Орієнтація України на вступ до ЄС, приєднання до Болонського процесу, членство в СОТ, визнання її як країни з ринковою економікою – все це потребує адаптації більшості сегментів життєдіяльності суспільства, у т.ч. і зміну професійної структури зайнятості населення. Ця проблема набирає особливої актуальності в умовах структурної та трансформаційної реформи вітчизняної економіки. Світова економічна криза показала, що ризик безробіття безпосередньо пов’язаний із рівнем кваліфікації працівника. Певною мірою така тенденція стосується й України. Так, за офіційними даними Державної служби зайнятості у 2019 р. “лідерами” в абсолютному вимірі серед безробітних громадян у професійному розрізі в першій сотні були саме професії низькокваліфікованої праці – “підсобний робітник” і “робітник на низькокваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві” (див. Таблицю 1).

Таблиця 1

Перелік 100 професій (професійних назв робіт, посад), за якими була найбільша чисельність безробітних за даними Державної служби зайнятості України за станом на кінець 2019 року

Слід також зазначити, що представники професій із низьким кваліфікаційним рівнем (крім таких як “Двірник”, “Робітник з благоустрою”, “Сторож”, “Комірник” тощо) складають майже третину наведеного вище переліку. Поряд з цим, менш як 10,0 % становлять професії вузькоспеціалізованого спрямування: “Виноградар”, “Оператор котельні”, “Оператор заправних станцій” тощо. У той же час такі “наскрізні” професії як “Бухгалтер”, “Експедитор”, “Секретар”, “Адміністратор” також виявилися врай надлишковими на сьогоднішньому ринку праці. Цікавим є також той факт, що високий ризик втрати роботи відчувають і високо- та середньокваліфіковані робітники, на брак яких постійно скаржаться роботодавці. Так, наприклад, на кінець 2009 року шукали роботу “Електрозварники ручного зварювання” (1702 особи), “Електрогазозварники” (4528 осіб), “Електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування” (2046 осіб), “Верстатники деревообробних верстатів” (1340 осіб) тощо. Зауважимо, що кваліфіковані робітники та службовці “синьокомірцевих” професій широко представлені у переліку 100 професійних назв робіт (посад), на які був найвищий попит на ринку праці країни (див. Таблицю 2).

Таблиця 2

Перелік 100 професійних назв робіт (посад), на які був найвищий попит з боку роботодавців (за даними Державної служби зайнятості України за станом на кінець 2019 року)

Як видно з Таблиці 2, дефіцитними в Україні стають не тільки професії кваліфікованих робітників, а й “білокомірцеві” професії – керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і навіть низка професій некваліфікованої праці. Таким чином, поширена в суспільстві теза щодо першочергової випитаності кваліфікованих робітників у реальності не працює виключно тільки для цієї професійної групи. На нашу думку, не може бути однозначної відповіді, враховуючи стан вітчизняного ринку праці.

Сучасний ринок праці України функціонує в умовах регіональної розбалансованості концентрації промислового виробництва та робочої сили, що деформує пропозицію та попит на робочу силу. Наразі розподіл трудових ресурсів, за результатами дослідження науковців ДУ НДІ соціально-трудових відносин, характеризується концентрацією попиту та пропозиції на сході країни. Чисельність населення, зайнятого в економіці, складає в східних областях понад третину від загальної кількості зайнятого населення країни. Суттєвий міграційний приріст має тільки м.Київ, а відплив працездатного населення характерний для всіх регіонів за винятком АР Крим, Івано-Франківської, Черкаської, Чернівецької та Київської областей. Дезінтеграційні процеси обумовлюють збереження осередків тривалого безробіття в західних регіонах країни (Житомирська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська області), у той час, як в інших регіонах не вистачає робочої сили для окремих професійно-галузевих сегментів регіональних ринків праці.

Ще однією невирішеною проблемою виступають структурні диспропорції попиту та пропозиції на ринку праці. Модернізація виробництва, розширення застосування та розвиток нових наукомістких технологій ведуть до змін професійно-кваліфікаційної структури попиту та пропозиції на ринку праці та підвищення вимог до якості робочої сили. Сучасний стан ринку праці також характеризується високою нестачею кваліфікованих кадрів за окремими професіями та фахами. Однією з причин є неспівпадіння структури професійної освіти з потребами ринку праці за кваліфікаційним рівнем і професійною структурою. Зауважимо, що не ліквідованою залишається розбалансованість існуючих характеристик робочої сили та робочих місць, що пов’язано з відсутністю їх планування, недосконалістю інвестиційної політики, збереженням високої питомої ваги непрестижної фізичної малокваліфікованої праці, тяжких і шкідливих умов праці. Найбільш дефіцитними на сьогодні є окремі професії, за якими відсутня спеціальна базова освіта. Крім того, в Україні системи професійних, та особливо освітніх стандартів, за своєю суттю не відповідають потребі дня; у країні відсутні інституції, які б розроблювали та ефективно супроводжували систему кваліфікацій нового типу. Ситуація ускладнюється ще й тим, що об’єднання роботодавців фактично не беруть участь у формуванні професійно-кваліфікаційної сфери нового типу, тобто в країні практично відсутній реальний, взаємовигідний зв’язок і співпраця між освітнім середовищем і ринком праці.

