кемпінги й т. д.);

—         наявність спортивних споруджень й площадок, культурно-просвітніх й видовищних установ (курзали, кінотеатри, виставочні зали, бібліотеки й т. д.);

—         наявність підприємств громадського харчування, торгівлі й побутового обслуговування (кафе, бари, ресторани, магазини, перукарні, майстерні й т. д.);

—         наявність комунального устаткування й благоустрою, які відповідають гігієнічним вимогам (водопостачання, каналізація, енергопостачання, теплофікація, чистота повітря, достаток зелених насаджень, парків квітників й т. д.).

Перебування туристів на курортах, особливо кліматичних, як правило, відрізняється сезонністю. У міжсезоння на курортах для залучення туристів нерідко проводять різні фестивалі й інші заходи, як, наприклад, знаменитий кінофестиваль у Каннах. У програму перебування намагаються включати різні розважальні елементи (дискотеки, шоу, азартні ігри тощо).

Сьогодні прагнення більшості людей до здоров’я викликає той факт, що оздоровчі заходи пропонують туристичні центри, які не мають кліматичних й інших умов для розвитку даного виду туризму. СПА-світосприйняття вірніше всього визначити як цілісне поняття -поєднання краси зовнішньої й внутрішньої, досягнення миру із самим собою. Таким чином, основне завдання СПА-центрів можна виразити формулою: » краса зовні — здоров’я зсередини». В основі філософії СПА лежить максимальне наближення до природи й використання природних факторів для відновлення й підтримки здоров’ я людини.

Сьогодні на світовому СПА-ринку можна виділити кілька різних об’єктів. До відносяться: СПА, розташовані поблизу водних джерел (мінеральні, термальні води, лікувальні грязі, морська вода); заміські СПА (СПА-курорт або санаторій, СПА-готель, СПА-центр без природних водних джерел); СПА( що перебувають у межах міста — дей-спа (клубні, медичні, входять до складу лазневого комплексу).

СПА-центри при готелях — окремий великий сегмент ринку, що має тенденцію до стрімкого зростання — 76% існуючих СПА такого типу в Європі з’явилися за останні чотири роки.

Передумов для розвитку СПА-бізнесу досить багато. У першу чергу це прагнення населення до здорового способу життя, збільшення кількості людей з високим рівнем доходів й високих вимог до класу надаваних послуг, стрімке зростання популярності СПА в усьому світі, як способу глибокої релаксації й підтримки здоров’я. Відіграє роль також значне збільшення ділової активності, зростання кількості приїжджих іноземців-бізнесменів й туристів, а також у цілому позитивні зміни економічної ситуації в країні.

1.2.Класифікація рекреаційно-туристичних ресурсів

Кліматичні курорти настільки ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) становлять 11,3%, гірські — 24,2%, клімато-кумисо-лікувальні — 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація клімато-погодних факторів (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання й т.п.), які використовуються з лікуваль-но-профілактичною метою. Від поєднання цих факторів залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з характерним для них континентальним кліматом приймають головним чином осіб, що страждають захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, то перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу й недокрів’ї.

Найпоширеніший тип кліматичних курортів — приморські курорти. Вони складають 60,3% в структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості сполучати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Морський клімат дозволяє впоратися з багатьма недугами. Він впливає на людей з захворюваннями крові, кісткової тканини, лімфатичних залоз. Після закінчення курсу лікування самопочуття пацієнтів поліпшується, тривалий час вони можуть обходитися без медикаментів або скоротити дози прийнятих лікарських препаратів.

Ще один різновид кліматичних курортів — клімато-кумисо-лікувальні курорти. Вони розташовані в зоні степів й відомі своїм комбінованим методом лікування, що поєднує цілющі властивості посушливого степового клімату й кумису — кисломолочного напою з кобильного молока. Кумис підвищує засвоюваність білків й жирів, сприяє збільшенню ваги. Кількість клімато-кумисо-лікувальних курортів у світі невелика — близько 40. Найбільша їх частина (приблизно половина) знаходиться в Російській Федерації, а також у колишніх радянських республіках (Казахстан, Туркменія). Поряд із трьома основними типами курортів: бальнеологічними, грязьовими й кліматичними — виділяються перехідні типи, що займають проміжне положення. Вони використовують відразу кілька природних лікувальних факторів, наприклад, мінеральні води й грязі або клімат й мінеральні води, і не можуть бути віднесені до якогось одного з трьох основних типів. Перехідні курорти порівняно широко поширені в Європі й усе більше залучають туристів.

Крім лікувальних курортів існують спортивно-оздоровчі. Так, приморські кліматичні курорти залучають значно більше людей для активного відпочину ніж лікування. Лікувальну спрямованість мають переважно приморські курорти колишніх соціалістичних країн, в інших країнах світу приморські лікувальні курорти зустрічаються рідко. Ще більшу спортивну спрямованість мають гірськолижні курорти.

Для лікувально-оздоровчого туризму відносяться також поїздки в центри національної медицини. Найбільшою популярністю користуються центри східної, особливо Тибетської, медицини (Китай, Індія), центри східного масажу (Китай, Таїланд), останнім часом модними стали поїздки на безкровні операції до філіппінських хілерів.

За оцінками ВТО три відсотки усіх туристичних поїздок відбувається з метою лікування й оздоровлення, однак цей ринок має високі потенційні можливості росту.

Для позначення місця з особливими лікувальними властивостями в Америці та країнах Західної Європи до географічної назви додають слово «СПА», а в Східній Європі й Україні найчастіше «курорт». Походження того чи іншого слова, як не дивно, пов’язане з маленьким бельгійським містечком Спа, що притулилося в передгір’ях мальовничих Арденн [5]. У середні століття містечко ЕСПА (лат. — фонтан) прославилося своїми лікувальними водами. Абревіатура фрази СПА дала назву цілому оздоровчому напрямку. Сьогодні модним словом » СПА» називають курорти, нові медичні технології, оздоровчі й косметологічні центри — словом все, де на службу краси й здоров’я поставлені вода й інші природні фактори: світло-й теплолікування, ароматерапія й чарівні звуки природи.

На сучасному ринку діють спа-курорти, центри й клініки. СПА є наукомістким бізнесом, тому, крім устаткування й іншого, одна з основних вимог — високопрофесійний персонал з вищою методичною освітою. Головний споживчий мотив клієнтури цих закладів — бажання розслабитися й зняти стрес, але простежується тенденція звернення до тих СПА-установ, де передбачений цілісний підхід до здоров’я. Особливість полягає в тому, що пропонується не послуга, а її результат. Для цього створюються програми або пакети послуг, так як для досягнення конкретного результату використання тільки окремої або разової послуги дуже часто буває недостатньо.

1.3. Бальнеологічні ресурси в системі рекреаційних ресурсів

1.3.1.Мінеральні лікувальні води та їх класифікація

Мінеральні води мають широке розповсюдження в товщі земної кори, заповнюючи пори і тріщини в гірських породах. Процеси формування мінеральних вод підлягають певним закономірностям. В результаті геологорозвідувальних робіт виділені області-зони, в яких утворюються мінеральні води (або їх групи) певного іонного сольового і газового складу з наявністю тих чи інших мікрокомпонентів, температури і т.д. Ці області отримали назву «провінцій» мінеральних вод. на даний час виділено 9 основних бальнеологічних груп мінеральних вод, а всередині груп — різні гідрохімічні типи.

1. Мінеральні води, дія яких визначається іонним складом і мінералізацією.
2. Вуглекислі води.

III.     Сірководневі (сульфідні) води.

1. Залізисті води.
2. Бромні, йодні і йодобромні води.
3. Кременисті термальні води.

VII.   Миш’яковмісні води.

VIII.  Радонові (радіоактивні) води.

1. Борвмісні води.

Для віднесення мінеральних вод до тієї чи іншої бальнеологічної групи використовується сукупність кількісних показників і ознак: 1) загальна мінералізація вод (сумарний вміст розчинених компонентів), 2) іонний склад мінеральних вод, 3) газовий склад і газонасиченість, 4) вміст у водах терапевтичне активних компонентів (мінеральних і органічних), 5) радіоактивність вод, 6) активна реакція води, яка характеризується величиною рН, 7) температура вод.

До питних лікувально-столових вод належать води з мінералізацією від 1 до 10 г/л, до лікувальних — від 10 до 15 г/л (або з мінералізацією <10 г/л при наявності в них бальнеотерапевтичних кількостей миш’яку, бору і деяких інших біологічно активних компонентів). В окремих випадках як лікувальні використовуються води з мінералізацією більше 15 г/л в строго дозованих кількостях[6, c. 53-54].

Перші критерії оцінки мінеральних лікувальних вод розроблені хіміком Грюнхутом і прийняті Наугеймською радою у 1911 р. За цими критеріями оцінювали 14 різних параметрів складу води, за перевищення яких вода, як вважали, змінювала якість питної на якість мінеральної, тобто лікувальної. Рівнозначними залишаються «сухий залишок» (мінералізація), вміст літію, стронцію, вуглекислоти, радону і т. ін., тобто компонентів з бальнеологічними властивостями. Такий принцип виділення мінеральних вод з усього розмаїття природних вод залишився до теперішнього часу.

Перші критерії Грюнхута були отримані шляхом статичного опрацювання даних про склад «звичайних» питних вод і беззаперечно мінеральних, відомих з досвіду користування ними багатьох поколінь.

