Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Організація державного управління у сфері забезпечення політичної безпеки

Вступ

Політична обстановка в світі на початку ХХІ століття, в загалом та її військова складова, зокрема, формується під впливом швидкоплинних змін, що відбуваються в системі міжнародних відносин, і визначається як активізацією інтеграційних процесів на глобальному та регіональному рівнях, з одного боку, так і зростанням суперництва між світовими і регіональними центрами сили за збереження та посилення свого впливу на перебіг розвитку цих відносин з іншого боку.

Розглядаючи державно-політичний аспект національної безпеки України, можна констатувати, що він гарантується передусім створенням і забезпеченням чіткого функціонування власних державно-політичних інститутів. Утвердження самостійної державності з усіма притаманними їй ознаками слід розглядати як вищу форму самовизначення української нації. При цьому на державно-політичні органи України покладені обов`язки по забезпеченню захисту її державного суверенітету, конституційного ладу, цілісності та неушкодженості її території, демографічного, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, базових національних інтересів, прав і свобод громадян від протиправних посягань з боку як зовнішніх сил, так і внутрішніх організацій, груп та осіб. Зміцнення національної безпеки має бути справою всіх державно-політичних органів незалежно від основного напряму їх діяльності.

Функціонування державно-політичних органів повинно охоплювати усю вертикаль життєво важливих інтересів та потреб України: від загального рівня – до рівня окремого громадянина, що є найбільш вразливим елементом соціальної системи. При чому, гарантії національної безпеки у державно-політичному аспекті мають тріальний характер: цілісності особистістного, нормативно-правового та організаційного аспектів забезпечення безпеки в державі.

1. Теоретичні основи забезпечення політичної безпеки України

1.1. Створення системи забезпечення політичної безпеки України

Аналіз стану політичної безпеки України свідчить, що процес загострення негативних впливів на пріоритетні національні інтереси у політичній сфері триває. Комплексна дія цих негативних чинників суттєво впливає на рівень реалізації національних інтересів, стан національної безпеки країни в цілому. Водночас спостерігається недостатня обізнаність частини політичної еліти та політичного керівництва з системою національних інтересів, у тому числі і в політичній сфері, та недостатня переконаність у необхідності її забезпечення. Втім підвалини цілісної системи національної безпеки України лише закладаються — в концептуальному, законодавчому та організаційному аспектах.

Очевидно, назріла потреба вдосконалення державної політики, яка б дала змогу розробити ефективніші механізми стабілізації державних та політичних процесів, реалізації соціально-політичних прав та інтересів громадян України. Має впроваджуватися комплексний механізм виявлення загроз національним інтересам у політичній сфері, розробки та вжиття відповідних заходів з метою їх нейтралізації, координування зусиль державних та недержавних інституцій щодо їх усунення.

Означені функції повинна виконувати система забезпечення політичної безпеки України, яка буде органічною складовою цілісної системи національної безпеки України. При цьому розробка та затвердження стратегічних напрямів забезпечення політичної безпеки є функцією найвищого політичного керівництва держави. Тільки на такому рівні з урахуванням усіх реалій зовнішньо і внутрішньо політичної ситуації можуть бути сформульовані основні цілі, завдання, напрями, форми і способи забезпечення політичної безпеки. Тактичні ж питання цієї діяльності потребують постійної корекції залежно від факторів та умов, що впливають і на пріоритетність національних інтересів у галузі політичної безпеки, і на зміни параметрів зовнішніх та внутрішніх негативних чинників. Складність суспільно-політичного життя зумовлює необхідність застосування різноманітних, тактичних прийомів — форм, способів та засобів нейтралізації загроз політичній безпеці України. До забезпечення безпеки можуть залучатися як державні органи — окремі або у всій сукупності, так і недержавні організації та установи [12, c. 27-28].