Питання оптимізації професійно-освітньої структури, напрямів та обсягів підготовки фахівців усіх видів суспільної діяльності було, є і мабуть ще довго буде нагальним та актуальним для будь-якої держави. Це пояснюється багатьма чинниками, серед яких, і помилки у виборі молодими людьми та їх батьками кон’юнктурних, “модних” професій іа фахів, за якими низький попит серед роботодавців, і слабкий рівень профорієнтаційної роботи із школярами, і відрив кадрових інтересів роботодавців від проблем і процесів, що відбуваються у сфері освіти, і часовий розрив у попиті професії з початку до закінчення навчання студентами тощо.

Якщо ми звернемося до досвіду найбільш розвинутих країн світу, насамперед США, то побачимо, що випитаність і престижність тієї чи іншої професії знаходяться у безпосередньому зв’язку із розміром винагороди, яку отримує за виконання своєї роботи працівник. Так, Стандартна класифікація професій (SOC), яку було створено в США у відповідь на постійно зростаючу необхідність розбудови універсальної системи професійної класифікації, охоплює всі професії та заняття, за виконання яких виплачується відповідна винагорода в тій або іншій формі, а вона сама відображає наявну професійну структуру, що склалася на цей момент у Сполучених Штатах. Саме професії Класифікатору SOC фігурують у результатах досліджень щодо перспектив розвитку професійного середовища у США. Нещодавно Американський журнал Money Magazine склав перелік найприбутковіших професій найближчого десятиріччя. Дослідження проводилося на основі даних національного статистичного бюро. Фахівці з’ясували, які професії користуватимуться популярністю протягом наступних десяти років. У список увійшли лише професії із середньою заробітною платою вище 50 тис. дол. на рік, та які не передбачають ризиків для здоров’я та життя працівників (див. Таблицю 3).

Таблиця 3. Перелік найпрестижніших професій США на найближчі 10 років

Дані Таблиці 3 красномовно свідчать про те, що оцінка праці на теренах світової економіки напряму пов’язана із рівнем кваліфікації та ступенем відповідальності, які висуваються до відповідної професії (посади). Найбільш високооплачуваними професіями на міжнародному ринку праці на сьогодні є професії практикуючих професіоналів – медиків. Таким чином, на нашу думку, у дальній перспективі (10-15 рр.) перелік найбільш випитаних професій вітчизняного ринку праці має зазнати суттєвих змін за рахунок домінуючого представництва професій професіоналів, зокрема сфери охорони здоров’я, освіти, науки та інноваційної діяльності.

Досить великий обсяг проведеної Інститутом роботи щодо вивчення перевиробництва кадрів, попиту та пропозиції робочої сили в професійному, галузевому та регіональному розрізах, зарубіжного досвіду щодо рейтингування, планування та прогнозування професійної структури кадрів, розроблення окремих вітчизняних професійних стандартів, супроводження (внесення змін і доповнень, продукування підходів щодо запровадження нових професій) Національного класифікатора України ДК 003 “Класифікатор професій” (далі – КП), вивчення думки роботодавців, випускників шкіл, студентів, їх батьків щодо професійної мотивації та мобільності тощо – все це дозволяє запропонувати власну версію першої сотні перспективних (з позиції попиту, оплати праці, престижності, можливості працевлаштування за межами країни, наявності в Україні відповідних навчальних закладів) професій (професійних назв робіт, посад) на середню (найближчі 5 років) перспективу. Слід зазначити, що ТОП-100 перспективних професій не є рейтинговим переліком, тобто останні розміщуються в абетковому порядку.

Відзначимо декілька умов, які враховано розробниками під час формування ТОП-100, а саме:

• перспективний попит на робочу силу у професійному розрізі визначався відповідно до озвучених у програмних документах теперішньої влади пріоритетних галузей і напрямків розвитку економіки країни;
• брався до уваги теперішній рівень якості надання освітніх послуг навчальними закладами всіх їх форм і видів;
• ураховувся фактичний рівень працевлаштування випускників навчальних закладів за отриманним фахом;
• використовувалися відповідні методичні підходи окремих зарубіжних країн (США, Німеччини, Великої Британії та ін.);
• аналізувався стан перевиробництва кадрів, збалансування попиту та пропозиції робочої сили за більшістю професійних груп;
• співставлювалися лише ті професії (професійні назви робіт, посади), за якими в країні зайнято (буде зайнято) не менш як 1000 осіб;
• у певній мірі мало місце порозуміння того, що “все профессии важны, все профессии нужны”, тобто, у нашому випадку, розглядаються тенденції професійного розвитку, а не “фільтрування” роботи чи зайнятості. Запропонований перелік, перш за все, носить профорієнтаційний характер для молоді та незайнятого населення стосовно їх подальшого вибору в світі професій.

Таблиця 4. ТОП-100 перспективних професій (професійних назв робіт) в Україні на період до 2025 року