Відповідно до стану науки перші класифікації мінеральних вод були досить примітивними. Наприклад, мінеральні води розподіляли на: а) не послаблюючі; б) з незначною послаблюючою дією; в) енергійно послаблюючі (класифікація Лиманна); або на: 1) муріатичні, тобто з вмістом кухонної солі; 2) такі, що вміщують сірку; 3) гіркі; 4) вуглекислі; 5) залізисті; 6) лужні; 7) термальні (залежно від авторства). У 20-і роки XX століття в класифікаціях природних (і мінеральних в т. ч.) вод закріпився принцип аналізу хімічних властивостей (класифікації А.А.Лозинського, Н.С.Звоницького, С.А.Щукарєва, Е.Е.Карстенса, В.А.Александрова та ін.).

В таблиці 1. коротко викладені дані щодо розвитку уявлень про бальнеологічні показники мінеральних вод, які стосуються тільки критеріїв розподілу мінеральних вод: від перших критеріїв Грюнхута, які стали основою практично в усіх країнах (колонка 2), до критеріїв, застосованих у «Класифікації мінеральних вод України» 2001 р. (колонка 4). У колонці 3 зібрані критерії, які застосовували у колишньому Радянському Союзі, зокрема в Україні. Критерії, в основному, наведені за відомою «Классификацией минеральных вод» Іванова-Невраєва.

Таблиця1. Порівняльні критерії розподілу мінеральних вод

Основні показники	Перші критерії розподілу мінеральних вод за Грюнхутом, 1911 р. (у дужках поправки 1932 р.)	Межі вмісту за діючими документа ми	Межі вмісту за новою класифікацією
Загальна мінералізація (загальний вміст розчинених солей)	Понад 1 г/л	Понад 1 г/л	Такі самі
Вміст С02 вільної і розчиненої	250(500) мг/л і більше	500 мг/дм3 і більше	Такі самі
Вміст органічної речовини (в розрахунку на вуглець)	—	5-30 мг/дм3	8-40 мг/дм3 -води типу «Нафтуся, понад 40 мг/дм -води типу «Брамштедт»
Вміст ортоборної кислоти (Н3ВОз)	Метаборна кислота (НВ02) 1 г/л	35 мг/дм3 і більше	Такі самі
Вміст метакремнійової кислоти (H2Si03)	—	50 мг/дм3 і більше	Ті ж самі
Вміст As	Пдроаксерніт (HAsCV) 1,3 мг/л	понад 0,7 мг/дм	0,7-2 мг/дм3
Вміст Вг	5 мг/л і більше	25 мг/дм і більше.	Такі самі
Вміст J	1,0(5,0) мг/л	5 мг/дм» і більше	Такі самі
Вміст Li	1 мг/л	—	понад 5 мг/дм
Вміст Se	—	—	понад 10 мкг/дм
Вміст Ад	—	—	понад 0,1 мг/дм
Вміст Sr	10 мг/л	—	понад , 0,001 мг/дм3
Вміст Fe	Fe2++Fe3+10(20)Mг/л i більШе	Fe^’+Fe3‘ 10 мг/дм і більше	Такі самі
Вміст Ва	10 мг/л	—	—
Вміст F	10 мг/л	—	—
Вміст H2S3ar (H2S+HS»)	Титрована сірка 1 мг/л і більше	10 мг/дм3 і більше	Такі самі
Вміст Rn	Понад 1,3 мкС (29 мкС)	180 Бк/дм3 і більше	Такі самі

Підхід класифікації Іванова-Невраєва до визначення критеріїв принципово відрізняється від підходу до перших критеріїв розподілу мінеральних вод. В класифікації Іванова-Невраєва більшість критеріїв аналізувалися на основі фармакотерапевтичної практики застосування лікарських засобів, які містять у своєму складі компонент (наприклад, йод, бром, залізо). Деякі критерії визначили за результатами різних дослідів (наприклад, вуглекислий газ, сульфіди)[11, c. 43-44].

Таким чином, на основі накопиченого до XXI століття досвіду і знань лікувальну дію природних вод визначають три причини: 1) підвищений вміст її основних компонентів; 2) підвищений вміст специфічних компонентів; 3) специфічні фізичні властивості природних вод.

Специфіка медичного призначення великою мірою залежить від того, чи є у воді, наприклад, бром, чи його немає. Поряд з цим кальцій-, магній-, натрій (калій)-, хлор-, сульфат-, гідрокарбонат-іони називають «основними компонентами», оскільки вони мають високі кларки (належать до 1, 2 і 3 декад таблиці кларків В.І. Вернадського) і присутні в природних водах завжди. За даними бальнеологічних досліджень, існує достатньо типів вод, лікувальних тільки через кількісний та якісний склад основних іонів, тобто вод, в яких вміст специфічних компонентів не підвищений.

Розглянемо детальніше класифікацію мінеральних вод, прийняту в Україні. В ній зважали на два можливі способи застосування мінеральних вод — внутрішнє і зовнішнє. Застосування винесено за «рамки», воно не входить у перелік таксономічних одиниць, що складають класифікацію. Відмітка про спосіб застосування і відповідне призначення вміщені у таблиці класифікації.

Відповідно до загального визначення терміну «мінеральні води» класифікація починається з розподілу мінеральних вод на три категорії: 1) категорія «Без специфічних компонентів», 2) категорія «Зі специфічними компонентами», 3) категорія «За фізичними (специфічними) властивостями».

Всього класифіковано 323 українських родовища і проявів мінеральних вод. їх упорядкований список додається до класифікації. У списку міститься класифікаційний порядковий номер типу води. За номером можна швидко знайти воду в класифікації і отримати з одного рядка класифікаційної таблиці такі відомості:

• склад води, вказаний і формулою Курлова, повна назва води, шифр;
• українські, російські та інші зарубіжні аналоги;
• застосування води — внутрішнє, зовнішнє, комплексне;
• застосування вод в Україні, Росії та інших країнах;
• для вод зі специфічними компонентами — відомості про вміст цих компонентів;
• для вод зі специфічними властивостями — відомості про ці властивості;
• розташування родовища води по областях України.

В загальному списку родовищ і проявів додатково до порядкового номера типу води, за яким можна знайти всі зазначені відомості, ще раз вказано область України, в якій розташоване родовище або прояв даної мінеральної води, і зафіксоване джерело, звідки отримані відомості про мінеральну воду[4, c. 23-25].

1.3.2.Лікувальні грязі та озокерити ,їх властивості та класифікація

Лікувальні грязі, або пелоїди — це природні органо-мінеральні колоїдальні утворення (намулові, торфові, сопкові та ін.), які володіють високою теплоємністю і теплоутримуючою здатністю і містять, як правило, терапевтичноактивні речовини (солі, гази, біостимулятори і т.д.) і живі мікроорганізми.

Всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у вигляді різних лікувальних процедур — аплікацій (загальних і місцевих), грязерозчинних ванн, суспензій, використовуються у поєднанні з фізичними процедурами (гальваногрязь, електрофорез грязьового розчину), а також у вигляді різних грязьових препаратів.

Лікувальні грязі генетичне поділяються на чотири основні групи: торфові, сапропелеві, намулові сульфідні і сопочні. Торфові грязі — органогенні болотні відклади, які утворилися в результаті часткового бактеріального розкладу рослин-торфоутворювачів в умовах надмірної вологи і слабкого доступу кисню. Ці грязі містять, звичайно, органічних речовин більше 50%, а ступінь їх бактеріальної переробки (степінь розкладу) становить 40% і більше.

Сапропелеві грязі — намули переважно прісних водойм, збагачені органічною речовиною (більше 50%), які утворилися в результаті багаторазової макро- і мікробіологічної переробки водних рослин і тварин.

Намулові сульфідні грязі — намули, головним чином солених (мінеральних) водойм, відносно збіднені органічною речовиною (менше 10%) і, як правило, збагачені сульфідами заліза і водорозчинними солями.

Сопкові грязі — напіврідкі глинисті утворення, які формуються в нафтогазоносних областях у результаті руйнування і перетирання гірських порід, вичавлюваних по тектонічних тріщинах газами і напірними водами. Іноді до лікувальних грязей помилково відносять озокерит, парафін, різні глини і деякі інші речовини, що застосовуються в медицині. На відміну від грязей вони, як правило, не мають вільної (порової, капілярної) води або не містять живих мікроорганізмів, органічних речовин і т.д. і утворюють самостійні види теплотерапії — парафінолікування, глинолікування, озокеритолікування і т.д.

Біологічний склад лікувальних грязей чітко пов’язаний з умовами їх формування і багато в чому визначає як хімічний склад, так і лікувальні властивості. Грязьова мікрофлора відіграє основну роль у руйнуванні і переробці відмерлих рослин і тварин, формуючи груповий і елементарний склад органічних речовин, сприяє збагаченню грязей киснем і іншими газами, надає їм бактерицидних і адсорбційних властивостей, бере участь у процесах регенерації грязі. Кількість бактерій, визначена методом прямого мікроскопіювання, може досягати в 1 г лікувальної грязі декількох мільярдів, складаючи 2-6% всієї органічної маси[12, c. 63-64].

1.3.3.Місце бальнеологічних ресурсів в системі рекреаційних ресурсів

За основні критерії оцінки лікувальної цінності мінеральних вод у курортології прийняті особливості їхнього хімічного складу й фізичних властивостей (показник загальної мінералізації, підвищений вміст газів, мікроелементів, величина кислотності й температура джерела), які водночас служать найважливішими показниками для їхньої класифікації [4].

