Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Еволюція концепції логістики. Науково-методологічна база логістики

Вступ

Логістика — досить нове для нас поняття: бібліотеки ще не виокремлюють її як самостійний науковий напрям, на підприємствах про неї, схоже, нічого невідомо, а вітчизняних літературних джерел на тему логістики, на відміну від закордонних, дуже мало. Закордонні автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійність, у тому числі стосовно маркетингу. У нашій країні поки що логістика не розглядається як автономна, самостійна наука.

1. Еволюція концепції логістики. Науково-методологічна база логістики

Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких принципах. 1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

  1. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним потоком. Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв’язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів. Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху, між цехами і, нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення. Очевидно, функції, пов’язані з формуванням матеріального потоку промислового підприємства, технологічно зв’язані, а витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно позначитись на функціонуванні виробничо-диспетчерського відділу, спричинити перебої в його роботі, а отже, дезорганізувати діяльність служби збуту. Оптимізація функціонування виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одними видами продукції та нестачі інших. Зниження витрат на транспортування за рахунок зменшення швидкості та надійності постачання або відмови від спеціального коштовного пакування, може дорого коштувати для підприємства і, зокрема, спричинити зростання витрат на зберігання запасів. Чим більший розмір партії деталей, котрі запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування, проте витрати на зберігання продукції незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, із зменшенням розміру партії витрати на зберігання знижуються, а на переналагодження устаткування — зростають. Від розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю залежать транспортні витрати.

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху товарів від постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну інформацію. У міру розвитку й поширення логістичних систем на підприємствах і фірмах дедалі більшою відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми.

Формування інформаційної системи — складний і багатоплановий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп’ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому. Нові завдання, що ставляться перед організаторами та керівниками виробництв щодо впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп’ютерної мережі виробництва. Про можливості такої мережі свідчать досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів ІВМ. Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми ІВМ в Німеччині об’єднані для інформаційного забезпечення через комп’ютерну мережу, що є основою комунікаційної системи PR OFS. Ця система дає змогу кожному, хто підключився до неї, зв’язатися з будь-яким підрозділом фірми. Сьогодні в цю систему об’єднані більш ніж 26 з 30 тис. робітників німецького філіалу ІВМ. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми. Крім того, ця мережа є інтегральною основою для іншої перспективної мережі, що об’єднує понад 300 тис. працівників ІВМ у Західній Європі.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об’єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб’єктові загального виробничого процесу зв’язатися з будь-яким його іншим суб’єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості для організації необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку систему, основна функція якої — одержання, обробка та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями. На думку авторитетних спеціалістів деяких західних компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Проте, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва, збуту та розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи.

Основними положеннями комерційної логістики є:

  1. Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку у межах як підприємства, так і його підрозділів. Однак максимальний ефект можливий тільки при оптимізації або сукупного матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки матеріального ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.
  2. Відмова від випуску універсального технологічного та підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок використання обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи, можлива лише у разі випуску і масового використання широкої номенклатури різних засобів виробництва. Тобто застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками можливе лише за високого рівня науково-технічного розвитку.
  3. Гуманізація технологічних процесів, забезпечення сучасних умов праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал, який відповідально виконує свої функції. Логістичний підхід зміцнює суспільне значення діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює об’єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з більш високим потенціалом праці. При цьому адекватно мають вдосконалюватись умови праці.
  4. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача. Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку витрат виробництва та обігу дає змогу виокремити витрати на логістику. Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального варіанта логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.
  5. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості різко підвищити якість продукції об’єктивно обмежені. Тому збільшується кількість підприємств, які вдаються до логістичного сервісу як до засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників однакового товару однієї якості, переваги матиме той з них, котрий в процесі постачання зможе забезпечити вищий рівень сервісу.
  6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять через логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого становища на ринку.

