Чуйко Г. В., кандидат філологічних наук,
доцент кафедри психології

Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

Вакарюк О. Б., студентка 5 курсу кафедри психології
Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

У науковій літературі найчастіше говориться про маніпуляцію суспільною свідомістю, політичну маніпуляцію, хоча, на нашу думку, не менш важливо розглядати маніпулювання індивідуальною свідомістю, безвідносно до того, хто це робить: інша людина, група, організація, ЗМІ, соціальні інститути, суспільство, ін. [7].

Різні аспекти феномена маніпуляції, серед яких механізми, технології, критерії та чинники маніпулятивної поведінки, розглядали зарубіжні та вітчизняні вчені: Е.Берн, Е.Фромм, Е.Шостром, Д. Мартін, Г. Шіллер, Є.Доценко, Г. Грачев, Т. Кабаченко, С. Кара-Мурза, Г. Почепцов, О.Сидоренко, В. Татенко та ін.

З 60-х років XX ст. маніпуляція стала предметом особливого вивчення. Усі психологи, які займалися проблемою її використання, запропоновували своє визначення маніпуляції, по-своєму її трактували, зокрема:

• на думку Б.М. Безсонова, маніпуляція є певною формою духовного впливу, прихованого панування, що здійснювалася силою;
• Д.А. Волкогонов розглядав маніпуляцію як панування над духовним станом особистості й управління ним;
• на думку Р.Є. Гудіна, маніпуляція є прихованим застосуванням влади (чи сили) всупереч волі іншої людини;
• Д.Рудинов визначав, що маніпуляція є спонуканням певної поведінки особистості, що здійснюється через обман чи гру на її слабостях;
• на думку Е. Шострома, маніпуляція є певною формою управління та функцією контролю, експлуатації особистості, коли її використовують як об’єкт, річ;
• П.У. Робінсон розглядав маніпуляцію як майстерне керування чи використання особистості [6].

Маніпуляція — це психологічне насилля (тому закономірно в публікаціях на цю тему зустрічається слово «відманіпулювати»), значно гірше та безчесніше, ніж фізичне: для більшості адекватно (хоча й небажано) підкорятися тиску сили, погрозі, однак не нормально бути використаним і зневаженим тим, хто хитрістю тимчасово отримав психологічну владу над людиною [8]. Сутність маніпуляції визначається як приховане психологічне примушування особистості до зміни своєї позиції, установок, думок; як специфічний спосіб керування нею з метою досягнення власної вигоди [9].

Маніпуляція засновується на передбаченні можливої реакції жертви на певні повідомлення чи дії та базується на оціночному ставленні жертви до сказаного чи зробленого маніпулятором [8].

На думку С.Г. Кара-Мурзи, головна умова успішної маніпуляції — те, що у більшості випадків переважна більшість громадян не бажає витрачати ні душевні та розумові сили, ні час на те, щоб просто засумніватися в повідомленнях [3, с.22- 23].

За прогнозами деяких вчених, маніпулювання індивідуальною та суспільною свідомістю та поведінкою загрожує перетворитися на одну з глобальних проблем нашого часу [8].

Зокрема, Г.В. Грачов пояснює, що робить маніпуляцію суттєвою загрозою для інформаційно-психологічної безпеки особистості:

• масове поширення та включеність в інформаційно-комунікативні процеси;
• збільшення суб’єктів маніпулятивного впливу з їх доступом до сучасних маніпулятивних технологій і засобів поширення інформації;
• відсутність дієвої системи соціально-психологічного захисту особистості, оскільки традиційні захисні механізми зруйновані, або не працюють, а нові — не сформовані;
• неконтрольоване та стихійне поширення маніпулятивних технологій;
• неадаптованість наших людей до поширення руйнівного впливу маніпуляції;
• підвищена схильність до маніпулятивного впливу через тривале перебування соціуму в кризовому стані [1].

