Розвиток і розміщення рекреаційного комплексу Грузії

Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах функціонування світового ринку характеризується інтенсивним розвитком усіх його складових. Одним із найважливіших, динамічно зростаючих, напрямів, що входять до його структури, є сфера послуг. Її значення у світовому масштабі постійно зростає. Це пов’язано з підвищенням впливу останньої на розвиток міжнародних зв’язків, пожвавленням економічного стану країн та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень країн світу.

Суттєвою складовою системи послуг виступає міжнародний ринок туризму. Враховуючи наявні ресурси, наша країна має значні перспективи для розвитку туристичного бізнесу. Тому розгляд української туристичної галузі з погляду конкурентоспроможності, дослідження особливостей формування та функціонування, аналіз пріоритетних тенденцій її розвитку є актуальним.

Проблематика формування міжнародної конкурентоспроможності знайшла відображення в працях багатьох науковців. Проте питання розвитку міжнародних відносин у сфері туризму в умовах глобалізації ще не знайшли достатнього відображення в літературі. До них можна віднести особливості формування конкурентних переваг у сфері міжнародного туристичного бізнесу та аналіз конкурентоспроможності національної туристичної індустрії, окремі аспекти організаційно-економічного забезпечення функціонування галузі, роль вартісних важелів у підвищенні кон’юнктури ринку туристичних послуг, формування раціонального механізму реалізації провідних напрямів розвитку сфери туристичного бізнесу.

Мета роботи – розглянути туристично-рекреаційні ресурси Грузії.

Для досягнення даної мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

— розглянути сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві;

— дослідити передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Грузії;

— проаналізувати сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу країни;

— дослідити розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційно-туристичного комплексу;

— виявити проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу.

Об’єктом дослідження є туристична діяльність Грузії на міжнародному ринку туристичних послуг.

Предметом дослідження виступають теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування конкурентоспроможного ринку туристичних послуг в Грузії.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить комплекс методів наукового пізнання, які застосовуються до окремих структурних елементів роботи. Під час дослідження теоретичних основ аналізу світового ринку туристичних послуг використано системний, статистичний, діалектичний методи. Зокрема, при визначенні економічного змісту туристичних послуг було застосовано системно-структурний та системно-функціональний підходи. Історичний та логічний, а також методи аналізу та синтезу стали основою для дослідження конкурентних переваг Грузії в умовах загостреної конкурентної боротьби на світовому ринку туристичних послуг.

1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві

Розвиток туризму в країні має надзвичайну актуальність, оскільки він є одним із важливих чинників виходу економіки із кризи, стабільного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях, що обслуговують туризм, підвищення зайнятості населення та глобалізації світових господарських процесів. Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань розбудови державності, входження країни до світового співтовариства, культурного та духовного відродження нації.

Таблиця 1.

Рейтинг країн за туристичною привабливістю

Назва країни	Місце у рейтингу 2009 року	Загальна оцінка	Місце у рейтингу 2008 року
Швейцарія	1	5,68	1
Австрія	2	5,46	2
Німеччина	3	5,41	3
Чехія	26	4,86	30
Італія	28	4,78	28
Угорщина	38	4,45	33
Болгарія	50	4,30	43
Росія	59	4,14	64
Румунія	66	4,04	69
Грузія	73	3,89	72
Азербайджан	76	3,84	79
Україна	77	3,84	77
Шрі Ланка	78	3,82	73
Казахстан	92	3,65	91

Джерело: http://www.weforum.org/en/media/Latest%20Press%20Releases/PR_TTCR09.

Аналізуючи роль держави в організації й розвитку туристичної діяльності в різних кранах світу, можна виділити три типи моделей державної участі в регулюванні цієї важливої складової національної економіки.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники: економічне зростання і соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей із пізнавальними цілями; удосконалення всіх видів транспортних засобів зробило дешевшими поїздки; збільшення кількості найманих працівників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня; інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток; розвиток міждержавних зв’язків і культурних обмінів між країнами привів до розширення міжрегіональних зв’язків; розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікації; послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей [4; с. 15].

В економіці Грузії міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості; розширює вкладення у платіжний баланс і ВНП країни; сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму; зі зростанням зайнятості у сфері туризму збільшуються доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Міжнародний туризм у світі розвивається досить нерівномірно, що пояснюється, передусім, різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів (див. табл. 1).

Сучасний конкурентоспроможний ринок міжнародних туристичних послуг може оптимально розвиватися за умов формування чіткої концепції його функціонування та регулювання. До основних концептуальних підходів належать: визначення економічної сутності поняття світового ринку туристичних послуг та його ролі в системі послуг; виділення особливостей міжнародної туристичної діяльності як економічного та соціального явища; розгляд конкуренції у сфері туризму як механізму впливу та регулювання розвитку міжнародного ринку туристичних послуг шляхом використання відповідних стратегій на макро- і мікрорівні; обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики в галузі з метою підвищення її конкурентоспроможності.

Культура й традиції Грузії одночасно сполучають у собі східну й західну культури, тобто є своєрідним сполученням Європи й Азії. Традиції високогірних регіонів Грузії збереглися практично в первозданному виді, тому що сучасна цивілізація не зробила на них ніякого впливу. Таким чином, місцеве населення дотепер треба древнім традиціям. Збереглися древні ремесла й свята, стародавні правила гостинності й ведення застілля — тости.

