Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Книга — як вид видання. Роль і місце книги в соціальній комунікації

Вступ

Актуальність теми. На початку XX ст. під впливом ідей бельгійського вченого Поля Отле книга стала об’єктом наукового вивчення вже у контексті спеціальної науки — книгознавства. Однак особливий інтерес дослідників викликало осмислення її феномену в 20-х роках, коли О. Лов’ягін у 1926 році опублікував у Ленінграді «Основи книгознавства», а М. Яновський через три роки (1929) у Києві видав «Про книгу. Досвід аналізу поняття «книга». Одночасно закладаються основи функціонального підходу до вивчення книги, що розвивається упродовж XX ст. вітчизняним і зарубіжним книгознавством (О. Андрєєва, І. Баренбаум, Л. Волкова, А. Глухів, A. Говоров, Е. Еггер, Т. Зберський, К. Мігонь, І. Моргенштерн, Ю. Столяров, Ф. Функе, І. Шомракова, Г. Швецова- Водка, М. Червінський та інші).

Нині книгознавці стурбовані проблемами, пов’язаними з існуванням електронних книг, співіснуванням книг і електронних засобів масової інформації, проблемами розвитку книгознавства як науки, а також майбутнім книги, її читання та видання. Ці аспекти дослідження ми знаходимо у розвідках І. Бутенко, Г. Василенко, М. Єльникова, Р. Гіляровського, В. Горбась, Є. Григорянц, О. Ільницького, В. Ляхова, М. Самохіної, Ю. Саннікова, К. Сухорукова, Л. Усенкова, B.Фірсова, Г. Фонотова, В. Худавердян.

Розвиток бібліографознавства як інформаційно-комунікаційної дисципліни викликав невдоволення розробленим у книгознавстві вузьким змістом поняття «книга» та його практичною невідповідністю реальним об’єктам бібліографічної і бібліотечної діяльності і спричинив поступову відмову від поняття «книга» у позначенні об’єкта бібліографії як вузького і його заміну на поняття «документ» як універсальне, що охоплює усі різновиди бібліографічних об’єктів і поглинає  поняття “книга”. Прийняття понять «документ» та «інформація» як базових для сучасної теорії бібліографії не зняло проблеми, а лише викликало додаткові дискусії.

Поняття „документ” і „книга” в наш час існують окремо і розглядаються у різних концепціях переважно як самостійні, хоча й споріднені. Кожне з означених понять заслуговує на глибоке теоретичне дослідження, яке тільки й може дати підставу для їхнього порівняння і визначення їх співвідношення.

Сучасна наука визнає документ або книгу за основний елемент складного системного об’єкта бібліографії. Але розуміння як документа, так і книги в різних теоретичних концепціях дуже відрізняється одне від одного, що, в кінцевому підсумку, впливає на всю терміносистему бібліографознавства. Сутність документа і книги як інформаційних категорій можна зрозуміти, звернувшись до теорії комунікації (або до теорії інформації). Визначення понять «документ» і «книга», простеження історичного розвитку їх змісту, об’єктивних тенденцій трансформації як складових об’єкта бібліографічної діяльності, виявлення їх співвідношення і місця в системному об’єкті бібліографії з позицій теорії соціальної інформаційної комунікації є актуальною проблемою сучасного бібліографознавства, книгознавства, документознавства, теорії інформаційної діяльності, що досліджується у даній роботі.

Мета даного дослідження – дослідження системних знань про документ і книгу з погляду теорії соціальної інформаційної комунікації; з’ясування становлення та розвитку наукових поглядів на книгу як складову частину видавничої діяльності.

Завдання дослідження обумовлені його метою:

— простежити функціональну сутність і властивості книги як виду видання;

— розглянути роль і місце книги в соціальній комунікації      ;

— охарактеризувати типи та види книжкових видань    ;

— здійснити порівняльну характеристику книжкових видань;

— розглянути сучасні проблеми книгодрукування       44

— виявити перспективи розвитку видання книги із застосуванням сучасних інформаційних технологій;

— дослідити розвиток сучасних технологій як новий напрямок розвитку книговидання;

— проаналізувати застосування нестандартних прийомів анімації книжкових видань.

Об’єктом дослідження є документальна комунікація в цілому та книжкова справа зокрема в системі соціальних інформаційних комунікацій.

Предмет дослідження — становлення і розвиток теоретичних та науково-практичних знань про книгу як видання.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності, системності при висвітленні історичних фактів; соціально-комунікаційно-інформаційний і діяльнісний підходи до видавничої справи. При аналізі походження і різних значень понять “книга” використовувалися історико-генетичний та порівняльний методи.

І. Функціональна сутність і властивості книги як виду видання

1.1. Сутність поняття «книга» та «видання»

У державному стандарті ДСТУ 3017—95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» «книга — це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі» [4, c.8].

Видатна вчена Г. М. Швецова-Водка дає декілька визначень поняттю «книга», від широкого значення до вузького:

— матеріальний об’єкт, у якому подано будь-який запис інформації, який може бути виконаний будь-яким розробленим людиною способом;

— це документ людиносприймаємий, безпосередньо сприймаємий; якщо документ сприймається людиною за допомогою технічних пристроїв (наприклад апарата для читання мікроформ), він уже не вважається книгою;

— документ людиносприймаємий, безпосередньо сприймаємий, візуальний; у цьому значенні підкреслюється спосіб сприйняття змісту книги людиною;

— символічний документ, тобто записаний абстрактними знаками, не подібними до того об’єкта, що відображається;

— значення книга дорівнює документу, призначеному для читання;

— книга дорівнюється документу вербально-писемному, літературному або текстовому, з урахуванням усіх попередніх обмежень обсягу поняття «книга» [17,c.221-223].

Провідний науковець Н. Н. Кушнаренко вважає, що книга має багато загального з документом, оскільки є його різновидом. В той же час для книги характерна певна специфіка, що дозволяє відрізнити її від інших видів документів. У визначенні книги зазвичай виділяють дві сторони: зміст (духовну суть: думки, ідеї) і форму (матеріальну, речову, службовку для закріплення і передачі інформації). Книга — текстовий документ, тобто документ, велику частину об’єму якого займає мовний (словесний) текст [10, c.219-220].

Видання — це сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою видавництв за певний період часу. Видання є одним із видів документів, що може класифікуватися по різним ознакам документа: за змістом, матеріальною конструкцією, періодичністю, знаковій природі інформації і тому подібне. Його типологічна різноманітність, як і документа в цілому, базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове і читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься у виданні. Це є підставою для всесторонньої характеристики видання як вигляду документа.

У сучасному світі, незважаючи на переможну ходу електронних носіів інформації, книга залишається найбільш поширеним і найдоступнішим інформаційним джерелом. Причина цього в її демократичності, у можливості безмежного повторення інформаційного контакту з книгою без необхідності будь-яких спеціальних пристосувань або технічних навичок, окрім вміння читати. При цьому інформацію несе не лише текст, а й уся книга як сукупність поліграфічного та художнього оформлення й власне тексту.

Але, крім того, що книга є матеріальним носієм інформації, вона одночасно є матеріальним втіленням духовних цінностей конкретної епохи. Можна навіть сказати, що книга є носієм культури і засобом розвитку цивілізації одночасно. Дійсно, книга виконує ряд необхідних для розвитку культури функцій. По-перше, вона забезпечує комунікацію між культурою та індивідом. По-друге, книга є засобом консервування духовної спадщини людства. По-третє, вона розповсюджує цю духовну спадщину у часі і просторі. І найголовніше, книга виступає основою для духовного розвитку і духовної діяльності людини. Як носій інформації, книга має специфічні властивості, які надають ій особливого значення в інформаційному процесі. Це тривалий (власне, не маючий меж) час зберігання, можливість тиражування у будь-якій кількості, відсутність спеціальних технічних умов для використання, багатовікова кумуляція, можливість нескінченного повторення контакту. Саме завдяки цим специфічним властивостям носія інформації, книга виконує функції носія культури людства.

Книга є продуктом матеріалізації духовного змісту, результатом розвитку культури людства в цілому і вираженням духовного світу особистості, і одночасно наслідком технічного розвитку суспільства й загальнодоступним джерелом інформації. Тому не викликає подиву той факт, що вивченням книги, як поєднання духовності й інформації, займалися видатні науковці цілого світу. Найцікавіші наукові концепції у цій галузі наукового знання створили К. Мігонь (Польща), А. Фомін (Росія), А. Харнак (Німеччина), Р. Ескарпі (Швейцарія), М. Лісовський (Росія) та ін. В українській науці це питання розробляли Ю. Меженко, С. Маслов, М. Куфаєв, С. Сірополко, Ф. Максимович, Н. Вовченко. Особливо багато уваги це питання почало привертати в останні роки, коли в умовах загальної комп’ютеризації суспільства постало питання про роль книги у сучасному світі. З’явилося багато цінних наукових досліджень таких авторів як Н.Н. Кушнаренко, М. Бургіна, О. Гриценко, Л. Котенко, А. Бабицький, Л. Лабушевська та ін. Особливоі уваги заслуговує багаторічна дослідницька діяльність з визначення наукової дефініції загальноінформаційного поняття книги як документа й носія інформації Г.М. Швецової-Водки (Рівненський державний інститут культури). Останнім часом вийшов іі посібник «Типологія документа» (К.,1998), у якому знайдено підхід до узагальнення поняття документа, книги як документа, різниці між документом взагалі та книгою і ролі книги як матеріального носія інформації в інформаційному середовищі.

Таке визначення Книги погоджується з думками багатьох книгознавців, від Ф.Ейхлера (1896 р.) до Т.Зберського, А. О. Беловицької, О. А. Гречихіна, М. Ф. Кодака та ін.  Близька до даного розуміння Книги і думка архівознавців — І. Л. Маяковського, М. Ф. Яновського, К. Г. Мітяєва, В.М. Автократова, Б. С. Ілізарова та ін., які характеризували відмінності книги від архівного документа.

Специфіку книги як документа похідного, на відміну від інших похідних документів, можна виразити словом «видання». Видання — це процес і результат діяльності певних суспільних інститутів (видавництв і видавничих організацій), спрямованої на офіційне опублікування і розмноження (тиражування) спеціально підготовлених документів, у єдності їхнього змісту, знакової і матеріально-конструктивної форми. Поряд з виданнями категорія Книги охоплює депоновані документи.

Якщо узагальнювати сучасні погляди вчених-книгознавців на книгу як поєднання духовної та інформаційної сутностей, то можна відокремити кілька основних концепцій: 1) матеріальну, тобто погляд на книгу як джерело інформації, що відрізняється від інших носіїв інформації лише завдяки своїй матеріальній формі; 2) змістову, тобто розглядання книги як матеріальне втілення людського духу, не надаючи значення матеріальній формі цієї книги — рукопис, поліграфічне видання або книга в іі комп’ютеризованій формі; 3) синтетичну, коли книга розглядається як носій інформації, але специфічний як за своєю формою, так і за змістом носій інформації, тобто книга як феномен поєднання інформації з духовністю. Безперечно, кожен з цих підходів має право на існування, але в сучасних умовах, коли людина намагається розвивати інформаційне середовище свого існування і одночасно зберігати духовні цінності, найперспективнішим уявляється синтетичний погляд на книгу як єдність інформації й духовності.

Параметри книжкового видання, в першу чергу, є залежним від інформаційного наповнення книги. Тому, необхідно проаналізувати різні типи книжкової продукції виходячи з даних про їх інформаційний зміст. Класифікація книг по відношенню до їх змісту проводиться достатньо давно і на досить високому рівні ідентифікації змісту книжки. До сьогоднішнього часу використовується ідентифікація не тільки книг по відношенню до їх змісту, а й окремих статей у періодичних виданнях, що використовує кодування предмету стосовно якого йде мова у друкованому виданні у вигляді кодів УДК. Крім того, існує міжнародний стандарт, у відповідності з яким класифікуються друковані матеріали і в залежності від інформаційного змісту отримують коди, що ідентифікують той, чи інший клас або тип інформації, що розміщається у відповідному виданні. Для книжкових видань, стандарт передбачає надання номерів ІSBN. Тому, приймемо, що будь яке книжкове видання являється визначеним по своєму інформаційному змісту і в рамках даної роботи будемо розглядати класи книг на більш загальному рівні, який відображав би, або передбачав би певний спосіб використання відповідної книги. Такий підхід дозволить встановити залежності між параметрами книги та особливостями її використання споживачем. Така класифікація буде носити якісний характер та і в її рамках можна на ієрархічних принципах розвивати відповідну класифікацію. Такий розвиток може носити характер відображення особливостей використання тих, чи інших типів книг. На найбільш загальному рівні, або на рівні, що знаходиться на вершині ієрархічної системи, будемо розглядати наступні типи, або класи книжкової продукції:

— підручники,

— художня література,

— довідники,

— словники,

— енциклопедії,

— дитяча література,

— спеціальна література,

— наукові монографії і т.д.

