Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Європейський союз і Білорусь

Вступ

Актуальність теми випливає з необхідності формування Білоруссю сучасної зовнішньополітичної стратегії, спрямованої насамперед на покращення відносин з її безпосереднім сусідом — ЄС. Також важливим сьогодні є питання формування цілісного європейського простору без розподільчих ліній, і налагодження відносин між європейською спільнотою і Білоруссю в цьому плані є ключовим питанням.

В українських публікаціях це питання є недостатньо дослідженим і потребує детальнішого вивчення.

Нині проблема досліджується в працях таких вчених, як В. Шадурський[1], В. Улахович[2], О. Абрамова[3], В. Снапковський[4], А. Челядинский, Т. Алексєєва, А. Гордейчик, Е. Достанко. У них аналізуються основні стадії становлення відносин з ЄС, різні аспекти взаємодії цих суб’єктів, а також стан і перспективи розвитку їхніх взаємин. Зокрема В. Шадурський аналізує історію взаємодії Білорусі і Європейського Союзу, фактори, що впливають на формування їхніх взаємовідносин, а також місце Білорусі в загальноєвропейських процесах. У праці В. Улаховича  досліджуються можливі напрямки розвитку економічних і політичних відносин. О. Абрамова висвітлює ставлення офіційних осіб щодо відносин Білорусі та ЄС. В. Снапковський розглядає відносини з Євросоюзом в контексті західного вектора, дає огляд загальних питань взаємодії. В праці А. Челядинського розглядаються пріоритети та напрями зовнішньої політики Республіки Білорусь, включаючи західноєвропейський вектор. Т. Алексєєва, А. Гордейчик, Е. Достанко[5] аналізують торговельно-еконономічні, інвестиційні відносини, а також політичні аспекти, пов’язані з демократичним процесом, дотриманням прав людини. Крім того, розглядаються питання візових відносин і гуманітарні аспекти взаємодії, пов’язані з програмою ТАСІС. Разом з тим, ще недостатньо вивчені питання перспектив розвитку взаємовідносин, передумов, які можуть посприяти становленню нормальних політичних взаємин.

Мета дослідження — на основі комплексного об’єктивного аналізу зробити обґрунтовані висновки про визначальні риси у відносинах Білорусі з ЄС. Визначити об’єктивні основи, що можуть сприяти становленню повноцінних партнерських відносин.

1. Основні етапи розвитку міжнародних відносин між ЄС та Білорусією

Перебуваючи у складі Радянського Союзу, Білорусь була позбавлена можливості проводити самостійну зовнішню політику. Із розпадом СРСР ситуація змінилася, постала потреба визначення пріоритетів зовнішньополітичної стратегії молодої незалежної держави. Відсутність блокового протистояння на новому етапі розвитку міжнародних відносин дала можливість по-новому поглянути на відносини із Заходом. Одним із напрямів зовнішньої політики Білорусі став Європейський Союз.

В історії взаємин Республіки Білорусь і Європейського Союзу виразно виділяються два етапи: перший — 1992-1996 рр., другий — з 1997 р. по теперішній час. Головним змістом першого етапу, що продовжувався з січня 1992 р. по листопад 1996 р., стали пошук і розвиток взаємовигідних форм і напрямів співпраці, формування правових основ взаємодії Білорусі і ЄС. На першому етапі відносини розвивалися досить динамічно. В серпні 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини між Республікою Білорусь і Європейськими співтовариствами. 6 березня 1995 р. в ході візиту Президента Республіки Білорусь до Брюсселя було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Республікою Білорусь і Європейським Союзом. 26 березня 1996 р. в Брюсселі Республікою Білорусь і Європейським Союзом було підписано Тимчасову угоду про торгівлю, покликану регулювати торговельно-економічні відносини сторін до набуття чинності УПС. Крім того, по лінії програми ТАСІС в Білорусі фінансувався цілий ряд проектів на загальну суму близько 100 млн доларів. Успішно розвивалася програма ТЕМПУС.

Усі ці заходи свідчили про налаштованість сторін на встановлення рівноправних добросусідських відносин. Безперечним є той факт, що в цей період динаміка відносин Білорусі з ЄС мала позитивний характер. Проте, незважаючи на такий багатообіцяючий початок, етап піднесення виявився нетривалим. Переломним моментом у відносинах Білорусі з ЄС став 1996 рік[6].

