Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Особисте страхування і його місце в системі страхового захисту громадян

Вступ

Актуальність. З   розвитком  ринкових  відносин,  ускладненням   взаємозв`язків   між  усіма   суб`єктами  господарювання    зростає   ймовірність   виникнення   не передбачуваних  ускладнень,   підвищується   ступінь  ризику    на  всіх   рівнях.   Підприємець  у  ринкових   умовах   ризикує  втратити  свій   капітал,   а   може   спричинити  своєю   необачною   поведінкою   втрати  капіталу   у  своїх   постачальників,   споживачів    або   посередників.   Працівник  в  умовах   ринку   може   втратити   роботу,   здоров`я,  працездатність,  свої   заощадження,   майно.   Одні  втрачають   годувальника,   комусь   не   повертають   кредит,   хтось   потерпає   від   зміну  курсу  валюти  і  т.д.

Зростання  ризику   у  всіх   сферах      людського   життя    та  господарської   діяльності    обумовлює    необхідність      захисту  громадян   від   можливих  втрат    та   розподілу   збитків   серед   широкого   загалу.  Закономірність   тут   така:  чим   більше   суб`єктів   охоплено   страхуванням,   тим   менше   воно  коштує   окремій   особі.

Кожна   людина   має   знати, як   вона   може   обмежити  свій   ризик   і  скільки   це  їй  коштуватиме. З  іншого   боку,   страхова  справа   є   прибутковим   різновидом    підприємництва,   яке   в  Україні  стрімко   починає   розвиватись.

Тому  актуальність  проблеми  особистого  страхування   не   викликає   сумніву   і   потребує   ретельного  дослідження.

Тема: «Особисте страхування і його місце в системі страхового захисту громадян».

Мета: аналіз   розвитку  особистого  страхування в  Україні,  вивчення  теоретичних  аспектів особистого  страхування, виявлення  основних  проблем функціонування   особистого  страхування  і  надання   рекомендацій щодо вдосконалення  системи особистого  страхування.

Завдання роботи:

  • розкрити економічну необхідність і розвиток особистого страхування;
  • характеристика форм та видів особистого страхування;
  • окреслити сучасний стан та напрями удосконалення особистого страхування в Україні.

1. Економічна необхідність і розвиток особистого страхування

Страховий бізнес у країнах з розвинутою економікою є одним з найбільш прибуткових. Через це чи не з перших років незалежності на Україні з’явилася безліч бажаючих спробувати сили в цій сфері бізнесу. Правда, як виявилося на практиці, одного бажання для цього було недостатньо. Історія страхової справи в Україні починалася практично з чистого листа, у країні не було ресурсів в достатньому для розвитку обсязі, не було кваліфікованих фахівців, була відсутня необхідна ринкова інфраструктура, не існувало ефективної законодавчої бази. Єдине, що було в наявності для будівництва, це союзна республіканська філія, що дісталася у спадщину від Держстраху разом із усіма його активами, пасивами і проблемами. Однак, навряд чи від такої спадщини була істотна допомога.

У таких архіскладних умовах вітчизняному страховикові приходилося ставати на ноги В умовах відсутності з боку держави будь-якої підтримки, існування правового вакууму, а також наявності могутніх іноземних страховиків, бажаючих захопити перспективний український ринок. Однак, незважаючи на зазначені фактори, за минуле десятиліття вдалося закласти основи для розвитку страхової справи на Україні. Більш того, тенденція росту ринку страхування, що спостерігається в останні роки, вселяє довіру.

Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: вже у стародавні часи різні народи добре усвідомлювали необхідність спорудження спеціальних громадських приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

Перший спеціальний нормативний акт, що регламентує страхування, був прийнятий тільки в 1993 р. Навряд чи можна говорити про яку-небудь його істотну роль і піддавати серйозному аналізу, тим більше, це був навіть не закон, а Декрет Кабінету Міністрів “Про страхування”, хоч і мав статус законодавчого акта. Положення урядового Декрету були дуже узагальненими і викликали набагато більше питань, ніж давали відповідей на актуальні питання в роботі починаючих українських страховиків. Правова недосконалість Декрету призвела до того, що на вітчизняному страховому ринку, немов гриби після дощу, з’явилася маса страхових фірм різного калібру. Відповідно до Декрету, створити подібну фірму було вкрай просто. Для цього всього-на-всього слід було зареєструвати фірму в організаційно-правовій формі хоча б ТОВ, а також внести в статутний фонд 5000 дол. США. При цьому, у випадку настання страхових ризиків цих грошей не вистачило б навіть на те, щоб узяти на себе ризик по страхуванню одного автомобіля. Вимоги до резервного страхового фонду були дуже ліберальними і були спрямовані явно не в захист прав споживача. До 1996 р. число страховиків на Україні досягло 800. Правда, їхні сумарні активи ледь дотягали до активів Держстраху УРСР навіть кінця 80-х рр. Отже, і довіра з боку громадян до таких страховиків було вкрай низькою [22, с. 14].

Так і розвивався страховий ринок України в перші роки свого зародження: стихійно, намагаючись перерозподілити залишки радянських страхових фондів, дорватися до державних замовлень і за рахунок цього вижити в умовах вельми сильної конкуренції.

Прийняття в 1996 р. Закону “Про страхування” зробило вітчизняний страховий ринок більш цивілізованим. Головним перетворенням стало підвищення розміру мінімального статутного фонду страхової компанії і прив’язка його до поточного офіційного курсу євровалюти (у ті часи вона мала назву екю). Відповідно до Закону, статутний фонд страховика повинний був дорівнювати не менш 100 тис. екю. Закон передбачав обов’язкову перереєстрацію страховиків. Такі міри закономірно призвели до того, що кількість страхових компаній різко скоротилася. Відверті “аферисти від страхування”  змушені були припинити свою діяльність, а багатьом страховикам, щоб вижити, довелося об’єднатися для збільшення своїх фінансових можливостей [13, с. 25]. Законом були також підвищені вимоги до страхових резервних фондів компаній, а також були детально урегульовані окремі види страхування. Крім того, поступово стала формуватися підзаконна нормативна база. Раніш це було неможливо хоча б по тій простій причині, що був відсутній закон. З розвитком законодавства також одержала імпульс у розвитку інфраструктура страхування. Для захисту своїх інтересів страховики стали об’єднуватися в асоціації. У 1997 р. була створена найбільш впливова страхова асоціація – Ліга страхових організацій [13, с. 27].

