Вступ

1. Витоки поширення наркоманії та алкоголізму

1.1. Наркоманія і алкоголізм: витоки та мотиви

1.2. Аддиктивна поведінка у юнацькому віці

2. Залежність від опіатів (наркотиків) та алкоголю

2.1. Психопатологічні зміни у залежних від наркотиків та алкоголю

2.2. Психологічні причини вживання неповнолітніми алкоголю та наркотиків

3. Напрямки діяльності служби психологічної допомоги

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність. Складна соціально-економічна ситуація, що спостерігається в Україні, зумовлює негативні тенденції, серед яких не останнє місце займає зростання зловживання наркотичними речовинами та алкоголем. Поширення серед дітей, підлітків та молоді таких небезпечних явищ становить загрозу для здоров'я нації. У зв'язку з цим проведення заходів, спрямованих на запобігання подальшому зростанню наркоманії та алкоголізму, й розроблення ефективних стратегій подолання залежностей є надзвичайно актуальними.

Аналіз стану вітчизняної науки дає підстави вважати, що поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, які супроводжуються деформацією мотиваційної сфери особистості й змінюють інші її підструктури та негативно впливають на всі сфери її психічного життя.

Найчастіше до алкоголізму та наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце ставлять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопатичними рисами характеру, невротичні, емоційно нестійкі, розумове відсталі.

На думку психологів, жодна з цих причин не є тою, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати алкоголь чи наркотики. Справді, ми знаємо, що багато дітей виховується у складних сім'ях, які мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З другого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення у розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце у самостійному житті. Таким чином, детермінантою виникнення алкоголізму та наркоманії неповнолітніх виступають не зовнішні обставини, і навіть не внутрішні особливості, а свідомість, внутрішній світ самого підлітка.

Тема:«Порівняльна характеристика психопатологічних змін у залежних від опіатів (наркотиків) та алкоголю».

Мета: охарактеризуватипсихопатологічні зміни у залежних від опіатів (наркотиків) та алкоголю.

Завдання роботи:

• розкрити витоки поширення наркоманії та алкоголізму;
• показати психопатологічні зміни у залежних від наркотиків та алкоголю;
• визначити психологічні причини вживання неповнолітніми алкоголю та наркотиків;
• напрямки діяльності служби психологічної допомоги залежним від наркотиків та алкоголю.

1. Витоки поширення наркоманії та алкоголізму

1.1.Наркоманія і алкоголізм: витоки та мотиви

Аналіз стану вітчизняної науки дає підстави вважати, що поза увагою спеціалістів залишається той факт, що основні причини зловживання наркотиками та алкоголем мають психологічні витоки, які супроводжуються деформацією мотиваційної сфери особистості й змінюють інші її підструктури та негативно впливають на всі сфери її психічного життя.

Між культурами постійно відбувається взаємообмін, що підтверджує багато досліджень. Так, з Європи в Америку прийшов алкоголь, а в Чилі у 1945 р. з'явилась конопля. Потрібно зауважити, що факт використання наркотика в одній культурі не дає підстав вважати, що в той же час у інших культурах цей наркотик також знали й вживали. Як і сьогодні, у вживанні наркотиків людьми різних культур є і схожість, і різниця. Це і знаменита «трубка миру», і наші звичні «перекури» (вживання нікотину), і східні курильні, і навіть китайські «чайні церемонії»[1]. У деяких культурах, і особливо в субкультурах, вживання наркотиків (алкоголю) слугує показником певного соціального статусу (статусне, престижне споживання).

До початку ХХ ст. практично не існувало обмежень на виготовлення і вживання наркотиків. Інколи робились спроби скоротити чи взагалі заборонити використання певних психотропних речовин, але вони були нетривалими, і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, каву, чай в Європі спочатку взагалі не сприймали і впроваджували різноманітні санкції проти людей, що завозили, а також споживали ці речовини, аж до тюремного ув'язнення. У Європі та Америці вживалися практично одні й ті ж наркотики, але Америка ніби задавала тон у міжнародному споживанні наркотиків. Так, на сьогодні Болівія, Колумбія, Перу — найвідоміші країни-постачальники сировини для наркобізненсу. У джунглях Амазонки розташовані цілі кокаїнові плантації. Найвідомішим наркобароном світу з 1986 року був Пабло Ескобар, який навіть обіцяв виплатити США багатомільойнний борг Колумбії, а коли та відмовилась, у 1989 році розпочав війну проти цієї країни та Тіранти. У 1993 році його після смерті змінив Роджерс Орехуелла. Так звана «тиха війна» (нарковійна) триває вже протягом 50-ти років. Так, Андрій Цаплієнко у програмі «На лінії вогню» вказував, що в 2003 році у Північній та Південній Америці був запроваджений план «Колумбія» по знищенню коки на плантаціях, оскільки для місцевого населення на сьогодні вирощування та продаж сировини коки є життєво важливим заняттям і набуло такого розмаху, що потрібні спеціальні заходи з призупинення цього процесу. Селяни вирощують коку поряд із кукурудзою та іншими продуктами харчування. За 1 кг пасти вони отримують 1 тис. доларів, що дуже вигідно для посередників наркобізнесу.

