Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Поняття контролю та нагляду за діяльністю поліції як способів забезпечення законності, особливості їх правового регулювання

ВСТУП

Поліція в Україні — один з важливих соціальних інститутів, виконавчої влади, який захищає життя і здоров’я, права і свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Важливими принципами діяльності поліції є законність, гуманізм повага до особи, соціальна справедливість, взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Дотримання і зміцнення законності нами органами поліції — їх головне завданням і функціональний обов’язок. Оскільки найбільшою сферою можливих порушень прав і свобод громадян є адміністративна, то саме з адміністративною діяльністю пов’язане виконання цих завдань та обов’язків і до цього задіяна основна частина особового складу НП.

Більшість порушень законності стосуються низької якості складання працівниками поліції протоколів про адміністративні правопорушення. Зокрема, не завжди своєчасно складаються протоколи про адміністративні затримання, проводиться особистий ряд, огляд речей і документів та їх вилучення. В них нерідко відсутні необхідні відомості, що може призвести згодом до конфлікту правопорушником і правоохоронцем. Необ’єктивне, недостатньо кваліфіковане дослідження обставин правопорушення і даних про особу, яка його вчинила, суттєво впливає на об’єктивність прийняття вішення щодо застосування адміністративно-правових санкцій.

З курсу “Адміністративна діяльність НП” пригадаємо, що саме поняття “забезпечення законності в адміністративній діяльності поліції” передбачає формування такого адміністративно-правового режиму у суспільстві, за яким поліція в процесі виконання функцій щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби зі злочинністю зобов’язана, з одного боку, реалізувати дану функцію на основі норм чинного законодавства, а з іншого — здійснювати контроль та нагляд за діяльністю посадових осіб та громадян щодо виконання ними загальнообов’язкових правил з метою забезпечення правопорядку у державі.

Таким чином, основним дієвим способом не допустити порушень законності в адміністративній діяльності поліції, забезпечити права та свободи громадян, залишається здійснення постійного контролю та нагляду за діяльністю як підрозділів громадської безпеки, так і окремих осіб, що виконують  посадові функції.

ПОНЯТТЯ КОНТРОЛЮ ТА НАГЛЯДУ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПОЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ЯК СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Послідовна і сувора реалізація законності передбачає наявність відповідної системи її гарантій. В ній розуміють, по-перше, загальні умови або передумови законності; по-друге, спеціальні юридичні або організаційно- правові засоби забезпечення режиму законності. До спеціально-юридичних засобів забезпечення законності відносяться способи забезпечення законності. Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування, юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності:

а)  контроль;

б)  нагляд;

в)  інститут звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності;

г)  забезпечення прав та свобод громадян в порядку адміністративного судочинства.

Контроль є важливою складовою змісту державного управління. Науковці С.С. Алєксеєв, В.М. Горшеньов, І. Б. Шахов, О.Ф. Скакун, О.В. Малько, Ю.П. Битяк, О.М. Бандурка, В.Я. Малиновський та ін. відзначали, що контроль -це явище багатогранне і багатопланове, і залежно від того, на якому рівні та стосовно чого він розглядається, він може бути охарактеризований і як форма чи вид діяльності, і як принцип, і як функція.

Виходячи з розуміння суті контролю як управлінської діяльності, науковці визначають контроль як перевірку виконання та нагляд за відповідністю сфери діяльності органу законодавчим та нормативним приписам, а також виконанням прийнятих рішень. Розглядаючи його як функцію,вважають, що контроль полягає в аналізі та зіставленні фактичного стану справ у діяльності поліції з вимогами, які поставлені перед нею, відхилень у виконанні поставлених завдань з причинами цих відхилень, а також оцінкою діяльності поліції та доцільності саме цього шляху.

Із прийняттям 19 червня 2003 року Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” контрольно-наглядова діяльність державних та громадських суб’єктів набула законодавчо визначеної правової форми. Демократичним цивільним контролем Закон визначає комплекс здійснюваних відповідно до Конституції законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни.

Щодо самого контролю, зокрема цивільного, як одного із видів управлінської діяльності, то він, на думку вчених, є різновидом (формою) організаційних заходів, оскільки здійснюється постійно та спрямований на забезпечення чіткої та ефективної роботи підконтрольних об’єктів. Здійснення конкретних контрольних заходів не пов’язано з виданням правових актів і здійсненням юридично значущих дій. Але їх передумови та наслідки можуть фіксуватися у юридичній формі, на їх основі можуть прийматися правові рішення, видаватися нормативні та індивідуальні правові акти тощо.

Отже, контроль є підставою для наступного здійснення відповідними органами дій юридичного характеру. Він пов’язаний з правом опосередковано, оскільки правовими актами визначаються його принципи та завдання, загальна процедура здійснення, повноваження суб’єктів цивільного контролю, гарантії його здійснення тощо. Звідси необхідним є розгляд його правових основ.