Головною причиною погіршення відносин стало проведення в Білорусі в 1996 р. референдуму з внесення змін і доповнень до Конституції 1994 р. Євросоюз відмовився визнати зміни в Конституції Білорусії, що збільшили обсяг повноважень і термін перебування Президента Білорусі при владі. В європейській політиці було поставлено так зване «білоруське питання». 15 вересня 1997 р. ситуація в Республіці Білорусь була розглянута на спеціальному засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС. Підсумком наради стало зведення до мінімуму контактів із Білоруссю. У Заяві про відносини з Білоруссю наголошувалося, що країни-члени ЄС висловлюватимуться проти членства Білорусі в Раді Європи, не укладатимуть з нею ні тимчасової угоди, ні угоди про партнерство і співпрацю і мають намір здійснювати двосторонні відносини виключно через керівництво ЄС. Європейський Союз вирішив також припинити реалізацію програм технічного сприяння Республіці Білорусь (ТАСІС), за винятком гуманітарних або регіональних проектів, що підтримують процес демократизації. В результаті прийнятої резолюції політичний діалог на вищому рівні між Білоруссю і державами-членами ЄС припинився. Таким чином, всупереч об’єктивним умовам для розширення співпраці Білорусі з об’єднаною Європою на перший план висувався суб’єктивний чинник, вплив якого звів до мінімуму досягнення попередніх років.

Отже, цей етап характеризується охолодженням зв’язків та згортанням політичних контактів. У результаті введення Євросоюзом в односторонньому порядку в 1997 р. обмежень на співпрацю з Білоруссю процес розвитку і зміцнення інституційних відносин був загальмований.

Незважаючи на величезні політичні протиріччя, економічні відносини між Білоруссю і Євросоюзом завжди залишалися досить вагомими. Безперечним є значення ринку ЄС для Республіки Білорусь, адже Європейський Союз — другий після Російської Федерації найважливіший торговельний партнер Республіки Білорусь. Торговельно-економічні відносини між Республікою Білорусь і Європейським Союзом характеризуються високою динамічністю і протягом останніх декількох років вийшли на якісно новий для Республіки Білорусь рівень. Про це свідчать наведені нижче дані (табл. 1)[7].

Таблиця 1

Динаміка зовнішньої торгівлі між Білоруссю і ЄС за 1999-2010 роки (млн доларів США)

Показник 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Товарооборот 1506 1704 1924 2069 1848 1980 2089 2921 4056 8210 10619 13969
Експорт 576 453 493 516 526 689 821 1440 2279 4970 7044 8984
Імпорт 930 1251 1432 155 1321 1291 1268 1481 1777 3240 3574 4985
Сальдо -355 -798 -939 -1038 -795 -601 -467 -41 502 1730 3470 3999

Таким чином, починаючи з 1997 р., товарообіг Білорусі з Європейським Союзом збільшився майже в 7 разів, а білоруський експорт зріс більш ніж у 18 разів. Негативне сальдо торговельного балансу Білорусі з ЄС, яке в 1997 р. складало близько 1 млрд доларів США, в 2003 р. вперше змінилося позитивним (502,4 млн) і в 2006 р. збільшилися до 4 млрд доларів США.

Такі міцні економічні контакти могли б послужити базою для налагодження адекватних відносин Республіки з Євросоюзом, адже з прикладу самого ЄС відомо, що саме взаємодія на економічній основі стала головним чинником для об’єднання Європи. Проте політична складова частина позначилась і на економічних відносинах. Зокрема в даний час Євросоюзом застосовуються антидемпінгові заходи відносно імпорту чотирьох груп товарів, вироблених у Республіці Білорусь: хлористого калію, поліефірних штапельних волокон, поліефірного джгута і карбамідо-аміачної суміші. Разом з тим, під час проведення «антидемпінгових заходів» відносно товарів із Республіки Білорусь Європейський Союз виходить з визначення Білорусі як країни «з неринковою економікою».