У результаті проведеної реорганізації чисельність страховиків на той час скоротилася до 244-х компаній. Однак, на думку більшості експертів, незважаючи на таке ринкове різноманіття, де-факто в сфері страхування працювало не більш 50 страховиків, і цього було явно недостатньо, щоб використовувати весь потенціал ринку, і появи на ньому конкурентного середовища. Сформоване положення обумовлене, насамперед, слабким розвитком вітчизняного страхового ринку. З одного боку, наші страховики не в змозі сьогодні задовольнити всю потребу суспільства в страхуванні, їхніх засобів недостатньо, щоб хоча б на половину покрити всі існуючі на ринку ризики. До того ж, таке страхування проводиться лише при участі іноземних брокерів [13, с. 28].

Життя не стоїть на місці. Закон “Про страхування” у редакції 1996 р. швидко вичерпав свій потенціал, і виникла актуальна потреба в удосконаленні низки його положень. Наприклад, виникла насущна потреба в реформуванні страхових резервів, регульованих значно застарілим урядовим положенням. Тим більше, норми цього положення на той момент не виконував ніхто. Навіть державна НАСК “Оранта”. Наприклад, НАСК “Оранта” розміщає свої кошти в основному на банківських депозитах, придбає державні цінні папери, вкладає гроші в нерухомість, виробничі фонди. На нерухоме майно свої резерви використовують також багато інших страховиків. Крім того, створюються також дочірні структури, що вносять гроші в статутні фонди інших підприємств [13, с. 29].

Удосконалення закону також вимагали зобов’язання України, що виходять з підписаного в 1994 р. Угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом. Таким чином, з одного боку, потреби внутрішнього росту, а, з іншого боку, — євростандарти призвели до появи в 2001 р. Закону “Про страхування в Україні” у новій редакції [2, с. 38].

Визначну роль у розвитку вітчизняного страхування зіграла затверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня 1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземного страховика в Україні в середині 2000 р. Погодьтеся, досить сумнівне положення, особливо, у світлі очевидної слабкості вітчизняного страховика. Ще більше сумнівів викликає те, що зазначена програма була прийнята саме тоді, коли почала розвертатися масштабна кампанія по підтримці вітчизняного виробника [2, с. 39].

Відповідно до Закону “Про страхування”, іноземні страховики вправі створювати на Україні тільки спільні підприємства зі своїми українськими колегами з 49%-вою часткою власної участі. Вітчизняні страховики тільки було почали звикати до того, що їхні іноземні конкуренти з’являться на українському ринку через 2 роки. Однак, потім хтось підказав нашим чиновників заглянути в Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і країнами ЄС і виявилося, що „судний” день наступить набагато раніш: 16 червня 1999 р.  [2, с. 39]

Перед іноземними страховими компаніями відкриваються дійсно великі можливості в тих нішах страхового ринку, де ще не ступала нога вітчизняного страховика. Насамперед, це страхування життя, майна громадян, страхування виробничих ризиків.

У найзагальнішому плані особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Особисте страхування має багато спільного з соціальним, насамперед у об’єктах страхового захисту громадян. Головна відмінність між ними — в джерелах формування страхових фондів: для соціального — це в основному кошти підприємств, установ, організацій, і лише незначною мірою — індивідуальні доходи, тоді як для особистого індивідуальні доходи є головним джерелом, а кошти підприємств, установ та організацій — тією мірою, якою особисте страхування є обов’язковим.

Особисте страхування регламентується законом України «Про страхування».

Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв’язку з урбанізацією, погіршенням  довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів.

Перш за все держава  повинна бути зацікавленою в розвитку особистого  страхування.

По-перше, тому що страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки.

По-друге, тому що страхові компанії із страхування життя доповнюють систему захисту та підтримки рівня життя громадян за рахунок самих громадян, і, таким чином, тягар соціального забезпечення населення перерозподіляється між державою та ринком страхування.

По-третє, значущим фактором ролі держави щодо розвитку страхування життя є створення нових робочих місць, бо страхування життя є однією із найбільш трудомістких галузей, тому що переважна більшість договорів страхування укладаються лише при наявності страхового посередника, який проводить з клієнтом персональну і довготривалу роботу, за що отримує від страхової компанії комісійну винагороду [2, с. 43].

2. Характеристика форм та видів особистого страхування

2.1.Страхування життя та його основні види

Згідно з класифікацією страхування за об’єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь. Особисте страхування має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров’я.

Особисте страхування має багато спільного із соціальним страхуванням, і насамперед щодо об’єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Головна з них стосується джерел формування страхових фондів. В особистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи громадян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики:  смерть страхувальника (застрахованого);  тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв’язку із виходом на пенсію;  до життя страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування [3, с. 97].

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Останні дві підгалузі в економічній літературі об’єднуються під назвою «страхування здоров’я».

Здійснення особистого страхування пов’язане з певними труднощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов’язане, по суті, із встановленням умовної страхової суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупністю ризиків, які вони об’єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протягом дії договору страхування, об’єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування — ризиковані.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.

Договори страхування життя мають певні особливості. Так, у разі страхування життя відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини (а не тільки від нещасного випадку, як це передбачено при страхуванні від нещасних випадків). Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договір, зобов’язаний відповідати на поставлені запитання, і відповідати чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.

Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов’язується сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару [3, с. 102]. Фіксована сума виплачується вигодонабувачеві у випадку смерті застрахованої особи.

При проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих подій. Якщо взяти до уваги цей важливий момент, можна досягти еквівалентності у відносинах між страховиком та страхувальником і забезпечити страховикові можливість побудувати міцну фінансову основу своєї діяльності. На шляху до вирішення цього завдання важливе місце має вимірювання норм смертності. З цією метою складають таблицю смертності, яка базується на показниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії.

