ReferatsS

Все для студентов и самообразования

Регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Канади

Вступ

Актуальність теми. Серед канадців існує крилатий вираз: «У Канади занадто мало історії й занадто багато географії». Навряд чи його можна визнати абсолютно правильним. Країна кленового листа багата історичними подіями. Однак тут, як ні в якій іншій країні, вони відбувалися на величезній території, де й утворилася сучасна Канада з її багатоликістю й багатоукладністю.

Канада — одна з найбільших країн світу — займає майже всю північну половину материка Північна Америка й прилягаючі до неї численні острови, серед яких Канадський Арктичний архіпелаг — на півночі, Ньюфаундленд — на сході, Ванкувер — на заході. Канадці називають свою батьківщину «країною широких просторів». Неозорість її степів, сувора краса гір і озер, багатства надр, лісів і вод створили Канаді славу країни унікальної.

Перебуваючи між двома найбільшими океанами, Канада підтримує зв’язки з більшістю країн світу дешевим водним шляхом. Крім того, через Канаду пролягають міжнародні авіалінії, що з’єднують Європу й Азію з Американським континентом.

У східній частині Канади переважають підзолисті ґрунти. Каштанові, темно-каштанові й чорноземні ґрунти — у степових провінціях. На Тихоокеанському узбережжі переважають гірничо-підзолисті ґрунти із плямами гірничо-тундрових. Північна частина материка й значна частина Канадського Арктичного архіпелагу зайнята тундровими ґрунтами.

Дослідження зовнішніх зв’язків Канади є актуальним на сьогоднішній день, оскільки це вивчення дає змогу більш раціонально будувати зовнішньоекономічні відносини країни.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси зовнішніх зв’язків Канади.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

  • визначити значення і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи їх розвитку;
  • охарактеризувати фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Канади;
  • дослідити зовнішню торгівлю країни, її товарну і територіальну структура, участь у міжнародних торговельних та економічних союзах;
  • проаналізувати зовнішні зв’язки Канади в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах.

Об’єктом дослідження є зовнішні відносини Канади.

Предметом дослідження виступають регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв’язків Канади.

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків країни, загальні закономірності та принципи їх розвитку

На початку 80-х років за участю американських інвестицій створювалося майже 20% ВВП Канади. Дочірні підприємства американських ТНК, що діють у Канаді, як правило, потужніші, ніж їхні канадські конкуренти. Серед 500 провідних корпорацій Канади понад 270 підконтрольні іноземному капіталу, переважно американському. Майже вся автомобільна промисловість Канади (95%) контролюється монополістичними велетнями США — «Дженерал моторе», «Форд мотор» і «Крайслер». У нафтогазовій промисловості провідні позиції належать дочірнім компаніям американських та британських ТНК: «Імперіал ойл»»(володар — «Екссон»), «Шелл Ке-нада» (володар — «Брітіш — Датч Шелл), «Тексако Кенада», «Галф Кенада» (володар — «Галф ойл»). В електронній промисловості значну частину продукції випускають дочірні підприємства американських фірм «Літтон сістемс Кенада», «Ксерокс Кенада», «Кенедіен дженерал електрік». У хімічній промисловості лідирують компанії за участю капіталу США: «Дюпон оф Кенада», «Юніон карбайд Кенада», «Доу кемікл оф Кенада», а також філія англійського концерну — «Імперіел кемікл Індастріз». У сфері зв’язку домінує монополія з американським капіталом — «Белл Кенада», якій належить 80% установлених у країні телефонів.

На американський капітал припадає дві третини усіх іноземних інвестицій у Канаді. Американські інвестиції в Канаді становлять 20% усіх зарубіжних інвестицій США.

У банківській сфері також помітний вплив капіталу США. Одним з найбільших банків Канади є «Сітібенк Кенада», філія американського банку «Сітібенк корпорейшн» [3].

На Сполучені Штати припадає 86% експорту Канади й 76% імпорту.

Отже, залежність Канади від США, від стану американської економіки й економічної політики американського уряду дуже велика.

Проникнення іноземного капіталу в економіку Канади в таких широких масштабах викликало занепокоєння деяких канадських політичних і ділових кіл. В 70-х роках була здійснена спроба «канадизації» економіки Канади. Ця політика була спрямована на підвищення частки національного капіталу в промисловості. До рук канадців перейшов контроль над корпораціями «Алкан», «Белл Кенада» та ІНКО, що раніше контролювалися американським капіталом. Основним напрямом «каналізації» стала нафтова й газова промисловість. Справа в тому, що на початку 80-х років 17 з 25 найбільших нафтових компаній Канади складалися з іноземного капіталу; вони контролювали 70% продаж нафти й газу в Канаді. Частка канадської власності в нафтогазовій промисловості становила всього 28%. Програмою «канадизації» передбачалося довести цю частку до 50% [5].

Таблиця 1

Основні показники зовнішньоекономічної діяльності (2007-2008 рр.)

  2007 2008 2007 2008
млн. дол. США %
Експорт товарів і послуг 532 118 559 755 1.8 5.2
Експорт товарів 463 051 489 918 2.1 5.8
Експорт послуг 69 067 69 837 0.1 1.1
Імпорт товарів і послуг 502 255 534 096 3.1 6.3
Імпорт товарів 415 007 442 722 2.7 6.7
Імпорт послуг 87 248 91 374 5.4 4.7
Сальдо (товари і послуги) 29 863 25 659 -16.2 -14.1
Сальдо (товари) 48 044 47 196 -2.9 -1.8
Сальдо (послуги) -18 181 -21 537 -31.4 -18.5

 

Проте політика «канадизації» зустріла опір не тільки з боку монополій США, а й у середині країни. Все більше канадських фірм зрощувалося з американськими й ставали складовою частиною ТНК, маючи від цього певні вигоди. Численні службовці, що працюють у філіях американських компаній у Канаді, також не дуже зацікавлені у витіснені з країни американського капіталу. Нарешті, слід зауважити, що американський капітал супроводжується створенням у Канаді нових робочих місць і поширенням новітньої технології в промисловості. Швидка індустріалізація Канади була здійснена не в останню чергу за допомогою американських інвестицій.

Економіка Канади є восьмою в світі за обсягом ВВП, тринадцятою – за обсягом ВВП, розрахованим з урахуванням паритету купівельної спроможності (дані Світового банку). Номінальний ВВП Канади, станом на 01.01.2009 р., дорівнював 1 трлн. 576 млрд. 532 млн.кан.дол., на душу населення – 42.738 дол.США.

