Вступ

На сьогодні інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин. Головний зовнішній прояв інформаційного суспільства – це інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності інформаційними продуктами та комп’ютерно-телекомунікаційними технологіями. Виходячи із цього, можна стверджувати, що цим тенденціям повинні слідувати усі ієрархічні рівні управління державою. Для України, в якій на тлі економічних реформ розгортається адміністративна реформа, питання формування інформаційної й аналітичної бази для прийняття управлінських рішень на державному рівні є особливо актуальним. Ефективна та якісна система інформаційного забезпечення органів державної влади є невід’ємною складовою професійного функціонування системи державного управління. Впровадження та всебічне використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень на всіх рівнях, супроводжує інформаційну підтримку соціально-економічного розвитку держави і її окремих регіонів, забезпечує інформаційні потреби державних службовців та інших категорій громадян, створює умови для об’єктивного формування громадської думки щодо діяльності органів влади, а також послуг, які вони надають.

Практика формування елементів інформаційно-аналітичних систем органів управління на базі сучасних комп’ютерних і телекомунікаційних технологій стикається з рядом серйозних недопрацювань, пов’язаних із загальною теоретичною складністю поставлених завдань, а також з недостатнім опрацюванням структур, форм, методів та механізмів управління на місцях.

1. Науково-аналітичне управління Верховної Ради України

Науково-аналітичне управління Верховної Ради України є дослідницьким підрозділом Секретаріату Верховної Ради, що функціонувало з 1996 р до 2000р. Управління здійснювало самостійні системні дослідження на основі річних планів науково-дослідницьких робіт, виконувало оперативні завдання, зумовлені запитами комітетів Верховної Ради та окремих народних депутатів, пов’язаними з процесом державотворення. Відділи аналізу економічної, галузевої та регіональної політики; аналізу бюджету, фінансів та грошово-кредитної політики; аналізу соціальних процесів та гуманітарної політики забезпечують виконання дослідницьких робіт у таких напрямах:

• розробка науково- та інформаційно-аналітичних і оглядових доповідей з проблем сучасної економічної, соціальної та гуманітарної політики;
• підготовка аналітично-експертних оцінок, висновків, оглядів та довідок, що стосуються поданих на розгляд Верховної Ради найбільш важливих і складних за змістом законопроектів, які регулюють економічну та соціальну сферу;
• узагальнення теоретичного та практичного досвіду інших держав у галузі законодавчого забезпечення трансформаційних процесів і соціально-економічного розвитку держави, створення та вдосконалення правової інфраструктури, необхідної для забезпечення ефективного функціонування економіки на ринкових засадах;
• постійний моніторинг соціально-економічного стану держави та щомісячна підготовка аналітико-статистичних та інформаційних матеріалів про стан економічного розвитку України.

Науково-аналітичне управління — дослідницький підрозділ Верховної Ради України, що існував протягом 1996 — 2000 років, ліквідований  2000 року під час реформування структури Апарату Верховної Ради України.

Управління здійснювало самостійні системні дослідження на основі затверджених річних планів науково-дослідницьких робіт, що узгоджувалися з планами поточної та перспективної законодавчої роботи парламенту. Управління також виконувало оперативні завдання на запити комітетів Верховної Ради України та окремих народних депутатів, безпосередньо пов’язаних з процесом законотворення [9, c. 47-48].

Інформаційно-аналітичне забезпечення Верховної Ради, регіональних владних структур здійснюють також Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ) та Фонд Президентів України, що працюють у НБУВ. СІАЗ складає аналітичні матеріали з широкого кола питань, визначених конкретними запитами абонентів служби. Наприклад, економічна тематика представлена в матеріалах з проблем діяльності фінансово-промислових груп, організації міжнародних шляхів транспортування нафти та газу, Вільних економічних зон тощо. За таким самим відбірковим принципом готується політологічна аналітика, огляди преси з питань розвитку науки та освіти. Фонд Президентів України готує інформаційно-аналітичні огляди періодичних видань, які здебільшого висвітлюють політологічну тематику.