Як страховикові, так і страхувальникові важливо знати суму внеску, який має бути сплачений на даний час. Проте його розмір особливо турбує страховика, оскільки він дбає, щоб до закінчення строку страхування нагромадилася необхідна сума для здійснення виплати. З огляду на те, що протягом людського життя ймовірність настання смерті змінюється, має змінюватися й розмір самої премії протягом часу дії договору страхування. Але такий підхід, ускладнюючи технічну роботу страхової компанії, водночас майже унеможливлює сплату премії зі збільшенням віку страхувальника (застрахованого). Саме тому премії, які страхувальники сплачують страховикам, мають характер постійних за розміром внесків і є незмінними протягом усього часу дії договору страхування. Такий підхід сприяє нагромадженню певних сум у вигляді страхових резервів і забезпечує страховикові можливість подальшого виконання зобов’язань перед страхувальниками, їх розмір істотно залежить від точності складеної таблиці смертності, що є основою для розрахунку тарифів, і від встановленої норми дохідності [6, с. 65].

Дострокове припинення дії договору страхування з ініціативи страхувальника призводить до зміни початкових відносин між ним і страховиком. У цьому випадку страховик має сплатити страхувальникові певним чином обчислену викупну суму. Але за умовами договору такий обов’язок на нього може й не покладатися, якщо договір триває недовго. Страховик не має змоги повернути страхувальникові всю зарезервовану під час дії договору суму премій. Страхування охоплює певне коло страхувальників, і коли його залишає навіть один із них, порушується вся система, на якій базується страхування. Передчасне припинення договору тягне за собою те, що страхова компанія недоодержує певну суму премій, яку вона згодом планувала використати на здійснення виплат. До того ж і витрати страховика, пов’язані з обслуговуванням договорів страхування, передбачалося поділити на цілий ряд років, а переривання договору робить це неможливим.

Класифікація страхування за об’єктами передбачає поділ його на види. Це дає змогу страховикам розробляти єдині правила страхування певних об’єктів від характерних для них ризиків, застосовувати методи розрахунку тарифів, які розробляються для різних видів страхування, визначати особливості формування резервів страхової компанії.

Страхування життя є дуже важливим напрямком діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки. Цей досвід пов’язаний, зокрема, з ухваленим у травні 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України «Про страхування», який передбачив формування страхових резервів зі страхування життя на загальних засадах, не враховуючи його особливостей, а через це не забезпечив страховикам можливості формувати резерви в обсязі, достатньому для здійснення майбутніх виплат [6, с. 68].

Подальшому розвитку страхування життя сприяло й ухвалення в березні 1996 року Закону України «Про страхування», який усунув недоліки Декрету «Про страхування». Виявом розуміння законодавцями особливостей страхування життя і його значення стала вимога Закону України «Про страхування», відповідно до якої з 1 січня 1997 року страховим компаніям, які проводять страхування життя, заборонено здійснювати інші види страхування [2, с. 88].

У червні 1997 року Укрстрахнагляд затвердив Методику формування резервів зі страхування життя, яка є нині тим документом, що визначає механізм виконання актуарних розрахунків і формування резервів із страхування життя. Згідно з Методикою страховими подіями, у разі настання яких здійснюється виплата із страхування життя, можуть бути смерть застрахованої особи, дожиття її до закінчення строку дії договору, страхування, досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, обумовленого в договорі страхування, смерть найближчого родича застрахованого.

У жовтні 2001 року було введено в дію нову редакцію Закону України «Про страхування», в якій багато уваги приділено такому важливому напрямку діяльності страховиків, як страхування життя. Зокрема, визначено, що страхування життя передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату відповідно до договору страхування у разі смерті застрахованого, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі його дожиття до закінчення строку дії договору і/або досягнення ним визначеного в договорі віку. Умови страхування життя можуть передбачати і обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку із застрахованою особою і/або її хворобою. Якщо при настанні страхового випадку передбачаються регулярні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), у договорі страхування неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування і першою страховою виплатою з-поміж довічних страхових виплат. В інших випадках неодмінно має передбачатися ризик смерті застрахованої особи протягом усього строку дії договору страхування життя [6, с. 73].

Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного типу страхування життя. Страхувальниками з цього виду страхування є батьки та родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачують страхові внески. Вік і стан здоров’я страхувальника взагалі не має значення при укладанні договору страхування, але страхові компанії можуть щодо них зробити певні застереження. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями, де працюють їхні батьки.

При укладенні договору страхування враховується вік застрахованої дитини. На страхування приймаються діти віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі). Щодо стану здоров’я дитини звичайно не робляться застереження при укладанні договору страхування. Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми. Укладаючи договір страхування, страхувальник насамперед цікавиться можливістю накопичити до закінчення договору страхування певну суму. Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договором страхування передбачається також виплата страхової суми у випадку смерті застрахованої дитини, при втраті нею здоров’я від нещасного випадку, який стався в період дії договору страхування тощо. При укладанні договору страхування за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й мінімально можливий її розмір [6, с. 74].

Розмір страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи безготівкове.

Договір страхування набирає сили після надходження першого (або одноразового) внеску на рахунок страхової компанії чи після сплати першого (або одноразового) внеску готівкою працівникові страхової компанії.

Максимальний строк страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладання договору страхування становить до 6 місяців. В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору. Мінімальний строк дії договорів страхування життя, в тому числі і страхування дітей, в Україні становить нині 3 роки.

Застрахований або страхувальник мають право на одержання страхової суми після закінчення строку дії договору. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня розладу здоров’я. Максимальна сума виплати передбачається при стійкому розладі здоров’я. При цьому враховується стійкий розлад здоров’я, що спостерігається лише протягом одного року від настання нещасного випадку. Умови договору страхування передбачають виплату страхової суми і в разі смерті застрахованого. Якщо сталася смерть страхувальника (фізичної особи), який уклав договір страхування, то права і обов’язки його може взяти на себе інша особа. У цьому разі, якщо постає потреба розірвати договір страхування, то інший страхувальник може одержати викупну суму лише за той період страхування, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору страхування, сплаченого першим страхувальником, одержує застрахований. Але все це не стосується випадку, якщо перший страхувальник сплатив внески за один раз. У цьому випадку заміна страхувальника може не проводитись [6, с. 76].