Основні галузі промисловості:

  • металургія та металообробна галузь
  • хімічна промисловість
  • виробництво транспортних засобів та транспортного обладнання
  • харчова промисловість
  • переробка нафти та вугілля
  • машинобудування
  • целюлозно-паперове виробництво
  • деревообробка,
  • комп‘ютерів та електронних приладів
  • текстильна та видобувна промисловість
  • виробництво пластмасових та гумових товарів
  • будівельних матеріалів

Сільське господарство

  • м‘ясне та молочне тваринництво
  • птахівництво
  • рослинництво (пшениця, ячмінь, кукурудза, овес, жито, ріпак, льон, бобові, соняшник, кормові культури)
  • овочівництво (найважливіша культура – картопля)
  • фрукти
  • рибне та лісове господарство [14].

Станом на 01.01.09 р., прямі іноземні інвестиції Канади за кордоном становили 659 млрд.кан.дол. Прямі іноземні інвестиції в Канаду, станом на 01.01.2009 р., становили 531 млрд.кан.дол., портфельні – 567 млрд.кан.дол. Найбільші інвестори: США (64,1% всієї суми ПІІ), Великобританія (7,2%), Японія (2,6%). Інвестиції країн ЄС, крім Великобританії, складають близько 18% від загальної суми ПІІ. Понад чверть ПІІ в Канаді вкладено в енергетичну галузь та переробку металевих руд, друге місце займає банківсько-фінансовий сектор (21,5%).

Приблизно 25% промислової й сільськогосподарської продукції держави надходить на експорт. Перш за все, це продукція гірничовидобувної і паперової промисловості, кольорової металургії і сільського господарства.

У структурі імпорту переважають готові промислові вироби, вугілля, нафта, цитрусові, устаткування для деяких галузей промисловості. У Канаді розвинута промисловість туризму, яка поповнює державний бюджет більше ніж на 6 млрд дол. США щорічно.

Близько 87 % канадського експорту припадає на торгівлю з США. Іншими торговими партнерами Канади є Японія, Велика Британія, Німеччина.

Внутрішня торгівля також відзначається високим рівнем концентрації. Крім компанії «Хадсон Бей», у роздрібній торгівлі домінуючі позиції займають фірми «Сіерз», «Бей» та «Ітон»; цим трьом належить понад 300 найбільших універмагів в країні. Ця група компаній торгує переважно непродовольчими товарами. В торгівлі продовольством панують фірми «Лоблоус», «Стейнберг», «Провідо» та ін. Фірма «Лоблоус» є найбільшим імпортером продовольства з-за кордону.

Динаміка розвитку економіки Канади в другій половині XX ст., як і в інших розвинутих країнах, була під впливом економічних циклів, проте зльоти і падіння ВВП й промислового виробництва в Канаді були не такими різкими. Так, у 70-х роках під час світових криз Канада мала навіть невеликий позитивний приріст. В 1950 -1970 рр. темпи приросту ВВП становили в середньому 4,5 — 5,0%. Далі вони поволі знижалися аж до середини 90-х років, коли економіка Канади відчула новий позитивний поштовх [21].

Таблиця 2

Динаміка ВВП Канади (у %)

 

Роки Пересічно 2006
1950-1970 1970-1980 1980-1990 1991-1995 1996-2000 2001-2005
Приріст ВВП 4,5 4,0 3,4 0,2 3,5 2,7 2,8

 

У перші два повоєнні десятиліття темпи зростання економіки Канади хоч і були високими, але поступалися показникам інших країн «Сімки» за винятком Великої Британії». На темпи розвитку економіки Канади великий вплив здійснює кон’юнктура внутрішнього ринку США. Крива тренду канадського ВВП майже синхронізується з американським. Так, спад ВВП в 1981 — 1982 рр. (-4,8%) і в 1991 — 1993 рр. збігався з глибокою економічною кризою в США. І навпаки, високі темпи зростання ВВП Канади в другій половині 90-х років пов’язані з безпрецедентним, тривалим піднесенням економіки США [9].

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни, що обрана для дослідження

Утворення в 1994 р. Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА) остаточно зняло всі перешкоди для руху американського капіталу в Канаду, а канадського — до США. Прискорилося формування фірм і корпорацій зі змішаним канадсько-американським капіталом. Політика «канадизації» втратила актуальність.

Канадська економіка дуже сильно залежить від ситуації, що складається на світових ринках, насамперед, на ринку США. Справа в тому, що основні сектори економіки Канади орієнтовані на зовнішню торгівлю. Експортна квота (відношення експорту до ВВП) Канади дорівнює 35%, що є дуже високим показником; для порівняння; ця квота для США становить 7%, Японії — 12, Німеччини -37, Франції — 22, Великої Британії — 17, Італії — 22%. Така ж висока і імпортна залежність Канади — 31% від ВВП (США — 14%, Японія — 10, Німеччина — 29, Франція — 23, Велика Британія — 22%, Італія -22%). Значна залежність Канади від зовнішніх ринків пояснюється такими причинами: канадський внутрішній ринок вужчий, ніж ринки інших країн «Сімки», тому виробництво значною мірою мусить орієнтуватися на експорт; глибоке занурення іноземного капіталу (насамперед США) саме в ті галузі, які перспективні з точки зору експорту (розробка мінеральних ресурсів, автомобілебудування тощо); активна участь Канади в міжнародному територіальному поділі праці, високий рівень спеціалізації промисловості Канади, поширення виробничої кооперації, насамперед у межах організації НАФТА [1].

Економіка Канади відзначається більшою, ніж в інших країнах, часткою ресурсних галузей і дещо нижчою часткою обробної промисловості. Це пояснюється особливою роллю сільського господарства й гірничої промисловості (табл. 3.)

Таблиця 3

Галузева структура канадської економіки (в % до ВВП, 2006р.)

Сільське господарство           2,3

Промисловість             29,2

Послуги            68,5

На Канаду припадає 7% виробництва й 17% світового експорту сировинних товарів.

Промисловість Канади характеризується поєднанням значної частки сировинних галузей з високотехнічним виробництвом у галузях обробної промисловості.

Канада дуже добре забезпечена енергетичним ресурсами й активно їх експлуатує. За споживанням енергії на душу населення вона переважає всі розвинуті країни й займає друге місце в світі після Кувейту». Канада має великі поклади газу, за його видобутком посідає третє місце в світі. Збільшується видобуток нафти, яка в зростаючій кількості йде на експорт. Важливу роль в енергетиці відіграють гідроресурси; на ГЕС виробляється 60% всієї електроенергії Канади. Дешева електроенергія стала істотним фактором розвитку енергомісткого виробництва, зокрема виплавки алюмінію. На атомних електростанціях виробляється 12% електроенергії. Майже половина нафти й газу, що видобуваються, експортуються у США. Вугілля експортується переважно в Японію [32].