Аналіз сучасного стану науково-аналітичної діяльності показав, що вона є важливою ланкою інформаційної роботи. Але аналітичні служби, які функціонують в Україні, досить розпорошені. Всі досліджувані аналітичні підрозділи працюють автономно, за конкретними оперативними чи постійно діючими запитами абонентів. Однак, між ними відсутня координація, зокрема для спільного формування й використання джерельної бази, що створюється в процесі аналітико-синтетичної обробки української наукової літератури. Специфіка проблеми науково-аналітичної діяльності в Україні полягає в тому, що робота всіх досліджуваних інституцій спрямована на задоволення інформаційних потреб вищих державних, урядових, законодавчих гілок влади. Проте, наукова аналітика потрібна й для прийняття управлінських рішень у регіональних і місцевих органах влади, а також під час обґрунтування значних наукових і господарських проектів. На це потрібно звернути особливу увагу [7, c. 503-504].

2. Аналітичні документи Верховної Ради

Аналітичні документи Верховної Ради можна поділити на:

— документи для зовнішнього використання призначені для обговорення в суспільстві або в колі зацікавлених осіб (стейкхолдерів) щодо майбутніх дій органів влади. Це документи трьох основних типів: Програмні документи (заяви, концепції політики). Зелені книги, Білі книги .

— документи для внутрішнього використання призначені для обговорення майбутніх дій органів влади, часто містять проекти майбутніх рішень з аналітичним обґрунтуванням доцільності майбутніх дій. Адресатами цієї групи документів є органи влади: доповідна записка, корпоративний аналітичний документ (аналітична записка).

Так Відділ інформаційно-аналітичного забезпечення, зв’язків з Верховною Радою України та громадськістю виконує ряд функцій.

Готує пропозиції до проектів нормативно-правових актів, законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань інформатизації галузі.

Здійснює моніторинг виконання МОЗ АР Крим, урядовими органами державного управліннями у складі МОЗ України обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також доручень Президента України, керівництва Кабінету Міністрів України і Секретаріату з питань інформатизації.

Розробляє разом з представниками інших структурних підрозділів Міністерства проекти окремих правових актів з питань інформатизації галузі.

Розглядає у регламентованому порядку запити та звернення народних депутатів України, документи підприємств, організацій, громадян, які вносяться до Міністерства з питань інформатизації галузі, готує до них необхідні аналітичні, довідкові та інші матеріали, а також проекти доручень керівництва Міністерства [2, c. 36-37].

За доручення керівництва Міністерства, бере участь у діяльності, пов’язаної із створенням правових та організаційних умов щодо:

• Впровадження електронного документообігу, електронного цифрового підпису, електронної комерції.
• Впровадження елементів електронного урядування у діяльність МОЗ АР Крим, урядових органів державного управління у складі МОЗ України, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
• Розповсюдження електронних інформаційних ресурсів, надання інформаційних та інших послуг громадянам МОЗ АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій через мережу Інтернет;
• Легалізації та локалізації програмного забезпечення.
• Розробки пропозицій до проекту та виконання Національної програми інформатизації.
• Побудови галузевого фрагменту спеціальних інтегрованих телекомунікаційних систем.

Бере участь у створенні та супроводженні відкритої бази нормативно-правових актів Міністерства.

Організує розроблення та впровадження програмно-технічного комплексу для створення інформаційного простору у МОЗ АР Крим, урядових органів державного управління у складі МОЗ України, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також їх взаємодію з інформаційними системами і ресурсами Міністерства.

Готує пропозиції щодо залучення наукових і технічних спеціалістів та організацій для виконання робіт, пов’язаних із створенням електронних інформаційних ресурсів в Міністерстві, МОЗ АР Крим, урядових органах державного управління у складі МОЗ України, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Спільно з Українським інститутом громадського здоров’я забезпечує участь Міністерства у:

• Створенні телекомунікаційних, комп’ютерних та інших мереж, національного реєстру українських інформаційних ресурсів у мережі Інтернет.
• Створенні організаційних, правових та інших умов для розвитку національної складової глобальної мережі Інтернет та надання послуг через неї.
• Забезпечує підготовку проекту щорічного Плану завдань з питань інформатизації галузі на наступний рік.

