ReferatsS

Все для студентов и самообразования

Розробка  сценарію відкритого загальношкільного уроку «Пам’яті героїв Небесної Сотні присвячуємо!»

Розробка  сценарію відкритого загальношкільного

уроку української звитяги

«Пам’яті героїв Небесної Сотні  присвячуємо!»

Мета: виховувати в учнів глибокі патріотичні почуття, причетність і відповідальність за все, що  відбувається в країні, вдячність тим, хто віддав за неї життя вшановуючи пам’ять героїв Небесної сотні; формувати активну громадянську позицію школярів щодо єдиної, цілісної держави , повагу, толерантність до інших   народів,  розвивати бажання стати гідним громадянином ,віру в краще майбутнє України.

Оформлення: над сценою надпис «Герої не вмирають» стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», «Мамо, не плач я повернусь весною» список прізвищ героїв  з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Запрошені: учасник подій на Майдані Новомлинський А.О., вчителі ,учні всіх класів.

Хід заходу:

( за лаштунками звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Вступне слово педагога-організатора :

Шановні вчителі, учні, запрошені! Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХ століття. Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни –події ,що звершилася на Майдані Гідності.

Слово для виступу надається учаснику подій на Майдані, вчителю фізкультури Новомлинському А.О.

Учень 1     Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю.

 

Учень 2    Українцю, поглянь, там побили жінок!

Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

 

Учень 3                          Так чинили лиш варвари , злісні  хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!»

Ансамбль виконує пісню Н.Май «Небесна сотня»

Ведучий :

І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

 Ведучий :

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Серед загиблих були і зовсім молоді  юнаки , майже ваші ровесники , їх назвали небесними ангелами . Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 

(перегляд відео «Десяток Небесних Ангелів»)

 

Чи знає мама, чи знає тато,
Що син нівечить і б’є людей,
Що він криваву несе зарплату, —
Вона на гірких сльозах дітей.
У листопаді під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато

І, наче, нелюд їх повбивав.
А вдома мати, а вдома мати
Чекає сина, бо він — герой.
Від зла він має всіх захищати,
Не знає мати, що син лл’є кров.

 

Учень 4

Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 5
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо-
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що  я,  сумую…

 

Педагог-організатор виконує вірш «Жінко ,чого Ви плачете?…»
Жінко ,чого ви плачете?
Ваш син – Герой…
Ви що – не бачите…
Ще цей хлопчина. І он той…

Героєм був мені завжди…
з тих пір, коли почав іти…
з тих пір, коли сказав він «мама»…
я так раділа…так ридала…
Від щастя сльози проливала…
так, ніби знала…ніби відчувала…
я так його тримала…так оберігала…
та все ж пішов…за іншу битись маму…
мені ж залишив вічну рану…

А я дзвонила, кажу: «Сину,
іди додому, бо там гинуть…»
А він: «Неправда…тут все мирно…»
Мені від того було дивно…
І я його чекала…так чекала…
він вернеться…я вірила…я знала…
І він приїхав не колись…а нині…
виходжу я…дивлюсь…
моє дитя у домовині…
«Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш… Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі…вставай…ти хочеш так лежати?
Втомився, певно…вирішив поспати…
Боже…я тебе укрию…ти ж такий холодний…
живіт запав…напевно, ще й голодний…
ходи, я вже на стіл накрила…
Ходи, тебе чекає вся родина»…
А люди кажуть, що здуріла…
що мертву так трясу дитину…
Та що ті люди…що вони там знають…
Мій син – Герой…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…

 

Учень 6

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.
Ансамбль дівчат виконує пісню «Там біля тополі калина..»

 

Учень 7
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
Учень 8

Мамо, я живий, лиш закриті очі….
І серце не б`ється, не вирує кров…
Ти тільки не плач, знай — всі дні і ночі
Я буду поруч — в грудях, де живе любов!
Учень 9
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Учень 10
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
Ведучий 2 Ще довго-довго ,з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Учениця виконує вірш «Вони боролися за нас»

Вони боролися за нас

Вони боролися за нас,

Не тільки ветерани,

Щоб був в країні нашій лад

Стояли на майдані.

Їх всіх і били й катували,

Й погрозами лякали.

Та цього владі було мало-

Найкращих повбивали.

Їх пам’ятники квітами покриті,

Про них всі завжди будуть пам’ятати.

Вони для нас добро зробили,

За що їм довелося помирати.

Ці люди всі були найсміливіші —

Вони стояли за своє аж до кінця.

Їх родичі були найщасливіші,

Поки до них не прислано було гінця

З жахливою новиною страшною.

Тож пам’ятаймо цих людей ми,

Бо за нас з тобою

Вони безстрашно полягли грудьми.

 

Ведучий :  Вгорі прекрасні зорі, що палають…
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

 

                                                                             

Ведучий : Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведучий : Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Учень 11

У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви — її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами — ненька Україна!
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: «Іди, дитино,
За щастя України, бо вона — єдина».
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 12
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 13
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде «Слава Україні!»  над ланами.
Ведучий 2 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий : Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Педагог- організатор :Сьогодні Україна переживає тяжкі випробування. Здригається українська земля на сході країни від гарматних пострілів, кулеметних черг, розривів мін. Знову гинуть на злеті молоді і сильні, вірні сини України… Як боляче стискається серце від того, що наша ненька-Україна знову у вогні і стражданні…

І кожен з нас бажає одного: щоб над нашою рідною Україною було мирне небо. Таке безмежне і високе! І щоб кожен міг здійснити свій злет у вільній, щасливій, квітучій країні – Україні, яку щиро любимо і якою безмежно пишаємося! Пропоную урок української звитяги завершити виконанням Гімну України.

(Виконується Гімн України)