Основним суб’єктом системи забезпечення політичної безпеки має бути держава, яка виконує функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Тому політична безпека має базуватися передусім на сильній триєдиній державній владі. Вона повинна керуватися науково визначеними для сучасних умов пріоритетними національними інтересами України у політичній сфері, всебічно оціненим переліком загроз цим інтересам. Функціонування системи забезпечення політичної безпеки мають підтримувати досконалі інформаційно-методологічні технології прийняття рішень. Нарешті, здійснення цих рішень буде ефективним, якщо воно спиратиметься на виконавчі структури з раціональним розподілом та координацією їхніх дій.

Це дасть змогу відпрацювати та ефективно реалізовувати визначену державну політику, забезпечувати захист інтересів людини (її соціально-політичних прав та свобод), суспільства (виявлення та реалізацію інтересів різних суспільних груп, досягнення суспільної стабільності та громадської злагоди), держави (суверенітет і територіальну цілісність, конституційний лад, ефективне функціонування державного механізму).

Основними вимогами до функціонування системи забезпечення політичної безпеки мають бути:

—         відповідність принципам забезпечення політичної безпеки;

—         спрямованість на захист інтересів населення України — як груп, так і окремих осіб;

—         законність функціонування системи;

—         керованість системи;

—         ефективність і сталість функціонування.

На створенні такої системи як органічної складової системи національної безпеки необхідно зосередити зусилля усіх гілок влади, виконавчих структур, експертів. Забезпечення політичної безпеки потребує розробки та реалізації Концепції політичної безпеки України. Цей документ повинен відповідати національним інтересам України, стати стратегічним орієнтиром на 10-20 років та закласти підвалини безпеки розвитку національної внутрішньої та зовнішньої політики.

Стратегія забезпечення політичної безпеки України має базуватися на:

—         системному підході до аналізу динаміки еволюції стану суспільства та політичних процесів, що відбуваються у ньому;

—         багатоваріантності параметрів аналізу;

—         багатоваріантності прогнозів суспільно-політичного розвитку держави та суспільства. Переваги такого підходу полягають у можливості:

—         об’єктивної оцінки наявної ситуації та динаміки її еволюції з огляду на потреби у забезпеченні цілісності, стабільності та ефективності функціонування українського суспільства як системи з власними внутрішніми особливостями та як структурного компонента світової суспільної та політичної системи;

—         побудови всебічно обґрунтованих аналітичних моделей, здатних враховувати багатоваріантність впливів зовнішніх і внутрішніх чинників суспільно-політичного розвитку та підтримувати високий рівень достовірності прогнозу;

—         корекції стратегії залежно від розвитку подій за тим чи іншим варіантом, що дає змогу уникати екстрених політичних рішень, недостатньо обґрунтованих та спрогнозованих стосовно своїх наслідків;

—         розробки стратегії політичної безпеки України на ґрунті відповідності виключно національним інтересам України [14, c. 71-72].

1.2. Управління політичної безпекою в межах цілісної політики національної безпеки

У Концепції політичної безпеки України слід визначити сутність політичної безпеки, систему національних інтересів у даній сфері, систему критеріїв та індикаторів політичної безпеки, систему загроз політичній безпеці, передбачити створення аналітичної моделі стану та прогнозу політичної безпеки України, розробити механізм забезпечення політичної безпеки та запропонувати шляхи його практичної реалізації.

Концепція політичної безпеки України має бути органічною складовою загальнодержавної Концепції національної безпеки. На основі Концепції політичної безпеки необхідно розробити і прийняти відповідні законодавчі акти, що мають стати індикатором ефективності внутрішньо- та зовнішньополітичних рішень владних структур різних рівнів, а також правовим та моральним регулятором політичної поведінки усіх суб’єктів політичної діяльності в Україні. Очевидно, попередні політичні рішення та законодавчі акти мають узгоджуватися з положеннями цієї Концепції. Засобом реалізації Концепції має стати виконання Програми першочергових та перспективних заходів щодо забезпечення політичної безпеки. Програма повинна базуватися на ґрунтовному аналізі національних інтересів та загроз політичній безпеці. Результатом реалізації Концепції та Програми має стати створення цілісної загальнонаціональної системи політичної безпеки України [5].

