Вступ

1. Оцінка економічної ефективності капіталовкладень

2. Методи оцінки ефективності капіталовкладень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Стабілізація національної економіки — це одна з найголовніших проблем економічної політики України на сучасному етапі розвитку. Її вирішення тісно пов’язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. За цих умов, безперечно, підвищується відповідальність за вибір інвестиційних проектів і, звичайно, зростають вимоги до достовірності методів обгрунтування цього вибору та оцінки їх ефективності.

Капітальні вкладення — це вкладення капіталу в різні сфери і галузі народного господарства з метою оновлення існуючих та створення нових благ і внаслідок цього одержання значно більшого прибутку. Такі інвестиції ще дістали назву виробничих вкладень.

Колишні методи оцінки капітальних вкладень та нової техніки розроблялись в основному для умов витратної економіки і безоплатної системи кредитування. Виділення капітальних вкладень здійснювалось здебільшого не під реальну, а під розрахункову ефективність, яка переважно була завищеною, а необхідні засоби, навпаки, заниженими.

Тема:«Методи оцінки ефективності капіталовкладень».

1.Оцінка економічної ефективності капіталовкладень

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

— розробленні різних проектних і планових документів;

— оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів;

— оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

2. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

3. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

— узагальнюючі показники — це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість;

— поодинокі — продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

4. При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень[1, с. 184].

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники:

1) коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

2) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності[1, с. 186].

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності:

1. Економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки.

2. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

1) При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату — якості проектних рішень.

2) При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

3) Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

4) Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів [1, с. 188].

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

— поліпшення структури капіталовкладень;

— удосконалення проектно-кошторисної справи;

— скорочення стадій інвестиційного циклу;

— упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.

2. Методи оцінки ефективності капіталовкладень

У основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу капітальних вкладень, що передбачені, та майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники належать до різноманітних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності. Ставитися до неї можна по-різному в залежності від існуючих об’єктивних і суб’єктивних умов: темпу інфляції, розміру капітальних вкладень і що генеруються надходження, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітика і т.п.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи:

а) засновані на дисконтированих оцінках;

б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів [2, с. 315].

1. Метод чистої теперішньої вартості

Цей метод заснований на зіставленні розміру вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часу, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановленого аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче або може мати на капітал, який ним інвестується [2, с. 315].

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річні прибутки в розмірі P1, P2, ., Рn. Загальний накопичений розмір дисконтированих прибутків (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

Очевидно, що якщо: NPV > 0, то проект варто прийняти;

NPV < 0, то проект варто відкинути;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

При прогнозуванні прибутків по роках необхідно по можливості враховувати усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним проектом.

Так, якщо по закінченні періоду реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості устаткування або вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як прибутки відповідних періодів.

Якщо проект припускає не разове капіталовкладення, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:

де i — прогнозований середній рівень інфляції.

Розрахунок за допомогою приведених формул вручну достатньо важкий, тому для зручності застосування цього й інших методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, що дисконтующих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття аналізованого проекту. Цей показник адитивен у тимчасовому аспекті, тобто NPV різноманітних проектів можна сумувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із усіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

2. Метод внутрішньої ставки прибутку

Під нормою рентабельності капітальних вкладень (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при котрому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при котрому NPV = f(r) = 0. (2.7)

Значення розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом [2, с. 320]. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, із різноманітних джерел. У якості плати за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обгрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати “ціною” авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний значення цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності котрих не нижче поточного значення показника CC (або ціни джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними такий.

Якщо: IRR > CC, то проект варто прийняти;

IRR < CC, тоді проект варто відкинути;

IRR = CC, тоді проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій із використанням табульованих значень множників, що дисконтуються.

Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з “+” на “-” або з “-” на “+”. Далі застосовують таку формулу

де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтувания, при котрому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при котрому f(r2)<ПРО (f(r2)>0).

Точність обчислення оберненопропорційно довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 — найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняє умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=minr{f(r)>0};

r2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що максимізує негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак із "-" на "+".

3. Метод періоду окупності

Цей метод — один із самих простих і широко поширений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих прибутків від капітальних вкладень. Якщо прибуток розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одночасних витрат на розмір річного прибутку, обумовленого ними. При одержанні дрібного числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких капітальні вкладення будуть погашені кумулятивним прибутком [2, с. 324]. Загальна формула розрахунку показника PP має вигляд:

Деякі фахівці при розрахунку показника PP усе ж рекомендують враховувати тимчасовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику “ціна” авансованого капіталу. Очевидно, що термін окупності збільшується.

Показник терміну окупності капітальних вкладень дуже простий у розрахунках, водночас він має ряд недоліків, що необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив прибутків останніх періодів. Як приклад розглянемо два проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різноманітними прогнозованими річними прибутками: по проекті А — 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б — 3,8 млн. грн. протягом десятьох років. Обидва ці проекти протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Проте очевидно, що проект Б набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить різниці між проектами з однаковою сумою кумулятивних прибутків, по різноманітним розподілом її по роках. Так, із позиції цього критерію проект А з річними прибутками 4000, 6000, 2000 тис. грн. і проект Б з річними прибутками 2000, 4000, 6000 тис. грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує більшу суму прибутків у перші два роки.

По-третє, даний метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміна окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано розв’язанням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше термін окупності, тим менше ризикованим є проект.

4. Метод індексу прибутковості

Цей метод являється по суті слідством методу чистої нинішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується по формулі

Очевидно, що якщо: Р1 > 1, то проект варто прийняти;

Р1 < 1, то проект варто відкинути;

Р1 = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV. або при комплектуванні портфеля інвестицій із максимальним сумарним значенням NPV[2, с. 327].

5. Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій

Цей метод має дві характерні риси:

• по-перше, він не припускає дисконтування показників прибутку;
• по-друге, прибуток характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань у бюджет).

Алгоритм розрахунку винятково простий, що і визначає широке використання цього показника на практику: коефіцієнт ефективності капіталовкладень (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середній розмір капітальних вкладень (коефіцієнт береться у відсотках). Середній розмір капіталовкладень знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо припускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена [2, с. 329].

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу-нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності капітальних вкладень, також має ряд суттєвих недоліків, обумовлених в основному тим, що він не враховує тимчасовий складових грошових потоків. Зокрема, метод не робить розбіжності між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою, що варіює, прибутку по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але що генерується протягом різноманітної кількості років. і т.п.

Висновки

Капітальні вкладення являють собою використання суспільством валового національного продукту на відтворення основних фондів. За формою вони виступають як сукупність затрат на створення нових, а також технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних фондів виробничого і відтворювального призначення.

Розрізняють два основних методи забезпечення капітальних вкладень коштами: безповоротний, або фінансування, і поворотний, або кредитування.

Методи, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна підрозділити на дві групи: засновані на дисконтированих оцінках; засновані на облікових оцінках.

1. Метод чистої теперішньої вартості.
2. Метод внутрішньої ставки прибутку.
3. Метод періоду окупності.
4. Метод індексу прибутковості.
5. Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій.

Список використаних джерел

1. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів : Сполом, 1998. – 327 с.
2. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С.Ф. Покропивного. — К., 2001. — 528 с.
3. Економічний аналіз: Навч. посібник /М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. М.Г. Чумаченка.– К.: КНЕУ, 2001.– 540 с.
4. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: Вид-во КНЕУ, 1998. – 525 с.
5. Цал-цалко Ю.С. Холод І. Економіка підприємства. Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 388 с.
6. Шваб Л.І. Економіка підприємства: навч. посіб. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.