ReferatsS

Все для студентов и самообразования

Облік витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

Вступ

Підприємства на своєму балансу мають велику кількість основних засобів. Для того, щоб продукція виробництва була конкурентоспроможною, потрібно модернізувати більшість основних засобів вітчизняних підприємств. На  сьогоднішній день у більшості цих підприємств основні засоби морально застарілі.

Актуальність. Питання визнання витрат, які виникають внаслідок модернізації основних засобів, та питання відображення цих витрат у бухгалтерські та податковій звітності є досить актуальним та потребує детальнішого вивчення.

Тема:   „Облік витрат на ремонт і модернізацію основних засобів”.

Метою є  дослідження обліку ремонту та модернізації основних засобів. Під час дослідження даної проблеми було проведено аналіз літературних джерел та існуючих методів обліку ремонту основних засобів на підприємствах.

Слід розмежовувати два поняття – „поліпшення” та „ремонт” основних засобів. Поліпшення об’єктів основних засобів націлено на збільшення їх продуктивності (збільшуються доходи підприємства) та скорочення витрат пов’язаних з утриманням на балансі об’єктів основних засобів (знижується собівартість виготовленої продукції, що збільшує прибуток). В свою чергу основним завданням ремонту є підтримка об’єкта в робочому стані.

Завдання роботи:

  • розкрити теоретичні аспекти обліку амортизації основних засобів та обліку витрат на поліпшення, ремонт і утримання основних засобів;
  • організаційно-економічна характеристика ВАТ „Київміськбуд-1”;
  • облiк витрат на ремонт та модернізацію основних засобів на ВАТ „Київміськбуд-1”.

Об`єктом дослідження є  основні засоби ВАТ „Київміськбуд-1”.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти вивчення обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів.

Структура роботи: робота складається із вступу, 7-ми розділів, висновків, списку використаних джерел (38), додатків (А-Ж) і має загальний обсяг 72 сторінки.

1. Сутність та економічна характеристика витрат на ремонт та модернізацію основних засобів

Виробництво продукції (робіт, послуг) пов’язано з деякими витратами. Метою обліку витрат на виробнициво є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції, а також своєчасний контроль за використанням ресурсів та грошових коштів. Так, Нашкерська В.Г.  дає таке визначення витрат: «Витратице процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов’язується з процесами виробництва та реалізації продукції».

Витрати визнаються при зменшенні активів або при зро­станні зобов’язань, внаслідок яких відбувається зменшення власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і виз­нанні їх витратами певного періоду, є:

— витрати відображаються в обліку одночасно із змен­шенням активів або збільшенням зобов’язань (п. 5 Поло­ження);

— витрати визнаються витратами певного періоду од­ночасно з визнанням  доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Для організації обліку витрат важливо їх класифікувати.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при калькулюванні собівартості продукції для різних потреб управління.

За класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф.Ф. у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація витрат

По відношенню до виробничого процесу Основні
Накладні
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва Прямі
Непрямі
За єдністю складу Одноелементні
Комплексні
По відношенню до обсягів виробництва Постійні
Змінні
За доцільністю Продуктивні
Непродуктивні
За календарним періодом Поточні
Одноразові
За видами витрат Витрати за економічними елементами
Витрати за статтями калькуляції
За включенням до собівартості Витрати, що включаються в собівартість
Витрати діяльності
За видами діяльності Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей)
Витрати надзвичайної діяльності

Витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг), називають основними. Ці витрати в більшості випадків є прямими, тобто відносяться до конкретних об’єктів витрат на підставі первинних документів.

Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

Прямі витрати — витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів.

Непрямі витратице витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

З розподілом витрат пов’язаний вибір доцільної бази розподілу, що закріплюється наказом про облікову політику.

Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна звертатися увага на збільшення питомої ваги прямих витрат.

Важливе значення для організації обліку витрат і калькулювання та складання фінансової звітності мар поділ витрат за єдністю складу.

За складом витрати можуть бути одноелементними або  омплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами.

Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат с загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається сталим.

До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть служити адміністративні витрати).

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані чи доцільні для даного виробництва витрати, та непродуктивні витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). Такі витрати повинні обліковуватись у розрізі причин і винуватців. У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Організація обліку витрат за економічними елементами мас велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої звітності.

До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони виникли і класифікуються за видами діяльності.

Залежно від видів діяльності всі витрати розподіляють на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати що виникають в процесі звичайної діяльності, розподіляють на витрати від операційної (основної та іншої) інвестиційної, та фінансової діяльності.

Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Найбільш економічно доцільний підхід до побудови системи обліку витрат — це виділення типових груп рішень і вибір відповідних об’єктів обліку витрат. У підручнику для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів авторів Бутинця Ф.Ф., Давидюка Т.В., Малюга Н.М., Чижевської Л.В. в основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат (рис. 1.1).

У практиці бухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємо­доповнюючими напрямами — за елементами витрат та за калькуляційними статтями.     Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підпри­ємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат (наприклад, незалежно, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслу­говування виробництва і управління). До них відносять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Аналіз витрат за елементами дає змогу:

—      дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;

—     оцінити динаміку структури витрат;

—     охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

—   встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації на зміну структури витрат;

—     визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Витрати в системі управлінського обліку збираються за калькуляційними статтями по мірі зменшення активів та зро­стання зобов’язань. Підприємство самостійно або за погоджен­ням з материнською (вищестоящою) організацією формує статті витрат, виходячи з особливостей діяльності. Це можуть бути такі статті:

  1. Сировина і матеріали (за видами).
  2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати.
  3. Робота і послуги виробничого характеру.
  4. Паливо і електроенергії на виробничі цілі.
  5. Зворотні відходи.
  6. Основна заробітна плата.
  7. Додаткова заробітна плата.
  8. Відрахування на соціальні заходи.
  9. Амортизація інструментів і пристроїв спеціального при­
    значення.
  10. Амортизація основних засобів.
  11. Амортизація нематеріальних ак­тивів.
  12. Супутня про­дукція (вираховується).

Метод формуван­ня витрат залежить від особливостей  техно­логії виробництва та вимог менеджменту до інформації про форму­вання витрат та сту­пенів їх контролю в процесі виробництва.

За особливостя­ми технології виробництва виділяють такі методи обліку витрат: позамовний і попроцесний.

Позамовний метод обліку витрат використовують на інди­відуальних дрібносерійних виробництвах. До таких відносять­ся: ремонтне виробництво, поліграфія, виготовлення меблів тощо.

За цим методом витрати збираються в кожному замов­ленню, одержаному від клієнта. Прямі витрати: за первинни­ми документами, накладні — пропорційно до прямих.

Попроцесний метод обліку витрат використовується в крупносерійних та масових виробництвах: машинобудування, переробна промисловість тощо. Об’єктом обліку витрат є тех­нологічний процес, його частини, види виготовленої продукції. Прямі витрати відносяться на продукцію за первинними до­кументами, накладні — за вибраними базами розподілу.

Об’єктом контролю витрат та прибутку при цьому ме­тоді може бути не лише виготовлення продукції, а й окремі ета­пи пронесу. На вимоги менеджменту можуть створюватись центри витрат та центри відповідальності (від мінімально до­цільних), в межах яких контролюються витрати в ході виробни­чого процесу. Такий спосіб формування і контролю витрат називається обліком за центрами витрат і центрами відпові­дальності.

На базі використання наведених методів обліку може здійснюватись нормування витрат за об’єктами. При цьому складається нормативний кошторис витрат, який постійно коригується. За фактично здійсненими витратами складаєть­ся калькуляція, у якій визначається собівартість продукції. Нормативний кошторис та калькуляція порівнюються, визна­чаються відхилення та винуватці.

Витрати в системі управлінського обліку за видами ви­робництв, статтями витрат і видами продукції, центрами вит­рат і центрами відповідальності збираються на відкритих для цього аналітичних рахунках до синтетичного рахунка 23 «Ви­робництво». На дебеті цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, виробничі накладні витрати, втрати від браку тощо. Витрати за видами списують­ся з рахунків фінансового обліку: запасів, оплати праці тощо.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» здійснюється списання суми фактичної виробничої собівартості, заверше­ної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Облік витрат, що відносяться на собівартість продукції, ведеться також на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Облік витрат на цьому рахунку ведеться за виробничими підрозділами підприємства: цехами, дільницями, відділення­ми, філіями тощо. За дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання за розподілом на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Оскільки основні засоби в процесі експлуатації зношуються, з метою відновлення їхніх властивостей і запобігання передчасному виходу з ладу проводять поточний або капітальний ремонти. Відмінності між ними зумовлені обсягом робіт, періодичністю проведення, складністю, міжремонтними термінами чи виробітком.

Облік ремонтів основних засобів та їх реконструкції і модернізації ведуть на окремих рахунках.

Витрати на ремонти основних засобів обліковують на рахунках 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” залежно від того, де їх використовують: у виробництві, при реалізації продукції, в житлово-комунальному господарстві чи соціально-культурній сфері, і на збільшення вартості об’єктів не відносять.

Витрати на реконструкцію основних засобів, їх модернізацію, дообладнання, поліпшення обліковують на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. При цьому їх відносять на збільшення первісної вартості основних засобів.

Відрізняється також організація обліку цих витрат. Реконструкцію та модернізацію будівель і споруд здійснюють на підставі проектно-кошторисної документації. Ремонт основних засобів здійснюють на основі заявок керівників підрозділів, де експлуатуються основні засоби, що потребують ремонту. Якщо ремонт проводять господарським способом, спеціалісти інженерної служби підприємства складають відомість дефектів на ремонт машини. В ній зазначають виявлені дефекти, вказують потребу в запасних частинах і матеріалах, обсяг робіт і визначають нормативну вартість ремонту. На підставі затвердженої керівником відомості дефектів виписують лімітно-забірну картку чи накладну на видачу матеріалів і запасних частин для ремонтів, складають наряд на відрядну роботу. Після виконання робіт у відомості дефектів відображають фактичні витрати запасних частин та оплати праці й обчислюють собівартість ремонту.

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

Під час визначення складу витрат за видами поліпшень необхідно керуватися чинними державними нормативними документами:

  1. З поточного ремонту:

а)  виробничих будівель і споруд — Доповненням 4 до “Положення про безпеку і надійну експлуатацію виробничих будівель та споруд”, затвердженим наказом Держбуду України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 р. за № 32-288 і зареєстрованого в Мінюсті України 6.07.98 р. за № 424/2864;

б)  житлових та громадських будівель — листом Держбуду України “Про визначення понять поточного та капітального ремонтів житлових і громадських споруд” від 13.01.98 р. №7/11;

в)  машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР про систему технічного обслуговування й планово-попереджувальних ремонтів;

г) автомобільного транспорту — Положенням про технічне обслуговування та ремонт дорожніх, транспортних засобів, автомобільного транспорту, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.

  1. З технічного обслуговування:

а) машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР про систему технічного обслуговування і планово-попереджувальних ремонтів;

б) автомобільного транспорту — Положенням № 102.

  1. З капітального ремонту:

а)  виробничих будівель і споруд — вищевказаним Положенням № 288, доповнення 5 до пункту 3.12;

б)  житлових і громадських будівель — вищевказаним Положенням № 7/11;

в)  машин та обладнання — Положенням галузевих міністерств бувшого СРСР про систему технічного обслуговування і планово-попереджувальних ремонтів;

г)  автомобільного транспорту — вищевказаним Положенням № 102.