Доцільно в Апараті Ради національної безпеки і оборони України створити відповідний підрозділ з питань політичної безпеки, на який покласти такі функції:

—         розробка основних напрямів стратегії та проектів програм забезпечення політичної безпеки України;

—         розробка пропозицій щодо вдосконалення системи політичної безпеки України;

—         підготовка рекомендацій Президентові для прий-няття рішень у галузі забезпечення політичної безпеки громадян, суспільства та держави;

—         здійснення моніторингу процесів у галузі політичної безпеки України;

—         прогноз наслідків реалізації рішень державних органів з питань внутрішньої та зовнішньої політики у галузі політичної безпеки;

—         розробка рекомендацій щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у політичній сфері [9, c. 210-211].

Вимоги до системи. Одним з головних питань, що виникають під час створення таких складних організаційних систем, є розробка та реалізація основних вимог до функціонування їх згідно з Конституцією України.

Особливого значення набуває вимога до керованості запропонованою системою. Це пов’язано зі складністю та важливістю завдань системи, необхідністю постійного контролю за їх виконанням, а також з тим, що структура системи є багаторівневою, хоча сама є підсистемою системи національної безпеки.

Невід’ємними властивостями складної системи мають бути також ефективність і сталість функціонування. Лише за умови дотримання вимог ефективності та сталості система забезпечення політичної безпеки дасть змогу своєчасно виявляти загрози політичним інтересам України, розробляти й реалізовувати ефективні методи протидії негативним чинникам у сфері суспільно-політичного життя країни з використанням наявних ресурсів, необхідних сил і засобів за умов, що постійно змінюються.

Важливою вимогою до системи забезпечення політичної безпеки України повинна стати спрямованість на захист інтересів її громадян. Забезпечення гідних соціальних умов існування та розвитку людини, всебічне виявлення та реалізація її прав і свобод, забезпечення суспільної стабільності та громадської злагоди є і завжди будуть запорукою стабільності та динамічного розвитку як суспільства, так і держави в Україні.

Однією з головних вимог до системи забезпечення політичної безпеки (пріоритетною за своєю вагомістю) є легітимність та законність функціонування. Істотного значення набуває відповідна законодавча база, яка створює єдине правове поле для вирішення питань політичної безпеки, сприяє впорядкуванню політичних інтересів держави, громадських інституцій та особистостей, а також перетворення їх на гармонійну загальнонаціональну систему інтересів. Усі без винятку дії та заходи щодо захисту та реалізації національних інтересів України у політичній сфері мають підтверджувати свою легітимність та законність, спираючись на чинне законодавство України, насамперед на законодавство з питань національної безпеки. Великого значення набуває можливість контролю громадськості за діями системи забезпечення політичної безпеки. Ця можливість, характерна для демократичного, стабільного суспільства, сама по собі є ознакою і водночас чинником політичної безпеки.

Правові умови створення системи. Легітимність функціонування Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органу з питань національної безпеки дає змогу створити відповідну нормативно-правову базу забезпечення політичної безпеки.

Така нормативно-правова база повинна виконувати насамперед такі основні функції:

—         регулювати взаємовідносини між суб’єктами забезпечення політичної безпеки (людина, суспільство, держава), визначати їх права, обов’язки та відповідальність;

—         забезпечувати та координувати дії суб’єктів політичної безпеки;

—         встановлювати порядок застосування засобів забезпечення політичної безпеки. Нормативно-правову базу з проблем політичної безпеки доцільно створювати в контексті існуючої нормативної бази національної безпеки в цілому. Конституція України, Концепція національної безпеки України створили необхідне правове поле для Концепції політичної безпеки України та відповідних заходів її реалізації’. Цей документ повинен:

—         враховувати основні положення міжнародних угод, які прийняті Україною і стосуються її безпеки як політичного утворення;

—         визначати стратегію та основні принципи забезпечення політичної безпеки в Україні як складової національної безпеки [4, c. 127-128].

На другому рівні мають бути конституційні закони, де визначатимуться такі важливі складові забезпечення політичної безпеки, як принципи формування, побудови та діяльності владних структур усіх гілок влади.

