Вступ

В умовах функціонування соціально-орієнтованої ринкової економіки, посилення ролі та значення людського капіталу, розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій гостро виникла потреба розробки, удосконалення та застосування технічного розвитку, який в найбільшій мірі сприяють максимилізації результатів управлінської діяльності.

Зв’язок є галуззю, що динамічно розвивається, займає одне з провідних місць в економіці України і забезпечує задоволення потреб споживачів у телекомунікаційних послугах та послугах поштового зв’язку. Основними ланками, що забезпечують інформаційні зв’язки є підприємства галузі (підгалузей) зв’язку та їхні структурні підрозділи. Встановлено, що криза кінця минулого століття, яка негативно позначилась на стані підприємств зв’язку, обумовила домінування пасивних і реактивних орієнтацій у комплексі заходів із функціонування менеджменту на підприємствах зв’язку. З іншого боку, відсутність досвіду управління соціально-економічними процесами за нових умов господарювання призвела до високого рівня авантюристичності управлінської політики у зв’язку.

Становлення ринкової економіки спричинило зміну парадигми управління підприємствами зв’язку, підвищило значимість заходів стратегічного характеру, концептуальна основа яких формулюється в межах політики організаційного розвитку. Системи менеджменту підприємств зв’язку України належать до соціальних систем. Порівняно з іншими їх видами вони характеризуються відповідною складністю, їм притаманна істотна невизначеність функціонування і наявність меж керованості. В останнє десятиріччя проблеми, пов’язані з кардинальними економічними перетвореннями в державі, позначилися на їх формуванні, вони зазнали значних структурних змін. Результати дослідження показали, що існуючі системи характеризується розмитим розподілом повноважень між всіма органами влади і неузгодженістю внутрішніх зв’язків взаємодії та підлеглості. Все це знайшло відображення і в змісті регулюючого впливу держави на розвиток галузевого виробництва.

1. Основні етапи планування технічного розвитку підприємства

Основним завданням плану організаційно-технічного розвитку підприємства є забезпечення оперативного впровадження та використання всіх вище перелічених елементів у виробничу діяльність у межах стратегічних планів і поточних завдань.

Удосконалення системи критеріїв оцінки ефективності управління підприємством складаються з трьох підсистем: оцінки ефективності функціонування систем управління підприємств зв’язку, оцінки ефективності діяльності управлінського персоналу, оцінки ефективності функціонування підрозділів (органів) управління підприємством.

Комплексне планування технічного розвитку і підвищення ефективності діяльності знаходить своє відображення у плані організаційно-технічного розвитку, показниках ефективності виробництва, планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).

На вітчизняних підприємствах плани технічного розвитку та вдосконалення організації виробництва передбачають висвітлення таких напрямів, які в сукупності складають структуру даного розділу плану:

— створення та освоєння нових видів продукції, підвищення конкурентоспроможності продукції, яка випускається;

— впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва;

— вдосконалення організації виробництва та управління підприємством;

— впровадження прогресивної наукової організації праці;

— модернізація основних фондів;

— зниження витрат виробничих ресурсів (праці, матеріалів, сировини, енергії);

— оптимізація умов праці;

— підвищення професіоналізму персоналу;

— соціальний розвиток підприємства;

— стандартизація та уніфікація продукції.

Всі перелічені напрямки включаються в стратегічний план підприємства, в якому передбачається календарний період реалізації кожного заходу. В поточному плануванні враховуються заходи, що припадають на даний період з урахуванням відповідних змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства [3, c. 92-93].

Виробничий процес на промисловому підприємстві відбувається постійно і охоплює всі його підрозділи. Технічні зміни відбуваються періодично, залежать від обсягів фінансових ресурсів і технічної політики. Однак у сукупності вони носять безперервний характер та характеризують організаційно-технічний розвиток підприємства. В його складі виділяють:

— фактори технічного характеру — засоби праці, їх динаміка, стан, рівень використання;

— фактори організаційного характеру рівень підготовки виробництва, спеціалізацію, ритмічність, кооперацію, терміни виготовлення продукції;

— фактори економічного характеру — ефективність використовуваних ресурсів, фінансування, ціноутворення, мотивація тощо;

— фактори соціального характеру — професійна підготовка, підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці, безпеки праці, екологізації виробництва тощо.

Сталий розвиток підприємства у тривалій перспективі, забезпечення його конкурентоспроможності в умовах посилення ринкової боротьби неможливі без цілеспрямованого формування адекватного техніко-технологічного й організаційного рівня компанії. Водночас реалізація стратегічних планів, спрямованих на досягнення довгострокових цілей компанії, полягає в розробленні та впровадженні відповідних продуктових, технічних, технологічних, організаційних та інших інновацій. Отже, планування організаційно-технічного розвитку (ОТР) підприємства безпосередньо пов’язане з його інноваційною діяльністю, а результати останньої знаходять своє відображення в організаційно-технічному рівні виробництва.

