Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Письмові провадження в Конституційному Суду України

Вступ

Проведення судово-правової реформи передбачає не лише реформування системи органів судової гілки влади, але й вдосконалення процесуального порядку відправлення різних видів правосуддя, особливо — конституційного, оскільки його ефективність є гарантією конституційного ладу в Україні. Зміст і характер судового конституційного процесу, визначений законодавством, проявляючись у процесуальній формі його відправлення, відтворюється у структурі, порядку здійснення кожної стадії, оформленої відповідним процесуальним актом. Хоча Законом України “Про Конституційний Суд України” [1], Регламентом Конституційного Суду України [2] і визначені акти конституційного судочинства, якими оформлюються процесуальні дії Суду, однак постає питання про відповідність процесуальної форми і змісту того чи іншого акту. Так, у процесі відправлення конституційного судочинства приймаються, зокрема, процесуальні ухвали та протокольні ухвали (параграф 54 Регламенту Конституційного Суду України). Разом із тим, сутність цих актів не розкрита і тому потребує додаткового опрацювання питання про те, чому саме так названі ці ухвали і чи є ці акти власне ухвалами.

Для вирішення проблеми відповідності процесуальної форми та змісту актів конституційного судочинства доцільно звернутись до напрацювань тих галузевих юридичних наук, у дослідженнях з яких вивчалась зазначена проблема. Зокрема, певний ступінь вивченості це питання отримало у дослідженнях з теорії права, кримінального права та процесу (В.В. Лазарєв, Ю.І. Мельников, О.Ф. Шебанов, Л.Д. Кокорєв, М.О. Якуб та інші).

Таким чином, необхідність дослідження проблеми з’ясування сутності актів конституційного судочинства як форми процесуальної юрисдикції Конституційного Суду України, що і є метою цієї статті, обумовлена як недостатнім науковим доробком, так і потребою визначення у чинному законодавстві відповідних термінів.

1. Поняття конституційного провадження: поняття і зміст

Діяльність органу конституційної юстиції щодо здійснення спеціалізованого конституційного контролю і офіційного тлумачення Конституції передбачає наявність спеціальної процедури розгляду відповідних справ. Необхідність і зміст такої процедури випливає з правової природи Конституційного Суду як органу конституційного контролю і органу юстиції. Саме через належність Конституційного Суду до судових органів провадження в Конституційному Суді України розглядається як вид судового провадження і називається конституційним провадженням.

Конституційне провадження – це сукупність процесуальних дій щодо розгляду і вирішення справ у Конституційному Суді України. Процедуру вирішення Конституційним Судом справ, віднесених до його компетенції ще називають конституційним судочинством. Так, відповідно до с. 3 ст. 124 Конституції України, а також ч. 2 ст. 1 Закону “Про судоустрій України”, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Поняття “конституційне провадження” і ”конституційне судочинство” є тотожними за своїм значенням, хоча в принципі, провадженням називають особливу процедуру розгляду певних справ у межах певного виду судочинства.

Процедура розгляду справ Конституційним Судом України визначена Законом “Про Конституційний Суд України” [1], а саме розділом ІІ “Конституційне провадження” і розділом ІІІ “Особливості конституційного провадження”, а також Регламентом Конституційного Суду України [2]. Тривалий час обговорюється пропозиція про прийняття окремого закону про конституційне провадження.

Оскільки конституційне правосуддя здійснюється органом судової влади, то й зрозумілою і очевидною є значна схожість провадження в Конституційному Суді України з іншими видами судового провадження. Поза цим конституційне провадження є самостійним видом провадження, а тому має чимало особливостей, зумовлених природою судового конституційного контролю. Такими особливостями є:

— окреме правове регулювання;

— предмет розгляду — його складають справи, віднесені до виключної компетенції Конституційного Суду України. При цьому Конституційний Суд не встановлює фактичні обставини справи, а вирішує виключно питання права відповідно до принципів і норм Конституції України;

— мета провадження — забезпечення верховенства і прямої дії Конституції України на всій території держави;

— склад Суду;

— коло суб’єктів звернення до Конституційного Суду України;

— коло учасників провадження;

— організаційно-правові форми конституційного провадження;

— процедура розгляду справ;

— порядок прийняття і природа актів Конституційного Суду України;

—  механізм реалізації прийнятих актів та ін.