Термін «наркоманія» (від грецької «narke» — зціпеніння та «mania» — безумство, потяг) означає хворобливий потяг, пристрасть до вживання психотропних речовин. У науковій літературі під терміном «наркоманія» розуміється відносно поширене статично стійке соціальне явище, різновид девіантної поведінки, який виражається у споживанні певною частиною населення наркотичних або інших токсичних засобів з відповідними наслідками (Ю.Д.Блувштейн, Я.І.Гілінський, А.В.Добринін)[2]. За класифікацією Р.Мертона, наркоманія — різновид ретричної поведінки.

Під терміном «девіантна поведінка» розуміється така поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Асоціальна поведінка — синонім девіантної поведінки. Деліквентна поведінка — різновид поведінки, що відхиляється; протиправна, злочинна поведінка. Адиктивна поведінка (англ. addіction — схильність, згубна звичка) — зловживання одним чи декількома хімічними речовинами, що протікає на тлі зміненого стану свідомості.

Більшість учених вважають, що виникнення потягу до наркотиків пов'язано насамперед з соціальними чинниками, з умовами життя людини (Максимова Н.Ю., Лисенко І.П. та ін.). Історію розвитку нашого суспільства протягом останніх поколінь навряд чи можна назвати благополучною, позбавленою стресогенних чинників, що впливають на психічний стан людей. У свою чергу, рівень напруженості в суспільстві тісно пов'язаний із кількістю вживання алкоголю і наркотиків.

Ученими наркоманія пояснюється як форма втечі від житейських негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі. На думку Н.Ю.Максимової та інших дослідників, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання, розуміння, що жити так, як живуть, далі неможливо, і в той же час неспроможність що-небудь змінити через жорстку регламентованість дій суспільством, є потужними чинниками, які штовхають людей до вживання психотропних речовин. За думкою В.Франкла, «входження» в наркотики — результат передусім соціальної непристосованості, неблагополуччя, відчуження у бездушному суспільстві, втрати або відсутності сенсу життя — «екзистенційний вакуум». На думку Ю.А.Клейберга, одним із чинників які сприяють поширенню наркоманії, є прозорість кордонів країн СНД[3].

Ми вважаємо, що чинниками, які каталізують наркоманію, є, передусім, соціальна криза, недоліки соціокультурної сфери, вплив гірших зразків західної молодіжної субкультури, доступність наркотиків і токсичних речовин, середовище, яке нейтрально чи прихильно ставиться до споживання: наркотик найчастіше вперше пробують навіть не з цікавості, а лише тому, що так чинить більшість. Всі зазначені вище чинники мають психологічні витоки.

1.2.Аддиктивна поведінка у юнацькому віці

Підлітковий та юнацький вік розглядається як один із найбільш небезпечних для формування девіантного й деліквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують складати найбільш кримінально активну частину населення країни.

Розвиток адиктивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому і ранньому юнацькому віці і згодом набуває у багатьох людей стійких форм. Так, наприклад, за даними Ф.Г.Кутова, серед дорослих, які зловживають алкоголем, 31,8% почали вживати його до 10 років, 64,4% — у 11-15 років, 3,8% — у 16-18 років (Кутов Ф.Г., 1986)[4].

Мотиви підліткової наркоманії, передусім, пов'язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.

Головними чинниками, на думку багатьох учених, виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні психотропних речовин є: вікові особливості; несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку; відхилення у функціонуванні вищої нервової діяльності. У разі, коли згадані чинниками, завдяки втручанню дорослих, усуваються або компенсуються, зловживання припиняється без традиційного лікування, тобто, без застосування медикаментозних препаратів.

Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти яке-небудь угруповання. Крім того, причиною залучення підлітка до наркотиків може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, втекти таким чином від проблем, чи навпаки, знайти спосіб їм опиратися (Райс Ф., 2000).

Через вікові особливості особистості, що формується, причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади — все це ланки одного ланцюга. Результати досліджень Максимової Н.Ю., Кочеткової Р.В., Смирнова В.К., Нечипоренко В.В., Бердник К.П. та ін. показали, що практично всі підлітки, які стали наркоманами, раніше зловживали алкоголем[5].

Зазвичай починають вони з різних психотропних речовин, шукаючи «свій» наркотик, — це так звана стадія полінаркотизму. Так, за спостереженнями лікарів-наркологів, дві третини молодих людей уперше вживають наркотичні речовини із цікавості, бажання довідатися, що «там», за гранню забороненого. Інші починають вживати наркотики на знак протесту і вираження незадоволеності традиційни ми нормами й системою цінностей.

Дитячі психіатри вважають, що у підлітків практично неможливо розмежувати ситуаційні порушення поведінки і прояви захворювання, що розпочинається. Негативні прояви поведінки, які досить часто зустрічаються в підлітків, важко піддаються однобічному поясненню, оскільки соціально-психологічні та педагогічні чинники тут тісно переплетені з патологічними, які стосуються психіатрії та наркології. Результати багатьох досліджень доводять, що пияцтво та наркоманія неповнолітніх — це перш за все прояви порушень поведінки, які в свою чергу обумовлені соціальним середовищем.

Ю.А.Клейберг пропонує наступну класифікацію наркотиків:

1. За способом виникнення: опіати — виробляються з опіумного маку. Як правило складу чистих (не синтетичних) опіатів входять такі речовини, як морфій і кодеїн. Героїн — напівсинтетичний наркотик, що відноситься до групи опіатів. У країнах колишнього радянського Союзу в основному використовують омнопон, промедол, кодеїн, кодтерпін та інші різновиди опіатів.