Первозданна ендемічна флора й фауна надзвичайно добре збереглася й досить різноманітна в регіонах Грузії навколо міст. Ендемічна флора й фауна продовжує залишатися предметом підвищеного інтересу туристів і вчених.

З більш ніж 6 000 видів існуючої у світі флори, на Кавказі виявлені 4100 видів, розповсюджених на віддалених і незасвоєних пасовищах і в ущелинах. Однієї з ендемічних різновидів у Грузії є пролісок, що, незважаючи на короткий період свого існування, зустрічається із січня по червень включно. Такі відомі різновиди як дзвіночки й примула, також широко поширені в Грузії. На сліпучі по красі ландшафтах, аматори- натуралісти зможуть виявити добре збережений і захищений рослинний покрив.

Грузія має багаті туристично-рекреаційні ресурси, які за належного використання можуть сприяти швидкому та високоефективному розвитку туристичної індустрії. Попри деякі зрушення, розвиток туризму гальмується багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є відсутність туристичної інфраструктури, повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази туризму.

Інвестування є однією з опор, на яких будується фундамент ринкової економіки, оскільки. Визначено, що інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Іноземні інвестиції — це кошти, які іноземні інвестори вкладають в об’єкти інвестиційної діяльності, відповідно до законодавства Грузії, з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційні пріоритети тієї чи іншої галузі визначаються здатністю підприємств забезпечити високу і швидку рентабельність інвестицій. З цієї точки зору Грузія, зі значним рекреаційним потенціалом, сприятливими природними та кліматичними умовами, необхідною для обслуговування рекреаційної галузі інфраструктурою є дуже перспективним регіоном. До того ж, як свідчить світова практика, саме галузь туризму є однією з найбільш ефективних для інвестування.

Туристична індустрія може розвиватися двома шляхами:

За «принципом равлика». Він передбачає здійснення крапкових проектів, проведення одноденних екскурсій, найдешевших турів, а потім розширення кола послуг, географії прийому та країн прибуття. Отримані прибутки потрібно вкладати у реконструкцію наявної і створення нової матеріально-технічної бази туризму. Але відбудова при цьому може розтягнутися на декілька десятиліть.
За «принципом вибуху». Він передбачає залучення потужних інвестицій, які би спрямовувалися не лише на створення матеріально-технічної бази, а й на ефективну рекламну кампанію.

Територіальне поєднання природних та історико-культурних рекреаційних ресурсів Грузії дає змогу у перспективі сформувати регіональні туристично-рекреаційні системи з високорозвиненою інфраструктурою, рекреаційно-оздоровчими та туристичними комплексами загальноєвропейського значення, кожна з яких може базуватися на місцевих рекреаційних ресурсах.

Із наведеного видно, що при відставанні рівня економічного розвитку ефективна політика розгортання міжнародного туризму в Грузії приносить значні результати. Туристичний бізнес Грузії стимулює розвиток інших галузей господарства, таких, як будівництво, зв’язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює пiдприємцiв із багатьох причин: невеликi стартові iнвестицiї, зростаючий попит на туристичнi послуги, високий piвень рентабельностi та мiнiмальний термін окупностi витрат.

Крім цього, туризм має широкі можливості для залучення іноземної валюти i різного роду інвестицій. Biн сприяє диверсифiкацiї економіки, утворюючи галузі, які обслуговують індустрію туризму, забезпечує зростання доходів населення та підвищення рівня добробуту нації. Також вплив туризму на економічний розвиток виявляється у пiдвищеннi ділової активностi й розширенні виробництва товapiв i послуг у результаті збільшення платоспроможного попиту за рахунок іноземних та місцевих екскурсантів.

Отже, міжнародний туризм доцільно розглядати як сферу світової економіки, яка пропонує продукт, що має попит на міжнародному ринку і приносить прибутки країні-виробникові. Серед його особливостей: немобільність туристичних послуг як товару; вигідність вкладання капіталу, що дає прямий і швидкий економічний ефект; необхідність участі значної кількості робочої сили; потрійність впливу на економіку країни, що приймає; мінливість туристичної галузі під впливом комплексу чинників.

2. Передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Грузії

Територія Грузії характеризується надзвичайною різноманітністю природи. Приналежність Грузії до рухомого альпійського поясу земної кори зумовила на невеликій площі різку зміну інтенсивних неотектонічних височин та низин. Цими рухами створено контрастний рельєф країни і зрештою її різноманітні ландшафти з безліччю типів клімату, гідрології, режиму, грунтового покриву, рослинності і тваринного світу. Істотну роль у формуванні такого різноманіття природи грає також прикордонне положення на рубежі напіввологого Середземномор’я, аридної безстічної Арало-каспійської западини і континентальних Передньозіатських нагір’їв.

Берегова лінія Чорного моря (308 км.), відрізняється рівними рисами. Описуючи плавну дугу, берег позбавлений значних заток і півостровів.

Грузія підрозділяється на Західний, Східний і Південний ґрунтові округи. Для Західного округу характерні зони рівнинних болотяних і підзолистих (Plintusol) ґрунтів, червоноземів і жовтих (Feralsol) ґрунтів передгорій, гірських лісових і лугових ґрунтів. У Східному окрузі основними ґрунтовими типами є каштанові і чорноземні ґрунти (у степовій зоні) і гидроморфні каштанові ґрунти в напівпустелі Елдарі і південній частині узвишшя Іорі. Великі площі в степовій зоні Східної Грузії зайняті гумусно-карбонатними (Mollisol) ґрунтами (долини Самгорі, Шираки і Крцаніси, адміністративний округ Марнеулі і так далі). Солоні ґрунти (солончаки і солонці) широко поширені в долинах Тарібана- Натбеурі, Марнеулі і Гардабані, а так само в Елдарі. У Південному окрузі в основному представлені гірські і рівнинні чорноземи, а так само гірничо-лугові ґрунти. У західній частині округи є алювіальні карбонатні, гірські глеєві, в лісовій зоні — бурі лісові ґрунти.