Кожний з виділених класів книжкових видань може бути поділеним на чергові підкласи, які більш детально класифікують інформаційний зміст відповідної книги. Така класифікація може розвиватися ієрархічно до рівня, що визначається міжнародними класифікаторами ІSBN, в яких виділяються спеціалізації в окремих галузях науки, якщо мова йде про наукові видання, © Є.Д.Бабинець          193 тип художнього твору, якщо мова йде про художнью літературу, наприклад, роман, детективний твір, новела і т.д. Оскільки, в даній роботі розглядаються проблеми адаптації конструкції книжки та адаптації способу оформлення книжки до особливостей її використання, яка тісно повзана з особливостями споживача, то розвиток ієрархії структури, що класифікує книжкові видання, будемо проводити по мірі виникнення в такій класифікації необхідності, що обумовлюється даним дослідженням.

Розглянемо окремо кожний з виділених класів книжкової продукції з точки зору особливостей їх конструкції та оформлення на певному рівні вимог до книжки з різних точок зору. Розглянемо основні фактори, по відношенню до яких можуть формуватися ті, чи інші вимоги до книжкової продукції. До таких факторів можна віднести наступні:

—         економічні фактори,

—         технічні фактори,

—         особливості способів використання книжок різними типами споживачів,

—         спеціальні вимоги до конструкції книги і т.д.

Економічні фактори, основною компонентою яких є вартість книжки, на сьогоднішній день вважаються ключовими. Орієнтація більшості видавців на цей фактор у виробництві книжки не є достатньо обґрунтований, оскільки, максимальне здешевлення книжки, як носія певної інформації приводить до того, що остання стає товаром разового використання. Таке виділення економічного фактору приводить до того, що відповідні джерела інформації у вигляді книжки перестають бути здатними до конкуренції з електронними виданнями, використання та виробництво яких досить інтенсивно розвивається. Для того, щоб книжкова продукція могла конкурувати з цифровими виданнями, необхідно розвивати такі властивості та можливості поліграфічних видань, які по своїй природі, можуть бути лише в поліграфічній продукції. До таких можливостей можна віднести наступне:

—         наявність конструкції книги,

—         графічне та поліграфічне оформлення конструкції поліграфічного видання,

—         можливість явного фізичного доступу до всіх компонент книги,

—         можливість фізичного сприйняття носіїв інформації, якими являються сторінки книги,

—         відсутність необхідності використання допоміжних засобів при використанні книжкової продукції і т. д.

Наявність конструкції книжки дозволяє користувачу сприймати останню, як окремий фізичний об’єкт, що не залежить від додаткових умов та обставин, які могли б привести до неможливості використання відповідного джерела інформації. Наприклад, при використанні цифрового представлення книжки, необхідно мати відповідне обладнання, яке дозволяє зчитувати інформацію з цифрового носія, яким може бути CD диск.

Графічне та поліграфічне оформлення конструкції книжки дозволяє реалізувати певну психологічну інформаційну підготовку користувача до сприйняття основної інформації, носієм якої являється відповідне поліграфічне видання. Книжка, як поліграфічне видання, на відміну від цифрового видання, являється в значній мірі продуктом творчості дизайнера, який відповідну графічну, поліграфічну та інформаційну компоненти кнструкції книжки та носіїв інформації проектує та створює. Всі ці компоненти в сукупності представляють собою дизайн книжкового видання.

Книжки, що представляють собою підручники для школярів, повинні мати певну кількість ілюстрацій, переважно, кольорових і т. д. відповідні особливості можна було би перераховувати досить довго, оскільки класів споживачів можна виділити багато, наприклад, студенти, читачі художньої літератури, наукові працівники і т.д.

Підручники діляться на шкільні та на підручники для вищих учбових закладів. Доцільність такого розподілу, в даному випадку, обумовлена тим, що різниця між цими типами книжкових видань найбільше відображається в конструкції книжки та в засобах, що відносяться до її оформлення. Це пов’язано з характером використання відповідних книжок користувачами різних вікових груп. Оскільки школярі, що складають молодшу вікову групу, повинні заохочуватися до роботи з підручниками на основі безпосередньої взаємодії останніх з користувачем, то конструкція такого підручника разом з його оформленням повинна бути направлена на здійснення такого заохочення.

Завдяки своєму особливому місцю в системі соціальних комунікацій Книга здобуває нові, у порівнянні з документом узагалі, функції та властивості. Це, по-перше, функція поширення інформації (або її широкого розповсюдження), з якою пов’язана така властивість книги як адресованість доволі широкому, необмеженому заздалегідь колу читачів. Книга — засіб не аксіальної, а ретіальної комунікації.

Друга істотна риса книги — функція перетворення суспільної свідомості, яка дозволяє книзі по-іншому виконувати пізнавальну, культурну й управлінську функції, властиві будь-якому документу. Книга більшою мірою, ніж документ узагалі, виконує естетичну і етичну підфункції даних функцій.

Третя специфічна функція книги — товарна. Книга є товаром, тому що вона являє собою матеріально-ідеальний продукт духовно-матеріального виробництва.

Особливі властивості книги такі: її конкретно-історичний характер, доступність з погляду матеріальної форми, портативність (здатність до переміщення), безпосередня включеність у духовне і матеріальне виробництво. Існують також функції і властивості, притаманні певним групам, категоріям книги. Вони вивчаються типологією книги, стають основою для типологічних угрупувань і характеристик.

Отже, особливе місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі визначає спільність функцій і властивостей документа взагалі і книги зокрема, а також специфічні функції і властивості книги. До останніх належать: функція поширення інформації (або широкого її розповсюдження); адресованість доволі широкому, необмеженому заздалегідь колу читачів (споживачів інформації); функція перетворення суспільної свідомості, що активізує участь людини у перетворенні світу і самої себе; посилення естетичної і етичної підфункцій документа; товарна функція; конкретно-історичний характер книги; її доступність з погляду матеріальної форми (портативність, здатність до переміщення); безпосередня включеність у духовне і матеріальне виробництво.

Книга як різновид документа потребує особливого підходу до визначення її категорій (таких як «література», «твір», «твір друку», «видання» та ін.) і до їх типологічної класифікації. Основні напрямки типологічної книгознавчої класифікації визначаються шляхом виділення певних категорій книги і вивчення їх функціональних, матеріально-конструктивних, знакових особливостей.

1.2. Роль і місце книги в соціальній комунікації

Соціально-комунікаційний функціональний підхід дає можливість однозначно трактувати книгу як документ опублікований, що надається у суспільне користування завдяки діяльності комунікаційних посередників — видавничої справи, бібліотечної справи та книжкової торгівлі. Формою опублікування може бути видання чи депонування документа у спеціально визначених центрах із застосуванням бібліографічної інформації з метою широкого інформування про депоновані документи. Таким чином, поняття «книга» охоплює не тільки друковані, а й електронні видання, а також рукописні та електронні документи, в разі їх депонування у визначених центрах, якими повинні бути, у першу чергу, бібліотеки.

Відмінності книги від інших документів можна зрозуміти, якщо уявити собі структуру соціального комунікаційно-інформаційного процесу і місце в ньому книги. Документальний комунікаційно-інформаційний процес складається з трьох головних елементів: комуніканта, реципієнта і документа як каналу інформаційного зв’язку (комунікації) між ними. Кожний з цих елементів має різні синонімичні назви, що використовуються в різних випадках. Послідовність руху інформації в простій документальній комунікації можна показати таким чином:

  1. Комунікант → 2. Документ → 3. Реципієнт.

Для того, щоб «документ» перетворився на «книгу», на шляху від комуніканта до реципієнта потрібна діяльність комунікаційних посередників (КП), які перетворюють документ вихідний, створений автором, на книгу і сприяють її надходженню до одержувача інформації.

Місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі можна показати таким чином:

Рух інформації в процесі створення і використання книги показано на схемі 1.1.

Основні елементи цієї схеми можна прокоментувати таким чином:

  1. Автор — це комунікант, або творець інформації, який готує документ вихідний, де фіксується початкова інформація.
  2. Документ вихідний — рукопис, або початковий варіант повідомлення на одиничному носії.
  3. Комунікаційний посередник-1 — видавництво чи редакція періодичного або продовжуваного видання, центр депонування документів, фірма грамзапису, відеозапису і т.п.
  4. Документ похідний (книга) — може бути названий також: видання, публікація, депонований документ, опублікований документ.
  5. Комунікаційний посередник-2 — заклади системи книго поширення (книгорозповсюдження) та книговикористання, які доводять опублікований документ до його користувача, роблять його відомим і доступним для багатьох (тобто для невизначеного заздалегідь кола осіб). Це — сфера книжкової торгівлі та передплати видань, бібліотечної справи і науково-інформаційної діяльність
  6. Одержувач інформації — читач, слухач, глядач; взагалі — споживач інформації.

Виходячи з наведеної схеми і розуміння місця книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі, можна дати таке визначення: книга — це документ, який створюється в результаті діяльності комунікаційного посередника-1 (книговидавничої або редакційно-видавничої організації) і потрапляє до одержувача інформації в результаті діяльності комунікаційного посередника-2 (закладів системи книгорозповсюдження, книгопоширення та книговикористання).

Ця дефініція книги не тільки визначає місце книги в комунікаційно- інформаційному процесі, але й підкреслює її особливу функціональну природу. На відміну від будь-якого документа вихідного книга з самого початку призначається для невизначеного кола осіб, або «для абстрактного читача» (чи споживача інформації). Для цього вихідний документ перетворюється на видання (або його частину) чи на публікацію, тобто опублікований документ. Особливим способом опублікування вихідного документа може бути його депонування в спеціально визначеному центрі, який зобов’язується інформувати суспільство про депонований документ і надавати його для користування.

Отже, книга за своєю функціональною сутністю є документом опублікованим, незалежно від форми опублікування (видання чи депонування), особливостей матеріального носія інформації, знакової системи її передачі та каналу її сприйняття людиною. Однак не можна сказати, що всі опубліковані документи належать до «книги», тому що формою опублікування документа може бути ще й доведення його змісту до широкого загалу через показ на телебаченні, читання по радіо, на сцені тощо або експонування документа на виставці, в музеї і т.п.

Для перетворення документа на книгу обов’язковою є діяльність комунікаційного посередника-1 та комунікаційного посередника-2. Тому підсумкове визначення «книги» може мати такий вигляд: книга — це документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування через книжкову торгівлю та бібліотеки. «Бібліотеки» тут розуміються як соціальний інститут, що забезпечує зберігання документів, опублікованих у будь-якій формі, на будь-якому матеріальному носії; бібліотеки як державні та муніципальні, публічні, так і приватні та особисті.

З метою уточнення поняття «книга» крім вищенаведеного пояснення її місця в системі документально-книжкової комунікації доцільно ще розглянути місце книги в системі документальних комунікацій у цілому, тобто в порівнянні з дією (чи способом надання до використання) документа первісного та документа архівного.

Документом первісним тут називаємо такий документ, що створюється комунікантом для використання у найближчий час саме для передавання інформації реципієнту. Такий документ може бути переданий від комуніканта реципієнту як при безпосередньому їхньому спілкуванні, так і через різноманітні засоби зв’язку, що є комунікаційним посередником-3 (КП-3).

Документ первісний може бути використаний для підготовки документа вихідного в процесі створення книги. За допомогою комунікаційних посередників-1 та -2 він перетворюється на книгу і потрапляє до споживача через систему книжкової справи.

З іншого боку, документ первісний може бути або знищений після виконання ним тих функцій, для яких він створювався, або може потрапити у спеціальні сховища — архіви чи музеї, де він з документа первісного, актуального перетворюється на документ архівний. В архівах зберігаються не всі документи, що створюються в суспільстві, а найбільш цінні, важливі в правовому, науковому чи художньому відношенні. Архівні документи є найважливішим джерелом історичних досліджень. Для збереження та організації використання архівних документів потрібна діяльність комунікаційного посередника-4 — архівів, музеїв.