2. За способом впливу: схожість дії на організм. Наприклад, марихуана й атропін викликають підвищення швидкості пульсу і сухість у роті, тому маріхуана — атропіноподібний наркотик.

3. За терапевтичним використанням.

4. За впливом наркотику на організм: алкоголь, наприклад, називають наркотиком-депресантом, оскільки він пригнічує ЦНС, а кокаїн, навпаки, стимулянт, оскільки збуджує ЦНС.

5. За хімічним складом: барбітурати (фенобарбітал, секоноп, амітал та ін.) — синтетичні речовини, отримані на основі барбітуратової кислоти й розрізняються за реагентами.

6. За механізмом впливу: механізм дії деяких наркотиків досі невідомий.

7. За назвою на сленгу, отриманою у певній субкультурі чи на чорному ринку («мулька» — ефедрін, «гвинт» — первітин, «кок» — кокаїн і т.ін.)[6].

Мотиви прилучення до алкоголю можуть бути найрізноманітнішими. Так, Є.П.Ільїн, Н.Ю.Максимова у якості основних мотивів, що діють більш ніж у третині випадків, називають традиції і звичаї, дотримання яких служить засобом включення в референтну групу (Ільїн Є.П., 2000, Максимова Н.Ю., 2002).

Інший могутній фактор впливу — уявлення, що спиртне є символом зрілості й дорослості. Крім того, вживання алкоголю може бути реакцією підлітка на відчуття тривоги й самотності. У таких випадках алкоголь допомагає підлітку звільнитися від почуття непевності в собі, незручності, а може виступити також і формою протесту проти батьків і суспільства в цілому.

Спеціалісти з наркології міжнародного рівня пропонують розглядати стадії розвитку наркоманії відповідно до зловживання людиною певними речовинами:

І стадія — паління тютюну (нікотиноманія);

ІІ стадія — вживання алкоголю;

ІІІ стадія — паління препаратів з коноплі (гашиш, марихуана);

ІV стадія — вживання «важких» наркотичних препаратів, заборонених для немедичного застосування[7].

Досить часто девіантна, адиктивна поведінка підлітків і молоді призводить до соціальної дезадаптації та скоєння злочинів, у тому числі й пов'язаних із розкраданням, незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, збутом, перевезенням, пересиланням, споживанням наркотиків та сильнодіючих засобів. За статистичними даними з кожним роком кількість таких злочинів невпинно зростає, і, що досить тривожно, збільшується кількість злочинів, здійснених неповнолітніми.

Якщо порівнювати дані за період з 1990 р. по 1997 р. про вчинені злочини, пов'язані з наркотичними та сильнодіючими засобами, то чітко прослідковується тенденція до зростання у декілька разів щорічного показника скоєння такого виду злочинів. Цей факт має прямий зв'язок зі збільшенням числа неповнолітніх, які вживають наркотичні препарати. Як свідчить кримінальна хроніка, злочини такого роду, зазвичай, чинять особи, що самі вживають наркотичні речовини. Найгірший стан профілактики злочинності й зловживання наркотичними речовинами за даними Міністерства освіти у Дніпропетровській, Донецькій областях та Автономній Республіці Крим: за скоєними учнями середніх навчальних закладів освіти та професійно-технічних училищ злочинами вони посідають невтішні перші місця.

Отже, створення загальної концепції та психокорекційної моделі виходу зі стану залежності потребує, на наш погляд, визначення патопсихологічних симптомокомплексів різновидів залежностей, розробки методичних і методологічних підходів до психологічної діагностики та корекції зловживань, створення ефективних психокорекційних програм, спрямованих на звільнення від залежності та реадаптацію осіб даної категорії у суспільстві.

2. Залежність від опіатів (наркотиків) та алкоголю

2.1. Психопатологічні зміни у залежних від наркотиків та алкоголю

Проблема алкогольної залежності не нова і стосується майже всіх прошарків суспільства. Вона давно хвилює клініцистів, адже алкоголізм є вельми поширеним явищем, що має соціально-медичні наслідки. У Європі алкогольна залежність є однією з найголовніших проблем охорони здоров'я через значні масштаби виробництва, продажу та споживання алкогольних напоїв, розміри шкоди, завданої їх вживанням. Надмірне вживання алкоголю дуже поширене серед слов'ян, зокрема українців. Офіційна статистика свідчить, що кількість алкоголіків і наркоманів, які потребують лікування, в Україні — 4,8 млн., в Росії — 16,7 млн. Вважається, що мало хто зі слов'ян має добрий імунітет до алкоголю. В Україні виявлено близько 800 тисяч хронічних алкоголіків, а генетично застрахованих проти виникнення алкоголізму менше ніж 37%. Останні наукові дослідження генома людини показали, що схильність до алкоголю або інших наркотиків обумовлена наявністю гена DRD2 і його варіантів[8].

Хоча за останні роки в нашій країні клінічно не зафіксовано зростання захворюваності на алкогольну залежність, однак спостерігається кількісне подвоєння рівня захворюваності на алкогольні психози (2,2 тисяч на 10 тис. населення в 2000 році проти 0,8 в 1990 р.). Це свідчить про те, що насправді захворюваність на алкоголізм набагато вища офіційно зафіксованої, українське суспільство наближається до хвороби, що називається небезпечне вживання алкоголю.