Порівняно з відносно невеликою площею в Грузії є велика кількість різноманітних екосистем, що обумовлене складною топографією, кліматичними умовами і географічним положенням в цілому. Територія Грузії розподіляється між чотирма біогеографічними регіонами: Східним Середземноморським, Північним Бореальним, Ірано-туранським і Колхідським.

Сильно пересічений рельєф і складна конфігурація гірських хребтів забезпечують географічну і екологічну ізоляцію екосистем Грузії. Із-за кліматичних відмінностей між східною і західною частинами, значно варіюється і висотна поясна. У Західній Грузії є тільки п’ять висотних зон: лісова (нижче 1900 м), субальпійська (1900-2500 м), альпійська (2500-3100 м), субнівальна (3100-3600 м) і нівальна (понад 3600 м); тоді як в Східній Грузії — сім: напівпустель, сухих долин і світлого лісу (150-600 м), лісова (600-1900 м), субальпійська (1900-2500 м), альпійська (2500-3000 м), субнівальна (3000-3500 м) і нівальна (понад 3500 м).

До гірських бальнеологічно-кліматичних курортів відносяться Абастумани, Цагвери, Цуми, Джава, Коджори, Кикети й Манглиси, розташовані на висоті 1000- 1500 метрів над рівнем моря.

Високогірні курорти Шови, Бахмаро, Лебарде й Аудхара, які розташовані на висоті 1500- 2000 метрів над рівнем моря, є засобами успішного лікування туберкульозу легенів, бронхіальної астми, анемії, деяких кардіоваскулярніх і інших захворювань.

Багато курортів, такі як Гагра, Бичвинта, Новий Афон, Сухумі, Батумі, Кобулети, Махинджаури, Мцване Концхи, Уреки, розташовані на березі Чорного моря, що характеризується м’яким субтропічним кліматом, помірною зимою й тривалою печенею влітку. Сезон купання на морі триває 5- 6 місяців. Морський клімат дає можливість ефективного лікування кровообігу й органів подиху, функціональних порушень нервової системи, можливість відпочинку.

Що стосується курортів Абхазії, що володіють величезним потенціалом, слід зазначити, що політична ситуація, створена місцевим сепаратистським режимом, заважає розвитку туризму.

Узимку Грузія залучає туристів відомими гірськолижними курортами, такими як Гудаури й Бакуріані, де з листопада по квітень постійно лежить сніг.

Гудаури розташований на старої Військово-Грузинській дорозі, на висоті 2000 метрів над рівнем моря й оточений Кавказькими горами. Туристи знайдуть тут сучасні готелі й дерев’яні котеджі. Гудаури є як спортивним, так і мінеральним курортом. Схили гір покриті снігом до квітня, що створює прекрасну можливість для занять гірськолижним і іншими зимовими видами спорту.

Бакуріані перебуває в Боржомській ущелині, на висоті 1700 метрів над рівнем моря, звідки відкривається незвичайний вид. Курорт оточений хвойними лісами. У цьому відомому куточку Грузії туристи можуть відпочивати, займаючись гірськолижним спортом, стрибками із трампліна, фігурним катанням і іншими видами спорту.

В Грузії можна знайти такі унікальні екосистеми як, Колхідські полідомінантні ліси з вічнозеленим підліском, субальпійське криволісся, ліси на затоплюваних територіях, альпійські луки, екосистеми печер і канйонів, хвойні і листопадні ліси, аридні світлі ліси, степи і так далі. Колхіда є однією з рефугіумів, в якому ще збереглася багата дендрофлора Третинного періоду: 88 видів дерев і чагарників.

Діяльність людини у відносно недавньому минулому викликала драматичні зміни природних екосистем Грузії. Площі, покриті лісовий і семіаридною рослинністю значно скоротилися, відповідно, площі, зайняті другорядними лугами і сільськогосподарськими угіддями, навпаки, збільшилися. Більш, ніж три чверті Колхідської низовини і прилеглі підніжжя горбів повністю змінилися, в основному, завдяки осушенню заболочених територій.

У Грузії проживає багато національностей. За даними 2009 р., частка грузинів становить 70 відсотків населення.

Національні меншини: вірмени (8,1%), росіяни (6,3%), азербайджанці (5,7%), осетини (3,0%), греки (1,9%) та абхази (1,8%).