Співвідношення між книгою, первісним документом і архівним документом показані на схемі 5.4. Вона в цілому вірно відбиває різні шляхи інформації, що міститься в документах, до свого споживача. Але реальне життя складніше, ніж будь-яка схема. Наприклад, у бібліотеках, за походженням призначених бути сховищем і організатором використання книг, можуть створюватися спеціальні відділи, що займаються зберіганням та організацією використання архівних документів. І навпаки, в архівах, призначених, головним чином, для зберігання та організації використання тих первісних документів, які втратили актуальність, але мають певне історичне значення, організують збір та зберігання документів книжкового характеру — як свідків своєї епохи, показників розвитку культури, науки, мистецтва тієї країни, де вони були опубліковані.

Винахід друкарства є одним із найбільших відкриттів, якісним стрибком в історії світової культури. Як відомо, у середньовічні часи книги переважно переписувалися від руки, що потребувало величезної кількості часу і фізичних затрат. При цьому завдання переписування в основному стосувалися лише церковних текстів, а також зведень законів. Ситуація суттєво змінилася з появою друкарського верстата, який перетворив книги з носіїв та зберігачів інформації (що свого часу були чи не найціннішими артефактами) на її розповсюджувачів. Така тенденція простежується й нині [13, с. 5].

Унікальними є й функції книги. Згадаємо декілька основних із них: додаткова, довідково-пошукова, підготовчо-орієнтована, пояснювально-допоміжна, джерельна, пізнавальна. Усі вони спрямовані на формування і розвиток в особистості духовної, моральної та інтелектуальної культури.

Абсолютного визнання набув той факт, що книга є продуктом праці й результатом суспільного розвитку. Вона — фактор діалектики, оскільки завдяки своїм змістовним і речовим властивостями може впливати на розвиток суспільства. Більше того, без предмета, який ми звикли називати книгою, в історії сучасності немає розвитку загалом.

Книга є результатом такої унікальної властивості людського організму, як читання, і всього, що психологічно пов’язане з цим процесом, у тому числі шрифтом, алфавітом, тиражуванням. Це дає змогу народжену думку майже одночасно зробити доступною для кожного споживача і не просто повідомити, а забезпечити її тривале творче засвоєння. Книгу одночасно можна не тільки читати, а й переглядати, гортати, розглядати, вивчати повністю або вибірково, просто зберігати тощо. У такому контексті вона не суто матеріальний предмет, носій інформації, а сама по собі інформація культури на певній стадії її історичного розвитку. Немов якийсь інструмент, вона бере участь у створенні інших споживчих вартостей: споруд, технологій, духовних цінностей, у формуванні інтелекту і здібностей самих споживачів. Але навіть якщо книги безпосередньо не виконують функцій інструменту, вони є каталізатором розвитку.

Таким чином, книга впродовж усієї своєї історії проявляється як споживча вартість особливого ґатунку. Ступінь здатності конкретної книги до вираження, зберігання, передавання певної інформації і засвідчує рівень її користі для суспільства. Книга також є вираженням і результатом історичного розвитку такої найважливішої властивості людства, як комунікативність, інформування, зв’язок. Вони закладені вже в самому факті її існування, а також в етичному, моральному, психологічному впливі як на споживачів, так і на самих виробників інформації.

Книга також завжди була і залишається основною складовою одиницею бібліотеки. Про роль останньої, просування процесу читання в суспільстві у свій час влучно сказав російський учений-літературознавець, історик культури, текстолог, публіцист, громадський діяч Д. Лихачов, зазначаючи, що книга — одне з найбільших творінь людської культури. І тому найголовніше в культурі будь-якої країни — як би це не здавалося для когось дивним — бібліотеки. Навіть якщо загинуть університети, культура може відновитися, коли є добре організовані бібліотеки.

Водночас сьогодні бібліотека — це найточніший барометр інтелектуального життя кожного суспільства. Початкова функція книгозбірні — збереження і передавання культурної спадщини від покоління до покоління. Саме бібліотека, яка зосередила у своїх фондах минуле, сучасне, майбутнє — відповідальна за духовно-моральне виховання і формування історичної свідомості молоді [10, с. 25].

У сучасних умовах інформатизації суспільства особливої актуальності набуває формування інформаційної культури особистості. Одним із сучасних напрямів у навчанні є використання мережі Інтернет, внаслідок чого, якщо говорити відверто, роль книги в житті людини знизилася. Погоджуємося, що в Інтернеті знаходиться величезна кількість найцікавішої інформації для студента, але, з іншого боку, чи завжди вона науково достовірна? Істинну інформацію можна отримати тільки з першоджерел: книг, словників, енциклопедій. У зв’язку з цим саме наукова бібліотека, яка має унікальну книжкову колекцію, може надати користувачеві повний обсяг інформації для навчально-виховної, методичної та науково-дослідної роботи з гуманітарних і технічних галузей знань.

Однією із таких освітньо-культурних структур є наукова бібліотека Рівненського державного гуманітарного університету, створена ще 1 січня 1945 року. Відзначимо, що її фонди нараховують понад півмільйона примірників різноманітних фахових джерел. Це надзвичайно потужний ресурс для освітянської структури, завдяки якому можна впевнено конкурувати з провідними ВНЗ країни. Розповсюдження інформації про активи нашої наукової бібліотеки ставить і її саму, і університет на гідну сходинку серед вітчизняних вищих навчальних закладів.

Від часу заснування у бібліотеці відбулося чимало позитивних змін, в першу чергу, пов’язаних із прагненням її високопрофесійного колективу забезпечити і студентам, і пр-фесорсько-викладацькому складу якісні умови праці. Співробітники відділів обслуговування, які зосереджені у різних корпусах університету, допомагають вчасно і якісно відшукати та опрацювати необхідну інформацію, організувати свою роботу у досить комфортних умовах.

Фонди активно використовують викладачі, аспіранти, магістранти, студенти нашого вишу під час підготовки до лекційних, практичних, лабораторних занять, участі у різноманітних конференціях, олімпіадах, засіданнях «круглого столу», диспутах тощо.

Позитивною для користувачів друкованих ресурсів є й співпраця наукової бібліотеки з міжнародними благодійними, культурно-освітніми та громадськими організаціями і фондами, а саме: Українсько-американським фондом «Сейбр-Світло», Міжнародним фондом «Відродження», Британською Радою в Україні, Фондом інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття», Інститутом дослідів Волині та Товариством «Волинь» (м. Вінніпег, Канада). Це посилює можливості молоді саме через книгу дізнаватися більше про європейську культуру, а також роль української культури у світовому просторі.

Як зазначено в довідці на сайті університету, в колекції наукової бібліотеки РДГУ є близько тисячі надзвичайно цінних і необхідних для студентів примірників книг та журналів, виданих у попередні століття (ХІХ — перша половина ХХ) і переданих до фондів ще учительського інституту вже після Великої Вітчизняної війни від бібліотек Одеського та Харківського університетів. Корисну інформацію майбутні фахівці черпають зі сформованого бібліографічного покажчика «Каталог рідкісних видань бібліотеки РДГУ, виданих з 1814 до 1944 року». Спільно із випускаючими кафедрами Рівненського державного гуманітарного університету наукова бібліотека дбає про високий рівень інтелектуальної, моральної культури студентів, їхню професійну підготовку та авторитет нашого ВНЗ у системі вищої освіти України початку ХХІ століття.

Отже, підсумовуючи викладене, зауважимо, що найбільші досягнення людського розуму, геніальні наукові ідеї, чудові технічні відкриття набули популярності завдяки книзі. З її допомогою людство нагромаджувало досвід в усіх сферах своєї багатогранної діяльності, впевнено йшло до прогресу культури. Можна навести силу-силенну афоризмів, присвячених похвалі книги. У них її називали «їжею душі», «дзеркалом життя», «другом і співрозмовником», «найбільшим і таємничим дивом землі». Книга пройшла довгий шлях розвитку. Змінювався її зовнішній вигляд, зміст і призначення. На всіх етапах цивілізованого суспільства вона відігравала визначну суспільну та культурну роль. Її унікальність як створеного людиною об’єкта полягає в тому, що, крім фізичної форми та характеристик, вона має інтелектуальний зміст. Наслідки розповсюдження інформації та ідей у суспільстві масштабні [20, с. 7].

Помітним явищем є те, що розмаїття джерел інформації, їхній вибір на початку ХХІ ст. досить великі. І в цьому безперервному потоці інформаційної сфери людині необхідно знайти того провідника, який допоміг би їй досягнути інтелектуального розвитку. Таким ефективним провідником для людини була і залишається книга, вшанування якої на світовому рівні у 190 країнах відбувається із 23 квітня 1995 року.

Отже, комунікаційно-інформаційний підхід дозволяє визначити «книгу» як документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування через книжкову торгівлю та бібліотеки.

Визначення місця книги в системі документальних комунікацій дозволяє знайти відмінності між книгою, первісним документом та архівним документом.

ІІ. Дослідження елементів книги як видання

2.1. Типи та види книжкових видань

У державному стандарті ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» термін «видання» визначається так: «документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання» [1]. Ця дефініція не обмежує поняття «видання» способом друкування, тобто виданнями можуть бути не тільки друковані документи, але й платівки, магнітофонні стрічки, фотоплівки, слайди, аудіо- та відеокасети, дискети тощо.

На наш погляд, такому розумінню поняття «видання» не протирічить і інший стандарт:          ДСТУ 3018-95     «Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення», хоча в ньому дається дещо інша дефініція видання. Річ у тім, що в останньому випадку стандарт призначається саме для друкованих, тобто поліграфічних видань. «Видання» (поліграфічне) визначається тут як «друкований виріб, що призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості». Це визначення не означає, що видання не вважається документом, а лише підкреслює особливості видання в порівнянні з іншими друкованими виробами (наприклад: бланками для документів, записними книжками, етикетками для товарів і т.п.).

Сукупність видань складає найбільшу частину обсягу поняття «книга» в його широкому значенні (решта — депоновані документи). Кожний примірник видання є окремим документом. Крім того, документами можна вважати окремі частини видань, що відокремлюються фізично (наприклад, том із багатотомного видання) чи за змістом (статті, замітки і т.п.).

Серед видань у наш час переважають друковані. Грамплатівки, аудіо- та відеокасети теж є виданнями, якщо вони відповідають обов’язковим вимогам до видань. Видання може бути здійснено у вигляді машинозчитувального документа, зміст якого не може бути перероблений чи знищений в процесі споживання інформації. Такі властивості мають, наприклад, компакт-диски CD-ROM.

Особливу категорію складають так звані «електронні видання»: електронні газети, журнали. В електронному виданні «видавничий оригінал» існує у вигляді запису в пам’яті комп’ютера, а споживачу інформації видається його «копія» на екрані монітора, яку теж можна «запам’ятати» чи відтворити на папері через принтер.

Друковані видання можуть називатися «творами друку». Твором друку є також будь-який окремий документ, що входить у склад друкованого видання. За знаковою природою твори друку можуть бути текстовими, ізографічними, картографічними, нотними.

Текстові твори друку називаються також літературними, а їх сукупність — літературою. Поняття «література» охоплює ще й невидані текстові твори або депоновані та неопубліковані текстові документи, але, головним чином, «література» складається з текстових документів, опублікованих у вигляді видань. У вузькому значенні термін «література» використовується для позначення тільки художньої літератури, чи белетристики, або творів «красного письменства». У книгознавстві термін «література» застосовується найчастіше в широкому значенні (як сукупність текстових творів друку і писемності). Іноді його використовують для позначення сукупності деяких нетекстових творів (наприклад: «нотна література»).

Твори літератури (чи літературні твори) — це текстові (літературні) документи, які можуть бути опублікованими у вигляді окремого видання, його частини, сукупності видань або бути депонованими чи неопублікованими. Література — це збірне поняття для документів, що є літературними творами.

У книгознавчих і документознавчих дослідженнях застосовують ще термін «публікація» в значенні «процес і результат опублікування документів».

«Публікація» як результат опублікування документа — це окремий документ, опублікований у вигляді видання або його частини. Термін «публікація» не охоплює депонованих документів, хоча вони за законом теж вважаються опублікованими.