  1. З реконструкції, модернізації та технічного переобладнання — “Інструкцією про порядок складання статистичної звітності з капітального будівництва”, затвердженою наказом Мінстату України від 28.03.96 р. № 93 та зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 16.05.96 р. за № 231/125[10].

Бухгалтерський облік витрат на поліпшення основних фондів (модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію), що збільшують первісну вартість об’єкта, підприємства, згідно з п. 14 П(С)БО 7 ведуть у розрізі об’єктів аналітичного обліку на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” (на відповідних субрахунках) з наступним зарахуванням їх на рахунок 10 “Основні засоби” після введення в експлуатацію.

Документальною підставою виконаних підрядним способом робіт є:

  • Акт приймання виконаних робіт (форма № КБ-26);
  • Довідка про вартість виконаних робіт витрат (форма № КБ-3) для оплати їх, — господарським способом — аналогічні документи на здійснення витрат з капітального ремонту.

Бухгалтерський облік витрат на підтримання об’єкта в робочому стані та його відновлення способом експлуатаційного й технічного обслуговування та поточних і капітальних ремонтів, що не збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів, ведеться згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318[11].

У бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 “Виробництво” — у разі, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 “Загальновиробничі витрати” — при ремонті основних фондів загальновиробничого призначення, тобто таких, що беруть участь в управлінні цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва; 92 “Адміністративні витрати” — під час ремонту основних засобів, що беруть участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 “Витрати на збут” — у разі ремонту основних фондів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 “Витрати на дослідження і розробки” — при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробленнях, які здійснює підприємство. Документальною підставою для відображення витрат при підряді є договір на виконання робіт, кошторис і акт приймання, а за господарського способу:

— з оплати праці — наряди на роботу за типовими формами (№ Т-20, 21, 23, 25, 26, 27, 28, 40); табелі обліку використання робочого часу (П-12, 13, 14, 15); трудові угоди та акти приймання виконаних робіт;

— з використаних матеріалів: накладна на відпускання та матеріальні звіти;

— з наданих послуг допоміжними підприємствами: дорожні листки, виробничі звіти[12].

За господарського способу виконання робіт на витрати з поточного ремонту, який не вимагає розроблення креслень, складаються розціночні описи робіт на підставі дефектних актів або дефектних відомостей. У промисловості для обліку робіт з обслуговування та поточного ремонту відповідної будівлі (споруди) необхідно вести технічний журнал, до якого вносяться записи про всі виконані роботи з зазначенням виду та місця робіт (доповнення 3 до пп. 3.2. Положення про безпечну і надійну експлуатацію виробничих будівель та споруд, затвердженого наказом Держбуду України й Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 р. № 32-288 і зареєстрованого в Мінюсті України 06.07.98 р. за № 424)[13].

3.  Організаційно-економічна характеристика ВАТ «КиївміськБуд1»

Трест був заснований у 1955 році на базі ряду трестів і БМУ різних відомств СРСР і УРСР як трест «Київміськбуд-1» Головкиївміськбуду. На цей час — Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1» ім. М.П.Загороднього. Серед об’єктів будівництва – сучасні будинки від котеджів до багатоповерхових споруд у престижних районах міста з використанням  нових технологій і  матеріалів.

На сьогодні „Київміськбуд-1” є сучасним підприємством, яке складається з чотирьох  будівельно-монтажних управлінь, оздоблювального управління,  управління спеціальних машин та механізмів, управління механізації будівництва, управління будівельних машин та автотранспорту та управління сантехнічних та електромонтажних робіт. Трест має в своєму розпорядженні дві виробничі бази, арматурний, ковальсько-пресувальний цехи, цех алюмінієвих конструкцій, ремонтно-механічний та столярний цехи, розчинно-бетонний вузол, цех санації опалубки, автогосподарство та складське господарство тощо. Колектив тресту нараховує близько 3000 працівників.

Київміськбуд-1 ім. М.П. Загороднього першим серед підприємств будівельної галузі створив власне кранове господарство. Трест першим започаткував виробництво залізобетонних виробів на власній базі, що зробило його незалежним від підприємств-суміжників[14].

Таблиця 3.1. Організаційно-правова структура ВАТ Київміськбуд-1

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04012655
Повне найменування емітента Відкрите акціонерне товариство «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього
Скорочене найменування емітента (за наявності) ВАТ трест «Київміськбуд-1»
Організаційно-правова форма за КОПФГ Відкрите акціонерне товариство
Місцезнаходження емітента
Поштовий індекс 04209
Область Київська
Район
Населений пункт Київ
Вулиця Лебединська
Будинок 6
Корпус
Офіс / Квартира
Міжміський код та телефон 0445373070

Трест «Київміськбуд-1» є структурою, що здатна надавати послуги по будівництву об’єктів будь-якої складності «під ключ»:

— вибір площадки будівництва;

— залучення коштів для будівництва;

— будівництво;

— експлуатація житла, збудованого трестом — ТОВ «Житлобуд-1» та ТОВ «Житлокомфорт».

На сьогодні трест виконує також функції замовника та підрядника будівництва. Як замовник ВАТ трест «Київміськбуд-1» забезпечує:

Пошук, відбір і правове оформлення будівельних майданчиків.

Підготовку вихідних даних для оформлення правової і дозвільної документації на будівництво.

Підготовку вихідних даних для проектування будівництва.

Підбір проектної організації і контроль якості проектних робіт.

Контроль якості виконання будівельних робіт.

Залучення коштів у будівництво і фінансування будівництва.

Оформлення прав власності у державних організаціях і установах.

Реалізація житлових і нежитлових приміщень побудованих за рахунок власних коштів.

Як підрядник ВАТ трест «Київміськбуд-1» забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва:  житла;  об’єктів соціально-культурної сфери;  автодоріг, транспортних розв’язок;  капітальний ремонт і реконструкцію житлових будинків та інших об’єктів.

ТОВ «Житлобуд-1» та ТОВ «Житлокомфорт» забезпечує експлуатацію житла, побудованого трестом «Київміськбуд-1» та розвиток сфери послуг у цих будинках.

Виробництво будівельних розчинів та сумішей: виробництво будівельних розчинів різних марок, включаючи вапняний;  бетон різних видів;  гарцовка.

Виробництво та реалізація металовиробів:

— виготовлення різних видів зварених металоконструкцій: огороджень, воріт, балок, елементів покрівлі, стійок монолітної опалубки;

— виготовлення сіток для цегельної кладки;

— виготовлення кованих декоративних огороджень, сходових маршів, парканів;

— виготовлення «під ключ» пересувних побутових приміщень під замовлення;

— виготовлення виробів з оцинкованої покрівельної сталі: відливів, покриття парапетів, звисів, труб;

— виробництво та реалізація продукції з дерева;

— виготовлення пиломатеріалів хвойних порід;

— надання послуг по розпилюванню лісу;

— виготовлення різних дерев’яних щитів і конструкцій різного призначення;

— виготовлення тришарового брусу для виробництва столярних виробів класу «ЄВРО» 68 х 78;

— виготовлення, доставка та встановлення дерев’яних віконних і балконних блоків класу «ЄВРО» різних конструкцій;

— виготовлення віконних, балконних блоків і вітражів із ПВХ. Доставка та встановлення;

— надання послуг по ремонту дерев’яних і ПВХ віконних і балконних блоків класу «ЄВРО».

Вимірювальна лабораторія ВАТ трест „Київміськбуд” ім. М.П. Загороднього протягом багатьох років проводить випробування будівельних матеріалів для підприємств Києва та Київської області. Лабораторія надає послуги з випробування таких будівельних матеріалів:  бетонів;  розчинів;  цегли;  арматури;

Вимірювальна будівельна лабораторія тресту атестована на проведення вимірювань показників об’єктів згідно із галуззю:

— пісок, щебінь – густина, зерновий склад, вміст часток ,вологість;

— цемент – початок тужавлення, кінець тужавлення, нормальна густина, тонкість помелу ( залишок на ситі ), зміна об’єму, насипна густина, міцність;

— вапно – густина, вміст непогашених зерен ( залишок на ситі );

—  розчини будівельні – густина, рухомість, міцність;

—  суміші будівельні – рухомість, густина, водовід ділення;

—  бетони легкі, бетони важкі — густина, міцність;

— цегла – середня густина, геометричні розміри, міцність;

— арматура – геометричні розміри, маса, міцність;

—  фарби – умовна в’язкість;

— хімічні добавки – показники бетонів та розчинів будівельних з хімічними добавками: рухомість, тужавлення, міцність, густина.

Для надання транспортних послуг ВП УБМА має кваліфікованих спеціалістів, які трудяться в таких виробничих підрозділах управління як транспортний цех, дільниця вантажопідіймальних механізмів, кранів, дільниця спеціальної будівельної і землерийної техніки, де налічується більше 120 одиниць автотранспортної, вантажопідйомної, землерийної і іншої спецтехніки.

ВП УБМА ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього виконує такі роботи:

— експлуатація баштових кранів кваліфікованим, атестованим персоналом, проведення навантажувально-розвантажувальних і будівельних робіт вантажопідіймальними кранами (Дозвіл № 1417.05.30-45.31.3);

— монтаж, демонтаж, налагодження і експлуатація вантажо-пасажирських підйомників і платформ (Дозвіл № 172.06.32-45.21.1);

— ремонт, технічне обслуговування баштових кранів, підйомників;

— заливка бетоном споруджуваних фундаментних масивів (в тому числі і для встановлення баштових кранів), бетонних підлог, плит;

— виготовлення і встановлення анкерних кріплень баштових кранів;

— ліквідація (розбивка) залізобетонних масивів, фундаментів, плит;

— облаштування котлованів під нульовий цикл, траншей для підземних комунікацій;

— відсипка земляного полотна для будівництва доріг і благоустрій прилеглих територій;

— влаштування цементно-грунтових шарів полотна і благоустрій;

— вантажоперевезення, перевезення будівельних матеріалів, будівельного сміття;

— перевезення власним транспортом негабаритних машин, механізмів, контейнерів, будівельних побутових приміщень;

— перевезення власним транспортом ваговитих вантажів вантажопідйомністю до 40 т, гусеничної і дорожньої будівельної техніки[15].

Основними видами діяльності  ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього є:

— будівельна діяльність (проектні роботи, розроблення спеціальних розділів проектів, зведення несучих та огороджуючих конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж, монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, захист конструкцій, устаткування та мереж, будівництво транспортних мереж, монтаж технологічного устаткування, пусконалагоджувальні роботи);

— діяльність автомобільного вантажного транспорту (надання послуг з перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом загального користування);

— виробництво дерев’яних будівельних конструкцій та столярних виробів[16].

Таблиця 3.2. Річний процент обліку витрат на ремонт і амортизацію основних засобів ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього за 2007 рік

Сировина та матеріали 62.86
Комплектуючі вироби та напівфабрикати 0
Роботи та послуги виробничого характеру, виконувані сторонніми організаціями 0
Паливо 0.87
Електроенергія 0.71
Витрати на оплату праці 20.8
Відсотки по кредитах 0
Орендна плата 0.8
Відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 7.96
Амортизація основних засобів 1.82
Податки, які включаються в собівартість продукції 0
Інші витрати:
     амортизація нематеріальних активів 0
     представницькі витрати 0
     інше 4.18
Всього: витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) 100
Довідково: виручка від продажу продукції (робіт, послуг) у відсотках до собівартості 100.49

Для  аналізу  фінансово-економічного  стану використовується  фінансова  звітність  підприємства.

