Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Поняття «операції» та «виробництво», їх взаємозв’язок та розбіжність

Кожна організація являє собою досить складну техніко-економічну і соціальну систему, що відображає її індивідуальність і специфіку. Однак існують загальні риси, підходи й економічні категорії, єдині для всіх підприємств і організацій, до яких відноситься і менеджмент.

Жодна економічна дисципліна не може похвалитися такою гамою кольорів і фарб, як менеджмент. Особливо це характерно для виробничого менеджменту. Тут спостерігається така маса і взаємопереплетення десятків, сотень проблем і питань, які дуже тісно пов’язані між собою, що часом важко навіть фахівцю в усьому розібратися. Мабуть, це тому, що немає і не може бути єдиного і чіткого викладу даного курсу як навчальної дисципліни.

Розгляд тих чи інших питань залежить від багатьох факторів, насамперед від функціональних обов’язків виробничого менеджера, коло яких дуже широке. Зрозуміло, що обов’язки виробничого менеджера в невеликій фірмі і великій компанії можуть бути зовсім не схожими. Вони будуть диктуватися галузевою приналежністю фірм, залежатимуть від напряму діяльності підприємств, їх спеціалізації, організаційної культури, структури й іміджу фірми.

Прийнято вважати, що операційний менеджмент пов’язаний головним чином з виробничою діяльністю чи фізичними змінами стану продукції. Тому найчастіше його визначають так: Операційний менеджмент це діяльність з управління процесом придбання мате/палів, їхнього перетворення в готову продукцію і постачанням цієї продукції покупцеві.

На думку багатьох фахівців, це визначення занадто узагальнене. Воно містить у собі функцію закупівлі, функцію виробництва і функцію фізичного розподілу. До того ж, дане визначення відносно обмежене, оскільки не допускає яких-небудь дій, не пов’язаних з матеріальним виробництвом.

Відомо, що всяка корисна діяльність пов’язана з переробленням. Наприклад, переробленням інформації на фондовій біржі, у видавничій справі чи в сфері реклами. При наданні послуг у процес перероблення залучаються навіть споживачі (готель, перукарня, туризм і т.п.). Операції з перероблення існують і в структурних (функціональних) підрозділах виробничого підприємства, наприклад, у плановому відділі, службі маркетингу, кадрів і т.д. Точніше визначення поняття, на думку Ліс Гелловея, може бути в таким: «Операційний менеджмент — це всі види діяльності, пов’язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців». Операційний менеджмент, на його думку, полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. При цьому підкреслюється, що ступінь участі фізичних товарів у цих операціях не важливий. Теорія однаково застосовна як для лікарняної палати чи страхового агентства, так і для заводського цеху чи фабрики.

Група американських авторів дають таке визначення: «Операційний менеджмент   (Operations   Management) — це діяльність, пов’язана з розробленням, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляється основна продукція чи послуги компанії». У популярній книзі «Основи менеджменту» говориться, що терміни операції і виробництво взаємозамінні. «Однак під виробництвом в основному розуміється випуск товарів і перероблення сировини. Термін «операції» ширший, він включає не тільки виробництво товарів, а й надання  послуг». І там же: «Операційна  функція містить у собі ті дії, внаслідок яких виробляються товари і послуги, що постачаються в зовнішнє середовище. Функцію операцій мають усі організації, інакше вони просто не можуть існувати».

Операція — це мінімальна економічно — обґрунтована частина процесу виробництва, виконувана під одним або кількома спільно робочою предметами виробництва на одному робочому місці.

Виробничий процес являє собою сукупність, взаємопов’язаних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці і знарядь праці з метою створення споживчих вартостей — корисних предметів праці, необхідних для виробничого або особистого споживання. У процесі виробництва робочі впливають на предмети праці за допомогою знарядь праці і створюють нові готові продукти.

Виробничий процес — це перш за все трудовий процес, оскільки ресурси, що використовуються людиною його вході, як інформація, так і матеріальні засоби виробництва, є продуктом попередніх процесів праці. Розрізняють основні, допоміжні і обслуговуючі виробничі процеси

Основні виробничі процеси — це та частина процесів, в ході яких відбувається безпосереднє зміна форм, розмірів, властивостей, внутрішньої структури предметів праці і перетворення їх на готову продукцію.

До допоміжних виробничих процесів відносяться такі процеси, результати яких використовуються або безпосередньо в основних процесах, або для забезпечення їх безперебійного та ефективного здійснення. Прикладами таких процесів є виготовлення інструментів, пристосувань, запасних частин для ремонту обладнання, виробництво на підприємстві всіх видів енергії (електричної енергії стисненого повітря, азоту і т.д.).

Обслуговуючі виробничі процеси — це процеси праці з надання послуг, необхідних для здійснення основних і допоміжних виробничих процесів. Наприклад, транспортування матеріальних цінностей, складські операції всіх видів, технічний контроль якості продукції та ін.

Первинною ланкою виробничого процесу є виробнича операція.

Відмітною наказом, визначальним виробничу операцію, є сталість простих моментів праці: робочої сили, засобів праці та предметів праці. До тих пір, поки приємним робочими знаряддя праці і оброблюваний предмет праці залишаються постійними, є одна виробнича операція; як тільки хоча б один із цих факторів змінився — робочий змінив знаряддя праці або направив його на новий предмет праці-виникає нова виробнича операція.

Отже, виробнича операція-це частина виробничого процесу, що складається з таких дій робітника, які виконуються на одному робочому місці за допомогою одних і тих же засобів праці і спрямовані на один і той самий предмет праці.

На одному й тому ж робочому місці робочим або групою робітників може виконуватися кілька операцій, які й становлять частковий процес праці.

Найбільш важливу роль у виробничому процесі відіграють технологічні операції, результатом яких є створення готового продукту. Допоміжні операції необхідні, але, не вносячи жодних змін в предмет праці, вони збільшують тривалість виробничого циклу, підвищують трудомісткість і собівартість продукції. Тому одним з основних завдань аналізу структури виробничого процесу є вишукування способів зменшення цих операцій.

У групі допоміжних операцій найбільш численною частиною є переміщуються. Зменшення кількості цих операцій та їх тривалості є важливим завданням організації виробничого процесу. Основними напрямками раціональної організації переміщень є усунення зайвих операцій і суміщення в часі і просторі виконання цих операцій з іншими (контроль і зважування продукції при її переміщенні по транспортеру, охолодження напівфабрикатів та готових виробів при переміщенні їх).

За способом виконання виробничі операції поділяються на три види:

  • машинні, здійснюються машинами під наглядом робітників;
  • ручні , що виконуються робітниками без застосування машин;
  • машинно-ручні , які виробляються машинами за безпосередньої участі робітників.

Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає:

— організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;

— організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв’язку речовинних та особистісних чинників виробництва;

— організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;

— організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);

— організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;

— організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;

— організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;

— організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;

— організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування.

Список використаної літератури

  1. Афанасьєв М. Організація виробництва: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050107 усіх форм навчання / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2003. — 168с.
  2. Гевко І. Операційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К. : Кондор, 2005. — 228с.
  3. Гриньова В. Організація виробництва: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. — 552с.
  4. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика. — СПб.: Питер, 2000. — 320 с.
  5. Омельяненко Т. Операційний менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003. — 236с.