У період з 1979р. по 1989 р. відбувалося скорочення частки всіх перелічених груп (крім азербайджанців та абхазів) внаслідок асиміляції і від’їзду за межі Грузії. Абхази, особлива кавказька етнічна група, мають власну автономну республіку, де вони у 1989 р. становили 17,8% населення. Осетини, іраномовний народ Великого Кавказу, переважно проживають на території колишньої автономної області Південна Осетія, де в 1989 р. їх частка становила 66,2% населення. За межами цієї області більшість осетинів проживає по всій східній Грузії. Аджарці та грузини, які прийняли мусульманство, мають свою автономну республіку, де вони в 1989 р. були представлені 82,8% населення. З середини 1980-х років рівень національної самосвідомості населення в автономіях Грузії різко підвищився: аджарці, а також абхази та осетини вступили в конфлікт з грузинським урядом щодо питання про права автономій і висунули звинувачення на адресу Тбілісі в ігноруванні своїх соціальних та економічних інтересів. Як абхази, так і осетини оголосили про відокремлення своїх автономій від Грузії. У відповідь грузинський уряд і підпорядковані йому воєнізовані підрозділи застосували силу. У грудні 1990 р. автономна область Південна Осетія була скасована центральною владою. Абхази в 1993-1994 рр. завдали поразки грузинським військам і проголосили незалежність республіки Абхазія.

У Грузії проживають також інші національні меншини, у тому числі євреї, ассірійці, курди і татари, але їх частка незначна. Серед етнічних грузинів виокремлюються регіональні групи — мегрели і свани, які, крім грузинської, широко використовують власні мови.

Майже все промислове виробництво Грузії сконцентроване у рівнинних районах країни. Більше ніж половина підприємств розташовані в містах Тбілісі, Руставі (на південний схід від Тбілісі) і Кутаїсі (у Західній Грузії). Найвищий рівень економічного розвитку в східно-центральному регіоні (Тбілісі-Руставі), за ним ідуть західно-центральний регіон (Кутаїсі — Зестафоні), Абхазія, Південна Осетія і південні райони.

Незважаючи на тенденції до рівномірнішого розташування господарських об’єктів шляхом розширення видобутку вугілля і тальку, виробництва електроенергії в Абхазії, заготівлі лісу в Південній Осетії та розвитку агропромислових комплексів по всій республіці, територіальні відмінності зберігаються і відповідно загострюються етно-регіональні протиріччя. Темпи росту промисловості в Абхазії і Південній Осетії набагато нижчі, ніж у Грузії в цілому. Найбільше зайняті у сільському господарстві абхази, їх частка найвища порівняно з будь-якою іншою етнічною групою колишнього СРСР. Понад 70% всіх зайнятих у промисловості сконцентровані в Центральній Грузії.

Завдяки своєму географічному положенню між європейською Росією та Азією територія Грузії має важливе транзитне значення. Зокрема, вона забезпечує сусіднім країнам — Азербайджану і Вірменії — найкоротший вихід до Чорного моря. У радянський період м.Тбілісі стало великим вузлом залізничних і автомобільних доріг Кавказького регіону. Залізниці є головним засобом внутрішніх вантажних перевезень. Кістяк залізничної мережі утворює субширотна Закавказька магістраль, яка збудована ще в 1883 р. і з’єднує Баку з Поті і Батумі. Від неї прокладені основні гілки на Ткібулі, Боржомі, Чіатуру, Кахетинська дорога і лінія на Єреван.

Зв’язок з Росією підтримується на сході — через Баку і на заході — уздовж узбережжя Чорного моря. Є залізничний зв’язок із Турцією через територію Вірменії. Для розвитку периферійних районів республіки були збудовані лінії залізничних доріг Натанебі — Махарадзе, Очамчире — Ткварчелі, Броцеула — Цхалтубо, Горі — Цхінвалі, Боржомі — Ахалціхе — Вале, Гракалі — Тедзамі, Качреті — Цителі-Цкаро та інші.

Завдяки положенню Грузії на південному кордоні колишньої Російської імперії і СРСР важливими стратегічними об’єктами вважалися шосейні дороги. До числа найбільш живописних належить знаменита Воєнно-Грузинська дорога через Хрестовий перевал (одна з чотирьох магістралей, що перетинають високогірну зону Великого Кавказу).

Грузія має порти на Чорному морі. Серед них виділяються Батумі, головний нафтовий термінал і контейнерний порт, і Поті, важлива військово-морська база. До грузино-абхазького конфлікту роль головного туристичного і курортного порту виконувало Сухумі.

Більшу частину вантажів, що перевозяться через грузинські порти, становить сира нафта. Незважаючи на міжнародний статус порту Батумі, значна частина торгівлі обмежується чорноморським регіоном. У Грузії добре розвинуте повітряне сполучення між районними центрами, а Тбілісі пов’язаний міжнародними авіалініями з більшістю столиць СНД і Європи.

Майже вся Грузія лежить в Азії, але деякі північні її райони перебувають у Європі. Більшу частину цієї країни займають лісисті гори, і найвищі їхні вершини цілий рік покриті снігом. Однак у районі прибережних низин і передгір’їв на узбережжя Чорного моря клімат м’який і вологий, ґрунт родюча, що дозволяє вирощувати тут цитрусові культури й тютюн. У більше вилучені від моря районах вирощують зернові культури, овочі й виноград, з якого виготовляють знамениті грузинські вина.

Грузія славиться своєю національною кухнею й гостинністю, а також оздоровчими курортами на узбережжя Чорного моря. Грузія відокремилася як окрема країна в V столітті до н.е., коли тут оселилися стародавні греки. Згодом вона переходила у володіння римлян, персів, арабів і турків. У Х столітті почалося державотворення , що досягло найбільшого розквіту в XІІ столітті при цариці Тамарі. З тих пор у країні процвітають такі мистецтва, як музика й поезія.

