Наука — це динамічна система об’єктивних знань про взаємозв’язки, які були отримані і розвиваються в результаті спеціальної громадської діяльності, і які перетворюються завдяки їх використанню у безпосередню практичну силу суспільства.

Вплив науки на суспільство здійснюється двома шляхами:

1. Наука грає велику роль у розвитку виробничих сил суспільства.
2. Вивчаючи закони природи і суспільства, наука стає могутнім засобом для його перетворення.

У первісному ладі використовувались явища природи для отримання кам’яного та мідного знаряддя виробництва. У період рабовласницького ладу з’явилося знаряддя із заліза, ведуться будівництва, розвиваються караванні і морські шляхи, виникає необхідність елементарного знання з фізики і астрономії. У період феодального ладу розвиваються мануфактури, ремісничі цеха, в яких використовуються різні механізми. Для цього були необхідні знання в області гідравліки, механіки. В середині XVШ ст. виникає наука, як наслідок потреби виробництва. Хаотичні дані, отриманні на цей час, були упорядковані, виділені і систематизовані. У масовому виробництві використовуються механічні прилади, які вперше підкорюють у великих масштабах сили природи: вітер, воду, пару. Наука виникла, як наслідок потреби виробництва у XVШ ст. Практичні потреби суспільства зумовили розвиток технічних наук, які виникли у техніці. Через техніку наука стала все більше впливати на виробництво. Наука почала перетворюватись у галузь суспільного виробництва, яка добуває необхідну для суспільства нову інформацію.

Процес виробництва нової інформації набуває характер прискореного виробництва, що у свою чергу призводить до бурного розвитку науки. Почалася епоха науково-технічної революції. НТР базується на останніх досягненнях науки, тому вона розглядається, як процес докорінних якісних змін у науці і техніці, які призводять до глибоких якісних змін у змісті, характері матеріального виробництва, як процес якісного стрибка і технологічного переходу від старого способу виробництва до нового. Наукова революція, пов’язана з виникненням теорії відносності, квантової механіки, відкриттям радіоактивності, будовою атомного ядра, почалась на границі ХІХ-ХХст. Вона підготувала, а потім викликала революцію у техніці та виробництві. Науково- технічна революція почалась у середині ХХст. Для сучасної НТР характерна двостороння взаємодія змін у науці і техніці. В результаті виникає єдиний процес НТР. Вона розповсюджується на всі сфери матеріального виробництва і має глобальний характер. Виникає якісно нова система Наука — Техніка — Виробництво. Сучасна техніка і технологічні процеси базуються на використанні не тільки механічної, а й інших форм руху матерії, наприклад, фізичної, хімічної, біологічної. Таким чином, наука стає виробничою силою шляхом використання її досягнень у виробництві. Процес перетворення науки у виробничу силу не може бути завершеним без реалізації, впровадження результатів наукових досліджень у виробництві, а також без високої науково- виробничої кваліфікації робітників.

Характерною рисою процесу перетворення науки у беспосередню виробничу силу є органічне злиття науки і матеріального виробництва, яке включає 3 етапи:

1. отримання нового наукового знання
2. засвоєння цих знань робітниками сфери матеріального виробництва
3. впровадження знань у виробництво

Основні напрями науково технічного прогресу

Для починаючого дослідника найкраще, якщо його дослідницька робота узгоджується з одним із основних напрямків науково-технічного прогресу:

• синтез нової і розширення асортименту існуючої продукції, що випускається
• удосконалення технологічних ліній і агрегатів
• розробка і впровадження принципово нових технологічних процесів
• розробка нового обладнання і апаратів
• впровадження автоматизованих систем керування технологічними процесами
• розробка ефективних технологічних процесів, що забезпечують захист навколишнього середовища від забруднення промисловими викидами.

Контрольні питання

1. Охарактеризувати науково-технічну революцію як процес.
2. Назвати основні напрями науково-технічного прогресу та розкрити їх суть.