Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Особливі вимоги щодо здійснення посередницької діяльності в Україні

На сьогодні можна з упевненістю зазначити, що з кожним роком зростає необхідність у страхуванні — як інституту реального захисту майнових та соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількості страхових відшкодувань і підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу послуг тощо. Назріла необхідність створення посередницького ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

Посередницька діяльність на страховому ринку є різновидом страхової діяльності, а остання, у свою чергу, — це врегульована нормами права господарська діяльність страхової організації, як правило, з метою отримання прибутку, яка здійснюється на підставі обов´язкової реєстрації, проведеної уповноваженим державним органом з питань нагляду за страховою діяльністю (для страхових (перестрахових) брокерів) або без такої (для страхових агентів).

Предметом страхової діяльності є страхова послуга та/або страховий продукт. В економічній та юридичній літературі широко використовуються обидва ці терміни як рівнозначні, часто замінюють один одного. А це, як зазначає М. Александрова, призводить до таких негативних моментів: 1) коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоча страхування як економіко-правова категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів; 2) за допомогою страхування реалізується страховий захист, не тільки мобілізований у страховому фонді, а й в інших фондах страховика. Тому пропонується, як більш коректне, використання терміна «страховий продукт» при вказівці конкретного виду страхування. А термін «страхова послуга», як зазначається, є дещо ширшим, містить значний спектр інших операцій, пов´язаних зі страхуванням, таких як: результати роботи професійних оцінювачів страхового ринку та страхового збитку, інформацію про ймовірність настання страхового випадку та масштабність імовірних ризиків та збитків тощо. Хоча існують й інші підходи щодо визначення зазначених термінів, що фактично їх ототожнюють.

На нашу думку, страхова послуга є специфічним товаром, що пропонується до реалізації на страховому ринку. Як і будь-який інший товар, вона має споживчу і мінову вартість. Споживчою вартістю страхової послуги є забезпечення страхового захисту (страхового покриття). Мінова вартість — це ціна страхової послуги, яка виражається у страховому тарифі, а потім — у страховому внеску. Купівля-продаж страхової послуги оформлюється договором страхування. Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, становить асортимент страхового ринку.

Слід відзначити, що в сучасній ринковій економіці саме страхові брокери відіграють дуже важливу роль: надаючи посередницькі послуги, вони діють як своєрідні інжирінгові агенти, відтворюючи конкуренцію між страховими компаніями, одночасно стимулюють розвиток самого страхового ринку.

На страховому ринку України страхові посередники існують з кінця 80-х років ХХ ст. Тоді в ролі страхових посередників були тільки страхові агенти: фізичні особи, які працювали на умовах трудової угоди чи контракту, а також юридичні особи, для яких страхове посередництво не було виключним видом діяльності (залізничні каси, туристичні фірми, Ощадбанк тощо).

Страхові брокери з’явилися на страховому ринку України в середині 90-х рр. ХХ ст., вони працювали в інтересах страховиків, забезпечуючи їм перестрахування як на українському, так і на зарубіжних перестрахувальних ринках. Основу фахівців страхових брокерських фірм склали колишні працівники страхових компаній середньої і вищої ланок. Згодом брокери підґрунтям своєї діяльності роблять захист інтересів страхувальників на страховому ринку.

Страховий посередник діє на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати:

  • персонал страхових компаній;
  • агенти;
  • брокери;
  • банки;
  • туристичні агентства;
  • відділення зв’язку, агентства нерухомості тощо.

Страховим посередникам в Україні заборонено працювати на користь іноземних страховиків, іноземним страховим посередникам дозволяється працювати на українському страховому ринку через представництво, яке є платником податку, або через створене ними дочірнє підприємство.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому збігається, але кожний з цих посередників має власну специфіку.

Брокерами можуть бути:

  • юридичні особи,   суб’єкти   підприємницької   діяльності,   офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;
  • громадяни-підприємці, офіційно   зареєстровані   в   державному  реєстрі страхових брокерів України;
  • представництва іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