Гірнича промисловість дає 20% усього експорту Канади. Крім нафти, газу і вугілля, в Канаді у великій кількості видобувають золото, мідь, цинк, нікель, кобальт, молібден, залізну руду, азбест, калійні солі. Канада займає перше місце в світі за виробництвом уранового концентрату. Найбільш освоєні родовища мінеральних ресурсів зосереджені в південно-східній частині Канади. Але поступово вступають у дію нові поклади, розташовані в північних і західних регіонах (Лабрадор, Альберта, Британська Колумбія, Юкон).

З ресурсним потенціалом тісно пов’язана лісова і деревообробна промисловість Канади. Ця галузь за вартістю виробленої продукції навіть перевищує продукцію сільського господарства. Лісопиляння зосереджено переважно в Британській Колумбії, а целюлозно-паперова промисловість — на сході, поблизу каскаду ГЕС на річці Св. Лаврентія (провінції Онтаріо, Квебек).

Незважаючи на суттєве значення сировинних галузей промисловості в економіці Канади, їх частка у ВВП та експорті поступово знижується на користь галузей обробної промисловості. Слід, правда, зауважити, що обробна промисловість в значній мірі спирається на сировинні галузі та обслуговує їх. Так, в машинобудуванні розвинуто виробництво бурової і шахтної техніки, за яким Канада є одним із світових лідерів. Канада має розвинуту нафтопереробну промисловість, чорну і кольорову металургію. Чорна металургія працює на місцевій сировині (залізна руда Лабрадору). Кольорова металургія також використовує переважно канадську сировину. Виняток становить алюмінієва промисловість, яка використовує імпортні боксити, що переробляються поблизу ГЕС на дешевій електроенергії. За виробництвом готового алюмінію Канада посідає друге місце в світі, а за його експортом — перше.

Основою обробної промисловості Канади є машинобудування. Традиційною його галуззю завжди було транспортне машинобудування, особливо автомобільна промисловість. Вона базується на філіях і дочірніх підприємствах американських, а останнім часом — і японських компаній. Крім автомобілів, в Канаді виробляються мотоцикли, снігоходи, літаки (особливо середньомагістральні — Canadian Regional Jet) [28].

Прискореними темпами розвиваються нові галузі — виробництво електронного й електротехнічного обладнання, засобів телекомунікації. Підвищується частка виробництва промислового обладнання, нових конструкційних матеріалів (полімерів, пластмас, синтетики), фармацевтичної промисловості. Все більшу визнаність в світі одержують виготовлені в Канаді комп’ютери Compaq, атомні реактори «Канду», лазерна техніка. Канада затверджує себе в космічних дослідження і розробках космічної технології. В 1962 р. в Канаді було виведено на орбіту супутника ‘Алеут — 1″, а в 1972 р. канадський супутник «Анік -1» став першим комерційним супутником зв’язку. Канадський дистанційний маніпулятор став важливою частиною американських космічних кораблів типу «Шаттл». Канадським досягненням є газові турбіни РТ-6, літаки з коротким розбігом. Але Канада за розвитком наукоємної продукції поступається США та Японії. Недостатньо розвинуто також верстатобудування.

Промисловість Канади відрізняється високим рівнем концентрації виробництва. Вже зазначалося, що більша частина автомобілів випускається філіями американських концернів — «Дженерал моторе оф Кенада», «Форд мотор оф Кенада» і «Крайслер». На підприємствах цих фірм часто практикується така форма виробництва: окремі вузли виготовляються в Канаді, а складання готового автомобіля здійснюється в Детройті (США).

У видобутку й переробці мінеральних ресурсів лідируючі позиції займають: нафтові корпорації «Імперіел ойл», «Шелл Кенада», «Тексако Кенада», «Галф Кенада» (контролюються іноземним капіталом), «Доум петролеум», «Хоум ойл», «Хаскі ойл», «Петро-Кенада» (національні); металургійні корпорації «Алкен алюмініум», «штернешнл нікел компа-ні оф Кенада (ІНКО)», «Норанда майнз», «Стілко», «Дофаско».

В хімічній промисловості переважають монополії з іноземним капіталом: «Дюпон оф Кенада», «»Юніон карбайд Кенада», «Доу кемікл оф Кенада», «Імперіел кемікл індастріз».

В лісовій і целюлозно-паперовій промисловості панують національні компанії — «Ейбітібі», «Макміллан Блодел» (у власності останньої знаходиться понад 1 млн. га лісових угідь).

Національний капітал переважає також в харчовій промисловості; тут виокремлюються компанії «Джордж Уестон» (хліб, бакалійні, кондитерські товари) і «Сігрем» (алкогольні напої) [17].

Сільське господарство Канади відрізняється високим рівнем спеціалізації й концентрації, високою продуктивністю праці. Основним господарським суб’єктом в цій сфері є середні й великі сімейні ферми чисельністю понад 220 тисяч. Близько 80% ферм розташовано в районі прерій. Середній розмір господарства становить 242 га, це значно більше, ніж в США.

В структурі сільськогосподарського виробництва особливо виділяються господарства зернового й м’ясо-молочного напрямку. Значна питома вага екстенсивного землеробства, пасовищного тваринництва. Крім зернових культур вирощується багато олійних культур (олійний льон, рапс, соя). Садівництво поширено в провінціях Британська Колумбія (її називають «садом Канади») й Онтаріо.

Хутровий промисел, хоч і втратив в певній мірі колишнє значення в економіці Канади, все ще залишається помітною галуззю господарства. За експортом хутра Канада на світових ринках конкурує тільки з Росією. В торгівлі хутром панує одна з найстаріших компаній «Хадсон Бей». Вона контролює заготівку хутра, має широку мережу магазинів його збуту.

Сфера послуг Канади, як і в інших розвинутих країнах, є головною в структурі ВВП. В 90-х роках найбільш динамічно розвивалися такі галузі: бізнес-послуги для підприємницького сектора, оптова торгівля, готельне господарство, громадське харчування, сфера комунікацій. Основою сфери послуг є банківська система Канади.

Банківська система відрізняється високим ступенем концентрації. В Канаді є три типи кредитних закладів: чартерні банки, що мають багато відділень по всій країні; трастові компанії (по суті, небанківські кредитні заклади); кредитні об’єднання (провінційні заклади). Основою кредитної системи є комерційні банки. Найбільший обсяг кредитних операцій зосереджено в першій десятці таких банків [14].