Із усіх вищеохарактеризованих термінів і понять найбільше застосування в типології документа знайшли «видання» і «література». Найчастіше розглядаються види або типи видань, види або типи літератури.

Типологія книги охоплює різноманітні напрями типологічної класифікації видань, літератури, творів друку тощо, тобто різні категорії книги (в широкому значенні цього поняття). З цього погляду типологію книги можна розглядати як підрозділ типології документа.

Отже, поняття «книга» має багато значень, які відрізняються одне від одного різними ознаками.           За особливостями матеріального носія інформації можна відрізнити шість значень поняття «книга», з яких найбільш широке — Книга І — дорівнюється Документу IV, а найменше — Книга VI — означає документ паперовий, аркушевий, блочний, певного обсягу (понад 48 стор.).

За особливостями знакової системи запису інформації найбільш широке значення поняття «книга» — Книга 1 — теж дорівнюється Документу IV, а найменше — Книга 6 — це документ людиносприйманий, безпосередньо сприйманий, візуальний, символічний, призначений до читання, вербально-писемний (літературний або текстовий).

Поняття «документ», «книга», «видання», «твір друку», «література», «публікація» не протиречать одне одному і можуть використовуватися по відношенню до тих явищ, які вони позначають, як взаємозамінні.

Будь яке книжкове видання являється визначеним по своєму інформаційному змісту і в рамках даної роботи будемо розглядати класи книг на більш загальному рівні, який відображав би, або передбачав би певний спосіб використання відповідної книги. Такий підхід дозволить встановити залежності між параметрами книги та особливостями її використання споживачем. Така класифікація буде носити якісний характер та і в її рамках можна на ієрархічних принципах розвивати відповідну класифікацію. Такий розвиток може носити характер відображення особливостей використання тих, чи інших типів книг. На найбільш загальному рівні, або на рівні, що знаходиться на вершині ієрархічної системи, будемо розглядати наступні типи, або класи книжкової продукції:

— підручники,

— художня література,

— довідники,

— словники,

— енциклопедії,

— дитяча література,

— спеціальна література,

— наукові монографії і т.д.

Кожний з виділених класів книжкових видань може бути поділеним на чергові підкласи, які більш детально класифікують інформаційний зміст відповідної книги. Така класифікація може розвиватися ієрархічно до рівня, що визначається міжнародними класифікаторами ISBN, в яких виділяються спеціалізації в окремих галузях науки, якщо мова йде про наукові видання, тип художнього твору, якщо мова йде про художню літературу, наприклад, роман, детективний твір, новела і т.д. Оскільки, в даній роботі розглядаються проблеми адаптації конструкції книжки та адаптації способу оформлення книжки до особливостей її використання, яка тісно пов’язана з особливостями споживача, то розвиток ієрархії структури, що класифікує книжкові видання, будемо проводити по мірі виникнення в такій класифікації необхідності, що обумовлюється даним дослідженням.

Розглянемо окремо кожний з виділених класів книжкової продукції з точки зору особливостей їх конструкції та оформлення на певному рівні вимог до книжки з різних точок зору. Розглянемо основні фактори, по відношенню до яких можуть формуватися ті, чи інші вимоги до книжкової продукції. До таких факторів можна віднести наступні:

— економічні фактори,

— технічні фактори,

— особливості способів використання книжок різними типами споживачів,

—         спеціальні вимоги до конструкції книги і т.д.

Економічні фактори, основною компонентою яких є вартість книжки, на сьогоднішній день вважаються ключовими. Орієнтація більшості видавців на цей фактор у виробництві книжки не є достатньо обґрунтований, оскільки, максимальне здешевлення книжки, як носія певної інформації приводить до того, що остання стає товаром разового використання. Таке виділення економічного фактору приводить до того, що відповідні джерела інформації у вигляді книжки перестають бути здатними до конкуренції з електронними виданнями, використання та виробництво яких досить інтенсивно розвивається. Для того, щоб книжкова продукція могла конкурувати з цифровими виданнями, необхідно розвивати такі властивості та можливості поліграфічних видань, які по своїй природі, можуть бути лише в поліграфічній продукції. До таких можливостей можна віднести наступне:

— наявність конструкції книги,

— графічне та поліграфічне оформлення конструкції поліграфічного видання,

— можливість явного фізичного доступу до всіх компонент книги,

—         можливість фізичного сприйняття носіїв інформації, якими являються сторінки книги,

—         відсутність необхідності використання допоміжних засобів при використанні книжкової продукції і т.д.

Наявність конструкції книжки дозволяє користувачу сприймати останню, як окремий фізичний об’єкт, що не залежить від додаткових умов та обставин, які могли б привести до неможливості використання відповідного джерела інформації. Наприклад, при використанні цифрового представлення книжки, необхідно мати відповідне обладнання, яке дозволяє зчитувати інформацію з цифрового носія, яким може бути CD диск.

Графічне та поліграфічне оформлення конструкції книжки дозволяє реалізувати певну психологічну інформаційну підготовку користувача до сприйняття основної інформації, носієм якої являється відповідне поліграфічне видання. Книжка, як поліграфічне видання, на відміну від цифрового видання, являється в значній мірі продуктом творчості дизайнера, який відповідну графічну, поліграфічну та інформаційну компоненти конструкції книжки та носіїв інформації проектує та створює. Всі ці компоненти в сукупності представляють собою дизайн книжкового видання.

Можливість явного фізичного доступу до всіх компонент книги і, в першу чергу, до носіїв інформації, являється важливою особливістю поліграфічного видання в силу наступних обставин:

—         для реалізації такого доступу, користувачеві не потрібно володіти додатковою інформацією про можливі способи його реалізації,

—         використання такого доступу у вигляді поміток, є значно простішим по відношенню до аналогічних дій на засобах відтворення цифрових носіїв інформації,

—         відповідні позначення можуть використовуватися іншими користувачами, що значно складніше реалізувати для випадку цифрових носіїв, особливо, якщо останніми являються CD дисками.

Можливість фізичного сприйняття носіїв інформації в книжці є важливим психологічним фактором, оскільки сторінки фізично існують і не можуть бути усунені факторами, що є незалежними від споживача, наприклад, виникнення дефектів на цифрових носіях, чи дія інших зовнішніх факторів на відповідні носії інформації. Це означає, що папір, який використовується як носій інформації в книжках є набагато стійкіший по відношенню до зовнішніх факторів, дія яких може привести до втрати інформаційних фрагментів на цифрових виданнях.

Необхідність використання додаткових засобів для зчитування інформації з цифрових носіїв є одним з основних недоліків у їх використанні. Відомо, що основним типом таких засобів являється комп’ютер [1]. Таким чином, для того, щоб можна було використовувати цифрові носії, для зчитування інформації, необхідно що найменше мати доступ до відповідної техніки та вміти користуватися нею в потрібних межах. Ця обставина, з точки зору економічних факторів, являється ключовою, оскільки сама книжка, в середньому, буде завжди дешевша від найпростіших електронних засобів, що необхідні для використання цифрових носіїв інформації, яка може розміщатися в книжці.

Технологічні фактори являються в багатьох випадках ключовими, при формуванні певних вимог до книжкового видання. Це, в першу чергу, пояснюється високою вартістю технологічного обладнання, що використовується в поліграфічній промисловості [2]. Вартість такого обладнання обумовлюється складністю технологічних процесів, що на ньому реалізуються. У зв’язку з тим, що таке обладнання досить дороге та складне, воно потребує для свого обслуговування високо кваліфікованих спеціалістів технологів.

Обмеження, що можуть обумовлюватися технологічними факторами, можуть полягати у відсутності на виробництві високо роздільних, багатофарбових друкарських машин, у відсутності необхідних технічних засобів друкарської підготовки, у відсутності технологічних засобів виробництва друкарських форм і т.д. [3].

В багатьох випадках, окремі технологічні процеси, що відносяться до додрукарської підготовки і мають власний фізичний продукт, наприклад, друкарські форми, реалізуються у окремих організаціях, що спеціалізуються на виробництві відповідних напів фабрикатів. Це стосується також технологічних процесів виготовлення голографічних компонент, що досить широко можуть використовуватися як засоби захисту авторських прав на компоненту дизайну відповідної конструкції книги [4]. Ця обставина суттєво полегщує задачі подолання технологічних факторів.

Особливості використання книжок різними класами споживачів являються одним з ключових факторів, що повинні враховуватися, при проектуванні книжки. Це обумовлюється тим, що крім інформаційного наповнення книжки, однією з найважливіших вимог до книжки в цілому є її придатність до використання певним класом споживачів. Наприклад, якщо книжка орієнтована на використання її дітьми певного віку, то остання повинна забезпечувати ьакі параметри, як:

—         міцність книжки,

—         використання екологічно чистих компонент в конструкції книжки та використання фарб, які не були б шкідливі для здоров’я та були б достатньо стійкими,

—         вага книжки та її розміри.

Книжки, що представляють собою підручники для школярів, повинні мати певну кількість ілюстрацій, переважно, кольорових і т.д. відповідні особливості можна було би перераховувати досить довго, оскільки класів споживачів можна виділити багато, наприклад, студенти, читачі художньої літератури, наукові працівники і т.д.

Спеціальні вимоги до конструкції книги формуються при замовленні відповідної конструкції і можуть відображати наступні можливості:

—         книжка повинна бути стійкою по відношенню до дії на неї певних зовнішніх факторів,

—         книжка в своїй конструкції повинна забезпечувати певні споживчі можливості,

—         книжка повинна допускати можливість оперативної підміни окремих фрагментів її інформаційного змісту.

До спеціальних вимог можна віднести цілий ряд найрізноманітніших властивостей, які можуть бути реалізовані в рамках конструкції книги.

Конструкція книги представляє собою сукупність з’єднаних між собою елементів, які призначені для виконання наступних функцій:

—         скріплення інформаційної частини книги,

—         забезпечення конструкції книги необхідними компонентами, з допомогою яких реалізуються всі передбачені для даної книги її споживчі властивості.

Оформлення конструкції книги представляє собою наступне:

—         інформацію, що нанесена на деталі конструкції книги, друкованим, чи будь яким іншим способом,

—         інформацію, що нанесена на конструкцію книги у вигляді графічних образів,

—         додаткові елементи оформлення, що наносяться на елементи конструкції книги, або закріпляються на ній тим, чи іншим способом і несуть лише характер оздоблення, яке повинно гармонувати з іншими елементами оздоблення конструкції книги.

Оформлення інформаційної складової книжкового видання представляє собою сукупність наступних елементів, що пов’язані з цією складовою книжки:

—         графічні доповнення інформаційного тексту книжки, які часто називаються ілюстраціями до тексту,

—         розподіл текстової частини інформаційної складової, який не передбачений авторами,

—         оформлення окремих розділів книжки, яке може представляти собою ту, чи іншу графіку,

—         компонування текстового матеріалу книжки в рамках всієї її інформаційної частини.

Будучи одним з видів документів, видання може класифікуватися по ознаках документа: за змістом, матеріальній конструкції, періодичності, знаковій природі інформації і т.п. Його типологічне різноманіття, як і документа в цілому, базується на сукупності ознак, головними з яких є цільове і читацьке призначення, а також характер інформації, що міститься у виданні. Це служить підставою для всесторонньої характеристики видання як виду документа. Видання класифікують по наступних ознаках: цільовому призначенню, об’єму, складу основного тексту, структурі, ступеню аналітико-синтетичної переробки інформації і ін. Це дозволяє здійснити внутрішньовидову класифікацію видань, визначити їх різновиди і типологічну різноманітність.

За цільовим призначенням виділяють наступні типи видань: офіційне, наукове, науково-популярне, науково-виробниче, виробничий-практичне, нормативне виробничий-практичне, виробничий-практичне видання для любителів, учбове, суспільно-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, літературно-художнє.

Приведений вище аналіз основних класів книжкової продукції показує, що для забезпечення ринкового успіху книжкової продукції не достатньо користуватися обмеженою кількістю критеріїв, або одним економічним критерієм спроектованим в основному на вартість книжкового видання. Доцільно, при проектуванні книжки, опиратися на досить глибокий аналіз інформаційної складової, що пропонується авторами. На основі такого аналізу можна вибирати необхідні критерії проектування конструкції книжки та книжки в цілому.