2.Логістична концепція “Бережливе виробництво”

Концепція управління, виходячи з тлумачення концепції – це система поглядів, що відображають певний спосіб бачення, розуміння, тлумачення спрямованості управління, його орієнтирів та цілей. На сьогодні створено та застосовується на практиці багато концепцій управління, вибір яких має здійснювати підприємство. Серед концепцій управління слід звернути увагу на концепцію постійного удосконалення, яка прийшла з японського менеджменту. Основним завданням концепції постійного удосконалення є підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок зменшення витрат і збільшення якості всіх процесів, що відбуваються на підприємстві, що веде до поліпшення якості вироблюваної продукції цього підприємства. Ця концепція дає змогу впроваджувати в практику тезу М. Портера про конкурентоспроможність якості, яка базується на поєднанні цінової та нецінової конкурентоспроможності.

Зрозуміло, що у тому вигляді, як концепція постійного удосконалення застосовується на японських підприємствах, на українських підприємствах її застосовувати неможливо – є значна різниця менталітету працівників, принципово різною є інституційна пам’ять, зокрема, ставлення працівників до роботи тощо.

Але окремі підсистеми цієї складної за складом концепції можна застосовувати і на українських підприємствах. До таких підсистем належить система «Бережливе виробництво» (Lean Production). По відношенню до виробництва Lean Production означає «виробництво, що очищене від всього зайвого» або «Бережливе виробництво». Звертання уваги саме до цієї підсистеми концепції постійного удосконалення зумовлено високою є затратністю виробництва на українських підприємствах. Затратами і забезпеченням їх відповідності обсягу та організаційно-технічним умовам виробництва, а також вимогам ринку слід займатися системно, постійно і цілеспрямовано. Система «Бережливе виробництво» є саме тим інструментом, з використанням якого можна значно зменшити витрати і суттєво скоротити втрати на українських підприємствах.

Впровадити систему «Бережливе виробництво» можна завдяки значному скороченню або навіть видаленню всіх процесів, що не приносять цінності. До таких належать процеси транспортування, зберігання, очікування, контролю, а також дефекти, зайві рухи, переміщення та інші [3]. Усунення цих процесів з виробництва є достатньо складною справою. Але якщо добитися зменшення частки цих процесів в організації виробництва, можна значно зменшити витрати на виробництво і тим самим – собівартість вироблюваної продукції без втрати її якості.

Система «Бережливе виробництво» передбачає значну увагу до нормування витрати ресурсів, планування їх використання, а також матеріального стимулювання працівників. Не можна говорити про відсутність цих складових на українських підприємствах, але щодо їх застосування у системі «Бережливе виробництво» потрібні відповідні зміни.

Система «Бережливе виробництво» спроможна принести підприємству значний ефект у вигляді значного скорочення затрат. Але очікувати на такий ефект можна лише тоді, коли на підприємстві підготовлені у комплексі всі необхідні умови, за яких можна систему «Бережливе виробництво» використовувати постійно та безперервно.

Перш за все, потрібно визначити складові системи «Бережливе виробництво» у тому вигляді, як це є придатним до машинобудівних підприємств, а вже виходячи з їх складу – послідовність необхідних дій.

Основною складовою системи «Бережливе виробництво» слід визнати сукупність процесів, що відбуваються на підприємстві. Вибір як основного саме процесного підходу зумовлено тим, що будь-який процес, що відбувається, постійно супроводжується свого роду допоміжним процесом – процесом формування затрат. Затрати на підприємстві не формуються самі по собі; їх формування обов’язково супроводжує певний процес. Звичайно, не можна відкидати у формуванні затрат і системний та функціональний підходи. У такому випадку слід виходити з того, що формування затрат супроводжує функціонування того чи іншого елемента системи або реалізацію тієї чи іншої функції підприємства. Але перевага віддана процесному підходу тому, що у його межах вже склалося поняття процесу (бізнес-процесу), виконано їх систематизацію, закладено основу вивчення формування процесів, тоді як при використанні системного підходу необхідно закласти теоретичне підґрунтя функціонування елементів системи підприємства та її підсистем, а при використанні функціонального підходу те ж саме виконати щодо функцій підприємства та його складових. Тобто надання переваги процесному підходу зумовлено наявністю відповідного підґрунтя – відповідних розробок.