Маніпуляцію суспільною свідомістю вважають схожою на «війну маленької, добре організованої армії проти величезного мирного населення, і успіх у ній визначається вмінням не допустити організованого опору» [4] й усвідомлення застосування маніпуляції. Зазначимо, що і тоді, коли «мирне населення» предста­влене одною людиною, дії маніпулятора можуть здаватися небезпечним і озброєним наступом [8].

Очевидно, маніпулювання залишається настільки живучим, тому що існують ґрунтовні об’єктивні та суб’єктивні причини її використання. Це і поширеність даного феномену в світовій історії, і сприйняття його як соціокультурного явища, і вдосконалення його прийомів і технік. Проте, на нашу думку, головну причину дієвості маніпулятивного впливу розкриває С.Г.КараМурза: чимало людей просто не помічають спроб інших маніпулювати ними заради досягнення своїх цілей, не задумуються над цим [8].

Науковці зауважують, що маніпуляція практично завжди знаходила собі сферу застосування, дещо змінюючись за характером прояву, та не за суттю:

• збільшуються масштаби та ступінь активного використання психологічної маніпуляції;
• людина як особистість, соціальні групи — цілеспрямовано розглядаються як об’єкти, засоби досягнення мети за рахунок маніпулювання;
• самі маніпулятори перетворюються на об’єкти власних маніпуляцій;
• почуття впевненості та безпеки змінюється почуттям власної ницості та беззахисності;
• навіть лідери замість упевненості та безпеки відчувають тривогу, схильні до сумнівів, цинізму та скептицизму;
• маніпуляція стає більш витонченою, пов’язаною не із зовнішнім примусом, а з масованим впливом на суспільну й індивідуальну свідомість в обхід свідомого контролю [5].

Сила впливу маніпулятора (і, відповідно, загроза для іншої людини) зале­жить від таких груп переваг над жертвою маніпуляції: 1) власний набір переваг: а) статусні переваги (рольова позиція, посада, вік); б) ділові (кваліфікація, аргуме­нти, здібності, знання); 2) залучена сила третіх осіб: в) представницька підтримка («Я від Івана Івановича…»), г) конвенційна перевага (традиції, мораль, ін.); 3) сила процесу взаємодії з партнером: д) динамічні сили (темп, паузи, ініціатива), е) позиційні переваги (експлуатація емоційного тону колишніх чи актуальних стосунків), є) договір — результат спільних угод; 4) слабкості партнера чи його психічних особливостей [2].

Список використаної літератури:

1. Грачев Г. Манипулирование личностью: организация, способы и технологии информационно-психологического воздействия. — [Монография] / Г. Грачев, И. Мельник. — М.: Алгоритм, 2002. — 112 с.
2. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л.Доценко. — М.: ЧеРо, 1997. — 344 с.
3. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г. Кара-Мурза. — М.: Эксмо, 2005. — 832 с.
4. Манипуляция сознанием [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.zvezdnij.com/psychology/manipuljacii/100.
5. Новикова Т.П. Макиавеллизм как явление современного общества / Т.П. Но­викова. — Режим доступу: http://www.vfurao.ru/publ/1.
6. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии XX века / Г.Г. Почепцов. — М.: Че Ро, 2009. — 451 с.
7. Чуйко Г.В. Маніпуляція свідомістю як психологічна проблема / Г.В. Чуйко, І.А. Гуляс // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України «Актуальні проблеми психології» у 12 томах / За ред. В.О. Моляко. — Т.12. — Вип.10. — Ч.ІІ. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2010. — С.414-421.
8. Чуйко Г.В. Психологічні особливості прояву макіавеллізму в студентів [Текст] / Г.В. Чуйко, М.І. Комісарик // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. — К. : ДП «Інформаційно- аналітичне агентство», 2011. — Том Х. — Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. — Вип.19. — С.623-634.
9. Chuyko H. Manipulative aspect of self-presentation / Halyna Chuyko, Yan Chaplak // Ksztalcenie zawodowe w perspektywie wspolczesnych uwarunkowan spolecznych. — Kielce: Uniwersytet Jana Kochanowskiego; Wydzial Pedagogiczny i Artystyczny Instytut Pedagogiki i Psychologii, 2015. — S.349-358.