Чинне законодавство передбачає як загальний порядок провадження в справах у Конституційному Суді України (глава 7 Закону), так і особливості конституційного провадження щодо розгляду окремих категорій справ. Такі особливості передбачені главами 9-16 Закону для наступних видів проваджень:

1) провадження у справах конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) провадження у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

3) провадження у справах щодо конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим;

4) провадження у справах щодо відповідності положень чинних законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина;

5) провадження у справах щодо конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина;

6) провадження у справах щодо відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

7) провадження у справах щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

8) провадження у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України [5, c. 109-110].

Недоліком чинного Закону “Про Конституційний Суд України” є не врегулювання ним особливостей провадження щодо надання Конституційним Судом України висновку щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Такі справи розглядаються Конституційним Судом України за загальними правилами конституційного провадження.

Врегулювання особливостей конституційних проваджень передбачає встановлення спеціальних норм щодо специфіки розглядуваних справ. Такі норми, як правило, стосуються:

— особливостей підстав для конституційного подання чи конституційного звернення;

— права на звернення;

— учасників конституційного провадження;

— умов допустимості звернення до Конституційного Суду України;

— меж перевірки чи тлумачення;

— підсумкових рішень та їх юридичних наслідків [10, c. 99-100].

2. Співвідношення основних положень про КСУ за ЗУ «Про Конституційний Суд України» і Регламентом Конституційного Суду України

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень [10, c. 101].

Згідно Закону України «Про Конституційний Суд» [1], Конституційний Суд України є незалежним органом в системі судової влади, покликаним забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав та свобод особи.

Конституційний Суд України здійснює свої повноваження шляхом розгляду в судовому засіданні справ щодо конституційності законів та інших нормативних актів, а також дає висновки з питань, передбачених Конституцією України і цим Законом.

Мета і завдання Конституційного Суду України:

  1. Основна мета діяльності Конституційного Суду України — забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України.
  2. Завданнями Конституційного Суду України є забезпечення відповідності Конституції України законів та інших актів органів законодавчої і виконавчої влади, а також дача висновків у випадках, передбачених Конституцією України і цим Законом.

Повноваження Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та цим Законом. Організація та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України, цим Законом і Законом України про конституційне судочинство.

Конституційний Суд України будує свою діяльність на основі принципів: законності, незалежності, колегіальності, змагальності, гласності, повноти розгляду справи та обґрунтованості прийнятих рішень.

Регламент Конституційного Суду України визначає порядок обрання Голови Конституційного Суду України та його заступників, утворення колегій суддів, постійних і тимчасових комісій Конституційного Суду України, призначення секретарів колегій суддів, керівника Секретаріату Конституційного Суду України; повноваження та порядок проведення засідань колегій суддів, засідань і пленарних засідань Конституційного Суду України; порядок підготовки матеріалів за конституційними поданнями та конституційними зверненнями до розгляду на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; порядок розгляду справ; основні правила етикету на пленарних засіданнях Конституційного Суду України; особливості діловодства в Конституційному Суді України, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду України.

До розгляду в Конституційному Суді України приймаються конституційні подання від визначених у статті 150 Конституції України, статтях 40, 41 Закону України «Про Конституційний Суд України» суб’єктів права на такі подання та конституційні звернення від передбачених у статті 43 цього Закону суб’єктів права на такі звернення.

При прийнятті рішення Конституційного Суду в змісті обов’язково вказується повна назва, дата прийняття, порядковий номер, яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається.

Наступного робочого дня після офіційного оприлюднення копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються суб’єкту права щодо конституційного подання чи конституційного звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції та органу влади, який прийняв правовий акт, що був предметом розгляду.

Конституційний Суд має право у своєму рішенні чи висновку визначити строки і порядок виконання та зобов’язати відповідні державні органи забезпечити виконання рішень чи дотримання висновку.

Невиконання рішень чи недотримання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законодавством України [6, c. 417].