Отже, матеріальне заохочення у системі «Бережливе виробництво» ефективне лише при дотриманні таких посилок: навички, знання та вміння робітників дійсно впливають на зменшення затрат; кінцеві  результати роботи знаходяться під контролем тих працівників, яким пропонуються відповідні премії. Якщо такого немає, результати не контролюються  працівниками, результати не залежать від їх зусиль, то ніякі премії не спроможні дати і не дадуть позитивного результату. Так, якщо робітникам виробничих бригад своєчасно не надані матеріали або напівфабрикати з інших виробничих підрозділів або їх якість не відповідає умовам технологічного процесу, то вимагати від цих робітників якісно оброблених або зібраних виробів немає сенсу, навіть за умов обіцяної високої премії вони цього зробити не в змозі.

Крім ефекту мотивації система матеріального стимулювання має ще так званий інформаційний ефект, вона повинна надавати працівникам інформацію про цілі та пріоритети діяльності підприємства. У випадку переходу на систему «Бережливе виробництво» система матеріального стимулювання має орієнтувати працівників підприємства на зменшення витрат або на певний їх рівень. Але при цьому мають бути усунені суперечності, що можуть виникати: затрати мають зменшуватися без втрати якості продукції та процесів, що відбуваються. Система матеріального стимулювання має сигналізувати про істинні наміри керівництва підприємства впровадити систему «Бережливе виробництво». Чітко сформульовані завдання щодо пріоритетів діяльності мають величезне стимулююче значення.

І нарешті позитивний вплив матеріальних стимулів при впровадженні та подальшому використанні системи «Бережливе виробництво» складається в тому, що до цих процесів залучаться потрібні працівники і відсіваються непридатні. Ефект відбору працівників є не менш важливим для впровадження системи «Бережливе виробництво», ніж ефект мотивації.

Кожен з трьох приведених ефектів має місце при впровадженні системи «Бережливе виробництво», кожен з них має побічні негативні наслідки для ефективності праці тих працівників, кого планується мотивувати, інформувати та залучати. Це означає, що пропаганда матеріального стимулювання як єдиного засобу переходу на систему «Бережливе виробництво» має виконувати лише своє призначення і не більше того. Неадекватні моделі оплати праці мають руйнівний вплив на ефективність діяльності ще й тому, що люди розцінюють оплату своє праці не просто як її ціну, як винагороду на витрачену працю, але й як оцінку їх цінності – статусу та корисності – для підприємства, як свідоцтво справедливого ставлення до себе. І статус, і справедливе ставлення значать для людей дуже багато. Тому помилкові сигнали в такій чутливій сфері примушують людей утримуватися від реалізації ідей, надання інформації у спільне використання, можуть призвести до плинності кадрів. І тому від того, наскільки матеріальне стимулювання відповідає особливостям та завданням системи «Бережливе виробництво», залежить успішність переходу на неї.

Висновки

На наш погляд, логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту. Як самостійна наука, що вивчається у вузах, і як галузь досліджень та наукових розробок теорія логістики виокремлена закордонними вченими. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика набуде розвитку не тільки яке модне слово, а і як ефективний науково-практичний напрям.

Основне завдання логістики — досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів (наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв’язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами. Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків і контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування.

Список використаної літератури

  1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец./ Олена Глогусь,; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп.. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.
  2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник/ Альбіна Кальченко,; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.
  3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник/ Альбіна Георгіївна Кальченко,. — К.: Знання, 1999. — 133 с.
  4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник/ Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька,. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.
  5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
  6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник/ Михайло Окландер, Олександр Хромов,; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.
  7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник/ Юлія Пономарьова,; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі . — 2-ге вид., перероб. та доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.