Метою аналізу фінансової звітності є надання оцінки результатам господарської діяльності підприємства за звітний рік та його поточному фінансовому стану. Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в 2005-2007  рр.  складено  таблицю (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Економічна характеристика  ВАТ «Київміськбуд-1» за 2005-2007 рр.

Показники Од. вим. 2005 р. 2006 р. 2007 р. Відхилення
 

(+ , -)

%

 

Виробництво
Обсяг виробленої продукції тис. грн. 1345,1 1431,3 1786,6 +441,5 32,8
Зміна залишків незавершеного виробництва тис. грн. 16,9 18,5 33,7 +16,8 99,4
Фінансові результати
Чистий прибуток тис. грн. 15,6 -84,0 -84,0 -100
Собівартість реалізованої продукції тис. грн. 853,0 689,9 1111,0 +258,0 30,2
Виручка від реалізації продукції тис. грн. 631,8 771,3 957,0 +325,2 51,5
Праця
Середньоспискова чисельність штатних працівників основної діяльності чол.. 207 198 189 -18 -8,7
Фонд оплати праці тис. грн. 177,0 132,8 249,0 +72,0 40,7
Продуктивність  праці тис. грн. 6,3 7,2 9,1 +2,8 44,4
Основний  капітал            
Середньорічна вартість основних фондів тис. грн. 4224,0 4317,3 4157,0 -67,0 -1,6
Фондовіддача грн. 0,31 0,33 0,42 +0,11 35,5
Фондомісткість грн. 3,24 3,03 2,41 -0,83 -25,6
Фондоозброєнність грн. 20,41 21,80 21,99 +1,58 7,7
Чистий прибуток грн. 11518 11565 13183 1665 14,4
Рентабельність % 29,8 29,7 33,4 3,6 х

За 2007 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 1786,6 тис. грн., що 355,3 тис.грн.  більше  обсягу  2006 р.  і  на 441,5 тис. грн. більше обсягу 2005 року. Разом з тим в  2007 р.  порівняно  з  2005 р.  збільшилось незавершене виробництво на 16,8 тис. грн. Реалізовано продукції на 957,0 тис. грн., що на 51,5% більше реалізації 2005  року  і  на  24 %  більше реалізації  2006 року.

Від  господарської діяльності в 2007 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатами минулих років, то можна судити про погіршення фінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все це свідчить про не конкурентоспроможність продукції підприємства, що пов’язано з великими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільну роботу відділу  збуту.

Собівартість реалізованої продукції в  2007 р. порівняно  з  2005 р. збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції , що виготовляється,  та  послуг,  що  надаються  досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості) продукція   і роботи   підприємства не користується попитом серед населення.

Середньорічна  вартість  основних  засобів  2005-2007 рр.  зменшилась,  причиною  є  поступове  зношення  основних   фондів  підприємства.

Рентабельність показує скільки підприємство має прибутку з однієї вкладеної гривні і визначається шляхом ділення чистого  прибутку підприємства на чистий  дохід  підприємства. Рентабельність підприємства зросла   з  29,8%  в 2005 р. до 33,4 % в 2007 р., відхилення становить 3, 6.

Про негативний стан свідчить високий рівень фондомісткості. Хоча й на кінець звітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунок збільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину з основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отримані кошти закупити нове, більш досконале обладнання.

Показники фондовіддачі менші нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3,0). Тобто на одиницю фондів припадає   менше одиниць   продукції (в  20013 – 2007 рр.  відповідно 0,31,  0,33  та 0,42).

В 2007 році в порівнянні з відповідним періодом 2005 року чисельність всього персоналу становила 91,3%, а фонд оплати праці збільшився на 72 тис. грн. (40,7%). Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено  в  2005-2007 рр.  звільнити 18 працівників.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2005-2007 рр. свідчать про незадовільне становище підприємства. Це обумовлено, перш за все,  моральним за старінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, не конкурентоспроможністю продукції внаслідок високої  собівартості, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Зростання джерел формування майна підприємства за 2005-2007 рр.  на 110,9 тис. грн., або на 2,59% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 197,3 тис. грн. (147,02%). Разом з цим ,власний капітал зменшився на 86,4 тис. грн., або на 2,09%. Зменшення власних коштів зумовлено збитками 2007 року в розмірі 84 тис. грн. та  зменшенням цільового фінансування на 15,3 тис. грн.

Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості  за  всіма  статтями, крім зобов’язань за отримані аванси, які  в  2007 р.   зменшились на 5,2 тис. грн.

В структурі власних коштів найбільшу питому вагу мають додатковий капітал та цільове фінансування. Частка додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період зросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а частка цільового фінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду не змінився і становив 56,4 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує, яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

  • в 2005 р. : 4143,2 – 3562,2 = 581,0 тис. грн.;
  • в 2006 р. : 4123,7 – 3428,6 = 695,1 тис.грн..
  • в 2007 р.: 4056,8 – 3388,7 = 668,1 тис. грн.

Тобто за 2005-2007 рр. сума власних обігових коштів зросла з 581,0 тис. грн. до 668,1 тис. грн., тобто на 87,1 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання обсягу даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 35,1 тис. грн. (110,03%). За досліджуваний період збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,14%), по страхуванню – на 6,1 тис. грн. (26,75%), по позабюджетних платежах – на 11,4 тис. грн. (600,00%), інша заборгованість – на 63,8 тис. грн. (4557,14%).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку змін  всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки. Загальна вартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис. грн. або на 2,59%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 173,5 тис. грн. (4,87%). Це спричинено зменшенням частки  основних засобів – на 173,5 тис. грн.

Оборотні ж активи за останні три  роки збільшились на 284,4 тис. грн. (39,77%). Але не слід розглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулось головним чином за рахунок збільшення залишків готової продукції (на 149,4 тис. грн.) і значного збільшення дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.). Це свідчить про те, що продукція підприємства  не користується попитом. Причиною цього є висока собівартість продукції. Тому слід переглянути цінову політику підприємства та доцільність надання знижок для негайної оплати.

Виробничі запаси зменшились на 2,4 тис. грн. (1,10%), але все рівно становлять значну суму – 215,8 тис. грн. Також, аналізуючи дану таблицю,  слід звернути увагу на збільшення сум дебіторської заборгованості за товари (на 139,4 тис. грн.), по розрахунках з бюджетом (на 3,7 тис. грн.), по внутрішніх розрахунках (на 2,9 тис. грн.) та іншої поточної дебіторської заборгованості (на 6,5 тис. грн.). Дані зміни свідчать про погіршення розрахункової дисципліни в бік зниження платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для здійснення   фінансово-господарської   діяльності,   виплати    заробітної плати та ін.

Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом в 2005 р. складає відповідно 83,28%,  та 16,72%.,  в  2006 р.: 82,05% і 17,95%,  а  в  2007 р.: 77,22% і  22,78%.  Отже, на  кінець  2007 р.  основний капітал зменшився на 173,5 тис. грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 284,4 тис. грн. (39,77%). Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної їх частини – основних коштів. Основний капітал повністю покривається власними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використання на покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу. За рахунок даних джерел покривалось 81,24% поточних активів (загальної суми оборотного капіталу) в  2005 р. і 66,84% – в 2007 р.. Частка кредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:

  • 2005 р.: (134,2 : 715,2) × 100 = 18,76%;
  • 2006 р.: (313,3 : 795,8) х  100 = 39,37%;
  • 2007 р.: (331,5 : 999,6) × 100 = 33,16%.

Отже, беручи до уваги проведений аналіз можна стверджувати, що структура фінансових ресурсів підприємства за останні  роки  була задовільною (це пов’язано з перевищенням власного капіталу в структурі пасивів), незважаючи на наявність значної дебіторської заборгованості, яка пов’язана з традиційними труднощами збуту продукції в нашій економіці. Оцінку фінансового стану підприємства слід розпочати з аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства, для цього складемо  агрегований баланс .

Таблиця  3.4. Агрегований баланс для аналізу ліквідності ВАТ «Київміськбуд-1» за  2005-2007  рр. (тис.грн.)

Актив 2005 2006 2007 Пасив 2005 2006 2007
А1 0,5 1,4 П1 134,2 313,3 331,5
А2 9,1 56,2 161,6 П2
А3 705,6 738,2 838,0 П3
А4 3562,2 3641,2 3388,7 П4 4143,2 4123,7 4056,8
Баланс 4277,4 4437,0 4388,3 Баланс 4277,4 4437,0 4388,3

Аналіз отриманих даних свідчить про недостатню ліквідність балансу. Наприклад, наявні грошові кошти в декілька разів менше термінових зобов’язань. Це означає, що підприємство, якщо всі кредитори водночас пред’являть вимогу погасити заборгованість, буде не в змозі розрахуватися в повному обсязі, та в кінцевому підсумку буде вимушене користуватися для цих цілей іншим джерелом (менш ліквідним – дебіторською заборгованістю). В даному випадку це був би найбільш ймовірний вихід, тому що кредитів підприємство не залучає (ні довгострокових, ні короткострокових). Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, але всі вони мобілізовані в дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються.

Але аналізу тільки ліквідних активів підприємства не достатньо для визначення ступеню його ліквідності, тому розрахуємо коефіцієнти ліквідності.

Згідно таблиці 3.4 можна зробити висновки про не досить високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства протягом  даного періоду.

Таблиця  3.5. Аналіз показників ліквідності ВАТ «Київміськбуд-1»   станом  на  31.12.05-31.12.07 рр.

Показники на 31.12.05 на 31.12.06 на 31.12.07 Норматив Відхи-лення (+, -)
Грошові кошти, тис. грн. 0,5 1,4 -0,5
Дебіторська заборгованість, тис. грн. 9,1 26,1 161,6 +152,5
Запаси і затрати, тис. грн. 705,6 768,3 838,0 +132,4
Поточні зобов’язання, тис. грн. 134,2 313,3 331,5 +197,3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,004 0,004 0,2 -0,004
Коефіцієнт миттєвої ліквідності 0,07 0,18 0,49 0,8 +0,42
Коефіцієнт загальної ліквідності 5,33 2,54 3,02 1,0 -2,31

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2005 і 2006  роках є дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 0,4% короткострокової заборгованості підприємство могло погасити негайно. В 2007 р. значення даного коефіцієнту дорівнює нулю, оскільки в підприємства були відсутні грошові кошти.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. В 2007 р. цей показник трохи збільшився і становив 0,49. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень. Це викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості  над  темпами  росту ліквідних коштів підприємства.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства. Далі слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства  (Див.табл. 3.6.).

Таблиця 3.6. Аналіз показників платоспроможності ВАТ «Київміськбуд-1»   в  2005 – 2007 рр.

Показники на 31.12.05. на 31.12.06 на 31.12.07. Відхилення (+, -)
Поточний або загальний коефіцієнт покриття 5,33 2,54 3,02 -2,31
Темпи росту поточного коефіцієнту покриття, % 47,65 56,66 +56,66
Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості 14,75 12,0 2,05 -12,70
Темпи росту коефіцієнта співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості, % 81,35 13,90 +13,90

Загальний коефіцієнт покриття підприємства протягом  всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто в 2005 р. на кожну гривню короткострокових зобов’язань припадало 5,33 гривні поточних активів;  в  2006 – 2,54 ,  а   в  2007 р. – 3,02 гривні.