3. Письмова форма розгляду і прийняття рішень

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конституційного Суду про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, а також клопотання Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Рішення (висновок) Конституційного Суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення та висновки. Так, Конституційний Суд за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням.чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі та які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку в справі, Конституційний Суд визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними. Рішення Конституційного Суду повинно мати чітко визначений законом зміст і містити:

а) найменування рішення, дату і місце прийняття, його номер;

б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання; д) повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається; е) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення; є) мотивувальну частину рішення; ж)резолютивну частину рішення; з) обов’язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає [3, c. 47-48].

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань: а) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї. У висновку Конституційного Суду зазначається: а) його найменування, дата і місце дачі, номер; б) персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи; в) перелік учасників судового засідання; г) зміст конституційного подання, конституційного звернення; д) положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при дачі висновку; е) мотивувальна частина висновку; є) резолютивна частина висновку; ж) те, що висновок Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду. Ці акти приймаються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення та висновку є обов’язковим. Суддя, який підписав рішення чи висновок, може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Конституційного Суду.

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Як висновки, так і рішення Конституційного Суду повинні бути письмово мотивованими, обов’язково підписуються (не пізніше семи днів після прийняття рішення чи дачі висновку) кожним суддею, незалежно від того, голосував суддя “за” чи “проти”.

Після цього висновки та рішення офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання. Вони є остаточними і оскарженню не підлягають [11, c. 76-77].

Як у рішенні, так і у висновку Конституційного Суду України обов’язково повинні бути відображені такі дані:

  • найменування рішення (висновку), дата, місце прийняття (дачі), його номер;
  • персональний склад суддів Конституційного Суду, які брали участь у розгляді справи;
  • зміст конституційного подання, конституційного звернення;
  • перелік учасників судового засідання;
  • положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд при прийнятті рішення чи дачі висновку;
  • мотивувальна частина рішення (висновку);
  • резолютивна частина рішення (висновку);
  • обов’язкове зазначення того, що рішення (висновок) є остаточним і оскарженню не підлягає [9, c. 3].

4. Право Конституційного Суду України щодо переходу на письмові провадження

Згідно Регламенту Конституційного Суду України, за результатами розгляду конституційних подань, конституційних звернень на засіданні колегії суддів виноситься процесуальна ухвала про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у його відкритті.

В ухвалі зазначаються колегія суддів, конституційне подання, конституційне звернення, що розглядалося, його суть, мотиви прийняття відповідного рішення.

Ухвала приймається більшістю голосів суддів, присутніх на засіданні колегії суддів. Ухвала виноситься окремо щодо кожного конституційного подання, конституційного звернення, її підписують судді колегії суддів, які брали участь у засіданні колегії суддів та проголосували «за» і «проти».

Якщо до дня розгляду на засіданні колегії суддів конституційне подання, конституційне звернення за письмовою заявою суб’єкта, який його направив, відкликається, колегією суддів виноситься відповідна процесуальна ухвала.

У разі надходження до Конституційного Суду України кількох конституційних подань, конституційних звернень, що стосуються того самого питання і щодо яких відкрито конституційні провадження у справах, вони об’єднуються в одне конституційне провадження ухвалою колегії суддів або Конституційного Суду України.

За необхідності Конституційний Суд України на пленарному засіданні може винести ухвалу про роз’єднання одного або об’єднаних в одне конституційне провадження конституційних подань, конституційних звернень в окремі конституційні провадження, якщо це спрощує розгляд справи.

У разі прийняття колегією суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за ухвалою колегії суддів секретар колегії суддів не пізніше десяти днів з дня винесення ухвали направляє матеріали справи Голові Конституційного Суду України для розгляду на засіданні Конституційного Суду України [9, c. 4].

Оформлення матеріалів справи як судової справи:

  1. Після винесення процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження у справі матеріали справи оформляються Секретаріатом Конституційного Суду України як судова справа.
  2. Після завершення оформлення справи за пропозицією судді-доповідача Голова Конституційного Суду України призначає її для попереднього розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України з метою вирішення питання про форму і терміни її розгляду.

