ReferatsS

Все для студентов и самообразования

Етнонаціональні й етнополітичні процеси у сучасному світі

2. Етнонаціональні та етнотрансформаційні процеси в Україні та світі

Етноеволюційні процеси головним чином обумовлені соціально-економічними і політико-культурними факторами. Такими є, наприклад, сезонні міграції цілих народів-етносів, або їх частин на нові території (як у деяких народів-етносів Півночі), врегульовані на міждержавному рівні тимчасові переміщення представників народів-етносів з однієї території на іншу (прикладом може бути спільне освоєння Півночі) і т. д. За часів Радянського Союзу до них долучали адміністративні, з політичним та історико-культурним обґрунтуванням, депортації цілих народів-етносів на нові території (в Україні то кримські татари, а на радянських теренах – чеченці, інгуші, німці та багато інших народів-етносів). В результаті подібних зрушень відбувається зміна складу народів-етносів з відповідними змінами в їх культурному, матеріальному, побутовому та ін., житті паралельно з перебудовою територіальної та господарсько-економічної організації відповідних країн.

На відміну від них, етнотрансформаційні процеси зачіпають певний народ-етнос більш глибоко в його етноісторичному бутті. Вони обумовлені взаємодією народів-етносів як етноісторичних спільнот, що призводить до зміни самосвідомості або всього народу-етносу або ж якоїсь його частини та спонукають до включення в політичне життя його периферійних груп. Трансформаційні етнополітичні процеси підштовхують до творення нових державницьких і суспільних статусів народів-етносів, а тому, вимагають від них нових політико-творчих ролей та виконання часто раніше “історично не характерних для них завдань”. Асиміляційні та консолідаційні процеси, які з поміж інших, проходять сьогодні у всіх пострадянських країнах, і Україна тут не є виключенням, якраз і є основними видами етносоціальних трансформацій народно-етнічного чинника в політиці.

Згідно з цілком слушним твердженням професора Макгільського університету Р. Прешдаса, політичні трансформації та модернізація сприяють тіснішому об’єднанню етнонаціональної спільноти, але зміни які вони спричиняють по-різному впливають на народи-етноси, які складають таку спільноту, ставлячи одних у вигідне, а інших – у невигідне становище. Все це, призводить до того, що власна, “своя” етнічна група, або народ-етнос знову виступають і як своєрідна група “спільного політичного спрямування” і “взаємопідтримки” в політичних, культурних чи соціальних колізіях сучасності. З огляду на це, у висновку, розглядаючи політико-творчий потенціал народів-етносів через призму політизації їх етносоціального життя, маємо враховувати, що:

— політизація етносоціального життя народів-етносів на пострадянському просторі, і в Україні зокрема, часто поєднана, або іде паралельно з процесом формування сутнісних компонент політичної суб’єктності цих спільнот;

— різнорівнева соціоцивілізаційна зрілість пострадянських народів-етносів значною мірою обумовлює їх фактичну готовність/не готовність та консолідовану здатність/нездатність до реалізації своїх політико-творчих ролей в сучасних політичних реаліях;

— політичні та системні особливості державного будівництва сучасних пострадянських країн, зокрема України, часто утруднюють, або й не відповідають формальним потребам реалізації політико-творчих ролей народів-етносів цих суспільств;

— на пострадянському просторі, не минаючи й Україну, відсутній змістовний діалог між „соціальною та політичною системами” якраз на етносоціальному ґрунті.

З огляду на це, перспективними завданнями подальших наукових розвідок у цьому напрямку мають стати дослідження міжетнічних ролей та етнополітичних функцій народів-етносів багато народного суспільства[5, c. 29-30].