2.2. Порівняльна характеристика книжкових видань

Класифікація і типологізація видань займає центральне місце в теоретичних проблемах книгознавства. Класифікація літературних творів по жанрах здійснюється всередині основних типів літератури. Значний внесок у типологічну характеристику жанрів джерел наукової інформації зробив С. Г. Кулешов. У цілому проблема жанрів потребує подальших досліджень.

Класифікація видань найбільш розроблена і відбита у державних і галузевих стандартах, але більш за все по відношенню до друкованих видань. Видання візуально-проекційні, аудіальні та аудіовізуальні, електронні потребують особливого розгляду.

Для порівняльної характеристика книжкових видань звернемось до аналізу книжкових видань, які поступають до Книжкової палати, щоб на фактичному матеріалі простежити відмінності книжкових видань та динаміку їх видавництва.

У першому півріччі 2011 року в Книжкову палату України надійшло і зареєстровано 8553 назви книг і брошур загальним тиражем 15 436,4 тис. пр. У порівнянні з аналогічними даними минулого року кількість назв зменшилась на 202 друк. од., тиражі — на 1285,5 тис. пр., що становить: за назвами — 97,7%, за тиражами — 92,3%. Українською мовою отримано 5604 друк. од. тиражем 8416,7 тис. пр., тобто 65,5% загальної кількості назв і 54,5% загального тиражу. Книг і брошур російською мовою випущено 2012 друк. од. (23,5%) тиражем 6034,2 тис. пр. (39,1%). Порівняно з першим півріччям минулого року випуск авторефератів дисертацій збільшився: за назвами — на 80 друк. од., за тиражами — на 4,9 тис. пр. Усього ж за шість місяців цього року їх надруковано: за назвами — 4200 друк. од., за тиражами — 427,6 тис. пр.

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика випуску друкованої продукції

Види видань 2010 рік (І півріччя) 2011 рік (І півріччя)
Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр. Кількість видань Тираж
друк. од. у % до 2010 тис. пр. у % до 2010
Книги і брошури 8 755 16 721,9 8 553 97,7 15 436,4 92,3
Автореферати дисертацій 4 120 422,7 4 200 101,9 427,6 101,2
Українською мовою 5 788 7 791,1 5 604 96,8 8 416,7 108,0
Російською мовою 2 226 7 963,7 2 012 90,4 6 034,2 75,8

 

Таблиця 2.2. Загальна характеристика випуску книг і брошур

Види видань Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр.
2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2011 у % до 2010 2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2011 у % до 2010
Усього, у т. ч. : 8 755 8 553 97,7 16 721,9 15 436,4 92,3
Книги 7 807 7 644 97,9 15 123,4 13 985,9 92,5
% відношення до кількості, тиражу 89,2 89,4 90,4 90,6
Брошури 948 909 95,9 1 598,5 1 450,5 90,7
% відношення до кількості, тиражу 10,8 10,6 9,6 9,4
У палітурці 3 154 2 969 94,1 9 626,5 6 857,4 71,2
% відношення до кількості, тиражу 36,0 34,7 57,6 44,4
В обкладинці 5 601 5 584 99,7 7 095,4 8 579,0 120,9
% відношення до кількості, тиражу 64,0 65,3 42,4 55,6
Нові видання 8 247 8 036 97,4 15 580,4 13 731,5 88,1
% відношення до кількості, тиражу 94,2 94,0 93,2 89,0
Перевидання 508 517 101,8 1 141,5 1 704,9 149,4
% відношення до кількості, тиражу 5,8 6,0 6,8 11,0
Перекладні видання 658 605 91,9 3 204,7 2 459,1 76,7
% відношення до кількості, тиражу 7,5 7,1 19,2 15,9
Серійні видання 1 510 1 178 78,0 4 315,5 2 816,3 65,3
% відношення до кількості, тиражу 17,2 13,8 25,8 18,2

Загальні дані про випуск книг, брошур та авторефератів дисертацій за назвами і тиражами у першому півріччі 2010 та 2011 років представлено в табл. 2.1, а загальна характеристика випуску книг і брошур у першому півріччі — у табл. 2.2.

Таблиця 2.3

Випуск книг і брошур за укрупненими тематичними розділами

Тематичні розділи Кількість, друк. од. Тираж, тис. пр.
2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2011 у % до 2010 2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2011 у % до 2010
Усього 8 755 8 553 97,7 16 721,9 15 436,4 92,3
Політична і соціально-економічна література 2 361 2 465 104,4 3 058,2 2 274,8 74,4
Природничо-наукова література 621 646 104,0 409,9 315,0 76,8
Технічна література 1 072 926 86,4 1 669,4 1 362,8 81,6
Сільськогосподарська література 192 241 125,5 330,1 360,3 109,1
Охорона здоров’я. Медична література 366 344 94,0 1 004,2 655,2 65,2
Література з фізичної культури і спорту 58 33 56,9 160,8 38,1 23,7
Література з освіти і культури 1 274 1 303 102,3 4 269,9 6 022,2 141,0
Друк у цілому. Книгознавство. Преса. Поліграфія 154 119 77,3 36,4 45,4 124,7
Мистецтво. Мистецтвознавство 79 125 158,2 92,6 335,4 362,2
Література з філологічних наук 466 464 99,6 550,5 311,4 56,6
Художня література. Фольклор 1 423 1 253 88,1 2 938,3 1 939,6 66,0
Дитяча література 669 618 92,4 2 104,4 1 658,0 78,8
Література універсального змісту 20 16 80,0 97,2 118,2 121,6

У першому півріччі 2011 року порівняно з аналогічним періодом 2010 року в загальному асортименті книг і брошур спостерігається збільшення як за назвами, так і за тиражами перевидань на 9 друк. од. (1,8%) та на 563,4 тис. пр. (49,4%), зріс випуск за тиражами видань в обкладинці на 1483,6 тис. пр. (20,9%), а кількість назв зменшилась на 17 друк. од. (0,3%). Знижено випуск видань як за назвами, так і за тиражами: книг —  на 163 друк. од. (2,1%) і на 1137,5 тис. пр. (7,5%); брошур — на 39 друк. од. (4,1%) і на 148,0 тис. пр. (9,3%); видань у палітурці — на 185 друк. од. (5,9%) і на 2769,1 тис. пр. (28,8%); нових видань — на 211 друк. од. (2,6%) і на 1848,9 тис. пр. (11,9%); перекладних видань — на 53 друк. од. (8,1%) і на 745,6 тис. пр. (23,3%); серійних видань — на 332 друк. од. (22%) і на 1499,2 тис. пр. (34,7%).

Аналіз видавничої продукції за тематичними розділами (табл. 2.3) підтверджує, що в загальній масі виданих книг і брошур переважають політична і соціально-економічна література, художня література, література з освіти та культури й технічна література, де головним чином виділяються навчальні видання для шкіл і вищих навчальних закладів. У першому півріччі 2011 року книг і брошур політичної і соціально-економічної літератури надійшло 2465 друк. од. загальним тиражем 2274,8 тис. пр. (28,8% загальної кількості назв і 14,7% загального тиражу), порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість назв збільшилась на 104 друк. од., або на 4,4%, тиражі зменшились на 783,4 тис. пр., або 25,6%, на другій сходинці література з освіти та культури — 1303 друк. од. тиражем 6022,2 тис. пр. (15,2% і 39%), у порівнянні з минулим роком і кількість назв, і тиражі збільшились відповідно на 29 друк. од., або на 2,3%, та на 1752,3 тис. пр., або на 41%. Далі — художня література (1253 друк. од. тиражем 1939,6 тис. пр.), що становить 14,6% загальної кількості назв і 12,6% загального тиражу. Порівняно з минулим роком кількість назв зменшилась на 170 друк. од., або на 11,9%, тиражі — на 998,7 тис. пр., або на 34%; технічної літератури випущено 926 друк. од. (10,8%) тиражем 1362,8 тис. пр. (8,8%), її кількість у порівнянні з минулим роком зменшилась на 146 друк. од. (13,6%), тиражі — на 306,6 тис. пр. (18,4%).

У першому півріччі 2011 року (табл. 2.4) переважають навчальні та методичні видання — 2896 друк. од. тиражем 6477,1 тис. пр. — це 33,9% загальної кількості назв і 42,0% загального тиражу. Порівняно з першим півріччям 2010 року кількість цих видань збільшилась на 113 друк. од., або на 4,1%, тиражі — на 1634,9 тис. пр., або на 33,8%; наукових — 1844 друк. од. тиражем 665,8 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 21,6% і 4,3%, порівняно з першим півріччям 2010 року кількість видань збільшилась на 109 друк. од. (6,3%), а тиражі зменшились на 58,2 тис. пр. (8%); літератур-но-художніх — 1253 друк. од. (14,6%) тиражем 1939,6 тис. пр. (12,6%), порівняно з минулим роком кількість назв зменшилась на 170 друк. од. (11,9%), тиражі — на 998,7 тис. пр. (34%).

Таблиця 2.4

Випуск книг і брошур за цільовим призначенням

  Кількість, друк. од. Тираж, тис. пр.
Розділи цільового призначення 2010 2011 2011 2010 2011 2011
  (І півріччя) (І півріччя) у % до 2010 (І півріччя) (І півріччя) у % до 2010
Усього 8 755 8 553 97,7 16 721,9 15 436,4 92,3
Наукові видання 1 735 1 844 106,3 724,0 665,8 92,0
Науково-популярні видання 610 497 81,5 1 520,6 1 367,0 89,9
Нормативні та виробничо-практичні видання 275 334 121,5 519,0 764,1 147,2
Офіційні видання 406 428 105,4 282,7 307,1 108,6
Громадсько-політичні видання 28 14 50,0 269,5 26,0 9,6
Навчальні та методичні видання 2 783 2 896 104,1 4 842,2 6 477,1 133,8
Літературно-художні видання 1 423 1 253 88,1 2 938,3 1 939,6 66,0
Видання для дітей та юнацтва, у т. ч.: 669 618 92,4 2 104,4 1 658,0 78,8
літературно-художні 566 576 101,8 1 714,6 1 492,7 87,1
науково-пізнавальні 91 39 42,9 327,3 145,3 44,4
довідкові 12 3 25,0 62,5 20,0 32,0
Довідкові видання 351 281 80,1 1 121,8 666,0 59,4
Інформаційні видання 32 32 100,0 29,3 24,0 81,9
Бібліографічні видання 74 67 90,5 15,8 12,7 80,4
Література релігійного змісту 163 117 71,8 672,0 262,4 39,0
Видання для організації дозвілля 206 172 83,5 1 682,3 1 265,6 75,2

Кількість видань для дітей та юнацтва у першому півріччі 2011 року також зменшилась у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 51 друк. од., або на 7,6%, тиражі — на 446,4 тис. пр., або на 21,2%, і у процентному відношенні до загальної кількості назв становить 7,2%, до загального тиражу — 10,7%; науково-популярних видань надруковано 497 друк. од. загальним тиражем 1367,0 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв становить 5,8%, до загального тиражу — 8,9%, порівняно з аналогічним періодом 2010 року спостерігається зменшення за назвами на 113 друк. од. (18,5%), за тиражами — на 153,6 тис. пр. (10,1%).

Таблиця 2.5. Випуск книг і брошур мовами народів світу

Мова видання 2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя)
Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр. Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр.
Усього, у т. ч.: 8 755 16 721,9 8 553 15 436,4
Українська 5 788 7 791,1 5 604 8 416,7
Англійська 149 343,4 178 475,6
Арабська 1 0,5
Білоруська 1 0,1
Болгарська 3 0,8 1 0,1
Гагаузька 1 1,0
Грецька 1 1,0
Датська 1 2,0
Іспанська 5 5,7 6 3,0
Італійська 5 0,1
Кримськотатарська 11 16,6 20 9,8
Латинська 1 0,1 1 0,1
Молдавська 2 4,7 3 1,6
Німецька 19 18,9 54 32,1
Польська 4 0,6 8 5,1
Російська 2 226 7 963,7 2 012 6 034,2
Румунська 11 28,3 10 24,3
Русинська 2 2,1
Старослов’янська (церковнослов’янська) 5 5,5 2 1,2
Угорська 8 13,3 30 19,7
Французька 7 7,1 18 22,9
Хорватська 1 0,8 1 0,3
Чеська 1 0,5
Шведська 1 0,1
Видання українською і російською мовами 263 159,7 281 97,0
Видання декількома мовами народів України 17 4,5 21 16,1
Видання декількома мовами народів світу 177 110,1 234 141,9
Українсько-російські словники 10 140,9 3 5,0
Словники мовами народів України 7 7,4 2 0,4
Словники мовами народів світу 37 94,6 54 126,1

 

Найменше у першій половині 2011 року випущено громадсько-політичних видань — 14 друк. од. тиражем 26,0 тис. пр., у порівнянні з минулим роком кількість назв зменшилась на 14 друк. од. (50%), тиражі — на 243,5 тис. пр. (90,4%).

