Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Роль і значення агросервісних структур в запровадженні новітніх технологій в аграрній сфері, в умовах ринкових виробничих відносин

Вступ

В економічній науці поняття аграрний сервіс випливає зі змісту англійського слова “service”, спорідненого від serve — служити, обслуговувати. Отже, коли йдеться про аграрний сервіс, то мається на увазі надання аграрним товаровиробникам виробничих послуг, види цих послуг та що зумовлює об’єктивну їх необхідність. Аграрна сфера матеріального виробництва є специфічною, тому що предметами прикладання праці в ній є об’єкти біологічного характеру (рослини і тварини) [2, с. 12]. Складність фізико-біологічних процесів, які відбуваються в рослинних і тваринних організмах при формуванні кінцевого аграрного продукту, об’єктивно зумовлює необхідність обертання в процесі виробництва величезної кількості виробничих ресурсів — технічного, хімічного, енергетичного, фізичного та біологічного планів. Частина з них відтворюється в аграрних господарських структурах, а частина штучно створюється поза сільськогосподарською сферою, переважно в промисловій сфері. Технічні засоби, паливо і мастила, хімічні препарати є результатом не аграрної, а промислової праці. Проте без їх використання сільськогосподарське виробництво не може ефективно функціонувати.

Як результат об’єктивної дії закону суспільного поділу праці, аграрний сервіс виділено в окрему галузь народного господарства. Основне завдання аграрного сервісу полягB0є у наданні аграрним товаровиробникам широкого спектру виробничих послуг для забезпечення підвищення в них продуктивності праці і досягнення кращих економічних результатів.

Аграрний сервіс є виробничо-посередницькою структурою, яка відповідає за здійснення в сільському господарстві наукової політики в сфері використання матеріальних і фінансових виробничих ресурсів. Це ставить перед ним додаткові завдання, які полягають у забезпеченні високоефективного і безпечного для навколишнього природного середовища використання в сільському господарстві технічних, хімічних та енергетичних ресурсів, створення оптимальних організаційно-економічних умов для обігу аграрної і промислової продукції, відповідного наукового забезпечення аграрної сфери [3, с. 148]. Аграрний сервіс — складова загального народногосподарського сервісу та його елемент.

1. Економічна сутність та принципи функціонування підприємств аграрного сервісу

На сучасному етапі функціонування ринкової економіки в Україні сервісні та сільськогосподарські підприємства потребують компетентного і оперативного управління. В аграрному сервісі прояв його загальних рис відбувається через особливу, специфічну організацію, пов’язану з природним середовищем, сезонністю процесу виробництва і структурою виробничого обслуговування підприємств в залежності від земельних і виробничих відносин, місцеположенням земельних ділянок. У цих умовах при управлінні та регулюванні діяльності агросервісних підприємств слід враховувати існуючий тісний зв’язок між обсягом послуг, які надаються сільськогосподарським підприємствам та природно-ресурсними умовами виробництва. У зв’язку з цим агросервісним підприємствам доцільно мати у своєму розпорядженні виробничі потужності, які дадуть можливість збільшити обсяги наданих послуг з метою підвищення прибутковості даних формувань. Це дозволить надавати послуги високої якості, у встановлені терміни, з оптимальним розподілом ресурсного потенціалу. Слід зазначити, що виробничі потужності агросервісних підприємств використовуються не раціонально, що призводить до додаткових матеріальних та фінансових витрат і, як наслідок, збитковості окремих видів виробничих послуг та зниження рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва в цілому.

Кожна агросервісна структура розпочинає свою роботу з визначення ринку послуг (попиту та пропозиції), його моніторингу і здійснює діяльність за бізнес-планом. Діяльність підприємств агросервісу в ринкових умовах передбачає його адміністративно-економічну автономність та самостійне обрання стратегії щодо підвищення конкурентоспроможності, рентабельності та управління ризиками [7]. Це призводить до оптимізації при перерозподілі виробничих ресурсів, до підвищення продуктивності, мотивації праці, стимулює пошук та впровадження інноваційних ідей у виробничому процесі. З іншого боку всі ризики та збитки підприємства агросервісу несуть самостійно. Для організації виробництва засновникам потрібно мати первинний капітал, господарський обіг якого здійснюється з метою одержання прибутку. Даний процес проявляється у формі інвестуванням виробництва.