В більшості країн споживання спиртних напоїв стабільно масштабне, тобто наша країна не є винятком. Європа взагалі вважається континентом з найвищим рівнем споживання алкоголю в світі. За експертними оцінками МОЗ, в Україні загальне споживання абсолютного алкоголю на одну людину за рік становить 11–12 л і відповідає показникам таких європейських країн, як Іспанія 12,8 л, Німеччина 12,9 л, Австрія 11,4 л. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, вживання алкоголю (на душу населення) понад 8 л на рік вважається небезпечним для фізичного і психічного здоров'я людини, але при цьому також відбувається "зміна генофонду нації", тобто починається процес виродження цілих етносів[9].

За останні роки в Україні зареєстрований продаж горілчаних виробів зменшився з 3,3 до 1,1 літра абсолютного спирту "на душу населення". Проте це не означало зменшення кількості алкогольних напоїв, які потрапили до населення, через появу їх фальсифікатів. Алкогольний бізнес, особливо "тіньовий", відбирає щодня тисячі життів. Однак парадокс: у більшості розвинутих держав (а донедавна й в Україні) алкоголь є важливим чинником бюджетної політики.

Але медичні та психологічні проблеми людини, що вживає алкоголь як наркотик, суттєво впливають на її сімейне життя, стан здоров'я інших членів родини. Навколо неї виникають напруга у стосунках, конфлікти між членами родини. Питома вага злочинів, вчинених наркоманами, становить близько15% усіх викритих злочинів. За останні 5 років число кримінальних правопорушень на ґрунті наркоманії загалом зросло більш ніж удвічі.

Вживання алкоголю призводить до серйозних фізіологічних та психічних розладів, які часто стають причиною нещасних випадків, аварій, конфліктних ситуацій. Встановлено, що після вживання алкоголю можливість нещасного випадку зростає до 80%, а через 8 годин після моменту вживання — до 60%. Тому працівник, схильний до зловживання спиртним, — це потенційний порушник правил безпеки. Статистика свідчить, що із загального числа нещасних випадків із смертельними наслідками, які сталися за останні 5 років на дорогах України, близько 25% виникли з вини водіїв, котрі перебували у стані сп'яніння, і близько 30% — через неправильні дії нетверезих пішоходів.

Таким чином, алкогольна залежність — це особливо небезпечна хвороба, добровільне чи примусове поширення якої має ланцюговий характер. Алкоголізм охопив усі регіони України і призводить до значних соціально-економічних та морально-психологічних збитків суспільства, занепаду його духовного і фізичного здоров'я, що вже нині прямо загрожує генофондові нації. Пияцтво і алкоголізм набули таких загрозливих вимірів, що можуть і мають розглядатися як проблема національної безпеки. Попри певних зусиль уряду України, означена проблема далека від вирішення. Відтак, українське суспільство не має права відвертатися від хворих на алкоголізм людей, особливо за умов дедалі гострішої демографічної кризи.

Алкогольна залежність — це одна з форм токсикоманії, яка проявляється у пристрасті до вживання речовин, що містять етиловий спирт, розвиткові психічної й фізичної залежності від них та соціальної деградації особи. Алкоголізм має свій перебіг і низку типових стадій:

побутове пияцтво —> ранній алкоголізм —> базовий алкоголізм —> хронічний алкоголізм —> лікування —> кінцева стадія алкоголізму[10].

Сучасні дослідження дозволяють однозначно стверджувати, що у людини не має таких тканин чи органів, які б були невразливі до дії алкоголю.

Вплив алкоголю на здоров'я молоді. Кількаразове або часте вживання алкоголю спустошуюче впливає на психіку підлітка. При цьому уповільнюється розвиток не тільки вищих форм мислення, вироблення етичних і моральних категорій, естетичних понять, а й втрачаються вже розвинені здібності. Підліток "тупіє" і інтелектуально, і емоційно, і морально.

Токсична дія алкоголю, перш за все, виявляється в порушеннях діяльності нервової системи. Навіть його невеликі дози впливають на обмінні процеси в нервових тканинах, передачу нервових імпульсів. Одночасно порушується функціонування судин головного мозку: відбувається їх розширення, підвищення проникності, крововиливи в тканини мозку. Чим молодший організм, тим згубніше діє на нього алкоголь.

Чому люди стають алкоголіками? При систематичному вживанні спиртних напоїв у людини розвивається специфічне захворювання з прогресуючим перебігом — алкоголізм, що супроводжується загальним розладом усього організму. Кінцевою стадією алкоголізму є деградація особистості.

Сьогодні у формуванні алкогольної залежності вирішальну роль відіграють фактори:

— соціально-економічні: культурний і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація;

— біологічні: спадкова схильність (за даними Альтшуллера А., до 30% дітей, батьки котрих зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками);

— психологічні: психо-емоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

2.2. Психологічні причини вживання неповнолітніми алкоголю та наркотиків

Подолання алкоголізму та наркоманії неможливе без з'ясування причин цих негативних явищ.

Найчастіше до алкоголізму та наркоманії підлітки вдаються через життєвий досвід, помилки в шкільному та сімейному вихованні. Наркологи та психіатри на перше місце ставлять патологію розвитку особистості, тобто спадкові вади у функціонуванні вищої нервової діяльності. Це, насамперед, діти з психопатичними рисами характеру, невротичні, емоційно нестійкі, розумове відсталі.

