Вступ

У сучасних умовах трансформації України, коли продовжує відбуватися реформування всіх сфер національної економіки конкурентоспроможність потенціалу підприємства є важливою характеристикою та показником розвитку промислового виробництва. Особливості конкурентоспроможності потенціалу підприємства потребують удосконалення методичних основ оцінки її рівня в умовах зовнішнього середовища. В основі формування економічної категорії конкурентоспроможності потенціалу підприємства знаходяться концептуальні положення теорії конкуренції та теорії потенціалу підприємства. Феномен симбіозу теоретичних і методичних засад двох теорій має бути представлений економічним інструментарієм, який містить поняття конкуренція, конкуренти, конкурентоспроможність підприємства, виробництва, продукції, потенціалу підприємства, маркетингової діяльності, ємкість ринку, конкурентні переваги, ринкова ніша та інші.

Аналіз останніх досліджень, публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Узагальнення вітчизняного та російського досвіду дає змогу зробити висновок, що концепція конкурентоспроможності потенціалу підприємства є відносно самостійним напрямом дослідження. Характеристика наукової думки щодо теорії конкурентоспроможності потенціалу підприємства обґрунтовано в розробках науковців Л.П. Градова, Т.А. Азова, Р.А. Фатхутдінова, Д.Ю. Юданова, Б.Є. Кваснюка, І.В. Крюкової, І.М. Репіної, Е.В. Попова, Я.А. Жаліло, Ю.В. Полунєєва, Л.Л. Антонюк.

Поставлено завдання визначити поняття, основні напрями формування конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

1. Сучасні підходи до визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Перебіг трансформаційних процесів в економіці України значною мірою відбивається на діяльності усіх господарюючих суб’єктів, і зокрема промислових підприємств. Нестабільність зовнішнього середовища та низька адаптивна здатність підприємств до будь-яких ринкових перетворень створюють небезпечні умови для їх діяльності. За таких умов діяльність підприємств зазнає великих змін, які, насамперед, пов’язані зі збереженням або відтворенням їх конкурентного статусу. Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, інформаційних та фінансових можливостей підприємства, що у сукупності являє собою його потенціал, який повинен бути конкурентоспроможним.

Конкурентоспроможний потенціал промислового підприємства може бути використаний у повній мірі у тому випадку, коли розроблено раціональну систему управління ним, побудувати яку доцільно з використанням принципів та методів стратегічного управління. Проте є багато проблем, для вирішення яких немає ні концептуальних, ні конкретних рекомендацій. Серед таких проблем можна виділити обґрунтування методології формування конкурентоспроможного потенціалу підприємств, відсутність системних досліджень з розробки інструментарію управління ним у системі стратегічного управління, спрямованого на розвиток підприємства.

Існуючі концепції конкурентоспроможності потенціалу підприємства можна об’єднати за такими напрямами: особливість конкурентоспроможності потенціалу підприємства полягає в тому, що вона не є внутрішньою природною якістю системи його взаємопов’язаних ресурсів і може бути оцінена тільки при наявності конкурентів; конкурентоспроможність потенціалу підприємства є відносним поняттям і має різний рівень його використання стосовно ринкових конкурентів; визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, оскільки уявлення про її сутність надає промисловим підприємствам можливість створити стратегію своєї поведінки на ринку.

На нашу думку, конкурентоспроможність потенціалу підприємства, як економічна категорія, надає порівняльну характеристику та відображає рівень переваги результативних показників оцінки стану системи його ресурсів і можливостей відносно аналогічних показників конкурентних підприємств на ринку. Крім того, — це поняття, яке ураховує взаємодії всіх складових елементів потенціалу, реально оцінює його позиції на ринку, ринкову частку, можливості стосовно просування продукції, ефективність її збуту. Важливою теоретичною характеристикою є категоріальний апарат, який містить поняття конкуренти, конкурентоспроможність підприємства, конкурентоспроможність продуктів, конкурентоспроможність маркетингової діяльності, ємкість ринку, конкурентні переваги, ринкова ніша та використовуються в ресурсній концепції конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Характеристика наукової думки щодо визначення сутності конкурентоспроможності потенціалу підприємства надана в табл. 1 [8, c. 17-18].

