Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Предмет, метод і задачі курсу «Економіка підприємства»

Вступ

Економіка – це наука про те, як суспільство використовує визначені, обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів (послуг) і розподіляє їх серед різних груп людей. Тому економіка підприємства – наука про те, як це явище здійснюється в рамках кожного, окремо взятого, підприємства.

Підготовка економістів нової формації, глибоко розуміючих теорію ринкової економіки та   вміючих    ефективно використовувати отримані знання на практиці як на макро-, так і мікрорівні, має винятково важливе значення для країни.

Макроекономіка вивчає економічний стан країни в цілому. У макроекономіці усі величини розглядаються в агрегованому, сукупному виді: національний доход, валовий національний продукт, сукупний попит, сукупна пропозиція, зайнятість і норма безробіття, рівень інфляції.

Мікроекономіка зв’язана з діяльністю окремих економічних суб’єктів. Вона вивчає діяльність підприємств і галузей народного господарства.

Розподіл економіки на макро- і мікроекономіку чисто умовне, тому що досить часто ці два поняття важко розмежувати. Крім того, між ними існує досить тісний зв’язок. По-перше, макроекономіка є теоретичним фундаментом для пізнання мікроекономіки; по-друге, стан економіки залежить у першу чергу від ефективності роботи окремих підприємств. Саме на підприємствах створюються продукція і послуги, необхідні для виробничих цілей і задоволення потреб населення. Тому від того, як вони використовують свої ресурси, яку випускають продукцію за рівнем якості і конкурентоздатності, як упроваджують результати НТП, залежать економічна могутність країни і рівень життя її громадян.

1. Предмет, метод  і  задачі курсу «Економіка підприємства»

У тлумаченні сутності «економіка підприємства» варто виходити, насамперед, із установлення місця і ролі підприємства в рішенні основної економічної проблеми: задоволення зростаючих потреб, в умовах дефіциту ресурсів.

В умовах ринкової системи господарювання підприємство об’єктивно стає основною ланкою в її реалізації.

Місія підприємства полягає у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого фінансового результату.

На основі місії формуються цілі діяльності:

  • забезпечення прийнятного рівня життя (у формі заробітної плати і задоволення ряду соціальних благ) для своїх працівників;
  • динамічний стабільний розвиток виробничої бази підприємства;
  • участь у утриманні державних органів і підтримці соціальних програм шляхом виплати відповідних податків.

Ступінь їхнього виконання залежить від результатів господарської діяльності, що включають не просто одержання прибутку, але й обсяг застосовуваних виробничих фондів (основні й оборотні фонди) і сукупність інших споживчих вартостей (соціальний сектор), накопичених підприємством на кожен даний момент часу з дня його розвитку.

Натурально-речовинний склад цих елементів у своїй сукупності представляє не що інше, як економіку підприємства. Їхня вартісна оцінка характеризує рівень і масштаби розвитку економіки підприємства.

Предметом вивчення курсу «Економіка підприємств» є сутність самого підприємства як комерційної організації, ресурси підприємства: основні виробничі фонди, оборотні кошти, робоча сила, інвестиції, їх взаємозв’язки, взаємодія і шляхи поліпшення використання. За умов, коли підприємство має ефективного власника і відповідну форму власності на засоби виробництва, інтерес до досягнення максимальних результатів спонукає власника і менеджерів до раціонального господарювання.

Курс «Економіка підприємства» систематизовано викладає основні положення економіки як науки, розглядає інструментарій, що реалізує ці положення на рівні підприємства.

Відповідно, предметом курсу «Економіка підприємства» буде прояв дії економічних законів на підприємствах різних галузей і форм власності, господарський механізм, що забезпечує в процесі виробництва і реалізації продукції досягнення найкращих результатів при  оптимальних витратах ресурсів.

В основі розвитку економіки підприємства лежать об’єктивні економічні закони розвитку суспільного виробництва. Керувати економікою на будь-якому організаційному рівні – це значить робити у виробництві так, як вимагають економічні закони.

Для розумного й ефективного господарювання економічна наука і практика виробила відповідний господарський механізм, своєрідний інструментарій використання економічних законів.

Господарський механізм являє собою сукупність різних форм і методів які використовуються для свідомого, цілеспрямованого впливу на економіку з метою всілякої її інтенсифікації і підвищення ефективності.

Під формами розуміються різні економічні категорії, через які в господарському житті виявляється дія економічних законів – різні види планів, їхні показники, норми і нормативи, заробітна плата, премії, економічні оцінки ресурсів, ціни, податки, прибуток, фінанси, кредити та ін.

Під методами господарювання розуміються способи впливу на виробництво, у процесі якого використовуються перераховані вище форми – планування, госпрозрахунок, стимулювання, ціноутворення, нормування та ін.

Об’єктом вивчення курсу є промислове підприємство.