У першому півріччі 2011 року українською мовою книг і брошур випущено 5604 друк. од. загальним тиражем 8416,7 тис. пр. (табл. 5), порівняно з першим півріччям 2010 року кількість видань українською мовою зменшилась на 184 назви, або на 3,2%, тиражі, навпаки, збільшились — на 625,6 тис. пр., або на 8%. Крім книг і брошур українською мовою, в Україні випущено 2148 друк. од. тиражем 6131,9          тис. пр. видань мовами національних меншин (вони у таблиці виділені курсивом), що становить 25,1% і 39,7% загальної кількості назв і загального тиражу, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість назв зменшилась на 142 друк. од. (6,2%), тиражі — на 1920,8 тис. пр. (23,9%); у тому числі російською мовою видано 2012 друк. од. загальним тиражем 6034,2 тис. пр., порівняно з першим півріччям 2010 року кількість видань російською мовою зменшилась на 214 назв, або на 9,6%, тиражі — на 1929,5 тис. пр., або на 24,2%. Найбільше серед книжкової продукції іноземними мовами випущено англійською мовою — 178 друк. од. тиражем 475,6 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 2,1% і 3,1%, німецькою — 54 друк. од. (0,6%) тиражем 32,1 тис. пр. (0,2%).

Видавництвами і видавничими організаціями (табл. 2.6) з державною формою власності випущено 2925 друк. од. книг і брошур тиражем 1146,6 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 34,2% і 7,4%, порівняно з першим півріччям 2010 року кількість назв збільшилась на 41 друк. од., або на 1,4%, тиражі, навпаки, зменшились на 530,8 тис. пр., або на 31,6%.

Таблиця 2.6. Випуск книг і брошур видавництвами та видавничими організаціями

Видавництва та видавничі організації Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр.
2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя)
Усього, у т. ч.: 8 755 8 553 16 721,9 15 436,4
1. Видавництва з державною формою власності, у т. ч.: 405 286 558,2 293,4
Сфера управління Держкомтелерадіо України 192 103 271,9 122,4
Сфера управління інших установ 213 183 286,3 171,0
2. Видавництва з іншими формами власності, у т. ч.: 1 159 1 351 1 975,9 2 231,6
ДАК «Укр. видавничо-поліграфічне об’єднання» 31 46 20,9 27,5
Інші видавництва 1 128 1 305 1 955,0 2 204,1
3. Видавничі організації з державною формою власності 2 479 2 639 1 119,2 853,2
4. Видавничі організації з іншими формами власності 4 712 4 277 13 068,6 12 058,2

Видавництвами, що знаходяться у сфері управління Держкомтелерадіо України, випущено 103 назви тиражем 122,4 тис. пр., тобто 2,1% загальної кількості назв і 0,8% загального тиражу, порівняно з минулим роком кількість назв зменшилась на 89 друк. од. (46,4%), тиражі — на 149,5 тис. пр. (55%). Видавництвами і видавничими організаціями з іншими формами власності надруковано 5628 друк. од. тиражем 14 289,8 тис. пр., що становить 65,8% загальної кількості назв і 92,6% загального тиражу, порівняно з аналогічним періодом 2010 року кількість назв зменшилась на 243 друк. од. (4,1%), тиражі — на 754,7 тис. пр. (5%).

Таблиця 7. Випуск видань за територіальною ознакою

Місце видання (республіка, область, місто) Кількість видань, друк. од. Тираж, тис. пр.
2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя) 2010 (І півріччя) 2011 (І півріччя)
Усього 8 755 8 553 16 721,9 15 436,4
Автономна Республіка Крим 136 248 129,1 151,8
Вінницька 134 131 42,6 36,3
Волинська 88 100 470,4 79,0
Дніпропетровська 272 292 123,5 135,2
Донецька 618 665 1 433,2 1 042,2
Житомирська 72 60 33,1 30,2
Закарпатська 98 179 49,2 66,8
Запорізька 128 153 116,7 323,9
Івано-Франківська 54 95 30,2 30,3
Київська 47 36 19,8 24,0
Кіровоградська 63 71 21,6 63,5
Луганська 181 200 78,0 61,7
Львівська 492 440 178,9 183,1
Миколаївська 79 110 27,0 29,0
Одеська 372 331 176,0 127,7
Полтавська 93 73 34,4 33,3
Рівненська 89 100 29,9 34,0
Сумська 134 159 71,6 78,6
Тернопільська 322 351 360,0 376,3
Харківська 1 853 1 334 7 668,4 5 548,9
Херсонська 49 65 17,1 26,0
Хмельницька 105 91 42,4 39,1
Черкаська 214 124 199,5 48,5
Чернівецька 198 196 212,4 100,4
Чернігівська 78 106 26,5 42,4
м. Київ 2 725 2 825 5 116,5 6 720,8
м. Севастополь 61 18 13,9 3,4

З табл. 2.7 видно, що серед регіонів у першому півріччі 2011 року, як завжди, домінує м. Київ, де випущено 2825 друк. од. тиражем 6720,8 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості виданих книг і брошур становить 33% і 43,5% загального тиражу, у порівнянні з першим півріччям 2010 року кількість назв збільшилась на 100 друк. од., або на 3,7%, тиражі — на 1604,3 тис. пр., або на 31,4%; у Харківській області — 1334 друк. од. тиражем 5548,9          тис. пр., у процентному відношенні до загальної кількості назв і до загального тиражу це становить 15,6% і 35,9%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість назв зменшилась на 519 друк. од., або на 28%, тиражі — на 2119,5 тис. пр., або на 27,6%; у Донецькій — 665 друк. од. тиражем 1042,2 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 7,8% і 6,8%, у порівнянні з минулим роком кількість назв зросла на 47 друк. од. (7,6%), тиражі знизились на 391,0 тис. пр. (27,3%); у Львівській — 440 друк. од. тиражем 183,1 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 5,1% і 1,2%, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року кількість назв зменшилась на 52 друк. од. (10,6%), тиражі збільшились на 4,2 тис. пр. (2,3%); у Тернопільській — 352 друк. од. тиражем 376,3 тис. пр., що у процентному відношенні до загальної кількості назв та до загального тиражу становить 4,1% і 2,4%, у порівнянні з першим півріччям минулого року кількість назв збільшилась на 29 друк. од. (9%), тиражі — на 16,3 тис. пр. (4,5%). Найменше видано книг і брошур за назвами та тиражами в м. Севастополі — 18 друк. од. тиражем 3,4 тис. пр.

2.3. Сучасні проблеми книгодрукування

Створена раніше чітка система формування асортименту книготорговельних підприємств, що базувалась на замовленні видань за планами випуску видавництв, централізованій поставці книжок, чіткому визначенні питомої ваги кожного розділу літератури, в сучасних умовах зазнала значних змін. На фор­мування асортименту книгарень впливають взаємовідносини з видавництвами та посередницькими підприємствами, відсутність налагодженої інформаційної системи про книжки, що вийшли з друку чи заплановані до випуску, досвід формування торговель­ного асортименту, економічні умови закупівлі книжковою тор­гівлею видавничої продукції (ціни, націнки, умови оплати), різке звуження випуску книжок в Україні.

До 1991 року держава приділяла постійну увагу видавничій справі, що проявлялось у прийнятті відповідних законів — «Книжкова торгівля є складовою комуністичної роботи щодо виховання населення» (Постанова ЦК КПРС «Про стан та заходи покращення книжкової торгівлі» у 1960р.), у відкритті книгарень на центральних вулицях обласних центрів і столиці, а не ліквідація книгарень і продаж їх під відкриття інших магазинів, як це спостерігається на сучасному етапі, у державному замовленні видання літератури, яка впливала на свідомість, була необхідною для освіти, науки, культури, у виділенні значних бюджетних коштів для комплектування фондів масових бібліотек, а не зведення їх нанівець, коли бібліотеки не отримують найнеобхіднішого роками.

В результаті відсутності продуманої державної політики стосовно видавничої справи ,нерозуміння чиновниками того, що книга — товар особливого роду, в Україні зменшилась кількість книг, що видаються. А це не могло не позначитись на асортиментній роботі книгарень і гуртовень. Зменшилась кількість книг, що продаються в магазині. Книгарні, в яких традиційно щороку в асортименті було представлено по 10тис.назв, змушені були вводити в асортимент інші товари, щоб «вижити »в ринкових умовах. Особливо постраждали спеціалізовані книгарні. Закрились книгарні підписних видань, книгарні, що спеціалізувались на продажу політичної, науково-технічної, сільськогосподарської, дитячої книги, перестали існувати магазини «Книга-поштою».

Більше 70% книг, що видані в обласних центрах не доходять до сільського споживача, а залишаються там, де видані. Фактично відсутні суб’єкти видавничої справи в Житомирській, Чернігівській, Закарпатській областях.

Різко зменшилась кількість книгарень (за статистичними даними їх кількість налічується до 700), значна частина закрилась або перепрофілювалась і реалізує інші товари [24, c. 74-75].

Із 13700 найменувань книг, що видані в Україні 2003 року, більшу частину займає навчально-педагогічна література. Інші розділи втратили своє жанрове і видове різноманіття, що свідчить про негативні духовні процеси, які відбуваються у нашому суспільстві.

Книгарні стали приватними підприємствами. На жаль, це не завжди осередки культури, оскільки в умовах жорсткої реальності основною метою діяльності книгарні стає прибуток, часто за любу ціну, так що книгарні часто не до виховання культури і духовності.

Змінилась система замовлення книгарень, втрачені кадри, які виїхали з країни чи перепрофілювались, різко зменшились засоби рекламної роботи ,що застосовується в книгарнях, в минуле відійшла інформаційно-бібліографічна діяльність книгарні, чим вона вигідно відрізнялась від інших магазинів. В цих умовах ледь животіють бібколектори, які не мають можливості займатись пропагандою читання, бібліофільства, поширенням бібліографічних знань. Це негативно впливає на молодь, на проведення нею свого вільного часу.

Поки відбувався розвал добре налагодженої системи книгопоширення і виникнення нових засад розповсюдження книги, спостерігалися значні економічні втрати. Незначна кількість книг, що видавались в Україні, (менше як 0,5 книги на душу населення) призвели до активного їх ввезення з-за кордону, до купівлі українським населенням книг, виданих у Росії (приблизно на 100 млн. дол. США щорічно). Це гроші, вивезені з нашої країни. Більше того, ці книги часто обминають митні кордони і держава від ввезення і реалізації книг з Росії немає жодного економічного зиску. Російські книги (у 2003р.вийшло біля 700 млн. од.) часто дешевші, якісніше виконані, актуальніші за тематикою, різноманітніші за асортиментом. Українські книги менш конкурентоспроможні порівняно з ними і дорожчі, оскільки відсутність пільг в оподаткуванні робить книгу недешевою, а націнки гуртовень і книгарень ще збільшують ціну. Тому російську книжку купляють швидше, ніж українську. Звідси міф про «неможливість в Україні вижити книгарням, які реалізують українську книгу». Хоча приклад однієї з кращих книгарень України — «Української книги» (м. Львів), в асортименті якої представлена виключно україномовна книга ,говорить про інше. Книгарня не лише отримує прибутки, а є і центром духовності, проводить презентації книги, має постійних покупців, ще й виграла протистояння з «Мc Donald’s», який хотів отримати її приміщення для облаштування чергового ресторану. В її товарообороті значне місце займає дрібний гурт, тобто продаж книг бібліотекам. В книгарні працюють фахівці, які не тільки мають вищу освіту, а й великий досвід роботи, люблять і знають книгу.

Українські книготорговельні підприємства і видавництва не беруть участі в міжнародних книжкових ярмарках. Україна у світі асоціюється з відомими спортсменами чи співаками. Про Україну з книг не знає ніхто, тому що показати нічого. Мало видань іноземними мовами, що мали б гідно представляти Україну.

