Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Організація страхування суб’єктів ЗЕД

Вступ

Закон України “Про страхування” визначає страхування як “вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів ” [2].

Страхування зовнішньоекономічної діяльності – це міжнародні економічні відносини щодо захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання різних форм власності протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків (страхових премій) [1, с. 214].

На сьогодні розрізняють три галузі страхування в зовнішньоекономічній діяльності (далі – ЗЕД):

– майнове страхування, об’єктом якого є різноманітні матеріальні цінності;

– особисте страхування, де основою економічних взаємин є події у житті фізичних осіб;

– страхування відповідальності, предметом якого виступають найрізноманітніші зобов’язання страхувальника щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам.

Комплексні види страхування, які передбачають поєднання в одному полісі кількох видів страхування, також застосовуються у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Зазначимо, що взагалі сучасне страхування передбачає широкий набір послуг, пов’язаних із ЗЕД. Однак, практика свідчить, що учасники ЗЕД використовують найчастіше ті види страхування, які є обов’язковими для її здійснення (наприклад, страхування туристів, які виїжджають за кордон, або страхування відповідальності власників транспортних засобів тощо), тобто, без яких неможливо було б здійснювати ту чи іншу діяльність. Досить часто застосовуються види страхування, які є частиною міжнародних торгових звичаїв, наприклад, страхування вантажів.

Л.Є.Котик досліджує розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур в умовах структурної модернізації української економіки та аналізує її особливості, завдання й організаційно-правове забезпечення, а також вплив державного регулювання і формування нових ринкових умов на зовнішньоекономічну діяльність підприємств.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження організації страхування суб’єктів ЗЕД

Характерною рисою сучасного світового страхового господарства можна назвати всесвітню глобалізацію, яка проявляється у різних формах, у тому числі і у переливі страхового капіталу між країнами. З одного боку, посилюється цілісність світового господарства, його глобалізація, що обумовлено розвитком економічних зв’язків між країнами, лібералізацією торгівлі та ін. З другого, — здійснюється економічне зближення і взаємодія країн, формуються крупні інтеграційні об’єднання. В результаті створюються господарчі комплекси з єдиною валютою, інфраструктурою, спільними економічними задачами, фінансовими фондами, міждержавними органами управління, що дозволяє вирішувати найважливіші задачі.

Досить очевидним є той факт, що подальший розвиток зовнішньої торгівлі у сфері страхування буде пов’язаний з процесом міжнародного регулювання торгівлі страховими послугами. Однак, на теперішній час немає чіткого уніфікованого підходу до контролю зовнішньої торгівлі такими фінансовими послугами. По-перше, це пояснюється проблемою встановлення факту «продажу» та «споживання» страхової послуги, а по-друге, небажанням страхових компаній надавати у повному обсязі інформацію про надання страхових послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), що зменшує якість оцінювання країни з боку надання та споживання зовнішньоекономічних послуг зі страхування.

Страхування зовнішньоекономічної діяльності, як і будь-якої діяльності, включає майнове, особисте та страхування відповідальності. Об’єктом майнового страхування є товарно-матеріальні цінності та майнові інтереси страхувальників. Серед майнових видів страхування найчастіше застосовуються такі:

—      страхування вантажів;

—      страхування морських суден (морське каско);

—      страхування повітряних суден;

—      страхування автомобілів;

—      страхування експортно-імпортних кредитів;

—      страхування збитків від зупинки виробництва або комерційної діяльності;

—      страхування майна, що знаходиться за кордоном, від вогню й інших небезпек;

—      страхування майна нерезидентів від вогню й інших небезпек;

—      інші види майнового страхування[8, c. 273-274].

Об’єктом страхування відповідальності є відповідальність перед третіми особами (фізичними або юридичними) внаслідок будь-якої діяльності або бездіяльності страхувальника. Така відповідальність може виникати (і досить часто) у силу дії законів щодо відшкодування збитку винуватцем, яким може виявитися (у тому числі випадково) підприємство — учасник ЗЕД. До цієї галузі в зовнішньоекономічній діяльності відносять:

—      міжнародний поліс страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту;

—      страхування цивільної відповідальності власників повітряних суден, що є обов’язковим при польотах за кордон;

—      страхування цивільної відповідальності перевізників;

—      страхування відповідальності виробників товарів;

—      страхування професійної відповідальності, зокрема митних брокерів, юридичних консультантів і юридичних фірм, приватних нотаріусів, аудиторів та інших видів підприємницької діяльності;

—      інші види страхування відповідальності.