Страхування до вступу в шлюб (весільне) передбачає, що договір може бути укладений із батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками), тобто з фізичними особами, а також із юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями. При укладанні договору з фізичною особою страхова компанія оговорює її вік (наприклад, від 18 до 72 років з умовою, що на момент закінчення договору цій особі буде не більш як 75 років) і стан здоров’я. Так, договори страхування не можуть бути укладені з непрацюючими інвалідами І групи. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року [6, с. 79].  Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров’я у зв’язку із нещасним випадком [6, с. 78].

У страхуванні до вступу в шлюб необхідно розрізняти строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування. Період між закінченням строку страхування і 21 роком вважається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки відповідальність страховика щодо дожиття застрахованого до обумовленої події на відміну від періоду між набуттям договором чинності і закінченням строку страхування, коли має місце більш широкий обсяг відповідальності страховика. Вичікувальний період закінчується в день реєстрації шлюбу або в день, коли застрахованому виповниться 21 рік [6, с. 81].

Більшість договорів довічного страхування укладаються з метою полегшення фінансового тягаря тих, хто залишився живим після смерті страхувальника, і повинен його поховати або сплатити його борги. Договори довічного страхування поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І (і II) групи. При укладенні договору страхування на достатньо велику суму страховик може вимагати лікарського засвідчення стану здоров’я страхувальника [6, с. 81].

Страхування додаткової пенсії. Добровільне страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку. Світова практика страхування життя пропонує страхувальникам різні його види (страхування життя на випадок смерті і на дожиття з підвищеною виплатою на випадок смерті (або на випадок дожиття), відновлюване або не відновлюване страхування життя, динамічне, фондове страхування життя тощо. Такі види користуються попитом у страхувальників, захищають їх самих або їхніх близьких від різних негараздів. Пропонований у розвинених країнах асортимент послуг із страхування життя становить великий інтерес для українських страховиків, а набутий там досвід уже починає використовуватися в Україні [6, с. 83].

2.2. Змішане страхування

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при втраті застрахованим здоров’я від наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

Договори змішаного страхування життя довгострокові й укладаються на різні за тривалістю строки. Наприклад, в Україні, як показує практика, договори змішаного страхування життя можуть укладатися на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років. При укладенні договору страхування враховується вік застрахованого. Він становить від 16 років. Водночас страхова компанія може встановити і менший початковий вік вступу у страхування [6, с. 84].

Умови страхування обмежують і максимальний вік для укладення договору страхування. Це обмеження також обумовлюється страховою компанією, яка встановлює, наприклад, що договір змішаного страхування життя може бути укладений страхувальником, перш ніж як йому виповниться 72 роки. Разом із обмеженням мінімальних і максимальних вікових меж прийому на страхування чітко встановлюється і вік застрахованого на час закінчення дії договору страхування. Враховуючи, що мінімальний строк, на який укладаються договори страхування життя в Україні, як уже зазначалося, становить З роки, страхувальник, вік якого є максимальним за умовами страхової компанії, може укласти договір лише на 3 роки.

При укладенні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалідів И групи, хворих онкологічними, тяжкими хронічними захворюваннями або на СНІД).

Для укладання договору страхування особа, яка має намір застрахуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої форми. Страхувальникові надасться право визначити особу (осіб), яка має право одержати страхову суму, якщо застрахований помер. Крім того, призначена страхувальником особа може бути ним замінена іншою до часу настання страхового випадку.

Страхова сума встановлюється при укладенні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити її встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться відповідні зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно готівкою або безготівкове.

Дія договору страхування починається з того дня, коли страхувальник сплатив перший (одноразовий) внесок готівкою працівникові страхової компанії або з дня надходження внеску на рахунок страховика в установі банку. У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений (не буде сплачений повністю), договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, повертаються страхувальникові.

Факт укладення договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму (вигодонабувач) [11, с. 160].

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу. Водночас страхувальникові надається можливість поновити договір страхування, якщо викупна сума не була йому виплачена і договір страхування ще не закінчився.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов’язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою обов’язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов’язана із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, самогубства тощо. Виплачувана в цьому випадку сума залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при пошкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров’я. Відсоток утрати здоров’я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 % втрати загальної працездатності від нещасного випадку [16, с. 68].

При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров’я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, або у зв’язку із втратою здоров’я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Умовами договору змішаного страхування життя може бути передбачене і право страхувальника на одержання позики в розмірі, що не перевищує викупної суми, яка обчислюється на підставі резерву, сформованого для виконання страховиком зобов’язань з виплати у зв’язку із страховим випадком дожиття застрахованого до закінчення строку страхування, на момент видачі позики. В цьому разі визначається період, з якого така позика може бути видана, наприклад, після одного року від початку дії договору страхування.

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку необхідно подати й інші документи.

3. Сучасний стан та напрями удосконалення особистого страхування в Україні

В Україні станом на 1 січня 1995 року до Державного реєстру було внесено 655 організацій. Із них на здійснення особистого страхування отримали ліцензії: 581 — на страхування життя; 597 — на страхування від нещасних випадків; 424 — на медичне страхування [19, с. 155].

Наведені дані свідчать, що для страховиків, які займалися особистим страхуванням, в  середині 90-х років XX ст. найпривабливішим було страхування життя, а найменш привабливим — медичне страхування.

У цей період на ринку особистого страхування України зростає частка ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання частки короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг зі страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Отже, це невигідно з огляду на довгостроковий період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з погляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Переважну більшість договорів особистого страхування було укладено в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранта їхнього добробуту. З іншого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки:

а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат;

б) заощаджували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці;

в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують готівкою) [19, с. 157].

Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є:

— збільшення обсягів страхових резервів на один договір;

— вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів;

— збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов’язань перед страхувальником;

— пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування [19, с. 158].

За останні 5 років (2004-2009 рр.) становище на ринку страхування життя не поліпшилося. Частка страхових платежів за цим видом страхування в загальному обсязі страхових платежів щороку зменшується приблизно вдвічі.

Із майже 300 страхових компаній в Україні тільки 6 страховиків реально займаються страхуванням життя (приблизно 2% від загальної їх кількості, тоді як у розвинених країнах їх частка становить близько 50%) [17, с. 106].