В ієрархії нормативної бази системи політичної безпеки особливе місце саме на організаційно-управлінському рівні посідатимуть Укази та Розпорядження Президента України, акти (постанови, декрети) Кабінету Міністрів України. Вони є підзаконними і повинні видаватися з метою конкретизації та підвищення якості вирішення питань політичної безпеки. Міністерства й відомства у межах своєї компетенції та відповідальності на основі чинного законодавства з питань національної безпеки та безпеки в політичній сфері, а також згідно з рішеннями Президента України, Кабінету Міністрів України мають розробляти відомчі накази, інструкції, положення, спрямовані на реалізацію життєво важливих політичних інтересів людини, суспільства, держави.

Таким чином, забезпечення політичної безпеки є обов’язковою умовою незалежності держави, розвитку процесів державотворення та розвитку ефективної системи державного управління, розвитку та зміцнення системи політичних інститутів, розвитку громадянського суспільства, політичної та суспільної стабільності. Створення цілісної системи політичної безпеки України — як у плані нейтралізації діючих загроз, так і превентивних заходів щодо загроз потенційних — є суспільна важливим завданням, виконання якого покладається насамперед на державні органи [8, c. 14-15].

2. Особливості державного управління у сфері забезпечення політичної безпеки

Основним суб’єктом системи забезпечення політичної безпеки має бути держава, яка виконує функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Тому політична безпека має базуватися передусім на сильній триєдиній державній владі. Вона повинна керуватися науково визначеними для сучасних умов пріоритетними національними інтересами України у політичній сфері, всебічно оціненим переліком загроз цим інтересам. Функціонування системи забезпечення політичної безпеки мають підтримувати досконалі інформаційно-методологічні технології прийняття рішень. Нарешті, здійснення цих рішень буде ефективним, якщо воно спиратиметься на виконавчі структури з раціональним розподілом та координацією їхніх дій.

Це дасть змогу відпрацювати та ефективно реалізовувати визначену державну політику, забезпечувати захист інтересів людини (її соціально-політичних прав та свобод), суспільства (виявлення та реалізацію інтересів різних суспільних груп, досягнення суспільної стабільності та громадської злагоди), держави (суверенітет і територіальну цілісність, конституційний лад, ефективне функціонування державного механізму).

Основними вимогами до функціонування системи забезпечення політичної безпеки мають бути:

♦        відповідність принципам забезпечення політичної безпеки;

♦        спрямованість на захист інтересів населення України — як груп, так і окремих осіб;

♦        законність функціонування системи;

♦        керованість системи;

♦        ефективність і сталість функціонування.

На створенні такої системи як органічної складової системи національної безпеки необхідно зосередити зусилля усіх гілок влади, виконавчих структур, експертів. [2, c. 125-126]

Напевно, не варто нагадувати, що українська політична наука переживає непростий період свого розвитку, якщо не становлення. В ній домінує державоцентрична парадигма. Такий однобічний підхід призводить до надміру спрощеної інтерпретації сучасної ситуації. Часто глобалізація і суверенітет трактуються як повністю несумісні явища. І це можна зрозуміти, якщо враховувати природне прагнення України зміцнити свою ще зовсім молоду незалежну державу.

Ця обставина знаходить своє відображення і у підходах та концепціях визначення такого поняття, як суверенітет. Так, ставлення українських науковців до основних декларованих геополітичних партнерів України – Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки – характеризується сумішшю поваги та дистанціювання, що, природно, спричиняє певну упередженість досліджень. Проблема трансформації суверенітету розглядається переважно у правовому аспекті.

Забезпечення політичної безпеки потребує розробки та реалізації Концепції політичної безпеки України. Цей документ повинен відповідати національним інтересам України, стати стратегічним орієнтиром на 10-20 років та закласти підвалини безпеки розвитку національної внутрішньої та зовнішньої політики.

Стратегія забезпечення політичної безпеки України має базуватися на: системному підході до аналізу динаміки еволюції стану суспільства та політичних процесів, що відбуваються у ньому; багатоваріантності параметрів аналізу;

багатоваріантності прогнозів суспільно-політичного розвитку держави та суспільства.

