Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Вимоги до особистих якостей фахівця з ПР

Зміст

1. Вимоги до особистих якостей фахівця з ПР

2. Роль і значення іміджу в ПР

Список використаної літератури

1. Вимоги до особистих якостей фахівця з ПР

Вони повинні творчо підходити до вирішення проблем і бути досить твердими, щоб знімати сильну напругу, що виникає в процесі роботи між організацією та її численними співробітниками.

Вирішення проблем, що зустрічаються в паблік рілейшнз, часто вимагає вміння працювати в команді і терпимість до різних думок. Будучи PR — фахівцем, необхідно зібрати різні думки і примирити їх у рамках рішення задачі. У той же час, ви повинні довіряти людям і вселяти їм віру в те, що рішення буде знайдено.

Під час криз працівники організації прагнуть отримати від PR — фахівця відповіді на свої запитання. Атмосфера довіри виникає при умові, що PR-фахівці розглядають і трактують проблеми абсолютно чесно і вміють наживатися з одним з тих, які (принаймні тимчасово) здаються нерозв'язними, хоча настійно вимагають рішення. Це виключає ставлення до паблік рілейшнз як до чогось, що закриває очі на проблеми і труднощі.

Едвард Бернайз відзначає 11 особистісних якостей, якими повинен володіти професіонал PR:

1). — Сильний характер, чесність і прямота;

2). — Справедливість і логіка;

3). Здатність творчо і нестандартно мислити;

4). Правдивість і розсудливість;

5). Об'єктивність;

6). Глибока зацікавленість у вирішенні проблеми;

7). Широта культурного кругозору;

8). Допитливість;

9). Здатність до аналізу та синтезу;

10). Інтуїція;

11). Знання соціальних наук і механізмів суспільних відносин.

Більша частина цих характеристик пов'язана із здатністю людини бачити і вирішувати проблему, в чому і полягає основна роль PR-фахівця. У доповнення до цих якостей каліфорнійський фахівець Рональд Роді підкреслює, що успішні PR-фахівці — це ті, хто «має сильне почуттям впевненості в собі і не піддається тиску, хто здатний кинути виклик і хто зберігає спокій в атмосфері постійних змін і невизначеності» [2, c. 89-90].

Англійський вчений, один з найавторитетніших діячів Міжнародної Асоціації паблік рілейшнз (МАПР) Сем Блек пропонує своє бачення невід'ємних особистісних якостей PR — професіонала:

· здоровий глузд;

· відмінні організаторські здібності;

· ясність думки, об'єктивність і критичність сприйняття;

· багату уяву і здатність розуміти точку зору іншого;

· стійкість характеру;

· виняткову увагу до деталей;

· живий допитливий розум;

· старанність, схильність до тривалої самостійної і творчої праці;

· оптимізм, почуття гумору;

· гнучкість і вміння одночасно мати справу з різними проблемами.

Крім цих якостей,фахівцю по PR необхідно також добре писати, редагувати і вичитувати написане іншими; мати оптимістичний погляд на життя;володіти приємним голосом і ораторськими здібностями; мати презентабельну зовнішність.

Детально розглянувши особисті характеристики, необхідні для роботи PR-фахівця, мимоволі виникає питання про якість і вимоги до утворення в даній області. Дійсно, професія паблік рілейшнз вимагає комплексної освітньої підготовки фахівців. Проте в сфері вищої освіти ще не виробилося чітке уявлення про підходи і вимоги до такої підготовки, не має комплексних навчальних програм загального та спеціального освіти для фахівців даного профілю, немає державних вузів, де б їх готували, а в реєстрі спеціальностей ця професія взагалі не значиться. Але незважаючи на численні розбіжності та суперечки, які ведуться навколо викладання паблік рілейшнз, більшість як західних, так і російських фахівців сходяться на тому, що базова підготовка PR-фахівця повинна включати в себе підготовку в наступних областях:

· в області планування: консультувати керівництво з загальних питань розвитку організації, пов'язаних з діяльністю і функціонуванням підрозділи PR, в тому числі з питань стратегії організації, процедур та акцій реалізації цієї стратегії, шляхом інформування груп зовнішньої та внутрішньої громадськості про політику керівництва організації.

· в галузі управління: тлумачення директив вищого керівництва для всієї організації в цілому, участь в роботі асоціацій, координація з діяльністю зовнішніх агентств.

За загальною фундаментальної підготовленості PR-спеціаліст відповідає наступним вимогам:

має цілісне уявлення про процеси та явища, що відбуваються в сучасному світі, знайомий з принциповими проблемами сучасного природознавства, розвитку науки і техніки, розуміє їх соціально-економічні і політичні наслідки;

знайомий з основними вченнями в галузі політичних, правових та соціально-економічних наук, здатний науково аналізувати соціально-значущі проблеми і процеси, вміє використовувати методи цих наук урізних видах професійної та соціальної діяльності;

знає Конституцію України, етичні і правові норми, регулює взаємовідносини в суспільстві і між суспільством і природним середовищем, враховує їх у професійній діяльності;