У Грузії прийняті власна мова й алфавіт. В XІХ ст. Грузія стало частиною Російської імперії. В 1936 році вона ввійшла до складу СРСР як союзна республіка й здобула незалежність в 1991 році. На початку 90- х у країні відбувалися зіткнення між різними етнічними групами. В 1993 році Грузія вступила в Співдружність Незалежних Держав, утворена колишніми республіками Радянського Союзу. Більше половини населення Грузії живе в сільській місцевості. Грузини в основному сповідають християнство й належать Грузинській ортодоксальній церкві.

Грузія славиться своєю культурною спадщиною, серед якого архітектура займає важливе місце. На невеликій території країни налічується величезна кількість храмів, фортець, руїн, палаців і господарських споруджень, найдавніші з яких ставляться до дохристиянської епохи. Перебуваючи на рубежі Європи й Азії, в архітектурі Грузії простежується складне сполучення давньогрецької, ісламської, а також європейської культури. Півторамільйонна столиця Грузії — Тбілісі, який більше 1500 років, безсумнівно зацікавить відвідувачів яскравими прикладами ампіру й класицизму, модерну й конструктивізму, традиційної міської архітектури ХІХ-го сторіччя.

Грузини дуже полюбляють влаштовувати в своїх домівках щедрі бенкети, на які збираються всі члени сім’ї і близькі друзі, щоб обмінятися чутками, традиційними похвалами і згадати померлих родичів.

Грузини відрізняються європейськими манерами поведінки і мають чимало спільних рис із сусідніми середземноморськими етносами щодо кулінарних смаків та специфіки громадських відносин. Вони дотримуються звичаїв гостинності, які пов’язані з традиціями культур Середнього Сходу, приділяють особливу увагу іноземним гостям і з повагою ставляться до освіти.

3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу країни

В 2010 році в Грузію приїхало 2 мільйони гостей, що на 37% більше, ніж роком раніше. Найбільша кількість туристів — громадяни Азербайджану, Туреччині й Вірменії. Частка цих гостей із цих країн склала приблизно по 26% від загального числа. На четвертому місці — мандрівники з Росії (8%), на п’ятому — з України (2%). Далі випливають Іран, США, Ізраїль, Німеччина й Греція.

Найбільш відвідуване туристами місто — Тбілісі: 75% гостей познайомилися з визначними пам’ятками грузинської столиці. 44% туристів прийняв Батумі, 18% — Мцхета, по 10% туристів довелося на Кутаїсі й Горі. Також мандрівники приїжджають у Сигнахі, Казбегі, Бакуріані, Гудаури, Телави, Местію й інші міста й курорти.

В 2011 році Грузія планує прийняти 3 мільйони туристів. Агентство по туризму й курортам буде вести активну роботу з популяризації країни як на міжнародному туристичному ринку, так і серед місцевих мандрівників.

Грузія — унікальна країна, що володіє колосальним туристичним потенціалом: протяжне чорноморське узбережжя, близько 300 гірських, приморських, бальнеологічних і грязьових курортів, понад 10 тисяч пам’ятників археології, історії, архітектури й мистецтва, а також численні пам’ятники природи.

Нижчеподані види туризму однозначно мають більшу перспективу розвитку в Грузії:

Культурний туризм: археологія, історія, сільське господарство, етнографія;
Пригодницький туризм: подорожі, походи в гори, катання на лижах, верхівкова їзда й т.д.;
Екологічний туризм: спостереження за птахами, активні еко- тури;
Агро-туризм;
Туризм по спеціальних інтересах (для аматорів вин і гурманів, для фотозйомок);
Курортний і рекреаційний туризм;
Збори й конференції;

Нова туристична індустрія в Грузії пропонує інвесторам широкий вибір можливостей для участі, включаючи більші й малі готелі, постачання, спортивні й рекреаційні ресурси, а також фінансове обслуговування.

На сьогоднішній день, сфера туризму в Грузії є досить перспективною для успішних інвестицій.

1 березня 2007 року, у Женеві (Швейцарія), Всесвітній Економічний Форум опублікував звіт про конкурентоспроможність подорожей і туризму на 2007 рік.

Градація країн заснована на Індексі Конкурентоспроможності Подорожей і Туризму (Travel&Tourіsm Competіtіveness Іndex (TTCІ)), що охоплює 124 країни світу. Індекс оцінює ті фактори й політику, які роблять привабливої ту або іншу країну для розвитку подорожей і туризму; при оцінці було використано 13 наведених нижче факторів: 1) визначальному політикові закони й регулювання; 2) правила, що регулюють середовище; 3) рівень захищеності й безпеки; 4) здоров’я й гігієна; 5) пріоритетність секторів подорожей і туризму; 6) інфраструктура повітряного транспорту; 7) інфраструктура наземного транспорту; 8) туристична інфраструктура; 9) інфраструктура інформаційних і комунікаційних технологій; 10) конкурентоспроможність цін; 11) людські ресурси (капітал); 12) національний підхід до сфери туризму; 13) природні й культурні ресурси.

Відповідно до даної градації, серед 124 країн Грузія займає 66-е місце, випередивши такі країни, як Російська Федерація, Китай, Вірменія, Азербайджан, Румунія, Україна, Молдова, Киргизія, Казахстан і т.д.

4. Розміщення і регіональні відмінності розвитку рекреаційно-туристичного комплексу

Тбілісі — торгове місто, один із пунктів Великого шовкового шляху, мусило розбудовуватися стрічкою між річкою Курою і гірським хребтом.

Стародавній торговий статус Тбілісі проявляється у повному наборі тут храмів усіх богів і релігій: мечеть, вірменські церкви, синагога, православні храми, католицький собор, кірха, — всім вистачає місця.