3. Зовнішня торгівля країни, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах

Економіка Канади в значній мірі залежить від міжнародної торгівлі, особливо від її найбільшого та стратегічного партнера – Сполучених Штатів Америки. Так, у 1989 р. між Канадою та США було укладено Канадсько-американську угоду безмитної торгівлі (FTA), а в 1994 р. – Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (NAFTA) , що сприяло економічному зростанню країни, збільшенню обсягів континентальної торгівлі та інвестицій.

На постійній основі Урядом Канади проводяться переговори з країнами Карибського басейну і Центральної Америки, Домініканською Республікою, Панамою, Сінгапуром та Південною Кореєю. Так, нещодавно підписано угоди про вільну торгівлю з Перу, Колумбією та Європейською асоціацією вільної торгівлі (Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн) та успішно завершено переговори з Йорданією.

Канада також проводить спільні дослідження з Японією та Європейським Союзом з метою сприяння у встановленні більш тісних економічних партнерських відносин з цими країнами.

На початку 2009 року Канада та Індія домовилися про початок переговорного процесу щодо угоди про економічне партнерство.

Перелік угод, укладених Канадою з іншими країнами наведено сайті , серед яких:

— угоди про заохочення та захист іноземних інвестицій (FIPAs);

— угоди про повітряне сполучення (нараховується більше 70 двосторонніх угод), які мають різну ступінь відкритості й охоплюють широкий спектр завдань, а саме сприяння пасажирським перевезенням, розширення доступу на ринки, підтримка міжнародного судноплавства і вантажних перевезень;

— угоди про співробітництво в галузі інновацій, науки та техніки (SIT).

Разом з тим, в Канаді прийнято ряд нормативно-правових документів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність. До основних відносяться Закон Канади «Про дозволи на експорт та імпорт» (Export and Import Permits Act), Закон Канади «Про експорт» (Export Act), Закон Канади «Про спеціальні заходи щодо імпорту» (Special Import Measures Act), Закон Канади «Про конфлікт інтересів» (Conflict of Interest Act), Закон Канади «Про захист та охорону диких тварин і рослин та регулювання міжнародної й міжпровінційної торгівлі» (Wild Animal and Plant Protection and Regulation of International and Interprovincial Trade Act), Закон Канади «Про експортне мито на деревину хвойних порід» (Softwood Lumber Products Export Charge Act, 2006), Закон Канади «Про експорт та імпорт необроблених алмазів» (Export and Import of Rough Diamonds Act)та інші (http://laws.justice.gc.ca/en).

Контроль за здійсненням експортних та імпортних операцій здійснює Бюро експортно-імпортного контролю (ТРІ) на підставі Закону Канади «Про дозволи на експорт та імпорт» [3].

Незважаючи на те, що економічні вигоди від вільної торгівлі для Канади мають важливе значення, даний Закон було прийнято з метою:

  • регулювання торгівлі військовими та стратегічними товарами подвійного призначення, а також запобігання розповсюдженню зброї масового знищення;
  • запобігання поставок товарів військового призначення до країн, які загрожують безпеці Канади, знаходяться під санкціями ООН, знаходяться під загрозою внутрішнього або зовнішнього конфлікту, і / або в яких виявлено порушення прав людини;
  • захисту вразливих канадських галузей, таких як легка промисловість;

виконання міжнародних зобов’язань.

Відповідно до Закону контроль здійснюється за ввезенням на територію Канади таких товарів, як:

  • текстиль та одяг;
  • сільськогосподарська продукція;
  • продукція зі сталі;
  • зброя та боєприпаси.

Експортний контроль здійснюється за:

  • сільськогосподарською продукцією, а саме: цукор-рафінад, продукти, що містять цукор та арахісове масло;
  • текстиль та одяг;
  • військові, стратегічні товари подвійного призначення;
  • продукцією ядерної енергетики та ядерних технологій;
  • деревиною хвойних порід;
  • інші товари, в тому числі товари американського походження.

Більшість контрольованих Урядом Канади товарів вимагають отримання індивідуального дозволу на імпорт або експорт, хоча деякі товари можуть підпадати під дію загального дозволу.

Загальні дозволи передбачають отримання попереднього дозволу на експорт або імпорт певних товарів, до / з деяких країн за спрощеною процедурою [4].

Закон Канади «Про спеціальні заходи щодо імпорту» регламентує процедуру накладення та стягнення антидемпінгового та компенсаційного мита на імпорт товарів, яка здійснюється на підставі рішення суду.

Закон Канади «Про експорт» передбачає перелік товарів та порядок встановлення експортного мита.

Решта нормативно-правових актів є спеціальним законодавством, яке регулює експорт та імпорт тих чи інших видів товарів, процедуру отримання дозволів тощо.

Перелік основних діючих галузевих асоціацій, союзів, спілок Канади наведено в додатку до інформаційно-аналітичної довідки

Зовнішньоекономічна політика Канади сильно орієнтована на співробітництво зі Сполученими Штатами Америки. Канадсько-американські зв’язки ще більше зміцніли після утворення в 1994 р. організації НАФТА. Проте лібералізація взаємної торгівлі обох країн почалася раніше і відбувалася поступово. Вже в 80-х роках минулого століття США імпортували без митного оподаткування 80% продукції з Канади, а Канада на тій самій основі — 65% продукції зі США. Угода про заснування НАФТА передбачала до 2003 р. усунути всі торговельні перешкоди між Канадою, США та Мексикою. Але між США і Канадою таких перешкод практично вже немає [22].

Участь в НАФТА полегшує канадським бізнесменам проникнути на ринки США й Мексики. З іншого боку, Канада вже зовсім не захищена від конкуренції більш потужних американських корпорацій; оптимальне рішення в цій ситуації — взаємне злиття капіталу, створення спільних підприємств, що й активно здійснюється. Інша проблема — поступове нарощування міграції дешевої робочої сили з Мексики до Канади. Враховуючи, що тривалий час рівень безробіття в Канаді був досить високим, ця проблема може загострити соціально-економічну ситуацію в країні.