Ринкова економіка створює для функціонування агросервісних підприємств особливі умови. Вона вимагає наявності в структурі капіталу основної частки власних та прирівняних до них активів, які є змістом статутного фонду. Розмір останнього відображає обсяг тих коштів (основних, оборотних), які інвестовані засновниками в процес виробництва. Надалі при успішному бізнесі кожен наступний оборот капіталу сприяє розширеному відтворенню виробництва в системі аграрного сервісу [8, с. 95 — 97]. Поділ праці підвищує продуктивність праці та її ефективність, вимагає наявності спеціалізованої праці в усіх сферах — виробничій і невиробничій, ставить складні завдання перед організацією праці і засобів у сфері аграрного сервісу, який, в свою чергу, повинен відповідати таким вимогам. Він має здійснювати комплексне матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, надавати виробничі послуги з усіх напрямів — технічного, енергетичного, агрохімічного, агробудівельного, кредитно-фінансового, агробіржового, наукового тощо [6, с. 74]. Вони необхідні для аграрного товаровиробника і, отже, передбачають систему виробничого обслуговування та матеріально-технічного забезпечення.

До раціональної системи матеріально-технічного забезпечення і виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств висуваються наступні вимоги: виконання укладених з товаровиробниками угод на матеріально-технічне забезпечення і виробниче обслуговування; поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва, які гарантують впровадження індустріальних технологій; забезпечення взаємозв’язку і взаємообумовленості усіх складових аграрного сервісу; економічно найбільш ефективне та екологічно безпечне використання виробничого потенціалу агросервісних структур; пом’якшення впливу у використанні ресурсного потенціалу служби агросервісу та забезпечення підвищення його оборотності; організація виробництва в такий спосіб, щоб гарантувати прибуткове ведення агросервісного господарства. Систему аграрного сервісу доцільно побудувати у відповідності існуючій в виробничих структурах поєднанню галузей та спеціалізації виробництва, які б сприяли ефективній діяльності внутрішньогосподарських їх підрозділів, раціонально поєднували економічні інтереси сільськогосподарських товаровиробників та обслуговуючої сфери.

2. Особливості функціонування агросервісних формувань в Україні

Особливістю функціонування агросервісних формувань є їх участь у створенні сільськогосподарської продукції шляхом надання широкого спектру виробничих послуг. Проте при цьому вони не є власниками кінцевого аграрного продукту.

Базовим принципом організації та діяльності аграрного сервісу є його функціонування у суворій відповідності до найбільш прогресивних світових технологій. Технології обслуговування аграрного виробництва повинні відповідати вимогам економічної доцільності, конкурентоспроможності та екологічної безпеки. Приєднання України до СОТ суттєво активізує потребу в системності перетворень її аграрного сектору економіки відповідно до стандартів екологізації та енергозбереження, які діють у розвинутих країнах світу та провідних міжнародних організаціях.

Підприємства аграрного сервісу виконують ряд функцій: вивчення технологічного попиту на матеріально-технічні засоби, пошук та аналіз чинників збільшення обсягів пропозиції, виконання науково-дослідної роботи, опрацювання інструктивних та методичних матеріалів про використання новітніх ресурсозберігаючих технологій, розробка стратегії та політики сільськогосподарських підприємств.

До раціональної системи матеріально-технічного забезпечення і виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств ставляться такі основні вимоги: виконання укладених з сільськогосподарськими підприємствами угод на матеріально-технічне забезпечення і виробниче обслуговування; поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва, які гарантують впровадження інноваційних технологій; забезпечення взаємозв’язку складових аграрного сервісу; економічно ефективне та екологічно безпечне використання виробничого потенціалу агросервісних структур; пом’якшення впливу при використанні ресурсного потенціалу служби агросервісу та забезпечення підвищення його оборотності; організацією виробництва в такий спосіб, щоб гарантувати прибутковість надання агросервісних послуг.

Організаційно-економічний механізм функціонування агросервісних підприємств ґрунтується на дотриманні принципів самоокупності та самофінансування і передбачає забезпечення еквівалентності в сфері обігу товарних мас. Це досягається за умови незалежності товаровиробників, що стимулює розвиток конкурентного середовища.

Основним завданням підприємств аграрного сервісу є надання сільськогосподарським товаровиробникам виробничих послуг для підвищення ефективності та прибутковості основних видів їх діяльності. Структуру аграрного сервісу сільськогосподарського виробництва характеризують види та напрями його виробничого обслуговування (рис. 1).