Усе це підтверджує тезу про загалом негативний стан справ у відносинах Республіки Білорусь з ЄС. Проте так не може тривати постійно. Білорусь через її унікальне геополітичне положення є сполучною ланкою у комунікаціях між Європою і Росією, тому нормалізація відносин відповідає інтересам обох сторін.

Досить важливим є той факт, що з цілого ряду причин на Заході, включаючи ЄС, склалися відірвані від реалій стереотипи у сприйнятті Білорусі. Парадоксально: чим менше країна знайома з Білоруссю, тим більш похмурим є її уявлення. Таким чином, є низка чинників, які вказують не тільки на доцільність, а й необхідність серйозного поліпшення відносин. Потрібно залишити у минулому короткозору політику санкцій, яка була гальмом для цих відносин. Та й не тільки для них, а в цілому для перспектив будівництва по-справжньому нової Європи в центральній і східній частинах нашого континенту. Міжнародне співтовариство на його вищих рівнях повинне переоцінити свою політику щодо Білорусі.

Разом з тим, Білорусь має також піти назустріч і вжити дієвих заходів щодо демократизації внутрішньополітичного життя. Визначальним у цьому є налагодження позитивних відносин з ОБСЄ та Радою Європи і формування їх позитивного ставлення до Білорусі[8].

Як вже зазначалось вище, і Білорусь, і Євросоюз зацікавлені у налагодженні взаємовідносин між собою. З огляду на це сторони так чи інакше все ж таки прагнуть знайти певні шляхи для порозуміння. На сучасному етапі білоруське МЗС намагається просувати концепцію «відповідального сусідства з ЄС», реалізація якої доручена Міжвідомчій державній комісії з участі Республіки Білорусь в європейських інтеграційних процесах. ЄС, у свою чергу, проводить політику добросусідства щодо країн, які з ним межують, у тому числі Білорусі. Підтвердженням цьому є те, що Республіка Білорусь залучена в реалізацію трьох програм добросусідства ЄС: «Польща-Україна-Білорусь», «Латвія-Литва-Білорусь» і «Регіон Балтійського моря». Під реалізацію проектів за цими програмами Європейським Союзом для Білорусі та інших залучених до них країн (Росія і Україна) по лінії ТАСІС виділено близько 19 млн євро. На даний час проводяться консультації з прикордонними державами-членами ЄС щодо формату нових програм транскордонного співробітництва у межах нового Європейського інструменту добросусідства і партнерства, що прийшов на зміну Програмі ТАСІС ЄС 1 січня 2007 р.

Так, білоруська сторона в цілому підтримує «сусідську» ініціативу ЄС як таку, що узгоджується з національними стратегічними пріоритетами у зближенні з ЄС і формуванні «поясу добросусідства» вздовж своїх рубежів.

Отже, сторони виявляють об’єктивний інтерес у розвитку добросусідських відносин. Підтвердженням можуть слугувати слова посла Німеччини в Білорусі Мартіна Хеккера про те, що Європа не хоче бачити Білорусь ізольованою. «Ми хочемо бачити Білорусь включеною в політику добросусідства. Європейський Союз хоче мати добрі відносини зі всіма країнами, в тому числі з Білоруссю, але співпраця в Європі повинна ґрунтуватися на європейських цінностях»,- підкреслив дипломат.

Начальник управління загальноєвропейського співробітництва Головного управління Європи МЗС Білорусі Володимир Серпіков, у свою чергу, відзначив, що повноцінна участь Білорусі в Європейській політиці добросусідства відкриває можливості для країни укріпити свої позиції як суверенної держави між ЄС і Росією — «позиції надійного, відповідального і передбаченого сусіда ЄС».

Так, ЄС готовий відновити свої відносини з Білоруссю та її народом, як тільки уряд Білорусі проявить свою повагу до демократичних цінностей і основних прав громадян Білорусі.

Отже, обмежувальна політика Європейського Союзу відносно Білорусі себе вичерпала. Необхідний перехід на новий етап у відносинах з ЄС, в основі яких повинні лежати реалізм, здоровий прагматизм і взаємна повага. Білорусь виступає за переведення політичних відносин Білорусь — ЄС у русло діалогу і прагматичного партнерства. Разом з тим, відкритим залишається питання щодо зауважень ЄС до Білорусі з приводу недемократичності державного режиму і питань внутрішньополітичного життя. Тому нині політична складова частина залишається визначальною у їхніх відносинах, і саме від врегулювання цих питань залежатиме те, чи настане таке довгоочікуване порозуміння між Білоруссю і Євросоюзом.