Цивільний контроль за діяльністю поліції здійснюється на основі правових норм, які являють собою правила поведінки, що встановлені державою. Управлінські відносини, зокрема контрольні, регулюються сукупністю правових норм і процедур їх реалізації, що забезпечують нормальне функціонування і розвиток систем відповідно до умов їх існування. Усі норми мають однакову кінцеву мету, але їхній зміст, порядок встановлення і впливу на процеси управлінської діяльності, сфера дії і механізм поширення в системі різні. Правові норми є засобом регламентації системи цивільного контролю як у структурному, так і функціональному аспектах. Дотримання правових норм гарантується авторитетом держави, забезпечується як переконанням, так і в разі потреби засобами примусу. Держава за допомогою права наділяє суб’єктів соціального управління (як державні, так і громадські органи) владними повноваженнями, зокрема контрольними в межах яких вони самостійно вирішують проблеми відповідного рівня управління. Обсяг і характер контрольних повноважень за діяльністю органів поліції, а також відповідний їм ступінь відповідальності залежать від місця, яке займає контрольний орган у системі державного управління, від масштабів і території розповсюдження його управлінського впливу.

Беручи до уваги, що основою правового забезпечення є система правових актів (нормативних та індивідуальних), перейдемо до безпосереднього аналізу правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють питання здійснення контролю та нагляду за діяльністю поліції, поліції громадської безпеки зокрема.

Одну із форм законодавчого закріплення принципу законності у нашій державі відображає Конституція України, яка у статті 8 визначає, що в нашій державі “визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується”.

Однак, центральне місце у системі нормативних актів , що регулюють контрольно-наглядову діяльність поліції, займає Закон України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави”, який є спеціальним правовим актом з питань організації та здійснення цивільного контролю. Він визначає правові засади організації і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також над правоохоронними органами держави.

До законодавчих актів, що регулюють сферу цивільного контролю, слід також додати Закон України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ”, оскільки “дотриманням законності” відноситься до основних вимог службової дисципліни в органах внутрішніх справ; а також Закони України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” тощо.

Велика кількість правових норм з питань здійснення контролю за діяльністю поліції міститься у підзаконних нормативних актах, які можуть бути: загальнодержавними, відомчими чи локальними; нормативно-правовими чи індивідуальними; тими, які визначають загальні питання здійснення контролю або тими, які врегульовують окремі питання у цій сфері. До цієї групи правових актів, в першу чергу, необхідно віднести:

  • Постанови Верховної Ради України, які містять нормативні положення з питань цивільного контролю за діяльністю органів поліції;
  • укази та розпорядження Президента України, зокрема: Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та правоохоронних органах: Указ Президента України від 11 квітня 2008 р. // Офіційний вісник Президента України.- 2008.- № 12.- Ст.498.; Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів поліції: Указ Президента України від 12 січня 2004 р. та інші;.
  • постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, серед
  • правові акти центральних та місцевих органів влади;
  • правові акти органів місцевого самоврядування з таких питань як: забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян; вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, охорону громадського порядку під час проведення яких здійснюють НП; сприяння органам внутрішніх справ у забезпеченні додержання правил паспортної системи; вирішення питань щодо створення належних умов для служби та відпочинку особовому складу органів поліції тощо.

До системи правових актів з питань здійснення цивільного контролю необхідно віднести низку Положень про діяльність громадських організацій (Раду колективу, Раду наставників, Суд офіцерської честі, Раду ветеранів, побутова комісія, житлова комісія та інші), які діють в органах поліції, і яких ми також відносимо до системи суб’єктів, що здійснюють цивільний контроль за діяльністю поліції.

Аналізуючи систему розглянутих нами правових норм, ми можемо зробити висновок, що контрольна діяльність, що регламентується вище приведеними та іншими правовими актами, містить три групи норм. Так, норми першої групи закріплюють систему контролюючих органів, принципи та порядок їх організації і діяльності, компетенцію, основні завдання і напрямки роботи, форми і види контрольної діяльності, систему заходів відповідальності. Ці норми створюють передумови ефективного здійснення контрольної діяльності. Норми другої групи за своїм характером є процедурними, оскільки визначають оптимальні варіанти контрольного процесу і безпосередньо спрямовані на забезпечення ефективності досягнення юридичного результату. Вони закріплюють організацію діяльності контрольних органів та їх посадових осіб, порядок застосування заходів відповідальності, систему організаційно- правових гарантій здійснення контрольної діяльності, порядок виконання розпоряджень контролюючих органів тощо. Третя група норм — сама широка за обсягом, оскільки суб’єкти контролю у своїй діяльності оперують усією системою правових норм. Норми цієї групи є предметом контрольної діяльності, тому що органи, які виступають суб’єктом контрольної діяльності та їх посадові особи у своїй повсякденній роботі порівнюють поведінку підконтрольного об’єкта з приписами правових норм, забезпечують відновлення порушених прав, а в разі потреби вводять у дію правоохоронні заходи.

ВИСНОВКИ:

Таким чином, уся нормативна база, якою керується система органів цивільного контролю за діяльністю поліції є зовнішньою, оскільки створюється формально за межами підконтрольного суб’єкта. Контрольно-управлінські функції, що реалізуються у внутрішній(відомчій) системі конкретного органу управління визначають поняття відомчого контролю, зміст та форми якого будуть розглянуті нами у третьому питанні лекції.

За допомогою норм права забезпечується: 1) визначення системи органів контролю; 2) визначення їх контрольних повноважень; 3) розподіл функцій між спеціальними контрольними апаратами певного органу; 3) закріплення системи об’єктів та предметів контрольної діяльності; 4) чітка робота контрольованих органів (підрозділів), керівників та окремих працівників.