З незапам’ятних часів води цілющих джерел повертали сили воїнам і мандрівникам, загоювали бойові рани. Зовнішнє застосування мінеральних вод, мабуть, найдавніший метод лікування природними факторами. Поринаючи в млість термальних вод, мандрівники зауважували, як швидко відновлюються їхні сили. Недарма маленьке, в передгір’ї мальовничих Арденн, бельгійське містечко Спа прославилося своїми лікувальними водами в середні віки. Хто заволодіє Спа, той здобуде перемогу, вважали генерали Франції й Бельгії, що раніше воювали одна з одною. Провівши всього кілька годин у мінеральних джерелах, виснажені солдати знову вставали до строю й були готові боротися до наступного занурення в природні чудодійні ванни. Гарячі цілющі води лікували рани, змивали втому.

Механізм дії ванн із мінеральної води визначається температурним, хімічними й механічними компонентами, але, насамперед, специфічним хімічним впливом розчинених у воді газів й солей. Останні, подразнюючи рецептори шкіри, створюють місцеву, а потім й загальну (на судини шкіри, потові та сальні залози) рефлекторну дію.

Внутрішній прийом мінеральних вод — один із старих методів лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, печінки, порушень обміну речовин в організмі. Великого значення внутрішньому застосуванню мінеральних вод надавали видатні вітчизняні клініцисти — Г.А. Захар’їн, С.П. Боткін, М.І. Певзнер, В.А. Александров. На їх думку, при деяких захворюваннях мінеральні води по своїй лікувальній дії перевершують багато медикаментів. Сучасна бальнеологія розглядає внутрішнє застосування мінеральної води як спробу корекції порушень ендоекологічного середовища, як метод ендоекологічної терапії.

Грязелікування являється одним з найбільш древніх методів лікування з використанням природних факторів. З лікувальною метою грязі застосовували в Древньому Єгипті, Древньому Римі, Індії. Одним із самих древніх можна вважати застосування лікування грязями в Криму, про що свідчать записи Плінія Старшого. Про «єгипетський» спосіб лікування мулом Нілу писав Клавдій Гален у ІІ столітті до н.е. В Італії, виявивши швидке загоєння ран на ногах коней, що проходили через грязі уздовж мінеральних струмків, стали застосовувати грязі вулканічного походження, протягом декількох місяців настояні на мінеральній воді для лікування бойових ран воїнів.

Лікувальні грязі або полоїди (термін запропонований Комітетом Міжнародного товариства гідрології) — це природні колоїдні органо-мінеральні утворення (мулові, торф’яні, сопкові), що мають високу пластичність, теплоємністю й повільну тепловіддачу, містять біологічно активні речовини (солі, гази, вітаміни, ферменти, гормони й ін.) та живі мікроорганізми. За своїм походженням, яке визначає особливості їх складу й лікувальні властивості, лікувальні грязі поділяються на шість типів: торф’яні грязі, сапропелі, сульфідні мулові грязі, глинисті мули, сопкові й гідротермальні грязі.

Розділ 2. Методичні аспекти дослідження бальнеологічних ресурсів

2.1.Оцінка природних рекреаційних ресурсів: сутність поняття, види оцінок

Економічна оцінка рекреаційних ресурсів уявляє собою максимальний господарський результат від їх використання у певних пропорціях і варіантах, визначений у грошовому еквіваленті.

У більш широкому значенні економічна оцінка природних ресурсів охоплює еколого-економічні та еколого-соціальні фактори (локального, регіонального та глобального рівнів), вплив процесів використання конкретного природного ресурсу на інші види ресурсів та форми життя, поєднані з ним спільністю зв’язків біогеоценозу, на здоров’я людини тощо [8, c. 124].

Серед існуючих нині підходів до визначення економічної оцінки природних ресурсів виділяють ті, що ґрунтуються на ренті, витратному підході, альтернативній вартості, загальній економічній цінності.

Економічна оцінка природних ресурсів на основі рентної концепції, за пропозицією К.Г. Гофмана [7, c. 247], розраховується за формулою:

R = max[αq(Z – S)], (1)

де α – коефіцієнт, що враховує динаміку в часі показників Z, S, q;

q – коефіцієнт економічної ефективності природного ресурсу;

Z – замикаючи затрати на продукцію, що вироблена при експлуатації природного ресурсу;

S – індивідуальні затрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу.

В основі витратного підходу до оцінювання рекреаційних лісів включаються три складові:

середньорічні витрати лісовирощування, середньорічний розмір диференційного доходу, який виникає при використанні для відпочинку більш близьких до центрів скупчення населення лісів, і додаткові витрати на рекреаційний благоустрій території [8, с. 132].

В основі концепції альтернативної вартості є оцінка природних ресурсів, що мають занижену ринкову ціну через упущені доходи та вигоди, які можна було б отримати при використанні цього ресурсу в інших цілях. Альтернативною вартістю територій, що охороняються є вигоди, які втрачають суспільство або індивід через консервацію цих територій. Альтернативні вартості також охоплюють вигоди, які могли б бути отримані від альтернативного використання цих територій, наприклад, розвитку на них сільського господарства, інтенсивного лісового господарства тощо [8, c. 131].

Оскільки у вищевказаній концепції беруться до уваги тільки прямі ресурсні функції, оцінка природних ресурсів, яка ґрунтується на них є об’єктивною лише для нетривалого періоду. Для тривалого періоду дієвою є концепція загальної економічної цінності природи [8, c. 135], яка системно враховує, крім прямих ресурсних функцій, такі як: екологічна (стабілізація клімату та зменшення вмісту вуглекислого газу в атмосфері, боротьба з повенями, очищення ґрунтових вод, збереження місць розмноження мігруючих видів, утримання поживних речовин, попередження природних катастроф тощо; естетична (збереження ритуальних чи духовних цінностей, культурної спадщини, народної творчості); соціальна (зростання добробуту місцевого населення, залученого у сферу рекреації та туризму). Величина загальної економічної цінності природи є сумою значень наступних показників: вартості прямого використання, вартості непрямого використання, відстрочена цінність, вартості успадкування, вартості існування.

В усіх зазначених підходах рекреаційна діяльність розглядається, як процес використання рекреаційних ресурсів для оздоровлення і відпочинку населення, що пов’язує природне середовище, економіку та соціальну сферу у єдину систему оцінювання, яка включає:

1) сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу регіонального розвитку, що розглядаються у взаємодії з природою;

2) соціальні та природоохоронні фактори, які взаємодіють, впливаючи на результати використання ресурсів ПЗТ регіону у рекреаційних цілях;

3) економічну оцінку ресурсів ПЗТ, яка тісно пов’язана з якістю того чи іншого виду ресурсу, місцем його розташування відносно районів попиту, екологічними характеристиками стану середовища тощо.

Зв’язок компонентів цієї системи може бути виражений системою кількісних і якісних показників. До кількісних показників відносяться: доступність місць відпочинку й туризму, пропускна здатність об’єктів і ПЗТ, екологічних стежок, туристичних маршрутів, навантаження відпочиваючих на різні функціональні зони, кількість днів екскурсійного сезону тощо. Якісні – розраховуються, в основному, методом рейтингових оцінок, враховують привабливість об’єкту чи території, його естетичну, культурну, інформаційно-пізнавальну оцінки тощо.

2.2.Оцінка бальнеологічних ресурсів

Кожен вид ресурсів оцінюється за допомогою оціночних критеріїв та певного методу. Максимальна кількість балів присвоюється рекреаційній зоні, яка, з урахуванням всіх оціночних критеріїв, є лідером за певним видом ресурсів. Розподіл балів для кожного з чотирьох видів природних туристичних ресурсів виглядає наступним чином. Максимальна кількість балів для бальнеоресурсів 40, оскільки мінеральні лікувальні води є найціннішим видом рекреаційних ресурсів в області. Рекреаційній зоні, яка володіє найбільшою кількістю свердловин мінеральних вод, що використовуються присвоюється 30 балів, а бали для всіх наступних рекреаційних зон встановлювалися методом пропорції. Свердловини мінеральних вод, які в майбутньому можуть бути використані в туристично-рекреаційній сфері – додатково приносять 10 балів. Всі інші види ресурсів оцінюються за 20 бальною шкалою аналогічно.

Критерієм оцінки лісових ресурсів є лісистість території (яка оцінюється за 20 бальною шкалою). Закарпатська область як одна з найбільш лісистих областей України є володарем потужного лісового рекреаційного комплексу. Площа лісів складає біля 50 % всієї території області. За площею лісового фонду Закарпаття входить до першої п’ятірки серед областей України, а за запасами деревини і за лісистістю область посідає перше місце. На душу населення в нас припадає 0,55 га лісів, тоді як для України в цілому цей показник складає 0,17 га [6]. Найбільш лісистими є гірські райони, що дає можливість для широкого розвитку туризму і рекреації. Оздоровлення та відпочинок населення області в основному здійснюється на території зелених зон і курортних лісів. При цьому Закарпатська область займає перше місце серед областей Карпатського регіону по площі зелених зон, які виділені біля 12 міст і займають 47,6 тис. га.