Як відомо, інновації — це процес впровадження, реалізації або використання новацій у діяльності організацій, підприємств. Інноваційна діяльність — це комплекс дій, спрямованих на втілення результатів наукових досліджень у нових продуктах, технологіях, устаткуванні, організаційних рішеннях тощо. Вище керівництво компанії має визначити власну інноваційну політику — проактивну (яка випереджає можливі зміни в галузі чи дії конкурентів) чи реактивну (що реагує на зміни чи дії конкурентів) та стратегію — інноваційного лідера чи послідовника. Від цього залежить організація інноваційної діяльності підприємства, яка може здійснюватися власними підрозділами чи шляхом участі підприємства в наукових організаційних структурах, або ж полягати в придбанні інновацій на стороні.

Для цього на підприємствах створюють підрозділи, що координують та здійснюють інноваційну діяльність, а саме:

• науково-технічні ради в межах усієї компанії (визначають напрями інноваційної діяльності);
• відділи розроблення нової продукції;
• відділи науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);
• тимчасові творчі науково-технічні колективи, групи;
• координаційні та робочі групи для участі в бізнес-інкубаторах, технопарках, технополісах [1, c. 74-75].

Останнім часом у компаніях з’являються так звані департаменти (відділи) розвитку, які відповідають, у тому числі, і за організацію та результати інноваційної діяльності.

Серед розмаїття можливих інновацій у контексті ОТР варто насамперед звернути увагу на технологічні, що пов’язані з методами виробництва, та нетехнологічні, які стосуються організаційно-управлінських та фінансово-економічних аспектів діяльності підприємства. Інновації можуть бути стратегічного або тактичного спрямування, принципово новими (базовими) чи поліпшувальними. Останнім часом виокремлюють техно-інновації, що спрямовані на підвищення техніко-технологічного рівня підприємства, та бізнес-інновації, що стосуються нових технологій ведення бізнесу (економічні, фінансові, структурні, організаційні). Тож, інновації можливі й навіть необхідні в будь-якій сфері діяльності підприємства — маркетинговій, виробничій, фінансовій, збутовій, науково-дослідній, управлінській.

Об’єктами інновацій на підприємстві можуть виступати:

• продуктовий портфель (види продукції та послуг);
• маркетингова й збутова діяльність;
• матеріальні ресурси, що споживаються;
• якість продукції підприємства в цілому;
• засоби виробництва;
• методи й технологія виробництва;
• організація праці та процесів;
• персонал підприємства й соціальна інфраструктура;
• системи та методи управління (у функціональних сферах і на підприємстві в цілому);
• організаційні структури;
• інформаційні системи;
• інші сфери діяльності.

Значна частина названих об’єктів інновацій (наприклад, якість продукції та підприємства в цілому, засоби виробництва, методи й технологія виробництва, організація праці й процесів) зумовлює технічний та організаційний розвиток підприємства [6, c. 114-115].

2. Планування технічного та організаційного розвитку підприємства зв’язку

Ефективна система планування ОТР ґрунтується на таких принципах:

• єдність фінансово-економічних, маркетингових, науково-технічних і соціальних завдань розвитку підприємства;
• взаємозв’язок і узгодженість стратегічних та поточних цілей та напрямів діяльності підприємства;
• альтернативність визначення, всебічне обґрунтування способів досягнення поставлених завдань і вибір оптимальних
  рішень;
• бюджетна й ресурсна забезпеченість розроблених планів;
• комплексність, безперервність як взаємозв’язок і послідовність, змінність у плануванні;
• гнучкість і еластичність як адаптивність планів щодо можливих відхилень або зміни внутрішнього чи зовнішнього середовища [3, с. 192].

Планування ОТР передбачає формування комплексу планів, які мають різне спрямування за цілями, предметом, рівнями, зміс­том і періодом планування:

• за цільовим призначенням:
• стратегічні;
• оперативні;
• часовим горизонтом планування:
• довгострокові;
• середньострокові;
• поточні (короткострокові);
• ступенем деталізації:
• загальнофірмові;
• плани підрозділів;
• функціональною сферою:
• маркетингові;
• виробничі;
• НДДКР;
• збутові;
• фінансові;
• з управління персоналом;
• міжфункціональні;
• інші;
• кінцевим результатом:
• продуктові;
• техніко-технологічні;
• організаційні;
• з інформаційних технологій;
• соціальні;
• економічні;
• інші;
• змістовим спрямуванням:
• тематичні плани (портфель проектів);
• бізнес-плани (обґрунтування інновацій);
• проектні плани (реалізації проектів) [5, с. 65-66].