Населення України спрямовує на страхування життя щорічно всього 0,006% ВВП, тоді як цей показник у Німеччині становить 2,7%, у Франції — 5,9%. Україна за обсягом страхових премій зі страхування життя посідає 83 місце в світі з 85. За нашою країною знаходяться лише Югославія та Катар, які не зібрали за цим видом страхуванню премій    зовсім [17, с. 106].

Досить вагома частка на ринку страхування життя належить нелегальним іноземним страховим компаніям. За даними Програми розвитку страхового ринку України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98, наша держава щорічно втрачає 80-100 млн. дол., що приблизно дорівнює обсягу іноземних кредитів, які надаються Україні [17, с. 107].

Міцно зайняти лідируючі позиції на фінансових ринках вітчизняним страховикам дозволила фінансова криза у 1998 р. На відміну від інших фінансистів, страховики швидко оправилися від кризи. У результаті, починаючи з 1998 р. середньорічне зростання валових показників страхування складає 80%, ринок страхових послуг щорічно росте майже вдвічі. Однак, настільки стрімке зростання причин для самозадоволення не дає: питома вага страхування у ВВП України, як і раніше, залишається низькою [17, с. 107].

Сьогодні розвиток страхового ринку відбувається на фоні позитивних змін макроекономічної ситуації в державі при зростанні добробуту населення і посиленні державного регулювання і нагляду за страховою діяльністю.

Незважаючи на позитивні зрушення у вітчизняній економіці, яке спостерігається  на протязі останніх років, страхування у нашій країні не привертало належної уваги держави. Так питома вага чистих страхових премій (без страхових премій, переданих у перестрахування резидентам) у валовому внутрішньому продукті у 2009 році складала 2,5% (табл.3.1), значення показника невпинно зростає, але ще не відповідає стану розвитку ринку Європейського Союзу, де цей показник дорівнює 8-12%. Загальний обсяг надходжень до бюджетів країн ЄС від страхової галузі порівняний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи [25]. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій.

Таблиця 3.1.

Доля страхування у ВВП, %

Показники по рокам 2005 2006 2007 2008 2009
Внутрішній валовий продукт, млрд. грн. 2001,9 220,9 264,2 345,9 433,5
Чисті страхові платежі, млрд. грн. 2,5 3,6 6,9 9,7 11,0
Питома вага чистих страхових платежів у ВВП, % 1,2 1,6 2,6 2,8 2,5
Інфляція, % 6,1 -0,6 8,2 12,3 12,0
Чисті страхові платежі з урахуванням інфляції, млрд. грн. 2,3 3,6 6,3 8,5 9,7

Джерелом аналізу страхового ринку України є розрахунки страхового рейтингу «Insurance ТОР» по даним Держфінпослуг, Мінфіна [25].

Український страховий ринок ще молодий і перебуває у стадії формування. Але уже сьогодні появляються ознаки того, що страхування стає важливішим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але у перспективі може стати серйозним механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання зайнятості населення.

Страховий ринок України в 2005-2009 роках зберіг тенденції щодо збільшення надходжень страхових платежів. За п’ятирічку загальна сума страхових премій зросла у 9 разів – до 19,2 млрд. грн. Це зростання спостерігається за всіма видами страхування. Саме високі темпи зростання обсягів страхових премій зумовила різке зростання загального обсягу сформованих страхових резервів [25]. Горизонтальний і вертикальний аналіз валових страхових виплат наведений у табл.3.2.

Таблиця 3.2. Горизонтальний та вертикальний аналіз валових страхових платежів

Вид страхування Абсолютні величини, млн.грн. Питома вага, % Зміни  
Абсолютні, млн.грн. У питомій вазі У % до величини 2005р. % до зміни  
2005 2009 2005 2009  
1. Добровільне страхування:

а)особисте

154,7 414,6 7,3 2,2 259,9 -5,1 268,0 1,5  
б)майнове 1480,6 16612,7 69,6 86,3 15132,1 16,7 1122,0 88,4  
в)відповідальності 202,9 1567,2 9,5 8,1 1364,3 -1,4 772,4 8,0  
Всього: 1838,2 18594,5 86,4 96,6 16756,3 10,2 1011,5 98,0  
2.Обов’язкове страхування:

а)державне

51,2 87,8 2,4 0,5 36,6 -1,9 171,5 0,2  
б)не державне 238,4 562,1 11,2 2,9 323,5 -8,3 227,4 1,8  
Всього: 289,6 649,9 13,6 3,4 360,3 -10,2 244,4 2,0  
Разом: 2127,8 19244,4 100,0 100,0 17116,6 904,4 100,0  

Таблиця 3.3. Горизонтальний та вертикальний аналіз валових страхових виплат

Вид страхування Абсолютні величини, млн.грн. Питома вага, % Зміни  
Абсолютні, млн.грн. У питомій вазі У % до величини 2005р. % до зміни  
2005 2009 2005 2009  
1. Добровільне страхування:

а)особисте

111,6 347,6 28,0 22,7 236,0 -5,3 311,5 20,9  
б)майнове 184,9 923,6 46,5 60,4 738,7 13,9 499,5 65,3  
в)відповідальності 28,9 47,9 7,3 3,2 19,0 -4,1 165,7 1,7  
Всього: 325,4 1319,1 81,8 86,3 993,7 4,5 405,4 87,9  
2.Обов’язкове страхування:

а)державне

46,9 78,5 11,8 5,1 31,6 -6,7 167,4 2,8  
б)не державне 25,5 130,9 6,4 8,6 105,4 2,2 513,3 9,3  
Всього: 72,4 209,4 18,2 13,7 137,0 -4,5 289,2 12,1  
Разом: 397,8 1528,5 100,0 100,0 1130,7 384,2 100,0  

В структурі страхових платежів добровільне страхування займає домінуюче положення, його питома вага виросла з 86,4% до 96,6%, в той час, як питома вага обов’язкових видів страхування зменшилась з 13,6% до 3,4%. Такі зміни в структурі зумовлені високими темпами зростання страхових платежів по договорам майнового страхування – з 69,6% до 86,3%.Доля цього виду страхування в загальній сумі збільшення страхових платежів за період складає 88,4%. Найбільш високими темпами зростали страхові платежі по договорам майнового страхування – 11,2 рази, відповідальності – 7,7 рази. По договорам особистого страхування страхові платежі збільшились у 2,7 рази, хоч їх доля в загальній структурі знизилась з 7,3% до 2,2%. Це свідчить про те, що сьогодні страховий ринок недостатньою мірою виконує свою соціальну функцію – захист інтересів громадян [25].