Таким чином, через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов’язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важко реалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.

Причинами нестачі ліквідних оборотних засобів є збитковість діяльності підприємства, що веде до нестачі власних джерел для самофінансування, а також відволікання коштів у дебіторську заборгованість.

Наступним важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є показник автономії, який показує наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу (табл. 3.7).

Таблиця 3.7. Аналіз   показників  фінансової  стійкості  ВАТ «Київміськбуд-1»  в  2005 – 2007 рр.

Показники на 31.12.05. на 31.12.06. на 31.12.07. Відхилення
Власні кошти, тис. грн. 4143,2 4123,7 4056,8 -86,4
Позичені кошти, тис. грн. 134,2 313,3 331,5 +197,3
Загальна сума джерел коштів, тис. грн. 4277,4 4437,0 4388,3 +110,9
Коефіцієнт автономії 0,969 0,929 0,924 -0,045
Темпи росту коефіцієнту автономії, % 95,87 95,36
Коефіцієнт фінансової стійкості 30,87 13,16 12,24 -18,63
Темпи росту коефіцієнту фінансової стійкості, % 42,64 39,65 +39,65
Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів 0,03 0,076 0,08 +0,05
Темпи росту коефіцієнту співвідношення позичених і власних коштів, % 253,25 266,67 +266,67

Частка власних коштів у загальній сумі джерел коштів досить висока і в 2005-2006 рр. становила відповідно 0,969 і  0,929. А на кінець 2007 року трапилось зниження коефіцієнту на 4,64%. Показник фінансової стійкості підприємства відповідає нормативному значенню, навіть в кілька разів перевищує його. Різке зниження даного коефіцієнту в кінці 2007 р. обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 2,5 рази. Згідно даних таблиці 3.7. на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів в 2005 р. припадало 3 коп. позикових коштів, в 2006 р. – 7,6 коп.,  а  в  2007 р. – 8 коп.  Таким чином, ВАТ «Київміськбуд-1»    має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від зовнішнього фінансування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.

4. Бухгалтерський облік витрат на ремонт основних засобів

Облiк основних засобiв протягом 2007 року здiйснювався в цiлому у вiдповiдностi до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського облiку 7 «Основнi засоби», затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України №92 вiд 27.04.00р., а саме:

— об’єкти, включенi до складу «Основнi засоби», вiдповiдають визначенню основних засобiв та iнших необоротних матерiальних активiв;

— одиницею облiку основних засобiв є об’єкт основних засобiв;

— первiсна вартiсть придбаних протягом 2007 року основних засобiв визначена правильно;

— амортизацiя основних засобiв та витрат по їх модернiзацiї нараховувалась своєчасно та у вiдповiдностi до затвердженої Товариством облiкової полiтики;

— всi об’єкти основних засобiв фактично використовуються в господарськiй дiяльностi Товариства;

— облiк вибуття основних засобiв (реалiзацiя та лiквiдацiя) вiдповiдає нормам чинного законодавства;

— витрати на проведення поточних ремонтiв та технiчне обслуговування основних засобiв включались до витрат звiтного перiоду[17].

Фiзичний стан основних засобiв — добрий. Постiйно проводиться модернiзацiя основних засобiв.

Залишкова вартість власних основних засобів по ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього станом на 31.12.2007 року становить 69362,1 тис.грн. На 01.01.2007 року залишкова вартість власних основних засобів становила 59489,8 тис.грн. Трест у своїй господарській діяльності використовує орендовані основні засоби (баштові крани та автомобілі) на суму 5502,1 тис.грн. Основні засоби обліковуються по історичній вартості за вирахуванням накопленого зносу та знецінення.

У 2007 році витрати на ремонт та модернізацію основних засобів склали 2295,7 тис.грн., в тому числі на капітальний ремонт 1216,43 тис.грн., технічний ремонт 1079,27 тис.грн. Вартість одержаних за фінансовою орендою основних засобів станом на 31.12.2007 року становить 6495,1 тис.грн. по залишковій вартості.

Трест надав в оперативну оренду станом на 31.12.2007 року основних засобів по залишковій вартості на суму 49,6 тис.грн.

Відповідно до п. 14 П(С)БО 7, «первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта». А «витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат» (п. 15)[18].

Як бачимо, у бухгалтерському обліку, на відміну від податкового, витрати на поточний ремонт відносяться до складу витрат, а витрати на поліпшення (до яких належать модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо) збільшують первісну вартість основних засобів.

Згідно з Методрекомендаціями № 561, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що зумовить у майбутньому збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу ситуації та істотності таких витрат[19].

Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об’єкта основних засобів (ОЗ), якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання ОЗ, до яких належить цей компонент. Тоді заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об’єкта ОЗ і списанням заміненого об’єкта.

Витрати на поліпшення ОЗ для відновлення майбутніх економічних вигід, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання ОЗ, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об’єктів ОЗ визнаються витратами звітного періоду. Вони можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) ОЗ. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити у майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання[20].

Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі у майбутньому.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигід від об’єкта ОЗ, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості ОЗ. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних з поліпшенням ОЗ, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надаються) цим об’єктом.

Приклади такого поліпшення:

а) модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта у робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включають до складу витрат звітного періоду.

Витрати на поліпшення власних ОЗ (модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо) нагромаджуються у складі капітальних інвестицій на рахунку 152, а після завершення робіт (на підставі підтвердних документів: акта і довідки типової форми №КБ-2 і №КБ-3) списуються у дебет рахунка 10 «Основні засоби», тобто на збільшення вартості об’єкта ОЗ.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 14, «затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів». Тобто витрати на поліпшення орендованих ОЗ нагромаджуються у складі капітальних інвестицій на рахунку 153, а після завершення робіт (на підставі підтвердних документів) списуються у дебет рахунка 117 «Інші необоротні матеріальні активи»[21].

Витрати на ремонт, що здійснюються для підтримання об’єктів ОЗ (як власних, так і орендованих) у робочому стані й отримання первісно визначеної суми економічних вигід, відображаємо за дебетом рахунка 23 «Виробництво» або відповідних рахунків класу 9 «Витрати діяльності» залежно від функціонального призначення ОЗ, що підлягали ремонту.

У 2007 році ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього ввів в експлуатацію основних засобів на 18874,3 тис.грн., у 2006 – на 16514,9 тис.грн. У 2007 році підприємство проводило дооцінку основних засобів на суму 1,6 тис.грн. та уцінку на суму 96.4 тис.грн. Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів становить 5366,0 тис.грн. У зв’язку з отримання кредитних коштів трест має основні засоби в заставі. Вартість оформлених у заставу основних засобів становить 23831,6 тис.грн. Первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів становить 5366,0 тис.грн. Структуру та ступінь зносу основних засобів станом на 31 грудня 2007 року можна представити таким чином:

Земельні ділянки: 114,7 тис.грн., відсоток зносу: 0%;   Будинки, споруди та передавальні пристрої: 56523,0 тис.грн., відсоток зносу: 31%;   Машини та обладнання: 16831,9 тис.грн., відсоток зносу: 43%;   Транспортні засоби: 10799,6 тис.грн., відсоток зносу: 24%;    Інструменти, прилади, інвентар (меблі): 3773,9, відсоток зносу: 57%;    Інші основні засоби: 1647,1 тис.грн., відсоток зносу: 50%;    Бібліотечні фонди: 6,8 тис.грн., відсоток зносу:100%;    Малоцінні необоротні матеріальні активи: 2254,4 тис.грн., відсоток зносу: 53%;   Тимчасові (нетитульні споруди): 14510,9 тис.грн., відсоток зносу: 39%;      Інші необоротні матеріальні активи: 11,9 тис.грн., відсоток зносу: 92%;       Разом: 106474,2 тис.грн., відсоток зносу: 35%[22].

5. Бухгалтерський облік витрат на модернізацію основних засобів

Бухгалтерський облік затрат з догляду, утримання, ремонту, модернізації, реконструкції провадиться окремо за всіма видами ремонту (поточний, капітальний), модернізації, реконструкції, добудови, дообладнання тощо.

Відокремлено мають бути облічені ці затрати за способами (господарський і підрядний) їх виконання.

Характер і види робіт за капітальним і поточним ремонтом різні за окремими видами і групами основних засобів. З огляду на це перелік робіт, що стосуються того чи іншого виду ремонту, встановлюється Положенням про ремонти. На роботи з ремонту складається план на рік з розподілом по кварталах.

Модернізація, реконструкція, добудова, дообладнання здійснюються на основі спеціальної технічної документації.

Оскільки наведені вище роботи (реконструкція, поточний і капітальний ремонти основних засобів) можуть здійснюватися або підрядним, або господарським способом, тому залежно від способу виконання робіт облік організується по-різному.

Облік затрат з догляду, утримання, поточного ремонту основних засобів. Фактичні витрати з поточного ремонту (господарський спосіб) основних засобів відносять на рахунки затрат діяльності — виробництва, надання послуг, комерційної тощо.

Технічно облікова робота буде залежати від варіанта накопичення затрат за елементами. Якщо підприємство не використовує рахунки елементів затрат, то записи будуть такими:

Наприклад «Загальновиробничі затрати» або «Адміністративні затрати» або  «Затрати на збут» тощо.

Кредит субрахунків «Виробничі запаси»

«Сировина та матеріали»

«Паливо»

«Запасні частини»

«Розрахунки з оплати праці»

«Розрахунки зі страхування»

«Розрахунковий рахунок» та ін[23].

Якщо підприємство використовує рахунки «Елементи затрат», то обліковий процес складається з двох етапів.

На першому етапі здійснюється процес формування затрат за відповідними елементами затрат (матеріальних, на оплату праці тощо) у кореспонденції з рахунками витрат. Запис такий:

Дебет рахунків елементів затрат:

«Матеріальні затрати»

«Затрати на оплату праці» тощо

Кредит рахунків використаних ресурсів (як це показано вище).

На другому етапі здійснюють відображення з кредиту рахунків елементи затрат у дебет рахунків затрат за видами діяльності.

Якщо на підприємстві поточний ремонт основних засобів виконує ремонтно-механічний цех, то всі фактичні затрати відображаються попередньо на дебеті рахунка затрати «Допоміжні виробництва», а потім відносяться з кредиту цього рахунка затрат діяльності.

Облік затрат на ремонт ведеться щодо кожного об’єкта, який ремонтується, окремо за місцем його перебування (по цехах, службах тощо).

Якщо поточний ремонт основних засобів виконує ремонтно-будівельна організація (підрядний спосіб), то всі фактичні затрати відображаються на рахунку затрат діяльності. Запис буде таким:

Дебет рахунків: «Загальновиробничі затрати» «Адміністративні затрати» «Затрати на збут»

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

У разі, коли на підприємстві створюється ремонтний фонд (резерв коштів), для рівномірного внесення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрат на їх ремонт та витрати обігу, нарахована сума згідно зі встановленим нормативом відображається записом за дебетом рахунків обліку витрат і витрати обігу (у складі елемента «Інші витрати»).

Дебет рахунка «Загальновиробничі витрати»

Дебет рахунка «Адміністративні витрати» , Дебет рахунка «Витрати на збут» тощо

Кредит рахунків: «Резерв наступних витрат і платежів» «Ремонтний фонд».