Переваги такого підходу полягають у можливості: об’єктивної оцінки наявної ситуації та динаміки її еволюції з огляду на потреби у забезпеченні цілісності, стабільності та ефективності функціонування українського суспільства як системи з власними внутрішніми особливостями та як структурного компонента світової суспільної та політичної системи;

побудови всебічно обґрунтованих аналітичних моделей, здатних враховувати багатоваріантність впливів зовнішніх і внутрішніх чинників суспільно-політичного розвитку та підтримувати високий рівень достовірності прогнозу;

корекції стратегії залежно від розвитку подій за тим чи іншим варіантом, що дає змогу уникати екстрених політичних рішень, недостатньо обґрунтованих та спрогнозованих стосовно своїх наслідків; розробки стратегії політичної безпеки України на ґрунті відповідності виключно національним інтересам України [7, c. 18-19].

У Концепції політичної безпеки України слід визначити сутність політичної безпеки, систему національних інтересів у даній сфері, систему критеріїв та індикаторів політичної безпеки, систему загроз політичній безпеці, передбачити створення аналітичної моделі стану та прогнозу політичної безпеки України, розробити механізм забезпечення політичної безпеки та запропонувати шляхи його практичної реалізації.

Концепція політичної безпеки України має бути органічною складовою загальнодержавної Концепції національної безпеки. На основі Концепції політичної безпеки необхідно розробити і прийняти відповідні законодавчі акти, що мають стати індикатором ефективності внутрішньо-та зовнішньополітичних рішень владних структур різних рівнів, а також правовим та моральним регулятором політичної поведінки усіх суб’єктів політичної діяльності в Україні. Очевидно, попередні політичні рішення та законодавчі акти мають узгоджуватися з положеннями цієї Концепції. Засобом реалізації Концепції має стати виконання Програми першочергових та перспективних заходів щодо забезпечення політичної безпеки.

Програма повинна базуватися на ґрунтовному аналізі національних інтересів та загроз політичній безпеці. Результатом реалізації Концепції та Програми має стати створення цілісної загальнонаціональної системи політичної безпеки України [3].

Система забезпечення політичної безпеки є органічною складовою цілісної системи національної безпеки України. Призначення системи забезпечення політичної безпеки полягає у своєчасному виявленні, оцінці загроз інтересам України у галузі політичної безпеки та оперативному вжитті державних заходів щодо захисту цих інтересів.

Ця система являє собою комплекс організаційних структур, форм та методів діяльності,спрямованих на розробку та виконання рішень з питань політичної безпеки.

Вона передбачає проведення узгоджених внутрішньо- та зовнішньополітичних заходів у галузях:

  • суспільно-політичній;
  • державно-управлінській;
  • оборони;
  • охорони громадського порядку;
  • культурно-освітній;
  • інформаційній;
  • міжнаціональних відносин;
  • релігійного життя;
  • міжнародних зв’язків та міждержавних відносин.

Система забезпечення політичної безпеки повинна включати концептуально-аналітичний, організаційно-управлінський та ресурсний аспекти, а саме:

  1. Концептуально-аналітичне забезпечення передбачає розробку методології, стратегії і тактики здійснення рішень щодо політичної безпеки, оперативний аналіз та прогнозування наслідків таких рішень.
  2. Організаційно-управлінське забезпечення полягає у практичному створенні механізму політичної безпеки через організацію, координацію та контроль діяльності відповідних владних та інших структур, як уже існуючих, так і новостворених.
  3. Ресурсне забезпечення пов’язане із залученням відповідних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів для вирішення відповідних питань політичної безпеки.

