ReferatsS

Тількі тссссс…

Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень

Управлінська діяльність – сукупність напрацьованих історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навичок, умінь, способів, засобів, доцільних вчинків і дій людини в сфері управління. Управлінська діяльність відзначається інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття й практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати в бажаному напрямку стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку й діяльність людей.

Рисами    державної    управлінської     діяльності     є    юридична   заданість, чіткість і виразність. Крім того, управлінська діяльність складається з декількох стадій і реалізується у різних формах та за допомогою певних методів.

Стадії управлінської діяльності – це послідовні етапи її здійснення зі своїм особливим набором форм і методів. Стадії мають логічний зв’язок і утворюють у сукупності певний цикл управлінських дій.

Можна виділити сім стадій управлінського процесу:

  • аналіз і оцінювання управлінської ситуації;
  • прогнозування і моделювання ситуації;
  • розробка правових актів та оргзаходів;
  • прийняття правових актів та здійснення оргзаходів;
  • організація виконання прийнятих рішень;
  • контроль виконання й оперативне інформування;
  • узагальнення діяльності та оцінювання нової ситуації.

Форми управлінської діяльності.

Форми  управлінської  діяльності  є  зовнішніми,  постійно  й  типово фіксованими проявами практичної активності органів державної влади або органів місцевого самоврядування щодо формування й реалізації управлінських цілей і функцій і забезпечення їхньої власної життєдіяльності. Розрізняють правові, організаційні, організаційно-правові форми управлінської діяльності.

Правові форми управлінської діяльності фіксують управлінські рішення й дії, які мають юридичний зміст (встановлення й застосування правових норм). Для забезпечення ефективності управлінської діяльності важливо, щоб основні дані, на яких базується те або інше управлінське рішення, були чітко задокументовані, тобто представлені в належній правовій формі. У більшості випадків управлінські рішення є правовим актом, співвіднесеним з компетенцією органа, а також діючими матеріальними й процесуальними правовими нормами.

Організаційні форми управлінської діяльності пов’язані зі здійсненням певних колективних або індивідуальних дій (оперативно-організаційних і матеріально-технічних операцій). Їх можна охарактеризувати як способи вільного колективного пошуку оптимального варіанта рішення якоїсь управлінської проблеми. В управлінській практиці використовуються такі організаційні форми, як сесії, засідання, наради, конференції, оперативки й т. ін.

Організаційно-правові форми констатують той факт, що в органах державної влади або місцевого самоврядування більшість правових форм є юридично коректними тільки у випадку їхнього прийняття через установлені організаційні форми. Так, організаційні процедури діють відповідно регламентам при прийнятті правових актів органами державної влади й місцевого самоврядування.

Методи управлінської діяльності.

Методи управлінської діяльності – це способи й прийоми аналізу й оцінювання управлінських ситуацій, використання правових і організаційних форм, впливу на свідомість і поведінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах і зв’язках.

Методи управлінської діяльності поділяють на дві основні групи:

  • методи функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування;
  • методи забезпечення реалізації цілей і функцій державного управління.

Методи  функціонування  органів  державної  влади  й  органів  місцевого самоврядування охоплюють способи, прийоми, дії (у тому числі посадових осіб, притягнутих у процеси державного управління), які пов’язані з підготовкою й реалізацією управлінських рішень, а також здійсненням правової й організаційної державно-управлінської діяльності.

У державному управлінні застосовують такі методи підготовки управлінських рішень:

  • системний і функціональний аналіз; методи прогнозування;
  • методи теорії ігор і статистичної теорії прийняття рішень; ймовірносно-статистичні методи; математичне програмування; економіко-статистичне моделювання й ін.

Методи забезпечення реалізації цілей і функцій державного управління – це прийоми, способи, операції стимулювання, активізації й напрямки діяльності людини з боку органів державної влади або місцевого самоврядування і їх посадових осіб.

Залежно від аспектів впливу на інтереси й мотиви поведінки людини й, відповідно, за змістом, методи цієї групи можна поділити на економічні, соціально-політичні, адміністративні й морально-етичні.

За спрямованістю впливу методи управління розглядаються залежно від джерела керівного впливу та за об’єктом управління. Відповідно розрізняють три групи методів:

  • орієнтовані на загальнодержавний рівень;
  •  орієнтовані на галузевий, регіональний рівень, рівень підприємства, організації, установи;
  •  орієнтовані на окремого працівника.

 За  організаційними  формами  методи  управління  реалізуються  у  різних видах і розрізняються в залежності від:

  • типу впливу (акт, норма);
  •  способу здійснення впливу (одноособовий, колективний чи колегіальний);
  •  часової характеристики впливу (разові та періодичні, тактичні та стратегічні, довгострокові та короткострокові);
  •  особливості впливу (виправляти результати або запобігати, втручатися чи вичікувати).

За характером розрізняють прямий чи непрямий управлінський вплив. Прямий вплив (постановка завдання, наказ, розпорядження тощо) передбачає його конкретний результат. Непрямий — створення сукупності умов для досягнення кінцевих результатів.

Багатогранність методів управлінської діяльності обумовлює виділення певних специфічних принципів їх використання в державному управлінні. Вони можуть бути розподілені на дві групи:

  1. загальні принципи застосування методів для всього управлінського процесу, такі як: принцип поєднання методів різної змістовної природи (наприклад, економічних, соціально-психологічних, адміністративних та ін.); принцип адекватності, тобто відповідності методу управлінським завданням; принцип своєчасності та оперативності; принцип ефективності.
  2. спеціальні принципи використання методів на певних стадіях управлінського процесу, зокрема на етапі реалізації управлінського рішення принципу переваги переконання над примусом.

Існують декілька аспектів управлінської діяльності:

  • процеси діагностування, аналізу, оцінювання стану керованого об’єкта, прогнозування, програмування, вироблення критеріїв оцінювання і моніторинг наслідків управлінських рішень та, відповідно, реформування організації функціонування компонентів суб’єкта державного управління;
  •  встановлення загальних, уніфікованих критеріїв (показників), які адекватно характеризують відповідні процеси, та їх систематизація, що сприяє відображенню реальної картини суспільної життєдіяльності;
  •  створення організаційних і технологічних умов для оперативної і поточної передачі необхідної інформації через усі структурні підсистеми;
  •  застосування ідентичних методів, процедур і операцій для аналізу та характеристики об’єктів, що вивчаються і програмуються;
  •  програмування і планування комплексного розвитку території, функціональної сфери управління, галузі;
  •  підготовка, прийняття і реалізація управлінських рішень, починаючи з уніфікації понятійно-категоріального арсеналу і закінчуючи графічними формами представлення конкретних документів;
  •  технології контролю, пов’язані з безперервним моніторингом керованих процесів, їх вивченням, вимірюванням і порівнянням, об’єктивним зіставленням їх з управлінськими моделями, які виражені в рішеннях, їх нормах і вимогах;
  •  технології організаційних форм управлінської діяльності.