У цьому випадку всі затрати за закінченим ремонтом, облікованим на різних рахунках, оформлюють таким записом:

Дебет рахунка «Резерв наступних витрат і платежів», субрахунок «Ремонтний фонд»

Кредит рахунка «Ремонт основних засобів».

Різниця між фактичними витратами на ремонт та плановими відрахуваннями відображається в балансі за станом на 1 січня як резерв наступних витрат і платежів або витрати майбутніх періодів.

Затрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів — на реконструкцію, модернізацію, добудову, капітальний ремонт, переобладнання тощо передбачено обліковувати на рахунку «Капітальні інвестиції».

Накопичена сума затрат, пов’язана з поліпшенням основних засобів, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання, записують так:

Дебет рахунка «Основні засоби» (відповідний об’єкт)

Кредит рахунка «Капітальні інвестиції».

Після такого запису сума нарахованої амортизації по об’єкту списується з рахунка «Знос необоротних активів» на рахунок «Основні засоби»[24].

Директор ВАТ трест “Київміськбуд-1” контролює проведення аналітичної роботи. Об’єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи.

Першим етапом аналізу основних засобів підприємства є оцінка їхнього технічного стану.

Технічний стан основних засобів характеризують наступні показники: коефіцієнт придатності; коефіцієнт зносу.

Коефіцієнти придатності і зносу дозволяють судити про працездатність устаткування і необхідності заміни, ремонту, перепрофілювання. Розраховують ці показники в цілому і по видах основних засобів.

Коефіцієнт придатності характеризує незношену частину основних засобів. Його можна визначити як відношення залишкової вартості основних засобів (Fзал) до їх первісної вартості (Fперв.)

Кприд. = Fзал  / Fперв                                (5.1.)

Залишкова вартість основних засобів міститься в  балансі (форма № I), рядок 030. Первісна вартість основних засобів — рядок 031 (форма № I).

Коефіцієнт зносу (Кзнос) визначають як відношення суми зносу на кінець періоду до первісної вартості основних засобів (Fперв.) Сума зносу береться з   балансу (форма № 1)   рядок 032.

Кзнос. = Fзнос  / Fперв                                   (5.2.)

Збільшення коефіцієнта зносу (за умови, що методика нарахування амортизації не змінилася) показує підвищення ступеня зношеності основних засобів, погіршення стану матеріально-технічної бази торговельної організації.

Показники  технічного стану основних засобів  ВАТ трест “Київміськбуд-1” за 2005-2007  рр. розраховані в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Показники технічного стану основних засобів ВАТ трест “Київміськбуд-1” за 2005-2007  рр.

 

Показники

2005 р. 2006 р. 2007 р. Відхилення 2007р. до 2005р.
(+,-) %
Первісна вартість основних засобів 3331,7 6875,6 9797,9 6466,2 194,1
Знос основних засобів 206,5 772,3 1979,1 1772,6 858,4
Залишкова вартість основних засобів 3125,2 6103,3 7818,8 4693,6 150,2
Коефіцієнт придатності 0,938 0,888 0,798 -0,140 -14,9
Коефіцієнт   зносу 0,062 0,112 0,202 0,140 225,9

На думку відомих фахівців в області обліку й аналізу, коефіцієнт зносу більш 50% вважається небажаним, тому що показує значний ступінь зношеності основних засобів і зниження їх виробничих можливостей.

Як видно з таблиці 5.1 частка зношених основних засобів за останні  3 роки  зросла з 6% до 20%, що пов’язано зі поступовим зношенням  основних засобів  в процесі їх експлуатації.

Для характеристики інтенсивності руху основних коштів використовують наступні показники: коефіцієнт надходження; коефіцієнт вибуття; коефіцієнт приросту. Розрахунок  зазначених  показників  здійснено в  табл 5.2.

Коефіцієнт надходження характеризує частку основних засобів, що надійшли за звітний період  в   їхньому загальному обсязі на кінець періоду.

Кнадх =      Fпост.  / F перв1.                     (5.3)

де Fпост. — вартість всіх основних засобів, що надійшли за період;

F перв1. — первісна вартість основних засобів на кінець періоду.

Крім цього розраховуються коефіцієнт вибуття, що  показує, яка частка основних засобів вибула в звітному періоді. Розраховується як відношення повної первісної вартості вибулих за період основних засобів до повної первісної вартості основних засобів на початок періоду.

Квит =   Fвиб. / F перв0                                     (5.4)

Коефіцієнт вибуття показує яка частка основних засобів була цілком зношена і списана.

Коефіцієнт приросту показує, на скільки збільшилася частка основних засобів за аналізований період, розраховується як відношення суми приросту (суми основних засобів, що надійшли, мінус сума вибулих основних засобів) до вартості основних виробничих засобів на початок періоду.

Кпр = (  Fпост. —  Fвиб) / F перв1                             (5.5)

 

Таблиця 5.2. Інтенсивність руху основних засобів  ВАТ трест “Київміськбуд-1” за 2005-2007 рр.

Показники 2005 р. 2006 р. 2007 р. Відхилення 2007р. до 2005р.
(+,-) %
Вартість  введених в експлуатацію основних засобів 1577,7 3571,6 2955,8 1378,1 87,3
Первісна вартість основних засобів на початок року 1765,2 3331,7 6875,6 5110,4 289,5
Первісна вартість основних засобів на кінець року 3331,7 6875,6 9797,9 6466,2 194,1
Вартість основних засобів, що вибули 11,2 27,7 33,5 22,3 199,1
Коефіцієнт надходження 0,474 0,519 0,302 -0,172 -36,3
Коефіцієнт  вибуття 0,006 0,008 0,005 -0,001 -23,2
Коефіцієнт  приросту 0,470 0,515 0,298 -0,172 -36,6

З таблиці  5.2 видно, що в 2007 р. вартість основних засобів, що надійшли, збільшилася  на 1378,1 тис.грн., або на 87,3%  порівняно з  відповідним  показником  в  2005 р. Сума вибулих засобів у 2007 р. становила  33,5 тис.грн., що  перевищує  рівень  2005 р.  на  22,3  тис.грн. Значне зростання вартості введених в експлуатацію основних засобів  у 2005-2007 р.  пов’язане з повним технічним переоснащенням   підприємства.

З таблиці 5.2 видно, що коефіцієнт надходження основних засобів у 2007 р. зменшився  на 0,172 пунктів,  або  на 36,3% порівнянно  з  2005 р.

Показники  руху  основних  засобів  засвідчують  інтенсивний  приріст  основних  засобів  на  підприємстві,  внаслідок  чого  забезпеченість  основними  засобами   зростає,  що  оцінюється позитивно.

У ході дослідження складу основних  засобів необхідно оцінити розміри, динаміку і структуру вкладень капіталу підприємства  в основні засоби

Дослідження проводиться за методикою «горизонтального» і «вертикального» аналізу.

«Горизонтальний» аналіз припускає розрахунок і оцінку всіх показників динаміки основних засобів: абсолютний приріст (зниження), темп росту (зниження), темп приросту (зниження) за період або середні показники за тривалий термін (табл. 5.3.).

Таблиця 5.3. Аналіз  динаміки вартості  основних   засобів ВАТ  “Київміськбуд-1”

Роки Первісна вартість основних засобів, тис.грн. Абсолютний  приріст, тис.грн. Темп зростання Тепм приросту, % Абсолютне  значення  приросту
ланц. баз. ланц. баз. ланц. баз. ланц. баз.
2001 855,9 1
2002 1097,2 241,3 241,3 1,282 1,282 28,19 28,19 8,56 8,56
2003 1234,5 137,3 378,6 1,125 1,442 12,51 44,23 10,97 178,55
2004 1765,2 530,7 909,3 1,430 2,062 42,99 106,24 12,35 178,55
2005 3331,7 1566,5 2475,8 1,887 3,893 88,74 289,26 17,65 178,55
2006 6875,6 3543,9 6019,7 2,064 8,033 106,37 703,32 33,32 178,55
2007 9797,9 2922,3 8700,7 1,425 8,930 42,50 792,99 68,76 178,55

 

Як  видно  з  табл. 5.3.  первісна  вартість  основних  засобів   за  досліджувані  роки  зросла    майже в 9 разів.  Середньорічний  темп  проросту  складає :  Т =

Аналіз основних засобів у динаміці  дозволяє оцінити характер змін, що відбулись. На  досліджуваному  підприємстві  спостерігається  позитивна тенденція —   досягнуто випереджальний ріст основних засобів. Проаналізуємо  динаміку зростання  вартості по  групах  основних  засобів (табл. 5.4.).

Таблиця 5.4. Аналіз  наявності  та  динаміки  основних засобів  ВАТ “Київміськбуд-1” за 2005 – 2007 рр.

Групи основних  засобів 2005 р. 2006 р. 2007 р. Відхилення 2007р. до 2005р. Відхилення  2007р. до 2006р.
(+,-) % (+,-) %
Будинки, споруди 1872,8 1984 2254 381,0 20,3 269,9 13,6
Машини та обладнання 1316,9 4396 7005 5688,2 431,9 2609,3 59,4
Транспортні засоби 77,1 364,9 374,3 297,2 385,5 9,4 2,6
Інструменти, прилади, інвентар 22,6 50,2 60,8 38,2 169,0 10,6 21,1
Малоцінні необоротні активи 7 16,7 26,7 19,7 281,4 10,0 59,9
Інвентарна тара 33,1 53,8 74,1 41,0 123,9 20,3 37,7
Інші необоротні матеріальні активи 2,2 10 3,1 0,9 40,9 -6,9 -69,0
Разом 3331,7 6875 9798 6466,2 194,1 2922,6 42,5

З  табл. 5.4.  видно,  що  по  всім  групам  основних  засобів  спостерігається  зростання  їх  вартості.  В  2007 році порівняно  з  2005 р.  найбільший  приріст  вартості   спостерігався по обладнанню і  транспортним засобам.   Вкладення  грошових  коштів  вмашини та обладнання, а також  в транспортні   засоби  для  виробничого підприємства  характеризується  позитивно  і  засвідчує  прагнення  підприємства  до удосконалення  процесів  постачання, виробництва та  збуту,  що  в   свою  чергу   забезпечить  підвищення   його   ділової активності.

Ще більш змістовною є інформація, отримана в результаті застосування методики «вертикального» аналізу звітності про рух основних коштів. «Вертикальний» аналіз являє собою розрахунок і оцінку структури і структурних змін у складі основних засобів. Він повинний бути доповнений оцінкою частки основних засобів у розділі I балансу й у загальній вартості активів. Однозначних орієнтирів для оцінки питомої ваги основних засобів у загальній вартості майна вітчизняна і закордонна аналітична практика не пропонує. У структурі основних засобів  ВАТ “Київміськбуд-1” значних    змін не відбулося (табл. 5.5.).

Таблиця 5.5. Структура  основних  засобів ВАТ  “Київміськбуд-1” за 2005-2007 рр.

