ReferatsS

Тількі тссссс…

Органи виконавчої влади в системі публічного адміністрування

Виконавча влада – це одна з гілок державної влади, основним призначенням якої є організація виконання законів та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною компетенцією органів.

Органи виконавчої влади в Україні — це система центральних і місцевих, одноособових і колегіальних, органів виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції на чолі з Кабінетом Міністрів України, що відповідно до Конституції та законів України забезпечують виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України найважливіших сферах суспільного і державного життя України.

Систему органів виконавчої влади в Україні утворюють:

  • Кабінет Міністрів України, що є вищим органом у системі органів виконавчої влади;
  •  центральні органи виконавчої влади, до яких належать міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади (служби, агентства, інспекції, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом);
  •  місцеві державні адміністрації, що здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі. Крім того, до цього рівня належать органи спеціальної (галузевої та функціональної компетенції), які безпосередньо підпорядковані як центральним органам виконавчої влади, так і відповідним місцевим органам виконавчої влади.

 Сфера здійснення виконавчої влади визначається наступними рисами:

  1.  Не всі напрями реалізації виконавчої влади опосередковуються у вигляді власне державно-управлінської діяльності (державного управління), що підтверджується відсутністю в цих напрямах іманентних рис поняття «державне управління»: крім наведених вище прикладів, під час оцінювання кожного конкретного такого напряму слід виходити з характеру закріплених за органами виконавчої влади функцій і повноважень.
  2. Навіть у тих випадках, коли здійснення виконавчої влади відбувається у формі управлінської діяльності, слід ураховувати, що в демократичній державі функції та повноваження виконавчої влади можуть реалізовуватись не тільки виключно суб’єктами державної влади, а й недержавними суб’єктами. Зокрема, ці функції та повноваження:

— можуть бути делеговані державою органам місцевого самоврядування; — можуть бути делеговані державою деяким іншим недержавним інституціям.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. На це вказують особливості його правового статусу, повноваження його посадових осіб, організація діяльності та відносини з іншими органами, що входять у систему органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України.

Діяльність Кабміну ґрунтується на принципах:

  • верховенства права;
  • законності;
  • поділу державної влади;
  •  безперервності;
  • колегіальності;
  • солідарної відповідальності;
  • відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Уряд приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Він регулярно інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення. Прийняття Кабінетом Міністрів України актів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках, визначених законом, у зв’язку із забезпеченням національної безпеки та оборони України. Всі рішення Уряду підлягають обов’язковому оприлюдненню, крім актів, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Завданнями Кабінету Міністрів України є:

  • забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;
  • вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;
  • забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної,
  • тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
  • розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;
  • забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;
  • забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
  • здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
  • організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
  • спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Центральні органи виконавчої влади – це органи, які безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів України, забезпечують або сприяють формуванню і втіленню в життя державної політики у відповідних сферах управління,     здійснюють      керівництво      дорученими     їм      сферами                і      несуть відповідальність за стан їх розвитку перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України.

До системи центральних органів виконавчої влади входять:

  • міністерства;
  •  державні комітети (державні служби);
  •  центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
  •  системі центральних органів виконавчої влади міністерства посідають провідне місце. Їх керівники – міністри, входять до складу Кабінету Міністрів України і безпосередньо беруть участь у формуванні державної політики в країні. Міністри особисто відповідають за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначених сферах державного управління. Вони здійснюють управління в цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх підпорядкування.

Міністерства є єдиноначальними органами, тобто адміністративно-правовий статус міністерства уособлюється посадою міністра. Водночас міністр доручає здійснення частини своїх повноважень заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов’язків між заступниками. У межах своїх повноважень міністерства видають (у вигляді наказів міністра) загальнообов’язкові нормативно-правові акти.