Таблиця 2. Бальна оцінка лісів рекреаційних зон Закарпатської області

Рекреаційні зони	Загальна площа земель тис га	Ліси та інші лісовкриті площі тис га	Лісистість		З усіх лісів та лісовкритих площ придатних для відпочинку		Сумарна бальна оцінка
			%	бали	тис.га	бали
Ужгородська	86976	25026	28,8	7,4	27	0,02	7,4
Мукачівська	99821	33687	33,7	8,6	5963	5,00	13,6
Великоберезнянська	80992	58258	71,9	18,4	—	—	18,4
Перечинська	63127	44387	70,3	18,0	—	—	18,0
Міжгірська	116551	77780	66,7	17,1	428	0,36	17,5
Воловецька	54390	36450	67,0	17,2	—	—	17,2
Свалявська	67301	49625	73,7	18,9	—	—	18,9
Іршавська	94447	52384	55,5	14,2	49	0,04	14,2
Берегівська	65426	9280	14,2	3,6	—	—	3,6
Хустська	99662	52445	52,6	13,5	—	—	13,5
Виноградівська	69677	12132	17,4	4,6	—	—	4,6
Тячівська	181754	120905	66,7	17,1	1329	1,10	18,2
Рахівська	189210	147702	78,1	20	—	—	20,0

 

Наявність лісів та лісовкритих площ, які придатні для відпочинку, на території відповідних рекреаційних зон збільшує загальну бальну оцінку на 5 балів. Бальна оцінка рекреаційних зон Закарпатської області за даним критерієм наведена в табл. 2.

Запропонована Копачем М.В. методика оцінки водних ресурсів дещо відрізняється від вище зазначеної. Суть цього методу полягає в тому, що оцінка внутрішніх водойм та гідро сітки проводиться за їх густотою на 1 км2 та їх величиною. Найкращі умови для відпочинку мають великі та середні ріки та водойми, в той час, як малі володіють обмеженими можливостями для використання [4].

Розділ 3. Особливості поширення та використання бальнеологічних ресурсів України

3.1. Особливості поширення бальнеологічних ресурсів в межах України

3.1.1.Поширення та генезис різних типів мінеральних лікувальних вод

Мінеральні води утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму грунтового покриву. Ці води збагачуються солями і газами порід, з якими вони контактують. Хімічний склад і закономірності поширення мінеральних вод зумовлені особливостями геологічної будови, рельєфу, клімату та гідрології певних ділянок.

На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, г.ч. у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільних, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород). Основні родовища мінеральних вод в Україні: Степанське, Данишівське, Полонське, Березівське, Миргородське, Новопсковське, Білоцерківське, Миронівське, Хмельницьке, Лиманське, Старобільське, Моршинське, Збручанське, Трускавецьке, Солуки, Конопківське, Новозбручанське, Слов’яногірське, Плосківське, Новополянське, Звенигородське, Полянське, Сойминське, Знам’янське, Луганське, Синяцьке, Голубинське, Брусницьке, Гірськотисенське, Лазурне, Куяльник, Кирилівське, Одеське, Сергіївське, Колодязне, Феодосійське, Євпаторійське.

Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до мінеральних вод відносять також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і М.в. звичайно вважають мінералізацію 1г/дм3. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найбільш поширені мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

3.1.2. Поширення та генезис пелоїдів

Лікувальні грязі — мулисті осади водоймищ, торфові відклади боліт, глинисті породи грязьових сопок, що застосовуються в нагрітому стані для грязелікування.

У складі лікувальних грязей виділяють:

• грязьовий розчин — вода та розчинені в ній солі, органічні речовини, гази;
• грубодисперсну частину (силікатні частинки, гіпс, карбонати і фосфати кальцію, карбонати магнію та інші солі, органічні залишки);
• колоїдний комплекс — тонкодисперсна частина (органічні, неорганічні речовини та органомінеральні сполуки).

Лікувальні грязі містять також ряд мікроорганізмів та антибактерійних речовин.

Обсяг природно-рекреаційного потенціалу України за лікувальними грязями складає 25 млн людино-доз.

Прикладами грязелікувальних курортів з муловими грязями є в Україні Євпаторія і Саки (Крим), Одеса, торфові грязі використовують на курортах Моршина (Зах. Україна).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, в яких діє 7 торф’яних, 10 сульфідних родовищ. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища на Львівщині.

Значні поклади лікувальних торф’яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та інших областях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значними запасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке, Шабалайське в Одеській області, Чокракське родовище в Криму. Високі лікувальні властивості цих грязей формуються за рахунок сульфітів морської води і тому вони дуже популярні в одеській групі курортів, на курорті Саки.

3.2.Використання бальнеологічних ресурсів України

3.2.1.Використання мінеральних лікувальних вод

Мінеральні води покращують мікроциркуляцію крові в кишечнику, печінці, стимулюють виділення гастрину, жовчі, а також панкреатичну секрецію. Їх застосування зменшує тканинну гіпоксію.

Гідрокарбонатні, тобто лужні, води застосовуються у випадках, коли необхідно врегулювати кислотність і секрецію шлунковогол соку, а також сечі.

Дія мінеральних вод зменшує спазм приворотника, сприяє видаленню слизі з дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, одночасно збільшуючи секрецію ферментів підшлункової залози і жовчі. Лікування мінеральною водою зменшує ацидоз, обмін пуринів при цьому оптимізується.. Одночасно спостерігається зниження підвищеної концентрації ліпідів крові, підвищується толерантність до вуглеводів.

Хлоридні води містять аніони хлору і катіони натрію, відносяться до солоних, але переважно слабомінерализованих вод. При їх прийомі посилюється секреція шлункового соку, причому виникає збільшення уількості хлористо-водневої кислоти. Ці води також мають жовчогінну та послаблюючу дію, вони затримують в організмі воду. Дані води містять кальцій, що має протизапальну дію.

Хлоридні води можна вживати при захворюваннях дихальних шляхів, кишково-шлункового тракту, захворюваннях опорно-рухового апарату, порушеннях обміну речовин (діабет, гіпотиріоз, підагра, ожиріння), при гінекологічних, неврологічних, шкіряних захворюваннях, хворобах серцево-судинної системи, анеміях, вібраційних хворобах, діатезах.

Сульфатні води містять катіони натрію та аніони сульфату. Вони знижують шлункову секрецію, мають властивість майже не всмоктуватися в кишечнику, витягувати надлишкову рідину з тканин, покращувати панкреатичну секрецію, надавати жовчегінну та послаблюючу дію, оптимізувати обмін білків, жирів, вуглеводів, усувати метеоризм. Завдяки дії сульфатних іонів в товстому кишечнику і їх еадходженню в кров, збільшується діурез, покращується виділення та видалення сечовини, а таклж натрію з сечевої кислоти. Під дією іонів кальцію подавлюються запальні процеси.

Мишякомісткі води благотворно впливають на процес кровоутворення, на стан печінки.

Йодні води застосовують для лікування при хворобах щитовидної залози, атеросклерозі. Вони здатні активувати окислювально-відновні процеси.

Бромні води. Надають седативну дію, сприяють збільшенню процесів гальмування в центральній нервовій системі.

Кремнієві води мають антитоксичну та антисептичну дію на шлунок, здатні покращувати стан слизової оболонки, виводити сечеву кислоту, сприяти підвищенню пружності шкіри. Допомагають при шкіряних, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах жовчного пузиря та печінки. Можуть благотворно впливати у випадках хронічних інтоксикацій важкими металами, при карієсі, гінгівітах, атеросклерозі.

Фтористі води надають оздоровчий вплив на процеси обміну фосфатів, а також сприяють заживанню кісток. Вони активно діють на побудову і ріст тканів зубів, ногтів, кісток. Присутність фтору надає стабілізуючої дії на сечеву кислоту, перешкоджає утворенню піску та каменів. Рекомендується вживати дані води при карієсі, остеопорозі, хронічному гінгивиті і парадониті. Вони допомагають при сечекам’яній хворобі та повільному утворенні кісткових мозолів.

На курортах мінеральні води застосовують для лікування в якості пиття, купання, всеможливих душів, у виді очисних клізм, дуоденального дренажу. Крім того, роблять інгаляції і полоскания при багатьох захворюваннях горла і дихальних шляхів.

Поза курортами можна також використовувати мінеральну привізну воду в пляшках. Для кращого зберігання властивостей мінеральної води в пляшках, її насичують двоокисом вуглецю. Мінеральна вода має бути абсолютно чистою, безбарвною. Пляшки слід зберігати в горизонтальному положенні.

Для того щоб лікування мінеральними водами, розлитими в пляшки, було ефективним, його потрібно комбінувати з комплексом інших мір: рекомендується дотримуватись певних режимів, притримуватися дієти, використовувати інші лікувальні фактори.

Основна форма застосування мінеральної води – прийом всередину. Для нього використовують води середньої (5-12 г\л) і малої (2-5 г\л) мінералізації, а також води, що містять органічні речовини чи активні мікроелементи.

Оптимальное количество вуглекислоти в лікувальних напоях складає 0,5-2 г\л.

Лікувальна дія зв’язана з такими факторами, як час прийму води, термічна дія, швидкість її надходження. Але головним фактором все ж є хімічний склад.

3.2.2.Використання пелоїдів

Пелоїди – це однорідна маса густої консистенції, пластична, така, що характеризується високою масовою часткою вологи, великою теплоємністю і малою теплопровідністю, великою адсорбційною здатністю. Вимоги до лікувальних пелоїдів (природних і підготовлених до процедур) представлено в табл. 3.