знає основні етапи історії України, її політики, а також історії інших провідних держав і цивілізацій світу, розуміє зміст і механізми історичної спадкоємності і еволюцію;

знає основні проблеми масової комунікації та сучасних ЗМІ,механізми та закономірності їх формування та розвитку, основні теорії і концепції, що відносяться до сфери інформації, комунікації та формування громадської думки, уміє застосовувати їх висновки, методи і прийоми дослідження для аналізу проблем, що виникають у ході його професійної діяльності;

знає основні проблеми інформаційної політики, національної безпеки України, володіє методами і прийомами їх аналізу;

здатний до самонавчання по завершенні навчальної програми, до розширення своїх знань на основі інформаційних та освітніх технологій;

здатний набувати нові знання, методично і психологічно готовий до зміни напряму і характеру своєї професійної діяльності;

уміє на науковій основі організувати свою працю, володіє прийомами і методами збору, зберігання і обробки інформації, у тому числі з використанням електронно-обчислювальної техніки, має навички користування ЕОМ та прикладними комп'ютерними програмами;

володіє іноземною мовою (мовами), здатний виконувати функції перекладача, перекладача-референта та продовжувати навчання та здійснювати професійну діяльність в іншомовному середовищі;

володіє культурою мислення і публічного виступу, здатний правильної логічно оформити свої думки в усній та письмовій формі, брати участь у дискусіях з професійних проблем;

володіє основами наукового аналізу та прогнозування різних явищ і процесів, уміє здійснювати їх якісний і кількісний аналіз,здатний визначати цілі спеціальних досліджень та будуть використані для їх здійснення методи вивчених наук, готовий до роботи над міждисциплінарними проектами;

готовий до роботи в колективі, знайомий з методами управління, здатний знаходити і приймати управлінські рішення, знає основи педагогічної діяльності [7, c. 116-117].

Таким чином, підбиваючи підсумок і цитуючи висловлювання провідних українських фахівців у сфері PR, можна сказати, що сьогодні від гарного фахівця зі зв'язків з громадськістю потрібні такі якості і уміння, як комунікативність, організаційні здібності, вміння брати на себе відповідальність, оперативно приймати рішення, здатність до емпатії, гнучкість і разом з тим твердість, вміння знаходити компроміси, харизма, чарівність.

Спеціаліст зі зв'язків з громадськістю має бути широко ерудованою людиною і мати глибокі і всебічні знання в таких областях, як політика, історія, соціологія, психологія, література,економіка, володіти іноземними мовами і мати хороший стиль письмового викладу [1, c. 126].

2. Роль і значення іміджу в ПР

Одним із надзвичайно важливих стратегічних ресурсів (нематеріальних, тобто таких, що не мають матеріальної складової, активів) суб´єктів господарювання, соціальної і політичної діяльності є їх репутація (франц. reputation, від лат. reputatio — обдумування, роздум) — сформована у громадській свідомості думка про достоїнства, недоліки соціального, політичного, економічного суб´єкта та його суспільна оцінка.

Репутація є своєрідним кредитом довіри, джерелом ставлення споживачів продукції (послуги) до фірми (організації) — її виробника. Адже інтереси, вимоги сучасного споживача не обмежуються лише якістю, функціональною надійністю або ціною товару (послуги). Вони стосуються також суспільного визнання, соціального обличчя фірми (організації), підтверджених реальними справами перед громадськістю. Тому провідні фірми (організації) аналізують ці фактори і вкладають значні кошти в їх створення і підтримку, бо в ринкових умовах репутація та інші нематеріальні активи складають значну частину комерційної вартості фірми (організації).

Факторами, які забезпечують репутацію фірми (організації), є корпоративна культура, сукупний досвід, досвід і стиль керівництва, способи ведення бізнесу, здатність залучати до співпраці талановитих фахівців, рівень інновації.

Від репутації залежить і рівень доходів фірми (організації), адже у ринковій економіці значну частину її комерційної ціни становлять нематеріальні активи — кваліфікація кадрів, спеціальні компетенції, фінансова стабільність, права на товарні знаки і торгові марки, патенти, авторитет на ринку, маркетингові прийомі, суспільний вплив тощо. З репутацією тісно пов´язаний імідж (англ. image — образ) — цілеспрямовано сформований, наділений певними ціннісними характеристиками образ фізичної, юридичної особи з метою забезпечення його популярності, визнання, авторитету у певному соціальному середовищі, суспільної значущості його діяльності.

Формується імідж результатами діяльності фірми (організації), а також умілим використанням інструментів ПР задля емоційного впливу на певне середовище, стимулюванням позитивного ставлення до неї, готовністю взаємодіяти, відгукуватися на соціальні, економічні, політичні сигнали [2, c. 85-86].

Імідж є історично, політично, економічно, соціально обумовленим і залежить від уявлень суспільства, окремих його спільнот щодо тих чи інших факторів. Він має об´єктивно-суб´єктивну природу. Це свідчить не лише про необхідність соціально значущої діяльності фірми (організації) або фізичної особи, а й про важливість системного інформування суспільства про її зміст і результати.