Зовнішня торгівля має дуже високе значення для економічного розвитку Канади. Експортна квота Канади (35%) — одна з найвищих серед розвинутих країн. Останні десятиліття кон’юнктура на світових ринках для канадської зовнішньої торгівлі складалася сприятливо; ціни на експортні товари зростали швидше, ніж на імпортні, тобто умови торгівлі покращилися. Так, за 70-ті роки ціни на канадський експорт збільшилися на 210%, тоді як імпортні — на 197%’. Тоді ціни на газ зросли в 7 разів, на алюміній — у 3, на деревину — в 3, на мінеральні добрива — в 5, на пшеницю — в 2,5 разу. В подальші десятиліття світова кон’юнктура на ринках сировинних товарів дещо погіршилася, але в цілому торговельний баланс Канади зводився переважно з позитивним сальдо. У 2006 р. воно становило 52 млрд дол.

Товарна структура Канадської зовнішньої торгівлі суттєво змінилася наприкінці XX ст. Якщо в 50 — 60-ті роки в експорті домінували сировина і промислові напівфабрикати, а частка готової продукції становила 8 — 9 % вартості, то зараз саме продукція високого ступеня обробки визначає канадський експорт; при цьому зберігаються великі абсолютні обсяги експорту мінеральної сировини, палива, продовольства й деревини (табл. 4).

Таблиця 4

Товарна структура зовнішньої торгівлі Канади в 2009р. (в %)

Закон Канади «Про експорт та імпорт необроблених алмазів» відповідно до вимог Кімберлійського процесу встановлює процедуру сертифікації необроблених алмазів для експорту та імпорту. Закон також містить вимоги для канадських імпортерів і експортерів необроблених алмазів в рамках цієї системи сертифікації. Механізм сертифікації розроблено та затверджено Міністерство природних ресурсів Канади, яке є основним регуляторним органом у цій сфері [29].

Характер торговельно-економічних відносин України та Канади значно не змінився. Україна й надалі залишається другорядним канадським партнером, оскільки товарообіг між країнами є незначним і становить лише 0,2% усього товарообігу України.

Основним об’єктивним чинником, який стримує розвиток торговельно-економічного співробітництва між Україною і Канадою залишається традиційне орієнтування канадської економіки на свого основного торговельного партнера – США, а також ЄС, Латинську Америку та країни АТР.

За даними Держкомстату України, за 2009 рік загальний обсяг взаємної торгівлі товарами та послугамиміж Україною та Канадою зменшився у порівнянні з 2008 роком на 31,5% (на 176 млн. дол. США) і склав 382 млн. дол. США.

  • Експортукраїнських товарів та послуг до Канади зменшився на 26,1% (на 69 млн. дол. США) та склав 195,7 млн. дол. США.
  • Імпорт товарів та послуг до України зменшився на 36,5% (на 107 млн. дол. США) і склав186,3 млн. дол. США.
  • Позитивне для України сальдо склало 9,4 млн. дол. США і поліпшенням на 38,1 млн. дол. США.

Таблиця 5

Динаміка загального товарообігу між Україною та Канадою за 2002-2009 рр.

(за даними Держкомстату України)

(млн. дол. США)

Показник 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 +/- %
ЗТО 86,1 142,3 177,1 242,5 313,8 351,8 558,0 382,0 -176,0 68,5
В т.ч. – товарами 63,6 110,7 128,8 177,1 221,2 227,5 404,3 197,8 -206,5 48,9
           — послугами 22,4 31,6 48,4 65,4 92,6 124,3 153,7 184,1 30,5 119,8
Експорт 48,3 49,5 109,5 129,7 187,4 191,2 264,6 195,7 -69,0 73,9
В т.ч. – товарами 41,1 36,2 82,6 90,1 122,5 95,4 144,1 61,6 -82,5 42,8
           — послугами 7,2 13,3 27 39,6 64,9 95,8 120,5 134,0 13,5 111,2
Імпорт 37,8 92,8 67,6 112,8 126,4 160,6 293,4 186,3 -107,0 63,5
В т.ч. – товарами 22,5 74,5 46,2 87 98,7 132,1 260,2 136,2 -124,1 52,3
           — послугами 15,2 18,3 21,4 25,8 27,7 28,5 33,1 50,1 17,0 151,3
Сальдо 10,5 -43,4 42 16,9 61 30,6 -28,7 9,4 38,1
В т.ч. – товарами 18,6 -38,3 36,4 3,1 23,7 -36,7 -116,1 -74,6 41,6
           — послугами -8 -5 5,6 13,8 37,2 67,3 87,4 83,9 -3,5

Треба відзначити, що ще у 2008 році намітилися негативні тенденції у розвитку двосторонньої торгівлі товарами, зокрема, значне погіршення негативного сальдо у торгівлі товарами з Канадою.

За 2009 рік загальний обсяг взаємної торгівлі товарами між Україною та Канадою зменшився у 2 рази (на 206,5 млн. дол. США) і становив 197,8 млн. дол. США.

  • Експортукраїнських товарів до Канади зменшився у 2,3 рази (на 82,5 млн. дол. США) та склав 61,6 млн. дол. США.
  • Імпорт товарів до Українизменшився у 1,9 рази (на 124,1 млн. дол. США) і склав136,2 млн. дол. США.
  • Негативне сальдо торгівлі товарами для України склало 74,6 млн. дол. США і поліпшилося на 41,6 млн. дол. США [7].

Скорочення двостороннього товарообігу між країнами спричинено рядом негативних факторів як світового, так і регіонального масштабу. Однією з найбільш вагомих причин є світова економічна криза, яка негативно вплинула на макроекономічні показники, розвиток економік, провідних галузей обох країн. Враховуючи той факт, що економіки України і Канади є експортоорієнтовані, зниження попиту на металопродукцію, подорожчання енергоресурсів, криза автомобільної та будівельної галузей, не могли створити позитивних передумов для покращення показників двосторонньої торгівлі.

Суттєве падіння експорту української продукції до Канади у 2009 році порівняно з минулим роком відбулось перш за все через значне падіння експорту по товарним групам, які формували експорт до Канади в минулому році, а саме значне зменшення поставок продукції металургійної та хімічної промисловості.

Таблиця 6

Групи-лідери товарів по експорту з України до Канади за 2008-2009 рр.

Найменування групи,

розділу за УКТ ЗЕД

Вартість Темпи росту (зниження)

2009/2008 рр.