Таблиця 3. Вимоги до лікувальних грязей (пелоїдів) (природних і підготовлених до процедур)

Показники	Розмірність	Норма для пелоїдів
		Торфові	Сапро-пелеві	Мулові сульфідні	Сопкові
Масова частка вологи	%	50-85	60-90	25-75	40-80
Засміченість частинками діаметром (0,25—5,0) · 10–3 м, не більше	% від природної речовини	2	2	3	3
Тверді мінеральні включення діаметром більше 5, 0·10–3 м	% від природної речовини	відсут-ність	відсут-ність	відсутність	відсут-ність
Ступінь розкладу (для торфових пелоїдів)	%	не нижче 40
Напруга зсуву (для пелоїдів, підготовлених до процедур)	Па	150- 400	100 — 200	150- 400	150- 250
Санітарно-бактеріологічні показники:
загальне мікробне число, не більш	бактерій в 1г	500 тис.	500 тис.	500 тис.	500 тис.
титр- ЛКП	г на 1бактерию	10 і більш	10 і більш	10 і більш	10 і більш
титр–B.perfringens	г на 1бактерию	0,1 і більш	0,1 і більш	0,1 і більш	0,1 і більш
патогенний стафілокок	бактерій у 1г	відсут-ність в 10 г	відсут-ність у 10 г	відсутність в 10 г	відсут- ність в 10 г
синегнійна паличка	бактерій у 1 г	відсут-ність в 10 г	відсутність в 10 г	відсутність в 10 г	відсутність в 10 г
вірулентна форма B.perfringens	бактерій в 1 г	відсутність	відсут-ність	відсутність	відсутність

Склад пелоїдів різний і залежить від природних умов їх утворення. Проте всі вони характеризуються загальним принципом структури, будучи гетерогенною фізико-хімічною системою, що складається з рідкої і твердої фаз, що знаходяться між собою в рівновазі. Рідка фаза – це грязьовий розчин, тверда – складається з двох частин: грубодисперсного остову або кристалічного скелета і тонкодисперсного − гідрофільного колоїдного комплексу.

Лікувальна грязь як природне утворення є складною фізико-хімічною системою, окремі компоненти якої знаходяться в динамічній рівновазі між собою.

Розкладена органічна речовина (гумус, аморфний детрит і водорозчинні сполуки) звичайно становить основну частину органічної маси пелоїдів — 80-90% і рідко знижується до 50-60%. Хімічний склад органічних речовин лікувальних грязей дуже складний і залежить від біологічного складу вихідного матеріалу, характеру і кратності його біологічної переробки. Найважливішими компонентами органічних речовин є бітуми 4-20% органічної маси, водорозчинні 1-12%, легкогідролізні 8-52%, гумінові 17-60%, важкогідролізні 2-14%, целюлоза 1-9%, негідролізний залишок (лігнін) 9-31%. При наявності органічних речовин нафтового походження в їх складі з’являються нафтенові кислоти, асфальтени і т.д. Розкладена органічна речовина в своїй більшості є колоїдною, входить до гідрофільно-колоїдного комплексу і надає грязям добрих теплових і в’язко-пластичних властивостей. Багато органічних речовин мають велике лікувальне значення (бітуми, гумінові кислоти, жирні кислоти, аміно :ислоти та ін.).

Медальні водойми. Поверхневі мінеральні води, тобто води мінеральних озер, морів, океанів і їх заток хоча і не використовуються з лікувальною метою так широко, як підземні мінеральні води, все ж відіграють помітну роль як лікувальний засіб на багатьох курортах. За своїм походженням і умовами водно-сольового живлення мінеральні водойми можна поділити на 3 види: а) морські; б) материкові; в) материкові підземного водно-сольового живлення[1, c. 52-54].

До морських водойм слід віднести океани і моря, а також їх затоки, лагуни, лимани і прибережні озера, які частково або повністю від них відділилися, але не втратили з ними гідродинамічного зв’язку. Материкові водойми поверхневого засолення — це найчастіше суфозійні, термокарстові, іноді тектонічні озера безстічних котловин, сольовий склад яких сформований за рахунок вилуговування солей і порід із ґрунтів поверхневими і ґрунтовими водами в зоні континентального засолення. Материкові водойми підземного водно-сольового живлення є озерами різноманітного походження (карстові і грифові воронки, стариці, ерозійні поглиблення, штучні пруди, кар’єри), які підживлюються напірними підземними мінеральними водами. Мінеральні води таких озер не є цілком поверхневими, а фактично є результатом змішування глибинних вод з ґрунтовими і поверхнево-стічними водами з їх частковою метаморфізацією.

Мінеральні водойми характеризуються великою різноманітністю величин мінералізації води і її сольового складу. Причому в більшості з них і те, й інше зазнає значних змін в процесі історичного розвитку водойм, в багаторічних кліматичних циклах і навіть за сезонами року. Мінеральні води можна поділити на 3 гідрохімічних типи: хлорний, сульфатний, карбонатний (гідрокарбонатний).

Хлорні водойми формуються, коли в притоці переважає іон хлору, серед катіонів в таких випадках переважає звичайно натрій. Привнесені невеликі кількості гідрокарбонатів і сульфатів кальцію і магнію по мірі зростання мінералізації випадають в осад, а в озерній воді накопичуються натрій і хлор. До хлорного типу відносять всі моря, океани та їх заплави, більшість материкових водойм підземного живлення, в тому числі озера, які живляться підземними водами давньоморського генезу. Іноді в силу обмінної адсорбції частина катіонів натрію в хлорних озерах замінюється катіоном магнію, тому деякі хлорні водойми мають хлорний магнієво-натрієвий склад. Мінералізація води хлорних водойм дуже різноманітна, наприклад, в океані — 35 г/л, в прибережних районах Чорного моря — 20-22 г/л, в Прибалтиці — 5-7 г/л, в Білому морі — 18-22 г/л, в затоках Охотського і Японського морів — 20-30 г/л, в Куяльницькому лимані — 50-100 г/л, в Сакському морі — 100-200 г/л і т.д.

Сульфатні водойми — це озера з водою сульфатного, хлорно-сульфатного і сульфатно-хлорного натрієвого або магнієво-натрієвого складу, які формуються при надходженні в них значної кількості сульфатів і хлоридів натрію з незначним поступленням карбонатів і гідрокарбонатів. Основною умовою формування сульфатних водойм є переважання кальцію і магнію над гідрокарбонатами, що приводить до випадання в осад всіх привнесених в озеро гідрокарбонатів. У воді ж зростає вміст сульфатів, а також хлоридів. Мінералізація сульфатних водойм також різноманітна — від 10-15 до 200-300 г/л. Сульфатні озера зустрічаються в степовій частині Сибіру, в Казахстані, на півдні Європи.

Карбонатні водойми мають воду найрізноманітнішого аніонного складу: гідрокарбонатного, хлорно-гідрокарбонатного, сульфатно-гідрокарбонатного, а також гідрокарбонатно-хлорного і гідрокарбонатно-сульфатного. В катіонному складі звичайно переважає натрій. Озера карбонатного типу формуються, коли у водах, що їх живлять, спостерігається надлишок гідрокарбонатів щодо кальцію і магнію. Це відбувається при вилуговуванні поверхневими і ґрунтовими водами карбонатних порід і ґрунтів та обмінної адсорбції катіонів кальцію і магнію з натрієм. Надлишок гідрокарбонатів при випаданні в осад СаС0₃ і МдСОз приводить до накопичення в озерній воді гідрокарбонатів і карбонатів натрію (соди), незалежно від кількості привнесених в озеро іонів хлору і сульфатів.

При бальнеологічній оцінці поверхневих мінеральних вод користуються класифікаціями, розробленими для підземних мінеральних вод. Мінеральні води всіх поверхневих водойм належать фактично до однієї бальнеологічної групи, а саме до вод, лікувальна дія яких визначається мінералізацією та іонним складом. Підвищений вміст у деяких водоймах брому, іноді і йоду не досягає норм, щоб їх можна було класифікувати як йодобромні. Окремі мінеральні озера в природних шарах мають зону сульфідних вод, причому вміст сульфідів у них може досягати 20-50 мг/л і більше. Однак ці зони звичайно нестійкі і зберігаються в озерах лише в окремі сезони року. На відміну від підземних вод, води мінеральних озер часто містять значну кількість розчинених органічних речовин — вуглеводнів, жирних кислот, іноді гумінових кислот та інших; вони також біологічно активніші за рахунок наявності в них різних бактерій, вітамінів, ферментів, гормонів і інших біостимуляторів. Води карбонатних озер, як правило, мають яскраво виражене лужне середовище (рН 9-9,5).

Використання мінеральних водойм з лікувальною метою пов’язано з рядом труднощів. До них в першу чергу слід віднести нестабільність складу і величини мінералізації озерних вод. Так, наприклад, вода озера Кіран в Бурятії, яка використовується для ванн, змінює свою мінералізацію по роках від 4,1 до 140 г/л, ропа озера Сакі в Криму — від 80 до 200 г/л, озера Учум в Красноярському краї — від 5 до 40 г/л і т.д. Другим мінусом мінеральних водойм є їх відносно легка вразливість з боку бактеріального і хімічного забруднення, навіть якщо вони мають округ санітарної охорони. Крім того, застосування поверхневих мінеральних вод, як правило, обмежується лише лікувальницями, розміщеними на побережжі експлуатованих водойм. Відстань між ними становить 3-5 км, що різко ускладнює експлуатацію. І все ж поверхневі мінеральні води залишаються важливою складовою частиною лікувальних гідротермальних ресурсів, особливо для курортів, розміщених в районах, бідних підземними мінеральними водами.

Грязьові розчини, які отримали поширення як самостійний вид грязьової терапії, є рідкою фазою лікувальної грязі, яка відокремилась тим чи іншим способом від решти грязьової маси. Відокремлення грязьових розчинів здійснюється     шляхом центробіжного відгону (центрифугування), відтискання грязі під пресом, пропускання її через фільтри, витяжки грязьового розчину водою (дистильованою або звичайною), спиртобензольною сумішшю або іншими розчинниками. Найвідоміший спосіб приготування грязьових розчинів базується на відтисканні і фільтруванні грязі. На базі грязьових розчинів готуються різні препарати («пелодін», «сібірін», «гумізоль» і т.д.)[13, c. 258-259].