Мандрівки святинями Грузії — серед найпопулярніших видів туризму в країні. Кожна з її церков, кожен монастир ведуть до самих витоків християнства. Одним із медитативних пунктів такого маршруту є лавра Давида Гареджі практично на самому кордоні з Азербайджаном. Грузини вважали, що три мандрівки сюди дорівнюють одній до Єрусалима.

Велика перспектива Грузи — гори. Тутешні лижні курорти часто відвідують європейці, яким набридли власні кишенькові Альпи, і японці, котрим тут комфортніше, ніжу Гімалаях.

У Грузії є сучасні, обладнані за останнім словом готельного сервісу 4- і 5-зіркові зимові курорти, такі як «Марко Поло» в Гудаурі (2 000 м над рівнем моря) чи «Тріалеті-палас» у Бакуріані. Але попит наразі перевищує пропозицію. А відповідно, інвестують у гірськолижну інфраструктуру щедро. Вже цього річ мають завершити першу чергу нового потужного комплексу «Бакуріані-Дід Велі».

Сумне відкриття сучасної Грузії: інфраструктура багатьох прославлених курортів знищена. По колишніх санаторіях, будинках відпочинку, турбазах (загалом 300 тисяч місць) подекуди живуть біженці, насамперед із Абхазії. Узбережжя поблизу Батумі (Аджарія), не так давно позбавлене диктатури Абашидзе.

На території Грузії знаходиться 12 000 культурно-історичних пам’яток, з них 5 000 — архітектурні.

4 пам’ятки внесені до списку ЮНЕСКО: стародавня столиця Грузії — Мцхета, Гелатський монастирський комплекс XI століття, архітектурний комплекс храму Баграта в місті Кутаїсі XI століття, архітектурний ансамбль високогірного селища Ушгулі в Сванетії.

Курортів у Грузи налічується 102. Найвідоміші: Цхалтубо, Боржомі, Абастумані, Батумі — Кобулеті -Урекі, Гагра — Піцунда — Ріца.

Мінеральні води тут — усіх типів. Загалом діє 2400 джерел. Плюс лікувальні грязі в Ахтала.

У республіці близько 300 гірських, приморських кліматичних, бальнеологічних і грязьових курортів. Біля Батумі розташований чудовий ботанічний сад. У Грузії налічується понад 10 тис. пам’ятники археології, історії, архітектури, мистецтва, є численні історичні документи, рукописи й пам’ятники природи.

Найдавніші зі збережених у Грузії пам’ятників архітектури ставляться до ІІ тисячоріччя до нашої ери — І століття нашої ери.

Це акрополь у Мцхеті, царська резиденція в Армазисхеви. Зразками грузинської архітектури раннього середньовіччя служать місто-міцність Уджарма (V століття), городища з фортецями Накалакеви, Шорапани й Сканда, храми в Картли ( V-VІ століть). До XІ- XІІ століть відносяться оборонні споруди в Дманиси, Самшвилде, храми Баграта в Кутаїсі, Болнисский Сіон (V ст.), Джвари (VІ ст.), Светицховели (XІ ст.) у Мцхета, печерне місто Вардзия (XІІ ст.).

У Грузії є 118 музеїв. Найбільш відомий Державний музей Грузії, перетворений в 1919 з Кавказького музею (заснованого в 1852), у якому зберігаються експонати, що демонструють розвиток цивілізації Грузії й Кавказу в цілому. Досить цікаві Історико-етнографічний музей з колекцією древніх грузинських жител і Державний музей мистецтв Грузії зі своїм «золотим фондом». Цей музей має п’ять основних розділів: давньогрузинського мистецтва (зі знаменитими емалями Хахульского триптиха й центральною емалевою іконою Богоматері), російського, радянського, західноєвропейського й східного мистецтва.

Тбілісі («тбілі» — теплий, поблизу міста є теплі джерела) — одне із самих древніх міст миру, йому 1500 років. Місто наповнене неповторним національним колоритом, практично всі будинки в історичному центрі міста й у підніжжя м. Мтацминда являють собою історичні або культурні пам’ятники, у самому центрі старого Тбілісі перебувають Грузинська Православна церква, Вірменська Апостольська церква, Синагога й мусульманська мечеть. Недалеко від міста розташований тбіліський природний національний парк.

Знаменитими природними пам’ятниками є озера Ріца, Палеостоми, Алеткел, Плато Динозаврів у районі Кутаїсі й гігантський печерний комплекс у районі Н. Афона. Східна Грузія (Кахетія) — є основним регіоном виноробства в Грузії. Перлиною Кахетії можна назвати Алазанську долину, у якій розташовані такі відомі виноробні райони як Киндзмараули, Цинандали, Гурджаани, Ахашени й ін.

Розмаїтість кліматичних умов дають Грузії необмежені можливості для розвитку туризму. Країна багата мінеральними водами, зокрема , близько 2000 мінеральних джерел. Найпоширеніші мінеральні води містять вуглецеву кислоту. До них ставляться такі лікувальні води, як Боржомі, Набеглави й Саирме.

Мінеральні води Боржомі, що містять карбонати натрію, використовуються в лікувальних цілях у вигляді напоїв, ванн, інгаляцій, а також як засіб промивання шлунка.