Кількість угод добровільного страхування (особливо укладених фізичними особами) все ще залишається вкрай незначною. Усе це свідчить про сегментарну активність українських страховиків на небагатьох рентабельних напрямках. Достатньо сказати, що розвиток багатьох видів страхування відбувається не з внутрішньої потреби вітчизняних страхувальників, а лише через вимогу міжнародних ринків – страхування відповідальності перевізника, «Зелена карта», страхування вантажів. Великим попитом страхові послуги користуються в експертно орієнтованих галузях вітчизняної економіки.

Загальна сума страхових виплат, виконаних за 2009 р., склала 1528,5 млрд. грн. (табл.3.3.). У порівнянні з 2005 роком обсяги цього показника збільшились на 1130,7 млрд. грн. (в 3,8 рази) [25].

Зростання страхових виплат відбулось не так стрімко, як надходження страхових премій, але структура і динаміка зростання виплат страхових сум і страхового відшкодування в основному аналогічні страховим платежам.

В цілому на страховому ринку рівень валових виплат (відношення валових виплат до валових платежів) постійно знижався і в 2009 р. досяг 7,9%, що на 11,2 пункти менше цього показника в 2005 р. (табл.3.4.). Ця тенденція особливо яскраво спостерігається у майновому і особистому страхуванні – тих видах страхування, які в структурі займають домінуюче положення [25].

Таблиця 3.4.

Рівень валових витрат, %

Показники по рокам 2005 2006 2007 2008 2009
1. Добровільне страхування:

а) особисте;

72,1 57,8 57,0 49,5 83,8
б) майнове; 12,5 6,6 6,7 5,8 5,6
в) відповідальності 14,2 18,8 15,6 12,5 3,0
2. Обов’язкове страхування:

а) державне;

91,6 93,3 94,7 96,3 89,4
б) не державне 10,7 15,3 16,8 27,1 23,3
Всього: 19,1 14,0 12,2 9,4 7,9

На думку багатьох фінансових аналітиків, у порівнянні з іншими видами підприємництва, страхування на Україні є однією з інвестиційно привабливих галузей національної економіки. На даний момент на страховому ринку України кількість страхових компаній склала 378, що на 33 суб’єкта ринку більше, ніж за аналогічний період минулого року. Збільшення учасників ринку, у свою чергу, призвело до росту конкуренції. Найбільша конкуренція спостерігається на ринку страхування життя – 1388,9%. Хоча, у порівнянні з торішніми показниками, її рівень трохи знизився. У той же час, конкуренція по іншим видам страхування ще більше загострилася.

Розширення кола бажаючих заробити на почутті страху людини не зменшилося навіть після збільшення нормативу статутних фондів страховиків. Відповідно до законодавства, компанії, що займаються майновим страхуванням, до кінця поточного року повинні наростити свій статутний фонд із 0,5 до 1 млн. євро. Страховим компаніям, що здійснюють страхування життя, слід ще більше наростити свої фінансові “мускули”: з 0,75 до 1,5 млн. євро. У такій законодавчій новації, успішно апробованої в банківській системі, безумовно, є позитив. Однак, на практиці далеко не всі страховики здатні потягнути такий фінансовий тягар, тому на страховому ринку знову очікується велике скорочення. Переважна більшість компаній по обсягах власних активів є малими і середніми, найчастіше не здатні вчасно сплачувати своїм клієнтам страхові відшкодування [17, с. 110].

Серед страховиків навіть є такі, хто не тільки затримує виплату відшкодувань, але і взагалі не здійснює таких виплат. За даними правоохоронних органів, на сьогодні діє кілька таких “ділків”. У цілому ж у світовій практиці 10-12% виплат здійснюється по помилкових страхових випадках. На Україні ж, по оцінкам експертів Ліги страхових організацій, це відбувається в 16-18% випадках. Як бачимо, 16% — це навіть не кожен п’ятий страховик, і тим більше, не всі страхові компанії країни. Тому говорячи про дотримання законності на страховому ринку, завжди варто уникати будь-яких узагальнень, бути максимально конкретним, конструктивним і перекривати потрібно саме тіньові схеми або ж схеми тіньовиків, замість того, щоб зазіхати на долю легального страхового бізнесу. До речі, на Україні на такий пагубний шлях постійно норовить збитися Держфінпослуг, всупереч устояній закордонній практиці, що втручається в ті сфери, у які держава з ринковою економікою ніколи не дозволить собі втрутитися. Безумовно, на українському страховому ринку є несумлінні компанії. Звичайно, їх мало, але вони кидають тінь недовіри на законослухняних суб’єктів страхового ринку [17, с. 111].

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування.

Розвиток страхового ринку стримує дія наступних факторів: відсутність державної політики розвитку як економіки в цілому, так і програми розвитку ринків фінансових послуг, неузгодженість господарського і страхового законодавства, недосконалість податкового законодавства, нестабільність фінансового середовища господарюючих суб’єктів і населення, слабкість стимулів у розвитку страхування.

Причини, що зумовили гальмування розвитку страхування життя в Україні:

— втрата довіри не тільки до держстраху, а і до комерційних страхових організацій, котрі виявилися нездатними виконати взяті на себе зобов’язання;

— низький рівень доходів населення змушує людей турбуватися сьогодні про виживання, а не про своє майбутнє;

— наявний рівень інфляції ускладнює можливості страховика, що займається страхуванням життя, компенсувати знецінення заощаджувальних внесків страхувальників;

— недосконале законодавство;

— відсутність належної турботи держави стосовно забезпечення привабливості цього вкрай важливого для економіки виду діяльності і т. ін. [17, с. 112]

Більш привабливими видами особистого страхування для громадян України є медичне страхування та страхування від нещасних випадків. Але й вони потребують багато зусиль держави і страховиків, щоб ця галузь зайняла належне місце в економіці України.