На думку психологів, жодна з цих причин не є тою, що безпосередньо детермінує виникнення бажання вживати алкоголь чи наркотики. Справді, ми знаємо, що багато дітей виховується у складних сім'ях, які мають низький культурний рівень, однак далеко не всі вони стають алкоголіками чи наркоманами. З другого боку, більшість дітей, що стоять на обліку в психоневрологічних диспансерах (тобто мають значні відхилення у розвитку нервової діяльності), все ж таки знаходять своє місце у самостійному житті. Таким чином, детермінантою виникнення алкоголізму та наркоманії неповнолітніх виступають не зовнішні обставини, і навіть не внутрішні особливості, а свідомість, внутрішній світ самого підлітка.

Життя людини може складатися по-різному, стан здоров'я — також, але головним у ньому буде те, як сама людина сприймає всі ці обставини, як вона ставитися до оточуючих, як вона переживає події свого буття. Саме це є предметом психологічного аналізу, і саме це визначає, чому одна дитина, незважаючи на несприятливі умови життя, виростає достойною людиною, а інша, що виховується начебто в заможній, благополучній сім'ї, починає вживати алкоголь або навіть наркотики. Необхідність дослідження саме психологічного аспекту боротьби з алкоголізмом та наркоманією неповнолітніх полягає в тому, що цей підхід має розв'язати сутність існуючих питань. Якщо завдання медицини — боротися з наслідком дії наркотиків, а правоохоронних органів — перекрити шляхи доступу психотропних речовин до неповнолітніх, то завдання психологів-добитись, щоб людина сама не бажала вживати алкоголь. Якщо будуть знайдені психологічні механізми формування установки на здоровий спосіб життя, то медичні та юридичні аспекти відпадуть самі собою.

Сенс алкоголізму та наркоманії полягає в тому, що людина змінює свій психічний стан штучним шляхом. Отже, віднайти психологічні причини виникнення наркоманії та алкоголізму у неповнолітніх — значить відповісти на запитання "Чому підліток хоче змінити свій психологічний стан саме штучним шляхом?" Відповідь на це запитання треба шукати в дослідженні психологічних особливостей підлітків, що вживають алкоголь, або епізодично — наркотичні речовини.

Дослідження вчені почали з вивчення мотиваційної сфери. Відомо, що мотивація займає провідне місце в характері особистості, оскільки багато в чому пояснює рушійні сили діяльності та поведінки. Результати досліджень свідчать, що головні мотиви більшості підлітків вражають беззмістовністю. Так, 79% підлітків, розповідаючи про своє життя, уподобання, відзначають як найулюбленіші пасивно-розважальні види діяльності. "Люблю сидіти та "балдіти" під музику" тощо.

Якщо порівняти ці дані з міркуваннями звичайних дівчат і хлопців, у яких переважають мотиви спостереження, самореалізації, престижу, самовдосконалення, створюється враження, що підлітки, які схильні до алкоголізму та наркоманії, живуть наче уві сні, ніколи не замислюючись над тим, що і для чого вони роблять.

Цей висновок стосується і мотивів уживання наркотиків. Так, 43% підлітків пояснили: їм це подобається; 27% — було цікаво спробувати дію психоактивних речовин; 24% — нічого не могли пояснити; 6% — не хотіли відставати від своїх друзів[11]. Зрозуміло, що такі висловлювання підлітків фіксують лише зовнішні, поверхові мотиви. І це не випадково. Адже для усвідомлення складних, глибинних, реально діючих мотивів своєї поведінки людина повинна мати досить високий рівень розвитку особистості, певні навички самоаналізу, прагнення зрозуміти себе.

Застосування проективних методів дослідження особистості допомогло виявити різні відхилення у мотиваційній сфері підлітків, що вживають наркотики:

1) спрямованість мотиваційної сфери має протилежний напрям порівняно з загальноіснуючою у звичайних підлітків (задоволення, подяки, нагороди, похвали);

2) звичайні підлітки вбачають у своїй діяльності джерело позитивних емоцій;

3) звичайні підлітки вважають за необхідне передбачати результати своєї діяльності, аналізують наслідки своїх дій, беруть на себе відповідальність за свої вчинки[12].

Яке значення мають названі особливості мотиваційної сфери для з'ясування причин алкоголізму та наркоманії?

Відомо, що рушійною силою життєдіяльності людини є потреби. Задоволення будь-яких потреб супроводжується позитивними емоціями. Людина, яка не має відхилень у розвитку особистості, вже в підлітковому віці добре усвідомлює зв'язок між своїми діями, задоволенням своїх потреб та позитивними емоціями.

Мотиви вживання алкоголю юнаками та дівчатами істотно відрізняються. Так, традиційні мотиви є домінуючими для юнаків та дівчат, а ось на другому місці в юнаків стоять гедоністичні мотиви, тобто бажання отримати фізичне та психологічне задоволення від дії алкоголю, а в дівчат — псевдокультурні мотиви, тобто вплив соціального мікросередовища.

Третє місце для юнаків посідають мотиви позбавлення нудьги, апатії, "порожнечі", бажання підвищити ефективність поведінки, а для дівчат — підкорення впливу окремих осіб або референтної групи, наслідування і аж потім — гедоністичні мотиви.

На останньому місці стоять мотиви, пов'язані з демонстративною функцією алкоголю.