Визнання конституційного провадження у справі невідкладним:

  1. Питання про визнання невідкладним конституційного провадження у справі за конституційним поданням розглядається на засіданні Конституційного Суду України одночасно з розглядом питання про форму слухання.
  2. Суддя-доповідач у справі, колегія суддів з власної ініціативи, виявленої відповідно до статті 57 Закону України «Про Конституційний Суд України», або з підстав, передбачених у статті 83 зазначеного Закону, направляють письмове клопотання про невідкладний розгляд справи за конституційним поданням Голові Конституційного Суду України для внесення цього питання на засідання Конституційного Суду України.
  3. На засіданні Конституційного Суду України виноситься процесуальна ухвала про невідкладність конституційного провадження, відкритого за конституційним поданням, або про залишення клопотання без задоволення, за винятком, коли невідкладність конституційного провадження визначено відповідно до статті 83 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Підготовка матеріалів справи до розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України:

  1. Після відкриття конституційного провадження у справі суддя-доповідач здійснює підготовку справи до розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України.
  2. За результатами аналізу матеріалів справи суддя-доповідач готує пропозиції до проекту рішення, висновку Конституційного Суду України у справі, а також визначає, залежно від характеру і складності справи, перелік питань, які, на його думку, мають обговорюватися під час розгляду справи на пленарному засіданні Конституційного Суду України [7, c. 84].

Отже, під письмовою процесуальною формою акту конституційного судочинства розуміється регламентований законодавством порядок оформлення процесуальних дій у процесі відправлення конституційного судочинства, яким визначені вимоги до реквізитів, самого тексту, послідовності його викладення і розташування у документі та порядок реалізації.

Висновки

Отже, характеризуючи акти конституційного судочинства як форми процесуальної юрисдикції Конституційного Суду України, слід врахувати особливості конституційної процесуальної юрисдикції, порівняно із іншими видами юридичного процесу:

—         відправлення конституційного судочинства регулюється нормами конституційного процесуального права,

—         прийняття рішень чи висновків Конституційним Судом не пов’язане із накладенням санкцій,

—         здійснюється єдиним органом судової влади — Конституційним Судом України, повноваження якого встановлені Конституцією України, конституційним законом — Законом України “Про Конституційний Суд України”,

—         відсутній порядок оскарження рішень чи висновків, прийнятих Конституційним Судом.

Загальними ознаками письмової процесуальної форми акту конституційного судочинства можна назвати: а) офіційний характер; б) спосіб закріплення, встановлений законодавством; в) залежність форми і змісту від функціонального призначення кожного акту; г) взаємозалежність і взаємозв’язок між процесуальною формою і змістом; д) залежність змісту від норми, якою визначено відповідну процесуальну дію на конкретній стадії судового конституційного провадження; е) закріплює дію кожного учасника судового конституційного провадження на його стадіях.

Таким чином, письмова процесуальна форма акту конституційного судочинства являє собою один з головних елементів судового конституційного провадження.

Список використаної літератури

  1. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996 р., № 422/96-ВР // ВВР України. -1996. -№ 49. -Ст.272.
  2. Рішення Конституційного Суду “Регламент Конституційного Суду України” від 05.03.1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. -№ 20. -Ст.87.
  3. Барабаш Ю. Преюдиціальність рішень Конституційного Суду України: проблемні питання теорії та практики [Текст] / Ю. Барабаш // Право України. — 2010. — № 6.- С.45-53
  4. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. -М.: НОРМА, 2003. -234 с.
  5. Олійник І. Механізм реалізації рішень конституційного суду України та місце інституту відповідальності у ньому / І. Олійник, О. Безбожна // Право України. — 2008. — № 5. — С. 109-113
  6. Портнов А.В. Акти конституційного судочинства як письмові форми процесуальної юрисдикції Конституційного Суду України // Форум права. -2008. -№ 2. -С.415-419
  7. Рішення і висновки органу конституційної юрисдикції [Текст] / Конституційний Суд України // Юридична Україна. — 2005. — № 10. — С. 83-84
  8. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник /За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. -К.: Юрінком Інтер, 2006. -688 с.
  9. Теплюк М. Процедура набрання чинності законами в рішеннях Конституційного Суду України // Віче. — 2009. — № 20. — С. 2-5
  10. Тихий В. Правова природа Конституційного Суду України, його повноваження, рішення та висновки // Право України. — 2012. — № 1-2.- С.97-110
  11. Унгурян Ю. Виконання рішень Конституційного Суду України [Текст] / Ю. Унгурян // Юридичний вісник. — 2010. — № 3. — С. 75-78