У розвитку сучасних уявлень щодо сутності конкурентоспроможності потенціалу підприємства домінує підхід, що вона не є внутрішньою природною якістю підприємства і може бути оцінена тільки при наявності конкурентів. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства є відносним поняттям і має різний рівень стосовно конкурентів. Визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства має не тільки важливе наукове, а й практичне значення, оскільки уявлення про її зміст дає можливість розробити стратегію поведінки на ринку. Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства дозволяє реально оцінювати їх позиції у ринковому середовищі, можливості стосовно просуванню готової продукції, товарів та послуг, ринкову частку. В умовах будівельного бізнесу реальна внутрішньогалузева конкуренція визначає позиції підприємств, які активно використовують ринкові інструменти: ціни, рекламу, логістику, маркетинг, що дозволяє їм досягти ефективного конкурентного рівня розвитку потенціалу. Суб’єкти ринку будівельних матеріалів досягають зростання конкурентоспроможності потенціалу підприємства шляхом залучення інвестиційного капіталу, росту виробництва, покращення якості та збільшення асортименту продукції. На конкурентному ринку стає потрібним відстежувати показники оцінки стану системи ресурсів підприємств виробників будівельних матеріалів, стежити за новими тенденціями товарів. Інвестори, які входять в будівельний бізнес, створюють підприємства з новими виробничими потужностями та мають зайняти свою частку в конкурентному ринковому середовищі. Конкурентоспроможність потенціалу підприємств будівельного бізнесу відображається рівнем результативних показників і стимулює ці компанії до здобуття конкурентних переваг на ринку.

Таблиця 1. Підходи до визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Визначення рівня конкурентоспроможності підприємства є початковим моментом планування діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності підприємства. Для функціонування організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності підприємства, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Для визначення положення підприємства на ринку необхідна оперативна та об’єктивна методика оцінки потенційної конкурентоспроможності підприємства та ефективності використання потенційної конкурентоспроможності підприємства.

При цьому використовують наступні групи показників для контрольної оцінки:

1. Фінанси.
2. Виробничий потенціал.
3. Склад робочої сили
4. Технологія та науково-дослідний потенціал.
5. Організація та управління.
6. Маркетинг.

Таким чином, чітке розмежування всіх складових конкурентоспроможності шляхом виділення основних критеріїв, підвищує ефективність аналітичної роботи, та є головною перевагою методичних підходів другої концепції [3, c. 34-35].

2. Зв’язок між потенціалом підприємства і конкурентоспроможністю підприємства

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприємства ефективно розпоряджатися власними і позичковими ресурсами за умов конкурентного ринку. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів є обов’язковою умовою конкурентоспроможності підприємства. Для її забезпечення необхідна систематична робота протягом усього виробничо-господарського циклу, наслідком якої є конкурентні переваги у сфері НДПКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу. Це означає, що конкурентоспроможність підприємства є результатом її конкурентних переваг за всім спектром проблем управління ним. А конкурентні переваги є головним елементом складових потенціалу підприємства.

Потенціал підприємства характеризує всю сукупність показників і факторів, які визначають можливості, засоби, запаси, здатність, ресурси, виробничі резерви, які можуть бути використані в господарській діяльності підприємства.

Потенціал підприємства має вірогідний характер, це пояснюється тим, що величина потенціалу залежить і від його слабких сторін — найменш розвиненої складової потенціалу, від змін в якості, а також від умов зовнішнього середовища функціонування підприємства.

У літературі можна зустріти три групи факторів, які формують потенціал підприємства і обумовлюють весь спектр діяльності підприємства [2, с. 35-36]:

—         організаційні, які визначають методи управління діяльністю підприємства;

—         функціональні, які визначають функціональну діяльність підприємства;

—         ресурсні, тобто ресурси, щодо організації діяльності та досягнення конкурентних переваг.

Важливо забезпечити підприємству умови для досягнення конкурентних переваг і рівня конкурентоспроможності підприємства перед іншими конкурентами шляхом найбільш ефективного використання потенціалу і збільшення цього потенціалу більш високими темпами, ніж збільшення потенціалу основних конкурентів.

Таким чином, із цією метою необхідно аналізувати всі основні складові потенціалу підприємства у взаємозв’язку з елементами, показниками конкурентоспроможності підприємства.

Складові потенціалу підприємства і показники, що характеризують конкурентоспроможність підприємств, перебувають в тісному поєднанні, оскільки кожний вид потенціалу підприємства формує основні показники конкурентоспроможності, що показано на рисунку 1.

Успіх діяльності підприємства залежить від правильно обраної стратегії управління потенціалом підприємства, який є складовим елементом у менеджменту підприємства.

Вибір стратегії, у свою чергу, залежить від декількох факторів:

—         який обсяг потенціалу має підприємство;

—         яким є рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства;

—         яку частину займає підприємство на ринку і яке його місце в ньому — лідера, суперника або аутсайдера;

—         які цілі ставить перед собою підприємство.