Тому уявляється доцільним змінити ставлення держави до книги. Мова йде не лише про прийняття конструктивної законодавчої бази, зменшення податкового тиску на книготорговельні підприємства, але й і про надання пільг книгарням в орендній платі за приміщення, сплаті комунальних послуг, перевезенні друкованої продукції, поштових пересиланнях, у володінні статистичною інформацією про книгорозповсюдження в регіонах, в піднятті іміджу професії видавця чи книгаря, у формуванні моди на читання, збирання власних бібліотек, бо без книги, цивілізованого книговидання і книгопоширення немає перспектив розвитку ні освіта, ні наука, ні виробництво, ні держава в цілому [31, c. 10].

Книгарня – це посередник між видавцем та покупцем. Деякі керівники книжкових крамниць намагаються виграти на кількості проданих книг і для себе лишають незначний відсоток понад видавничу ціну, що дає можливість жити добре і видавцям, і книгарням. Інші ж – ставлять ціну мало не вдвічі більшу за видавничу, знаючи, що на будь-який товар є свій покупець, тільки треба зачекати, іноді – довго. Тому ціна книжки, коли та потрапляє до рук керівників книгарень, варіюється від мінімальної до непристойно великої, через що часто не має нічого спільного з реальною ціною на неї. Деякі видавництва для збільшення продажу і можливості надати свою продукцію читачам за найнижчими цінами звертають особливу увагу на відділ реалізації власної книжкової продукції.

Зараз абсолютно відсутня система підрахування і прогнозування випуску книжкової продукції загалом в Україні чи то з боку держави, чи з боку великих оптових фірм. Візьмемо, наприклад, літературу з психології: що сьогодні є на ринку, що потрібно споживачам – значення і цифра гіпотетичні. Навіть проаналізувавши прайс-листи відомих видавництв, точно відповісти не маємо можливості. Іноді відсутня книга, яка потрібна спеціалістам однієї галузі, а інша за редакцією різних авторів у декількох незначних варіантах виходить у різних видавництвах України майже одночасно. Суцільний хаос був на початку 90-х років, але згодом керівники видавництв зрозуміли, що в одну воду двічі не зайдеш, тому майже всі утворили відділи реалізації і почали потроху освоювати «дикий» на той час ринок. І хоча централізована система надавала б набагато більше переваг і можливостей (адже зараз важко знайти директора книгарні або бібліотеки, які б не зітхали і не жалкували за повним каталогом всіх видань, що виходять в Україні бодай за рік, не кажучи вже про квартал чи місяць), все ж свій відділ маркетингу і збуту – сьогодні найкращий вихід із ситуації для всіх видавництв, що прагнуть вижити на ринку.

Представлення власного асортименту безпосередньо до уваги покупців, тобто на полицях, як у справжній крамниці, має декілька переваг – це і презентування власної продукції в повному обсязі, а отже можливість продавати і оптом і вроздріб; і продаж за власними цінами, уникаючи послуг посередників, що дає перевагу перед книжковими магазинами та ін. [33, c. 26-27]

За період становлення Незалежності книжковий ринок зазнав численних та значних трансформацій, періодів активного прогресу та регресії. Економічна криза в країні за перше півріччя поточного року суттєво змінила картину розвитку книжкової галузі загалом та критично вплинула на окремі її напрямки.

За даними опитування видавців, що проводилось Українською Асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів на кінець лютого 2009 року більшість видавництв пішли шляхом скорочення як кількості нових назв, так і середнього накладу. Середні показники цих скорочень складають відповідно 60—65 % за назвами і 48—50 % за накладами.

Утім, спостерігаються й цікаві тенденції. При основній масі показників, які символізують зменшення виробництва книжок, у 75 % опитаних керівників видавництв обсяги відвантаження продукції у роздрібну та гуртову торгівлю зі складу залишилися на попередньому рівні, а у 10 % видавництв навіть суттєво зросли.

У першу чергу цей «феномен» в умовах загальної кризової ситуації пов’язується з різким зниженням імпорту російської книги і значним зростанням, порівняно з українською, її вартості. Намагаючись не зменшити асортиментну пропозицію, книжкова торгівля збільшила запит на літературу вітчизняного виробництва. Тобто нині відбувається «вимивання» з видавництв товарної маси без відповідного її оновлення і поповнення.

Мережа книгорозповсюдження Харківщини постійно розширюється. На базі колишнього Облкниготоргу існує колективне підприємство „Харківкнига”, що має 7 магазинів у Харкові та 4 у райцентрах. Протягом останніх років підприємство значно збільшило обсяг реалізації видань українською мовою, який становить близько 60% в загальному товарообігу.

За останні п’ять років кількість книжкових магазинів у області зросла з 14 до 90. П’ять з них перебувають у державній та комунальній власності, решта – у приватній та колективній. Створені нові книжкові магазини та відділи різних форм власності в усіх райцентрах. Свої фірмові магазини мають книжкові фабрики „Глобус” та ім. М.В. Фрунзе і ряд видавництв, такі як „Ранок”, „Світ дитинства”, „Навчальна книга”, „Фактор”, „Фоліо”. Інші видавництва здійснюють продаж літератури безпосередньо в офісі. Видавництва „Фоліо” та „Клуб сімейного дозвілля” задовольняють попит населення на книги за схемою „Книга – поштою”. Видавництвом „Консул“ відкритий Інтернет-магазин „Правова література” [32, c. 4-5].

Дослідивши сучасний стан українського книговидання, можна виділити такі основні проблеми його розвитку:

  1. Засилля імпортованої друкованої продукції на вітчизняному книжковому ринку.
  2. Економічна та фінансова немічність суб’єктів видавничої справи.
  3. Нерозвиненість і безсистемність книгорозповсюдження в Україні, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації.
  4. Дефіцит української книги загалом та підручників для середньої і вищої шкіл зокрема.
  5. Недостатня якість поліграфічного виконання вітчизняної книги.
  6. Занепад бібліотечної справи в Україні.
  7. Відсутність якісного змістовного наповнення вітчизняних книг.
  8. Відсутність програми розвитку книговидавничої справи в Україні.
  9. Низький рівень розвитку наукового книговидання, що є показником розвитку суспільства.
  10. Нерозвиненість електронного книговидання.

Для усунення цих проблем пропонуємо такі напрями їх розв’язання.

Проблема 1. Засилля імпортованої друкованої продукції на українському книжковому ринку.

Перший напрям розв’язання — створення спеціалізованого відомства (органу центральної влади) з широкими повноваженнями щодо вирішення питань, пов’язаних з організацією життєдіяльності видавничого сектора національної економіки, а також регіональних представництв цього органу в усіх областях шляхом підписання Президентом України указу про створення відповідного органу з повноваженнями і функціями.

Другий — установлення мораторію на будь-які негативні зміни до Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” до моменту завершення його дії у 2009 р. та повернення підприємствам книжкової торгівлі пільги з податку на прибуток від продажу української книги через внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2008 р.” та відновлення пільги з оподаткування прибутку, отримуваного з продажу книги.

Третій — встановлення більш жорсткого контролю за ввезенням в Україну книжкової продукції з паралельним упровадженням систем відслідковування товарних потоків. Як варіант — введення акцизних марок для всього книжкового імпорту шляхом внесення змін до Митного кодексу України.

Четвертий — розробка Міністерством економіки спільно з Державним митним комітетом, Державним комітетом телебачення і радіомовлення Державним комітетом статистики методик та критеріїв оцінки вартості імпортованих книжок та їх статистичного обліку за допомогою внесення змін до митного кодексу України.

П’ ятий — надання преференцій видавництвам і виготівникам, які працюють над закупівлею прав на видання творів зарубіжних авторів в Україні з поступовим обмеженням завезення на її територію готової книги через розробку проекту Закону України про сприяння придбанню прав на видання в Україні творів зарубіжних авторів з поступовим обмеженням завезення готової книжкової продукції на території країни.

Шостий — розробка Міністерством економіки спільно з Державним комітетом телебачення і радіомовлення та Державним агентством з авторських та суміжних прав чітких механізмів щодо купівлі авторських прав на видання творів зарубіжних авторів в Україні та розрахунків за них шляхом прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Сьомий — розробка та запровадження нових кодів статистичного обліку і виділення гуртового та роздрібного продажу книжок окремим рядком із існуючих “виробництво поліграфічної продукції” та “роздрібний продаж книжок і паперових виробів” за допомогою прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Для усунення другої проблеми — економічної та фінансової немічності суб’єктів видавничої справи — можливі такі шляхи та засоби розв’язання.

Перший — визначення на конкурентній основі з числа комерційних банків декількох, яким буде надано Національним банком України кредитні ресурси за зниженою обліковою ставкою для кредитування програм суб’єктів видавничої справи, пов’язаних з підготовкою та друком видань освітнього, наукового та культурного характеру, художньої літератури шляхом розробки Кабінетом Міністрів України та Національним банком України спільної постанови, яка б враховувала зазначені варіанти ліквідації причин, що породжують цю проблему.

Другий — виділення коштів для розвитку системної гуртової та роздрібної книжкової торгівлі, збільшення розмірів площ та кількості суб’єктів книжкової торгівлі по продажу вітчизняної книги за допомогою розробки Кабінетом Міністрів України комплексу заходів по розвитку гуртової та роздрібної торгівлі українською книгою.

Третій — розробка механізмів поступового переходу від бюджетного дотування виробника до бюджетного дотування споживача та залучення кредитних ресурсів до виконання програм видання навчальної та соціально значущої літератури за допомогою розробки проекту Закону України “Про національний підручник”.

Четвертий — звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у видавничу справу, а також спонсорських внесків на розширення асортиментної бази вітчизняних видань. Невирішеність проблеми по оподаткуванню меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток видавничої справи через розробку Закону України “Про меценатську та спонсорську діяльність”.

П’ ятий — установлення пільгових ставок орендної плати за займані площі та тарифів на комунальні послуги та послуги пошти за доставку книг шляхом ухвалення постанови Кабінету Міністрів України “Про ставки орендної плати для суб’єктів видавничої справи, що мають відносини по оренді площ у будівлях загальнодержавної та комунальної власності”.

Для усунення третьої проблеми — нерозвиненість і безсистемність книгорозповсюдження в Україні, недостатність попиту на українську книгу і тривалі строки її реалізації — можливі такі шляхи та засоби розв’язання.

Перший шлях по усуненню причин, що призвели до виникнення проблеми, такий: включення до статистичної звітності обласних адміністрацій інформації про кількість видавництв та книжкових магазинів, встановлення відповідальності за зменшення їх чисельності шляхом встановлення відповідальності керівників регіональних органів виконавчої влади за необґрунтоване зменшення обсягів видань та площ під торгівлю книгами на території регіону.

Другий — встановлення для видавництв та книготорговельних підприємств ставок орендної плати на рівні культурно-освітніх закладів через ухвалення відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Третій — включення до Державного бюджету України окремим рядком статті витрат на проведення заходів по пропаганді книг та читання.

Четвертий — розробка чіткого термінологічного апарату щодо визначення суб’ єктів видавничої справи, технологічних видавничих термінів, а також визначення видавництв, поліграфічних та книготорговельних підприємств як суб’єктів оподаткування за допомогою розробки, за дорученням Кабінету Міністрів України, Державною науковою установою “Книжкова палата України імені Івана Федорова” спільно з Державною податковою адміністрацією та Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів термінологічного апарату та ініціювання внесення відповідних змін до Закону України “Про видавничу справу”.

П’ятий — розробка державної програми просування української книги за межі України, включаючи створення фонду по дотуванню перекладів українських авторів європейськими мовами через заснування державного Фонду та відкриття його відділень при всіх дипломатичних представництвах України. Мета Фонду — фінансова підтримка перекладів та перевидання творів українських авторів за межами України.

Шостий — законодавче унормування питання про зміну строків реалізації видань українського виробництва за межами держави з 90 до 365 днів шляхом унесення змін до Митного кодексу України.

Сьомий — забезпечення системного представництва України на престижних міжнародних книжкових виставках за допомогою ухвалення відповідної постанови Кабінету Міністрів України та забезпечення достатнього фінансування участі України у виставкових книжкових заходах за кордоном.