Напрямами  удосконалення  особистого  страхування є:

— реформування системи пенсійного забезпечення повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті. З цією метою необхідно:

— прийняти Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”, з урахуванням дворічних напрацювань членів робочої групи з питань страхування життя;

— прийняти Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів із питань загальнодержавного обов’язкового соціального страхування”, де забезпечити поряд із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням розвиток додаткових добровільних видів страхування населення, в т.ч. страхування життя;

— розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов’язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення;

— прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих;

— провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов’язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя;

— законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним страхуванням [17, с. 113].

Висновки

Страхування   —   це   спосіб  захисту   майнових   інтересів    громадян   в  умовах   ринкової   економіки.  Страхування  у   ринковій   економіці    ґрунтується  на   попередньому  створенні   страхових  фондів   з  страхових  внесків   та  на  відшкодуванні   збитків    потерпілим-учасникам. Особисте страхування можна визначити як галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.

Відсутність   належної   нормативної   бази   з   питань  страхування,   нерозвинута  інфраструктура   страхового   ринку,  відносно   молоді     органи  страхового   нагляду,   низька  фінансова    місткість  страхового   ринку,   затримка  вдосконалення   страхового   захисту,   адекватного   зростаючим   потребам  формування   ринкового   середовища,   всі  ці   негативні   моменти    на  страховому   ринку   України   обмежують  можливість   розвитку  ринку  страхування,   як   об`єктивного   атрибуту   ринкової    економіки.

Для  удосконалення  особистого  страхування потрібно:

—         прийняти Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”, з урахуванням дворічних напрацювань членів робочої групи з питань страхування життя;

— прийняти Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів із питань загальнодержавного обов’язкового соціального страхування”, де забезпечити поряд із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням розвиток додаткових добровільних видів страхування населення, в т.ч. страхування життя;

— розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов’язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення;

— прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих;

— провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов’язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя;

— законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним страхуванням.

Список використаних джерел

  1. Базилевич В.Д.,  Базилевич Н.С. Страхова  справа. – К.: Товариство  “Знання”,  КОО, 1997. – 216 с.
  2. Бігдаш В. Д. Страхування : Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2006. — 444, с.
  3. Внукова Н. М. Страхування: Навч.-метод. посібник. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 371, с.
  4. Законодавство України   про  страхування.  Збірник   нормативних  актів /За  ред.  П.Д.Біленчука,  О.Ф.Філонюка, І.В.Яковенка.- Київ: Атака,  – 464 с.
  5. Законодавство України про страхування: Збірник нормативних актів. — К. : Атіка, 2007. — 462, с.
  6. Залетов О. Страховики   демонструють  стаханівські   темпи   росту //  Україна  – 2007. — №12, с. 3-6
  7. Залетов О. Страхові  компанії  України  у  першому  півріччі :   цифри  і  факти //  Україна  – 2006. — №37, с.4-5
  8. Залєтов О. М. Основи страхового права України : Навчальний посібник з ком’ютерним довідником «Дінай: Страхування». — Київ : Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. — 383, с.
  9. Заруба О.Д. Основи   страхування:  Навч.посібник. – К.: УМІМБ, 1995. – 179 с.
  10. Кащенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи  страхування:  Навч. Посібник. – Суми: Видавництво  “Університетська  книга”,  – 252 с.
  11. Коробенко Н. Пенсійні правовідносини у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: поняття та особливості // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 7. — С. 111-114
  12. Лесенко Г. Права та обов’язки застрахованої особи і страхувальника // Справочник кадровика. — 2005. — № 11. — С. 84-86
  13. Мачуський В. В. Правові основи страхування: Навчальний посібник. — К. : КНЕУ, 2003. — 302 с.
  14. Національна система загальнообов’язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку : Монографія / Ред. кол. : Е. М. Лібанова, С. І. Пирожков, В. В. Онікієнко, В. С. Стешенко. — К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, 2006. — 179, с.
  15. Редька Н. Что сегодня  происходит   на  страховом   рынке  Украины // Капитал. —  №7-8.  —   2008, с. 72-76
  16. Ручкіна В. М. Система ризикового добровільного особистого страхування в Україні //Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 10. — С. 67-72.
  17. Самойловський А.Л. Пропозиції щодо  вдосконалення   страхового   ринку  України //Фінанси  України. —   — № 11 с. 106-113
  18. Соловйов, О. Особливості соціального страхування від нещасних випадків на виробництві //Вісник Академії правових наук України. — 2007. — № 1. — С. 269-275
  19. Стожок Л. Г. Страхування: Навчальний посібник для дистанційного навчання. — К. : Університет «Україна», 2005. — 162, с.
  20. Страхове право України: Підручник для вищих навч. закладів. — К. : Атіка, 1999. — 366, с.
  21. Страхування: Підручник.. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.
  22. Ткаченко Н. В. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів. — К. : Ліра-К, 2007. — 375 с.
  23. Фурман В. М. Страхові послуги для населення //Фінанси України. — 2005. — № 4. — С.139-145
  24. Юрловський В. Правовий статус застрахованих осіб // Право України. — 2003. — № 4. — С.26-29
  25. http://www.uainsur.com/ua

Додатки

 

Додаток А.