Розглянемо повноваження одного з центральних органів виконавчої влади.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сферах торгівлі, інтелектуальної власності, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Основними завданнями Мінекономрозвитку України є:

формування та забезпечення реалізації:

  • державної політики економічного і соціального розвитку; — державної цінової політики; — державної політики у сфері торгівлі;
  • державної регіональної політики; — державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю);
  • державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення;
  • політики у сфері державно-приватного партнерства; — державної політики у сфері державного ринкового нагляду;
  • державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг;
  • державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС;
  • єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ;
  • державної політики у сфері співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та з питань залучення міжнародної технічної допомоги;

формування державної політики:

  • у сфері захисту прав споживачів;
  • у сфері статистики, керуючись засадами професійної незалежності та самостійності органів державної статистики в частині розроблення і затвердження нормативно-правових актів у галузі статистики;
  • з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;
  • з питань державного експортного контролю;
  • у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);
  • з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;
  • у сфері державного матеріального резерву;
  • у сфері управління об’єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави;
  • у сфері інтелектуальної власності.

Міністерство має наступну структуру апарату:

  • Департамент макроекономічного прогнозування
  • Департамент стратегічного планування розвитку економіки
  • Департамент економіки соціальної та гуманітарної сфери
  • Департамент регіональної політики
  • Департамент інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства
  • Департамент фінансової політики
  • Департамент розвитку реального сектору економіки
  • Департамент економіки оборони та безпеки
  • Департамент реформування публічної адміністрації
  • Департамент відносин власності
  • Департамент зовнішньоекономічної діяльності
  • Департамент торговельно-економічного співробітництва
  • Департамент торговельно-економічного співробітництва з країнами СНД та Російською Федерацією
  • Департамент співробітництва з СОТ та з питань торговельного захисту
  • Департамент співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та координації міжнародної технічної допомоги
  • Департамент європейської інтеграції
  • Департамент державних закупівель та державного замовлення
  • Департамент державної регуляторної політики та розвитку підприємництва
  • Департамент технічного регулювання
  • Юридичний департамент
  • Департамент розвитку торгівлі
  • Департамент забезпечення роботи Міністра (патронатна служба)
  • Департамент кадрового забезпечення та проходження державної служби
  • Департамент фінансування, бухгалтерського обліку та звітності
  • Департамент інформаційних технологій
  • Адміністративно-господарський департамент
  • Департамент документального забезпечення
  • Департамент промислової політики
  • Управління комунікацій з громадськістю
  • Управління внутрішніх комунікацій
  • Відділ комунікативних заходів та виставково-ярмаркової діяльності
  • Відділ контролю за виконанням доручень органів державної влади
  • Режимно-секретний відділ
  • Відділ з питань організації мобілізаційної роботи, цивільної оборони і пожежної безпеки
  • Відділ внутрішнього аудиту
  • Сектор запобігання та виявлення корупції

Виконавчу    владу     на     місцевому     рівні,     тобто    в    областях, районах, здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також місцеві (територіальні) органи центральних органів виконавчої влади.

Міністерства, державні комітети та деякі інші центральні органи мають у своєму підпорядкуванні управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, хоча є і деякі самостійні місцеві органи, що не входять до складу місцевих державних адміністрацій (наприклад, територіальні органи Міністерства юстиції тощо).

Місцеві державні адміністрації є єдиноначальними органами виконавчої влади загальної компетенції. Їх очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації є органами виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, які виконують повноваження державної влади, делеговані їм виконавчі функції відповідних рад через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи й діють під керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Основними завданнями місцевих державних адміністрацій є:

  • виконання Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших актів виконавчої влади вищого рівня;
  •  забезпечення законності й правопорядку, додержання прав і свобод громадян;
  •  виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку;
  •  підготовка та виконання відповідних бюджетів і програм;
  •  взаємодія з органами місцевого самоврядування;
  •  реалізація інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами місцевих повноважень.

 До повноважень місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань:

  •  забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
  • соціально-економічного розвитку відповідних територій;
  • бюджету, фінансів та обліку;
  • управління майном, приватизації та підприємництва;
  • промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв’язку;
  • науки, освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, сім’ї, жінок, молоді та неповнолітніх;
  • використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;
  • зовнішньоекономічної діяльності;
  • оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;
  • соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.