Дана дисципліна відноситься до суспільних наук, які вивчають ь виробничі відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Природничі науки вивчають взаємодії людини з природою через речові відносини.

Методологічна основа курсу — діалектичний матеріалізм (закон єдності і боротьби протилежностей, перехід кількості в якість, заперечення заперечень).

Економіка — імперична наука (ґрунтується на фактах). Теорія, як результат раціонального мислення, пізнання законів і закономірностей економічного розвитку — необхідна умова для прийняття кваліфікованих рішень про напрямки використання матеріальних ресурсів, про реалізацію товарів і послуг. Однак найвищої цінності вона досягає лише в найтіснішому зв’язку з практикою. Саме практика формує соціальне замовлення на теоретичні дослідження і виносить справедливий вирок (служить перевіркою теорії).  Гіпотеза — різновид теорії, що не може бути доведена цілком.

Метод історичного реалізму і логіки означає, що тільки при урахуванні реальної історичної обстановки, специфіки економічної ситуації можливий правильний аналіз процесів і явищ господарського життя.

Основними методами економічної науки також є: методи порівняльного аналізу і графічних зображень, описовий, гіпотетичний, дедуктивний, індуктивний.

Говорячи про вивчення курсу «Економіка підприємства», необхідно сформулювати основні його задачі. Вони продиктовані двома визначальними положеннями:

  • підприємства незалежно від форм власності і галузевої приналежності є першою ланкою і економічною основою народного господарства країни. Від рівня ефективності роботи підприємств, в остаточному підсумку, залежить рівень розвитку всього народного господарства, рівень добробуту людей;
  • перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення господарського механізму, що діяв раніше, введення в його структуру нових форм і критеріїв, таких як підприємництво, конкуренція, господарський ризик, комерційний розрахунок, сертифікація, бізнес-план, мотивація праці, оподатковування і т.п.

Відповідно, основними задачами курсу є:

  • розгляд основних елементів господарського механізму, що діє на підприємствах;
  • освоєння нових форм і методів господарювання, зумовлюваних вимогами ринкової економіки;
  • вивчення особливостей економіки й організації підприємств різних форм власності.

«Економіка підприємства» є теоретичною і методичною базою для вивчення ряду прикладних дисциплін, зв’язаних з організацією, плануванням виробництва, аналізом і обліком виробничо-господарської діяльності підприємств, включаючи маркетинг як дисципліну, що узагальнює реальну практику ринкової економіки між виробниками і споживачами.

Економіка підприємства як конкретна галузь економічної науки й навчальна дисципліна базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва. Саме виявлення конкретних форм прояву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства правомірно вважається загальним предметом згаданої дисципліни. Отже, предмет «економіка підприємства» включає вивчення: теорії та практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання, принципів формування й використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

2.  Сутність підприємства, мета і принципи діяльності підприємства у сучасних умовах

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки – підприємства.

Підприємство як об’єкт вивчення є відособленою виробничо-господарською одиницею, що має права юридичної особи, та займається виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

В даний час статус підприємства, порядок його створення і ліквідації, умови утворення і використання майна, господарська, економічна і соціальна діяльність, відносини підприємства з органами державного управління і місцевого самоврядування в основному регулюються Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. № 887-Х11із змінами і доповненнями.

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні»  підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Усі підприємства  в процесі  функціонування діють у рамках визначених законів, правових норм, тобто в системі правових відносин  Закон України “Про підприємство” від 07.02.91р. №698-Х11 із змінами і доповненнями. Тому підприємство є не тільки суб’єктом економіки, що господарює але й одночасно виступає юридичною особою — елементом права.

Всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою повинна володіти в сукупності чотирма характерними ознаками:

  • наявність відособленого майна;
  • здатність відповідати по зобов’язаннях своїм майном;
  • здатність виступати в господарському обороті від свого імені;
  • можливість пред’явити позови і виступати як відповідач в суді, арбітражному суді.

Рис.1.Основні специфічні функції підприємства

Підприємство — відособлена цілісна система технологічних, соціальних і економічних відносин, що виступають як господарська одиниця — виробник реалізованих  споживачам  продуктів  чи послуг.

З цього випливає, що підприємство є:

  • комплекс засобів виробництва, що характеризуються технологічною єдністю, пристосованих для виготовлення визначеного продукту;
  • колектив людей, зв’язаний певними соціально-економічними відносинами й інтересами;
  • цілісна мікроекономічна система з завершеним відтворювальним процесом на основі відокремлення ресурсів і їх повному самостійному обороті.

Сучасне підприємство — складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає значення трьох основних напрямків організації промислового підприємства:

  • наукової організації виробництва, тобто створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві;
  • наукової організації праці (НОП). Розробка системи заходів для створення умов для високопродуктивної, ефективної творчої праці, а також побудова здорових формальних відносин у колективі;
  • наукової організації управління — системи технічних, економічних і гуманітарних засобів, що забезпечують цілеспрямованість впливу на матеріальну і людську підсистеми підприємства.