Групи основних  засобів 2005 р. 2006 р. 2007 р. Відхилення 2007р. до 2006р.
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн. % (+,-) % п.стр.
Будинки, споруди 1872,8 56,2 1984 28,9 2254 23,0 381,0 20,3 -33,2
Машини та обладнання 1316,9 39,5 4396 63,9 7005 71,5 5688,2 431,9 32,0
Транспортні засоби 77,1 2,3 364,9 5,3 374,3 3,8 297,2 385,5 1,5
Інструменти, прилади, інвентар 22,6 0,7 50,2 0,7 60,8 0,6 38,2 169,0 -0,1
Малоцінні необоротні активи 7 0,2 16,7 0,2 26,7 0,3 19,7 281,4 0,1
Інвентарна тара 33,1 1,0 53,8 0,8 74,1 0,8 41,0 123,9 -0,2
Інші необоротні матеріальні активи 2,2 0,1 10 0,1 3,1 0,0 0,9 40,9 0,0
Разом 3331,7 100,0 6875 100,0 9798 100,0 6466,2 194,1 0,0

Найбільшу  частку в  загальній  вартості  основних  засобів підприємства  протягом  років займають  будинки  та  споруди,  проте  питома  вага цієї  групи  основних  засобів  зменшується  внаслідок  зростання  вартості  машин та обладнання. Найменшу  питому  вагу  на  підприємстві  становлять   малоцінні необоротні активи, а  також  інвентарна  тара,  що  пояснюється  специфікою  господарської  діяльності підприємства.  Зростання  питомої  ваги   машин та обладнання   оцінюється  позитивно і засвідчує  високий технічний   потенціал  підприємства.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброє­ність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовід­дача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів до вартості майна підприємства.

Розрахунок  показників  забезпеченості  основними  засобами  здійснено  в  табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Аналіз  забезпеченості  ВАТ  “Київміськбуд-1” основними  засобами

Показник 2005р. 2006 р. 2007р. Відхилення 2007р. до 2005р.
(+,-) %
Вартість  основних  засобів, тис.грн. 3331,7 6875,6 9797,9 6466,2 194,1
Дохід від  продажу, тис.грн. 9500,1 21745,0 31819,3 22319,2 234,9
Середньоспискова чисельність працівників, чол. 107,0 130,0 184,0 77,0 72,0
Вартість майна, тис.грн. 4838,0 13813,7 18631,4 13793,4 285,1
Фондомісткість 0,35 0,32 0,31 0,0 -12,2
Фондоозброєність, тис.грн. 31,14 52,89 53,25 22,1 71,0
Питома вага основних засобів в активах, % 68,87 49,77 52,59 -16,3 -23,6

Фондоозброєність  підприємства  зростає, тобто  рівень  забезпеченості  основними  засобами    працівників  підприємства  зростає —  а  це  шлях  до  підвищення   продуктивності  праці. Але  потрібно  слідкувати  за  тим,  щоб темпи  росту   фондоозброєності  не  випереджали   темпи  росту   продуктивності праці. Темп  росту  фондоозброєності за  2005-2007  рр.  становив  71%,  а  темп   зростання  продуктивності  праці   – 94,8%.  Отже,  темп росту фондоозброєності  не перевищує  темп  росту  продуктивності  праці,   що  оцінюється  позитивно  і  свідчить про  ефективність  використання  основних засобів і  трудових  ресурсів  на  підприємстві.

Питома  вага основних   засобів у  загальній  вартості  активів   підприємства  зростає,  що  засвідчує   перерозподіл коштів в бік збільшення   менш мобільної їх частини – необоротних  активів.

Витрати на реконструкцію основних засобів, їх модернізацію,  дообладнання, поліпшення обліковують на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. При цьому їх відносять на збільшення первісної вартості основних засобів. Відрізняється також організація обліку цих витрат. Реконструкцію та модернізацію будівель і споруд здійснюють на підставі проектно-кошторисної документації.

Ремонт основних засобів здійснюють на основі заявок керівників підрозділів, де експлуатуються основні засоби, що потребують ремонту. Якщо ремонт проводять господарським способом, спеціалісти інженерної служби підприємства складають відомість дефектів на ремонт машини. В ній зазначають виявлені дефекти, вказують потребу в запасних частинах і матеріалах, обсяг робіт і визначають нормативну вартість ремонту. На підставі затвердженої керівником відомості дефектів виписують лімітно-забірну картку чи накладну на видачу матеріалів і запасних частин для ремонтів, складають наряд на відрядну роботу. Після виконання робіт у відомості дефектів відображають фактичні витрати запасних частин та оплати праці й обчислюють собівартість ремонту. Облік витрат на ремонти основних засобів та їх реконструкцію відображають за наступною кореспонденцією рахунків (табл. 5.7.).

6. Податковий облік витрат на ремонт та модернізацію основних засобів

Податковий облік — це облік валових доходів та валових витрат, який здійснюється з метою визначення податку на прибуток. Податковий облік суттєво відрізняється від фінансового обліку, оскільки метою фінансового обліку є визначення фінансового стану підприємства, а не бази для нарахування податку[25].

Неузгодженість  між бухгалтерським і податковими розрахунками  є особливо помітною   у частині нарахування амортизації і визначенні витрат на поліпшення основних засобів.

Підприємства підтримують свої основні засоби в робочому стані та забезпечують їх функціонування способом як поліпшення, так і за допомогою системи технічного обслуговування й системи планово-попереджувального ремонту.

Технічне обслуговування — це комплекс операцій або операція з підтримки працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням способом його періодичного огляду (мастильні й очищувальні роботи, перевірка рівня працездатності тощо) та ремонтних робіт невеликої вартості, що не збільшують первісну вартість об’єкта.

Поточний ремонт — це комплекс операцій або операція з часткової заміни окремих запасних частин, деталей, дрібний ремонт окремих частин, побілка стін, ремонт дверей, підлог і інший ремонт з підтримання основних засобів у робочому стані, які не збільшують первісну вартість. Виконується поточний ремонт без проекту та без відповідних дозволів на виконання робіт.

Капітальний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних чи монтажних робіт, за якого здійснюється розбирання будівель, споруд, устаткування та інших об’єктів для відновлення або заміни найважливіших чи всіх зношених деталей і вузлів і, який проводиться з періодичністю більше одного року. При цьому первісна вартість об’єкта основних засобів не збільшується. На початку року підприємства складають план капітальних ремонтів, що включає в себе:

—   поіменний титульний список об’єктів;

—   перелік основних робіт;

—   кошторисну вартість робіт;

—   календарний план-графік ремонтів;

—   потребу в основних матеріалах, транспортних засобах механізації та робітниках;

—   одержання дозволів Держархбудконтролю та інших державних органів з безпеки та екології.

Модернізація, модифікація, побудова, дообладнання — це розширення окремих будівель і споруд, технічне переобладнання інших об’єктів, запровадження нової техніки й технології, механізація та автоматизація виробництва, які, кожен окремо або в сукупності, збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів. На проведення цих робіт обов’язковими є також наявність проектно-кошторисної документації та відповідних дозволів органів державного контролю й нагляду.

Аналітичний облік витрат на капітальний ремонт за господарського способу ведеться на окремому субрахунку 23 “Виробництво” як у розрізі видів затрат (будівельні роботи, роботи з монтажу обладнання, інші роботи), так і за кожним об’єктом позамовним методом у розрізі статей витрат (матеріали, будівельні конструкції, основна заробітна плата робітників, відрахування на соціальні заходи, втрати від браку, інші прямі витрати, експлуатація будівельних машин і механізмів, загальнодільничі витрати), за підрядного методу витрати на поточні ремонти та обслуговування відносяться безпосередньо на об’єкти їх виконання.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку з поточного та капітального ремонтів і експлуатаційних витрат на утримання й обслуговування наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Облік витрат на поточний та капітальний ремонт і модернізацію основних засобів

Зміст операції Кореспонденція
рахунків
Сума
Д-т К-т
Підрядний спосіб
1 Роботи з модернізації об’єкта прийнято за актом, а їх вартість зарахована до складу капітальних витрат 152 631 12 000
2 Нараховано податковий кредит  з ПДВ (одночасно з проведенням № 1) 641 631 2400
3 Виконання поточних ремонтних робіт прийнято за актом, а їх вартість зараховано до складу витрат звітного періоду 23
91
92
93
94
631
631
631
631
631
1500
2000
2300
1200
1000
4 Нараховано податковий кредит з ПДВ (одночасно з проведенням № 3) 641 631 1600
5 Сплачено підрядчикам за виконані роботи 631 311 24 000
6 Капітальні витрати (на ремонт і модернізацію зараховуються на збільшення первісної вартості об’єкта 10 152 12 000
Господарський спосіб
1 Відображення витрат на поточний ремонт основних засобів, що виконується ремонтною бригадою або ремонтним цехом підприємства 23 20, 66, 65, 24 20 000
2 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних засобів виробничого призначення 23, 91 23 14 500
3 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних засобів загальногосподарського призначення 92 23 2500
4 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних засобів, що забезпечують збут 93 23 1700
5 Списання здійснених витрат на обслуговування та ремонт основних засобів, що використовуються для дослідження і розробок 941 23 1300

7.   Удосконалення обліку витрат на ремонт та модернізацію основних засобів

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в сучасних умовах   дозволяють визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів. До таких проблем належать:  різні підходи до визначення сутності основних засобів та методики їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, відсутності сталої визначеності складу основних засобів та інші.

Поряд з розкриттям сутності та методики обліку основних засобів особливої актуальності набувають дослідження проблеми нарахування амортизації, розвитку та вдосконалення в цілому системи амортизації, уточнення її ролі в процесі відтворення, а також фінансового контролю ефективності використання основних засобів у виробничому процесі.

Відповідно п. 14 П(С)БУ 7 „Основні засоби” первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, які пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, реконструкція та ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.

Витрати, які пов’язані з поліпшенням об’єктів основних засобів включаються до витрат звітного періоду за допомогою їх амортизації. Для того, щоб ці витрати підлягали амортизації на їх суму збільшується первісна вартість об’єкта основних засобів, який був поліпшений.

Згідно з п. 15 П(С)БО 7 „Основні засоби” витрати, які здійснюються для підтримки об’єкта в робочому стані і отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Ці  витрати пов’язані з виконанням будь-якого виду ремонту направлені на відновлення первісних техніко-економічних характеристик об’єктів основних засобів, а не на збільшення майбутніх економічних вигод.

Основним ідентифікатором віднесення витрат є збільшення майбутньої економічної вигоди від подальшого використання основних засобів. Але з метою чіткої ідентифікації ремонтних робіт основних засобів по ступеню їх впливу на майбутню економічну вигоду від використання об’єкту основних засобів доцільно видати розпорядчий документ, згідно з яким чітко розмежувати всі види витрат. Також відповідним посадовим особам служб головного механіка та головного енергетика необхідно на первинних документах ставити помітку з визначенням виду ремонту („поточний  ремонт”, „реконструкція”).

Згідно п.п. 8.7.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку протягом звітного періоду відносить до валових витрат різні витрати пов’язані з покращенням основним засобів, які підлягають амортизації, котра не перевищує 10 відсотків загальної балансової вартості всіх груп основних засобів станом на початок звітного періоду[26].

За нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст. 8.7.1) витрати, що перевищують 10 відсотків суми витрат на поліпшення основних засобів, відносяться на збільшення їх балансової вартості та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. Тобто 10 відсотків витрат на поліпшення основних засобів мають бути віднесені на витрати одночасно в одному звітному періоді і в фінансовому і в податковому обліку[27]. Такий підхід раціональний і необхідний з точки зору об’єктивного відображення визнаних витрат підприємства в фінансовому обліку та складання й перевірки фінансової і податкової звітності.

Ті витрати, які в бухгалтерському обліку включаються до збільшення первісної вартості основних  засобів, в податковому обліку –до валових витрат.