Для кожного конкретного підприємства структура та зміст плану ОТР як комплексу зведених проектів з упровадження
інновацій, поліпшення технічного стану підприємства та організації виробництва визначається такими основними чинниками:

• обраною інноваційною стратегією компанії;
• масштабністю запланованих стратегічних змін;
• відповідністю поточного рівня ОТР установленим довгостроковим цілям;
• обсягами операційної діяльності підприємства;
• стадією життєвого циклу компанії та її галузевою належністю;
• ресурсними, у тому числі фінансовими, можливостями
  фірми.

План ОТР — це перелік проектів чи заходів (із зазначенням назви й керівника проекту, строків початку та закінчення, бюджету, місця впровадження й очікуваних результатів), згрупованих у такі основні розділи:

Розділ 1. Науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи

У цьому розділі подають перелік дослідницьких і конструкторських проектів, які виконуються в рамках інноваційної діяльності підприємства власними фахівцями та в межах науково-технічної інтеграції у співпраці із зовнішніми партнерами.

Розділ 2. Підвищення якості продукції, сервісного обслуговування клієнтів

Цей розділ відображає довгострокові та поточні заходи підприємства щодо підвищення ступеня задоволення клієнтів якістю продукції та послуг, що надаються. Ця діяльність спрямовується як на підвищення рівня певних характеристик продукції та послуг (технічні параметри, дизайн, упаковка, час відповіді на запит щодо обслуговування) та їх офіційне підтвердження шляхом сертифікації, так і створення відповідних організаційних умов — упровадження сучасних систем і методів управління якістю продукції та підприємства, залучення партнерів — постачальників і клієнтів — до вирішення цих завдань. Основними напрямами такої діяльності можуть виступати:

• підвищення рівня якості та сертифікація продукції;
• підвищення рівня сервісного обслуговування;
• упровадження статистичних методів контролю якості;
• побудова, сертифікація та вдосконалення систем якості;
• аудит систем якості та продукції постачальників.

Розділ 3. Підвищення техніко-технологічного потенціалу

У цьому розділі зводять усі технічні й технологічні новації, що підлягають впровадженню, разом із рутинними заходами з ремонту, модернізації, заміни устаткування й оснащення. Проекти зі збільшення потужностей, які відображаються в цьому розділі, також можуть або мати інноваційний характер (ґрунтуватися на нових технологіях і обладнанні), або ж дублювати вже апробовані процеси виробництва. Групування цих проектів може мати такий вигляд:

• механізація й автоматизація виробництва;
• упровадження нових видів устаткування та оснащення;
• модернізація виробництва й заміна застарілого устаткування;
• удосконалення діючих і впровадження нових технологічних процесів та технологій;
• упровадження ресурсозберігаючих заходів і технологій;
• розширення потужностей.

Розділ 4. Заходи з охорони й оздоровлення навколишнього середовища

Напрями природоохоронної роботи безпосередньо пов’язані з технічною та технологічною базою підприємства й мають охоплювати заходи, що нівелюють шкідливий вплив діяльності підприємства на довкілля. Основні підрозділи можуть відображати проекти зі:

• скорочення шкідливих викидів в атмосферу;
• зменшення рівня забруднення землі та стічних вод;
• застосування екологічно безпечних технологій та устаткування;
• упровадження стандартів серії ISO 14000.

Розділ 5. Упровадження заходів з наукової організації праці

Проекти та заходи цього розділу плану ОТР спрямовано на підвищення ефективності організації праці, робочих місць і процесів, створення безпечних умов роботи і приведення кількості працівників у відповідність до прогресивних обґрунтованих норм, вони можуть формуватися за такими напрямами:

• упровадження сучасних методів організації робочих місць;
• удосконалення розподілу та кооперації праці;
• скорочення рівня ручної праці, шкідливих умов роботи;
• удосконалення нормування й оплати праці, у тому числі впровадження обґрунтованих норм і нормативів праці;
• поліпшення умов праці, у тому числі заходи з охорони праці та техніки безпеки;
• підвищення культури виробництва.

Розділ 6. Удосконалення планування й організації виробництва, функціональних та загальнокорпоративних систем управління підприємством

Цей розділ відображає розвиток систем управління виробництвом, функціональними сферами діяльності й підприємством у цілому. Він може охоплювати напрями, пов’язані з удосконаленням форм і методів організації виробництва, його спеціалізацією, кооперацією, аутсорсингом; упровадженням сучасних інструментів управління функціональними сферами, наприклад, системи бюджетування, формування ефективної системи звітності в межах управлінського обліку, розвиток тих чи інших форм збутових мереж, упровадження нової системи оплати праці, компенсаційного пакета тощо.

Розділ 7. Упровадження сучасних інформаційних технологій

Цей напрям відображає зусилля компанії з застосування програмного забезпечення та інформаційних технологій в операційній і управлінській діяльності, що стає в умовах ринку, конкурен­ції, прискорених змін істотним чинником гнучкості та мобільності підприємства, ефективності управлінських рішень, підвищення рівня керованості та прозорості всіх процесів [2, c. 255-257].