Залежно від поставлених цілей підприємство обирає ту чи іншу стратегію поводження на ринку.

Рис. 1. Взаємозв’язок між видом потенціалу підприємства і показниками конкурентоспроможності підприємства

Технологія управління потенціалом підприємства включає такі етапи: оцінка структури, динаміки й ефективності використання потенціалу підприємства; оцінка конкурентоспроможності підприємства; визначення резервів підприємства; вибір стратегії і тактики підвищення конкурентоспроможності підприємства; проведення заходів з підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі обраної стратегії. Таким чином, управління потенціалом підприємства в умовах ринку спрямоване на управління конкурентоспроможністю підприємства.

Для досягнення, підтримки і підвищення конкурентоспроможності підприємства необхідно запроваджувати і здійснювати контролінг управління потенціалом підприємства. Контролінг — це нова система, спрямована на ефективне управління підприємством для забезпечення довгострокового функціонування на ринку [6, с. 92-93].

Запровадження системи оперативного та стратегічного контролінгу на підприємстві дозволить сформувати інформацію про можливі пріоритетні напрямки розвитку стратегії бізнесу, забезпечення виживання і відстеження руху підприємства до наміченої стратегічної мети розвитку та створення системи управління досягненням поточної мети підприємства, а також ухвалення своєчасних рішень.

Як вже зазначалось, досягнення підприємством його конкурентоспроможності можливе за рахунок наявних ресурсів на підприємстві, а звідси відповідно ресурси становлять потенціал підприємства. Наскільки ефективно використовуються на підприємстві всі наявні ресурси і сформовано оптимальний обсяг потенціалу, від цього буде залежати конкурентоспроможність підприємства.

Перспективні можливості відкриваються для будь-якого підприємства в будь-якій ситуації, але для того, щоб ними скористатися, підприємство повинно володіти певним потенціалом.

Головними факторами, які формують потенціал підприємства, від яких залежить його конкурентоспроможність є: система управління, фінанси, персонал, стиль керівництва, маркетинг, товар, виробництво, збут, постачання і загальна ефективність [5, c. 21].

Висновки

Особливу методологію наукового мислення стосовно конкурентоспроможності потенціалу підприємства в економічній теорії визначає системний підхід. Системне уявлення сутності конкурентоспроможності потенціалу підприємства пояснює його прогресивний розвиток абсолютно у всіх сферах діяльності. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства, на нашу думку, є економічною категорією, яка надає порівняльну характеристику та відображає рівень переваги результативних показників оцінки стану системи його ресурсів і можливостей відносно аналогічних показників конкурентних підприємств на ринку.

Виходячи з вищенаведеного, можна стверджувати про головну і не від’ємну роль потенціалу підприємства в досягненні його конкурентоспроможності в порівнянні з аналогічними підприємствами-конкурентами. Було з’ясовано, що існує зовсім різне розуміння понять «потенціал конкурентоспроможності підприємства» і «конкурентоспроможний потенціал підприємства». Роль потенціалу підприємства полягає у спроможності, здатності використовувати ресурси, можливості для досягнення як тактичних, так і стратегічних цілей підприємства. Безумовно, підприємство не буде конкурентоспроможним в тому випадку, якщо вища ланка управління підприємством не буде здійснювати зовнішній і внутрішній аналіз оточення підприємства, корегувати цілі, напрямки в змінюваному середовищі і, головне, не відстежуватиме дії своїх конкурентів. Треба не забувати повною мірою ефективно використовувати матеріальний, трудовий, фінансовий і інформаційний потенціал підприємства.

Список використаної літератури

1. Попов Е. В. Рыночный потенциал предриятия / Е. В. Попов — М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. — 559 с.
2. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. — КНЕУ, 2009. — 384с.
3. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 316 с.
4. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства, формування та оцінка; Навчальний посібник. -Київ: Центр навчально) літератури, 2006. — 352 с.
5. Іванов В. Б., Кохась О. М., Хмелевський С. М. Потенціал підприємства : Науково-метод. посіб.- К.: Кондор, 2009 — 300 с.
6. Балабанова Л. В., Мажинський Р. В. Управління маркетинговим потенціалом підприємства: Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал»; 2006. — 288 с.
7. Добикіна О. К., Рижиков В. С., Касьянкж С. В., Кокотько М. Є., Костенко Т. Д., Герасимов А. А. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. — К.: центр учбової літератури, 2007.- 208 с.
8. Хомяков В.І. Управління потенціалом підприємства / В.І. Хомяков, І.В. Бакум. — К.: Кондор, 2009. — 400 с.