Газета «Голос України» є державним друкованим засобом масової інформації, який офіційно оприлюднює та доводить до відома населення закони України та інші нормативно-правові акти, забезпечує інформаційну діяльність Верховної Ради України.

Газета офіційно оприлюднює закони, нормативно-правові акти України, їх роз’яснення та іншу офіційну інформацію, всебічно висвітлює діяльність Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп, комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування.

Газета всебічно висвітлює діяльність Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп, комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування.

Газета висвітлює актуальні проблеми державотворення і життя суспільства, проблеми соціально-економічних перетворень та соціального захисту населення, питання зміцнення законності та правопорядку, культурного життя, забезпечує гласність у виконанні законів, а також висвітлює інші соціально-політичні проблеми України [4, c. 225].

Основними напрямками діяльності  Редакції газети «Голос України» є:

— Опублікування в Газеті офіційних текстів законів України, міжнародних договорів, постанов та іншої офіційної інформації, оприлюднення якої передбачено Регламентом Верховної Ради України.

— Одержання, збирання, створення, поширення, використання і зберігання інформації про діяльність Верховної Ради України, про події в Україні та за кордоном.

— Підготовка до випуску, видання та розповсюдження Газети, додатків до неї.

— Друковане, електронне розповсюдження офіційної та іншої інформації про діяльність Верховної Ради України, її органів, депутатських фракцій і груп, комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових слідчих комісій, народних депутатів України, а також іншої інформації про діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

— Своєчасне та якісне висвітлення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України, комітетів, комісій, депутатських фракцій і груп.

Нинішня організація української влади відрізняється повільністю темпів та недостатністю ресурсів для залучення державних органів до національного сегмента глобальної інформаційної мережі Інтернет. На відміну від провідних країн світу, які внесли зміни в управлінські принципи ще у середині 1980-х pp., Україна значно відстає за темпами впровадження Е-урядування. Загалом, як стверджує І. Клименко, успішне виконання поставлених завдань в умовах інформаційного укладу економіки залежить саме від використання адекватних систем інформаційної підтримки прийняття, реалізації й моніторингу управлінських рішень та надання державних послуг [5, с. 99]. Досі ведуться дискусії щодо доцільності негайного впровадження Е-урядування. Утім переважна більшість експертів сходиться в тому, що впровадження електронних технологій сприятиме підвищенню ролі й авторитетності державних інституцій в українському суспільстві [1]. Керівники державних органів мають дбати про їх відкритість для всього суспільства та сприяти своєчасному інформуванню громадськості про діяльність очолюваних ними відомств. Все це слугуватиме подальшому розвитку вітчизняних демократичних надбань та іміджу інституцій, які представляють державу.

Концепція Е-урядування передбачає створення електронної управлінської системи як на центральному (загальнодержавному) так і регіональному та місцевому рівнях [4, с. 36]. Е-уряд як концепція здійснення управління державою є елементом масштабних перетворень в інформаційному суспільстві. Зокрема останній має бути єдиною точкою доступу до одержання офіційних джерел, інформації й послуг, що дозволить громадянам різко знизити затрати часу на виконання стандартних операцій. З метою забезпечення довіри громадян до держави Е-урядування має супроводжуватися демократичністю, відкритістю та прозорістю, забезпечувати діалог держави з громадянами й громадськими інституціями. Зокрема сьогодні є велика необхідність впровадження повноцінного урядового порталу із широким доступом. На порталі планується розміщення найбільш повної інформації про перших осіб держави, організаційну структуру урядових та відомчих інституцій, про політичні партії, їх керівний склад, офіційні документи й рішення адміністративних органів.

Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність Верховної Ради здійснюється шляхом:

— розміщення і періодичного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог цього Порядку на власних веб-сайтах.

Все ж таки за нинішніх умов в Україні перехід до повноцінного інформаційного суспільства відбувається досить повільно і складно. Прикладом є надто повільна комп’ютеризація урядових і відомчих установ не говорячи вже про органи управління на місцях — районні й селищні ради, а також обмеженість доступу громадян України до мережі Інтернет. Водночас низка вітчизняних урядових закладів досі не мають власних Web-сайтів, або в кращому разі забезпечують лише доступ до інформації не пропонуючи участь в обговореннях чи дискусіях, не дозволяють завантажувати форми звернення за послугами.

Таким чином, повноцінне функціонування органів державної влади сьогодні є неможливим без належного їх інформаційного забезпечення. У зв’язку з цим законодавчо вирішено було створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення (СІA3). Основним завданням цієї системи є надання владним структурам найбільш необхідної інформації для оптимізації прийняття управлінських рішень. Задля полегшення діалогу влади з суспільством, поглиблення демократичних процесів, а також підвищення ефективності діяльності владних структур, постала необхідність прискореного створення системи Е-уряду та Е-урядування. Останнє є одним із вирішальних кроків до побудови демократичної держави та інформаційного суспільства у класичному розумінні цього слова[5, c. 156].

Висновки

Важливим напрямом інформаційної роботи, як відзначалося раніше, є інформаційно-аналітична діяльність. Це особливий напрям інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності. Проте, для управлінської сфери, політики та економіки, важливим є не стільки своєчасне ознайомлення з первинною інформацією, скільки випереджувальне виявлення проблемних ситуацій і прогноз розвитку подій. Необхідність в отриманні такої інформації зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів для доведення тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв’язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем.

Для інформаційно-аналітичної діяльності особливої ваги набуває систематичність визначення кола питань, що виникають у процесі базової діяльності споживача інформації, їх аналіз та прогнозування тенденцій розвитку. Саме орієнтація на передбачення, виявлення тенденцій розвитку ситуації обумовлює переважне застосування різних аналітичних методів опрацювання інформації: інформаційний аналіз, джерелознавчий, ситуаційний, контент-аналіз тощо. Передбачення шляхів розвитку ситуації потребує узагальнення відомостей та їх оцінки, тобто використання методів узагальнення, абстрагування, моделювання. Для створення інформаційних документів такого напряму інколи необхідно провести самостійне соціологічне, статистичне, маркетингове дослідження.

Список використаної літератури

1. Гурковський В. Взаємовідносини органів держаної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України: організаційно-правові питання//Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2002. — № 3. — C. 27-32
2. Дегтяр А. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади в процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень //Статистика України. — 2003. — № 2. — С.36-39
3. Коваль Р.А. Державне управління в інформаційному суспільстві: перспективи електронного урядування / Р.А. Коваль // Економіка та держава. – 2008. – № 4. – С. 81-84.
4. Коваль Р.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади / Р.А. Коваль // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 1 (113). – С. 223-226.
5. Кузнець Л. Ф. Алгоритм інформаційного забезпечення вищої ланки державного керівництва //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 10. — C. 150 — 156.
6. Кумицький СП. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 224 с.
7. Лавріненко В. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2003. — № 3. — C. 502-514.
8. Присяжна Л. Функціональний аналіз моделей комунікації для інформаційного забезпечення органів державної влади //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — 2008. — Вип. 21. — C. 211-217.
9. Скребець Р. Інформаційне забезпечення органів державної влади України: проблеми та перспективи //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2007. — № 2. — C. 46-52.
10. Черепін Ю. Інформаційна модель регіону як основа побудови системи інформаційно-аналітичного забезпечення місцевих органів виконавчої влади //Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 12. — С.179-195.
11. Яременко О. Функції української держави в інформаційній сфері: поняття та класифікація // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С 109-112.