Рейтинг компаній по страхуванню життя України за 9 місяців 2009 року по розміру активів

Стра­ховые­ компа­нии­ Акти­вы на 30.09.09 г., тыс. грн., в т.ч. Акти­вы на 30.09.08 г., тыс. грн. Изме­нени­е, 2009/2008, %
1 АЛІКО АІГ ЖИТТЯ 478 947,0 398 798,7 20,1
2 ТАС 405 870,0 179 966,0 125,5
3 ГРАВЕ УКРАИНА 392 521,1 209 668,5 87,2
4 ЛЕММА-ВИТЕ 313 763,5 287 403,9 9,2
5 БЛАКЫТНЫЙ ПОЛИС 161 647,3 162 019,5 -0,2
6 АСКА-ЖИЗНЬ 154 781,4 149 131,0 3,8
7 УСГ ЖИЗНЬ 142 572,7 128 896,8 10,6
8 ДЖЕНЕРАЛИ ГАРАНТ СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ 85 115,1 н/д
9 ФОРТИС СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ УКРАИНА 82 053,4 34 825,8 135,6
10 ПЗУ УКРАИНА СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ 76 035,7 52 092,1 46,0
11 ОРАНТА-ЖИЗНЬ 67 061,3 56 207,1 19,3
12 УНИКА ЖИЗНЬ 55 079,0 33 992,1 62,0
13 ДЕЛЬТА ЖИЗНЬ 52 180,8 50 080,5 4,2
14 СЕБ ЛАЙФ ЮКРЕЙН 49 356,7 н/д
15 ЮПИТЕР СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ VIG 45 981,1 33 598,2 36,9
16 ИЛЬИЧЕВСКАЯ 45 053,1 25 238,8 78,5
17 ПРОСТО-СТРАХОВАНИЕ. ЖИЗНЬ И ПЕНСИЯ 42 346,4 29 128,3 45,4
18 ЭККО 41 770,2 36 412,1 14,7
19 ТЕКОМ-ЖИЗНЬ 41 559,9 26 977,0 54,1
20 ПЛАНЕТА СТРАХОВАНИЯ 41 004,0 18 790,6 118,2
21 РЕНЕСАНС ЖИЗНЬ 33 630,0 53 843,1 -37,5
22 КД ЖИЗНЬ 25 957,0 н/д
23 УНИВЕРСАЛЬНАЯ 22 643,1 23 353,8 -3,0
24 ИНГО УКРАИНА ЖИЗНЬ 20 501,0 22 083,5 -7,2
25 СГ ПРОВИТА 16 373,0 16 452,4 -0,5
26 БРОКБИЗНЕС ЖИЗНЬ 14 999,0 14 585,7 2,8
ВСЕГО   2 908 802,8 2 043 545,5 42,3

Данные подготовлены: Украинским научно-исследовательским институтом «Права и экономических исследований».

 

Додаток Б.

 Показники діяльності компаній страхування життя за 2009 рік

Назва компанії Страхові премії, тис.грн Страхові платежі за договорами страхування, укладеними протягом  звітного періоду, тис.грн Активи, тис.грн. Статутний капітал,  тис. грн. Страхові резерви, тис.грн. в т.ч. частка перестраховиків в страхових резервах, тис. грн. Інвестиційний дохід, що отримується від розміщення коштів резервів із страхування життя, тис.грн. Страхові виплати, тис.грн. Виплати викупних сум, тис.грн. Кількість страхових випадків, за якими протягом звітного періоду прийнято рішення про здійснення страхових виплат Кількість громадян, застрахованих на кінець звітного періоду, за договорами Кількість  договорів страхування, укладених протягом звітного періоду
 ВСЬОГО, в т.ч. страхові премії першого року, тис.грн, страхові премії другого та наступних років (поновлювальні), тис.грн з фізичними особами з юридичними особами з фізичними особами з юридичними особами з фізичними особами з юридичними особами
«АЛІКО УКРАЇНА» ПрАТ 175 008,0 36 994 138 014 36 496 498 501 903 164 679 371 961 116 38 715 7 686 22 588 136 85 311 527 12 145 3
«Граве Україна» ЗАТ «САТ 153419,4 н/д н/д н/д н/д 403877,3 26903,1 426313,6 133273,8 н/д 32726,9 127 63381 н/д н/д
 «ТАС» АТ СК (приватне) 120 689,0 34 752,00 85 937,00 107 413 13 276 359 286,00 21 306,00 244 689,00 2 533,00 27 429,00 5 452,00 10 411,00 254,00 76 244,00 18 036,00
 «Ренесанс Життя» ПрАТ 48 023,0 38 258 9 765 32 096 15 927 97 820 25 300 25 319 4 032 2 642 1 283 337 700 793 3 975 155 507 4 475
 «ПЗУ Україна страхування життя» ПрАТ СК 32070,1 15421,3 16648,8 15421,3 68120,7 32500 62232,3 171,8 5635,4 1497,8 2066,8 228 26950 10303
 «Блакитний поліс» АТ СК 29055,0 164238 15950 131693 8 9028 12148 2367 372 11870   656  
«Фортіс Страхування Життя Україна» ПрАТ 24232,5 5773,7 18458,8 5252,5 521,2 147059,7 41625 32961,6 75,4 1933,4 1636,1 1663,1 550 11501 887 5370 24
 «АСКА-ЖИТТЯ» ЗАТ УАСК 13701,2 3832,3 9868,9 382,2 196,5 158620,3 18000,0 136137,5 13153,4 7024,4 4190,4 1422 4785 62133 4631 283
 «УСГ «Життя» ПрАТ СК 13017,4 7587,6 5429,9 12412,3 605,1 148960,0 100000 31066,5 1872,7 2457,6 804,3 108,0 40252 1012 6933 1
 «Дельта життя»  ПрАТ СК 11436,5 11436,5 н/д 11431,3 5,2 46291,5 11000 1563,1 0 513,9 424,6 12,7 152 46782 3 46180 3
 «Іллічівська» ТДВ СК 9 998,5 н/д н/д 5 125,9 4 872,6 49 861,3 27 480,0 20 364,1 43,4 2 118,8 219,1 382,2 26 8 756 4 815 1 012 243
«ЕККО» ЗАТ 9232,6 н/д н/д     42308,6 26450,0 21892,9 10209,0 3214,5 1066,0   148 2 546 259 313 10
«Універсальна» КСЖ ПАТ 8 481,7 5 352,9 3 128,8 7 592,0 889,7 27 745,0 20 000,0 13 071,0 314,6 922,9 640,5 657,4 471,0 35 105,0 3 539,0 6 063,0 214,0
 «Теком-Життя» ЗАТ СК 5180,0 н/д н/д 1300,3 3879,7 42726,9 17200 17669,8 156,4 2337 19,2 101,1 2 521 1826 524 6
«СЕБ Лайф Юкрейн» ЗАТ СК 2079,6 727,7 1 351,9 2013,9 65,7 46327,5 20000 409,7 209,3 0,1 755,9 2,6 2 3597 0 920