Об’єктом особистого страхування є життя і здоров’я громадян. В зовнішньоекономічній сфері до такого виду відносять страхування життя туристів, медичне страхування, страхування пасажирів і працівників транспорту при міжнародних перевезеннях тощо.

Комплексні види страхування, що передбачають поєднання в одному полісі декількох видів страхування, також застосовуються в зовнішньоекономічній сфері. Наприклад, популярні в усьому світі поліси страхування будівельного підприємця від усіх ризиків і страхування всіх монтажних ризиків. Ці поліси покривають ризики ушкодження і знищення майна в процесі будівництва об’єктів і монтажу різного устаткування, а також відповідальність перед третіми особами при роботах, що ведуться, і післяпускові гарантійні зобов’язання підрядника. Страхове покриття забезпечується від усіх ризиків будівництва і монтажу на повну вартість контрактів, що виконуються.

Використання посередників дає можливість розширити пропозицію страхових послуг, взяти на відповідальність виробничі та комерційні ризики, які не може вирішити страхова компанія. У зв’язку з цим доцільно застосувати перестрахування. Перестрахування — це система економічних відносин між страховиками, що дає можливість страховій компанії, яка уклала договір страхування, передати отримані ризики іншим страховим компаніям (перестраховикам). Зміст відносин між страховиком та перестраховиком полягає в зобов’язанні перестраховика покрити частину страхових виплат страхової компанії за страховими випадками, які настали у її клієнтів, сподіваючись на частину страхової премії, отриманої від клієнтів. Отже, економічна сутність перестрахування — це перерозподіл між страховими організаціями первинного страхового фонду. Прийняті в перестрахуванні ризики можуть передаватися повторно, продовжуючи ланцюг перестрахування. Таким чином, у перестрахуванні відбувається постійний обмін ризиками і преміями, головною метою якого є прагнення створити збалансований, стійкий власний страховий портфель.

Перестрахування є тим видом страхової діяльності, який, з одного боку, забезпечує надійність страхового захисту учасників зовнішньоекономічної діяльності, а з іншого — перестрахування є різновидом зовнішньоекономічних зв’язків у страхуванні, мета якого полягає в забезпеченні захисту національних і міжнародних інтересів страхувальників у різних країнах.

У міжнародній практиці існує кілька варіантів участі держави у страхуванні експорту. У деяких країнах страхування експортних ризиків здійснюється державними агентствами, страхові премії сплачуються безпосередньо до бюджету і безпосередньо з бюджету сплачуються страхові відшкодування. Інший варіант — створення окремих установ, які працюють на самоокупній основі, тобто покривають адміністративні витрати та страхові відшкодування надходженням від премій. Саме так здійснює державне страхування експорту переважна більшість країн. Є також країни, в яких страхування експорту забезпечується приватними або змішаними організаціями.

Таким чином, сучасне страхування пропонує широкий набір послуг, пов’язаних із ЗЕД. Однак практика показує, що учасники ЗЕД використовують частіше за все ті види страхування, які є обов’язковими для здійснення ЗЕД (наприклад, страхування туристів, що виїжджають за кордон, або страхування відповідальності власників транспортних засобів для більшості закордонних країн тощо), без котрих не можливе здійснення тієї або іншої діяльності. Досить часто застосовуються види страхування, що є частиною міжнародних торговельних порядків, наприклад страхування вантажів. Порівняно рідше застосовуються види страхування, що були б ефективні в тій або іншій конкретній ситуації і які не застосовують через недостатню культуру страхування, у тому числі і через незнання можливостей, які надає сучасне страхування[7, c. 122-124].

Розділ 2. Програма наукового дослідження

Програма наукового дослідження «Організація страхування суб’єктів ЗЕД».

Мета програми: аналіз сучасних аспектів організації страхування підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Завдання програми:

  1. визначення сутності державного регулювання процесу страхування зовнішньоторговельних   операцій,
  2. запропонувати напрямки вдосконалення державної   політики   в   галузі   страхування зовнішньоторговельної діяльності,
  3. надати рекомендації щодо покращення ситуації зі страхування ЗЕД.