Найважливішою характеристикою підприємства, що визначає форму його економічної діяльності, є ступінь економічної волі (самостійність). При цьому необхідно розуміти, що абсолютної економічної волі не існує.

Повна економічна воля  (самостійність),  на базі приватної власності, виявляється в наступних принципах діяльності підприємств:

  • повна самостійність підприємства: у формуванні виробничого замовлення, розпорядженні продукцією, що випускається, визначенні напрямку використання отриманого прибутку, установленні цін на продукцію, визначенні форми і системи заробітної плати, виборі  партнерів і т.д.
  • повна економічна відповідальність за результати господарської діяльності, аж до банкрутства;
  • наявність, поряд із загальною метою — максимізацією прибутку, локальних цілей виробництва: забезпечення виживання, завоювання ринку і т.п., тобто воля цілеполягання.

Відносна  економічна воля, на базі державної і муніципальної власності, виявляється в наступному:

  • обмежена самостійність підприємства, регламентована курируючим відомством і урядом;
  • обмежена відповідальність підприємства, що виражається в державній підтримці у формі дотацій, субсидій, пільг в оподатковуванні.
  • підпорядкуванні мети виробництва економічним цілям (інтересам) держави

Задачі діяльності підприємства:

  • задоволення суспільних потреб у продукції і послугах;
  • задоволення інтересів трудових колективів, інтересу власника на основі одержання прибутку;
  • врахування інтересів майбутніх поколінь.

На Заході підприємства називають  компаніями. Компанія (від латинського “соm”- спільно, “рanis“- хліб) — загальний термін для визначення підприємства в будь-якій зі сфер економіки, заснованого на будь-якій з форм власності.

Висновки

Ефективність діяльності підприємства залежить від впливу й урахування зовнішніх і внутрішніх умов розвитку підприємства.

До зовнішніх умов відноситься та економічна система, у якій діє підприємство.

Для характеристики економічної системи на макрорівні двома найважливішими ознаками є типи власності (а в їхніх межах —  окремі форми), господарський механізм, що представляє комплекс основних форм, методів і ричагів використання економічних законів, рішення протиріч, реалізації власності, а також розвитку людини (формування її потреб і створення стимулів до праці) і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

В остаточному підсумку, функціонування підприємств в умовах ринку припускає пошук і розробку кожним з них власного шляху розвитку.

Щоб не тільки удержатися, але і розвиватися, підприємство повинне поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва, вишукувати нові форми застосування капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.

Це повинно сполучатися з повним використанням внутрішніх факторів розвитку виробництва, що по своєму змісту і призначенню досить численні.

Умовно їх можна розділити на три групи:

  1. Фактори ресурсного забезпечення виробництва. До них відносяться виробничі фактори (будинки, спорудження, устаткування, інструменти, земля, сировина і матеріали, паливо, робоча сила, інформація і т.п.), тобто все те, без чого немислиме виробництво продукції і надання послуг у кількості і якості, що вимагаються ринком.
  2. Фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства (НТП, організація праці і виробництва, підвищення кваліфікації, інновації, інвестиції і т.д.).
  3. Фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (уміння вести високоефективну комерційну, постачальницьку і збутову) діяльність.

Список використаної літератури

  1. Ареф’єва О. Економіка підприємства: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2005. — 238с.
  2. Афанасьєв М. Економіка підприємства: Навч.-метод. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД «Інжек», 2007. — 320с.
  3. Бойчик І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — Вид. 2-е, доп., перероб. — К. : Атіка, 2007. — 528c.
  4. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . — К.: МАУП, 2006. — 350 с.
  5. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Оксана Гетьман, Валентина Шаповал,; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.
  6. Головінов М. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Донецький національний ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган- Барановського. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2008. — 266c.
  7. Дацій О. Економіка підприємства: Навч. посіб. / Гуманітарний ун-т «Запорізький ін-т держ. та муніципального управління». — Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2004. — 224с.
  8. Економіка підприємства: Підручник/ ред. : Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл.. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.
  9. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. – 777 с.
  10. Ковальчук І. Економіка підприємства: навч. посіб.. — К. : Знання, 2008. — 679с.
  11. Кондратюк О. Економіка підприємства: навч.-метод. посібник / Європейський ун-т. — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2006. — 287c.
  12. Сідун В. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Вікторія Сідун, Юлія Пономарьова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. ун-т харчування і торгівлі. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 435 с.
  13. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник/ Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.
  14. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов,; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». — 2-е вид., перероб. та доп. . — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.
  15. Семернікова І. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. — 311 с.
  16. Шваб Л. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Людмила Шваб,. — 3-є вид.. — К.: Каравела, 2006. — 583 с.