Безумовно, відносини Білорусі з ЄС так чи інакше будуть розвиватись, тому потрібно далі вивчати питання їхніх політичних, економічних взаємин, а також шляхи виходу з фактичної кризи, яка склалась у їхніх відносинах[9].

Отже, зовнішня політика Білорусії по відношенню до Європейського Союзу характеризується складністю та непослідовністю, оскільки залежить від політичного розвитку країни. Спочатку співпраця між сторонами розвивалась в позитивному руслі. Білорусія підписала Угоду про партнерство та співробітництво (УПС) та розпочала співробітництво в рамках програми TACIS. Однак позитивна динаміка відносин була змінена в 1994 році у зв’язку із прийняттям Конституції, яка наділила новообраного Президента значними повноваженнями. Він припинив діяльність багатьох європейських організацій, створив несприятливі умови для присутності міжнародних спостерігачів на виборах та реалізовував політику, спрямовану на припинення дипломатичних стосунків з ЄС. В результаті Європейський Союз припинив ратифікацію УПС та скоротив фінансування програми TACIS. обмежив в’їзд для деяких посадових осіб та розробив особливі умови співробітництва в межах ЄПС[10].

2. Сучасний стан відносин між ЄС та Білорусією

Останнім часом дійсно спостерігається певне потепління у відносинах Європейського Союзу та Республіки Білорусь. Відбувалися кроки назустріч після тривалої паузи у двосторонніх контактах. Зокрема, у вересні відбулось засідання глав МЗС країн-учасниць ЄС у Брюсселі на якому розглядались питання по Білорусі, а в Мінську пройшла церемонія вручення вірчих грамот, на якій шість із десяти послів представляли Євросоюз.

Церемонія вручення вірчих грамот пройшла як дуже важлива подія в Білорусі. Олександр Лукашенко персонально приділив увагу кожному дипломату та закликав Європу до зближення, він нагадав про сусідство, спільну історію та культуру, партнерство та взаємну користь для сторін. А незабаром, 13 жовтня, Рада міністрів із загальних справ та зовнішніх зносин Європейського Союзу на півроку призупинила  заборону на видачу віз деяким білоруським посадовцям, в тому числі і Президенту Лукашенку (втім, нові умови не поширюються на голову Центральної виборчої комісії Лідію Єрмошину та тих урядовців, яких підозрюють у причетності до зникнення людей у 1999-2000 рр.). Заборонні санкції тривали з 2006р., з часу проведення недемократичних президентських виборів.

Наміри про пом’якшення відносин пролунали ще напередодні парламентських виборів у Білорусі 15 вересня на засіданні глав МЗС країн-учасниць ЄС у Брюсселі. Проте покращити стосунки з Білоруссю ЄС був готовий за умов, якщо ОБСЄ визнає результати парламентських виборів від 28 вересня 2008р. Цікаво, що ОБСЄ вибори прозорими не визнав, а санкції єврочиновники все ж частково скасували. Крім того, проведення виборів демократичним шляхом є першим пунктом плану із 12 пунктів умов-рекомендацій ЄС, при яких Брюссель був готовий відновити діалог з Мінськом. На сьогоднішній день виконано лише один пункт – звільнено останніх трьох політв’язнів напередодні виборів…

У історії відносин незалежної Білорусі та ЄС можна виділити небагато етапів. Дипломатичні відносини між Республікою Білорусь та Європейськими Спільнотами були встановлені в серпні 1992р. В листопаді того ж року Угода про торгівлю та економічне співробітництво між СРСР та  Європейською економічною спільнотою, Європейським об’єднанням з вугілля і сталі та Європейською спільнотою з атомної енергетики від 18 грудня 1989р. була замінена на Угоду про партнерство та співробітництво між Республікою Білорусь та Європейськими Спільнотами, підписану 6 березня 1995р., а в березні наступного року було підписано Тимчасову Угоду про торгівлю, на основі якої мали регулюватись торгівельно-економічні відносини[11].