З метою ідентифікації вказаних витрат доцільно їх акумулювати на окремому субрахунку, що дозволить контролювати та аналізувати ці витрати на основі бухгалтерського обліку.

Так на промислових підприємствах використовується рахунок 23 „Виробництво” з субрахунками 231 „Основне виробництво”, 232 ”Допоміжне виробництво”, та з метою акумулювання витрат на поточний ремонт основних засобів доцільно вести субрахунок  233 „Поточний ремонт”.

Поточний ремонт основних засобів на промислових підприємствах  можливо відобразити такими записами:

—         при здійсненні ремонтних робіт господарським способом

Д-т 233 „Поточний ремонт основних засобів”

К-т 232 „Допоміжне виробництво”;

—         при здійсненні ремонтних робіт підрядним способом

Д-т 233 „Поточний ремонт основних засобів”

К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

—         відповідно направленню цільового використання основних засобів

Д-т 91 „Загальновиробничі витрати”

Д-т 92 „Адміністративні витрати”

Д-т 93 „Витрати на збут”

Д-т 94 „Інші витрати оперативної діяльності”

К-т 233 „Поточний ремонт основних засобів”.

Таке відображення ремонту та модернізації основних засобів для бухгалтера буде слугувати орієнтиром, куди їх відносити – на витрати, чи на збільшення первісної вартості з подальшим віднесенням на витрати шляхом нарахування амортизаційних відрахувань. Окрім цього, такий механізм організації облікового процесу дозволить уникнути протиріч з контролюючими органами.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

— поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

— удосконалення планування, управління і організації праці та господарської  діяльності;

— зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

— підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і подовження терміну експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці.

Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.

Саме тому терміни експлуатації основних  засобів мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.

Результати соціологічних досліджень свідчать, що найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні відрахування та середньорічні ремонтні витрати та модернізацію. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників використовуючи графічний спосіб.

 Висновки і пропозиції

Отже,  ми здійснили дослідження обліку ремонту та модернізації основних засобів  на ВАТ “Київміськбуд-1” і можемо зробити наступні висновки.

Витрати — це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання доходу. Здійснення витрат прямо або опосередковано пов’язується з процесами виробництва та реалізації продукції.

Облік ремонтів основних засобів та їх реконструкції і модернізації ведуть на окремих рахунках.

Витрати на ремонти основних засобів обліковують на рахунках 23 “Виробництво”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” залежно від того, де їх використовують: у виробництві, при реалізації продукції, в житлово-комунальному господарстві чи соціально-культурній сфері, і на збільшення вартості об’єктів не відносять.

Витрати на реконструкцію основних засобів, їх модернізацію, дообладнання, поліпшення обліковують на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. При цьому їх відносять на збільшення первісної вартості основних засобів.

Відрізняється також організація обліку цих витрат. Реконструкцію та модернізацію будівель і споруд здійснюють на підставі проектно-кошторисної документації.

У 2007 році витрати на ремонт та модернізацію основних засобів склали 2295,7 тис.грн., в тому числі на капітальний ремонт 1216,43 тис.грн., технічний ремонт 1079,27 тис.грн. Вартість одержаних за фінансовою орендою основних засобів станом на 31.12.2007 року становить 6495,1 тис.грн. по залишковій вартості.

Облiк основних засобiв на ВАТ “Київміськбуд-1” протягом 2007 року здiйснювався в цiлому у вiдповiдностi до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського облiку 7 «Основнi засоби», затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України №92 вiд 27.04.00р., а саме:  об’єкти, включенi до складу «Основнi засоби», вiдповiдають визначенню основних засобiв та iнших необоротних матерiальних активiв; одиницею облiку основних засобiв є об’єкт основних засобiв;  первiсна вартiсть придбаних протягом 2007 року основних засобiв визначена правильно;  амортизацiя основних засобiв та витрат по їх модернiзацiї нараховувалась своєчасно та у вiдповiдностi до затвердженої Товариством облiкової полiтики; всi об’єкти основних засобiв фактично використовуються в господарськiй дiяльностi Товариства;  облiк вибуття основних засобiв (реалiзацiя та лiквiдацiя) вiдповiдає нормам чинного законодавства; витрати на проведення поточних ремонтiв та технiчне обслуговування основних засобiв включались до витрат звiтного перiоду.

Сформулювавши висновки ми пропонуємо наступні пропозиції  щодо обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів ВАТ “Київміськбуд-1”.

  1. Підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

— поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

— удосконалення планування, управління і організації праці та господарської  діяльності;

— зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

— підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.

  1. Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів, і передусім активної їх частини, відповідно до первинного технологічного призначення.
  2. Процес господарювання в  цілому  має  передбачати  достатні економічні  стимули   для  забезпечення  ефективного  використання  основних  фондів,  усього  майна  підприємства.  Дійова  система  таких колективних  і  індивідуальних  економічних  стимулів  на  підприємствах  різних  галузей   економіки  поки  що  перебуває  на  стадії  становлення  і розвитку. Швидкому  її  запровадженню  сприятимуть:

— удосконалення  системи  оподаткування  підприємств;

— побудова  механізму  оплати   праці  залежно  від  кінцевих  результатів;

— більш  гнучка  модернізаційна  та  інвестиційна  політика;

— державна  підтримка великих  інвестиційних  проектів.

  1. Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою здійснення наступних  заходів:

— технічного переозброєння діючого підприємства;

— реконструкції технологічного  процесу;

— розширення виробничих потужностей підприємства;

— нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства.

  1. Поліпшення бухгалтерського обліку витрат на ремонт основних засобів:

— модифікація, модернізація об’єкта ОЗ з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

— заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

— впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

—  добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Список використаних джерел

  1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, зі змінами і доповненнями.
  2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затв. наказом  Мінфіну від 31.03.99 р. № 87
  3. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. //Баланс. – 2001.– №7 (спецвипуск).– С.50-61
  4. Бутинець Ф.Ф. та  ін.  Бухгалтерський  управлінський   облік.  – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.
  5. Гарасим П. М. Курс фінансового обліку: Навчальний посібник. — К. : Знання, 2007. — 314 с.
  6. Голов С. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. — К.: Скарби, 1998. — 377 с.
  7. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність – Київ, 2000. – 796 с.
  8. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у промислових та торгівельних підприємствах, 2000.: — КАСК, 2000. – 624 с.
  9. Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний  механізм   підприємства: Навчальний посібник. –К: КНЕУ, 2001. – 228 с.
  10. Задорожний З. Проблеми управлінського обліку витрат на оплату праці в будівництві // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 10. — С. 37-42
  11. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С.Ф. Покропивного. — К., 2001. — 528 с.
  12. Економіка виробничого підприємства: Навч.посібник/ За ред.. Й.М.Петровича. — К., 2001. — 405 с.
  13. Економічний аналіз: Навч. посібник.– К.: КНЕУ, 2001.– 540 с.
  14. Каретнікова В.С. Планування діяльності підприємства: навч.посібник. – Х., 1999. – 265 с.
  15. Кізима Т.О. Аналіз „витрати-обсяг-прибуток” у  діяльності спільних  підприємств //Фінанси України. – 2006. — № 4. —  с.37-41
  16. Кміть В.М. Системний підхід до управління  накладними  витратами  підприємств // Фінанси  України. — 2005. — №7. — с.51-55
  17. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 378 с.
  18. Корольова О. Концепція розвитку бухгалтерського обліку витрат в Україні // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 7. — С. 13-17
  19. Ластовецький В. О. Галузевий бухгалтерський облік: проблеми теорії і практики: Монографія . — Чернівці : Прут, 2005. — 196, с.
  20. Нашкерська Г. В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2005. — 502 с.
  21. Орлов О.О. Планування діяльності  підприємства.  Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
  22. Павлюк І. Бухгалтерський облік витрат на поліпшення та утримання основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 5. — С. 12-16
  23. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні – Луганськ “Футура”, 2001. – 464 с.
  24. Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік в Україні: нормативи. Коментарі. — К. : Лібра, 1996 — Ч. 3 : Облік витрат виробництва та обігу. — 1996. — 424 с.
  25. Пархоменко В. М. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінагсові втрати» // Вісник податкової служби. — 2006. — № 24. —  С. 10-11
  26. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво:  стратегія,  організація,   ефективність. – К.:  Вид-во   КНЕУ,  – 525 с.
  27. Растяпін А.В., Губенко С.П. Максимізація прибутку підприємства //Фінанси  України. — 2007. — № 2. — с.19-29
  28. Сизоненко В.О. Підприємництво: Підручник. – К.: Вікар, 1999. – 438 с.
  29. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 260 с.
  30. Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів. — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 527, с.
  31. Ткаченко Н. Формування виробничої собівартості продукції, незавершеного виробництва, рентабельності та визначення ціни продажу. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2001.– № 6. – С.29-35
  32. Тян Р.Б. Планування діяльності   підприємства: Навч. посібник . – К.: МАУП, 1998. – 156 с.
  33. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навч. посібник.Житомир: ЖІТІ, 2000. – 440 с.
  34. Фінанси підприємств: Підручник /За ред. А.М.Поддерєрьогіна. — К., 2000. — 460 с.
  35. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М.  та  ін.. — К., 2002. — 384 с.
  36. Фінансова діяльність підприємства: Навч. посібник /За ред. Г.Г.Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 326 с.
  37. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність   підприємства  та  її  аналіз: Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 300 с.

Додатки

Додаток А.

 Початок форми

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

Код за ЄДРПОУ 04012655
Організаційно-правова форма Відкрите акціонерне товариство
Місцезнаходження Київ
Телефон 0445373070

 

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на »  01  »    січня 2007 р.

 

Форма №2 Код за ДКУД 04012655

 

  1. I. Фінансові результати
Стаття Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 925,6 758,2
Податок на додану вартість 15 154,3 126,4
Акцизний збір 20
Інші вирахування з доходу 30
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 771,3 631,8
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 689,9 853
Валовий: 50 81,4
— прибуток
— збиток 55 221,2
Інші операційні доходи 60 1,5 9,6
Адміністративні витрати 70 14,9 3,1
Витрати на збут 80 38,2 1,5
Інші операційні витрати 90 0,4
Фінансові результати від операційної діяльності: 100 29,4
— прибуток
— збиток 105 216,2
Доход від участі в капіталі 110
Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130 21,4 216,2
Фінансові витрати 140
Витрати від участі в капіталі 150
Інші витрати 160 28,5
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 170 22,3
— прибуток
— збиток 175
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 6,7
Фінансові результати від звичайної діяльності: 190 15,6
— прибуток
— збиток 195
Надзвичайні: 200
— доходи
— витрати 205
Податки з надзвичайного прибутку 210
Чистий: 220 15,6
— прибуток
— збиток 225

 

 

  1. II. Елементи операційних витрат
Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 683,7 911,6
Витрати на оплату праці 240 132,8 177
Відрахування на соціальні заходи 250 38,5 51,3
Амортизація 260 43,4 57,9
Інші операційні витрати 270 78,0 104
Разом 280 976,4 1301,8

 

 

III. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Середньорічна кількість простих акцій 300 11280 11280
Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 11280 11280
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330
Дивіденди на одну просту акцію 340

Додаток Б.