Для зведення основних розділів плану ОТР в єдиний документ може бути рекомендована така його форма (табл. 1).

Таблиця 1. Форма плану ОТР

Назва розділу плану ОТР проекту (заходу)	Мета проекту (заходу)	Кінцевий результат	Підрозділ, де здійснюється проект (захід)	Дати початку й закінчення	Бюджет проекту	Менеджер проекту
1	2	3	4	5	6	7
…	…	…	…	…	…	…

План ОТР може бути як довгостроковим (стратегічним), так і поточним — як конкретизація проектів і заходів на поточний період (рік). Цей план має міжфункціональний характер і об’єднує діяльність усіх підрозділів, що відповідають за реалізацію тих чи інших проектів і заходів, спрямованих на ОТР компанії. Він формується або в межах департаменту розвитку компанії, якщо такий існує, або зводиться в єдиний документ службою, відповідальною за планування на підприємстві, на основі пропозицій, що їх подають залучені до цих процесів департаменти, відділи, підрозділи.

Етапи формування плану:

• визначення довгострокових цільових параметрів розвитку підприємства, розроблення відповідної стратегії їх досягнення;
• конкретизація стратегічних завдань щодо забезпечення організаційно-технічного рівня підприємства, відповідного до встановлених загальнокорпоративних цілей;
• оцінка поточного ОТР та обґрунтування напрямів його підвищення, установлення пріоритетних сфер цієї діяльності;
• розроблення та аналіз альтернативних пропозицій щодо способів забезпечення цільових показників ОТР, відбір найефективніших альтернативних проектів і заходів;
• узгодження потреб та можливостей компанії щодо фінансування відібраних інноваційних проектів і заходів;
• формування, оформлення та затвердження стратегічного й поточного плану ОТР з подальшим доведенням його до відповідних підрозділів і виконавців;
• реалізація плану ОТР, контроль за виконанням проектів та оцінка отриманих результатів з погляду досягнення цільових параметрів.

Системи менеджменту підприємств зв’язку характеризуються частими структурними змінами – оптимізацією організаційних структур підприємств зв’язку [8, c. 81-83].

Висновки

Складання плану ОТР не є останнім етапом у плануванні цього напряму діяльності підприємства. Як зазначалося, цей план є переліком проектів і заходів, спрямованих на вирішення поставлених завдань. Тому успіх реалізації плану значною мірою залежить від ефективного контролю за реалізацією відібраних і прийнятих до виконання проектів, хоча, на жаль, цим питанням приділяється ще недостатньо уваги на вітчизняних підприємствах. Проте в умовах зростання темпів рин­кових змін, вимог споживачів, посилення конкурентної бороть­би успіх компанії залежатиме не тільки від ефективного стратегічного й тактичного планування, а й від її здатності успішно реалізовувати ці плани, яка значною мірою визначається підходами до управління проектами, які діють в організації. На сьогоднішній день проектний менеджмент — це окремий напрям діяльності, притаманний будь-якому підприємству, особливо проектно орієнтованому, його можна розглядати як інструмент реалізації стратегії підприємства в цілому та плану ОТР зокрема.

Сьогодні у галузі зв’язку пріоритетною є стратегія динамічного зростання. За таких умов трансформація моделі управлінської політики з метою відтворення її логіко-дедуктивного типу є вкрай важливим завданням, можливість ефективного розв’язання якого значною мірою обумовлюється станом і тенденціями розвитку ринку праці.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник / Національна академія держ. податкової служби України. — Ірпінь, 2005. — 162с.
2. Батенко Л. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т / В.Є. Москалюк (заг.ред.). — К. : КНЕУ, 2005. — 384с.
3. Бєлов М. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисиципліни / Київський національний економічний ун-т / Владилен Єфремович Москалюк (заг.ред.). — К. : КНЕУ, 2002. — 252с.
4. Брустінов В. М., Колишкіна Н. І. Планування діяльності підприємства: теорія та практика: навч. посіб.. — Мелитополь : ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2008. — 248c.
5. Дацій О. Планування і контроль діяльності підприємства: Навч. посіб. / Гуманітарний ун-т «Запорізький ін-т держ. та муніципального управління». — Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2005. — 206с.
6. Мних М. Планування діяльності підприємства в сучасних економічних умовах: Навч. посібник для студ. вузів / Академія муніципального управління. — К. : Знання України, 2004. — 92с.
7. Оробчук М. Організація і планування діяльності підприємства: навч. посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 336 с.
8. Тарасюк Г. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти. — К. : Каравела, 2003. — 427с.
9. Швайка Л. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб.. — Л. : Новий світ — 2000, 2003. — 268с.