Але в результаті Заключного акту Ради ЄС про відносини Європейського Союзу з Республікою Білорусь від 15 вересня 1997р. процедуру ратифікації Угоди про партнерство та співробітництво було призупинено, а Тимчасова Угода про торгівлю не встигла набути чинності.

Проте це не означає повну відсутність контактів між європейськими країнами та Білоруссю. По-перше, ЄС посідає перше місце серед імпортерів білоруської продукції, а торгівельно-економічні відносини в цілому знаходяться на досить високому рівні. По-друге, ЄС виступає основним донором технічної допомоги офіційному Мінську: через програму ТАСІS реалізовано понад 320 проектів. По-третє, з 1993р. Білорусь є учасником усіх етапів програми ТЕМПУС (в тому числі і зараз – ТЕМПУС IV 2007 – 2013рр.). До 2006р. ЄС виділив понад 12 млн євро, і таким чином Білорусь посіла третє місце за рівнем фінансування серед країн-учасниць програми на пострадянському просторі.

Важливо і те, що зацікавленість ЄС у відносинах з Білоруссю може поступово зростати, і на це є ряд обставин та пояснень. Хоча Мінськ пов’язують із спільною політикою Кремля, яка закріплена Союзною Угодою між двома країнами, літні події на Кавказі та деякі газові непорозуміння напередодні могли дещо вплинути на позиції та пріоритети Лукашенка, який останнім часом має власне бачення вирішення цілої низки питань. Привертає увагу і те, що білоруський лідер переклав на новий парламент питання визнання Абхазії та Північної Осетії, а той, в свою чергу, не поспішає ставити це питання на обговорення. З одного боку, на фоні таких подій (і в Євросоюзі це розуміють) з’явилась можливість почати новий етап відносин з Мінськом, в якому позиція Росії може дещо послабитись, однак з іншого – не слід забувати, що проєвропейська риторика Лукашенка у минулому слугувала переважно засобом отримання преференцій від Москви.

Зрозуміло, що режим Лукашенка не викликає захоплення у європейських лідерів, проте останнім часом у них з’являється інтерес до економічної сфери співпраці з Мінськом. Зокрема, важливим є той факт, що в Білорусі спостерігається процес активного економічного росту – 10-11% ВВП в рік, ріст заробітної плати на рівні 15%, спрощення податкової системи. Хоча в даному разі йдеться про показники до початку світової економічної та фінансової кризи, але все одно таких темпів економічного зростання в жодній країні Євросоюзу не спостерігалось. Основна частина підприємств ще не приватизована, незабаром має пройти ряд реформ (вигідних для ЄС), на білоруському ринку майже відсутні міжнародні гравці, якщо не враховувати Росію. Ці всі фактори, безперечно, цікаві європейським інвесторам та ЄС в цілому[12].

Висновки

Розширення Європейського Союзу на Схід призводить до того, що він буде мати з Білоруссю спільний кордон протяжністю в декілька сотень кілометрів. Цей факт змушує наповнити новим змістом і нової енергією як європейську політику Білорусі, так і політику ЄС по відношенню до Білорусі. Вступ до ЄС найближчих сусідів Білорусі (Польщі, Литви, Латвії) дає підставу висловити сподівання на початок нового етапу взаємодії Білорусі з об’єднаною Європою. Проблеми кордону, питання екології, торгівлі, транзиту між ЄС і Росією просто неможливо обговорювати без участі білоруської сторони.

Уявити точний сценарій розвитку відносин найбільшої регіональної організації з Білоруссю не тільки в довгостроковій, а й у середньостроковій перспективі досить складно. На наш погляд, було б більш логічним спробувати визначити внутрішні і зовнішні фактори, які роблять і будуть впливати на цей процес, а також оцінити ступінь впливу цих факторів на ситуацію.