3.3.Проблеми раціонального використання бальнеологічних ресурсів України

Оскільки роль рекреаційної галузі за умови погіршення здоров’я  населення, зменшення показників народжуваності та природного приросту росту дедалі зростає, то необхідно збільшувати обсяги залучення природно-рекреаційних ресурсів у санаторно-курортне господарство. Актуальним при цьому є питання раціонального та цільового використання  бальнеологічних ресурсі, зважаючи на їх локалізоване поширення. Під цільовим використанням природних лікувальних засобів мається на увазі використання їх тільки з лікувальною метою.

Для забезпечення комплексних досліджень різноманітних природних лікувальних ресурсів, оцінки їх сучасного стану, що обумовлюють розвиток курортів різного профілю, необхідно:

—  проведення повної еколого-економічної оцінки і паспортизації рекреативних ресурсів України;

—  перехід від часткових і розрізнених досліджень окремих проблем розвитку рекреаційної інфраструктури та використання рекреаційних ресурсів за відомчою ознакою до комплексних досліджень і опрацьовування відповідних програм в масштабі окремих областей;

—  забезпечення повноцінного фінансування науково-дослідних робіт з вищезазначених питань [1].

Збереження природних лікувальних ресурсів повинно бути засновано, насамперед, на охороні курортно-рекреацйних зон. Незважаючи на очевидну економічну і потребу в розвитку оздоровчо-рекреаційного комплексу, на сьогодні в Україні, за незначними винятками, не встановлені межі охоронних зон усіх видів (зон санітарної охорони курортів, прибережних захисних смуг вздовж морів тощо), майже не визначені показники резервних територій для розвитку курортів навіть на найближчу перспективу. Тому особливої уваги потребує комплекс питань з санітарної охорони курортів та родовищ природних лікувальних ресурсів.

Для сучасної оцінки природного потенціалу курортів і забезпечення сталого розвитку курортів необхідно, перш за все, державне зведення даних про природні лікувальні ресурси й об’єкти курортної інфраструктури, що є головним завданням Державних кадастрів природних територій курортів і природних лікувальних ресурсів. Крім того, при оголошенні природної території курортною та застосуванні спеціальних економічних заходів мають бути враховані результати екологічно-еколо-економічної соціально-економічної оцінок природного потенціалу курортів та об’єктів їх інфраструктури.

Першочерговими завданнями формування політики у сфері діяльності курортів має бути розробка Концепції розвитку курортів, яка б визначала види санаторно-курортних закладів та напрями їх спеціалізації та Програми координації діяльності курортів незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, яка має охоплювати такі основні питання:

— раціональне використання природних лікувальних ресурсів та їх охорона;

— дотримання уніфікованих державних стандартних методик у галузі лікування і методичної реабілітації;

— розробка Положення про охорону курортних територій, родовищ природних лікувальних ресурсів, режимів і округів санітарної охорони;

— створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних  ресурсів;

— розробка державного моніторингу природних лікувальних ресурсів і природних територій курортів;

— розробка економічно обґрунтованих нормативів плати за користування природними лікувальними ресурсами;

— підготовка переліку курортів державного і місцевого значення [3].

Важливою проблемою є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструктурою, яка б відповідала світовим стандартам, сприяла підвищенню його конкурентоспроможності. Її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

Наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей що до їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого має формуватись державне ставлення до раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України [12, c. 9-10].

Висновки

Роль курортно-рекреаційної системи в соціально-економічній структурі України полягає в її необмежених можливостях підтримки й розвитку генофонду нації, визнанні України у світовому рекреаційному процесі, духовному піднесенні світового співтовариства. А її частина — Південний берег Криму — унікальне світове надбання, що включає не тільки винятковий рекреаційно-культурний потенціал, але й неповторні лікувально-оздоровчі можливості та реально діючі курортні технології.

Слід зауважити, що сформована за більш як 75 років мережа санаторно-курортних установ виявилася не стільки виявом «турботи партії про здоров’я народу», скільки об’єктивною потребою населення у зміцненні власного здоров’я. Тим часом реалії її становлення й розвитку виявилися такими, що на противагу об’єктивно існуючим оздоровчо-профілактичним можливостям курортно-рекреаційної системи була сформована громіздка, дорога інваріантна за структурою і обмежена в технологічно-функціональному відношенні санаторно-курортна служба, підпорядкована виконанню приватного завдання, яке покликані були вирішувати стаціонарно-поліклінічні установи радянської охорони здоров’я.

У період вступу держав СНД у ринкові відносини колишня організація санаторно-курортної справи не могла не прийти до свого неминучого фіналу. Інакше кажучи, колишні устої «соціалістичної індустрії здоров’я» не встояли, а нові ще не сформувалися. Це призвело до чималих втрат у частині накопиченого здравницями Південнобережжя позитивного досвіду. Водночас існуюча в сучасних умовах об’єктивна потреба населення у зміцненні свого здоров’я не могла не вплинути на переростання санаторно-курортної справи в санаторно-рекреаційну систему, головним системоутворюючим фактором якої є підвищення рівня індивідуального й громадського здоров’я, поліпшення якості й тривалості життя, стійке зростання середньоочікуваного здорового способу життя для збереження й відтворення трудових ресурсів і забезпечення зростання продуктивності праці.

Таким чином, об’єктивна орієнтація курортно-рекреаційної системи, що формувалася, визначила головні напрями її діяльності й основні функції: рекреаційну, превентивну (профілактичну), реабілітаційну, власне санаторно-курортне лікування.

Список використаних джерел

1. Бейдик О. О. Світові рекреаційно-туристські ресурси //Український географічний журнал. — 2007. — № 2. — C. 49 — 55.
2. Блага М. Рекреаційно- ресурсний потенціал і фактори його використання //Український географічний журнал. — 2000. — № 2. — C. 28-30
3. Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів //Право України. — 2000. — № 5. — C. 51-54
4. Захаров С. Туристичні об‘єкти. Природно-заповідні об‘єкти//Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2007. — № 46-47. — C. 15-25
5. Зорин И.В., Квартальков В.Л. Энциклопедия туризма: Справочник. — М.: ФИС, 2000. — 284 с.
6. Курортні ресурси України. — К.: Лтд, 2005. — Вип. IV, ч. І. — 155 с.
7. Лебедев В. А. К вопросу сохранения и дальнейшего развития курортной медицины // Здравоохранение Росийс. Федерации. — 1998. — № 1. — С. 42-43.
8. Лебедєва В. Туристична галузь: погляд з регіону //Віче. — 2005. — № 3. — C. 53-55
9. Лечебно-минеральные воды /Е.Э. Бабинец, В.М. Шестопалов, Н.П. Моисеева. — К.: Наукова дум¬ка, 2006. — 140 с.
10. Марченко О. Чим багаті. Рекреаційно-туристичний потенціал //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 39-40. — C. 35-36
11. Мешков В.В. Санаторно-курортное дело и рекреация: взаимосвязь, отношения и проблемы // Вест, физиотерапии и курортологии. — 1998. — № 3. — С. 8-10.
12. Москаленко В.Ф., Омецинський Б.Ф., Омельянець С.М., Бабаєв К.Д. Курортна галузь та перспективи її розвитку. // Укр.бальнеол.журнал. – 2001.-№4. – С.5-14.
13. Нікіпєлова ОМ. Лікувально-оздоровчі та рекреаційні ресурси України -сучасний стан, шляхи використання // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия. — 1995.-№ 1. — С. 47-48.
14. Роль и задачи курортной медицины в современных социально-экономических условиях / Е.С. Короленко, С.С. Солдатченко, A.M. Ярош и др. // Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физкультуры. — 1995. — № 5. — С. 3-6.
15. Санаторно-курортная служба в условиях рыночной экономики / Н.Г. Кривобокое, А.Н. Глухов, Л.Н. Шведунова и др. // Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физкультуры. — 1997. — № 2. — С. 42-44.
16. Черчик Л. Інституційні зміни в умовах становлення ринку рекреаційних ресурсів //Економіка України. — 2006. — № 4. — C. 59-65
17. Шаптала О. Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2001. — № 4. — C. 254-259.
18. Шаптала О. Система підвищення кваліфікації кадрів як основа ефективності курортно-рекреаційної галузі //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 4. — C. 306-311

 

Додатки

Додаток 1. Лікувально-столові мінеральні води за областями

АР Крим

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Айвазовська	1,0 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
2.	Біла Скеля	1,0 —	2,0	4. Хлоридно-гідрокарбонатна, сульфатно-хлоридно- гідрокарбонатна натрійова
3.	Бішулі	1,0 —	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
4.	Євпаторійська	3,0 —	5,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
5.	Кримська	1,7 —	2,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
6.	Кримська Кришталева	1,7 —	2,8	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
7.	Монастирська	0,2 —	0,4	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-15
8.	Надія	1,0 —	1,5	8. Гідрокарбонатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійова
9.	Планета	3,8 —	4,5	23.1 Гідрокарбонатно-хлоридна натрійова, борна	HBO3 35-75
10.	Сакська	5,0 —	8,0	21.2. Хлоридна натрійова, борна	HBO3 35-100
11.	Сизівська	6,0 —	9,0	21.2. Хлоридна натрійова, борна	HBO3 50-100
12.	Скіфська – 88	1,0 —	1,4	8. Гідрокарбонатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійова
13.	Феодосійська	3,5 —	4,5	13. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійова
14.	Неаполіс	2,0 —	3,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
15.	Ново-Андріївська	1,0 —	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
16.	Альминська	3,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
17.	Каламитська	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Вінницька