Матеріали досліджень засвідчили низький рівень самоусвідомлення підлітками, схильними до алкоголізму, рис своєї особистості, практичну відсутність навичок самоаналізу і вміння описувати себе. Аналіз результатів свідчить про значні відхилення у розвитку самосвідомості підлітків, які зловживають алкоголем чи наркотиками, їхні самооцінка та рівень домагань суттєво відрізняються від показників підлітків групи "норма", і важковиховуваних учнів, які не вживають алкоголю та наркотиків. Підлітки, схильні до алкоголізму, одразу ж відмовляються від праці, тільки-но зіткнуться з труднощами. Подібна поведінка спостерігалась у 57% таких підлітків. Страх перед невдачами, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчить про високий рівень невпевненості у своїх можливостях, інтелектуальних здібностях. Однак, незважаючи на це, у них занадто високий рівень домагань. Це виявляється і в їх висловлюваннях, і в динаміці вибору складності завдань залежно від успіху чи невдачі.

У графіках вибору та виконання завдань відображається водночас три тенденції: занадто високі домагання, низька самооцінка, невпевненість у собі.

3. Напрямки діяльності служби психологічної допомоги

Особистість підлітка, який вживає наркотики, або зловживає алкоголем, значно відрізняється за деякими параметрами від звичайних підлітків. Це дає підставу вважати, що існує схильність до вживання наркотиків або алкоголю. Діагностика такої схильності дає змогу своєчасно виявляти підлітків, які потребують особливої уваги. Надалі з такими дітьми треба проводити спеціальні психолого-педагогічні заходи, спрямовані на корекцію структурних компонентів їх особистості.

Важливим напрямом діяльності служби психологічної допомоги неповнолітнім повинна бути робота з родинами таких підлітків, а також з дітьми, батьки яких зловживають алкоголем.

Як кинути палити?

Деякі курці намагаються кинути палити, поступово скорочуючи кількість викурюваних сигарет, або не викурюючи повністю кожну сигарету.

Такий підхід ще ні разу не давав бажаного результату. Справа в тому, що у курців розвивається певний рефлекс не тільки на вдихання диму, але й на весь процес паління, діставання сигарети з пачки, запалювання сірника або запальнички, втягування й випускання диму. Внаслідок цих рефлексів виникає бажання знову повторити весь процес, що й робить паління потребою, від якої, як вважає курець, позбавитися неможливо.

Можна позбутися цієї шкідливої звички? Можна, але припинити палити треба одразу, могутнім вольовим рішенням. І на це здатна кожна психічно здорова людина. Академік Академії Наук України Р. Процюк радить:

По-перше, треба чітко для себе визначити причину, чому ви припиняєте палити. Також призначити собі термін, упродовж якого можна кинути куріння (не більше 1-2 місяців). Проаналізувати, в яких ситуаціях ви беретесь за сигарету. Поступово треба скорочувати кількість сигарет, які ви викурюєте за день. Ближче до того часу, коли ви зовсім припините паління, намагайтеся обійтися без сигарет добу, дві, три і т. д.

По-друге, треба твердо намітити день, коли ви кинете палити одразу й назавжди. Для цього за тиждень навчіться методів ауто-генного тренування для зміцнення самовладання. Тоді ви зможете пережити стресові ситуації без сигарети[13].

Не паліть під час сніданку. Починаючи з другого дня, не паліть перед обідом, а з третього — і перед вечерею. Збільшуйте інтервали меж палінням. Не робіть глибоких затяжок і збільшіть перерви між ними. Не докурюйте сигарету на 2/3.

Якщо вам пропонують знайомі запалити, відмовляйтеся. Коли куплятимете нову пачку сигарет, докоряйте собі, що знову купили отруту для свого організму. Пригадайте усі шкідливі наслідки, які викликає тютюновий дим. І щоразу запитуйте себе: для чого я палю?

Щодня зменшуйте кількість викурюваних сигарет. Першого дня — на одну сигарету, другого-на дві, третього — на три, четвертого дня — на чотири-п'ять, шостого дня викурюйте не більше 1-2 сигарет, а краще зовсім відмовтеся від паління. Якщо це вдасться, успіх надасть вам нових сил для відмови від паління.

Не паліть, коли ви п'єте кофе, чай або дивитесь телевізор. Одночасно упродовж цього тижня і після відмови від паління щоденно увечері перед сном і вранці, одразу після того, як ви прокинулись, лежачи в ліжку, промовляйте подумки або вголос наступні формули самонавіювання, запропоновані психотерапевтом:

ПАЛІННЯ-ОТРУТА…

ПАЛІННЯ ДЛЯ МЕНЕ ШКІДЛИВО…

Я ПЕВЕН, ЩО КИНУ ПАЛИТИ…

ВИГЛЯД ЛЮДИНИ, ШО ПАЛИТЬ, ЗАПАХ ТЮТЮНУ МЕНІ НЕПРИЄМНИЙ…

Я ВИРОБЛЯЮ ВІДРАЗУ ДО ТЮТЮНУ…

Я ТВЕРДО ВИРІШИВ КИНУТИ ПАЛИТИ…

СВОБОДА ВІД СИГАРЕТ ЗРОБИТЬ МЕНЕ СИЛЬНИМ, ЗДОРОВИМ.

Після тижня підготовчого тренування треба прибрати з дому все, що нагадує про курево: сигарети, сірники, запальничку, попільничку. Всім оголосіть, що від сьогодні ви кинули палити, і від цього дня більше не паліть. Коли вам захочеться палити, випийте 1-2 склянки соку чи води, глибоко вдихайте свіже повітря біля відчиненого вікна, виконайте кілька фізичних вправ.