Геополітичне положення Білорусі дає можливість розвивати транзитну галузь, причому як транспортну (автомобільні та залізничні шляхи), так і трубопровідну (газ, нафта). І найголовніше, що Європейський Союз дуже зацікавлений (а в деяких випадках і залежний) в транзитних можливостях Мінська, що дозволяє білоруському уряду лобіювати та захищати свої інтереси. Крім російських ресурсів, через Білорусь в ЄС надходить українська електроенергія, і це питання розглядається європейською стороною з особливою увагою. Франція ініціює можливість побудови на території республіки нової АЕС, і говорить про можливість включення Білорусі до загальної європейської системи енергозабезпечення.

Інший важливий для Мінська проект в рамках Європейського Союзу, створений за ініціативи Польщі та Швеції – «Східне партнерство». Він передбачає поетапні інтеграційні процеси, а в перспективі – це і зона вільної торгівлі, і безвізовий режим. Також планується посилити регіональну співпрацю між країнами-учасницями проекту та ЄС на основі європейських стандартів, при цьому за мету ставиться проведення низки «про європейських» реформ. І це є дуже важливими факторами для Білорусі, адже хоч темпи розвитку країни залишаються динамічними, країні потрібен притік іноземних інвестицій та технологій, співпраця в сфері інфраструктурних проектів, збільшення торгівельних оборотів та взагалі вихід країни на новий рівень співробітництва із західними сусідами. На даному етапі передбачається участь Білорусі в проекті лише на технічному рівні, проте в перспективі Мінськ має певні шанси стати його повноцінним учасником.

Можна відзначити і позитивні сигнали, що надходять з Мінська у суто дипломатичному полі. Так, після тривалого дипломатичного конфлікту та взаємних висилок дипломатів Білорусь налагодила свої стосунки з Польщею, розпочало свою роботу шведське посольство у Білорусі.

Список використаної літератури

  1. 12 предложений Европейского Союза (http://www.charter97.org/rus/news /2007/08/24/12).
  2. Абрамова О. Выполнение Беларусью требований ЕС „народ воспримет как слабость власти» (http://naviny.by/rubrics/politic/2007/03/15/ic_ articles_112_150101/).
  3. Алексеева Т., Гордейчик А., Достанко Е. Взаимодействие Республики Беларусь с ведущими европейскими организациями в конце 1990-х гг. // Белорус. журн. междунар. права и междунар. отношений.- 2000.- № 2
  4. Взаимоотношения Европейского Союза и Беларуси (http://www.library. by/portalus/modules/belarus/ readme.php?subaction=showfull&id=1096042516&archive=&start_from=&ucat=20&category=20).
  5. Касянчук І. В. Відносини Республіки Білорусь з Європейським Союзом // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Міжнародні відносини. – 2008. — №. 6. – с. 55-59
  6. Мартынов С. Беларусь и Европейский союз // Беларусь в мире.- 2002.- № 1 (21).- С. 10-13.
  7. Об отношениях с ЕС. Посольство Республики Беларусь в Федеративной Республике Германия (http:// belarus-botschaft.de/ru/politik_es_ru.htm).
  8. Отношения с Европейским союзом. Министерство иностранных дел Республики Беларусь (http:// www.mfa.gov.by/ru/foreign-policy/ multilateral/fd2be694ad14f50f.html).
  9. Плаксенко, Марія Леонідівна. Актуальні питання українсько-білоруських відносин у контексті ініціативи ЄС «Східне партнерство» // Стратегічні пріоритети. — 2010. — № 1. — С. 153-158
  10. Снапковский В. Внешняя политика Республики Беларусь: Первые итоги первого десятилетия // Белорус. журн. междунар. права и междунар. отношений.- 2000.- № 4
  11. Улахович В. Отношения Республики Беларусь и Европейского Союза: состояние и перспективы развития (http://research.by/pdf/Seminars/2001/ 20010524/01Ulahovich.pdf).
  12. Челядинский А. Внешнеполитические приоритеты и интересы Республики Беларусь // Белорус. журн. междунар. права и междунар. отношений.- 2003.- № 4
  13. Шадурский В. Отношения Республики Беларусь и Европейского Союза: Внутренний и внешний контекст // Журн. междунар. права и междунар. отношений.- 2003.- № 1
  14. Шарф О. Білорусь — ЄС: шлюб за розрахунком? : Раціональний і нормативний підходи співробітництва ЄС і Білорусі // Зовнішні справи. — 2009. — № 8-9. — С. 32-33