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Аквавіта плюс	0,4 —	0,7	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
2.	Броничанка	3,5 —	6,5	21. Хлоридна натрійова
3.	Дана	0,5 —	1,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
4.	Караван	0,50 —	0,90	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
5.	Ріна	0,5 —	1,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-65
6.	Садковецька	4,0 —	7,0	21. Хлоридна натрійова
7.	Хмільничанка	0,9 —	1,5	20. Складного анаонного та різного катіонного складу

Волинська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Журавка	3,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
2.	Луцька	3,0 —	5,0	13. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійова

Дніпропетрівська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Козацька сила	0,3 —	0,6	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
2.	Агропак	1,5 —	2,3	21. Хлоридна натрійова
3.	Знаменівська	0,2 —	0,6	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-65
4.	Інгулецька	1,0 —	2,5	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
5.	Криворізька	2,0 —	5,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
6.	Криворізька №1	1,5 —	2,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
7.	Могилівська	1,7 —	2,3	21. Хлоридна натрійова
8.	Новомосковська	5,0 —	6,5	21. Хлоридна натрійова
9.	Оріль	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
10.	Перлина криниця	1,6 —	3,5	21. Хлоридна натрійова
11.	Петриківська	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
12.	Південно-Східна	2,0 —	3,7	21. Хлоридна натрійова
13.	Ранкова роса	1,0 —	1,6	20. Складного анаонного та різного катіонного складу	H2SiO3 45-55
14.	Царичанська	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова

Донецька

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Авдотинська	3,0 —	4,3	12. Сульфатна cкладного катіонного складу
2.	Алтин-Су	4,0 —	6,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
3.	Андріївська	5,1 —	6,2	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
4.	Ассоль	1,5 —	2,0	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
5.	Єлізаветівська	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
6.	Західно-Слов’янська	2,5 —	4,8	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
7.	Золотий колодязь	1,0 —	2,5	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
8.	Кудлинська	1,9 —	3,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
9.	Молодецька	1,5 —	2,7	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
10.	Новоазовська	1,3 —	1,8	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
11.	Приазовська	1,1-	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
12.	Слав’яногорська	0,2 —	0,6	26. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті	Fe 20-40
13.	Торська	2,5 —	4,8	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
14.	Яківлівська	1,5 —	2,0	20. Складного анаонного та різного катіонного складу

Закарпатська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Вісбаден Закарпатський	2,0 —	4,0	23.2. Гідрокарбонатно-хлоридна натрійова, кремнійова	H2SiO3 50-120
2.	Гутинська	0,2 —	0,4	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
3.	Драгівська	4,0 —	6,0	2.2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 140-180
4.	Едельвейс	1,2 —	2,0	26. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті	Fe 10-20
5.	Карпатська Купель	2,0 —	4,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна
6.	Келечинська	1,0 —	2,0	26. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті	Fe >10
7.	Колочава	2,5 —	4,5	6. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова	HBO3 25-70
8.	Лужанська	3,0 —	6,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 35-150
9.	Лужанська №7	5,0 —	9,0	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 50-150
10.	Мукачівська	1,5 —	3,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
11.	Нарцис	1,5 —	4,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-90
12.	Настуся	1,3 —	2,1	26.1. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті, кремнійова	Fe 10-20 H2SiO3 80-150
13.	Неліпинська	2,0 —	4,8	1. Гідрокарбонатна натрійова
14.	Пастільська	1,2 —	2,2	26. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті	Fe >10
15.	Плосківська	3,5 —	7,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 40-130
16.	Поляна Квасова	6,5 —	12,0	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 100-250
17.	Поляна Купель	7,0 —	10,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 100-250
18.	Поляна Неліпинська	4,0 —	6,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 50-200
19.	Поляна Оленьовська	10,0 —	12,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 250-400
20.	Поляна Плосківська	9,5 —	11,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 160-260
21.	Поляна Світла	1,2 —	2,0	1. Гідрокарбонатна натрійова
22.	Поляна Сонячна	1,0 —	1,7	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
23.	Полянка Закарпатська	0,4 —	0,9	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-100
24.	Радванка	1,0 —	1,8	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-200 Fe 5-13
25.	Свалява	4,0 —	8,0	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 100-250
26.	Сині Потоки	1,0 —	1,5	1. Гідрокарбонатна натрійова
27.	Сімерківська	10,0 —	12,5	1.1 Гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 200-350
28.	Сойми	5,5 —	8,5	6. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова
29.	Ужгородська	1,0 —	3,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 100-240
30.	Ужгородська – 1	0,2 —	0,6	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 >50
31.	Хижанська	2,5 —	4,0	1. Гідрокарбонатна натрійова
32.	Шаянська	3,0 —	5,0	1.2. Гідрокарбонатна натрійова кремнійова	H2SiO3 50-100
33.	Шаянська №1	10,0 —	13,0	2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
34	Шаянська №2	2,0 —	5,0	2.3. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова, кремнійова	H2SiO3 >50 HBO3 < 80
35.	Яворницька	3,0 —	5,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова

 Запорізька

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Джерела Таврії	1,2 —	1,6	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
2.	Мелітопольська кришталева	1,3 —	1,8	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
3.	Нововасилівська	1,0 —	2,0	22. Хлоридна магнайово-кальційово-натрійова, магнаєво-натрієва
4.	Новомелітопольська	1,0 —	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
5.	Пологівська	1,0 —	2,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
6.	Сарматська	1,8 —	2,8	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
7.	Степове джерело	0,9 —	1,3	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
8.	Строганівська	1,5 —	2,5	21. Хлоридна натрійова
9.	Таврійська	0,6 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-10
10.	Шелюгівська	1,6 —	1,9	19. Складного анаонного складу натрійова

Івано-Франківська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Аршиця	1,5 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
2.	Буркут	1,0 —	3,0	7. Гідрокарбонатна, хлоридно-гідрокарбонатна, гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридна складного катіонного складу
3.	Верховинська	4,0 —	5,5	21. Хлоридна натрійова
4.	Горянка	1,0 —	1,5	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
5.	Гута	0,4 —	0,9	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
6.	Красниця	2,0 —	4,0	2.2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 35-80
7.	Левада	2,0 —	6,0	23.1 Гідрокарбонатно-хлоридна натрійова, борна	HBO3 35-150
8.	Перегінська	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
9.	Пістиньчанка	2,0-	3,0	21. Хлоридна натрійова
10.	Придністровська	2,0 —	3,0	19. Складного анаонного складу натрійова
11.	Рогатинська	2,5 —	5,0	16. Гідрокарбонатно-сульфатна натрійова
12.	Синевір	0,1 —	0,3	26.1. Слабо-, маломінералізована різного складу , залізисті, кремнійова	Fe 10-15 H2SiO3 40-60
13.	Соколівчанка	1,3 —	2,2	14. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійово- кальційова, кальційово-натрійова
14.	Сріблясті водоспади	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Київська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Броварська	2,5 —	4,5	21. Хлоридна натрійова
2.	Єленівська	1,0 —	1,5	7. Гідрокарбонатна, хлоридно-гідрокарбонатна, гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридна складного катіонного складу
3.	Марлен	0,4 —	0,8	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-15
4.	Переяславська	1,0 —	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
5.	Світанок	1,0 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
6.	Яготинська	4,0 —	6,5	21. Хлоридна натрійова

Кіровоградська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Кришталева	3,0 —	4,5	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу

Луганська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Айдарська	2,8 —	4,2	21. Хлоридна натрійова
2.	Аква	2,5 —	5,5	21. Хлоридна натрійова
3.	Аква-Нова	2,0 —	3,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова
4.	Астахівська	1,6 —	3,8	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
5.	Біловодська	3,0 —	5,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова
6.	Білокуракінська	3,0 —	5,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова
7.	Відраднівська	1,0 —	2,0	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
8.	Должанська	2,0 —	3,0	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
9.	Здравиця	1,0 —	3,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова
10.	Лісова Поляна	1,0 —	2,0	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
11.	Луганська	1,0 —	2,0	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
12.	Луганська – 1	1,0 —	1,4	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
13.	Луганська артезіанська №2	1,0 —	1,5	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
14.	Новопсков – 1	2,5 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
15.	Новопсковська	2,5 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
16.	Світлана	5,0 —	7,5	21. Хлоридна натрійова