Об’єкт дослідження – зовнішньоекономічна діяльність підприємства.

Предмет дослідження — страхування підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Очікувані результати програми:

  1. Зовнішньоторговельна політика держави являє собою сукупність заходів, спрямованих на стимулювання і розвиток торговельних відносин з іншими країнами. Забезпечує державні інтереси у галузі зовнішньої торгівлі, підтримку національних суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності в їх відносинах із зарубіжними контрагентами.
  2. В умовах створення правової держави та розвитку зовнішньоторговельної діяльності в Україні визначення основ регулювання страхової діяльності має важливе значення.

На першому етапі розглянемо особливості розвитку страхування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та риси державного регулювання страхування ЗЕД.

У сучасних складних умовах ведення господарської діяльності недооцінюється роль страхування у зміцненні економічної безпеки підприємництва в умовах недієвості інституцій держави у захисті бізнесу від кримінальних посягань, так званого “рейдерства”, корупційних та дискримінаційних дій представників органів державної влади шляхом страхування великими акціонерами титульних прав на акції.

Особливо вразливим до впливу цих чинників ризику є сектор малого та середнього підприємництва, розвиток якого в умовах недосконалої конкуренції залишається високоризиковим з відповідним зростанням для них вартості кредитних ресурсів як джерела інвестування. Для запобігання ризикам неплатежу за кредитами господарюючі суб’єкти повинні страхувати свої кредитні ризики. Це дасть змогу в періоди низької ринкової кон’юнктури на їхню продукцію здійснити сплату відсотків чи суми кредиту за рахунок страхових компаній. Такі заходи дають можливість підприємству скеровувати свої фінансові ресурси на стабілізацію фінансового стану.

Хочемо підкреслити, що сьогодні страхування не розглядається підприємствами як дієве джерело кредитних ресурсів. Світова практика доводить, що воно здатне забезпечити доступ підприємств до фінансово-кредитних ресурсів та конкурентних позицій на зовнішніх ринках.

Одним з механізмів ефективного захисту майнових інтересів підприємств-страхувальників у розвинених державах світу є створення страхових гарантійних фондів у формі неприбуткових державних чи комунальних організацій. Одночасно ці інституції виконують роль додаткового елемента системи фінансово-кредитного сприяння розвитку підприємництва. Фінансові ресурси цих фондів формуються за рахунок обов’язкових відрахувань від сум, які поступають до страхових компаній від того чи іншого виду страхування. Управління фондами та прийняття рішень щодо переліку економічних ризиків суб’єктів підприємницької діяльності, які підлягають відшкодуванню, а також рішень щодо виплат страхових сум здійснюються радою такого гарантійного фонду.

Вагомою може стати роль страхових гарантійних фондів у зміцненні безпеки підприємницької діяльності (зокрема у секторі малого підприємництва) шляхом покриття таких ризиків, як: втрата прибутку; збитки від виробничих перерв; неплатежі контрагентів; неповернення кредиту чи позики; ризики, пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю підприємств тощо.

Територія державного підприємства „Макарівське лісове господарство» за фізико-географічним районуванням відноситься до центрального Полісся і займає територію західної частини Київської області, загальна площа якої 19418 га. Підприємство організовано в 1986 році, до складу лісового фонду передані землі лісогосподарського призначення державних підприємств Тетерівського — 10319 га, Київського — 693 га, Клавдієвського — 117 га та землі колгоспів та радгоспів — 8259 га.

В складі державного підприємства „Макарівське лісове господарство» діють 5 лісництв (Вишівське, Забуянське, Макарівське, Небилицьке, Ніжиловське), авто гараж та цех переробки деревини. Контора підприємства знаходиться смт. Макарів, вул. Леніна,17/1.

Основними напрямками діяльності лісгоспу є заготівля й переробка лісового насіння, вирощування садибного матеріалу для власних потреб, реалізація декоративних саджанців для озеленення, лісовідновлення та лісорозведення, охорона і захист лісу, заготовка та переробка деревини, ідеалізація для потреб народного господарства створення в регіоні оптимальних ландшафтів та умов для відпочинку населення.