Структура, %
2008 2009 у % +/- 2008 2009
15 Жири та олії тваринного або рослинного походження 302,2 10823,2 3581,8 10521,1 0,2 17,6
27 енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки 11502,2 10217,1 88,8 -1285,1 8,0 16,6
31 добрива 39872,1 8623,1 21,6 -31249,0 27,7 14,0
32 екстракти дубильні, барвники 4002,2 8326,6 208,1 4324,4 2,8 13,5
72 чорні метали 47667,9 3578,1 7,5 -44089,9 33,1 5,8
74 мідь i вироби з міді 2542,5 2712,4 106,7 169,8 1,8 4,4
86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання 12602,9 2201,7 17,5 -10401,2 8,7 3,6
73 вироби з чорних металів 10788,4 2142,1 19,9 -8646,2 7,5 3,5
26 руди, шлаки та зола 1915,0 1919,2 100,2 4,2 1,3 3,1
95 іграшки, ігри 2260,0 1499,4 66,3 -760,6 1,6 2,4
85 електричні машини і устаткування 2002,3 1300,5 64,9 -701,9 1,4 2,1
90 прилади і апарати 105,6 1229,5 1164,8 1123,9 0,1 2,0
17 цукор і кондвироби з цукру 127,4 1102,9 865,8 975,5 0,1 1,8
84 котли, машини, апарати і механічні пристрої 1279,9 944,2 73,8 -335,7 0,9 1,5
98 Товари, придбані в портах 894,2 704,5 78,8 -189,7 0,6 1,1
Всього 144090,4 61634,4 42,8 -82456,0 100,0 100,0

Надалі спостерігається негативна динаміка експорту товарів українського походження до Канади.

Слід відзначити, що протягом 2009 року збільшення експортних поставок відбувалось по наступним товарним групам:

— жири та олії тваринного та рослинного походження – на 10,5 млн. дол. США (17,6% від загального обсягу експорту до США);

— екстрактидубильні, барвники – на 4,3 млн. дол. США (13,5%);

— мідь і вироби з міді – на 0,1 млн. дол. США (4,4%);

— прилади і апарати – на 1,1 млн. дол. США (2%);

— цукор і кондвироби з цукру – на 1 млн. дол. США (1,8%).

Водночас можемо спостерігати зменшення експортних поставок:

— енергетичніматеріали; нафта та продукти її перегонки – на 1,3 млн. дол. США (16,6%);

— добрива – на 31,2 млн. дол. США (14%, торік займали 27,7% від загального обсягу експорту);

— чорні метали – на 44,1 млн. дол. США (5,8%, торік займали 33,1% від загального обсягу експорту);

— залізничні або трамвайні локомотиви – на 10,4 млн. дол. США (3,6%);

— вироби з чорних металів – на 8,6 млн. дол. США (3,5%);

— іграшки, ігри – на 0,8 млн. дол. США (2,4%);

— електричні машини і устаткування – на 0,7 млн. дол. США (2,1%);

— котли, машини, апарати – на 0,3 млн. дол. США (1,5%);

— товари, придбані в портах – на 0,2 млн. дол. США (1,1%) [34].

В світлі кризових явищ як в структурі експорту так і у структурі імпорту у порівнянні з минулими роками відбулись деякі зміни. Перш за все, це стосується основних товарних груп, поставки яких до України значно знизились, що пояснюється зниженням ділової активності у цілому в світі.

За сучасного стану справ, Канада, як і більшість країн з розвиненою ринковою економікою, є країною-учасницею основних міжнародних організацій, таких як: Організації об’єднаних націй (ООН), ЮНЕСКО, Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), НАТО, Організації Американських Держав (ОАД), Великої вісімки (G8), Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародного валютного фонду (МВФ) тощо та єдиною в світі країною, яка є одночасно членом Співдружності націй та Франкофонії.

Експорт послугна 83,3% складався з транспортних послуг (111,6 млн. дол. США); різних ділових, професійних – 8,8% (11,8 млн. дол. США); послуг зв’язку – 3,3% (4,4 млн. дол. США); подорожей – 2,4% (3,2 млн. дол. США); комп’ютерні послуги – 1,6% (1,9 млн. дол. США).

Аналіз динаміки експорту послуг вказує на зростання, порівняно з минулим роком, обсягу транспортних послуг на 22,4% (на 20,4 млн. дол. США), роялті та ліцензійних послуг у 6,6 рази (на 0,3 млн. дол. США), страхових послуг на 47,3% (на 0,2 млн. дол. США).

Спостерігається зниження обсягу експорту різних ділових, професійних та технічних послуг на 27,5% (на 4,5 млн. дол. США), подорожей на 28,4% (на 1,2 млн. дол. США), послуг зв’язку на 19,6% (на 1,1 млн. дол. США), комп’ютерних послуг на 35,2% (на 0,7 млн. дол. США).

Імпорт послуг на 51,9% складався з транспортних послуг (26 млн. дол. США), державних послуг – 38,2% (19,1 млн. дол. США); різних ділових, професійних та технічних послуг – 6% (3 млн. дол. США), послуг зв’язку – 1,1% (0,6 млн. дол. США) та подорожей – 1,1% (0,5 млн. дол. США).

Аналіз динаміки імпорту послуг вказує на стрімке зростання, порівняно з минулим роком транспортних послуг в 2,5 рази (на 15,4 млн. дол. США), різних ділових, професійних та технічних послуг в 2,4 рази (на 1,8 млн. дол. США), подорожей в 1,7 рази (на 0,2 млн. дол. США), державних послуг на 2,1% (на 0,4 млн. дол. США).

Найбільше зниження обсягу експорту спостерігається у інших ділових послугах у 2,8 рази (на 0,8 млн. дол. США) [21].

4. Зовнішні зв’язки країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах

На США припадає 86% канадського експорту. Зокрема, Канада експортує в США: 80% вироблених автомобілів; 65 продукції легкої промисловості; 55 гуми; 50 електроустаткування; 50 сталі; 50 промислового обладнання; 50% продукції целюлозно-паперової промисловості. Крім того, Канада є значним постачальником нафти й газу в США (майже половина всього експорту цих продуктів йде на американський ринок).

На друге місце серед торговельних партнерів Канади вийшла Японія — 3% експорту. Далі йдуть Велика Британія (1,5%), Німеччина, Південна Корея, Нідерланди, Китай.

В імпорті Канади частка США становить 76, Японії — 4%. Серед інших країн — Велика Британія, Німеччина, Франція, Мексика, Тайвань, Південна Корея.

Зовнішній борг Канади становить порівняно незначну величину — у 2006 р. він дорівнював 0,8 млрд дол.

У міжнародному русі капіталу Канада має від’ємне сальдо: у 2005 р. ПП в Канаді дорівнювали 357 млрд дол., а канадські за кордоном — 399 млрд дол., тобто вивезення капіталу з Канади перевищує його надходження. В міжнародних операціях з капіталом основним партнером Канади є США, а також країни ЄС та Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

На сьогодні двостороння договірно-правова база українсько-канадських торговельно-економічних відносин фактично повністю сформована – укладені та діють;

Угода про торговельні та комерційні відносини

Угода про сприяння та захист інвестицій

Угода про економічне співробітництво

Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна

Зазначені угоди виконуються у повному обсязі та створюють необхідні умови для нормального здійснення торговельної та інвестиційної співпраці підприємців України та Канади [35].