Такий поділ обумовлений різноманітністю видів виробничо-господарської діяльності сільгосппідприємств, які обслуговує агросервіс. До основних функцій підприємств аграрного сервісу належать: організація вивчення попиту на різні види товарів і послуг, динаміки споживчого ринку; реалізація різних видів товарів і послуг; визначення суспільно прийнятних цін на товари і послуги; боротьба з монополізмом у системі ціноутворення на сільськогосподарську продукцію; здійснення логістичних послуг; запобігання та боротьба з порушеннями паритету цін на товари та послуги. Вказані функції підприємств аграрного сервісу є різноплановими, так як, обслуговують різні етапи та ланки аграрного виробництва — від виробництва до реалізації аграрної продукції. Тому важливе значення має класифікація підприємств аграрного сервісу, що дозволить обґрунтувати та вдосконалити організаційно-економічний механізм їх функціонування.

Отже, система аграрного сервісу має бути побудована у відповідності до прийнятого в виробничих структурах поєднання галузей та спеціалізації виробництва, яке б сприяло ефективній діяльності їх внутрішньогосподарських підрозділів, раціональному поєднанню економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та обслуговуючої сфери. В зв’язку з цим галузева й організаційна структури аграрного сервісу повинні мати такі напрями, які б забезпечували комплексність та гарантували високу ефективність роботи усіх складових виробничого процесу.

Висновки

Аграрний сервіс як виробничо-посередницька структура, відповідає за розробку, впровадження та координацію в сільськогосподарському виробництві науково обґрунтованої політики в сфері використання матеріальних і фінансових виробничих ресурсів. При цьому додатковим завданням агросервісних формувань є забезпечення високоефективного та екологічно безпечного використання в процесі виробництва технічних, хімічних та енергетичних ресурсів, створення оптимальних організаційно-економічних умов для обігу аграрної і промислової продукції, відповідного наукового забезпечення аграрної сфери. Аграрний сервіс — складова загального народногосподарського сервісу та його елемент, з однієї сторони та підрозділ АПК – з іншої.

Особливо в аграрній сфері в умовах ринкового господарювання домінують принципи автономності та рівноправності всіх видів діяльності. В сільському господарстві структуру агросервісу формують не лише державні, а і приватні підприємства, більшість з яких складають обслуговуючі формування агрохімічної, меліоративної, техніко-технологічної та кормовиробничої сфери діяльності. На сучасному етапі підприємства аграрного сервісу за правовим статусом та формою господарювання представлені акціонерними товариствами відкритого типу і закритого типу, командитними товариствами; за формою власності – приватної, державної та змішаної форми. Відносини між суб’єктами економічних відносин мають ґрунтуватися на принципах взаємовигідного партнерства та прямих зв’язках. При цьому до позитивних аспектів в діяльності підприємств аграрного сервісу слід віднести їх адаптивність до умов функціонування та універсальність щодо форм розрахунку з боку замовників агросервісних послуг — готівкою або продукцією (згідно умов укладеного контракту).

Список використаної літератури

  1. Вергун М. Стан та перспективи розвитку аграрного сервісу // Економіка АПК. — 2002. — № 6. — С. 21-27
  2. Грановська В.Г. Адаптація аграрного сервісу до ринкових умов / В.Г. Грановська // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. — Херсон, 2007. — Вип. 2. — С. 52 — 56.
  3. Мармуль Л.О. Перспективи підвищення ефективності транспортного обслуговування аграрних підприємств регіону / Л.О. Мармуль., В.Г. Грановська // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. — Вип. 241. — Т.1. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. — С. 59 — 66
  4. Околот Л.С. Класифікація аграрного виробництва за умови розвитку його конкурентоспроможності // Економіка АПК. — 2007. — № 6.- С.103-107
  5. Підвищення ефективності функціонування підприємств аграрного сервісу: автореф. дис… канд. екон. наук: 08.00.04 / В.Г. Грановська; Миколаїв. держ. аграр. ун-т. — Миколаїв, 2009. — 20 с.
  6. Стратегічні напрями розвитку техніко-технологічного сервісу агропромислових підприємств регіону: зб. наук.-метод. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. [«Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство»], (Херсон, 13-15 березня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Херсонський держ. ун-т., 2008. — 158 с.