З інших бальнеологічних курортів слід зазначити Саірме, Уцера, Сурами й Набеглави, особливо , курорт Цхалтубо, всесвітньо відомий своїми незрівнянними радоновими водами, природна температура яких досягає +33 — 35 ОС. Це дає можливість використовувати воду без її попереднього підігріву. Зазначена мінеральна вода використовується при ревматизмі, гінекологічних, неврологічних, кардіоваскулярних захворюваннях і лікуванні захворювань органів опорно-рухової системи. У Цхалтубо розташовані 20 великих лікувальних центрів, високоякісні ванни, діагностичні й терапевтичні клініки й лабораторії. Помірні кліматичні умови й тепла зима залучають туристів протягом усього року.

З метою створення повного уявлення про курорти Грузії, обов’язково слід зазначити й наявність тут лікувальних грязей. Найбільш відомим з них є бруд дна Кумиського озера псевдовулканічного походження, що використовується в Тбіліському бальнеологічному курорті. Бруд використовують для лікування захворювань опорно-рухової системи, захворювань периферійної нервової системи й гінекологічних захворювань.

Культура й традиції Грузії одночасно сполучать у собі східну й західну культури, тобто є своєрідним сполученням Європи й Азії. Традиції високогірних регіонів Грузії збереглися практично в первозданному виді, тому що сучасна цивілізація не зробила на них ніякого впливу. Таким чином, місцеве населення дотепер треба древнім традиціям. Збереглися древні ремесла й свята, стародавні правила гостинності й ведення застілля — тости.

Кількість іноземних візитерів у країні виросло й в 2010 році в Грузії побувало більше 2 млн. візитерів. Кількість візитерів збільшилося й у січні- лютому 2011 року.

Кількість туристів у Грузії з кожним роком збільшується. Наприклад, за інформацією уряду Аджарії, за часів Радянського Союзу, коли був пік туризму в Аджарському регіоні, кількість туристів сягала не більше 800 тисяч осіб за один сезон. 2010 року кількість туристів перевищила мільйон і гостро постало питання про надання житла і готелів цим туристам, і українців також було багато. Тоді Уряд Грузії, створивши кілька туристичних зон уздовж узбережжя Чорного моря, виділив іноземним компаніям, які перемогли в тендерах із будівництва готелів у цих регіонах, безкоштовно земельні ділянки. А також забезпечив їх безкоштовними комунікаціями, документацією, але найцікавіше, що Уряд Грузії звільнив ці компанії від сплати податків на 15 років. Зараз можу сказати, що після проведення тендерів, ці зони перетворилися на величезний будмайданчик.

Грузія може запропонувати туристам, різноманітні тури від еко-туризму і винного туризму до різних історичних, культурних і розважальних турів. Унікальність країни полягає в тому, що прямо з пляжу можна піднятися на гірськолижний курорт усього за півгодини. Це маленька держава з різноманітним ландшафтом, який дозволяє створювати тури в різні напрямки.

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційно-туристичного комплексу

У світовому масштабі рекреація і туризм, безумовно, займає сьогодні значне місце серед галузей зовнішньоекономічної орієнтації, виконує найважливіші функції міждержавних обмінів, налагодження торговельно-економічних І ділових контактів. Експортуючи специфічні рекреаційно-туристичні послуги, держави нарощують свій експортний потенціал, що сприяє зростанню валютних надходжень, збільшенню податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів тощо. За допомогою туризму постійно відбувається перекачування капіталу з економічно розвинутих країн у ті, що розвиваються. Таким чином, туризм належить до найбільш ефективних індустріальних комплексів, якими не можна нехтувати, особливо при розв’язанні проблем виходу економіки з кризи за рахунок її структурної перебудови.

Розвиток конкурентоспроможного ринку міжнародних туристичних послуг потребує забезпечення ефективності функціонування галузі. Це означає використання системи наявних природних та надбаних ресурсів, можливостей, досвіду, технологій, яка дає змогу надавати послуги конкурентоспроможного характеру. Треба відзначити, що ефективність туристичного бізнесу слід розглядати у поєднанні двох її складових: економічної та соціальної.

Нижчеподані види туризму однозначно мають більшу перспективу розвитку в Грузії:

Культурний туризм: археологія, історія, сільське господарство, етнографія;
Пригодницький туризм: подорожі, походи в гори, катання на лижах, верхівкова їзда й т.д.;
Екологічний туризм: спостереження за птахами, активні еко- тури;
Агро-туризм;
Туризм по спеціальних інтересах (для аматорів вин і гурманів, для фотозйомок);
Курортний і рекреаційний туризм;
Збори й конференції;

На сьогоднішній день, сфера туризму в Грузії є досить перспективною для успішних інвестицій.

Загалом формування політики зовнішньої конкурентоздатності підприємств має відбивати стратегічні пріоритети національної економіки. З налагодженням співпраці у цьому руслі двостороння вигода є очевидною, до того ж не треба забувати і про певну синергію від односпрямованих злагоджених зусиль: адже конкурентні підприємства – конкурентна економіка.

Грузія має сприятливе географічне і геополітичне розташування, унікальні природні та кліматичні ресурси, історико-культурну спадщину, а отже, великий потенціал для залучення інвестицій з метою розвитку туризму. Наприклад, завдяки своєму курортно-рекреаційному потенціалу приваблює та залучає до співпраці й участі в різних інвестиційних проектах представників багатьох країн світу.