Четверту проблему — дефіцит української книги загалом та підручників для середньої і вищої шкіл зокрема — можна вирішити за допомогою таких заходів:

—         визначити реальні потреби в коштах для вирішення проблеми 100- відсоткового забезпечення школярів підручниками і посібниками, створення програми реалізації проекту “Український підручник” із залученням як бюджетних, так і приватних або кредитних коштів. Для цього необхідно розробити закон України “Про національний підручник”;

—         розробити спільно із Міністерством освіти і науки України та громадських організацій нових прозорих і коректних положень та процедур, пов’язаних із наданням грифів та проведення конкурсів на кращий підручник для середньої школи, а також для вищого навчального закладу. Для цього потрібно затвердити Міністерством освіти і науки України нових положень про надання грифів та проведення конкурсів.

Для розв’язання п’ятої проблеми — недостатня якість поліграфічного виконання вітчизняної книги — можна вжити такі заходи:

—         створити фонд підтримки модернізації видавничо-поліграфічного комплексу України шляхом розробки постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”;

—         створити програму державної підтримки наукових досліджень у сфері розробки вітчизняних матеріалів для друку книг і врахувати її як розділ постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”;

—         розробити систему організації проходження практики студентами поліграфічних і видавничих спеціальностей на підприємствах, що належать до книговидавничого сектора економіки і врахувати як розділ постанови Кабінету Міністрів України “Про технологічне, технічне та кадрове забезпечення розвитку видавничої справи в Україні”.

Шосту проблему — занепад бібліотечної справи в Україні — можна вирішити за допомогою таких заходів:

—         заборонити примусове переведення бібліотекарів на неповну ставку і позбавлення пільг. Для цього необхідна підготовка та ініціювання Кабінетом Міністрів України розгляду Верховною Радою України проекту закону України “Про відродження бібліотечної справи в Україні”;

—         розробити Державною науковою установою “Книжкова палата України імені Івана Федорова” спільно з Українською бібліотечною асоціацією та Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів відповідних бібліотечних стандартів та врахувати як окреме фінансування в Законі України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”;

—         установити обов’язкові фіксовані відрахування із центрального та місцевих бюджетів на закупівлю різножанрової літератури для національних, публічних, наукових і дитячих бібліотек, а також для стабільного відновлення фондів сільських та шкільних бібліотек шляхом урахування в Законі України „Про відродження бібліотечної справи в Україні”;

—         збільшити заробітну платню працівникам бібліотечної справи та пропагандувати професію бібліотекаря в ЗМІ шляхом урахування в Законі України “Про відродження бібліотечної справи в Україні”.

Для розв’язання сьомої проблеми — відсутність якісного змістовного наповнення вітчизняних книг — можна застосувати такі заходи:

—         організувати конкурси на кращий літературний твір молодих авторів, що фінансувалися б державою шляхом підписання Президентом України

Указу “Про заснування літературних конкурсів, пов’язаних із творенням літературних творів для дітей і юнацтва, фінансове заохочення молодих авторів та видання кращих із них за рахунок державних коштів”;

—         застосування цензури щодо виданих творів і таких, що готуються вийти друком шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України “Про цензуру”.

Для розв’язання восьмої проблеми — відсутність програми розвитку книговидавничої справи в Україні — необхідно затвердити і застосувати Програму розвитку книговидання в Україні, яка б включала такі основні положення.

  1. Збільшення частки замовлення на соціально значущі книги в державному замовленні, відповідно, збільшити фінансування випуску цих книг.
  2. Звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер діяльності у вітчизняне книговидання, а також спонсорських внесків на розширення асортименту видань. Вирішення проблеми з оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток вітчизняної книги.
  3. Розроблення нормативно-правової бази, управлінських механізмів реалізації державної політики у сфері наукового книговидання, забезпечення його пріоритетності в науковому житті держави та суспільства, забезпечити права громадян на вільний доступ до високоякісної наукової друкованої продукції.
  4. Розроблення середньострокових та довгострокових прогнозів розвитку вітчизняного книговидання. Підготовка короткострокових, середньострокових та довгострокових прогнозів (у т.ч. на рівні суб’єктів) підготовки фахівців з урахуванням потреб науковців, освітян та держави. Обґрунтування, формування і реалізація на основі прогнозів механізми формування кадрового замовлення на підготовку спеціалістів різних рівнів.
  5. Забезпечення розвитку науки як необхідної складової видання наукових та освітянських книг. Забезпечення пріоритетного проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, інноваційних проектів, направлених на наукове забезпечення розв’язання найважливіших проблем українського суспільства.
  6. Формування і реалізація програми сприяння розвитку науково- дослідної, творчої і мистецької роботи студентів і творчої молоді, що, відповідно, спричинить збільшення наукових, творчих і мистецьких друкованих праць.
  7. Запровадження системи отримання грантів у вітчизняному книговиданні.
  8. Розроблення механізмів покращання взаємодії і координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування з книговидавничими органами та видавництвами щодо розвитку вітчизняної книги.
  9. Розроблення державної концепції спільної діяльності суспільства, системи книговидання і засобів масової інформації щодо створення та розповсюдження вітчизняної книги на території України та поза її межами.
  10. Розроблення системи вільного різноманітного доступу до інформації щодо виданих книг в Україні та за кордоном, а також таких, що готуються вийти друком з анотаціями, змістом, рецензіями, відомостями про авторів та упорядників.

Виконання запропонованих пропозицій в повному обсязі якнайкраще сприятиме розвитку вітчизняної книги в Україні.

Список використаних джерел

  1. ДСТУ3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. — К., 1995. —С.8.
  2. Афанасенко О. Сучасний книжковий ринок України як об’єкт професійного дослідження // Вісн. Книжкової палати. — 2004. — № 3. — С. 28 — 30.
  3. Афонін О. Хроніка пікіруючої книги // Друкарство. — 2005. — № 3. — С. 12 — 14.
  4. Бернадін Ю. Видавнича справа в Україні у контексті світогосподарських зв’язків // Книжковий клуб. — 1998. — № 6. — С. 3-4
  5. Біланич Г. Початок книгодрукування на Закарпатті та стародруки // Вісник Книжкової палати. — 2005. — № 11. — С. 40 — 42
  6. Васьківська О. Друкар книг, перед тим небачених, та книгодрукування на Україні у ХVI-ХІХ століттях // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 1. — С. 38-41
  7. Дем’янюк Л. Становлення та розвиток друкарства в Ірані [Текст] / Л. Дем’янюк // Бібліотечний вісник. — 2010. — № 3. — С. 44-51
  8. Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні. Історія та сучасний стан: Навч. посіб. — Л.: ПАІС, 2003. — 544 с.
  9. Індутна К. Державне регулювання видавничої справи в Україні [Текст] / Катерина Індутна // Друкарство. — 2006. — № 2. — С. 17-20
  10. Ісаєвич Я. Українське книговидання впродовж століття: здобутки, втрати, перспективи // Сучасність. — 2001. — № 1. — С. 107 — 116
  11. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, 2002. — 520 с.
  12. Карамишев Д. Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров’я (державно-управлінські аспекти): Моногр. — Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. — 304 с.
  13. Кучина Н. Організація управління видавничою справою в Україні // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 10. — С. 8 — 10
  14. Лисенко В. Електронна видавнича справа:сучасне та майбутнє // Друкарство. — 2000. — № 1-2. — С. 26-29
  15. Мельников О. Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова: огляд публікацій останніх років [Текст] / Мельников О. // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 4. — С. 10 — 13
  16. Низовий, М. Українська книжка в боротьбі за незалежність. За часів Української Центральної Ради // День. — 2011. 19 серпня. — С. 14 ; День. — 2011. — № 155-156. — С. 10
  17. Новикова Динара Правові питання організації видавничої справи [Текст] / // Книжковий клуб. — 2001. — № 5-6. — С. 3-5
  18. Олексієнко Л. Динаміка розвитку видавничої справи в Україні та нові підходи бібліотек до формування документів фондів [Текст] / Л. Олексієнко // Бібліотека в інформаційному суспільстві: пошуки гармонії, шляхи трансформації . — Вінниця, 2002. Тези регіональної науково-практичної конференції ( 21-22 листопада 2002 року). — С. 40-42
  19. Палащина Н. Аналіз публікацій з питань книгознавства та видавничої справи за 2008 рік / Н. Палащина // Вісник Книжкової палати. — 2010. — N 7. — С. 12 — 16
  20. Плиса Г. Стандартизація видавничої справи в Україні [Текст] / Плиса Г. // Вісник Книжкової палати. — 2006. № 9. — С. 50- 52
  21. Початок книгодрукування в лаврі [Текст] // Історія України. — 1999. — № 7. — С. 6-7
  22. Регідайло М. Способи друку та їхнє використання / М. Регідайло // Вісник Книжкової палати. — 2010. — N 6. — С. 11-12
  23. Розвиток інформаційної та видавничої справи України у першому кварталі 2008 року // Вісник Книжкової палати. — 2008. — № 5. — С. 3-4
  24. СеминоженкоВ. Книговидання в Україні — “відкрита книга”? // Уряд. кур’єр. — 2002. — № 209. — (9 листоп.).
  25. Сенченко М. Світове книговидання: випуск друкованої продукції в 2004 році в контексті інформаційної безпеки // Друкарство. — 2005. — № 3. — С. 15 — 27.
  26. Скляренко С. Історія виникнення книги. Розвиток книгодрукування в Україні ( учнівська конференція для учнів) [Текст] / С. Скляренко // Шкільний бібліотекар. — 2011. — № 2. — С. 28-31
  27. Соколов В. Колекція Хрептовичів як джерело вивчення пам’яток українського книгодрукування XVII першої третини XIX ст. [Текст] / В.Соколов // Вісник книжкової палати. — 2001. — № 1. — С. 29-32
  28. Соколов В. Розвиток книгодрукування з техніки в Україні в XVIII ст. // Вісник книжкової палати. — 2000. — № 3. — С. 33-35
  29. Танюк Л. Злигодні українського книгодруку // Віче. — 2001. — № 2. — С. 121-134
  30. Тимошик М. Видавнича справа в Україні за роки радянської доби (1920 — 1990): організаційний аспект // Вісник Книжкової палати. — 2004. — № 2. — С. 40 — 45
  31. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Наша культура і наука, 2006. — 560 с.
  32. Цендра, Надія. Львів і українська книжка на зламі ХІХ і ХХ століть / Н. Цендра // Науковий світ. — 2008. — № 6. — С. 26-29
  33. Черниш Н. Важливий крок на шляху до усвідомлення власної історії // Вісник Книжкової палати. — 2004. — № 1. — С. 25 — 26
  34. Швайка Л. Розвиток і регулювання видавничого підприємництва: Моногр. — Л.: Українська академія друкарства, 2005. — 432 с.
  35. Швецова-Водка Г. М. Типологія документа: Навч. посібник для студентів ін-тів культури / Рівн. держ. ін-т культури. — К.: Кн. палата України, 1998. — 80 с.
  36. Швецова-Водка Г. Н. Книга и документ: соотношение понятий // Книга: Исслед. и материалы /Рос. кн. палата. — М.: Терра, 1994. — Сб. 68. — С.19-37.
  37. Швецова-Водка Г. Н. Определение документа в документационно-информационной науке / Б-ка Акад. наук СССР. – М., 1991. – 44 с. – (Препринт; №12).
  38. Швецова-Водка Г. Н. Функциональная сущность и свойства книги // Книга: Исслед. и материалы / Рос. кн. палата. — М.: Терра, 1995. — Сб. 71. — С. 69-96.Швецова-Водка Г.Н. Функции и свойства документа в системе социальных коммуникаций //Книга: Исслед. и материалы. — 1994. — Сб. 69. — С. 37—57.
  39. Швецова-Водка Г. Перший підручник з документознавства: Рец. на кн.: Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учеб. для студентов ин-тов культуры / Харьк. гос. ин-т культуры. — Харьков, 1997. — 384 с. // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 2. — С. 24-25.
  40. Швецова-Водка Г. Про обсяг поняття «книга» в документознавстві // Бібл. вісн. — 1998. — № 4. — С. 9-11.
  41. Шевченко Є. Перспективи розвитку видавничої справи в Україні // Економіка України. — 2005. — № 8. — С. 42-50
  42. Ярема С. Техніка книгодрукування: тенденції розвитку від зародження до початку ХХ століття // Друкарство. — 2006. — № 6. — С. 93-96
  43. Яремчук А. Видавництво української справи [Текст] : громадсько-політична література / А. Яремчук // Українська культура. — 2004. — № 5. — С. 3-4