Страхові та перестрахові брокери повинні мати банківську гарантію на компенсацію витрат третіх осіб, понесених внаслідок неналежного виконання професійної діяльності брокера, або договір страхування професійної відповідальності. Для фізичних осіб-брокерів сума страхового договору або банківської гарантії повинна скласти 100 тисяч євро на всі договори страхування (не менше 10 тисяч євро за кожним страховим випадком), для юридичних осіб — 1,5 млн євро (1 млн євро). Для повноцінного виконання своїх зобов’язань страхової посередник повинен буде створити гарантійний фонд. Він буде поповнюватися за рахунок 4% річних премій, але не менше 15 тис. євро. Більше того, з ініціативи регулятора у брокерському договорі серед основних вимог посередник повинен буде вказати, чи є він власником понад 10% страховика, в якому розміщуються ризики, або чи володіє страхова компанія більше 10% капіталу брокера. Посередників зобов’яжуть відкрити окремий рахунок для платежів і виплат, тоді як зараз усі транзакції здійснюються через загальний рахунок для господарської діяльності. Ці зміни були розроблені Держфінпослуг для виконання директиви 2002/92/ЄС. У пояснювальній записці до проекту постанови Кабміну йдеться, що страхові посередники повинні нести відповідальність за неякісні послуги та професійні помилки. Реєстр Держфінпослуг включає 58 страхових брокерів.

Таким чином, страхова діяльність в Україні провадиться за участю страхових посередників. Оскільки страхові послуги здебільшого реалізуються в один із таких способів: 1) прямий продаж; 2) продаж за допомогою страхових посередників, який відбувається через страхових агентів або страхових брокерів.

Отже, страховий посередник — це передусім страховий брокер чи страховий агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій. Саме страхові посередники (страхові агенти та брокери) відіграють ключову роль у механізмі надання страхових послуг у розвинених країнах. Без розвиненого страхового ринку, невід´ємним елементом якого є страхові посередники, неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток держави, безпечне функціонування суб´єктів господарювання. Страхове посередництво, як спосіб реалізації страхового продукту (страхових послуг), є традиційним для страхового бізнесу, а страхові посередники є одними з основних учасників ринку страхування розвинених країн.

Отже, підсумовуючи викладене, зазначимо таке.

Страховий ринок за своєю природою є регульованою системою економіко-правових відносин між страховиками, страхувальниками, застрахованими особами, вигодонабувачами, страховими посередниками та страховими об´єднаннями, які матеріалізуються у страхових, перестрахувальних, посередницьких і супутніх послугах, що підлягають правовому регулюванню. За напрямами стратегічного розвитку страхового ринку нині фактично ігноруються страхові посередники, їм відводиться другорядна роль так званої інфраструктури чи каналів продажу стандартизованих страхових продуктів. Це потребує докорінних змін, насамперед нормативно-правового характеру, наслідком яких для нашої країни буде розвиток ринкового механізму страхового посередництва. Як цілком слушно зазначено у фаховій літературі, недостатнє усвідомлення фінансово-економічних проблем розвитку дистриб´юції (просування на ринку) страхових продуктів та недосконале страхове, валютне, податкове законодавство призводить до того, що роль та місце страхових посередників у системі продажу страхових продуктів (страхових послуг) в Україні використовується не в повному обсязі, тоді як в економічно розвинених країнах світу страхові посередники виконують роль рушійної сили розвитку страхування загалом. В Україні нині фактично не врегульовано на законодавчому рівні діяльність страхових агентів і дуже обмежено роль страхових брокерів. Тобто є недостатньою і такою, що не відповідає сучасним вимогам, законодавча база з урегулювання посередницької діяльності; державою не створено сприятливих умов для кількісного росту і розвитку страхового посередництва як важливого елемента в системі страхових послуг; відсутні законодавчі вимоги щодо реєстрації та сертифікації такої категорії страхових посередників, як страхові агенти (суб´єкти підприємницької діяльності), які, як і страхові брокери, пропонують страхові послуги на страховому ринку України.

Визначальними чинниками реформування ринку посередницьких послуг у сфері страхування є: 1) законодавчі засади, що регламентують функціонування фінансового та страхового ринків України; 2) стратегія інтеграції України до ЄС та Світової організації торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов´язання, що визначають напрями та умови гармонізованого розвитку страхового ринку в Україні; 3) прийнятні для України світові аналоги гармонізованого розвитку страхового посередництва, що сприяють позитивному вирішенню проблем у цій сфері; 4) власний досвід розвитку і функціонування страхового посередництва.

Список використаної літератури

  1. Губарь, Е. Страховой рынок перешел рубеж: иностранные брокеры смогут работать без представительств // Коммерсантъ. — 2008. — 11 апреля. — С. 17.
  2. Махортов, Ю. О. Роль страхових брокерів у розвитку страхового ринку України // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 4(18).-С. 122-129.
  3. Рєзнікова В. Посередництво на страховому ринку України / В. Рєзнікова // Право України. — 2010. — № 4. — С. 275-282