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни

Канада належить до країн, у яких роль державних органів у кері-вництві економікою порівняно невисока; проте вона активніша, ніж у США. В перші повоєнні десятиліття частка державного сектора в економіці Канади мала тенденцію до зростання; починаючи з 80-х років владні кола країни схиляються до монетаристських концепцій обмеження втручання держави в справи бізнесу.

Держава має у власності 90% земельного й лісового фонду Канади . Пріоритетним напрямком діяльності держави є будівництво нових шляхів, енергетичних споруд, каналів, портів, аеродромів. В 70-х роках у державному секторі знаходилося 3,7% активів у видобувній 5% в обробній промисловості. Зате в електроенергетиці й комунальному господарстві частка держави досягає 60%.

Серед великих компаній, що контролюються державою, слід назвати корпорацію «Полісар», яка виробляє синтетичний каучук і є монополістом у цій галузі. В розробці уранових руд міцні позиції має державна корпорація «Ельдорадо ньюкліер». В електроенергетиці виокремлюються такі підприємства держсектора, як «Атомік енерджі оф Кенада» і «Хайдро-Квебек».

Під контролем держави знаходяться 70% залізниць, у тому числі трансканадська залізниця «Кенедіен нешнл рейлуейз». Державі на-лежить також авіакомпанія «Ейр Кенада».

Значні позиції держава має в аерокосмічному секторі. їй належить компанія «Телесат Кенада», а також контрольні пакети акцій компанії «Де Хевіленд ейкрафт оф Кенада» і «Кенадейр».

Власністю держави є центральний емісійний банк («Бенк оф Кенада»), Федеральний банк розвитку бізнесу, Корпорація фермерського кредиту, Корпорація розвитку експорту та деякі інші кредитно-фінансові заклади [7].

Оскільки державний сектор в економіці Канади все ж таки обмежений за обсягом активів, основним важелем регулювання економіки є бюджет. Протягом повоєнних десятиліть уряду вдавалося зберігати рівновагу бюджету; виняток прийшовся на 80-ті роки, коли дефіцит бюджету вимірювався десятками мільярдів доларів. З 1994 р. уряд Ж. Кретьєна розпочав здійснеювати довгострокову програму ліквідації бюджетного дефіциту. її ключовим елементом стало послідовне скорочення витрат при збереженні стабільних ставок оподаткування. По закінченню 1995 р. дефіцит федерального бюджету зменшився уперше за двадцять років. На початку 1997 р. він становив 10 млрд дол. порівняно з 42 млрд в 1994 р. В 2000 р. надходження до бюджету становили 126 канадських доларів, а витрати — 125 млрд; отже бюджет було зведено з профіцитом.

Уряд Канади не застосовував планування економіки на зразок європейських розвинутих країн; вважалося, що таке планування не відповідає національним особливостям канадської економіки. Натомість у 70-х роках було проголошено курс на розробку «національної промислової стратегії», в якому формувалися загальні принципи індустріальної політики держави . Стратегія була спрямована на підвищення конкурентоспроможності і продуктивності праці в промисловості. В рамках «Стратегії» були розроблені «національна ресурсна політика», «національна енергетична політика» та ін. Особлива увага приділяється прискоренню розвитку обробної промисловості; зокрема, вважалося за необхідне збільшити частку природних ресурсів, що переробляються на канадських підприємствах.

Однією зі стратегічних цілей економічної політики канадського уряду стала державна підтримка інноваційної діяльності фірм. Наприкінці 70-х років державні витрати на НДДКР в промисловості становили 45%. Найбільше державних субсидій на наукові дослідження й дослідно-конструкторські розробки зосереджено у виробництві обладнання зв’язку, нафтодобувного обладнання й в електротехнічному виробництві. У 80-х та 90-х роках політика підтримки наукоємних галузей продовжилася й поширилася. За активного сприяння федерального уряду в різних регіонах країни інтенсивно формувалися «технологічні кластери» — інноваційні товариства, в яких взаємодіють науково-дослідницькі центри, корпорації, інвестиційні фонди тощо.

У рамках підтримки стабільного економічного зростання уряд Канади надає важливого значення приборканню інфляції. За угодою між керівництвом Банку Канади й федеральним урядом кредитно-грошова політика центрального банку останнім часом здійснюється з урахуванням підтримки пересічних темпів зростання інфляції в межах 1-3%. В 2000 р. темп інфляції становив 2,6%, але в 2001 р. він уже перевищив 3% (в першому кварталі становив 3,7%). Для запобігання інфляції банківський відсоток було піднято з 4,9% в 1999 р. до 6% у 2000 р.

Щоб пожвавити економіку уряд, знизив ставки податків на доходи населення й корпорації(постанова вступила в дію з 1 січня 2001 р.). Згідно з програмою, в розпорядженні канадців залиши додатково 100 млрд дол. протягом трьох років. Федеральна ставка податків на прибутки корпорації знижується з 27 до 21% [13].

Держава планує збільшення інвестицій і витрат на закупівлю товарів та послуг. У 2001 р. федеральний уряд виділив додаткові асигнування для державного Фонду підтримки інновацій.

Соціальна політика держави спирається на досить високий досягнутий рівень життя канадців. Тому радикальних реформ у цій сфері не передбачається. Основна увага приділяється скороченню безробіття. Цікавим явищем стало збільшення категорії «самозайнятих» -людей, що самостійно забезпечують себе роботою. Це в основному лікарі, архітектори, юристи, працівники мистецтва; наприклад, серед зубних лікарів «самозайняті» становлять 80%.

Соціальні трансферти (пенсії, субсидії) поступово зменшуються. Це пов’язано з урядовою політикою «оздоровлення державних фінансів» і переглядом принципів здійснення основних соціальних програм [19].

Висновки

Світова економічна криза, яка набрала обертів у 2008 році, негативно вплинула на розвиток економік не лише країн, що розвиваються, а й завдала значної шкоди економікам розвинених країн, не обійшовши стороною й Канаду. Разом з тим вплив кризи на економіку Канади у 2008 році був не значним. За прогнозами МВФ у Канади буде найкращий рівень економічного зростання серед країн G7.