Твердо й послідовно проводьте в життя прийняте рішення.

Сам факт відмови від паління зміцнює волю й надає впевненості й віри в перемогу.

Уроки тверезості.

Алкоголь: чому це небезпечно?

Слово “алкоголь” арабського походження і означає воно “аль-коголь” — одурманення, запаморочення.

Запам'ятайте, що:

— вживання алкоголю абсолютно недопустиме для дітей і підлітків;

— для 12-13 річних дітей 250 грам горілки є смертельною дозою;

— що швидше починається вживання алкоголю, то швидше розвивається хвороблива пристрасть до нього;

— якщо регулярне вживання алкоголю починається в 13-15 років, то така пристрасть виникає уже через рік, якщо в 15-17 років — то через 2-3 роки, якщо в 22-25 років, то через5-7 років.

Я думаю, що над цими даними варто задуматись, щоб не було пізно.

Алкоголь не тільки шкодить здоров'ю, але й погано діє на психіку людини та її розумову діяльність.

Руйнується інтелект, втрачається активність, ініціатива, праця не приносить радості, наступає постійна втома.

Таким чином, алкоголь приводить до психічного виродження особистості.

Але пам'ятайте, що алкоголізм -це хвороба, якої можна і уникнути. Згадаймо хоча б слова письменника Джека Лондона:

“Хмільне завжди протягує нам руку, коли ми стаємо слабкими, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід із скрутного становища.

Але обіцянки ці брехливі: обмануте душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна: під впливом хмільного ми втрачаємо істинну уяву про цінність речей”.

Отже, якщо ви дбаєте про здоров'я, якщо здоров'я для вас найвища цінність, запам'ятайте — ніколи не доторкайтеся до чарки.

Та все ж, чому підлітки вашого віку вживають спритні напої? Давайте спробуємо дати відповідь.

Що позитивного вони у цьому вбачають?

Випивши, ти можеш сказати і зробити те, що в тверезому стані ніколи не відважишся.

2. Відчуття дорослості.

Діти помічають, що дорослі, як правило відзначають свята із спиртними напоями, а не з газованою водою. А ви, як вам здається, уже також абсолютно дорослі люди.

3.Втеча від проблем.

Випивши, можна на деякий час забути про всі турботи і проблеми (домашні, шкільні і т.п.).

Які мінуси вживання спиртних напоїв?

Втрата контролю.

Можна так розкріпачитися, що завтра буде стидно глянути в очі тим, з ким напередодні ви спілкувалися.

Конфлікт з батьками.

Адже їм найкраще знати і те, які ви дорослі, і як останнім часом важко з вами вжитися, і багато чого іншого.

3.Збільшення проблем.

Наступного дня після пиятики можна виявити, що невідомо куди поділась досить значна сума грошей. Крім того, вам дошкулятиме погане самопочуття, а старі проблеми все одно треба вирішувати.

4.Загроза алкоголізму.

В кінці кінців, розвивається залежність від алкоголю і тоді це вже хвороба, від якої важко позбавитись .

До речі, таке страшне явище, як наркоманія, починається переважно саме із вживання алкогольних напоїв. Для того, щоб переконати вас у цьому, я хочу навести приклад із життя одного молодого наркомана, недавнього учня. Ось як він сам визначив “сходинки свого падіння”:

Перша сходинка — вживання алкоголю, причому лише “благородних вин”.

Друга сходинка — вживання кріплених вин і водки.

Третя сходинка — вживання алкоголю разом з курінням маріхуани (наркотика).

Четверта сходинка — вживання алкоголю, куріння маріхуани, ковтання стимуляторів.

П'ята сходинка — алкоголь, маріхуана, стимулятори, ін'єкції внутрівенно сильнодіючих наркотиків.

Картина страшна, чи не правда?

Тому корисно для вас буде вже тепер усвідомити, що людина часто безсила перед алкоголем, втрачає контроль над своїми вчинками, коли зловживає ним.

До речі, в сучасних цивілізованих країнах вживати алкогольні напої зовсім не престижно, не модно. Престижно вести, тверезий спосіб життя, бути фізично і психічно здоровим.

Ось лише один приклад, про який недавно писала періодична преса. У 8-и мільйонній європейській країні Австрії нараховується всього 330 алкоголіків. Громадяни Австрії до стану алкоголізму доходять украй рідко.

Зверніть увагу!

До цього часу побутує думка, що однією з ознак чоловічої сили є вміння пити спиртне. Але так кажуть лише ті, хто полюбляє оковиту.

Навпаки, якщо ти відмовляєшся, знаходиш у собі сили протистояти чарці — ти справжній чоловік, козак і лицар.

Слухаючи сьогодні медика, вчителя історії, психолога у декого з вас на обличчі появиться недовірлива посмішка. Ви впевнені у своєму майбутньому, вам здається, що доля алкоголіків або тютюнового наркомана вам не загрожує, і, якщо побажаєте, то самі будете в змозі кинути це заняття.

На жаль, це далеко не так. Статистика стверджує, що у нашій країні кожен восьмий-десятий дорослий чоловік стає алкоголіком.

Вдивіться один одному в обличчя. Кого вибере доля? Кого з вас ми побачимо через 10-20 років з пропитим синяво-червоним обличчям, помутнілим поглядом, у брудному одязі, що тремтячими руками жадібно розкупорює пляшку.