Побутує думка, що про імідж не варто піклуватися, адже він створюється сам по собі реальною діяльністю. Але, як свідчить світовий досвід, відсутність цілеспрямованої, системної турботи щодо створення адекватного іміджу може стати причиною його стихійного викривлення. Нерідко таке викривлення є наслідком діяльності конкурентів.

Суттєвими елементами іміджу будь-якої фірми (організації) є:

— продукт, послуга (якість, ціна, сервіс);

— технологічний потенціал (наукові досягнення, використання енергозберігаючих, екологічно чистих технологій);

— економічний потенціал (конкурентоспроможність, можливість реінвестування коштів, розвиток виробництва);

— ефективність управління (професіоналізм менеджменту, рівень корпоративної культури, відносини з владою);

— відносини з клієнтами (популярність бренду, прозорість відносин, репутація);

— відносини з персоналом (рівень зарплати, соціальні гарантії, щирість взаємодії);

— гуманістична сутність (створення робочих місць, благодійництво і співпраця з громадськістю).

Залежно від змісту діяльності фірми (організації), особливостей її внутрішнього і зовнішнього середовищ у створенні іміджу можуть бути використані й інші чинники та складові.

Імідж будь-якого суб´єкта може бути основним (стабільним) і поточним (змінюється відповідно до вимог часу).

Головною умовою, основою формування іміджу є сутність (суспільне призначення, місія) фірми (організації). Іміджеві властивості нерідко має і зміст діяльності. Наприклад, в українському суспільстві домінувало негативне сприйняття торгово-посередницької діяльності, що поширювалося на підприємства, які займалися нею, навіть якщо ця діяльність була економічно необхідною і суспільно виправданою. Цим навіть користувалися у конкурентній боротьбі, нав´язуючи громадськості хибне уявлення про деякі посередницькі структури. Для ефективної протидії таким намаганням використовували ПР-заходи [3, c. 91-92].

Елементом іміджу є і назва фірми (організації), яка здебільшого містить характеристику організаційно-правової форми, визначення виду діяльності та фірмове найменування. На етапі пошуку назви необхідно враховувати особливості сприйняття її в суспільстві, зокрема те, що з усього потоку інформації людина насамперед виокремлює емоційні компоненти, а потім здійснює їх логічний аналіз. Важливо при цьому перевірити й звучання (написання) назви іншими мовами. Відомо, що свого часу саме з цієї причини змінили назву автомобіля «Жигулі» на «Лада».

Методика творення назви передбачає такі послідовні етапи:

— прийняття рішення про розроблення назви;

— вивчення назв фірм (організацій), що займаються спорідненим видом діяльності;

— пошук і пропозиція бажаних назв;

— обговорення запропонованих назв;

— вибір найвлучнішої назви;

— апробація назви фахівцями (юристами, психологами, лінгвістами);

— вивчення реакції ринку (оточення) на проект назви;

— остаточний аналіз назви і затвердження її, якщо результатом цього аналізу є позитивні оцінки.

За аналогічною методикою розробляють назви товарів, а часом і послуг.

Для іміджу дуже важлива соціальна спрямованість фірми (організації). Тому в процесі його формування враховують не тільки її мету, що, як правило, полягає в досягненні ефективної діяльності, зокрема в одержанні прибутку, а й звертають увагу на її роль у забезпеченні добробуту всього суспільства.

До іміджетвірних чинників належить і турбота про довкілля, що передбачає: встановлення показників безпеки, санітарних умов і їх неухильне дотримання; економію і вторинне використання матеріальних ресурсів; створення товарів з урахуванням екологічних стандартів.

Фірми (організації), які вболівають за свій імідж, видають спеціальні проспекти (рекламні описи об´єкта, процесу, явища), вміщуючи в них матеріали про свою історію, відомості про найпопулярніших клієнтів і партнерів, систему ділових зв´язків, динаміку комерційного розвитку, збутову і сервісну мережу, визнані на ринку (виставках, ярмарках) товари, результати тестів (атестацій) товарів (послуг, проектів тощо) та іншу репрезентативну текстову, ілюстративну (фотографії, статистичні дані, графіки, діаграми) інформацію. Такі проспекти надсилають урядовим органам, редакціям ЗМІ, банкам, страховим компаніям, бібліотекам, навчальним закладам та іншим значущим адресатам[6, c. 104-105].

Список використаної літератури

1. Бебик В. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 440с.

2. Білоус В. Зв'язки з громадськістю (паблік рилейшнз) в економічній діяльності: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2005. — 276с.

3. Зінченко В. В.. Паблік рілейшнз (відносини із громадськістю) Форми, методи, стратегія: навч. посіб.. — К. : МАУП, 2006. — 168с.

4. Мойсеєв В. Паблік рілейшнз: навч. посіб.. — К. : Академвидав, 2007. — 224с.

5. Пасько М. Паблік рилейшнз: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун- т. — Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. — 92с.

6. Пізнюк Л. Паблік рилейшнз: Навч. посіб. для дистанц. навчання / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". — К. : Ун-т "Україна", 2005. — 240с.

7. Почепцов Г. Паблік рилейшнз: Навч.посіб. для студ. вищ. навч. закладів. — К. : Знання, 2000. — 506с.