Стратегічними цілями інвестиційної політики в галузі туризму повинні стати:

— творення законодавчої бази для забезпечення гарантій іноземним інвестиціям, що спрямовуються в туристичний бізнес;

— формування сприятливого іміджу регіонів у сфері надання рекреаційно-туристичних послуг;

— створення сприятливого інвестиційного клімату;

— стимулювання припливу капітальних вкладень у реконструкцію і будівництво сучасних туристичних комплексів, санаторіїв, готелів, відповідно до міжнародних вимог і стандартів;

— розробка нових турів, які повинні враховувати етнокультурні, геополітичні, екологічні чинники туристських районів.

Отже, залучення до співпраці сильних експортоспроможних підприємств, створення умов до їхньої зовнішньої адаптації і просування на світові ринки є не тільки обов’язком держави, а і нагальною необхідністю.

Висновки

Туризмкономічних криз, що має важливе значення для Грузії. Витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, нiж у промисловості,

Географічне положення Грузії, що перебуває на перетинанні декількох економічних регіонів, наділяє її, як транзитну країну, унікальними конкурентними перевагами. Розташована на перехресті Європи й Азії, Грузія є природним транспортним коридором між заходом і сходом. Через Грузію пролягає найкоротший шлях транспортування сировини, товарів, газу й нафти з Азербайджану й Центральної Азії в західному напрямку, а так само західних товарів — у Центральну Азію. Разом з тим, Грузія є північною й південною сполучною транспортною ланкою між Росією й Туреччиною, а так само між Росією й Іраном, через Вірменію.

Численні історичні пам’ятники й багаті етнографічні ресурси. У Грузії перебувають 12 000 історичних пам’ятників і 150 музеїв. Багато середньовічних фортець зустрічається в альпійській зоні країни. VІ-V століттями до н.е. датуються безліч кафедральних соборів, монастирів, церков і інших історичних пам’ятників.

Резюмуючи вищевикладене, можна систематизувати найважливіші чинники, що визначають рівень попиту і пропозиції рекреаційно-туристичних послуг в Грузії:

– соціально-економічні чинники: рівень грошових доходів населення, професійна структура потенційного контингенту рекреантів і туристів, рівень цін на рекреаційно-туристичні послуги, доступність послуг (за місцем і часом їх реалізації);

– демографічні чинники: вікова і статева структура населення, місце мешкання, форма зайнятості й місце роботи;

– соціально-психологічні чинники: рівень емоційного стану потенційних рекреантів і туристів, соціальна напруженість у суспільстві, ментальність тих або інших шарів і груп населення відносно інтересів, традицій і звичаїв, у тому числі щодо використання вільного часу;

– ресурсно-екологічні чинники: масштаби і рівень забезпеченості тієї або іншої території рекреаційно-туристичними ресурсами, відсутність конфліктних ситуацій у ресурсовикористанні в регіонах розвитку рекреації і туризму, стан навколишнього природного середовища як у районах постійного мешкання рекреаційно-туристичного контингенту, так і безпосередньо в регіонах надання рекреаційно-туристичних послуг;

– політичні чинники: безпека регіонів розвитку рекреаційно-туристичної індустрії, відсутність конфліктів (міжнаціональних, міжконфесійних, міжетнічних) у регіонах, загальний рівень демократизації суспільства, ступінь дотримання міжнародних норм і правил в охороні громадського порядку, дотримання прав і свобод людини.

Список використаної літератури

Александрова А. Международный туризм: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. «География». — М. : Аспект Пресс, 2002. — 464с.
Бовсуновская А. География туризма: Учеб. пособие / Донецкий ин-т туристического бизнеса. — Донецк : ДИТБ, 2002. — 410с.
Воскресенский В. Международный туризм: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. 230500 «Социально-культурный сервис и туризм», 012500 «География», 061100 «Менеджмент организации», 060800 «Экономика и управление на предприятии (по отраслям)». — М. : Юнити-Дана, 2006. — 255с.
География туризма: учебник / А.Ю. Александрова (ред.). — М. : КНОРУС, 2008. — 592с.
Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с.
Горобець О. З послом до Грузії [Текст] / Олександр Горобець // Міжнародний туризм. — 2009. — № 4. — С. 59-71
Инеску Т. Ключи от города Боржоми [Текст] / Толя Инеску // Натали. — 2010. — № 8. — С. 188-190
Ільїна О. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / Луцький ін-т розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». — Луцьк : Терен, 2004. — 104с.
Квартальнов В. Иностранный туризм / Российская международная академия туризма. — М. : Финансы и статистика, 2003. — 228с.
Космолінська Н. Країна святого Георгія // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 56 -61
Мартыненко, Александр. Путешествие с кавказским акцентом [Текст] / Александр Мартыненко // Счастливая. Приложение к газете «Налоги и бухгалтерский учет». — 2010. — № 9. — С. 72-75
Новий етап-збереження культурної спадщини і розвиток сільського зеленого туризму // Туризм сільський, зелений. — 2005. — № 4. — С. 4-29
Романенко Е. Блюз для Грузии [Текст] / Елена Романенко // Женский журнал. — 2010. — № 8. — С. 152-155
Самойленко А. А. География туризма: учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. 230500 «Социально-культурный сервис и туризм» и 061100 «Менеджмент организации». — 2-е изд. — Ростов н/Д : Феникс, 2006. — 359 с.
Сидоренко В. Час Грузії / Віктор Сидоренко // Міжнародний туризм. — 2008. — № 3. — С. 24-34
Шмуратова С. Гений чистой красоты: Минеральное достояние Грузии // Женский журнал «Здоровье». — 2010. — № 8. — С. 114-116

Освіта та самоосвіта