Як не згадати тут слова американського письменника Д.Лондона, який писав: “Алкоголізм мертвою хваткою тримає людство з часу сивої давнини і збирає данину, пожираючи молодість, підриваючи силу, подавлюючи енергію, губить кращий цвіт роду людського”.

Мабуть, у нас немає жодної сім'ї, яку так чи інакше не турбувала б проблема алкоголізму та паління. Напевно, і хтось із вас тихенько зітхне, згадавши п'яного батька чи брата, сімейні сварки, що спричинювались горілкою.

В одній книжці є такі слова:

“Дім -це одне з великих слів… Дім — це тепло, близька любима тобою людина, яка зустрічає тебе біля дверей, простягає тобі руки. В домі тебе чекають. Тут твоя любов, сюди приходять твої друзі.

Дім — велике слово. В ньому ж є душа. Щаслива людина, в якої є свій добрий дім. А якщо душа пішла? Дім помирає. Він також смертний, дім. І до болі гірко бачити такі доми. Тут близька колись людина стає чужою, замість привітних рук назустріч протягуються кулаки, замість добрих слів — погрози. Таким стає всякий дім, в який приходить зло, біда, нещастя”.

Давайте ж зробимо так, щоб цього не було. Бо тільки тверезі люди, твереза нація може бути сильною, мудрою, мати свій дім.

Алкоголізм охопив усі регіони України і становить особливо небезпечну проблему, яка призводить до значних економічних, моральних збитків, духовного розкладу суспільства, загрожує генофондові нації, державній і національній безпеці. Ситуація вже набула загрозливих розмірів і може розглядатися як проблема на рівні національної безпеки.

Висновки

Підлітковий та юнацький вік розглядається як один із найбільш небезпечних для формування девіантного й деліквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують складати найбільш кримінально активну частину населення країни.

Розвиток адиктивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому і ранньому юнацькому віці і згодом набуває у багатьох людей стійких форм. Так, наприклад, за даними Ф.Г.Кутова, серед дорослих, які зловживають алкоголем, 31,8% почали вживати його до 10 років, 64,4% — у 11-15 років, 3,8% — у 16-18 років (Кутов Ф.Г., 1986).

Мотиви підліткової наркоманії, передусім, пов'язані з психічним експериментуванням підлітків, пошуком нових, незвичайних відчуттів і переживань.

Головними чинниками, на думку багатьох учених, виникнення у неповнолітніх потреби у вживанні психотропних речовин є: вікові особливості; несприятлива мікросоціальна ситуація розвитку; відхилення у функціонуванні вищої нервової діяльності. У разі, коли згадані чинниками, завдяки втручанню дорослих, усуваються або компенсуються, зловживання припиняється без традиційного лікування, тобто, без застосування медикаментозних препаратів.

Ще одним сильним мотивом може бути прагнення підлітка не відставати від друзів, бажання ввійти яке-небудь угруповання. Крім того, причиною залучення підлітка до наркотиків може стати його бажання позбутися внутрішньої напруги й занепокоєння, втекти таким чином від проблем, чи навпаки, знайти спосіб їм опиратися.

Через вікові особливості особистості, що формується, причини всіх проявів девіантної поведінки у підлітків єдині. Правопорушення, алкоголізм, наркоманія та токсикоманія, афективні та невротичні розлади — все це ланки одного ланцюга. Результати досліджень Максимової Н.Ю., Кочеткової Р.В., Смирнова В.К., Нечипоренко В.В., Бердник К.П. та ін. показали, що практично всі підлітки, які стали наркоманами, раніше зловживали алкоголем.

Зазвичай починають вони з різних психотропних речовин, шукаючи «свій» наркотик, — це так звана стадія полінаркотизму. Так, за спостереженнями лікарів-наркологів, дві третини молодих людей уперше вживають наркотичні речовини із цікавості, бажання довідатися, що «там», за гранню забороненого. Інші починають вживати наркотики на знак протесту і вираження незадоволеності традиційни ми нормами й системою цінностей.

Дитячі психіатри вважають, що у підлітків практично неможливо розмежувати ситуаційні порушення поведінки і прояви захворювання, що розпочинається. Негативні прояви поведінки, які досить часто зустрічаються в підлітків, важко піддаються однобічному поясненню, оскільки соціально-психологічні та педагогічні чинники тут тісно переплетені з патологічними, які стосуються психіатрії та наркології. Результати багатьох досліджень доводять, що пияцтво та наркоманія неповнолітніх — це перш за все прояви порушень поведінки, які в свою чергу обумовлені соціальним середовищем.

Список використаних джерел

1. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека /Под ред. И.А.Полищука, А.Е. Видренко. – 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Здоров’я, 1979. – С. 109 – 114
2. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. — Вінниця, 2001
3. Головінський І. Педагогічна психологія. – К.: «Аконіт», 2003. – 287 с.
4. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002
5. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002
6. 6. Лукашевич М. П. Соціологія: Загальний курс: Підручник.. — К.: Каравела, 2006. — 407 с.
7. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001
8. Основи психології /За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. – Київ:”Либідь”, 1996
9. Психология /Под ред. проф. В.М.Мельникова.- М.:Физкультура и спорт, 1997. — С. 19 – 64
10. Психологія підлітка. Під ред. члена-кореспондента РАО А. А. Реана – СПб.: Прайм – ЄВРОЗНАК, 2003. – 432 с.
11. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2004. – 544 с.