Львівська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Анна	2,5 —	4,5	21. Хлоридна натрійова
2.	Золочівська	2,0 —	4,5	13. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійова
3.	Каменка Бузька	1,0 —	2,3	6. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова
4.	Карпатська	1,5 —	3,0	1. Гідрокарбонатна натрійова
5.	Кнісельчанка	2,0 —	3,0	9. Сульфатна кальційова
6.	Корелицька	1,5 —	2,5	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
7.	Куткірська	1,0 —	2,5	2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
8.	Любельська	2,1 —	3,8	19. Складного анаонного складу натрійова
9.	Надбужанська	2,0 —	2,6	12. Сульфатна cкладного катіонного складу
10.	Нафтуся свердловини №122	0,4 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
11.	Олеська	2,0 —	4,0	11. Сульфатна магнайово-кальційова, кальційово-магнайова
12.	Розгірчанка	3,0 —	5,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
13.	Сила Довбуша	4,0 —	5,5	2.2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова, борна	HBO3 35-100
14.	Сколівська	0,6 —	1,2	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-20
15.	Солуки	3,0 —	5,0	14. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійово- кальційова, кальційово-натрійова
16.	Срібляста	2,0 —	3,0	21. Хлоридна натрійова
17.	ТКС	0,50 —	0,80	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-20
18.	Трускавецька курортна	2,0 —	5,0	11. Сульфатна магнайово-кальційова, кальційово-магнайова
19.	Угринівська кришталева	1,2 —	1,8	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
20.	Шклівська	0,4 —	0,9	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
21.	Шкло	0,7 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-15
22.	Яворівська	2,0 —	4,5	14. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійово- кальційова, кальційово-натрійова

 Миколаївська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Богоявленська	2,5 —	4,5	21. Хлоридна натрійова
2.	Веселинівська	1,0 —	2,0	19. Складного анаонного складу натрійова
3.	Вознесенська	1,0 —	2,5	19. Складного анаонного складу натрійова
4.	Еола	1,5 —	3,0	21. Хлоридна натрійова
5.	Миколаївська	4,0 —	6,0	21. Хлоридна натрійова
6.	Снігірьовська	2,0 —	4,0	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
7.	Чаусівська	1,0 —	1,5	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу

Одеська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Аква Лібра	1,0 —	1,3	19. Складного анаонного складу натрійова
2.	Буджакська	1,0 —	3,0	19. Складного анаонного складу натрійова
3.	Жемчужина	2,0 —	3,5	21. Хлоридна натрійова
4.	Куяльник	3,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
5.	Сергіївська	3,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
6.	Стрюковська	0,8 —	1,4	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
7.	Тіра	2,0 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
8.	Чорноморська	3,5 —	4,5	21.1. Хлоридна натрійова, кремнійова	H2SiO3 >50
9.	Ясногородська	1,0 —	2,5	19. Складного анаонного складу натрійова

Полтавська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Багачанська	2,4 —	4,5	21. Хлоридна натрійова
2.	Бассарабська	2,0 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
3.	Великобагачанська	2,5 —	3,8	21. Хлоридна натрійова
4.	Гоголівська	1,0 —	1,7	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
5.	Городищенська	1,8 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
6.	Демидівська	7,0 —	8,5	21. Хлоридна натрійова
7.	Ізумрудна	2,5 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
8.	Ізумрудна – 1	1,7 —	2,5	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
9.	Кас’янівська	1,0 —	1,3	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
10.	Кременчуцька	3,3 —	4,8	21. Хлоридна натрійова
11.	Кременчуцька 1	2,0 —	3,3	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
12.	Лайф	1,0 —	2,0	4. Хлоридно-гідрокарбонатна, сульфатно-хлоридно- гідрокарбонатна натрійова
13.	Миргородська	2,5 —	3,5	21. Хлоридна натрійова
14.	Миргородська №2	3,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
15.	Мінерал	2,0 —	3,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
16.	Ново-Санжарська	0,9 —	1,5	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
17.	Пирятинська	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
18.	Південна	2,8 —	4,2	21. Хлоридна натрійова
19.	Полтавська джерельна	1,0 —	1,6	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
20.	Сагайдацька	1,0 —	2,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
21.	Санжарівська	0,9 —	1,4	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
22.	Семенівська	2,5 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
23.	Ташань	2,5 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
24.	Хорольська	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Рівненська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Зорянська	2,5 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
2.	Маломидська	2,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
3.	Острозька	1,5 —	3,0	21. Хлоридна натрійова
4.	Степанська	1,5 —	2,5	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
5.	Червона калина	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Тернопільська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Гусятинська	4,0 —	6,0	21.3 Хлоридна натрійова, кальційово-натрійова
2.	Зоряна	4,0 —	7,0	13. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійова
3.	Кам’яна Криниця	1,2 —	2,0	19. Складного анаонного складу натрійова
4.	Новозбручанська	0,5 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-15
5.	Перліна гір	1,5 —	3,0	11. Сульфатна магнайово-кальційова, кальційово-магнайова
6.	Подільські джерела	0,4 —	0,9	24.1. Слабо-, маломінералізована різного складу з підвищеним вмістом органачних речовин, кремнійова	С орг. 8-30 H2SiO3 45-60
7.	Сосулівська	1,5 —	2,5	9. Сульфатна кальційова
8.	Теребовлянська	1,0 —	2,0	5. Гідрокарбонатна, сульфатно-гідрокарбонатна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
9.	Тернопільська	1,0 —	2,0	3. Гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
10.	Товстенська	1,0 —	2,5	19. Складного анаонного складу натрійова

Харківська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	1500	2,0 —	4,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
2.	Березівська	0,5 —	1,0	24.1. Слабо-, маломінералізована різного складу з підвищеним вмістом органачних речовин, кремнійова	С орг. 7-20 H2SiO3 40-60
3.	Грайвода	0,9 —	1,3	1. Гідрокарбонатна натрійова
4.	Комаровська	1,8 —	2,6	13. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна натрійова
5.	Куп’янська	1,0 —	2,0	17. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова
6.	Новоберезовська	1,0 —	1,7	17. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова	H2SiO3 40-55
7.	Рай-Єленівська	0,6 —	0,9	24.1. Слабо-, маломінералізована різного складу з підвищеним вмістом органачних речовин, кремнійова	С орг. 8-20 H2SiO3 50-65
8.	Саржин Яр	2,0 —	4,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова	HBO3 20-60
9.	Шебелинська	1,4 —	2,5	12.1 Сульфатна cкладного катіонного складу, кремнійова	H2SiO3 >50

Херсонська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Аквадор	1,9 —	3,3	22. Хлоридна магнайово-кальційово-натрійова, магнаєво-натрієва
2.	Воронцовська	1,5 —	2,2	19. Складного анаонного складу натрійова
3.	Діана	2,5 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
4.	Золотий колос	1,0 —	3,0	20. Складного анаонного та різного катіонного складу
5.	Нововоронцовська	2,0 —	3,2	15. Хлоридно-сульфатна, сульфатно-хлоридна складного катіонного складу
6.	Станіславська	2,0 —	3,5	21. Хлоридна натрійова
7.	Таврійська криниця	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
8.	Херсонська	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Хмельницька

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Білий камінь	3,0 —	4,5	21. Хлоридна натрійова
2.	Збручанська	0,6 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-20
3.	Кришталева криниця	0,7 —	1,2	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
4.	Маківська	4,5 —	5,5	21. Хлоридна натрійова
5.	Олена	0,5 —	0,9	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-80
6.	Перлина Поділля	0,8 —	1,2	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-15
7.	Санлі	0,6 —	1,0	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 8-30
8.	Товтри	0,7 —	1,2	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 10-30

Черкаська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Драбівська — 2	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
2.	Коробівська джерельна №1	6,5 —	8,0	21. Хлоридна натрійова
3.	Коробівська джерельна №2	2,5 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
4.	Коробівська джерельна №3	1,5 —	2,5	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
5.	Красногірська	3,0 —	5,0	21. Хлоридна натрійова
6.	Мошногірська	2,8 —	4,0	21. Хлоридна натрійова
7.	Преображенська	1,0 —	2,0	7. Гідрокарбонатна, хлоридно-гідрокарбонатна, гідрокарбонатно-хлоридна, хлоридна складного катіонного складу
8.	Світанківська	3,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова

Чернівецька

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Брусницька	3,0 —	5,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
2.	Брусницька-Нова	2,0 —	4,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
3.	Буковинська	1,0 —	1,5	1. Гідрокарбонатна натрійова
4.	Валякузминська	1,3 —	1,8	1. Гідрокарбонатна натрійова
5.	Великокучурівська	2,0 —	3,0	2. Хлоридно-гідрокарбонатна натрійова
6.	Вижницька	0,5 —	0,9	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-20
7.	Діяна	0,3 —	0,7	24. З підвищеним вмістом органачних речовин, слабо-, маломінералізована різного складу	С орг. 5-15
8.	Долина	1,5 —	3,0	9. Сульфатна кальційова
9.	Драчинецька	1,0 —	1,5	1. Гідрокарбонатна натрійова
10.	Зеленчанка	1,0 —	1,5	8. Гідрокарбонатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійова
11.	Кельменецька	1,0 —	2,2	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
12.	Кітроська	0,9 —	1,8	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу
13.	Лашківчанка	5,0 —	7,0	10. Сульфатна натрійова
14.	Попелюшка	2,5 —	5,0	17. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійово-кальційова, кальційово-натрійова
15.	Прозориста	1,0 —	1,5	8. Гідрокарбонатна, сульфатно-гідрокарбонатна натрійова
16.	Фартінг	0,6 —	1,0	25. Слабо-, маломінералізована різного складу, кремнійова	H2SiO3 50-80
17.	Чернівчанка	1,1 —	1,8	18. Гідрокарбонатно-сульфатна, сульфатно-гідрокарбонатна складного катіонного складу

 

Чернігівська

№ п\п	Назва родовища	Вміст йоду	Вміст брому	Вид мінеральної води	Вміст кислот
1.	Менська Остреч	2,0 —	3,5	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
2.	Поліська	3,0 —	5,0	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
3.	Прилучанка	1,5 —	2,5	23. Хлоридна, гідрокарбонатно-хлоридна натрійова
4.	Чернігівська	2,0 —	4,0	21. Хлоридна натрійова