 

К о д и
01 01 01
Підприємство: ВАТ «Київміськбуд-1» за ЄДРПОУ
Територія: м.Київ за КОАТУУ
Форма власності: колективна за КФВ
Орган державного управління: немає за СПОДУ
Галузь:   промисловість за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності: будівництво за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума
Адреса: м.Київ

 

БАЛАНС

на »  01  »    січня 2005 р.

 

Форма №1 Код за ДКУД
Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи:
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість 10
Первинна вартість 11
Знос 12 (     —     )
Незавершене будівництво 20 42,2 50,8
Основні засоби:
Залишкова вартість 30 3520 3590,4
Первинна вартість 31 4274,5 4360,0
Знос 32 -754,5 -769,6
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств 40
інші фінансові інвестиції 45
Довгострокова дебіторська заборгованість 50
Відстрочені податкові активи 60
Інші необоротні активи 70
Усього за розділом I 80 3562,2 3641,2
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси 100 218,2 245,9
тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
незавершене виробництво 120 16,9 18,5
готова продукція 130 431,9 458,6
Товари 140 38,6 45,3
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість 160 4,2 10,9
первинна вартість 161 4,2
резерв сумнівних боргів 162 (     —     )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170
за виданими авансами 180
з нарахованих доходів 190
із внутрішніх розрахунків 200
Інша поточна заборгованість 210 4,9 15,2
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230 0,5 1,4
в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250
Усього за розділом II 260 715,2 795,8
III. Витрати майбутніх періодів 270
Баланс 280 4277,4 4437,0

 

Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Статутний капітал 300 56,4 56,4
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320 3949,6 3952,1
Інший додатковий капітал 330
Резервний капітал 340 41,2 41,2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350
Неоплачений капітал 360 (     —     ) (     —     )
Вилучений капітал 370 (     —     ) (     —     )
Усього за розділом I 380 4047,2 4049,7
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Цільове фінансування 420 96,0 74,0
Усього за розділом II 430 96,0 74,0
III. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків 440
Довгострокові фінансові зобов’язання 450
Відстрочені податкові зобов’язання 460
Інші довгострокові зобов’язання 470
Усього за розділом III 480
IV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 41,8 174,0
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів 540 6,4 6,9
з бюджетом 550 28,0 31,0
з позабюджетних платежів 560 1,9 10,9
зі страхування 570 22,8 29,8
з оплати праці 580 31,9 59,0
з учасниками 590
із внутрішніх розрахунків 600
Інші поточні зобов’язання 610 1,4 1,7
Усього за розділом IV 620 134,2 313,3
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640 4277,4 4437,0

 

 

 

 

 

 

Додаток В.

К о д и
01 01 01
Підприємство: ВАТ «Київміськбуд-1» за ЄДРПОУ
Територія: м.Київ за КОАТУУ
Форма власності: колективна за КФВ
Орган державного управління: немає за СПОДУ
Галузь:   промисловість за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності: будівництво за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума
Адреса: м.Київ

 

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на »  01  »    січня 2005 р.

 

Форма №2 Код за ДКУД 04012655

 

  1. I. Фінансові результати
Стаття Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 925,6 758,2
Податок на додану вартість 15 154,3 126,4
Акцизний збір 20
Інші вирахування з доходу 30
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 771,3 631,8
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 689,9 853
Валовий: 50 81,4
— прибуток
— збиток 55 221,2
Інші операційні доходи 60 1,5 9,6
Адміністративні витрати 70 14,9 3,1
Витрати на збут 80 38,2 1,5
Інші операційні витрати 90 0,4
Фінансові результати від операційної діяльності: 100 29,4
— прибуток
— збиток 105 216,2
Доход від участі в капіталі 110
Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130 21,4 216,2
Фінансові витрати 140
Витрати від участі в капіталі 150
Інші витрати 160 28,5
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 170 22,3
— прибуток
— збиток 175
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 6,7
Фінансові результати від звичайної діяльності: 190 15,6
— прибуток
— збиток 195
Надзвичайні: 200
— доходи
— витрати 205
Податки з надзвичайного прибутку 210
Чистий: 220 15,6
— прибуток
— збиток 225

 

 

  1. II. Елементи операційних витрат
Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 683,7 911,6
Витрати на оплату праці 240 132,8 177
Відрахування на соціальні заходи 250 38,5 51,3
Амортизація 260 43,4 57,9
Інші операційні витрати 270 78,0 104
Разом 280 976,4 1301,8

 

 

III. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті

Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Середньорічна кількість простих акцій 300 11280 11280
Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 11280 11280
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330
Дивіденди на одну просту акцію 340

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г.

 

К о д и
01 01 01
Підприємство: ВАТ «Київміськбуд-!» за ЄДРПОУ
Територія: м. Київ за КОАТУУ
Форма власності: колективна за КФВ
Орган державного управління: немає за СПОДУ
Галузь:   промисловість за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності: будівництво за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума
Адреса: м. Київ

БАЛАНС

на »  01  »    січня 2006  р.

 

Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Необоротні активи:
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість 10
Первинна вартість 11
Знос 12 (     —     )
Незавершене будівництво 20 50,8 42,2
Основні засоби:
Залишкова вартість 30 3590,4 3346,5
Первинна вартість 31 4360,0 4169,1
Знос 32 -769,9 -822,6
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств 40
інші фінансові інвестиції 45
Довгострокова дебіторська заборгованість 50
Відстрочені податкові активи 60
Інші необоротні активи 70
Усього за розділом I 80 3641,2 3388,7
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси 100 245,9 215,8
тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
незавершене виробництво 120 18,5 33,7
готова продукція 130 458,6 581,3
Товари 140 45,3 6,5
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість 160 10,9 143,6
первинна вартість 161 143,6
резерв сумнівних боргів 162 (     —     )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170 3,7
за виданими авансами 180
з нарахованих доходів 190
із внутрішніх розрахунків 200 2,9
Інша поточна заборгованість 210 15,2 11,4
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230 1,4
в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250
Усього за розділом II 260 795,8 998,9
III. Витрати майбутніх періодів 270 0,7
Баланс 280 4437,0 4388,3

 

Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
1 2 3 4
I. Власний капітал
Статутний капітал 300 56,4 56,4
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320 3952,1 3962,5
Інший додатковий капітал 330
Резервний капітал 340 41,2 41,2
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -84
Неоплачений капітал 360 (     —     ) (     —     )
Вилучений капітал 370 (     —     ) (     —     )
Усього за розділом I 380 4049,7 3976,1
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення витрат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Цільове фінансування 420 74 80,7
Усього за розділом II 430 74 80,7
III. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків 440
Довгострокові фінансові зобов’язання 450
Відстрочені податкові зобов’язання 460
Інші довгострокові зобов’язання 470
Усього за розділом III 480
IV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків 500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 174 109,1
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів 540 6,9 1,2
з бюджетом 550 31 46,8
з позабюджетних платежів 560 10,9 13,3
зі страхування 570 29,8 28,9
з оплати праці 580 59 67
з учасниками 590
із внутрішніх розрахунків 600
Інші поточні зобов’язання 610 1,7 65,2
Усього за розділом IV 620 313,3 331,5
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640 4437 4388,3

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Д.

 

К о д и
Дата (рік, місяць, число) 01 01 01
Підприємство: ВАТ «Київміськбуд-1» за ЄДРПОУ
Територія: м. Київ за КОАТУУ
Орган державного управління: немає за СПОДУ
Галузь:   промисловість за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності: будівництво за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума

 

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на »  01  »    січня 2006 р.

 

Форма №2 Код за ДКУД 04012655

 

  1. I. Фінансові результати
Стаття Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 1148,4 925,6
Податок на додану вартість 15 191,4 154,3
Акцизний збір 20
Інші вирахування з доходу 30
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 957 771,3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 40 1111 689,9
Валовий: 50 81,4
— прибуток
— збиток 55 154
Інші операційні доходи 60 2,1 1,5
Адміністративні витрати 70 2,5 14,9
Витрати на збут 80 1 38,2
Інші операційні витрати 90 0,4
Фінансові результати від операційної діяльності: 100 29,4
— прибуток
— збиток 105 155,4
Доход від участі в капіталі 110
Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130 71,4 21,4
Фінансові витрати 140
Витрати від участі в капіталі 150
Інші витрати 160 28,5
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: 170 22,3
— прибуток
— збиток 175 84
Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 6,7
Фінансові результати від звичайної діяльності: 190 15,6
— прибуток
— збиток 195 84
Надзвичайні: 200
— доходи
— витрати 205
Податки з надзвичайного прибутку 210
Чистий: 220 15,6
— прибуток
— збиток 225 84

 

 

 

  1. II. Елементи операційних витрат
Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Матеріальні затрати 230 1257,9 683,7
Витрати на оплату праці 240 249 132,8
Відрахування на соціальні заходи 250 70,2 38,5
Амортизація 260 68,1 43,4
Інші операційні витрати 270 80,8 78,0
Разом 280 1726 976,4

 

III. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті

Код рядка За звітний період За попередній період
1 2 3 4
Середньорічна кількість простих акцій 300 11280 11280
Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 11280 11280
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 330
Дивіденди на одну просту акцію 340

 

 Додаток Ж.

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

№ з/п Назва  документу Типова форма У яких випадках  використовується Хто  підписує Рух  документу
1 2 3 4 5 6
1 Довіреність М-2, 2б Для оформлення  права  окремої  особи  виступати  довіреною  особою  підприємства  при  отриманні  запасів Бухгалтер і особа, на ім’я  якої  виписана  довіреність Залишається  у постачальника
2 Журнал реєстрації довіреностей М-3 Застосовується  для  реєстрації  виданих  під  розписку   довіреній  особі. Бухгалтер, який  видає  довіреності Зберігається  в  бухгалтерії
3 Прибутковий  ордер М-4 Для  оприбуткування  матеріалів, які  надійшли  на  підприємство  від постачальників  або з  переробки. МВО, що приймає ТМЦ, бухгалтером Передається  в  бухгалтерію  підприємства

 

 

4 Товарно-транспортна  накладна М-5, М-6 Призначена  для  обліку  поставок  запасів  та  розрахунків  за  їх  перевезення  автомобільним  транспортом. Експедитором ТМЦ  та  бухгалтером Один  примірник залишається  на  підприємстві,  другий – у постачальника, третій —  на трансп.підприємстві

 

5 Акт про  приймання  матеріалів М-7 Застосовується  для  приймання  запасів, що мають  кількісні  та  якісні  розбіжності  з  даними супроводжуючих  документів, а також при  прийманні  запасів, що  надійшли без  документів МВО, що приймає ТМЦ, бухгалтером, представником постачальника Передається  в  бухгалтерію  підприємства,  один  примірник передається  постачальнику

 

6 Лімітно-забірна  картка М-8, 9 Призначена  для  оформлення  відпуску  матеріалів, які  систематично  споживаються при  виготовленні  продукції,  а  також  для  поточного  контролю  за  дотриманням  встановлених  лімітів   відпуску  запасів  на  виробничі  потреби МВО Зберігається  на  складах
7 Накладна –вимога на відпуск матеріалів М-11 Застосовується для  обліку руху матеріалів  всередині  підприємства.

 

МВО, бухгалтер Передається в бухгалтерію
8 Акт про  витрату  давальницьких  матеріалів М-23 Застосовується  для  оформлення  витрат  матеріалів, відкритого  зберігання,  що  належать  замовнику, але  витрачаються  будівельною  чи  монтажною  організацією,  яка  виконує  роботи МВО, бухгалтер Зберігається  в  бухгалтерії