Основними породами дерево станів державного підприємства „Макарівське лісове господарство» є сосна звичайна, яка займає 75.6%, дуба звичайного 7.8%, мяколистяних порід 14.7%.

«Макарівське лісове господарство» здійснює експортно-імпортні операції. В даний час експорт продукції спрямований в Туреччину, Словенію, Польщу, Угорщину, Німеччину, Іспанію, Болгарію, США та інші країни. З метою підвищення прибутків „Макарівському лісовому господарству» експортувати слід конкурентоспроможну лісопродукцію. Беручи до уваги те, що на світовому ринку лісопродукції більш рентабельною є реалізація продукції глибокої переробки, слід розширити експорт ділової сировини, та скоротити експорт технічної. Потрібно знайти резерви розширення цього напрямку діяльності. Що стосується імпортних операцій, які здійснює держлісгосп, то тут слід відмітити наступне. Підприємство закуповує устаткування, обладнання іноземних виробників, яке є набагато ефективнішим від вітчизняного. Останнім часом держлісгосп імпортує пилорами та бензопили виробництва Швеції, які є набагато продуктивнішими та дешевшими в обслуговуванні та становлять основу в переробці лісу.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження страхування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємницька діяльність завжди супроводжується різного роду ризиками. Під підприємницькими ризиками розуміють такі, що виникають при будь-яких видах підприємницької діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Держлісгосп може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів. Окрім цього, можливі значні фінансові втрати через зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим робітникам внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

Для даного підприємства можна виділити ризики зовнішні, не пов’язані з діяльністю ДЛГ та внутрішні, джерелом яких є підприємницька діяльність.

До зовнішніх відносяться зміна законодавства України, політики, соціального стану. До внутрішніх — виробництво і реалізація лісопродукції, інвестиції, помилки керівництва і персоналу, зловживання, недотримання умов договору.

Політичний ризик — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. Врахування такого ризику особливо важливе у країнах з нестійким законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва. Політичні ризики можна умовно поділити на: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, трансферта (зв’язаний із можливістю обмеження конвертації місцевої ва-люти), розриву контакту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій. Політичний ризик може бути національним, регіональним і глобальним.

«Макарівське лісове господарство» співпрацює з багатьма країнами, політика яких відрізняється між собою. Експорт продукції до таких країн, як Болгарія, Словаччина, Росія не представляє собою значного політичного ризику, адже політичний устрій цих країн схожий на устрій в Україні. Відверто небезпечними можуть бути тільки військові дії у певних частинах Росії, але за довгий час співпраці з російськими клієнтами не сталося жодних негативних інцидентів. Торгівля з США завжди приносила найбільшу частку прибутку ДЛГ. У цю країну експортується найякісніша продукція, адже там встановлені високі норми і вимоги до лісопродукції в зв’язку з великим обсягом ринку лісу та значним рівнем конкуренції. До українського товару відносяться лояльно, не створюють особливих перепон для експорту. На відміну від українського, в особливих жорстких умовах знаходиться канадський експорт лісу до США. Значний ризик військових дій у Туреччині, хоча законодавчо торгівля лісом з Україною не обмежена. Слід звернути певну увагу на відмінності культури та релігії цієї країни. Отже, для Бердичівського ДЛГ ступінь політичного ризику є невисоким.

Ефективна підприємницька діяльність пов’язана з освоєнням нової техніки і технологій, пошуком резервів, підвищенням інтенсивності виробництва. Це все веде до можливості виникнення техногенних катастроф. Отже, можна говорити про технічні ризики.

Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. Сировині та продукції деревообробки найбільше загрожує саме вогонь. За цим видом укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05% до 0,5% вартості майна (при страхуванні приміщення, меблів). При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15% до 1 % їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 17%.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок:

— стихійних лих — землетрусів, бурі, смерчу, повені, паводків, гірських зрушень тощо;

— вибуху парових котлів, газосховищ, агрегатів, машин тощо;

— пошкодження застрахованого майна внаслідок аварії електричної мережі та впливу електроструму;

— пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі;

— крадіжки зі зломом;

— биття скла, дзеркал, вітрин.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи щодо вдосконалення страхування підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Основні засади вдосконалення політики в галузі страхування зовнішньоторговельних операцій повинні базуватися на європейських підходах до контрольної діяльності держави, які формуються міжнародною організацією страхових наглядів та Комітетом зі страхування при Європарламенті.