Характер торговельно-економічних відносин України та Канади сьогодні є типовим для багатьох другорядних канадських партнерів. Це пов’язано з тим, що переважна частина товарообігу даної країни, як і значні позитивні результати зовнішньої торгівлі, припадають на її головного партнера – Сполучені Штати Америки.

Експорт товарів і послуг зріс на 5,2% в порівняні з минулим роком, хоча експорт продукції автомобільної галузі знизився на 21%, лісового господарства – на 12,3%, машини та обладнання – на 0,6%, інших споживчих товарів – на 2,8%. Водночас відбулось значне збільшення обсягів експорту продукції сільського господарство та рибальства на 19% й енергетичної промисловості на 37,7%.

Обсяги імпорту товарів та послуг також зросли (6,3%). Відбулось значне збільшення імпорту промислових товарів і матеріалів (7,5%), машин та обладнання – на 5%. Імпорт автомобільної продукції знизився на 10,1%, продукції лісового господарства – на 4,1%. Зростання цін на імпорт відбулось у зв’язку із знеціненням канадського долара на 14%. Протягом звітного періоду відбулося значне зниження виробництва продукції (-2,4%) за усіма галузями, окрім сільського господарства.

Список використаної літератури

  1. Барановська О. В., Мирон І. В., Остапчук В. В., Шовкун Т. М. Фізична географія: Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. — 2-е вид. перероб., доп. — Ніжин : Видавництво НДУ, 2006. — 163с.
  2. Бова О. Географія материків і океанів: Посібник. — Суми : Університетська книга, 2004. — 215с.
  3. Борисенко З. Державне сприяння конкуренції в Канаді [Текст] / З. Борисенко // Економіка України. — 2004. — № 7.- С.78-85
  4. Бурлака О. Відома і невідома Канада // Географія та основи економіки в школі. — 1999. — № 2. —  С. 41-47
  5. Государство и экономика Канады: збірка/ [Л. А. Баграмов, В. В. Попов, А. Д. Бородаевский и др.; Отв. ред. Л. А. Баграмов]; АН СССР, Ин-т США и К анады. — М.: Наука, 1986. — 317 с.
  6. Данилов С. Политико-государственный механизм современной Канады: Сравн.-ист. исслед./ С. Ю. Данилов, В. Е. Шило; АН СССР, Ин-т США и Канады. — М.: Наука, 1991. — 133 с.
  7. Дикун А. Молочний бізнес Канади: секрети успіху // Пропозиція. — 2009. — № 8. — С. 122-124
  8. Довгань Г. Економічна і соціальна географія світу / наочний довідник / Галина Довгань. — К. ; Харків : Веста, 2006. — 143 с.
  9. Євтушенко В. М., Бердичевська Н. М.. Економіка зарубіжних країн: Аналітико-статистична інформація / Український ін-т науково-технічної і економічної інформації. — К., 2002. — 65с.
  10. Исраэлян Е.В. Канада и помощь международному развитию // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 2. — С. 21-33
  11. Клинов В.Г. Интеграция экономик США и Канады: результаты и перспективы // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2006. — № 6. — С. 75-84
  12. Ковалишин, Петро. Венчурний бізнес у Канаді. Розвиток та вплив на економіку // Економіст. — 2006. — № 12. — С. 55-58
  13. Козак Ю. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. екон. вузів і ф- тів / Одеський держ. економічний ун-т / Юрій Георгійович… Козак (ред.). — О. : Астропринт, 2009. — 552с.
  14. Комлев С. Экономика Канады-радикальные перемены // Мировая экономика и международные отношения. — 1998. — № 8. — С. 68-74
  15. Країни світу: Америка, Австралія, Океанія: Для дітей середнього шкільного віку / Авт.-укл. В. М. Скляренко, В. В. Мирошнікова, А. С. Шуклінова, М. О. Панкова. — Харків : Фоліо, 2006. — 316 с.
  16. Кулышев Ю. Канада: науково-популярна література/ Ю. А. Кулышев,. — М.: Мысль, 1989. — 139 с.
  17. Кучер М. Виробництво і реалізація зернової продукції у Канаді // Економіка АПК. — 2001. — № 12.- С.111-114
  18. Кучер М. Виробництво та ринок пшениці в Канаді // Економіка АПК. — 2002. — № 12. — С. 128-132
  19. Кучер М. Державна політика в Канаді щодо виробництва і реалізації зерна // Економіка АПК. — 2002. — № 5.- С.120-124
  20. Кучер М. Регулювання ринку зерна у Канаді // Економіка АПК. — 2002. — № 3. — С. 88-92
  21. Лещенко Л. Канада — наш сусід и партнер: громадсько-політична література/ Леонід Лещенко,. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 47 с.
  22. Макленнан Х. Семь рек Канады: науково-популярна література/ Хью Макленнан,; Перевод с англ. В. Н. Кондракова; Под ред. и с предисл. А. И. Черкасова. — М.: Прогресс, 1990. — 284 с.
  23. Немова Л. Роль государства в экономике Канады // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2005. — № 3. — С. 39-60
  24. Николаева Н.Г. Канадский опыт привлечения и регулирования прямых иностранных инвестиций // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2000. — № 11. — С. 21-38
  25. Розанова Н. Конкурентная политика в Канаде // Мировая экономика и международные отношения. — 2003. — № 11. — С. 72-80
  26. Рудико О. В. Канада // Географія. — 2008. — № 5. — С. 28-31
  27. Соколов В. И. Природные ресурсы Канады: масштабы и регулирование освоения // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2004. — № 5 . — С. 19-31
  28. Соколов В.И. Канада: на путях построения инновационного общества // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2005. — № 6. — С. 23-36
  29. Соколов В.И. Северные территории в Канаде: управление и хозяйство // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2008. — № 8. — С. 45-62
  30. Стадник О. Географія материків і океанів: методичні рекомендації до курсу / Олександр Стадник. — Харків : Основа : ПП «Тріада+», 2007. — 112 с.
  31. Старостіна Алла Олексіївна, Длігач Андрій Олександрович, Богомаз Наталія Валеріївна. Економіка зарубіжних країн: навч. посіб.. — К. : Знання, 2009. — 455с.
  32. Хорошилов Е.Е. Канадский капитал в США // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2006. — № 11. — С. 44-62
  33. Черкасов А. И. Канадский Север в начале XXI века: хозяйство и люди // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2006. — № 2
  34. Черкасов А.И. Шесть регионов Канады. Атлантический регион: четыре самые маленькие провинции // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2008. — № 7. — С. 93-110
  35. Чужиков В. Економіка зарубіжних країн: навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К., 2005. — 308 с.