Доцільно в Апараті Ради національної безпеки і оборони України створити відповідний підрозділ з питань політичної безпеки, на який покласти такі функції:

♦        розробка основних напрямів стратегії та проектів програм забезпечення політичної безпеки України;

♦        розробка пропозицій щодо вдосконалення системи політичної безпеки України;

♦        підготовка рекомендацій Президентові для прийняття рішень у галузі забезпечення політичної безпеки громадян, суспільства та держави;

♦        здійснення моніторингу процесів у галузі політичної безпеки України;

♦        прогноз наслідків реалізації рішень державних органів з питань внутрішньої та зовнішньої політики у галузі політичної безпеки;

♦        розробка рекомендацій щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій у політичній сфері [11, c. 27-28].

Висновки

Однією з головних вимог до системи забезпечення політичної безпеки (пріоритетною за своєю вагомістю) є легітимність та законність функціонування. Істотного значення набуває відповідна законодавча база, яка створює єдине правове поле для вирішення питань політичної безпеки, сприяє впорядкуванню політичних інтересів держави, громадських інституцій та особистостей, а також перетворення їх на гармонійну загальнонаціональну систему інтересів. Усі без винятку дії та заходи щодо захисту та реалізації національних інтересів України у політичній сфері мають підтверджувати свою легітимність та законність, спираючись на чинне законодавство України, насамперед на законодавство з питань національної безпеки. Великого значення набуває можливість контролю громадськості за діями системи забезпечення політичної безпеки. Ця можливість, характерна для демократичного, стабільного суспільства, сама по собі є ознакою і водночас чинником політичної безпеки.

В особистістному аспекті відбувається повсякденна суспільна і виробнича діяльність окремої особи, небайдужої до питань безпеки й добробуту держави, громадянином якої він себе вважає. Другу площину гарантування безпеки на всіх рівнях ієрархічної структури суспільства можна умовно визначити як нормативно-правову, маючи на увазі Конституцію держави, сукупність законів і підзаконних актів, якими передбачається захист особи, держави, суспільства загалом, державних і суспільних інститутів та регулюється діяльність суб’єктів національної безпеки. Третя складова – інституціональна (організаційна), що представлена органами та установами, що їх формує суспільство на державному і громадському рівні для організації, керівництва й діяльності щодо запровадження та забезпечення національної безпеки.

Список використаної літератури

  1. Данильян О. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації. — К., 1998.
  2. Єнін Є. Політичні конфлікти і формування системи міжнародної безпеки на пострадянському просторі // Політичний менеджмент. — 2010. — № 3. — С. 124-131
  3. Концепція національної безпеки України: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 16.01.1997 р. № 3/97-ВР. — К.,1997. — 24 с.
  4. Корнієвський О. Роль політичних партій у формуванні державної політики у сфері національної безпеки // Політичний менеджмент. — 2009. — № 4. — С. 125-133
  5. Лісовський П.М. Духовна безпека як соціокультурний чинник трансформації політичної системи // Віче. — 2007. — № 18. — С. 51-52
  6. Машіка В. Відповідальність за злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, проти особистих та політичних прав громадян // Історія України. — 2002. — № 28. — С. 5-6
  7. Медвідь Ф.М. Національні інтереси України в умовах становлення стратегії національної безпеки та трансформації політичної системи / Ф. Медвідь // Віче. — 2007. — № 16. — С. 18-20
  8. Полтораков О. Проблема подвійного громадянства в контексті гуманітарно-політичної безпеки України // Юридичний авангард. — 2009. — № 2. — С. 14-16
  9. Полтораков О. Стратегічне співтовариство в політичній структурі систем національної та міжнародної безпеки // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2009. — № 3. — С. 208-216
  10. Розумний М. Формування національної ідентичності як пріоритет політичної безпеки // Політичний менеджмент. — 2010. — № 3. — С. 116-123
  11. Тертий В. Пошуки і шляхи розв’язання політичної безпеки // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 1. — С. 27-29.
  12. Тертий В. Пошуки і шляхи розв’язання проблеми політичної безпеки // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 1 . — С. 27-29.
  13. Циганов В. Політична безпека в системі національної безпеки // Наше гасло. — 2004. — № 1-2. — С. 143-153
  14. Циганов І. Політична безпека і безпечна політика. Складові, ознаки, стан, тенденції. — К., 2006.