Їх можна визначити так:

—         розробка стандартів електронного обігу та обліку;

—         створення умов для взаємовигідної інтеграції страхової та банківської систем;

—         формування об’єднань страховиків з найважливіших проблем страхування зовнішньоторговельних операцій;

—         створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням;

—         залучення страхового ринку до вирішення найважливіших аспектів зовнішньої торгівлі;

—         створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає:

— основні заходи;

— терміни їх виконання;

— відповідних виконавців;

— сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.

Календарний план виконання роботи:

з/п

Назва частин роботи % Виконання роботи
За планом Фактично
1 Вивчення літературних джерел з предмету дослідження 15 10.05.11-11.05.11 11.05.11
2 Визначаємо мету дослідження, завдання, об’єкт та предмет дослідження 10 12.05.11 12.05.11
3 Збір і вивчення матеріалів досліджуваного підприємства 15 13-15.05.11 13-14.05.11
4 Підготовка розділу 1 «Теоретичні основи дослідження організації страхування суб’єктів ЗЕД» 25 16-17.05.11 16.05.11
5 Підготовка розділу 2 «Програма наукового дослідження «Організація страхування суб’єктів ЗЕД»» 20 18-19.05.11 19.05.11
6 Оформлення роботи 10 20.05.11 20.05.11
7 Забезпечення зв’язку між усіма компонентами програми 5 22.05.11 22.05.11

Висновки

В процесі ЗЕД підприємства виникає безліч ризиків, через які воно може зазнати втрат. Для уникнення таких втрат і необхідне страхування Найпоширенішим і навіть традиційним видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Сировині та продукції деревообробки найбільше загрожує саме вогонь. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ. Наприклад, комерційний ризик держлісгоспу виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємством. Сюди відносять ризики, пов’язані з реалізацією товару на ринку, його транспортуванням, з прийомом товару покупцем, з платоспроможністю покупця та ризик форс-мажорних обставин. Саме такий вид ризику є найактуальнішим для держлісгоспу.

Не слід забувати і про можливість викрадення частини товару. Саме тому для даного підприємства у здійсненні ЗЕД актуальним буде страхування вантажів. Це один з найпоширеніших видів страхових операцій. Той факт, що цей вид страхування виник дуже давно, пояснює причину ретельної та детальної його розробки. Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають сучасним вимогам господарювання. Ці умови в усьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфіковакістю, що є позитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальника та роботу страховика. Загальноприйняті умови широко застосовуються і на українському страховому ринку.

В Україні є усі передумови для розвитку страхової справи. Доопрацювання потребують теоретичні аспекти інституту страхування. Кожний період розвитку суспільства знайшов своє безпосереднє втілення в постулатах страхування, визначивши особливості у висвітленні й розумінні цієї економічної категорії. Проте навіть усталені постулати підлягають час від часу перегляду, конкретизації відповідно до соціально-економічного розвитку суспільства.

Список використаної літератури

  1. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислово розвинутих країнах // Економіка України. — 2007. — № 7. — С.82 — 87.
  2. Бланд Д. Страхование: Принципы и практика. — М.: Финансы и статистика, 2007. — 416с.
  3. Забарило Р. Державне регулювання страхової діяльності. — Київ: Демос, 2005. — 320 с.
  4. Соколенко С. Сучасні світові ринки та Україна: Наук. вид. — К.: Демос, 2007. — 354 с.
  5. Соловйова О. А. Перспективи розвитку страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Фінанси України. — 2005. — № 5.- С.122-129
  6. Страхування та економічна безпека зовнішньоекономічної діяльності // Альманах економічної безпеки. — 2009. — № 2. — С. 8-9
  7. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. -Вид. 2-е, переробл. і доп.- К.: КНЕУ, 2002. — 599с.
  8. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. Посібник / За заг. ред. А.І. Кредисова. — Київ, 2006.- 448с.
  9. Фурман В.М. Страхування ризиків зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання // Фінанси України. — 2004. — № 4.- С.120-127